Про справжню величину Скіфії на жаль чомусь мовчать наші та сусідські історики.
Єдиний твір на латинській мові, який зберігся до нашого часу про Олександра Македонського належить Квінту Курцію Руфу і називається "Історія Олександра Македонського".
Про цього автора нічого не відомо, античні автори про нього зовсім мовчать . Часи написання того твору відносять від 27 р. до н.е. до 224 р. н.е.
Очевидно, що така "невідомість" дозволила Курцію Руфу бути трохи вільним у написанні цього твору. Також очевидно, що йому через кілька сотень літ після зникнення Скіфії не було потреби щось тут вигадувати.
Отож слово Квінту Курцію Руфу "Історія Олександра Македонського" кн. 6,9:
"Вони (скіфи) живуть у Європі і в Азії. Ті, що проживають за Босфором, рахуються азіатами, а проживаючі у Європі живуть в областях: від лівого кордону Фракії до Борисфена, а звідтам до другої ріки - Танаїсу. Танаїс (Дон) протікає між Європою та Азією. Нема сумніву в тому, що скіфи від яких походять парф,яни , прийшли не від Боспору, а з областей Європи"...
Ні простого, ні наукового перекладу твору Курція Руфа на українську мову здається досі немає !? А він без сумніву дуже потрібен для розуміння нашого Минулого !!!
пʼятниця, 29 грудня 2017 р.
середа, 27 грудня 2017 р.
Час походу Зопіріона.
Рік походу полководця Олександра Великого Зопіріона на Ольвію-Скіфію відомий - 331 р. до н.е.
До недавно думалося, що Зопіріон здійснив цей похід після перемоги О. Македонського під Гавгамелами, але ця битва відбулася в другій половині осені, коли переважно війни закінчувалися до наступної весни.
Тобто фактично для організації цього походу в О. Македонського і Зопіріона не було часу, бо надходила зима !?
Після погрому військ Зопіріона почалися повстання: Мемнона у Фракії, у Греції під керівництвом спартанського царя Агіса і в Італії царя Епіру - Олександра.
Лише у історика Тіта Лівія можна взнати, що епірський цар загинув зимою 331-330 років.
Щоби розгорілися ці повстання потрібен був певний час. Арріан у "Поході Олександра" кн. 3, 16 пише, що для придушення цих повстань О. Македонський послав Антипатру у Європу - 3000 талантів срібла.
Цілком очевидно, що сам похід Зопіріона міг відбутися або в кінці весни, або напочатку літа 331 р. до н.е.
Також очевидно, що ті воїни Зопіріона, які найбільше бажали захопити Ольвію загинули під її стінами, а решту фракійців і греків здалися у полон скіфам.
Із полонених скіфами було організовано вірогідно два загони, які і підняли повстання на землях підкоренних О. Македонським - у Фракії та Греції
Українська історична наука поки що цієї частини Світової історії майже не торкається, хоча тут є чим гордитися ...
До недавно думалося, що Зопіріон здійснив цей похід після перемоги О. Македонського під Гавгамелами, але ця битва відбулася в другій половині осені, коли переважно війни закінчувалися до наступної весни.
Тобто фактично для організації цього походу в О. Македонського і Зопіріона не було часу, бо надходила зима !?
Після погрому військ Зопіріона почалися повстання: Мемнона у Фракії, у Греції під керівництвом спартанського царя Агіса і в Італії царя Епіру - Олександра.
Лише у історика Тіта Лівія можна взнати, що епірський цар загинув зимою 331-330 років.
Щоби розгорілися ці повстання потрібен був певний час. Арріан у "Поході Олександра" кн. 3, 16 пише, що для придушення цих повстань О. Македонський послав Антипатру у Європу - 3000 талантів срібла.
Цілком очевидно, що сам похід Зопіріона міг відбутися або в кінці весни, або напочатку літа 331 р. до н.е.
Також очевидно, що ті воїни Зопіріона, які найбільше бажали захопити Ольвію загинули під її стінами, а решту фракійців і греків здалися у полон скіфам.
Із полонених скіфами було організовано вірогідно два загони, які і підняли повстання на землях підкоренних О. Македонським - у Фракії та Греції
Українська історична наука поки що цієї частини Світової історії майже не торкається, хоча тут є чим гордитися ...
середа, 13 грудня 2017 р.
Коментар-2 до "Археології Одеси" А. Добролюбського.
Читаючи книгу Андрія Добролюбського, зокрема про Зопіріона, сторінки 104-115, зразу впадає в око, що автор чомусь дуже мало згадує про цього полководця ?
Якщо цитування Добролюбським Макробія можна вважати задовільним (С.111), то наприклад дуже важливий уривок про Зопіріона який подає Помпей Трог (Юстин) історик цитує всього шість останніх слів з нього !?
Ось повністю цей уривок Помпея Трога з хрестоматії "Українознавство" Київ 1996, С.68 :
" кн. 12,2,16 Зопіріон, залишений Олександром Великим намісником Понту, гадаючи, що його визнають ледачим, якщо він не здійснить ніякої справи, зібрав 30 тисяч війська і пішов війною на скіфів, але був знищений з усією армією і таким чином поплатився за нерозважливе починання війни з безневинним народом".
Про знищення 30 тисяч війська Зопіріона Помпей Трог ще пише далі у кн.37,3,1.
Той же Помпей Трог у кн.9,2 розповідає вигадану ним історію про те, як Філіп, батько Олександра Великого переміг скіфського царя Атея, але далі Трог пише кн. 37,3, що скіфи захопили втікаючого македонського царя Філіпа, а в кн.38,7 "Колись два царі, які тільки наважилися не підкорити Скіфію, а тільки ввійти до неї, саме Дарій та Філіп, насилу знайшли шлях для втечі звідти..."
Скіфський цар Атей фактично не зазнав поразки від Філіпа - просто наші історики недочитують до кінця навіть хрестоматій. Якби справді Філіп переміг Атея - то була би справжня сенсація античного часу і про неї написало би чимало інших авторів ! Перемогти напереможних скіфів !?
Це просто "вибілювання" Філіпа - батька Олександра Великого.
А ще А. Добролюбський зовсім не згадує Курція Руфа кн.10, 2, а там всього одне речення:
"Правитель Фракії Зопіріон, загинув із всім своїм військом під час походу проти гетів, від раптової бурі з грозою..."
Інший античний автор Діодор кн.17,62 нічого не пише про Зопіріона, але подає хронологічно точно події за 330 р. до н.е., коли повстала Греція проти Олександра Македонського і спонукав до того греків переворот у Фракії Мемнона.
Нагадую, що похід Зопіріона на Ольвію стався у 331 р. до н.е.
Похід і загибель війська Зопіріона не можна розглядати окремо від подій у тодішньому світі.
Одну серію монет Атей карбував у античному місті Каллатіс, це Пониззя Дунаю, правий берег ріки. Поряд з Каллатісом були Томи (Констанца) за Йорданом ім,я цьому місту дала скіфська цариця - Томіріс. Ще вище Том було місто Істрія.
Добролюбський дивується, що багато монет з Істрії розходилась землями Скіфії, а що тут дивного, адже Каллатія, Томи та Істрія належали до Скіфської держави.
Бо ще Геродот кн.4,99 описуючи Скіфію писав, що за Істром (Дунаєм) починається Первісна (Давня) Скіфія !
Монета царя Атея не є якоюсь випадковістю, про дві серії монет цього скіфського царя писав відомий нумізмат В.А. Анохін "Монети Атея" .."Скифские древности" Киев 1973, сторінки 20-41.
За дослідженням Анохіна границя між Скіфією і Фракією тоді проходила біля античного міста Діонісополя, нині болгарське місто Балчик на березі Чорного моря...
Очевидно, що літня ставка скіфського царя Атея деякий час була біля міста Каллатіс і тут викарбовано було його монету.
Як писав Геродот кн.4,86 у найдовші дні (тобто літом) корабель за одну добу пропливає близько 220 кілометрів.
Отож за кілька днів і ночей армада кораблів Зопіріона (ще воював разом з Філіпом) від фракійських портів безупинного руху досягла скіфське місто Ольвію і висадила десант і почала шалену облогу цього міста.
За Макробієм в Ольвії відпустили рабів на волю, дали громадянство іноземцям (біженцям очевидно), списали борги і вистояли дуже шалений штурм зопіріонового війська десь на протязі одного-двох тижнів, поки не підійшло на допомогу скіфське військо.
Можна собі тільки уявити, радість, вигуки, сльози ольвіополітів, які з веж та стін міста Ольвії
побачили довгоочікувану допомогу...
Осінню О. Македонський, нарешті взнав про долю Зопіріона у Скіфії із нервів спалив Персополь. Очевидно, що Олександр збирався піти і завоювати Скіфію, а Зопіріон для цього мав створити і утримувати Ольвійську базу для підтримки цього походу.
Якщо цитування Добролюбським Макробія можна вважати задовільним (С.111), то наприклад дуже важливий уривок про Зопіріона який подає Помпей Трог (Юстин) історик цитує всього шість останніх слів з нього !?
Ось повністю цей уривок Помпея Трога з хрестоматії "Українознавство" Київ 1996, С.68 :
" кн. 12,2,16 Зопіріон, залишений Олександром Великим намісником Понту, гадаючи, що його визнають ледачим, якщо він не здійснить ніякої справи, зібрав 30 тисяч війська і пішов війною на скіфів, але був знищений з усією армією і таким чином поплатився за нерозважливе починання війни з безневинним народом".
Про знищення 30 тисяч війська Зопіріона Помпей Трог ще пише далі у кн.37,3,1.
Той же Помпей Трог у кн.9,2 розповідає вигадану ним історію про те, як Філіп, батько Олександра Великого переміг скіфського царя Атея, але далі Трог пише кн. 37,3, що скіфи захопили втікаючого македонського царя Філіпа, а в кн.38,7 "Колись два царі, які тільки наважилися не підкорити Скіфію, а тільки ввійти до неї, саме Дарій та Філіп, насилу знайшли шлях для втечі звідти..."
Скіфський цар Атей фактично не зазнав поразки від Філіпа - просто наші історики недочитують до кінця навіть хрестоматій. Якби справді Філіп переміг Атея - то була би справжня сенсація античного часу і про неї написало би чимало інших авторів ! Перемогти напереможних скіфів !?
Це просто "вибілювання" Філіпа - батька Олександра Великого.
А ще А. Добролюбський зовсім не згадує Курція Руфа кн.10, 2, а там всього одне речення:
"Правитель Фракії Зопіріон, загинув із всім своїм військом під час походу проти гетів, від раптової бурі з грозою..."
Інший античний автор Діодор кн.17,62 нічого не пише про Зопіріона, але подає хронологічно точно події за 330 р. до н.е., коли повстала Греція проти Олександра Македонського і спонукав до того греків переворот у Фракії Мемнона.
Нагадую, що похід Зопіріона на Ольвію стався у 331 р. до н.е.
Похід і загибель війська Зопіріона не можна розглядати окремо від подій у тодішньому світі.
Одну серію монет Атей карбував у античному місті Каллатіс, це Пониззя Дунаю, правий берег ріки. Поряд з Каллатісом були Томи (Констанца) за Йорданом ім,я цьому місту дала скіфська цариця - Томіріс. Ще вище Том було місто Істрія.
Добролюбський дивується, що багато монет з Істрії розходилась землями Скіфії, а що тут дивного, адже Каллатія, Томи та Істрія належали до Скіфської держави.
Бо ще Геродот кн.4,99 описуючи Скіфію писав, що за Істром (Дунаєм) починається Первісна (Давня) Скіфія !
Монета царя Атея не є якоюсь випадковістю, про дві серії монет цього скіфського царя писав відомий нумізмат В.А. Анохін "Монети Атея" .."Скифские древности" Киев 1973, сторінки 20-41.
За дослідженням Анохіна границя між Скіфією і Фракією тоді проходила біля античного міста Діонісополя, нині болгарське місто Балчик на березі Чорного моря...
Очевидно, що літня ставка скіфського царя Атея деякий час була біля міста Каллатіс і тут викарбовано було його монету.
Як писав Геродот кн.4,86 у найдовші дні (тобто літом) корабель за одну добу пропливає близько 220 кілометрів.
Отож за кілька днів і ночей армада кораблів Зопіріона (ще воював разом з Філіпом) від фракійських портів безупинного руху досягла скіфське місто Ольвію і висадила десант і почала шалену облогу цього міста.
За Макробієм в Ольвії відпустили рабів на волю, дали громадянство іноземцям (біженцям очевидно), списали борги і вистояли дуже шалений штурм зопіріонового війська десь на протязі одного-двох тижнів, поки не підійшло на допомогу скіфське військо.
Можна собі тільки уявити, радість, вигуки, сльози ольвіополітів, які з веж та стін міста Ольвії
побачили довгоочікувану допомогу...
Осінню О. Македонський, нарешті взнав про долю Зопіріона у Скіфії із нервів спалив Персополь. Очевидно, що Олександр збирався піти і завоювати Скіфію, а Зопіріон для цього мав створити і утримувати Ольвійську базу для підтримки цього походу.
неділя, 10 грудня 2017 р.
Ще раз про Зопіріона.
У вже згадуваній книзі Андрія Добролюбского "Археологія Одеси" Одеса-Київ 2014 Зопіріону присв,ячені СС. 104-116.
З яких мені зрозуміло, що нічого нового про цього полководця Олександра Македонського в українській історичній науці на сьогодні немає !!!
Щоби не повторяти вже писаних реччей прошу шановних читачів звернутись до "Українська військова історія" де Артем Папакін написав статтю: " Македонський воїн. Північне Причорномор,я, 330 -ті рр. до Р.Х." ще у 2009 році і там є мої коментарі до цієї статті...
Ще у моєму блозі "Блог Тараса Дишканта" є стаття за 2.08.2012 р. "Скіфський цар Атей" ...
А ще я читав у якомусь виданні електронному Миколаївської області - що Зопіріон - це був ще полководець самого Філіпа - батька Олександра Македонського.
Дуже цікава історія, яку дуже вже ігнорують наші науковці...
З яких мені зрозуміло, що нічого нового про цього полководця Олександра Македонського в українській історичній науці на сьогодні немає !!!
Щоби не повторяти вже писаних реччей прошу шановних читачів звернутись до "Українська військова історія" де Артем Папакін написав статтю: " Македонський воїн. Північне Причорномор,я, 330 -ті рр. до Р.Х." ще у 2009 році і там є мої коментарі до цієї статті...
Ще у моєму блозі "Блог Тараса Дишканта" є стаття за 2.08.2012 р. "Скіфський цар Атей" ...
А ще я читав у якомусь виданні електронному Миколаївської області - що Зопіріон - це був ще полководець самого Філіпа - батька Олександра Македонського.
Дуже цікава історія, яку дуже вже ігнорують наші науковці...
пʼятниця, 8 грудня 2017 р.
Коментар до "Археології Одеси" Андрія Добролюбського.
Завдяки книзі невтомного дослідника Одеси Андрія Добролюбського "Археологія Одеси" ( на рос. мові), яку видав Олег Філюк, Одеса-Київ 2014 року, відкрилася важлива сторона Другої скіфо-перської війни 519 р. до н.е..
Про хід Першої та Другої скіфо-перських війн можна прочитати у моєму блозі "История Грузии..." (рос. мова).
За Геродотом Дарій Перший проти Скіфії зібрав 700 тисяч війська і 600 кораблів, а Ктесій Кнідський пише про 800 тисяч без згадки кораблів.Очевидно, що на флот Дарія припало 100 тисяч чоловік. Чимало дослідників сумніваються, що Дарій міг зібрати таку кількість війська, хоча інші дослідники вважають, що величезна Перська імперія могла мати населення кількістю до 50 мільйонів чоловік.
Напевно, у кожного, хто старався зрозуміти хід цієї Скіфо-перської війни 519 р. до н.е. виникало питання: а що робив в той час флот Дарія , якщо для Дунайської переправи було використано від 100 до 200 кораблів при ширині Дунаю тут у 1000 метрів ??
Андрій Добролюбський у згаданій книзі стор. 79-89 коротко розповів про археологічні розкопки біля палацу Воронцова. : Що тут було .знайдено культурний шар періоду Другої скіфо-перської війни, зокрема яма із схованим великим рибальським неводом, домашніми речами, ще виявлені ями для зберігання зерна. Дослідження показало, що населення тодішньої Одеси назад не повернулося, до своїх хат, до рибальства ? Між наступним культурним шаром, як пише А. Добролюбський С. 88 лежить "стерильна прослойка". Що ж тут трапилось тоді ?
Очевидно, коли сухопутна величезна армія Дарія ще переправлялась через Дунай (чи тільки готовилась) , а потім будувала табір біля нинішнього Болграда, а ще 8 укріплень від Дунаю до сюди, чи строїлась для генеральної битви проти скіфів - решту флоту Дарія поділилось на групи і раптово атакувало приморські поселення Скіфії...
В результаті чого все населення тодішньої Одеси було вибито, а місто спалено. Якби, якась частина неселення залишилась живою, то вони пізніше могли би забрати цінні речі свої і сусідів, але цього не сталось.
Для чого це було потрібно Дарію ? Адже відомо, що всі імперії трималися і тримаються на страху і смертях, а ще таким чином хотів він налякати скіфів і проскіфськи налаштованих греків.
Автор (Т.Д.) вважає, що на початку заселення греками приморської частини Скіфії майже ніяких протистоянь не виникало між греками і скіфами, бо не було причин для цього, це сталося значно пізніше.
Скіфські греки торгували із скіфським землеробським населенням, збираючи партії зерна у своїх ямах для загрузки кораблів, які приходили очевидно із всєї Еллади.
Цілком очевидно, що серед Дарієвого флоту переважали греки, а серед них були й ті греки, які добре знали Скіфські приморські землі, коли сюди припливали за скіфським хлібом.
Тому тепер зрозуміло, чому про це Геродот нічого не написав, про цю запеклу боротьбу проперських греків із проскіфськими. , як він не написав про кількість чоловік у Дарієвому флоті, а тільки згадав число кораблів.
Такий жорстокий удар по тодішній Одесі-Гарпіс можна ще й пояснити тим, що тут лимани Жаджибейський і Куяльницький своїм запахом асоціювалися із диханням підземного світу мертвих, і Дарій хотів унаочнити цей світ мертвих і що він ним може керувати...
Недавно, інша імперія 2 травня в Одесі також хотіла посіяти панічний страх серед жителів міста.
З 500 по 449 рр. до н.е. тривають Греко-перські війни і грекам дуже були потрібні приклади успішної боротьби із персами. Тому скіфи цілком заслужили у греків звання - "непереможних" !
На Жеваховій горі на деякий час було влаштовано одне з найбільших давньогрецьких святилищ у Північному Причорномор,ї (А. Добролюбський , С. 131) . Перед тим на деякий час ( 25 років - А. Добролюбський С. 89) було знову заселено територію в нинішньому районі палаці Воронцова. Очевидно, що сакральна зона Жевахівського святилища була розширена аж сюди і жителі переселились в інше місце, а ту влаштували могильник (для багатих) ?
Щоби все було достовірно відомо, потрібно розкопати повністю якусь частину Приморського бульвару, накрити розкоп капітальним скляним дахом ( як у Парижі), тут же збудувати скляне приміщення Музею, де будуть зберігатися усі тутейші знахідки (фонди), а цікаві і дорогі речі виставити у "габльотках" з підсвіткою. Габльотки - це оглядові вітрини, про них згадував колись одесит Юрій Липа "Призначення України" Львів 1992, С. 43.
Хідник із сталі з бордовим штучним килимовим покриттям підняти десь на метр чи більше від рівня розкопу і прокласти його до виявлених цікавих об,єктів. Під хідником можна прокласти різну електропроводку, сигналізацію, вентиляцію і т.п.
Для праці у фондах Музею Приморського бульвару приїздитимуть науковці із всього Світу, адже це безсумніву буде дуже унікальний заклад !!!
А Геродот брехун і фільсифікатор Скіфської історії, адже він писав свою Історію вже після завершення Греко-перських війн, коли приклад скіфів вже не був актуальним для Еллади, на це треба зважати...
Про хід Першої та Другої скіфо-перських війн можна прочитати у моєму блозі "История Грузии..." (рос. мова).
За Геродотом Дарій Перший проти Скіфії зібрав 700 тисяч війська і 600 кораблів, а Ктесій Кнідський пише про 800 тисяч без згадки кораблів.Очевидно, що на флот Дарія припало 100 тисяч чоловік. Чимало дослідників сумніваються, що Дарій міг зібрати таку кількість війська, хоча інші дослідники вважають, що величезна Перська імперія могла мати населення кількістю до 50 мільйонів чоловік.
Напевно, у кожного, хто старався зрозуміти хід цієї Скіфо-перської війни 519 р. до н.е. виникало питання: а що робив в той час флот Дарія , якщо для Дунайської переправи було використано від 100 до 200 кораблів при ширині Дунаю тут у 1000 метрів ??
Андрій Добролюбський у згаданій книзі стор. 79-89 коротко розповів про археологічні розкопки біля палацу Воронцова. : Що тут було .знайдено культурний шар періоду Другої скіфо-перської війни, зокрема яма із схованим великим рибальським неводом, домашніми речами, ще виявлені ями для зберігання зерна. Дослідження показало, що населення тодішньої Одеси назад не повернулося, до своїх хат, до рибальства ? Між наступним культурним шаром, як пише А. Добролюбський С. 88 лежить "стерильна прослойка". Що ж тут трапилось тоді ?
Очевидно, коли сухопутна величезна армія Дарія ще переправлялась через Дунай (чи тільки готовилась) , а потім будувала табір біля нинішнього Болграда, а ще 8 укріплень від Дунаю до сюди, чи строїлась для генеральної битви проти скіфів - решту флоту Дарія поділилось на групи і раптово атакувало приморські поселення Скіфії...
В результаті чого все населення тодішньої Одеси було вибито, а місто спалено. Якби, якась частина неселення залишилась живою, то вони пізніше могли би забрати цінні речі свої і сусідів, але цього не сталось.
Для чого це було потрібно Дарію ? Адже відомо, що всі імперії трималися і тримаються на страху і смертях, а ще таким чином хотів він налякати скіфів і проскіфськи налаштованих греків.
Автор (Т.Д.) вважає, що на початку заселення греками приморської частини Скіфії майже ніяких протистоянь не виникало між греками і скіфами, бо не було причин для цього, це сталося значно пізніше.
Скіфські греки торгували із скіфським землеробським населенням, збираючи партії зерна у своїх ямах для загрузки кораблів, які приходили очевидно із всєї Еллади.
Цілком очевидно, що серед Дарієвого флоту переважали греки, а серед них були й ті греки, які добре знали Скіфські приморські землі, коли сюди припливали за скіфським хлібом.
Тому тепер зрозуміло, чому про це Геродот нічого не написав, про цю запеклу боротьбу проперських греків із проскіфськими. , як він не написав про кількість чоловік у Дарієвому флоті, а тільки згадав число кораблів.
Такий жорстокий удар по тодішній Одесі-Гарпіс можна ще й пояснити тим, що тут лимани Жаджибейський і Куяльницький своїм запахом асоціювалися із диханням підземного світу мертвих, і Дарій хотів унаочнити цей світ мертвих і що він ним може керувати...
Недавно, інша імперія 2 травня в Одесі також хотіла посіяти панічний страх серед жителів міста.
З 500 по 449 рр. до н.е. тривають Греко-перські війни і грекам дуже були потрібні приклади успішної боротьби із персами. Тому скіфи цілком заслужили у греків звання - "непереможних" !
На Жеваховій горі на деякий час було влаштовано одне з найбільших давньогрецьких святилищ у Північному Причорномор,ї (А. Добролюбський , С. 131) . Перед тим на деякий час ( 25 років - А. Добролюбський С. 89) було знову заселено територію в нинішньому районі палаці Воронцова. Очевидно, що сакральна зона Жевахівського святилища була розширена аж сюди і жителі переселились в інше місце, а ту влаштували могильник (для багатих) ?
Щоби все було достовірно відомо, потрібно розкопати повністю якусь частину Приморського бульвару, накрити розкоп капітальним скляним дахом ( як у Парижі), тут же збудувати скляне приміщення Музею, де будуть зберігатися усі тутейші знахідки (фонди), а цікаві і дорогі речі виставити у "габльотках" з підсвіткою. Габльотки - це оглядові вітрини, про них згадував колись одесит Юрій Липа "Призначення України" Львів 1992, С. 43.
Хідник із сталі з бордовим штучним килимовим покриттям підняти десь на метр чи більше від рівня розкопу і прокласти його до виявлених цікавих об,єктів. Під хідником можна прокласти різну електропроводку, сигналізацію, вентиляцію і т.п.
Для праці у фондах Музею Приморського бульвару приїздитимуть науковці із всього Світу, адже це безсумніву буде дуже унікальний заклад !!!
А Геродот брехун і фільсифікатор Скіфської історії, адже він писав свою Історію вже після завершення Греко-перських війн, коли приклад скіфів вже не був актуальним для Еллади, на це треба зважати...
середа, 29 листопада 2017 р.
Трипільські солевари та кожумяки.
пам,яті Лариси Крушельницької та Віктора Войнаровського.
В Україні у порівнянні з іншими країнами є дуже мало істориків-археологів. І коли за один осінній місяць помирає одразу двоє, з якими ти був знайомий, працював навіть разом і дружив до певної міри... то починаєш розуміти нахабні твердження сусідів: про те, що у нас не ті історичні герої, не та історія, і що нас тут не було взагалі...
Здається, що на таку престижну історичну науку, як індоєвропеїстика наша держава через НАН України - виділення коштів, створення посад, фінансування відповідних досліджень, проведення наукових конференцій і т.п. зовсім не звертає уваги.
Однією з головних проблем індоєвропеїстики, яку можуть вирішити тільки наші дослідники - є трипільська археологічна культура: чи має вона якесь відношення до індоєвропейських народів ?? Сьогоднішня більшість каже, що ні !?
Давніше були складені фантастичні міфи про те, що на трипільців напали якісь (??) могутні, степові і дуже войовничі племена і скинули їх у Чорне море, чи просто потоптали. Що трипільці є переселенцями із Малої Азії. І коли мій знайомий повторив цю останню фразу, яка в цілому є фальшивою, то я йому сказав приблизно таке:
- Ну, добре - дід справді перебрався з Азії у Європу, тут родився вже батько, а внук хіба буде рахувати цю землю чужою ? Якщо їх три покоління вкладаються приблизно в одну сотню прожитих літ, але ж сама трипільська культура за останніми даними існувала з 5400-5100 р. до н.е. до 2750 р. до н.е. - Н.Б. Бурдо, М.Ю. Відейко "Трипільська культура" Харків 2008 р..
За згаданою вище книгою трипільці були не тільки хліборобами і тваринниками, але відливали мідні вироби, попередньо нагрівали глиняні форми, щоби розплавлена мідь краще заповнювала форму - С. 176.
Ось два речення з С. 183:
"З майстерень сокири, великі пластини та їх фрагменти розходилися на обмін. При цьому кремінь з Дністра та Волині розходився за сотні кілометрів, іноді досить далеко за межі трипільських територій".
Цілком очевидно, щоби ці дорогі і цінні вироби з кремнію і міді розходилися по значних територіях - ці території мали би бути під громадсько-державним управлінням тодішнього населення.
У Трипільському світі існував ще один виріб, який також широко поширювався - це сіль (нині звичайна кухонна сіль).
Про це вищезгадана книга нічого не пише, а це є у великій статті Лариси Крушельницької "Нові памятки Гава-Голігради" СС. 56-129 це із книги "Памятки гальштатського періоду в межиріччі Вісли, Дністра та Припяті". Київ. Наукова думка. 1993 р..
Завдяки археологічним дослідженням Л. Крушельницької у таких селах: Лоєва Надвірянського району і Текуча Косівського району Івано-Франківської області виявлено місця, де давні трипільці виварювали сіль. Очевидно, щоби вітер не видував тепла і дощ не гасив вогнища трипільська солеварня мала для цього якісь прості стіни і дах.
А ось вироби із шкіри хоч і не розходилися по всій трипільській землі, але потребували для цього своїх спеціалістів і робочі руки.
Віктор Войнаровський у своїй книзі "Добринівці - чинбарський комплекс черняхівської культури на Буковині" .Львів 2013 р. С.7 пише:
" Водначас, спеціалісти зазначають, що процес обробки шкіри є настільки універсальним , що майже без змін проіснував із стародавньої доби до нового часу". Для обробки шкір (С.7) потрібно було мати вапняк, вапно гашене з нього, мелену кору з дерев, дьоготь, попіл, багато води, вогонь... Доречі (С.33) одна ціла мокра шкура з вола важила (важить) близько 100 кг.
Очевидно, що трипільські ремісники: металурги, солевари, кожумяки, кремнедобувачі, стельмахи, боднарі та інші - землеробством і тваринництвом займалися тільки для того, щоби розслабитись після нелегкої ремісничої своєї роботи. Трипільське суспільство, цілком очевидно, що мало для цього якісь закони, правила, усні постанови і т.п., які регулювали життя різних цих категорій населення, і при будь якій сусідській загрозі могло виставити чимале, добре озброєнне військо.
Зокрема Лариса Крушельницька недалеко трипільських солеварень знайшла у селі Гірське ( нині Спас ) Коломийського району - укріплене поселення трипільців !!
Чи могли усі ці вагомі здобутки трипільців зникнути, пропасти без сліду на наших землях ??
Очевидно, що ні !
В Україні у порівнянні з іншими країнами є дуже мало істориків-археологів. І коли за один осінній місяць помирає одразу двоє, з якими ти був знайомий, працював навіть разом і дружив до певної міри... то починаєш розуміти нахабні твердження сусідів: про те, що у нас не ті історичні герої, не та історія, і що нас тут не було взагалі...
Здається, що на таку престижну історичну науку, як індоєвропеїстика наша держава через НАН України - виділення коштів, створення посад, фінансування відповідних досліджень, проведення наукових конференцій і т.п. зовсім не звертає уваги.
Однією з головних проблем індоєвропеїстики, яку можуть вирішити тільки наші дослідники - є трипільська археологічна культура: чи має вона якесь відношення до індоєвропейських народів ?? Сьогоднішня більшість каже, що ні !?
Давніше були складені фантастичні міфи про те, що на трипільців напали якісь (??) могутні, степові і дуже войовничі племена і скинули їх у Чорне море, чи просто потоптали. Що трипільці є переселенцями із Малої Азії. І коли мій знайомий повторив цю останню фразу, яка в цілому є фальшивою, то я йому сказав приблизно таке:
- Ну, добре - дід справді перебрався з Азії у Європу, тут родився вже батько, а внук хіба буде рахувати цю землю чужою ? Якщо їх три покоління вкладаються приблизно в одну сотню прожитих літ, але ж сама трипільська культура за останніми даними існувала з 5400-5100 р. до н.е. до 2750 р. до н.е. - Н.Б. Бурдо, М.Ю. Відейко "Трипільська культура" Харків 2008 р..
За згаданою вище книгою трипільці були не тільки хліборобами і тваринниками, але відливали мідні вироби, попередньо нагрівали глиняні форми, щоби розплавлена мідь краще заповнювала форму - С. 176.
Ось два речення з С. 183:
"З майстерень сокири, великі пластини та їх фрагменти розходилися на обмін. При цьому кремінь з Дністра та Волині розходився за сотні кілометрів, іноді досить далеко за межі трипільських територій".
Цілком очевидно, щоби ці дорогі і цінні вироби з кремнію і міді розходилися по значних територіях - ці території мали би бути під громадсько-державним управлінням тодішнього населення.
У Трипільському світі існував ще один виріб, який також широко поширювався - це сіль (нині звичайна кухонна сіль).
Про це вищезгадана книга нічого не пише, а це є у великій статті Лариси Крушельницької "Нові памятки Гава-Голігради" СС. 56-129 це із книги "Памятки гальштатського періоду в межиріччі Вісли, Дністра та Припяті". Київ. Наукова думка. 1993 р..
Завдяки археологічним дослідженням Л. Крушельницької у таких селах: Лоєва Надвірянського району і Текуча Косівського району Івано-Франківської області виявлено місця, де давні трипільці виварювали сіль. Очевидно, щоби вітер не видував тепла і дощ не гасив вогнища трипільська солеварня мала для цього якісь прості стіни і дах.
А ось вироби із шкіри хоч і не розходилися по всій трипільській землі, але потребували для цього своїх спеціалістів і робочі руки.
Віктор Войнаровський у своїй книзі "Добринівці - чинбарський комплекс черняхівської культури на Буковині" .Львів 2013 р. С.7 пише:
" Водначас, спеціалісти зазначають, що процес обробки шкіри є настільки універсальним , що майже без змін проіснував із стародавньої доби до нового часу". Для обробки шкір (С.7) потрібно було мати вапняк, вапно гашене з нього, мелену кору з дерев, дьоготь, попіл, багато води, вогонь... Доречі (С.33) одна ціла мокра шкура з вола важила (важить) близько 100 кг.
Очевидно, що трипільські ремісники: металурги, солевари, кожумяки, кремнедобувачі, стельмахи, боднарі та інші - землеробством і тваринництвом займалися тільки для того, щоби розслабитись після нелегкої ремісничої своєї роботи. Трипільське суспільство, цілком очевидно, що мало для цього якісь закони, правила, усні постанови і т.п., які регулювали життя різних цих категорій населення, і при будь якій сусідській загрозі могло виставити чимале, добре озброєнне військо.
Зокрема Лариса Крушельницька недалеко трипільських солеварень знайшла у селі Гірське ( нині Спас ) Коломийського району - укріплене поселення трипільців !!
Чи могли усі ці вагомі здобутки трипільців зникнути, пропасти без сліду на наших землях ??
Очевидно, що ні !
середа, 22 листопада 2017 р.
Що сталось з Польщею ??
Сьогодні багато хто ломає собі голову: а що ж, то сталося з Польщею , що за політику таку вона проводить ??
Нас довший час переконують, що наші західні сусіди дуже вже люблять і шанують свою історію.
Чудово ! Глянемо, яка то в них була давня Історія.
" Був же в нього й дар пророцтва, тому що багато пророцтв його збувалися. Так один князь поганець, що сидів на Віслі, паплюжив християнську віру, а людям чинив шкоду. І тоді Методій сказав йому: "Сине, добре б тобі охреститися зі своєї волі на своїй землі, щоб не був ти хрещений насильно в полоні на чужіій землі коли так буде - згадаєш про мене". Так і сталося..."
" Житіє Методія " 886 рік.
Хрестоматія з історії західних та південних слов,ян.
Київ. "Либідь" 2011, С.238
Нас довший час переконують, що наші західні сусіди дуже вже люблять і шанують свою історію.
Чудово ! Глянемо, яка то в них була давня Історія.
" Був же в нього й дар пророцтва, тому що багато пророцтв його збувалися. Так один князь поганець, що сидів на Віслі, паплюжив християнську віру, а людям чинив шкоду. І тоді Методій сказав йому: "Сине, добре б тобі охреститися зі своєї волі на своїй землі, щоб не був ти хрещений насильно в полоні на чужіій землі коли так буде - згадаєш про мене". Так і сталося..."
" Житіє Методія " 886 рік.
Хрестоматія з історії західних та південних слов,ян.
Київ. "Либідь" 2011, С.238
неділя, 19 листопада 2017 р.
Кому вигідна польсько-українська криза ?
1. Вчора, ця криза була вигідна Росії, адже на її чималі гроші вона й була організована. Криза розділила народи, які могли б тісніше співпрацювати проти імперських потуг Кремля. Стала своєрідним "доказом" того, що український народ є "бандитським " народом яким зараз править "фашистська хунта", а в 1943 році цей народ здійснив " геноцид " на Волині проти поляків...
2. Сьогодні на фоні тієї кризи тріумфує Польща, зокрема її перші особи, які грозять Україні нев,їздним Списком, заборонили в,їзд тим хто має антипольські погляди і ходить у відповідній уніформі часів Другої світової війни.
3. Завтра, українське суспільство має скласти, написати Меморандум, залучивши для цього найкращі кадри: істориків, юристів-міжнародників та інших, який буде висвітлювати всі брехні, перекручування, фальшування історичних фактів, які мають відношення до Волинської трагедії 1943 року до яких вдалося сьогоднішнє польське суспільство, зокрема його верхівка.
Паперовий варіант Меморандуму 100 чи 1000 сторінок з фотографіями, з географічними картами, таблицями і т.п. має бути перекладений на найпошириніші мови світу: англійську, німецьку, іспанську, арабську і розісланий у всі країни Світу. Електронна версія Меморандуму має постійно висіти в інтернеті...
Адже ця Криза показує великий масштаб Гібридної війни Росії проти України, коли задіянні цілі держави: Польща, Угорщина, а раніше - Нідерланди , а ще вона яскраво показує чим дихає наш найближчий Сусід.
2. Сьогодні на фоні тієї кризи тріумфує Польща, зокрема її перші особи, які грозять Україні нев,їздним Списком, заборонили в,їзд тим хто має антипольські погляди і ходить у відповідній уніформі часів Другої світової війни.
3. Завтра, українське суспільство має скласти, написати Меморандум, залучивши для цього найкращі кадри: істориків, юристів-міжнародників та інших, який буде висвітлювати всі брехні, перекручування, фальшування історичних фактів, які мають відношення до Волинської трагедії 1943 року до яких вдалося сьогоднішнє польське суспільство, зокрема його верхівка.
Паперовий варіант Меморандуму 100 чи 1000 сторінок з фотографіями, з географічними картами, таблицями і т.п. має бути перекладений на найпошириніші мови світу: англійську, німецьку, іспанську, арабську і розісланий у всі країни Світу. Електронна версія Меморандуму має постійно висіти в інтернеті...
Адже ця Криза показує великий масштаб Гібридної війни Росії проти України, коли задіянні цілі держави: Польща, Угорщина, а раніше - Нідерланди , а ще вона яскраво показує чим дихає наш найближчий Сусід.
пʼятниця, 17 листопада 2017 р.
Страхи польські - пеньондзи кремльовскі.
Напевно, багатьох цікавить питання: А звідки у польського суспільства такі страхи щодо України ???
І тут згадався один досить цікавий документ українсько-польських сучасних стосунків.
Цей дуже яскравий документ і зараз можна знайти в " Історичній правді" за 5 липня 2013 рік, стаття називається :" Комуністи і ПР (партія регіонів) просить поляків назвати Волинську трагедію геноцидом".
Це 2013 рік !!! Підписали цю Просьбу 148 тодішніх народних депутатів України !
Хто керував комуністами і регіоналами - тут здається великих секретів немає - Кремль .
У липні 2016 року польський парламент виконав просьбу українських депутатів і проголосував за "геноцид" з таким результатом: 432 за з 460 загальної кількості, 10 чоловік утрималося.... і не було ні одного польського депутата який би проголосував проти !?
В цілому в польському суспільстві , демократичному не знайшлося нікого, хто був би проти такого ганебного і брехливого дійства !!!
Ось тільки тепер стають відомі факти, що Російська Федерація тратила і тратить великі гроші для дестабілізації Світового порядку !
А тут, нічого складного: сів дипкурєр з дипломатом повним доларів на поїзд Москва-Варшава ... і через де-який час у Кракові та людина могла перехилити стопарік Виборової за прекрасно виконане завдання...
По всьому світу є чимала польська діаспора, через яку переконливо можна тратити гроші у самій Польщі. Липневе голосування 2016 року, якраз і показує, що для цього були куплені всі і вся...
А коли розмови, фільми, реконструкції перестали бути топовими новинами про Волинь - тоді перші особи Сусідів заговорили про список, про обмундировання в якому ніби-то ходять наші чиновники-діячі??
Тут я впав у ступор - бо не міг пригадати хоч одного нашого діяча, який на роботу надівав хоча би мазепинку !??
Ага, згадав, був депутат такий, точніше депутатша, яка один раз наділа псевдомазепинку, напевно для нинішнього випадку ?..
І тут згадався один досить цікавий документ українсько-польських сучасних стосунків.
Цей дуже яскравий документ і зараз можна знайти в " Історичній правді" за 5 липня 2013 рік, стаття називається :" Комуністи і ПР (партія регіонів) просить поляків назвати Волинську трагедію геноцидом".
Це 2013 рік !!! Підписали цю Просьбу 148 тодішніх народних депутатів України !
Хто керував комуністами і регіоналами - тут здається великих секретів немає - Кремль .
У липні 2016 року польський парламент виконав просьбу українських депутатів і проголосував за "геноцид" з таким результатом: 432 за з 460 загальної кількості, 10 чоловік утрималося.... і не було ні одного польського депутата який би проголосував проти !?
В цілому в польському суспільстві , демократичному не знайшлося нікого, хто був би проти такого ганебного і брехливого дійства !!!
Ось тільки тепер стають відомі факти, що Російська Федерація тратила і тратить великі гроші для дестабілізації Світового порядку !
А тут, нічого складного: сів дипкурєр з дипломатом повним доларів на поїзд Москва-Варшава ... і через де-який час у Кракові та людина могла перехилити стопарік Виборової за прекрасно виконане завдання...
По всьому світу є чимала польська діаспора, через яку переконливо можна тратити гроші у самій Польщі. Липневе голосування 2016 року, якраз і показує, що для цього були куплені всі і вся...
А коли розмови, фільми, реконструкції перестали бути топовими новинами про Волинь - тоді перші особи Сусідів заговорили про список, про обмундировання в якому ніби-то ходять наші чиновники-діячі??
Тут я впав у ступор - бо не міг пригадати хоч одного нашого діяча, який на роботу надівав хоча би мазепинку !??
Ага, згадав, був депутат такий, точніше депутатша, яка один раз наділа псевдомазепинку, напевно для нинішнього випадку ?..
середа, 15 листопада 2017 р.
ІУ.7. Польська проблема.
Не можу зрозуміти: Чому наші українські письменники та інші діячі мають свого Читача за дурня, за нерозумного, за недолугого ???
Ось Андрій Любка в Радіо Свобода за 14.11.17 р. подає статтю : "Друг пізнається в біді: Що нам робити з Польщею ?" Ось дві цитати з неї:
1. ... ніхто не розуміє й не знає нас так добре, як поляки....
2. У Польщі є мільйони проукраїнськи налаштованих людей.
А сьогодні зранку 15.11.17 р. в Новому времені Тарас Прохасько написав: "Історична суперечка: Як нам помиритися з Польщею ? Цитати з цієї статті :
1. Польща, як і всі демократичні країни....
2. Ідеальна ситуація, якої треба прагнути - проговорити всі історичні питання ...
3. Навіть домовившись з науковцями та істориками....
4. ... родинна травма...
Згадаємо літо 2016 року, коли Польща прийняла постанову про геноцид поляків на Волині у 1943 році. Був тоді в польському демократичному парламенті хоч один депутат, який голосно би виступив проти цієї брехливої постанови ?? Ні, одного !
Чи були тоді і пізніше у польському суспільстві широкі, масштабні, гострі обговорення на предмет тлумачення подій на Волині 1943 року ?? Нічого такого не було !!!
Ось вам і момент, коли польська демократія завмерла, зацепеніла - побачивши крізь нинішній світовий туман невизначеності жаданні береги острова Волинь і шпилі веж "польського" Львова...
Не потрібно брехати собі та іншим про якісь міфічні мільйони.... ці мільйони є, і вони якраз проти нас !
Історичні питання й так зараз "проговорюються", а потрібно, щоби з,я вилася академічна , правдива "Історія України" - і всі діячі, депутати, президенти України нинішні і майбутні мають на цю працю спиратись, брати з неї аргументи і посилання ....
"Домовляються" у бізнесі, а в науці справжній хизуються відкриттям того чи іншого Закону природи ! Бізнес та наука - це дуже різні речі !
Якщо тисячі вбитих, сотні й мільйони переселенців, а ще забрано і окуповано батьківські , споконвічні землі ( маю на увазі операцію Вісла і нинішнє АТО ) -то така ситуація міряється не "родинною травмою" !?
Якщо наш західний сусід дуже поспішає і має кремлівське запрошення на "геополітичний " банкет - то нам немає куди поспішати: пишемо правдиву академічну Історію України, укріпляємо обороноздатність країни, аргументовано викриваємо всю брехню наших дорогих сусідів, реально і тверезо оцінюємо нинішню ситуацію у Світі і її перспективи ...
Ось Андрій Любка в Радіо Свобода за 14.11.17 р. подає статтю : "Друг пізнається в біді: Що нам робити з Польщею ?" Ось дві цитати з неї:
1. ... ніхто не розуміє й не знає нас так добре, як поляки....
2. У Польщі є мільйони проукраїнськи налаштованих людей.
А сьогодні зранку 15.11.17 р. в Новому времені Тарас Прохасько написав: "Історична суперечка: Як нам помиритися з Польщею ? Цитати з цієї статті :
1. Польща, як і всі демократичні країни....
2. Ідеальна ситуація, якої треба прагнути - проговорити всі історичні питання ...
3. Навіть домовившись з науковцями та істориками....
4. ... родинна травма...
Згадаємо літо 2016 року, коли Польща прийняла постанову про геноцид поляків на Волині у 1943 році. Був тоді в польському демократичному парламенті хоч один депутат, який голосно би виступив проти цієї брехливої постанови ?? Ні, одного !
Чи були тоді і пізніше у польському суспільстві широкі, масштабні, гострі обговорення на предмет тлумачення подій на Волині 1943 року ?? Нічого такого не було !!!
Ось вам і момент, коли польська демократія завмерла, зацепеніла - побачивши крізь нинішній світовий туман невизначеності жаданні береги острова Волинь і шпилі веж "польського" Львова...
Не потрібно брехати собі та іншим про якісь міфічні мільйони.... ці мільйони є, і вони якраз проти нас !
Історичні питання й так зараз "проговорюються", а потрібно, щоби з,я вилася академічна , правдива "Історія України" - і всі діячі, депутати, президенти України нинішні і майбутні мають на цю працю спиратись, брати з неї аргументи і посилання ....
"Домовляються" у бізнесі, а в науці справжній хизуються відкриттям того чи іншого Закону природи ! Бізнес та наука - це дуже різні речі !
Якщо тисячі вбитих, сотні й мільйони переселенців, а ще забрано і окуповано батьківські , споконвічні землі ( маю на увазі операцію Вісла і нинішнє АТО ) -то така ситуація міряється не "родинною травмою" !?
Якщо наш західний сусід дуже поспішає і має кремлівське запрошення на "геополітичний " банкет - то нам немає куди поспішати: пишемо правдиву академічну Історію України, укріпляємо обороноздатність країни, аргументовано викриваємо всю брехню наших дорогих сусідів, реально і тверезо оцінюємо нинішню ситуацію у Світі і її перспективи ...
пʼятниця, 10 листопада 2017 р.
ІУ.6. " Дари у світ "Вальхали".
На днях у краєзнавчому музеї м. Винники, що біля Львова відкрилася виставка археологічних знахідок, які були знайдені біля села Карів Сокальського району Львівської обл. Назва виставки "Дари у світ "Вальхали".
Львівські археологи біля села Карів дослідили могильник пшеворської культури, серед цінних знахідок - бронзовий казан, скляні кубки і т.п. Подібних казанів у Європі було знайдено всього два !
Появу усіх цих речей науковці трактують, як "міграцією германських племен" ??
Могильник датують - кінцем 1 ст. до середини 2 ст. н.е.
А тепер моя (Т.Д.) версія появи цього могильника на наших землях:
Цей Карівський могильник дуже підтверджує мою версію, яку я недавно опублікував на цьому блозі. Отож давній Рим в особі імператора Траяна Марка Ульпія для завоювання Придністров,я використав представників так званої липицької культури (даки) і пшеворської (германці)...
Клавдій Птолемей у "Географії" описуючи Європейську Сарматію , карта 8, пише:
"Із заходу Сарматія обмежується рікою Вістулою ( Вісла нині), частиною Германії, яка лежить між її витоками і Сарматськими (Карпат ськими) горами і самими горами".
Картографічна основа "Географії" К. Птолемея, більш очевидно була зроблена у 1 ст. до н.е. для Карти Агріппи.
Через занепад життя Скіфії-Сарматії, очевидно, що частину земель на Віслянському кордоні захопили вороги і кордон наблизився до річечки із болотяними берегами, яка нині називається Солокія.
В районі міста Унева - села Карів до р. Солокія тягнеться пасмо Волинської височини і болотяних берегів тут немає. Очевидно, що тут було добре місце для створення давнього прикордонного пункту і моста через Солокію. І очевидно, що тут стояв "сарматський" прикордонний загін наших предків.
І цей прикордонний загін напочатку 1 ст. н.е коли почалося вторгнення коаліції військ : римських, дакійських, германських - дав запеклий бій германському загону, яким керував якийсь визначний князь-вождь.. Адже два попередні бронзові казани були знайдені у княжих похованнях в Чехії і Польщі.
Враховуючи, що у наших західних сусідах археологічні дослідження за кількістю переважають наші десь на порядок - то можна зробити висновок, що для покладання бронзового казана у могилу князя мали бути для цього дуже серйозні причини !..
Вальхала - із скандінавської міфології , це своєрідний рай для хоробрих воїнів, які загинули у бою. Тут вони п,ють медове молоко кози Хейдрун і їдять вепрове м,ясо, яке варить у казані для них кухар на ймення - Андхрімнір. Вальхала освічується близком мечів...
Ось так 1900 років тому назад починалася одна з "міграцій" наших ворогів, можливо вони тут просто "заблукали" ...
Львівські археологи біля села Карів дослідили могильник пшеворської культури, серед цінних знахідок - бронзовий казан, скляні кубки і т.п. Подібних казанів у Європі було знайдено всього два !
Появу усіх цих речей науковці трактують, як "міграцією германських племен" ??
Могильник датують - кінцем 1 ст. до середини 2 ст. н.е.
А тепер моя (Т.Д.) версія появи цього могильника на наших землях:
Цей Карівський могильник дуже підтверджує мою версію, яку я недавно опублікував на цьому блозі. Отож давній Рим в особі імператора Траяна Марка Ульпія для завоювання Придністров,я використав представників так званої липицької культури (даки) і пшеворської (германці)...
Клавдій Птолемей у "Географії" описуючи Європейську Сарматію , карта 8, пише:
"Із заходу Сарматія обмежується рікою Вістулою ( Вісла нині), частиною Германії, яка лежить між її витоками і Сарматськими (Карпат ськими) горами і самими горами".
Картографічна основа "Географії" К. Птолемея, більш очевидно була зроблена у 1 ст. до н.е. для Карти Агріппи.
Через занепад життя Скіфії-Сарматії, очевидно, що частину земель на Віслянському кордоні захопили вороги і кордон наблизився до річечки із болотяними берегами, яка нині називається Солокія.
В районі міста Унева - села Карів до р. Солокія тягнеться пасмо Волинської височини і болотяних берегів тут немає. Очевидно, що тут було добре місце для створення давнього прикордонного пункту і моста через Солокію. І очевидно, що тут стояв "сарматський" прикордонний загін наших предків.
І цей прикордонний загін напочатку 1 ст. н.е коли почалося вторгнення коаліції військ : римських, дакійських, германських - дав запеклий бій германському загону, яким керував якийсь визначний князь-вождь.. Адже два попередні бронзові казани були знайдені у княжих похованнях в Чехії і Польщі.
Враховуючи, що у наших західних сусідах археологічні дослідження за кількістю переважають наші десь на порядок - то можна зробити висновок, що для покладання бронзового казана у могилу князя мали бути для цього дуже серйозні причини !..
Вальхала - із скандінавської міфології , це своєрідний рай для хоробрих воїнів, які загинули у бою. Тут вони п,ють медове молоко кози Хейдрун і їдять вепрове м,ясо, яке варить у казані для них кухар на ймення - Андхрімнір. Вальхала освічується близком мечів...
Ось так 1900 років тому назад починалася одна з "міграцій" наших ворогів, можливо вони тут просто "заблукали" ...
неділя, 5 листопада 2017 р.
"Вступ до індоєвропеїстики"
Так можна назвати книгу Сергія Кончі "Індоєвропейці: пізнання доісторії", яку видав Олег Філюк "Центр учбової літератури" Київ-2017, 414 сторінок, тираж всього 300 примірників.
Ось, що в одній з передмов написав відомий український історик, археолог Леонід Залізняк про автора цієї книги, С.9 , назва передмови:
" Сергій Конча - перший український індоєвропеїст."
" 7 липня 2016 р. після важкої хвороби у віці 48 років пішов з життя Сергій Вікторович Конча. Народився С.В. Конча 11 липня 1968 у м. Шостка Сумської області..."
Старший товариш С. Кончі - Л.С. Клейн С.7 називає Сергія "типовим прикладом "невизнаного генія".
Віриться, що у майбутньому Сумщина в честь свого знаменитого земляка проведе Конгрес індоєвропеїстів із всього світу.
Що ж такого зробив ергій Конча ?
Індоєвропеїстика, як наука потужно розвивається з 1786 року, в результаті чого С.18 "...написано сотні монографій і тисячі наукових статтей присвячених реконструкціям індоєвропейської мови, культури та історії".
Ось ще цитата С. Кончі С. 20 "В основу праці лягли напрацювання кількох генерацій лінгвіністів, археологів, антропологів, етнологів, істориків первісності різних країв і народів, які зробили свій внесок в проблему пошуків батьківщини індоєвропейців та у вивчення їхньої історії."
Уявляєте, яку масу наукового матеріалу довелося "просіяти" Сергію Кончі, а ще ж кожна згадана наука має свою історію розвитку, свої правила і закони, свою відмінну термінологію, свої досягнення і свої глухі кутки - і все це треба знати і розбиратися, хоча би на рівні "першого курсу" кожної науки !
І він це зробив - ціною власного життя.
Ось останнє речення із згаданої книги Сергія Кончі, С. 336 :
" Переважна більшість індоєвропеїстів світу тією чи іншою мірою залучала території України до прабатьківщини індоєвропейців. Тому індоєвропеїстика повинна стати одним з пріоритетних напрямків історичних досліджень в Україні."
Очевидно, що цю книгу Сергія Кончі потрібно перевидати у твердій обкладинці, зшиту, зробити доповнення про нові способи пошуків індоєвропеїстів і т.п.
Книгу потрібно видати таким тиражем, щоби вона була у кожній науковій бібліотеці України, щоби кожен бажаючий міг її собі придбати, щоби вона ще попала у провідні наукові центри світу.
Щоби молоді наші науковці-максималісти не нудили світом, а взявши цю книгу у руки зрозуміли, що їм є ще куди рости ....
Адже знайдення прабатьківщини індоєвропейців - для науковця, для науки в цілому - це великий, вагомий Приз (кубок)...
Ось, що в одній з передмов написав відомий український історик, археолог Леонід Залізняк про автора цієї книги, С.9 , назва передмови:
" Сергій Конча - перший український індоєвропеїст."
" 7 липня 2016 р. після важкої хвороби у віці 48 років пішов з життя Сергій Вікторович Конча. Народився С.В. Конча 11 липня 1968 у м. Шостка Сумської області..."
Старший товариш С. Кончі - Л.С. Клейн С.7 називає Сергія "типовим прикладом "невизнаного генія".
Віриться, що у майбутньому Сумщина в честь свого знаменитого земляка проведе Конгрес індоєвропеїстів із всього світу.
Що ж такого зробив ергій Конча ?
Індоєвропеїстика, як наука потужно розвивається з 1786 року, в результаті чого С.18 "...написано сотні монографій і тисячі наукових статтей присвячених реконструкціям індоєвропейської мови, культури та історії".
Ось ще цитата С. Кончі С. 20 "В основу праці лягли напрацювання кількох генерацій лінгвіністів, археологів, антропологів, етнологів, істориків первісності різних країв і народів, які зробили свій внесок в проблему пошуків батьківщини індоєвропейців та у вивчення їхньої історії."
Уявляєте, яку масу наукового матеріалу довелося "просіяти" Сергію Кончі, а ще ж кожна згадана наука має свою історію розвитку, свої правила і закони, свою відмінну термінологію, свої досягнення і свої глухі кутки - і все це треба знати і розбиратися, хоча би на рівні "першого курсу" кожної науки !
І він це зробив - ціною власного життя.
Ось останнє речення із згаданої книги Сергія Кончі, С. 336 :
" Переважна більшість індоєвропеїстів світу тією чи іншою мірою залучала території України до прабатьківщини індоєвропейців. Тому індоєвропеїстика повинна стати одним з пріоритетних напрямків історичних досліджень в Україні."
Очевидно, що цю книгу Сергія Кончі потрібно перевидати у твердій обкладинці, зшиту, зробити доповнення про нові способи пошуків індоєвропеїстів і т.п.
Книгу потрібно видати таким тиражем, щоби вона була у кожній науковій бібліотеці України, щоби кожен бажаючий міг її собі придбати, щоби вона ще попала у провідні наукові центри світу.
Щоби молоді наші науковці-максималісти не нудили світом, а взявши цю книгу у руки зрозуміли, що їм є ще куди рости ....
Адже знайдення прабатьківщини індоєвропейців - для науковця, для науки в цілому - це великий, вагомий Приз (кубок)...
ІУ. 5. Велика загадка ранніх слов,ян.
Головна і досі невирішена проблема ранніх слов,ян полягає в тому, що вони користувалися тільки ліпним посудом, а це явно був крок назад у суспільному розвитку.
А до ранніх слов,ян на більшості земель нинішньої України яскраво буяла так звана черняхівська культура з гончарною і ліпною керамікою.
"Маркером стабільного економічного становища у середовищі носіїв черняхівських памяток є також невпинне демографічне зростання. На теперішній час відомо понад 3,5 тис. памя ток цієї культури..." - С. 163 "Тіні згаданих предків" Харків 2016 р.
Трохи дальше у цій книзі пишеться, С. 169 :" Руйнація черняхівської культури зайняла цілу епоху, гунський час ( кінець 4 ст. - перша половина 5 ст." Ось ще , С. 168 :" Період поступового згасння черняхівських традицій розтягнувся на життя приблизно трьох поколінь, до середини 5 ст."
А що ж гуни ? Дивимося найновішу українську науково-популярну книгу про гунів Олесі Жданович "Воїни степів. Гуни на території України." Київ, Темпора - 2017, С. 55 :
" Епоха панування гунів у Причорномор,ї та на Дунаї охоплює доволі нетривалий період з кінця 4 ст. до середини 5 ст. У матеріальній культурі цей період представлений невеликою кількістю поховальних комплексів (близько 20 ) і випадкових знахідок ( близько 65 )."
Якось не вкладається у голову, як така невелика кількість "справжніх" гунів за три покоління 75-100 років приблизно, змогла покорити велику масу черняхівського населення ??
Потрібно врахувати, що навіть найбільші і наймогутніші кочові народи чи племена живуть і жили у контакті із землеробсько-міськими цивілізаціями, а то інакше вони всю свою худобу у табунах, отарах, чередах з,їли би за один чи два зимових сезони ...
Перша згадка про гунів на наших землях є у 2 ст. н.е. у Клавдія Птоломея в його "Географії". Але автор ( Т. Д. ) схиляється до думки, що К. Птоломей використав для свого твору картографічну основу римлян, яку вони створили у 1 ст. до н.е. - це так звана карта Агріппи .
Глянемо, що ж глобального сталося у середині 5 ст. н.е. , що зникла черняхівська і гунська культури ??
У 451 році на Каталаунських полях зійшлися дві великі армії Європи: Західно-Римської імперії під керівництвом Аеція і армія Атіли. Атіла за Йорданом "Гетика" п. 255 - "володів скіфськими та германськими царствами..."
Каталаунська битва не виявила тоді переможця, але Атіла збирався з своїм військом йти на Рим, і лише римський папа Лев відмовив його від цього - Йордан "Гетика" п. 222-223.
У 454 році помирає Атіла і його величезна держава розпадається на дрібніші частини, а через 22 роки (476) офіційно зникає й Західно-Римська імперія.
Очевидно, щоби встати нарівні із Римом старшини черняхівських племен запроваджують у себе тодішні передові технології, якими володів Рим.
Перемігши Рим, наші предки вирішили відмовитись від римських технологій - зокрема виготовлення гончарної кераміки. Адже сотні років Рим ніс на наші землі - гроші, підкуп і разом з ним - зраду, і смерть...
Тому у наших предків після Каталаунської битви 451 р. вже не було гострої потреби для об,єднання, бо головний їх ворог - Рим, був вже при смерті.
Такий процес в історії називається - архіїзація.
Отож зникнення черняхівської культури - було звязано не з її поразкою, а перемогою !..
А до ранніх слов,ян на більшості земель нинішньої України яскраво буяла так звана черняхівська культура з гончарною і ліпною керамікою.
"Маркером стабільного економічного становища у середовищі носіїв черняхівських памяток є також невпинне демографічне зростання. На теперішній час відомо понад 3,5 тис. памя ток цієї культури..." - С. 163 "Тіні згаданих предків" Харків 2016 р.
Трохи дальше у цій книзі пишеться, С. 169 :" Руйнація черняхівської культури зайняла цілу епоху, гунський час ( кінець 4 ст. - перша половина 5 ст." Ось ще , С. 168 :" Період поступового згасння черняхівських традицій розтягнувся на життя приблизно трьох поколінь, до середини 5 ст."
А що ж гуни ? Дивимося найновішу українську науково-популярну книгу про гунів Олесі Жданович "Воїни степів. Гуни на території України." Київ, Темпора - 2017, С. 55 :
" Епоха панування гунів у Причорномор,ї та на Дунаї охоплює доволі нетривалий період з кінця 4 ст. до середини 5 ст. У матеріальній культурі цей період представлений невеликою кількістю поховальних комплексів (близько 20 ) і випадкових знахідок ( близько 65 )."
Якось не вкладається у голову, як така невелика кількість "справжніх" гунів за три покоління 75-100 років приблизно, змогла покорити велику масу черняхівського населення ??
Потрібно врахувати, що навіть найбільші і наймогутніші кочові народи чи племена живуть і жили у контакті із землеробсько-міськими цивілізаціями, а то інакше вони всю свою худобу у табунах, отарах, чередах з,їли би за один чи два зимових сезони ...
Перша згадка про гунів на наших землях є у 2 ст. н.е. у Клавдія Птоломея в його "Географії". Але автор ( Т. Д. ) схиляється до думки, що К. Птоломей використав для свого твору картографічну основу римлян, яку вони створили у 1 ст. до н.е. - це так звана карта Агріппи .
Глянемо, що ж глобального сталося у середині 5 ст. н.е. , що зникла черняхівська і гунська культури ??
У 451 році на Каталаунських полях зійшлися дві великі армії Європи: Західно-Римської імперії під керівництвом Аеція і армія Атіли. Атіла за Йорданом "Гетика" п. 255 - "володів скіфськими та германськими царствами..."
Каталаунська битва не виявила тоді переможця, але Атіла збирався з своїм військом йти на Рим, і лише римський папа Лев відмовив його від цього - Йордан "Гетика" п. 222-223.
У 454 році помирає Атіла і його величезна держава розпадається на дрібніші частини, а через 22 роки (476) офіційно зникає й Західно-Римська імперія.
Очевидно, щоби встати нарівні із Римом старшини черняхівських племен запроваджують у себе тодішні передові технології, якими володів Рим.
Перемігши Рим, наші предки вирішили відмовитись від римських технологій - зокрема виготовлення гончарної кераміки. Адже сотні років Рим ніс на наші землі - гроші, підкуп і разом з ним - зраду, і смерть...
Тому у наших предків після Каталаунської битви 451 р. вже не було гострої потреби для об,єднання, бо головний їх ворог - Рим, був вже при смерті.
Такий процес в історії називається - архіїзація.
Отож зникнення черняхівської культури - було звязано не з її поразкою, а перемогою !..
пʼятниця, 3 листопада 2017 р.
ІУ. 4. Реванш Каракалли.
Діяння римського імператора Каракалли, очевидно, таки заслуговують, щоби його портрет був у популярних, ілюстрованих викладах - "Історія України".
Дослідний вельбарської археологічної культури Денис Козак (2002р.) пише, що ця культура у нас появилась в кінці 2 ст. н.е.
Це майже збігається із вторгненням у Подністров,я римських військ Каракалли.
Цілком , очевидно, що дипломати цього імператора таки вмовили вельбарців напасти на Волинь - колишні землі Скіфії.
Рим вдарив із півдня, а вельбарці з півночі...
Зараз невідомо: чи протрималась проримська влада у Подністров,ї і на Волині до 271 р., коли через внутрішню кризу і зовнішню загрозу Рим вивів війська із однієї з найбагатших провінцій - Дакії !?
І вся ця територія повернулась під управління місцевих сил.
Ще у середовищі нинішніх істориків України гуляє міф, проте, що вельбарці, які зайняли частину Волині - є тими готами, які прийшли із Скандінавії за легендою Йордана - завоювали весь степовий південь України і встановили тут свою владу !?
За Д. Козаком вельбарські поселення і могильники існують на Волині до кінця 4 ст. н.е. То значить ще мають бути якісь суперактивні вельбарці-готи, які звоювали український Степ !?
Але їх немає і не було зовсім !
Адже представники вельбарської культури у Волинь прийшли із озерно-болотяних країв-лісів , де буяння життя немає й зараз, що говорити про давні часи ?
Щодо готської мови - це скоріше всього варіант готсько (скіфської)-германської - де багато слів є чисто слов,янських...
Дослідний вельбарської археологічної культури Денис Козак (2002р.) пише, що ця культура у нас появилась в кінці 2 ст. н.е.
Це майже збігається із вторгненням у Подністров,я римських військ Каракалли.
Цілком , очевидно, що дипломати цього імператора таки вмовили вельбарців напасти на Волинь - колишні землі Скіфії.
Рим вдарив із півдня, а вельбарці з півночі...
Зараз невідомо: чи протрималась проримська влада у Подністров,ї і на Волині до 271 р., коли через внутрішню кризу і зовнішню загрозу Рим вивів війська із однієї з найбагатших провінцій - Дакії !?
І вся ця територія повернулась під управління місцевих сил.
Ще у середовищі нинішніх істориків України гуляє міф, проте, що вельбарці, які зайняли частину Волині - є тими готами, які прийшли із Скандінавії за легендою Йордана - завоювали весь степовий південь України і встановили тут свою владу !?
За Д. Козаком вельбарські поселення і могильники існують на Волині до кінця 4 ст. н.е. То значить ще мають бути якісь суперактивні вельбарці-готи, які звоювали український Степ !?
Але їх немає і не було зовсім !
Адже представники вельбарської культури у Волинь прийшли із озерно-болотяних країв-лісів , де буяння життя немає й зараз, що говорити про давні часи ?
Щодо готської мови - це скоріше всього варіант готсько (скіфської)-германської - де багато слів є чисто слов,янських...
вівторок, 31 жовтня 2017 р.
ІУ. 3. село Мишків.
Щоби зрозуміти, що ж сталося колись давно у селі Мишків, потрібно глянути ще на кілька десятиліть вперед.
Знайомимося із науковою статтею Тетяни Холонюк "Римсько-Германські взаємовідносини в добу Маркоманських війн ( комплексне дослідження на підставі аналізу археологічних, епіграфічних та письмових джерел" - С. 87-113 із збірника "Нові технології в археології" Київ-Львів 2002 р..
Офіційно Маркоманські війни тривали з 166 до 180 років н.е., але перед тим Римська імперія майже всім своїм вільним військом воювала в Азії проти Парфії.
Т. Холонюк С.90 :" У 166 році тисячі маркоманів, лангобардів, убіїв та прикордонних племен перейшли Дунай. Намісник Верхньої Паннонії Марк Еллій Басс відбив перший наступ..."
Далі у війну проти Риму включились усі прикордонні європейські народи, племена: язиги, вандали, роксолани, алани, костобоки, бастарни ....
Одним з результатів було те, що "... загони германських рекрутів відтепер регулярно поповнювали склад римської армії..." - С.101 Т. Холонюк. Це так званий процес "варваризації" римської армії, який потім привів до занепаду Римської імперії, а в цілому й Античного світу.
Липицька археологічна культура датується 1-2 ст. н.е. - "Словник-довідник з археології" Київ 1996, С. 143. За "Археологією України" Тернопіль 2008, С. 259 : "... хронологічні межі липицької культури визначаються 1 - початком 3 ст. н.е.".
Цілком очевидно, що наші предки у ці важкі часи для Римської імперії взялися і прогнали, чи вибили до ноги представників липицької окупаційної культури, яких тут у Подністров,ї залишив Рим...
Далі молодий, завзятий римський імператор на прізвисько Каракалла ( 211-217 рр. правління) зібрав чимало війська і відвоював наше Придністров,я.
Про це свідчать цікаві знахідки з села Мишків Заліщинського нині району Тернопільської області, які поступили в один Львівський музей ще у далекому 1862 році. На значній глибині в землі була знайдена римська цегла із маркуванням - Десятої Мавретанської когорти і бронзова ручка із написом-посвятою. Напис розшифрував О.Г. Бандровський "Нові матеріали з археології Прикарпаття і Волині" Випуск 2. Львів 1992, С. 43-45 :" Юпітеру Доліхену Всеблагому Найвеличнішому. Гай (імя таке ) помічник центуріону, Першої іспанської когорти кінної пятисотенної, виконав обітницю з задоволенням, гідно".
Село Мишків, здається зараз є єдиним пунктом у Подністров,ї, яке "дало" коекретні свідчення про перебування римських військ часів Каракалли на наших землях.
Особливість села Мишків полягає в тому, що воно знаходиться на березі ріки Серет, притоки Дністра, і що тут Серет протікає між крутих, високих берегів.
Цілком очевидно, що римські війська охороняли тут важливу річоку переправу через Серет ...
Знайомимося із науковою статтею Тетяни Холонюк "Римсько-Германські взаємовідносини в добу Маркоманських війн ( комплексне дослідження на підставі аналізу археологічних, епіграфічних та письмових джерел" - С. 87-113 із збірника "Нові технології в археології" Київ-Львів 2002 р..
Офіційно Маркоманські війни тривали з 166 до 180 років н.е., але перед тим Римська імперія майже всім своїм вільним військом воювала в Азії проти Парфії.
Т. Холонюк С.90 :" У 166 році тисячі маркоманів, лангобардів, убіїв та прикордонних племен перейшли Дунай. Намісник Верхньої Паннонії Марк Еллій Басс відбив перший наступ..."
Далі у війну проти Риму включились усі прикордонні європейські народи, племена: язиги, вандали, роксолани, алани, костобоки, бастарни ....
Одним з результатів було те, що "... загони германських рекрутів відтепер регулярно поповнювали склад римської армії..." - С.101 Т. Холонюк. Це так званий процес "варваризації" римської армії, який потім привів до занепаду Римської імперії, а в цілому й Античного світу.
Липицька археологічна культура датується 1-2 ст. н.е. - "Словник-довідник з археології" Київ 1996, С. 143. За "Археологією України" Тернопіль 2008, С. 259 : "... хронологічні межі липицької культури визначаються 1 - початком 3 ст. н.е.".
Цілком очевидно, що наші предки у ці важкі часи для Римської імперії взялися і прогнали, чи вибили до ноги представників липицької окупаційної культури, яких тут у Подністров,ї залишив Рим...
Далі молодий, завзятий римський імператор на прізвисько Каракалла ( 211-217 рр. правління) зібрав чимало війська і відвоював наше Придністров,я.
Про це свідчать цікаві знахідки з села Мишків Заліщинського нині району Тернопільської області, які поступили в один Львівський музей ще у далекому 1862 році. На значній глибині в землі була знайдена римська цегла із маркуванням - Десятої Мавретанської когорти і бронзова ручка із написом-посвятою. Напис розшифрував О.Г. Бандровський "Нові матеріали з археології Прикарпаття і Волині" Випуск 2. Львів 1992, С. 43-45 :" Юпітеру Доліхену Всеблагому Найвеличнішому. Гай (імя таке ) помічник центуріону, Першої іспанської когорти кінної пятисотенної, виконав обітницю з задоволенням, гідно".
Село Мишків, здається зараз є єдиним пунктом у Подністров,ї, яке "дало" коекретні свідчення про перебування римських військ часів Каракалли на наших землях.
Особливість села Мишків полягає в тому, що воно знаходиться на березі ріки Серет, притоки Дністра, і що тут Серет протікає між крутих, високих берегів.
Цілком очевидно, що римські війська охороняли тут важливу річоку переправу через Серет ...
понеділок, 30 жовтня 2017 р.
Історія України. 2. Різдвяна парламентська сесія у Кізовії.
Кізовія - це ви знаєте, так у Г. Боплана колись називався Київ.
За дослідженням А.С. Бугая Кізовію-Київ вже тоді захищало мініум дві лінії Змійових валів.
Коли ж зібрався цей Парламент ? Очевидно, що зимою, коли всі війни і конфлікти припинялись. Сталося це у 107-108 р. н.е. коли перший Рим з допомогою запроданців захопив Подністров,я, а перед тим підкорив ще античні міста у Причорномор,ї: Тіру, Ольвію, Херсонес, Пантікапей та інші.
Автор (Т.Д.) дотримується переконливої версії К.П. Бунятян, про те, що кочівництво виникло тільки у Залізну епоху, коли певні розвинуті народи могли поділитись на дві групи: землеробів і кочівників і таким чином разом існувати.
Тому за Геродотом одним із сакральних, золотих предметів скіфів являється - плуг !
Тому цілком зрозуміло, що люди, які творили зарубинецьку археологічну культуру вважали себе нащадками "непереможних скіфів", землеробської її частини.
Якщо підкорення античних міст якось ще можна було собі пояснити, то захоплення частини земель корінної Скіфії потребувало серйозної розмови знаючих людей.
Посли-депутати, очевидно, з,їзджались з усіх земель колишньої Великої Скіфії, адже археологічно Скіфський світ займав землі від Алтаю і до річок Дунаю і Вісли, а ще Кавказький регіон. Вірогідно на цю Асамблею прибули таємно ще й представники античних міст і навіть із Дакії , адже не всі там вітали римлян...
На останньому бенкеті, коли пили "на коня" усі посли-депутати встали й заспівали урочисто гімн-пеан : "Ще не вмерла Велика Скіфія" !
Яке ж головне рішення було прийнято на цих Великих Зборах у Кізовії, і чи можна його "помацати" ??
Наші предки тоді відмовились від будівництва Зарубинецької археологічної культури, а почали будувати Черняхівську .
Ось грек Пріск Панійський - був у посольстві до яскравого представника черняхівської культури - царя Аттіли. У столиці Аттіли Пріск зустрів справжнього грека, який тут собі спокійно проживав, і почав його розпитувати за життя і вихваляти римське життя і римські закони. Ось запис самого Пріска: " При цих словах моїх Грек ЗАПЛАКАВ і сказав: " Закони гарні і римське суспільство прекрасно влаштоване, але правителі псують і розладнують його, поводячись не так, як чинили у давнину." - Анатолій Кіндратенко "Європейські гуни в описах давніх авторів" Харків 2007, С. 108 ...
Щоби перемогти такого сильного, хитрого, розумного ворога, як римляни - черняхівці мали все прекрасно прорахувати, провірити масу фактів, проаналізувати все і головне побороти корупцію.
І результат тих Зборів стало видно у 451 р. н.е. на Каталаунських полях, а в 476 році Західно-Римська імперія офіційно кане у Лету і разом з нею вся епоха Античності ....
Не тре, було лізти у наше Придністров,я !!:))
За дослідженням А.С. Бугая Кізовію-Київ вже тоді захищало мініум дві лінії Змійових валів.
Коли ж зібрався цей Парламент ? Очевидно, що зимою, коли всі війни і конфлікти припинялись. Сталося це у 107-108 р. н.е. коли перший Рим з допомогою запроданців захопив Подністров,я, а перед тим підкорив ще античні міста у Причорномор,ї: Тіру, Ольвію, Херсонес, Пантікапей та інші.
Автор (Т.Д.) дотримується переконливої версії К.П. Бунятян, про те, що кочівництво виникло тільки у Залізну епоху, коли певні розвинуті народи могли поділитись на дві групи: землеробів і кочівників і таким чином разом існувати.
Тому за Геродотом одним із сакральних, золотих предметів скіфів являється - плуг !
Тому цілком зрозуміло, що люди, які творили зарубинецьку археологічну культуру вважали себе нащадками "непереможних скіфів", землеробської її частини.
Якщо підкорення античних міст якось ще можна було собі пояснити, то захоплення частини земель корінної Скіфії потребувало серйозної розмови знаючих людей.
Посли-депутати, очевидно, з,їзджались з усіх земель колишньої Великої Скіфії, адже археологічно Скіфський світ займав землі від Алтаю і до річок Дунаю і Вісли, а ще Кавказький регіон. Вірогідно на цю Асамблею прибули таємно ще й представники античних міст і навіть із Дакії , адже не всі там вітали римлян...
На останньому бенкеті, коли пили "на коня" усі посли-депутати встали й заспівали урочисто гімн-пеан : "Ще не вмерла Велика Скіфія" !
Яке ж головне рішення було прийнято на цих Великих Зборах у Кізовії, і чи можна його "помацати" ??
Наші предки тоді відмовились від будівництва Зарубинецької археологічної культури, а почали будувати Черняхівську .
Ось грек Пріск Панійський - був у посольстві до яскравого представника черняхівської культури - царя Аттіли. У столиці Аттіли Пріск зустрів справжнього грека, який тут собі спокійно проживав, і почав його розпитувати за життя і вихваляти римське життя і римські закони. Ось запис самого Пріска: " При цих словах моїх Грек ЗАПЛАКАВ і сказав: " Закони гарні і римське суспільство прекрасно влаштоване, але правителі псують і розладнують його, поводячись не так, як чинили у давнину." - Анатолій Кіндратенко "Європейські гуни в описах давніх авторів" Харків 2007, С. 108 ...
Щоби перемогти такого сильного, хитрого, розумного ворога, як римляни - черняхівці мали все прекрасно прорахувати, провірити масу фактів, проаналізувати все і головне побороти корупцію.
І результат тих Зборів стало видно у 451 р. н.е. на Каталаунських полях, а в 476 році Західно-Римська імперія офіційно кане у Лету і разом з нею вся епоха Античності ....
Не тре, було лізти у наше Придністров,я !!:))
неділя, 29 жовтня 2017 р.
Історія України. 1. Село Мутин.
Село Мутин Кролевецького району Сумської області історикам відоме незвичним для тих країв могильником 1 ст. н.е. у якому поховані вершники, вихідці із так званої пшеворської археологічної культури, яка була на території нинішньої Польщі. Що сюди привело цих військових людей ?
У найновішій історичній книзі, яку написали такі автори-історики, як М. Відейко, О. Комар, А. Плохонін, Є. Синиця, О. Моця " Тіні згаданих предків" Харків 2016, С. 145 пишеться, що це були "найманці" !?
Це дуже сумнівно, бо для того жителі Посейм,я могли запросити своїх ближніх чи дальних сусідів.
Найбільш вірогідно, що цей загін кельтизованих пшеворських вершників попав у пастку, засаду десь на території нинішньої Західньої України і здався нашим предкам - зарубинцям.
Війна, очевидно, вже йшла не один рік, і щоби на полонених пшеворців не впливали і не використовували із їхньої батьківщини - весь загін переводять за багато сотень кілометрів, аж у басейн ріки Сейм.
Такий великий маршрут переміщення загону ворожих вершників говорить проте, що у зарубинців була вже певна державна влада, яка поширювалася на всю їх територію !
Якби зарубинці були роздріблені, розділені, то посилання полонених ворогів до своїх сусідів було б неможливо, адже ці сусіди могли би запросто використати цей загін вершників проти своїх же сусідів ...
Скарб республіканських, римських монет із села Почапи Золочівського району Львівської області свідчить про те, що для підкупу нашої та інших племінних верхівок давній Рим тратив гроші вже з середини 2 ст. до н.е. !
А в 1 ст. н.е для нападу на наші землі Подністров,я Рим, очевидно, використав пшеворців і липивців. І це риму вдалося, бо напочатку 2 ст. н.е. римськи й імператор Траян завоював і Дакію і Подністров,я. З Подністров,я Траян пішов, але збудований ним міст нині у Кам,янець-Подільську назавжди залишився зображеним на Траяновій колоні у Риму.
У тодішньому Подністров,ї залишились підвладні Риму - липивці і пшеворці, а ще Траянові вали...
У найновішій історичній книзі, яку написали такі автори-історики, як М. Відейко, О. Комар, А. Плохонін, Є. Синиця, О. Моця " Тіні згаданих предків" Харків 2016, С. 145 пишеться, що це були "найманці" !?
Це дуже сумнівно, бо для того жителі Посейм,я могли запросити своїх ближніх чи дальних сусідів.
Найбільш вірогідно, що цей загін кельтизованих пшеворських вершників попав у пастку, засаду десь на території нинішньої Західньої України і здався нашим предкам - зарубинцям.
Війна, очевидно, вже йшла не один рік, і щоби на полонених пшеворців не впливали і не використовували із їхньої батьківщини - весь загін переводять за багато сотень кілометрів, аж у басейн ріки Сейм.
Такий великий маршрут переміщення загону ворожих вершників говорить проте, що у зарубинців була вже певна державна влада, яка поширювалася на всю їх територію !
Якби зарубинці були роздріблені, розділені, то посилання полонених ворогів до своїх сусідів було б неможливо, адже ці сусіди могли би запросто використати цей загін вершників проти своїх же сусідів ...
Скарб республіканських, римських монет із села Почапи Золочівського району Львівської області свідчить про те, що для підкупу нашої та інших племінних верхівок давній Рим тратив гроші вже з середини 2 ст. до н.е. !
А в 1 ст. н.е для нападу на наші землі Подністров,я Рим, очевидно, використав пшеворців і липивців. І це риму вдалося, бо напочатку 2 ст. н.е. римськи й імператор Траян завоював і Дакію і Подністров,я. З Подністров,я Траян пішов, але збудований ним міст нині у Кам,янець-Подільську назавжди залишився зображеним на Траяновій колоні у Риму.
У тодішньому Подністров,ї залишились підвладні Риму - липивці і пшеворці, а ще Траянові вали...
середа, 25 жовтня 2017 р.
Камянець-Подільський Міст- 2 .
В тому, що завоювання Подністров,я організувала Римська імперія є археологічні докази ! Читаємо звичайний підручник М.О. Чмихов, Н.М. Кравченко, І.Т. Черняков "Археологія та староданя історія України" Київ 1992 р. Йдеться про зброю представників пшеворської археологічної культури, які прийшли на наші землі із території нинішньої Польщі.
С.275 " Мечі нагадують римські гладиси - короткі, двосічні ( є також односічні)..."
С. 276 " До цього часу (2-3 ст. н.е.) відноситься велика кількість поховань зі зброєю, сконцетрованих уздовж середньої течії Дністра і верхів,їв Західного Бугу ".
У мирні часи в могилу зброю кладуть переважно вождям, а якщо йдуть воєнні дії то ж зброї багато і можна покласти у могилу.
Очевидно , ще перед захопленням Подністров,я Рим зрозумів, що у пшеворців слабке озброєння для цієї кампанії і розпорядився, щоби підлеглі ремісники накували мечів наподобі римських.
Кожен вид зброї в залежності від своїх якостей, габаритів і т.п. найефективніше може використовуватись тільки у певних умовах боїв. Отож римські стратеги вирішили не вигадувати велосипеда, а сперлись на добре їм відому зброю...
І.С. Винокур, Д.Я. Телегін "Археологія України" Тернопіль 2008 , С. 251 :
"У с. Звенигород Львівської області досліджено змішаний пшеворсько-липицький могильник".
Вороги наших предків, як бачимо спільно користувалися одним цвинтаром, біля нинішнього Львова.
Звичайно, читач поцікавиться: А навіщо давньому Риму було потрібне Придністров,я ??
Дявньоримські діячі ( Помпей, Юлій Цезар, Траян та інші ) хотіли бути дуже подібним до А. Македонського, і навіть його перевершити, якби для цього вдалося завоювати Скіфію-Сарматію. Подністров,я би слугувало гарним плацдармом для тієї затії.
Ось що Плутарх писав про задуми Юлія Цезара (Порівняльні життєписи. Київ 1991) , С. 229, що Цезар збирався підкорити парфян, через Кавказ напасти на Скіфію, потім Германію, Галлію і повернутись в Італію....
В цей час у Дакії правив союзник Риму - Буребіста....
С.275 " Мечі нагадують римські гладиси - короткі, двосічні ( є також односічні)..."
С. 276 " До цього часу (2-3 ст. н.е.) відноситься велика кількість поховань зі зброєю, сконцетрованих уздовж середньої течії Дністра і верхів,їв Західного Бугу ".
У мирні часи в могилу зброю кладуть переважно вождям, а якщо йдуть воєнні дії то ж зброї багато і можна покласти у могилу.
Очевидно , ще перед захопленням Подністров,я Рим зрозумів, що у пшеворців слабке озброєння для цієї кампанії і розпорядився, щоби підлеглі ремісники накували мечів наподобі римських.
Кожен вид зброї в залежності від своїх якостей, габаритів і т.п. найефективніше може використовуватись тільки у певних умовах боїв. Отож римські стратеги вирішили не вигадувати велосипеда, а сперлись на добре їм відому зброю...
І.С. Винокур, Д.Я. Телегін "Археологія України" Тернопіль 2008 , С. 251 :
"У с. Звенигород Львівської області досліджено змішаний пшеворсько-липицький могильник".
Вороги наших предків, як бачимо спільно користувалися одним цвинтаром, біля нинішнього Львова.
Звичайно, читач поцікавиться: А навіщо давньому Риму було потрібне Придністров,я ??
Дявньоримські діячі ( Помпей, Юлій Цезар, Траян та інші ) хотіли бути дуже подібним до А. Македонського, і навіть його перевершити, якби для цього вдалося завоювати Скіфію-Сарматію. Подністров,я би слугувало гарним плацдармом для тієї затії.
Ось що Плутарх писав про задуми Юлія Цезара (Порівняльні життєписи. Київ 1991) , С. 229, що Цезар збирався підкорити парфян, через Кавказ напасти на Скіфію, потім Германію, Галлію і повернутись в Італію....
В цей час у Дакії правив союзник Риму - Буребіста....
четвер, 19 жовтня 2017 р.
Камянець-Подільський Міст.
Римський імператор Траян проти Дакії провів дві війни в 101-102 1 105-106 роках. В Першій Дакійській війні Траян зібрав військо близько 200 тисяч чоловік , а в Другій близько 100 тисяч.
Цар Дакії - Децебал зібрав близько 160 тисяч, ще у нього було 20 тисяч союзників із бастарнів і роксолан (сарматів).
Щоби покарати союзників Децебала багаточисельне римське військо перейшло через Карпатський хребет і завоювало все Середнє Подністров,я.
В ударному темпі тут воно збудувало близько 180 км валів "Траянових" і Міст дерев,яний на камяних биках (пілонах) на р. Смотрич.
В "Записках про Гальську війну" Юлій Цезар описав кн. 4, 16-19, як його військо побудувало деревяний міст через Рейн - всього за 10 днів ! І ще таким чином "нагнало страху германцям".
Сучасний український воєнний історик Віталій Грицюк зробив розрахунок, про те, за який час можна збудувати скіфський вал із ровом довжиною 1 кілометр, при глибині рову 5,6 метрів, висотою валу 2,5 метра, коли грунт глинистий третьої категорії, ще у валу мають бути деревні конструкції із стовпів і жердин - все це він розрахував за нормами викладеними у спеціальній військово-інженерній та будівельній літературі, при копанні літом, 1000 чоловік, 12 годин на добу - "Військо скіфів" Київ-Чернівці 2009, С.173-175 - і потратили вони всього 16 робочих днів !!!
Римляни траянові могли ще використати для земельних робіт місцеве населення.
Як завжди... далі пішло щось не так.
Сарматський цар Інісмей зібрав все своє військо і місцеве ополчення і пішов громити тодішню новоросію, точніше - новоримлянів у Подністров,Ї. Частина цих сарматів полягла на полі бою і їх могили (могильники) сучасна археологія знайшла біля таких сіл: Острівець Івано-Франківщина, Ленківці і Киселів Чернівецька та Буряківка Тернопільської областей.
Усі ці могильники знаходяться на захід від Траянових валів Подністров,я. Тобто сарматське військо таки прорвало чи обійшло ці Траянові вали і воювало вже на захопленій ворогом території.
Тут , очевидно, воював і сам цар Інісмей, але загинув, і щоб його могла не була розграбована і сплюндрована його повезли і похоронили, аж біля села Пороги Вінницької області. Очевидно, що тут починалася земля (домен) самого Інісмея.
А далі були складні мирні переговори - римляни пішли з Подністров,я, але залишили тут своїх маріорнеток. Також , очевидно, що в захопленні Подністров,я приймали участь "пшеворці" по-хронології все сходиться.
Ось тому й кругом Камянець-Подільського Мосту немає залишків античного міста чи античного культурного шару ! Хоча тут таке натоптане місце, що цей шар міг був запросто знесений давніми скреперами чи просто лопатами і кайлами:))
Через 100 років ситуація у Подністров,ї загострилася і вже римський імператор Каракала (212-214 рр.) послав сюди зокрема Десяту Мавретанську когорту - так так вояки були набрані до неї в Африці. Про це розповіла давньоримська цегла, якак була знайдена у селі Мишків Заліщицького району Тернопільської області ще у 1862 рокі. Ось напис з цієї цікавої цеголки - " COH.X.MIL.MAVR ".
Камянець-Подільський Міст належить, як видатна памятка історії всьому українському народу, а в цілому і всьому світу ! Тому руйнування його автомобільним транспортом місцевими жителями - можна вважати серйозним злочином. Міст потрібно далі досліджувати ...
З подачі А.С. Бугая УРЕ 2-ге видання писало, що в Україні відомо валів Змійових, Траянових та інших понад 2000 кілометрів.
Очевидно, що в Національній Академії Наук України має бути створена наукова інституція, яка буде вести всебічне дослідження усіх валів України...
Цар Дакії - Децебал зібрав близько 160 тисяч, ще у нього було 20 тисяч союзників із бастарнів і роксолан (сарматів).
Щоби покарати союзників Децебала багаточисельне римське військо перейшло через Карпатський хребет і завоювало все Середнє Подністров,я.
В ударному темпі тут воно збудувало близько 180 км валів "Траянових" і Міст дерев,яний на камяних биках (пілонах) на р. Смотрич.
В "Записках про Гальську війну" Юлій Цезар описав кн. 4, 16-19, як його військо побудувало деревяний міст через Рейн - всього за 10 днів ! І ще таким чином "нагнало страху германцям".
Сучасний український воєнний історик Віталій Грицюк зробив розрахунок, про те, за який час можна збудувати скіфський вал із ровом довжиною 1 кілометр, при глибині рову 5,6 метрів, висотою валу 2,5 метра, коли грунт глинистий третьої категорії, ще у валу мають бути деревні конструкції із стовпів і жердин - все це він розрахував за нормами викладеними у спеціальній військово-інженерній та будівельній літературі, при копанні літом, 1000 чоловік, 12 годин на добу - "Військо скіфів" Київ-Чернівці 2009, С.173-175 - і потратили вони всього 16 робочих днів !!!
Римляни траянові могли ще використати для земельних робіт місцеве населення.
Як завжди... далі пішло щось не так.
Сарматський цар Інісмей зібрав все своє військо і місцеве ополчення і пішов громити тодішню новоросію, точніше - новоримлянів у Подністров,Ї. Частина цих сарматів полягла на полі бою і їх могили (могильники) сучасна археологія знайшла біля таких сіл: Острівець Івано-Франківщина, Ленківці і Киселів Чернівецька та Буряківка Тернопільської областей.
Усі ці могильники знаходяться на захід від Траянових валів Подністров,я. Тобто сарматське військо таки прорвало чи обійшло ці Траянові вали і воювало вже на захопленій ворогом території.
Тут , очевидно, воював і сам цар Інісмей, але загинув, і щоб його могла не була розграбована і сплюндрована його повезли і похоронили, аж біля села Пороги Вінницької області. Очевидно, що тут починалася земля (домен) самого Інісмея.
А далі були складні мирні переговори - римляни пішли з Подністров,я, але залишили тут своїх маріорнеток. Також , очевидно, що в захопленні Подністров,я приймали участь "пшеворці" по-хронології все сходиться.
Ось тому й кругом Камянець-Подільського Мосту немає залишків античного міста чи античного культурного шару ! Хоча тут таке натоптане місце, що цей шар міг був запросто знесений давніми скреперами чи просто лопатами і кайлами:))
Через 100 років ситуація у Подністров,ї загострилася і вже римський імператор Каракала (212-214 рр.) послав сюди зокрема Десяту Мавретанську когорту - так так вояки були набрані до неї в Африці. Про це розповіла давньоримська цегла, якак була знайдена у селі Мишків Заліщицького району Тернопільської області ще у 1862 рокі. Ось напис з цієї цікавої цеголки - " COH.X.MIL.MAVR ".
Камянець-Подільський Міст належить, як видатна памятка історії всьому українському народу, а в цілому і всьому світу ! Тому руйнування його автомобільним транспортом місцевими жителями - можна вважати серйозним злочином. Міст потрібно далі досліджувати ...
З подачі А.С. Бугая УРЕ 2-ге видання писало, що в Україні відомо валів Змійових, Траянових та інших понад 2000 кілометрів.
Очевидно, що в Національній Академії Наук України має бути створена наукова інституція, яка буде вести всебічне дослідження усіх валів України...
неділя, 15 жовтня 2017 р.
Траянові вали та М.П. Кучера.
Іон винокур і Микола Петров у своїй хамовитій статті "Про час заснування Камянця-Подільського: дискусійний аспект" журнал "Краєзнавство" Київ 1999,1-4 номер посилаються на дослідника Траянових валів М.П. Кучера.
Це той Кучера, який фактично заблокував подальше вивчення Змійових та інших валів України - "спростувавши" всесвітньовідомий радіовуглицевий метод аналізу...
Отож знаходимо статтю Кучери "Розміщення "Троянових валів" у Середньому Подністров,ї" журнал "Археологія" Київ 1992, номер 4, сторінки 43-55. Перше ж речення:
"У 1988-1990 роках ці вали досліджувалися експедицією Інституту археології України .... одержано також деякі матеріали щодо хронології."
А ось на сторінці 51 квінтесенція трьохрічних досліджень Кучерою Траянових валів:
"Під час розкопок відібрано 11 зразків дерева зі стін-крепід у валах, 4 проби вугілля і вирізку перепаленої глини з вогнищ для датування радіовуглицевим і палеомагнітним методами. Але ці матеріали через відсутність коштів не здані на аналіз до відповідних лабораторій."
Як все просто !:)) гроші на трьохрічну важливу експедицію були, а на її завершення - раз і закінчилися !? Так не буває.
Нагадаю читачеві, що Євгенія і Ольга Пламеницькі свою гіпотезу про побудову Замкового мосту у Камянець-Подільському за давньоримськими технологіями висунули у 1985 році.
В кінці своєї статті С.52 Кучера висуває свою гіпотезу, про те, що Траянові вали були збудовані у ранньозалізний час племенами фракійського гальштату проти скіфів !?
Ось тези-питання , які ставлять під сумнів цю кучерівську гіпотезу:
1. Античні автори нічого не пишуть про такий грандіозний конфлікт між фракійцями і скіфами ?
2. Навіщо фракійцям було відгороджувати двійною лінією оборони Середнє Подністров,я ? Адже тут немає золотих чи срібних рудників, важливих портових міст і т.п. ?
3. Кучера зовсім не згадує такого важливо історичного документа, як Спеціальна карта України Боплана 1650 року, на якій чудово видно один з Траянових валів загальною довжиною більше 90 кілометрів, із яких Кучера дослідив тільки 22 км. ?
4. Завдяки неповноті дослідження Траянових валів Кучера робить такий сумнівний висновок, С.51:
"Певного взаємозвязку між валами немає. Вони розташовані досить далеко один віід одного скоріше були автономними в оборонному відношенні".
І на закінчення ягідка доволі кисленька:
Недалеко від Камянця-Подільського є село Боришківці і Іон Винокур і Микола Петров видно , що не досить уважно прочитали статтю Кучери, думали, що своє дослідження він проводив біля цього села!? У статті Кучери згадується дослідження валу біля села Боришківці, але Борщівського району Тернопільської області....
Висновок: Посилання Іона Винокура і Миколи Петрова на дослідження Траянових валів М.П. Кучерою нічого їм достовірного, аргументованого не дає !!!
Це той Кучера, який фактично заблокував подальше вивчення Змійових та інших валів України - "спростувавши" всесвітньовідомий радіовуглицевий метод аналізу...
Отож знаходимо статтю Кучери "Розміщення "Троянових валів" у Середньому Подністров,ї" журнал "Археологія" Київ 1992, номер 4, сторінки 43-55. Перше ж речення:
"У 1988-1990 роках ці вали досліджувалися експедицією Інституту археології України .... одержано також деякі матеріали щодо хронології."
А ось на сторінці 51 квінтесенція трьохрічних досліджень Кучерою Траянових валів:
"Під час розкопок відібрано 11 зразків дерева зі стін-крепід у валах, 4 проби вугілля і вирізку перепаленої глини з вогнищ для датування радіовуглицевим і палеомагнітним методами. Але ці матеріали через відсутність коштів не здані на аналіз до відповідних лабораторій."
Як все просто !:)) гроші на трьохрічну важливу експедицію були, а на її завершення - раз і закінчилися !? Так не буває.
Нагадаю читачеві, що Євгенія і Ольга Пламеницькі свою гіпотезу про побудову Замкового мосту у Камянець-Подільському за давньоримськими технологіями висунули у 1985 році.
В кінці своєї статті С.52 Кучера висуває свою гіпотезу, про те, що Траянові вали були збудовані у ранньозалізний час племенами фракійського гальштату проти скіфів !?
Ось тези-питання , які ставлять під сумнів цю кучерівську гіпотезу:
1. Античні автори нічого не пишуть про такий грандіозний конфлікт між фракійцями і скіфами ?
2. Навіщо фракійцям було відгороджувати двійною лінією оборони Середнє Подністров,я ? Адже тут немає золотих чи срібних рудників, важливих портових міст і т.п. ?
3. Кучера зовсім не згадує такого важливо історичного документа, як Спеціальна карта України Боплана 1650 року, на якій чудово видно один з Траянових валів загальною довжиною більше 90 кілометрів, із яких Кучера дослідив тільки 22 км. ?
4. Завдяки неповноті дослідження Траянових валів Кучера робить такий сумнівний висновок, С.51:
"Певного взаємозвязку між валами немає. Вони розташовані досить далеко один віід одного скоріше були автономними в оборонному відношенні".
І на закінчення ягідка доволі кисленька:
Недалеко від Камянця-Подільського є село Боришківці і Іон Винокур і Микола Петров видно , що не досить уважно прочитали статтю Кучери, думали, що своє дослідження він проводив біля цього села!? У статті Кучери згадується дослідження валу біля села Боришківці, але Борщівського району Тернопільської області....
Висновок: Посилання Іона Винокура і Миколи Петрова на дослідження Траянових валів М.П. Кучерою нічого їм достовірного, аргументованого не дає !!!
пʼятниця, 6 жовтня 2017 р.
10 неправд Іона Винокура та Миколи Петрова.
Ці неправди камянецьподільських професійних істориків стосуються гіпотези-концепції Є. Пламеницької та О. Пламеницької, що ними " була запропонована нова гіпотеза про початок формування міста в перші століття нашої ери. В цій концепції походження міста ( що отримала назву дако-римської) ключова роль відводиться одній з найцікавіших і найзагадковіших споруд - фортечному мосту" - // "Архітектурна спадщина України" Київ 1995, 2 сс. 21-33.
Пламеницькі ще на тій сторінці (с.21 ) зазначають, що ця гіпотеза ними була висунута ще у 1985 році !
У 1997 році місцева газета "Камяянець-Подільський вісник" за 17 травня друкує мою статтю "Камянець-Подільську 1890 років (!?)" Крім недолугих аргументів І. Гарнаги і А. Задорожнюка, які я спростовую у статті ще подано моя карто-схема розташування античних міст у Подністров,ї в 2 ст. н.е. за Клавдієм Птоломеєм і Траянові вали у Хмельницькій і Чернівецькій областях.
У журналі "Краєзнавство" за 1999 рік, 1-4 номери сс.10-23 І. Винокур і М. Петров публікують статтю :" Про час заснування Кам,янець-Подільського: дискусійний аспект". У якій начебто аргументовано вони заперечують гіпотезу Пламеницьких.
Цю статтю можна знайти і в електронному варіанті журналу в інтернеті. Отож читаю і спростовую їхні непереконливі і брехливі аргументи:
1. с.18 "...знахідки багаточисельних римських монет .... засвідчують торгівельні звязки черняхівських племен з римськими провінціями..."
Але "багаточисельні знахідки" можуть свідчити і про те, що частина наших земель могла бути залежною чи напівзалежною від Риму !? Крім того, коли збудували .міст 107 р. н.е. - то черняхівської археологічної культури ще не було ! - "Давня історія України" П. Толочко та інші Київ 1995, с.209 - "3-4 ст. черняхівська культура "
2. с. 18 "Серед численних черняхівських поселень (близько 3 тисячі розкопаних та обстежених на території України, і зокрема в середньому Подністров,ї)".
А ось що І. Винокур разом із Д.Я. Телегіним писали у "Археології України" Тернопіль 2008, с. 261 (2-видання): "Нині на території України зафіксовано понад 3 тисячі памяток черняхівської культури. Досліджено понад 100 поселень і 50 могильників, відкрито 400 жител і 3000 захоронень".
3. с.18 " На думку О. Пламеницької Птолемей розміщує саме у середній течії Дністра такі міста, як Клепдаву, Петрідаву, Маетоніум та ін."
Так як українська наука на той час не розвязала цей складний ребус із "Географією" Клавдія Птолемея то О. Пламеницька мала велике поле і право для своїх припущень, гіпотез, догадок.
4. с.18 " Науковцям відомо, що "Вали Трояна" розташовуються значно південніше сучасного Кишинева". Ці вали можна і зараз бачити і наяву і на топографічній каті Одеської області біля придунайських озер. Залишки Траянових валів є ще у Чернівецькій, Хмельницькій областях.
Навіщо було Іону і Миколі було писати таку очевидну брехню ?
5. Ще вони посилаються на дослідника Змієвих і Троянових валів - М. Кучера.
Беремо в руки книгу А.С. Бугая "Змієві вали " Київ 2011 р. який досліджував ці вали десятки років, пройшовши ними сотні кілометрів, с.78 : "Радіовугливевий аналіз 33 зразків вугілля, що було зібрано нами у різних місцях 15 валів показав, що будівництво валів почалося у 150 р. до н.е. і продовжувалося до 55о р. н.е." Ось інша цитата із книги Бугая ( матеріали для неї збирав син .Олександр) с. 240 "М. Кучера "спростував" у докторській монографії радіовуглицевий метод який ( це відкриття світового масштабу) просто "необєктивний".
Бо якщо вали Змійові біля Києва почали будувати ще у Скіфські часи і навіть у 150 р. до н.е. і дальше - то історію України та Києва потрібно буде грунтовно переписати ! Кому це було вигідно чи невигідно - неважко передбачити. Тому М. Кучера все фальсифікує і вали ці датує Середньоввччям !?
М. Кучера досліджував зокрема вал біля села Боришківці, що поряд Кам.-Подільського, але за Спеціальною картою України Боплана 1650 р. розрив валу "Троянового." проходив у нинішньому селі Шатава, тобто Боришківський вал не входив у систему Троянових валів !? Фактично М. Кучера своєю роботою забло..
кував подальше дослідження валів Змієвих і Траянових в Україні .
6. с.18 Винокур і Петров виводять слово "троян" з молдовської мови.
Чому вони не заглянули у Словник Б. Грінченка т.4,с. 288 де слово "троян" має такі значення:
1. батько, який має трьох близнюків.
2.трійка коней.
3.вид танцю.
4. якась рослина.
А ще в Україні є чимало сіл із назвою - Троянівка.
7. с.19 "...фантастична інформація про гідрологічну ситуацію" - це критикани.
Нажаль наука про Воду багато чого ще не знає ! Але, ось, що пишеться в "Археології та стародавній історії України" Київ 1992, с. 92: "В епоху неоліту почалося й нове пониження рівня вод, а також формування гумусу". Отож нічого фантастичного в існуванні Амадоцького озера немає !
8. с. 19 Ще критикани "щиро" дивуються :"...звідкиля автори "концепції" брали для датування зразки будівельних розчинів "? "Запускають дурочку" - можна й так сказати .
У статті Пламеницьких згаданій на самому початку, на с. 26 є навіть креслення "внутрішньої конструкції моста" звідки бралися зразки будівельних розчинів, а на с. 32 (в коментарях) сказано, що було взято 64 зразки будівельних розчинів з 10 споруд, що "локалізуються на замковому мисі".
9. с. 19 Але й далі критикани впадають у "сліпоту" ібо пишуть: "Не зрозумілим із "концепції" виступає і той факт, яким чином авторам вдалося "побачити" камянецький замковий міст на зразок рельєфу, що зображений на колоні Траяна у Римі"?
У вже згадуваній статті Пламеницьких на сторінках 29 і 30 вони подають, перераховують аж 6 (шість) подібностей між мостом зображеним на Траяновій колоні у Римі і мостом у Камянець-Подільську! Шість подібностей, Карле Іоновичу !:))
10. с.19 "... гіпотетичні розміри псевдоплощі римського табору далеко не вписуються у розміри польського ринку 15-18 століть."
Пламеницькі висунули гіпотезу, що на Смотричанському острові міг напочатку 2 ст. н.е. існувати римський табір військовий, місця ж було достатньо ! А що тут сталося через сотні років потому давньоримські проектанти і стратеги не відповідають !:))
Ось така наша непроста Історія України !!!
Пламеницькі ще на тій сторінці (с.21 ) зазначають, що ця гіпотеза ними була висунута ще у 1985 році !
У 1997 році місцева газета "Камяянець-Подільський вісник" за 17 травня друкує мою статтю "Камянець-Подільську 1890 років (!?)" Крім недолугих аргументів І. Гарнаги і А. Задорожнюка, які я спростовую у статті ще подано моя карто-схема розташування античних міст у Подністров,ї в 2 ст. н.е. за Клавдієм Птоломеєм і Траянові вали у Хмельницькій і Чернівецькій областях.
У журналі "Краєзнавство" за 1999 рік, 1-4 номери сс.10-23 І. Винокур і М. Петров публікують статтю :" Про час заснування Кам,янець-Подільського: дискусійний аспект". У якій начебто аргументовано вони заперечують гіпотезу Пламеницьких.
Цю статтю можна знайти і в електронному варіанті журналу в інтернеті. Отож читаю і спростовую їхні непереконливі і брехливі аргументи:
1. с.18 "...знахідки багаточисельних римських монет .... засвідчують торгівельні звязки черняхівських племен з римськими провінціями..."
Але "багаточисельні знахідки" можуть свідчити і про те, що частина наших земель могла бути залежною чи напівзалежною від Риму !? Крім того, коли збудували .міст 107 р. н.е. - то черняхівської археологічної культури ще не було ! - "Давня історія України" П. Толочко та інші Київ 1995, с.209 - "3-4 ст. черняхівська культура "
2. с. 18 "Серед численних черняхівських поселень (близько 3 тисячі розкопаних та обстежених на території України, і зокрема в середньому Подністров,ї)".
А ось що І. Винокур разом із Д.Я. Телегіним писали у "Археології України" Тернопіль 2008, с. 261 (2-видання): "Нині на території України зафіксовано понад 3 тисячі памяток черняхівської культури. Досліджено понад 100 поселень і 50 могильників, відкрито 400 жител і 3000 захоронень".
3. с.18 " На думку О. Пламеницької Птолемей розміщує саме у середній течії Дністра такі міста, як Клепдаву, Петрідаву, Маетоніум та ін."
Так як українська наука на той час не розвязала цей складний ребус із "Географією" Клавдія Птолемея то О. Пламеницька мала велике поле і право для своїх припущень, гіпотез, догадок.
4. с.18 " Науковцям відомо, що "Вали Трояна" розташовуються значно південніше сучасного Кишинева". Ці вали можна і зараз бачити і наяву і на топографічній каті Одеської області біля придунайських озер. Залишки Траянових валів є ще у Чернівецькій, Хмельницькій областях.
Навіщо було Іону і Миколі було писати таку очевидну брехню ?
5. Ще вони посилаються на дослідника Змієвих і Троянових валів - М. Кучера.
Беремо в руки книгу А.С. Бугая "Змієві вали " Київ 2011 р. який досліджував ці вали десятки років, пройшовши ними сотні кілометрів, с.78 : "Радіовугливевий аналіз 33 зразків вугілля, що було зібрано нами у різних місцях 15 валів показав, що будівництво валів почалося у 150 р. до н.е. і продовжувалося до 55о р. н.е." Ось інша цитата із книги Бугая ( матеріали для неї збирав син .Олександр) с. 240 "М. Кучера "спростував" у докторській монографії радіовуглицевий метод який ( це відкриття світового масштабу) просто "необєктивний".
Бо якщо вали Змійові біля Києва почали будувати ще у Скіфські часи і навіть у 150 р. до н.е. і дальше - то історію України та Києва потрібно буде грунтовно переписати ! Кому це було вигідно чи невигідно - неважко передбачити. Тому М. Кучера все фальсифікує і вали ці датує Середньоввччям !?
М. Кучера досліджував зокрема вал біля села Боришківці, що поряд Кам.-Подільського, але за Спеціальною картою України Боплана 1650 р. розрив валу "Троянового." проходив у нинішньому селі Шатава, тобто Боришківський вал не входив у систему Троянових валів !? Фактично М. Кучера своєю роботою забло..
кував подальше дослідження валів Змієвих і Траянових в Україні .
6. с.18 Винокур і Петров виводять слово "троян" з молдовської мови.
Чому вони не заглянули у Словник Б. Грінченка т.4,с. 288 де слово "троян" має такі значення:
1. батько, який має трьох близнюків.
2.трійка коней.
3.вид танцю.
4. якась рослина.
А ще в Україні є чимало сіл із назвою - Троянівка.
7. с.19 "...фантастична інформація про гідрологічну ситуацію" - це критикани.
Нажаль наука про Воду багато чого ще не знає ! Але, ось, що пишеться в "Археології та стародавній історії України" Київ 1992, с. 92: "В епоху неоліту почалося й нове пониження рівня вод, а також формування гумусу". Отож нічого фантастичного в існуванні Амадоцького озера немає !
8. с. 19 Ще критикани "щиро" дивуються :"...звідкиля автори "концепції" брали для датування зразки будівельних розчинів "? "Запускають дурочку" - можна й так сказати .
У статті Пламеницьких згаданій на самому початку, на с. 26 є навіть креслення "внутрішньої конструкції моста" звідки бралися зразки будівельних розчинів, а на с. 32 (в коментарях) сказано, що було взято 64 зразки будівельних розчинів з 10 споруд, що "локалізуються на замковому мисі".
9. с. 19 Але й далі критикани впадають у "сліпоту" ібо пишуть: "Не зрозумілим із "концепції" виступає і той факт, яким чином авторам вдалося "побачити" камянецький замковий міст на зразок рельєфу, що зображений на колоні Траяна у Римі"?
У вже згадуваній статті Пламеницьких на сторінках 29 і 30 вони подають, перераховують аж 6 (шість) подібностей між мостом зображеним на Траяновій колоні у Римі і мостом у Камянець-Подільську! Шість подібностей, Карле Іоновичу !:))
10. с.19 "... гіпотетичні розміри псевдоплощі римського табору далеко не вписуються у розміри польського ринку 15-18 століть."
Пламеницькі висунули гіпотезу, що на Смотричанському острові міг напочатку 2 ст. н.е. існувати римський табір військовий, місця ж було достатньо ! А що тут сталося через сотні років потому давньоримські проектанти і стратеги не відповідають !:))
Ось така наша непроста Історія України !!!
вівторок, 3 жовтня 2017 р.
Кінець Залізного віку.
День щоразу змінює Ніч, Місяць навколо Землі обертається за 29 діб з хвостиком. Але це робиться не завдяки Календареві, а так збудований наш Всесвіт.
Є ще різні Часові періоди сонячної активності, та різних парадів Планет... і все це впливає на Життя на планеті Земля. У вигляді глобальних епідемій, суворих кліматичних змін, землетрусів, агроурожаїв, припливів і відпливів, посух і наводнень.
Людство боролось за місце під Сонцем, йдучи від Кам,яного віку до Мідного, потім Бронзового і нарешті 1200 р. до н.е. прийшло до Залізного.
Український вчений , історик-археолог Микола Чмихов вивів, що 2015 році н.е. є "початок післязалізного віку." - М.О. Чмихов, Н.М. Кравченко, І.Т. Черняков " Археологія та Стародавня історія України" Київ "Либідь" 1992, С. 249.
"На зламах епох відбувалися величезні зміни у житті суспільства та природи" - це С. 257 із згаданої книги...
Поглянемо на дві сьогоднішні Світові проблеми, які не можуть бути вирішені інструментами Залізного віку:
1. Голосування в Каталонії. За одними законами воно законно , а за іншими ні !
2. Ще складніша Курдська проблема . Загалом курдів у Світі проживає більше 30 мільйонів !!! Їх етнічні землі є в таких нині державах, як Туреччина, Іран, Ірак та Сірія.
Так як зараз у нас люди масово користуються пластиковими стаканчиками, вилками, тарілками на відпочинкових заходах і на роботах - то можна сказати, що почався Пластиковий вік !
Але від Залізного віку нам ще залишилась ціла купа Проблем, які нині потребують нагального свого "пластикового" вирішення.
Є ще різні Часові періоди сонячної активності, та різних парадів Планет... і все це впливає на Життя на планеті Земля. У вигляді глобальних епідемій, суворих кліматичних змін, землетрусів, агроурожаїв, припливів і відпливів, посух і наводнень.
Людство боролось за місце під Сонцем, йдучи від Кам,яного віку до Мідного, потім Бронзового і нарешті 1200 р. до н.е. прийшло до Залізного.
Український вчений , історик-археолог Микола Чмихов вивів, що 2015 році н.е. є "початок післязалізного віку." - М.О. Чмихов, Н.М. Кравченко, І.Т. Черняков " Археологія та Стародавня історія України" Київ "Либідь" 1992, С. 249.
"На зламах епох відбувалися величезні зміни у житті суспільства та природи" - це С. 257 із згаданої книги...
Поглянемо на дві сьогоднішні Світові проблеми, які не можуть бути вирішені інструментами Залізного віку:
1. Голосування в Каталонії. За одними законами воно законно , а за іншими ні !
2. Ще складніша Курдська проблема . Загалом курдів у Світі проживає більше 30 мільйонів !!! Їх етнічні землі є в таких нині державах, як Туреччина, Іран, Ірак та Сірія.
Так як зараз у нас люди масово користуються пластиковими стаканчиками, вилками, тарілками на відпочинкових заходах і на роботах - то можна сказати, що почався Пластиковий вік !
Але від Залізного віку нам ще залишилась ціла купа Проблем, які нині потребують нагального свого "пластикового" вирішення.
понеділок, 2 жовтня 2017 р.
Модрицькі та Галина Пагутяк.
На 24 Форумі видавців у Львові купив я книгу Галини Пагутяк "Світ Модрицьких. Передміщани з Дрогобича", Львів 2017, видавництво "Піраміда ", 224 сторінки. "Написання та видання цієї книги стало можливим завдяки панові Зеоніду Модрицькому..."
Галина Пагутяк є лаурятом Шевченківської премії з художньої літератури! але тут вона взялася за трохи інший жанр - історико-краєзнавчої літератури і тут діють трохи інакші правила написання такої літератури.
Отож, щоби хотілось побачити у 2-редакції цієї книги:
1.Кілька карт старих і нових з околицями міста Дрогобича. Схематичну карту м. Дрогобича з поділом на передмісття.
2.Зо два, три десятки старих фотографій Дрогобича. Ось речення із книги Г. Пагутяк С. 126: "Дрогобич славився фотостудіями".
3. Подати таки схеми генеологічні, родовідні .... це не вища математика.
За словами Г. Пагутяк - вона пропрацювала в архівах півтори року, і знайшла там аж 401 людину....
4. Книгу ще можна доповнити цікавими, неординарними фактами з історії Дрогобича і дрогобичан...
Три цитати із книги Г. .Пагутяк:
С.8 " Розкішні Актові книги війтівського суду в Дрогобичі, де можна знайти цілі сюжети для романів, описи синців, ран, перелік одежі та її опис, повсякденність - за два століття 50 томів обсягом в середньому 400 сторінок, писаних польською, латиною, німецькою. Я туди лише зазирнула, але обов,язково повернусь".
Подібних книжок Історія мого містечка Буська спродукувала більше ніж 150 штук, які чинно зберігаються у львівському архіві, але ще до них ніхто серйозно не заглядав.
С. 32 " 1825 рік - знесено міські оборонні вали і засипано рови".
Коли це було зроблено у Буську - невідомо, як невідомо, де конкретно усі вали і рови були у Буську ?
С. 121 "І часом дівчинка ходила до школи лише один рік".
Моя бабуся Стефанія ходила до школи на самому початку 20 століття тільки два роки. Потім моя прабабуся сказа, очевидно з іронією: "Досить, а то ще станеш професоркою на Рокшині!"
Рокшин - колись приміське село-вулиця, яке пропало у вогні Другої світової війни, добре хоч школа залишилася у Буську, де ходила вчитися моя бабуся і мати.
Галина Пагутяк є лаурятом Шевченківської премії з художньої літератури! але тут вона взялася за трохи інший жанр - історико-краєзнавчої літератури і тут діють трохи інакші правила написання такої літератури.
Отож, щоби хотілось побачити у 2-редакції цієї книги:
1.Кілька карт старих і нових з околицями міста Дрогобича. Схематичну карту м. Дрогобича з поділом на передмісття.
2.Зо два, три десятки старих фотографій Дрогобича. Ось речення із книги Г. Пагутяк С. 126: "Дрогобич славився фотостудіями".
3. Подати таки схеми генеологічні, родовідні .... це не вища математика.
За словами Г. Пагутяк - вона пропрацювала в архівах півтори року, і знайшла там аж 401 людину....
4. Книгу ще можна доповнити цікавими, неординарними фактами з історії Дрогобича і дрогобичан...
Три цитати із книги Г. .Пагутяк:
С.8 " Розкішні Актові книги війтівського суду в Дрогобичі, де можна знайти цілі сюжети для романів, описи синців, ран, перелік одежі та її опис, повсякденність - за два століття 50 томів обсягом в середньому 400 сторінок, писаних польською, латиною, німецькою. Я туди лише зазирнула, але обов,язково повернусь".
Подібних книжок Історія мого містечка Буська спродукувала більше ніж 150 штук, які чинно зберігаються у львівському архіві, але ще до них ніхто серйозно не заглядав.
С. 32 " 1825 рік - знесено міські оборонні вали і засипано рови".
Коли це було зроблено у Буську - невідомо, як невідомо, де конкретно усі вали і рови були у Буську ?
С. 121 "І часом дівчинка ходила до школи лише один рік".
Моя бабуся Стефанія ходила до школи на самому початку 20 століття тільки два роки. Потім моя прабабуся сказа, очевидно з іронією: "Досить, а то ще станеш професоркою на Рокшині!"
Рокшин - колись приміське село-вулиця, яке пропало у вогні Другої світової війни, добре хоч школа залишилася у Буську, де ходила вчитися моя бабуся і мати.
неділя, 24 вересня 2017 р.
Гуни Олесі Жданович
На 24 Форумі видавців у Львові купив книгу О. Жданович "Воїни степів. Гуни на території України" , видавництва "Темпора", 74 сторінки. Книга належить до науково-популярних видань, хоча авторка розповідає тільки про одну версію походження гунів - азійську !?
Отож про що ще би мало згадуватись у книзі Олесі Жданович :
1. Усі гіпотези про походження гунів.
2.Про життя Івана Білика і його художній роман "Меч Арея".
3. Про великотиражну брошуру Г.К. Василенко "Велика Скіфія" 1991 р. видання.
4.Про 5 книг харківського науковця Анатолія Кіндратенка про гунів... Ось і досі актуальна цитата із його книги - "Європейські гуни в описах давніх авторів" Харків 2007 рік, 358 сторінок - с.7 :" В українській історіографії про гунів написано так мало, що це викликає неприховане здивування."
5. Що всеукраїнська газета "День" 1999 року у чотирьох номерах надрукувала моє дослідження - "Атіла повертається", де зокрема я доказую, що столиця і могила Атіли знаходиться на нинішніх землях України ! Статтю можна знайти на сайті газети "День "..
6. Що в Москві 2003 року випустили книгу Моріса Бувье-Ажана "Аттила. Бич Божий."
7. Що на початку своєї творчості Джузепе Верді написав оперу про Атілу.
8. Що у Камянець-Подільську є парк "Гунські криниці".
Отож про що ще би мало згадуватись у книзі Олесі Жданович :
1. Усі гіпотези про походження гунів.
2.Про життя Івана Білика і його художній роман "Меч Арея".
3. Про великотиражну брошуру Г.К. Василенко "Велика Скіфія" 1991 р. видання.
4.Про 5 книг харківського науковця Анатолія Кіндратенка про гунів... Ось і досі актуальна цитата із його книги - "Європейські гуни в описах давніх авторів" Харків 2007 рік, 358 сторінок - с.7 :" В українській історіографії про гунів написано так мало, що це викликає неприховане здивування."
5. Що всеукраїнська газета "День" 1999 року у чотирьох номерах надрукувала моє дослідження - "Атіла повертається", де зокрема я доказую, що столиця і могила Атіли знаходиться на нинішніх землях України ! Статтю можна знайти на сайті газети "День "..
6. Що в Москві 2003 року випустили книгу Моріса Бувье-Ажана "Аттила. Бич Божий."
7. Що на початку своєї творчості Джузепе Верді написав оперу про Атілу.
8. Що у Камянець-Подільську є парк "Гунські криниці".
понеділок, 31 липня 2017 р.
продовження ...
Серед жовнірів був загін із 50 чоловік під командою владислава Вонсовича , який послав на допомогу - генерал і староста Буська і Буської землі - Йозеф Лончинський . І нашим тодішнім землякам-жовнірам випало обороняти найнебезпечніший напрямок Замку - Нову Західну і Денну вежі. Нова Західна була зовсім зруйнована і той же рік відбудована турками...
А 30 липня 2017 р. екскурсовод, розповідаючи про героїчну оборону цих веж Замку не знала, що слухають її нащадки тих воїнів-жовнірів із Бузецької землі.
Тоді турецькою артилерією командували французькі офіцери. Ось так Західна Європа через другі руки воювала із Східною Європою. В часи турецького панування ( 1672-1699 рр.) Міст вже очевидно перебував в аварійному стані, бо турки його з обох сторін обмурували камяними мурами, які можна бачити і сьогодні, і від цього Міст оьримав ще одну назву - Турецький міст.
3. Франція напочатку 20-0 століття знову втрутилася у справи Східньої Європи - озброїла армію Геллєра і кинула її проти Західньо-Української Народної Республіки.Президентом тоді якої був уродженець Буська - Євген Петрушевич. Із залишками цієї Республіки Євген Петрушевич передував у Камянці-Подільському з 16 липня по 15 листопада 1919 року., проживав Петрушевич у Єпископському палаці, який зберігся досьогодні.
З часом Буська громада зможе подарувати громаді Камянець-Подільського дві бронзові, памятні таблиці про перебування тут наших славних земляків...
А 30 липня 2017 р. екскурсовод, розповідаючи про героїчну оборону цих веж Замку не знала, що слухають її нащадки тих воїнів-жовнірів із Бузецької землі.
Тоді турецькою артилерією командували французькі офіцери. Ось так Західна Європа через другі руки воювала із Східною Європою. В часи турецького панування ( 1672-1699 рр.) Міст вже очевидно перебував в аварійному стані, бо турки його з обох сторін обмурували камяними мурами, які можна бачити і сьогодні, і від цього Міст оьримав ще одну назву - Турецький міст.
3. Франція напочатку 20-0 століття знову втрутилася у справи Східньої Європи - озброїла армію Геллєра і кинула її проти Західньо-Української Народної Республіки.Президентом тоді якої був уродженець Буська - Євген Петрушевич. Із залишками цієї Республіки Євген Петрушевич передував у Камянці-Подільському з 16 липня по 15 листопада 1919 року., проживав Петрушевич у Єпископському палаці, який зберігся досьогодні.
З часом Буська громада зможе подарувати громаді Камянець-Подільського дві бронзові, памятні таблиці про перебування тут наших славних земляків...
Три причини відвідати Кам,янець-Подільський.
Звичайно, у Вас може бути і більше причин щоб відвідати це історико-унікальне містою Але якщо ви із міста .Буська (Львівська обл.) чи Бузецької землі - то до переліку відомих Вам причин можна додати ще оці три причини:
1. Ще у 1997 роц добре аргументовану статтю у газеті "Камянець-Подільський вісник" за 17 травня я підтримав гіпотезу київського архітектора-реставратора Ольги Пламеницької про те, що знаменитий міст Турецький чи Замковий був збудований ще в часи завоювання Дакії знаменитим римським імператором Марком Траяном у 107 році н.е.
Планувалося навіть відкрити дві арки Мосту, щоби провести подальше дослідження його, але місцеві історики не висунувши серйозних аргументів проти гіпотези О. Пламеницької добилися заборони подальшого дослідження унікального Мосту !!? І пустили через Міст і біля самого Старого замку проїзд автотранспорту. Вібрація від інтенсивного руху помалу руйнує і сам Міст і Замок !?
Хоча вперше провідавши місто ще у 1983 році - проїзд Мостом був забороненний через його тодішній аварійний стан.
Покищо містечкове невігластво перемогло здоровий глузд...
2. Згадана вище Ольга Пламеницька у 2004 році випустила путівник "Камянець-Подільський" у якому викладений дуже цікавий факт, який пов,язує історію Буська з історією Камянець-Подільського:
Літом 1672 року величезна турецька армія вирушила завойовувати українські землі і зокрема Камянець-Подільський. Верхівка Речі Посполиої тоді не змогла організувати нормальну оборону цих земель і зокрема Камянець-Подільського.
В місті тоді зібралося тільки 1060 жовнірів і 500 міщан-ополченців.
1. Ще у 1997 роц добре аргументовану статтю у газеті "Камянець-Подільський вісник" за 17 травня я підтримав гіпотезу київського архітектора-реставратора Ольги Пламеницької про те, що знаменитий міст Турецький чи Замковий був збудований ще в часи завоювання Дакії знаменитим римським імператором Марком Траяном у 107 році н.е.
Планувалося навіть відкрити дві арки Мосту, щоби провести подальше дослідження його, але місцеві історики не висунувши серйозних аргументів проти гіпотези О. Пламеницької добилися заборони подальшого дослідження унікального Мосту !!? І пустили через Міст і біля самого Старого замку проїзд автотранспорту. Вібрація від інтенсивного руху помалу руйнує і сам Міст і Замок !?
Хоча вперше провідавши місто ще у 1983 році - проїзд Мостом був забороненний через його тодішній аварійний стан.
Покищо містечкове невігластво перемогло здоровий глузд...
2. Згадана вище Ольга Пламеницька у 2004 році випустила путівник "Камянець-Подільський" у якому викладений дуже цікавий факт, який пов,язує історію Буська з історією Камянець-Подільського:
Літом 1672 року величезна турецька армія вирушила завойовувати українські землі і зокрема Камянець-Подільський. Верхівка Речі Посполиої тоді не змогла організувати нормальну оборону цих земель і зокрема Камянець-Подільського.
В місті тоді зібралося тільки 1060 жовнірів і 500 міщан-ополченців.
середа, 12 липня 2017 р.
Польські страхи.
Після чергових антиукраїнських дій наших західних сусідів, напевно у кожного в нас виникають думки-запитання: Звідки у них такий страх ? З чим він пов,язаний ? Адже у нашій країні немає, ні партій, ні серйозних організацій, які би заявляли і працювали б над поверненням українських етнічних земель, які так "любязно" їм подарував Сталін !?
Нинішній Світ, особливо Європа доживає цю Сталінську спадщину, що буде далі - побачимо !..
Очевидно, що наші сусіди західні мають перед собою наш яскравий і гіркий досвід життя після Будапештського меморандуму: що ніякі високі договори нині нікого не рятують !
Наш сусід вже бачить, відчуває реально нашу Перемогу над Кремлем, і що наша державна міць буде далі тільки зростати....
Тому те сування пол. палиць у наші колеса, чи то-пак танкові катки - тільки смішить і показує: хто є хто і чому !:))
ПС. (постскриптум):
Один мій знайомий , який працював у сусідів і на заході Польщі у барі зустрів німців, і поговорив з ними, то виявилося, що вони тільки й чекають повернення своїх земель...
Очевидно, що про це все знають чудово наші західні сусіди і ось так неадекватно реагують на сьогоднішні виклики сього Світу.
Нинішній Світ, особливо Європа доживає цю Сталінську спадщину, що буде далі - побачимо !..
Очевидно, що наші сусіди західні мають перед собою наш яскравий і гіркий досвід життя після Будапештського меморандуму: що ніякі високі договори нині нікого не рятують !
Наш сусід вже бачить, відчуває реально нашу Перемогу над Кремлем, і що наша державна міць буде далі тільки зростати....
Тому те сування пол. палиць у наші колеса, чи то-пак танкові катки - тільки смішить і показує: хто є хто і чому !:))
ПС. (постскриптум):
Один мій знайомий , який працював у сусідів і на заході Польщі у барі зустрів німців, і поговорив з ними, то виявилося, що вони тільки й чекають повернення своїх земель...
Очевидно, що про це все знають чудово наші західні сусіди і ось так неадекватно реагують на сьогоднішні виклики сього Світу.
середа, 28 червня 2017 р.
Скіфське городище у Польщі.
Видання "Збруч" за 21 червня 2017 року надрукувало статтю Мирослави Іваник "Скіфська сенсація" про початок дослідження польськими науковцями , зокрема, сильвестром Чопеком з Ряшівського інституту археології скіфського городища біля колишнього українського села Хотинець, нині гміна Радимно, .ярославського повіту, Польща. Знаходиться це скіфське городище недалеко від сучасного україно-польського кордону в районі пропускного пункту - Краковець. В статті подано фотографії Хотинецького городища. До слова в Україні зараз налічується близько 50 різних за розмірами скіфських городищ !..
Когось може здивувати, що тільки зараз (2016р.) польські історики-археологи взялися досліджувати це городище ?? Хоч у статті говориться: " Про існування цього городища ми (вони пол. науковці) знали давно"!? Крім того знаючи, що польських археологів є в рази більше ніж українських. Це можна пояснити, своєрідним "закляттям", багатолітнім російсько-радянським, щодо серйозного, грунтовного вивчення Скіфської історії, адже ця знаменита історія акурат лягала на землі, які лежали і лежать між великими ріками Європи: Дунаєм і Доном (українські землі) ! Про ці природні кордони Скіфії пише сам батько історії - Геродот ! Але де і як проходила північно-західна границя Скіфії шановний історик нічого не пише ?
Досить точно, пізніше тут границю описує Клавдій Птолемей у своїй "Географії": книга 3, глава 5, Розміщення Європейської Сарматії:
"Із заходу Сарматія обмежується рікою Вістулою ( Вісла нині ) , частиною Германії, яка лежить між її витоками і Сарматськими (Карпатськими) горами, і самими горами..."
Що це не вигадка, чи помилка К. Птолемея далі він пише таке:
" 8. Менші племена, які проживають у Сарматії такі: біля ріки Вістули, нижче венедів - гітони.... потім аваріни - біля витоків ріки Вістули ...."
тобто в часи Європейської Сарматії - наступниці Скіфії границя тут проходила по всій довжині русла ріки Вісла: від її витоків до впадіння у Балтійське море
1!Отож скіфське городище біля села Хотинець знаходиться на давніх скіфо-сарматських землях - і це мало би не дивувати ні польських, ні українських та інших науковців та журналістів !..
Хотинецьке скіфське городище у плані є круглим, а це говорить, що крім військово-адміністративних функцій воно ще виконувало - сакральні.
Цілком очевидно, що потрібно створювати електронну Скіфську .енциклопедію, що би дослідники не повторювали дурниць своїх попередників...
Когось може здивувати, що тільки зараз (2016р.) польські історики-археологи взялися досліджувати це городище ?? Хоч у статті говориться: " Про існування цього городища ми (вони пол. науковці) знали давно"!? Крім того знаючи, що польських археологів є в рази більше ніж українських. Це можна пояснити, своєрідним "закляттям", багатолітнім російсько-радянським, щодо серйозного, грунтовного вивчення Скіфської історії, адже ця знаменита історія акурат лягала на землі, які лежали і лежать між великими ріками Європи: Дунаєм і Доном (українські землі) ! Про ці природні кордони Скіфії пише сам батько історії - Геродот ! Але де і як проходила північно-західна границя Скіфії шановний історик нічого не пише ?
Досить точно, пізніше тут границю описує Клавдій Птолемей у своїй "Географії": книга 3, глава 5, Розміщення Європейської Сарматії:
"Із заходу Сарматія обмежується рікою Вістулою ( Вісла нині ) , частиною Германії, яка лежить між її витоками і Сарматськими (Карпатськими) горами, і самими горами..."
Що це не вигадка, чи помилка К. Птолемея далі він пише таке:
" 8. Менші племена, які проживають у Сарматії такі: біля ріки Вістули, нижче венедів - гітони.... потім аваріни - біля витоків ріки Вістули ...."
тобто в часи Європейської Сарматії - наступниці Скіфії границя тут проходила по всій довжині русла ріки Вісла: від її витоків до впадіння у Балтійське море
1!Отож скіфське городище біля села Хотинець знаходиться на давніх скіфо-сарматських землях - і це мало би не дивувати ні польських, ні українських та інших науковців та журналістів !..
Хотинецьке скіфське городище у плані є круглим, а це говорить, що крім військово-адміністративних функцій воно ще виконувало - сакральні.
Цілком очевидно, що потрібно створювати електронну Скіфську .енциклопедію, що би дослідники не повторювали дурниць своїх попередників...
неділя, 11 червня 2017 р.
Старослов*янська мова і вузьке коло.
У 2015 році київське видавництво "Темпора" видало книгу мовознавця Любомира Белея " Не минати ані титли ( лінгвобіографія старослов*янської мови)", 256 сторінок із кольоровими ілюстраціями. У Висновках цієї книги автор (Л.Б.) пише, С. 219 :
"Старослов*янська мова виникає в результаті цілеспрямованої діяльності вузького кола візантійських інтелектуалів виключно з метою витворення зрозумілих слов*янам перекладів богослужбових книг ..."
Подорожуючи у Хозарію у 860-862 роках Константин знайшов у Криму Євангеліє і Псалтир писані "роусьскими письменами".
На основі цього, як пише Л. Белей С. 52 сформувалася "українська теорія походження старослов*янської мови та слов*янської азбуки..."
Л. Белей належить до притивників цієї теорії і на цій згаданій сторінці своєї книги подає запитання, на які на його думку не зможуть відповісти прихильники української версії. Ось ці питання, С. 52:
"1. коли і де русичі ще до 860 р. прийняли християнство, 2. наскільки численними були ті християнські "руські" громади, що вони могли собі дозволити замовити переклад богослужбової літератури рідною мовою, 3. хто з константинопольських патріархів або римських пап дозволив використання цих книг, 4. чому не збереглося ім*я цього сподвижника-перекладача..."
Даємо відповіді:
1. Тут досить згадати готського єпископа Теофіла, який брав участь у Першому Вселенському Соборі в Нікеї у 325 році...
2. "У відомих списках єпархій Константинопольського престолу Фулльська єпархія (нині м. Інкерман) вперше згадується у списку датованому 8 століттям. Тут Готську єпархію названо в ранзі митрополії з кафедрою в Доросі та сімома підпорядкованими їй єпископіями: єпархія Готів, Дороська митрополія, є. Ходзирів, Астильська є., є. Оногурів, Ретезька є., є. Гуннів, Тіматарська є..." - Валерій Бушаков "Про фулльський народ і його священний дуб у "Житттії Кстянтина Філософа"..." "Україна в минулому" Випуск 5. Київ-Львів 1994, С. 10.
3. Патріархи і папи могли дозволити тихенько, а потім таким же чином - тихенько підправити свою історію ...
4. "... Вулфіла (311-386 ), що був хіротонізований в 340 році, міг бути готом. Йому приписують винайдення готського письма й переклад св. Письма на готську мову. Одначе, він попав в аріянську єресь ..." - Ісидор Нагаєвський "Проникнення Християнства в стародавню Україну" - "Українознавство" Київ 1996, С. 326 .
У розповіді Філософа князю Володимиру Великому він говорить - "Син подібносущий! - "Літопис Руський" Київ "Дніпро" 1989, С. 64. Тут же перекладач і тлумач Літопису Л. Махновець дає пояснення, що це - "термін "подібносущий" духоборська (напіваріанська єресь)..."
Тому візантійські джерела красномовно мовчать: коли ж хрестилась Русь !? Лише вірменин Степанос Таронеці у своїй "Загальній історії" згадав, що Русь хрестилась у 1000 році - Ярослав Дашкевич "Русь і Вірменія..." - "Записки НТШ том ССХХУ, Львів 1993, С. 176.
Відомий "Срібний кодекс" "нині є чи не єдиним зразком готсьбкої літератури" - Юрій Глушко "Омріяна країна дітей Одина" Київ 2008, С. 88. Текст цієї книги писаний сріблом і золотом - тому ця книга, очевидно, й збереглася.
Решту подібних готських книг було безжально і безслідно знищено противниками аріянства...
Як нищили багатющу Історію Криму в кінці 18 ст. описав професор Кембриджа Е. Д. Клєрк - Юрій Липа "Призначення України", Львів 1992, С. 41 .
Найбільш вірогідно, що візантійські інтелектуали створили тільки кострубату глаголицю на основі готського (кириличного) письма, але вона неприжилася...
Щодо готів, то вони очевидно, були подібні до "радянського народу" і складалися із племен: германських, прасловянських, схдно-кочових і т.п.
А хто більше цікавиться цим питанням є гарна стаття М.Ю. Брайчевського "Готи в Надчорноморщині ( до постановки проблеми)". - ж-л. "Археологія" Київ 1989, сс. 102-114 ...
"Старослов*янська мова виникає в результаті цілеспрямованої діяльності вузького кола візантійських інтелектуалів виключно з метою витворення зрозумілих слов*янам перекладів богослужбових книг ..."
Подорожуючи у Хозарію у 860-862 роках Константин знайшов у Криму Євангеліє і Псалтир писані "роусьскими письменами".
На основі цього, як пише Л. Белей С. 52 сформувалася "українська теорія походження старослов*янської мови та слов*янської азбуки..."
Л. Белей належить до притивників цієї теорії і на цій згаданій сторінці своєї книги подає запитання, на які на його думку не зможуть відповісти прихильники української версії. Ось ці питання, С. 52:
"1. коли і де русичі ще до 860 р. прийняли християнство, 2. наскільки численними були ті християнські "руські" громади, що вони могли собі дозволити замовити переклад богослужбової літератури рідною мовою, 3. хто з константинопольських патріархів або римських пап дозволив використання цих книг, 4. чому не збереглося ім*я цього сподвижника-перекладача..."
Даємо відповіді:
1. Тут досить згадати готського єпископа Теофіла, який брав участь у Першому Вселенському Соборі в Нікеї у 325 році...
2. "У відомих списках єпархій Константинопольського престолу Фулльська єпархія (нині м. Інкерман) вперше згадується у списку датованому 8 століттям. Тут Готську єпархію названо в ранзі митрополії з кафедрою в Доросі та сімома підпорядкованими їй єпископіями: єпархія Готів, Дороська митрополія, є. Ходзирів, Астильська є., є. Оногурів, Ретезька є., є. Гуннів, Тіматарська є..." - Валерій Бушаков "Про фулльський народ і його священний дуб у "Житттії Кстянтина Філософа"..." "Україна в минулому" Випуск 5. Київ-Львів 1994, С. 10.
3. Патріархи і папи могли дозволити тихенько, а потім таким же чином - тихенько підправити свою історію ...
4. "... Вулфіла (311-386 ), що був хіротонізований в 340 році, міг бути готом. Йому приписують винайдення готського письма й переклад св. Письма на готську мову. Одначе, він попав в аріянську єресь ..." - Ісидор Нагаєвський "Проникнення Християнства в стародавню Україну" - "Українознавство" Київ 1996, С. 326 .
У розповіді Філософа князю Володимиру Великому він говорить - "Син подібносущий! - "Літопис Руський" Київ "Дніпро" 1989, С. 64. Тут же перекладач і тлумач Літопису Л. Махновець дає пояснення, що це - "термін "подібносущий" духоборська (напіваріанська єресь)..."
Тому візантійські джерела красномовно мовчать: коли ж хрестилась Русь !? Лише вірменин Степанос Таронеці у своїй "Загальній історії" згадав, що Русь хрестилась у 1000 році - Ярослав Дашкевич "Русь і Вірменія..." - "Записки НТШ том ССХХУ, Львів 1993, С. 176.
Відомий "Срібний кодекс" "нині є чи не єдиним зразком готсьбкої літератури" - Юрій Глушко "Омріяна країна дітей Одина" Київ 2008, С. 88. Текст цієї книги писаний сріблом і золотом - тому ця книга, очевидно, й збереглася.
Решту подібних готських книг було безжально і безслідно знищено противниками аріянства...
Як нищили багатющу Історію Криму в кінці 18 ст. описав професор Кембриджа Е. Д. Клєрк - Юрій Липа "Призначення України", Львів 1992, С. 41 .
Найбільш вірогідно, що візантійські інтелектуали створили тільки кострубату глаголицю на основі готського (кириличного) письма, але вона неприжилася...
Щодо готів, то вони очевидно, були подібні до "радянського народу" і складалися із племен: германських, прасловянських, схдно-кочових і т.п.
А хто більше цікавиться цим питанням є гарна стаття М.Ю. Брайчевського "Готи в Надчорноморщині ( до постановки проблеми)". - ж-л. "Археологія" Київ 1989, сс. 102-114 ...
неділя, 28 травня 2017 р.
Київські скіфські городища.
На південь від Києва знаходяться два скіфські городища. Найближче - Хотівське 7-5 ст. до н.е. Тут знайдено зокрема грецьку античну кераміку з малоазіатських островів: Хіоса, Лесбоса, Самоса і порту Клазомени. Ще тут археологи відкопали 44 кістяки коней - найбільша кількість порівняно із іншими лісостеповими городищами.
Хотівське скіфське городище є і вважається найпівнічнішим городищем Скіфії.
Ще далі на південь від Хотівського городища знаходиться Велике Ходосівське городище, площа якого більша 2000 га.
Виходячи з гіпотези Бунятян К.П., що справжнє кочівництво виникло із розвитком інтенсивного землеробства і широкого впровадження виробів із заліза - то ці київські скіфські городища тут не були зовсім чужими. Вони служили для захисту і оборони головним чином Києво-Вишгородської системи дніпровської подвійної переправи.
Так, як скіфи-кочівники та скіфи-орачі були походженням із одного народу, то у них не було потреби будувати городище прямо у тодішньому Києві-Кізовії ...
Цілком вірогідно , що у Хотівському городищі проживав скіфський князь (керівник), як здійснюва нагляд за Києвом.
Тому коні йому і його тодішній дружині були досить потрібні.
Ходосівське городище прикривало Хотівське скіфське городище від раптового нападу ворожих сил, і саме могло використовуватись для збору данини, військ, навчання молодих воїнів і т.п.
Хронологічний аналіз грецької античної кераміки може дати нам часи. коли саме Хотівське городище інтенсивно діяло в "столичному" напрямі... а ще особливості торгівлі в античному Середземномор*ї.
Північна межа основного поширення українського народу сягає широти нинішнього Києва - це можна трактувати так, що загальне, основне формування нашого народу сталося саме у Скіфські часи...
А це підтвержує, що скіфи-землероби і скіфи-кочівники, що проживали між Дунаєм і Доном є прямими предками українського народу, і бурхлива та яскрава Скіфська Історія є нашою золотою спадщиною, яку покищо нинішні наукові кола тихенько відштовхують її на маргінес, міцно тримаючись за застарілі концепції і брехні і неправди і перекручення нашого Минулого ...
Хотівське скіфське городище є і вважається найпівнічнішим городищем Скіфії.
Ще далі на південь від Хотівського городища знаходиться Велике Ходосівське городище, площа якого більша 2000 га.
Виходячи з гіпотези Бунятян К.П., що справжнє кочівництво виникло із розвитком інтенсивного землеробства і широкого впровадження виробів із заліза - то ці київські скіфські городища тут не були зовсім чужими. Вони служили для захисту і оборони головним чином Києво-Вишгородської системи дніпровської подвійної переправи.
Так, як скіфи-кочівники та скіфи-орачі були походженням із одного народу, то у них не було потреби будувати городище прямо у тодішньому Києві-Кізовії ...
Цілком вірогідно , що у Хотівському городищі проживав скіфський князь (керівник), як здійснюва нагляд за Києвом.
Тому коні йому і його тодішній дружині були досить потрібні.
Ходосівське городище прикривало Хотівське скіфське городище від раптового нападу ворожих сил, і саме могло використовуватись для збору данини, військ, навчання молодих воїнів і т.п.
Хронологічний аналіз грецької античної кераміки може дати нам часи. коли саме Хотівське городище інтенсивно діяло в "столичному" напрямі... а ще особливості торгівлі в античному Середземномор*ї.
Північна межа основного поширення українського народу сягає широти нинішнього Києва - це можна трактувати так, що загальне, основне формування нашого народу сталося саме у Скіфські часи...
А це підтвержує, що скіфи-землероби і скіфи-кочівники, що проживали між Дунаєм і Доном є прямими предками українського народу, і бурхлива та яскрава Скіфська Історія є нашою золотою спадщиною, яку покищо нинішні наукові кола тихенько відштовхують її на маргінес, міцно тримаючись за застарілі концепції і брехні і неправди і перекручення нашого Минулого ...
неділя, 21 травня 2017 р.
" Малиновий Бал ".
"Батьки познайомились в Стокгольмі під час знаменитого Малинового Балу" - С. 383 із книги М. Зозулі "Історія Буська: в документах, матеріалах і спогадах" Буськ "Бужани" 2016 рік видання.
це із спогадів останнього нащадка графської родини Баденів, отця Йоахіма Бадені, СС. 382-392 :
С. 382 " Я появмвся на світ в Брюселі - отже європейцем являюся від колиски ..."
С. 382 " Мій батько - Людвіг Бадені був дипломатом в Бельгії, виконував функції радника австрійського посольства..."
С. 384 " Мама була жінкою незвичайної вроди ..."
( звали її Аліція із шведського дворянського роду - Анкарцрона).
С. 386 "В каплиці (буській) також були поховання попередніх власників Буська шотландської родини Мієрів..."
С. 387 "В парку росли великі і гарні дерева, які можливо збереглися дотепер. Видряпувалися на них з пасією, звичайно, якщо це дозволяли мені англійські гувернаторки, дякую яким розмовляю по-англійськи так само бігло, як по-польськи. Прогулянка з гувернанткою по парку належала до щоденного ритуалу..."
( йдеться про Парк графів Баденів, який певним чином зберігся до нашого часу).
(Аліція була прихильницею шведського короля Карла 12.)С. 387:
"Крім гувернантки мали також слуг. Пам*ятаю лакея Бенедикта - безмірно милого українця, а також візника Якоба Касу. Якоб служив у діда Казимира, коли той виконував функції прем*єр-міністра Австро-Угорщини, отже знав Відень, як власну кишеню. Хоч і читав з певним трудом, але , як чоловік, що бував у світі, був про себе високої думки, тим більше, що виростив бакенбарди "а ля цісар Франц Йосиф".
Одного разу до нас приїздив президент Станіслав Войцеховський (Президент Польщі у 1922-1926 роках) і на станцію послали Якоба з каретою, запряженою четвіркою коней. Якоб привіз Войцеховського і ми його пізніше запитуємо, що може сказати про президента. Скривився і фиркнувши сказав: "Еее, кепський друкар!" Це мало означати, що Якоб ще не таких панів у житті бачив і возив. Якоб суворим оком споглядав на незалежність панства і нові звичаї. Пам*ятаю, як одного разу сказав: "Правдиве панство не краде !"
(Мда, сьогодні із "правдивим панством" і у Європі, і в нас в Україні є напряг великий .:))
Ще трохи про любов і кохання, С. 389:
"Жила у Буську стара панна - учителька історії, яка в молодості закохалася в офіцера жандармерії. Коли цей офіцер отримав наказ про переведення десь поза межі Галичини, учителька вибралася до цісаря з проханням, аби залишив коханого в Галичині. Добралася до Гофбурга, зайняла чергу до Наймилостивішого Пана, стоячи в натовпі міністрів, генералів та послів, і в кінці була вислухана цісарем, який прийнявши її сказав: "Це можливо моя дитино". Не забула цієї хвилини до кінця життя, знаю ту історію з її уст. Інша річ, що не одружилася з тим офіцером, не знати чи він виявився невдячним і байдужим, чи поліг під час війни - хто його знає, того вже не пам*ятаю ...".
Отож Європа у Буську таки була, ми до неї просто повертаємося ...
це із спогадів останнього нащадка графської родини Баденів, отця Йоахіма Бадені, СС. 382-392 :
С. 382 " Я появмвся на світ в Брюселі - отже європейцем являюся від колиски ..."
С. 382 " Мій батько - Людвіг Бадені був дипломатом в Бельгії, виконував функції радника австрійського посольства..."
С. 384 " Мама була жінкою незвичайної вроди ..."
( звали її Аліція із шведського дворянського роду - Анкарцрона).
С. 386 "В каплиці (буській) також були поховання попередніх власників Буська шотландської родини Мієрів..."
С. 387 "В парку росли великі і гарні дерева, які можливо збереглися дотепер. Видряпувалися на них з пасією, звичайно, якщо це дозволяли мені англійські гувернаторки, дякую яким розмовляю по-англійськи так само бігло, як по-польськи. Прогулянка з гувернанткою по парку належала до щоденного ритуалу..."
( йдеться про Парк графів Баденів, який певним чином зберігся до нашого часу).
(Аліція була прихильницею шведського короля Карла 12.)С. 387:
"Крім гувернантки мали також слуг. Пам*ятаю лакея Бенедикта - безмірно милого українця, а також візника Якоба Касу. Якоб служив у діда Казимира, коли той виконував функції прем*єр-міністра Австро-Угорщини, отже знав Відень, як власну кишеню. Хоч і читав з певним трудом, але , як чоловік, що бував у світі, був про себе високої думки, тим більше, що виростив бакенбарди "а ля цісар Франц Йосиф".
Одного разу до нас приїздив президент Станіслав Войцеховський (Президент Польщі у 1922-1926 роках) і на станцію послали Якоба з каретою, запряженою четвіркою коней. Якоб привіз Войцеховського і ми його пізніше запитуємо, що може сказати про президента. Скривився і фиркнувши сказав: "Еее, кепський друкар!" Це мало означати, що Якоб ще не таких панів у житті бачив і возив. Якоб суворим оком споглядав на незалежність панства і нові звичаї. Пам*ятаю, як одного разу сказав: "Правдиве панство не краде !"
(Мда, сьогодні із "правдивим панством" і у Європі, і в нас в Україні є напряг великий .:))
Ще трохи про любов і кохання, С. 389:
"Жила у Буську стара панна - учителька історії, яка в молодості закохалася в офіцера жандармерії. Коли цей офіцер отримав наказ про переведення десь поза межі Галичини, учителька вибралася до цісаря з проханням, аби залишив коханого в Галичині. Добралася до Гофбурга, зайняла чергу до Наймилостивішого Пана, стоячи в натовпі міністрів, генералів та послів, і в кінці була вислухана цісарем, який прийнявши її сказав: "Це можливо моя дитино". Не забула цієї хвилини до кінця життя, знаю ту історію з її уст. Інша річ, що не одружилася з тим офіцером, не знати чи він виявився невдячним і байдужим, чи поліг під час війни - хто його знає, того вже не пам*ятаю ...".
Отож Європа у Буську таки була, ми до неї просто повертаємося ...
вівторок, 9 травня 2017 р.
Історія Буська: світова та родинна.
Рік 2016 в історії Буська буде записаний з нового абзацу, бо тоді вийшла книга Михайла Зозулі "Історія Буська: в документах, матеріалах і спогадах", 552 сторінки, старі фотографії, фрагменти старих карт, тексти і багато авторів. Честь і хвала уродженцю Гайдамацького краю (Уманщина) Михайлу Зозулі, що зумів створити-впорядкувати таку велику, важливу книгу - не працюючи в якийсь науковій академічній установі, а вкладаючи, тратячи своє зроров*я, сили, час і свої кошти для розвитку , для розуміння всього українського суспільства та історичної науки в цілому...
Історія Буська дуже велика і покищо маловідома і малодосліджена. Зокрема автор-упорядник М. Зозуля у цій своїй книзі помістив п*ять моїх (Т.Д.) статтей-досліджень з історії Буська, а ще там є фотографія мого діда Івана Кучинського (1892-1947 рр.), фото зроблено у Східній Прусії (нині Калінінградська обл. РФ), який у 1910-1911 рр. був там на заробітках і там добре вивчив німецьку мову, і вже воюючи в рядах УСС (українських січових стрільців) служив у булавній (штабній) сотні. В часи Другої світової війни до нього приходили поговорити старші німецькі солдати.
Завдяки вищезгаданій книзі М. Зозулі, я нарешті зрозумів розповідь своєї бабусі Стефанії Корчинської-Кучинської (1897-1972 рр.), чому вона в молоді роки працювала на будівництві, носячи цеглу !? Як так ? Адже бабуся проживала на передмісті Буська - Ліпибоках, мала хату, трохи землі, городи, була шляхетського роду ( це я потім дійшов), а тут їй прийшлося виконувати таку важку роботу ??
Виявилось, що в ході хрьох війн: Першої світової 1914-1918 рр., Польсько-української 1919 р., Більшовицько-польської 1920 р. місто Буськ було фактично вщент зруйновано ... Щоби жити якось далі потрібно було спочатку відбудувати саме місто ...
Після УССів дідо Іван, очевидно, що воював в УГА (українській галицькій армії), потім відсидів у польському кнцтаборі для військовополоненних і коли виснаженого його відпустили додому у Буськ - то тут і зустрів він свою любов - Стефанію.
Хочу подати кілька цитат із книги М. Зозулі про життя Буська у 20 столітті, як воно було, як виглядало ...
Шановні читачі, якщо Вас давно гризе питання: Чому Україні невдалося у 1917-1920 роках вибороти свою Незалежність , читаємо С. 277:
"Покликана поставити остаточну крапку у ,Першій світовій війні, й заложити основи нового порядку, Паризька мирна конференція виявилась ареною інтриг і торгів, аналізові яких присвячено чимало грубезних томів... зазначимо лише, що 17 травня 1919 р. на засіданні Найвищої ради конференції постало питання несанкціонованого використання армії Галлєра у Галичині.... У Варшаві похапцем взялися замітати слідм перебування "галлєрчиків" у Галичині. Пізно ввечері 21 травня командир 2-ї дивізії "блакитних" (французький) генерал Модельон отримав наказ завантажитися у потяги на найблизчій станції та ви їхати до Львова".
С. 279 - усіма частинами 2-ї дивізії командували французькі офіцери і артилерією також .... Прийшлося їм іти пішки з боями до Львова. Все це відбувалося на землях Буська з північного боку.
Як бачимо, таке явище - "іхтамнєт" має давнє французько-польське коріння :))
А, думаєте через рік тут було інакше ? Ось цитати із Конноармейского дневника 1920 года Иссаака Бабеля, С. 296:
" Бой в Буске. Он на той стороне моста. Наши ранены. Красота - там горит местечко. Еду к переправе - острое ощущение боя, надо пробегать кусок дороги, потому что он обстреливается, ночь, пожар сияет, лошади стоят под хатами, идет совещание с Буденным, выходит Реввоеннсовет, чуство опасности. Буск в лоб не взяли..."
С. 299 :" Проезжаем ночью через мертвый , тихий Буск. Что особенного в галицийских городах ? Смешение грязного, тяжелого Востока (Византии и евреев) с немецким пивным Западом..."
Шановні, а можливо Ви думаєте, що у Другу світову війну (1939-1945 рр.) у Буську було якось інакше ?? С. 453 :
"Львівський обком КПбУ 25 липня 1944 р. інформуючи ЦК КПбУ про обстановку в районах, зазначав: " М. Буськ ... Під час визволення міста населення майже не було. Але вже 22 липня повернулося понад 700 чоловік". І це в місті, у якому до початку війни у 1939 році нараховувалось більше восьми тияч мешканців".
Зараз, нажаль, майже така сама кількість жителів Буська ...
Історія Буська дуже велика і покищо маловідома і малодосліджена. Зокрема автор-упорядник М. Зозуля у цій своїй книзі помістив п*ять моїх (Т.Д.) статтей-досліджень з історії Буська, а ще там є фотографія мого діда Івана Кучинського (1892-1947 рр.), фото зроблено у Східній Прусії (нині Калінінградська обл. РФ), який у 1910-1911 рр. був там на заробітках і там добре вивчив німецьку мову, і вже воюючи в рядах УСС (українських січових стрільців) служив у булавній (штабній) сотні. В часи Другої світової війни до нього приходили поговорити старші німецькі солдати.
Завдяки вищезгаданій книзі М. Зозулі, я нарешті зрозумів розповідь своєї бабусі Стефанії Корчинської-Кучинської (1897-1972 рр.), чому вона в молоді роки працювала на будівництві, носячи цеглу !? Як так ? Адже бабуся проживала на передмісті Буська - Ліпибоках, мала хату, трохи землі, городи, була шляхетського роду ( це я потім дійшов), а тут їй прийшлося виконувати таку важку роботу ??
Виявилось, що в ході хрьох війн: Першої світової 1914-1918 рр., Польсько-української 1919 р., Більшовицько-польської 1920 р. місто Буськ було фактично вщент зруйновано ... Щоби жити якось далі потрібно було спочатку відбудувати саме місто ...
Після УССів дідо Іван, очевидно, що воював в УГА (українській галицькій армії), потім відсидів у польському кнцтаборі для військовополоненних і коли виснаженого його відпустили додому у Буськ - то тут і зустрів він свою любов - Стефанію.
Хочу подати кілька цитат із книги М. Зозулі про життя Буська у 20 столітті, як воно було, як виглядало ...
Шановні читачі, якщо Вас давно гризе питання: Чому Україні невдалося у 1917-1920 роках вибороти свою Незалежність , читаємо С. 277:
"Покликана поставити остаточну крапку у ,Першій світовій війні, й заложити основи нового порядку, Паризька мирна конференція виявилась ареною інтриг і торгів, аналізові яких присвячено чимало грубезних томів... зазначимо лише, що 17 травня 1919 р. на засіданні Найвищої ради конференції постало питання несанкціонованого використання армії Галлєра у Галичині.... У Варшаві похапцем взялися замітати слідм перебування "галлєрчиків" у Галичині. Пізно ввечері 21 травня командир 2-ї дивізії "блакитних" (французький) генерал Модельон отримав наказ завантажитися у потяги на найблизчій станції та ви їхати до Львова".
С. 279 - усіма частинами 2-ї дивізії командували французькі офіцери і артилерією також .... Прийшлося їм іти пішки з боями до Львова. Все це відбувалося на землях Буська з північного боку.
Як бачимо, таке явище - "іхтамнєт" має давнє французько-польське коріння :))
А, думаєте через рік тут було інакше ? Ось цитати із Конноармейского дневника 1920 года Иссаака Бабеля, С. 296:
" Бой в Буске. Он на той стороне моста. Наши ранены. Красота - там горит местечко. Еду к переправе - острое ощущение боя, надо пробегать кусок дороги, потому что он обстреливается, ночь, пожар сияет, лошади стоят под хатами, идет совещание с Буденным, выходит Реввоеннсовет, чуство опасности. Буск в лоб не взяли..."
С. 299 :" Проезжаем ночью через мертвый , тихий Буск. Что особенного в галицийских городах ? Смешение грязного, тяжелого Востока (Византии и евреев) с немецким пивным Западом..."
Шановні, а можливо Ви думаєте, що у Другу світову війну (1939-1945 рр.) у Буську було якось інакше ?? С. 453 :
"Львівський обком КПбУ 25 липня 1944 р. інформуючи ЦК КПбУ про обстановку в районах, зазначав: " М. Буськ ... Під час визволення міста населення майже не було. Але вже 22 липня повернулося понад 700 чоловік". І це в місті, у якому до початку війни у 1939 році нараховувалось більше восьми тияч мешканців".
Зараз, нажаль, майже така сама кількість жителів Буська ...
субота, 6 травня 2017 р.
"Аеропорт" Сергія Лойко.
Купив недавно книгу С. Лойко "Аеропорт" Київ 2016 р. в., нова доповнена редакція.
До того ж я майже регулярно читаю інтерв*ю, спогади учасників російсько-української війни на Цензор-нет , і маю думку, що ця книга відноситься за духом до - зарубіжної російської художньої літератури !!! Головний доказ цього висновку б*є прямо в око, прямо з обложки, чтаємо:
" Аэропорт: главная книга о войне, которой не должно было быть, и о героях которые хотели жить, но умирали"...
Що тут у назві книги у її епіграфі ріже очі - це те, що "війни, якої не мало бути" !???
Але ж це брехня ! Росія готувалася до цієї війни довго, наполегливо, передактивна фаза її почалася ще у 2009 році, випуском фантазійних книжок на тему майбутньої російсько-української війни.Тоді переглядаючи ці книги мені було дивно їх бачити, яка війна, для чого, і т.п. ???
Даючи таку назву своїй книзі С. Лойко "Аеропорт" цілком очевидно, переслідує мету - видати, що Гібридна війна (російсько-українська) - сталася зовсім - ВИПАДКОВО !?? Так, як С. Лойко є висококласним професіоналом у своїй справі, то думку проте, що те, що назва згаданої книги прийшла якось випадково слід відкинути зразу же !
Цю книгу С. Лойка "Аеропорт" вже видали за Вікіпедією у :Голандії, Польщі, Латвії, Естонії, Грузії, Чехії, Китаї.
Тобто читачі цих країн прочитавши цю книгу - будуть упевнені, що Гібридна війна між Україною і Росією трапилась якось зовсім випадково !!?
Це фактично елемент тієї ж Гібридної війни проти України ! Можемо ми щось сказати автору С. Лойко ? Ні ! Бо в аннотації цієї книги написано, що то є художня література !!!
На противагу цій хитрій антиукраїнській художній літературі, використовуючи її потенціал - потрібно українському суспільству видати роман-хроніку про "Бої за Донецький аеропорт". З фотографіями учасників, довоєнними видами, з тактичними картами боїв, спогадами, інтерв*ю і т.п. І перекласти цей роман-хроніку на кілька світових мов: англійську, німецьку, імпанську, арабську і т.п. ...
І по два екземпляри цієї книги розіслати поштою у всі провідні університети і бібліотеки Світу і у всі посольства країн, а в інтернеті має бути всім доступна її електронна версія !!!
Ця війна ще не закінчилася !
До того ж я майже регулярно читаю інтерв*ю, спогади учасників російсько-української війни на Цензор-нет , і маю думку, що ця книга відноситься за духом до - зарубіжної російської художньої літератури !!! Головний доказ цього висновку б*є прямо в око, прямо з обложки, чтаємо:
" Аэропорт: главная книга о войне, которой не должно было быть, и о героях которые хотели жить, но умирали"...
Що тут у назві книги у її епіграфі ріже очі - це те, що "війни, якої не мало бути" !???
Але ж це брехня ! Росія готувалася до цієї війни довго, наполегливо, передактивна фаза її почалася ще у 2009 році, випуском фантазійних книжок на тему майбутньої російсько-української війни.Тоді переглядаючи ці книги мені було дивно їх бачити, яка війна, для чого, і т.п. ???
Даючи таку назву своїй книзі С. Лойко "Аеропорт" цілком очевидно, переслідує мету - видати, що Гібридна війна (російсько-українська) - сталася зовсім - ВИПАДКОВО !?? Так, як С. Лойко є висококласним професіоналом у своїй справі, то думку проте, що те, що назва згаданої книги прийшла якось випадково слід відкинути зразу же !
Цю книгу С. Лойка "Аеропорт" вже видали за Вікіпедією у :Голандії, Польщі, Латвії, Естонії, Грузії, Чехії, Китаї.
Тобто читачі цих країн прочитавши цю книгу - будуть упевнені, що Гібридна війна між Україною і Росією трапилась якось зовсім випадково !!?
Це фактично елемент тієї ж Гібридної війни проти України ! Можемо ми щось сказати автору С. Лойко ? Ні ! Бо в аннотації цієї книги написано, що то є художня література !!!
На противагу цій хитрій антиукраїнській художній літературі, використовуючи її потенціал - потрібно українському суспільству видати роман-хроніку про "Бої за Донецький аеропорт". З фотографіями учасників, довоєнними видами, з тактичними картами боїв, спогадами, інтерв*ю і т.п. І перекласти цей роман-хроніку на кілька світових мов: англійську, німецьку, імпанську, арабську і т.п. ...
І по два екземпляри цієї книги розіслати поштою у всі провідні університети і бібліотеки Світу і у всі посольства країн, а в інтернеті має бути всім доступна її електронна версія !!!
Ця війна ще не закінчилася !
середа, 3 травня 2017 р.
Проект: Дуліби.
Сьогодні в Україні є 6 (шість) сіл із назвою - Дуліби, ось їх список:
1. с. Дуліби Турійського району Волинської області
2. с. Дуліби Гощанського району Рівненської області
3. с. Дуліби Бучацького району Тернопільської області
4. с. Дуляби Бережанського району Тернопільської області
5. с. Дуліби Жидачівського району Львівської області
6. с. Дуліби Стрийського району Львівської області.
У Стрийських Дулібах учора ( 2 травня 2017 р.) автор (Т.Д.) мав нагоду побувати і ось сьогодні подаю для усіх людей, які цікавляться Історією ймовірний План по вивченню великої Дулібської проблеми. Ця проблема полягає в тому, що більшість істориків вважає, що існував "дулібський союз племен" - Вісник Інституту археології. Вип. 1. Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2006 , стор. 46-56.
У своїй невеликій книжечці Т. Дишкант "Походження Русі" Львів, Сполом, 2009, стор. 6-7 я доказую інше, ось кілька цитат з неї:
" Дослідникам з історичних джерел відомі: чеські, хорутанські і моравські Дуліби. Ще як бачимо за Літописом Руським дуліби були і руські, і проживали вони на Західному Бугу...
З Етимологічного словника української мови відомо: дулей - місце для сторожових собак при овечій отарі, дулеу - великий кудлатий собака, сторожовий пес, це слово збереглося у молдавській мові. Отож Дуліби не були окремим племенем, а були окремим прошарком людей, які проживали у поселеннях, які розташовувалися на важливих перевалах, переправах, дорогах ...
Можливо Дуліби - це був всеслов*янський елемент життя ранніх слов*я. В часи Великоморавської держави, а потім Чеського князівства якась частина земель західноукраїнських входила до їх складу, і дулібські поселення були заселенні і створенні вихідцями з цих земель ?.."
Глянувши на детальні географічні карти ще тоді було зрозуміло, що Дуліби Стрийські, Турійські і Бучацькі охороняли карпатський перевал і дві річкові переправи - відповідно.
І тільки недавно, розглядаючи детально географічні карти, стало зрозуміло, що три інших Дулібських українських сіл: Гощанські, Бережанські і Жидачівські знаходяться і сьогодні на границях між областями України !? Проблема розмежування земель, територій така ж давня, як і саме заселення людбми цієї землі ...
На прикладі Бучачцьких Дулібів добре видно, що цей населенний пункт був поставлений на чужій території. Крім Стрийських Дулібів - таке можна сказати і про чотири інших сіл. Тобто, таким чином ми можемо досить точно окреслити, де проходила границя між Великоморавською (Чеською) державою у нас. Так, як ця держава організаційно тоді була сильнішою, то могла поставити свої прикордонно-поштові пункти на чужій території.
Сьогодні археологічна наука, якщо є якийсь масовий давній предмет (кераміка, зброя, прикраси) і розроблена хронологія - то може з точністю до 10 (десяти років) визначити, час його створення.
При достатніх археологічних дослідженнях Дулібських українських сіл можна досить точно буде встановити час встановлення тут кордонів Великоморавської держави.
Всі ці висновки можуть грунтовно доповнити - етнографічні, мовознавчі, топонімічні роботи і вивчення місцевої кухні, як у самих селах Дулібів, так і у сусідніх селах для порівняння.
Тут роботи не на один рік для Національної Академії Наук України. І щоби Академія взялася за цю роботу потрібно, щоб активна частина українського суспільства переконала Академію це зробити. При сьогоднішніх різноманітніх засобах зв*язку це зробити буде не так вже й важко.
Таким чином буде розв*язана одна з великих проблем Слов*янознавства, і в Історію України буде вписано не одну сторінку, а цілих шість сторінок правдивого Минулого ...
Крім того за знайденими дулібськими артефактами час заснування цих сіл можна буде прицняти за основу !!!.
доповнення від 14 травня 2017 року.
Враховуючи індоєвропейську спільність майже всіх європейських мов і спільне походження коренів "дул-тул", у англійські мові, яка має багато архаїзмів є слово " toll ", яке має такі значення: 1. мито, 2. право стягувати мито. Варто тут ще згадати українське слово - "тулитися".
Адже тодішні "дулібські" контрольно-пропускні і поштові пункти збирали із в*їзджаючих і можливо з виїзджаючих мито, а самі "тулилися" до краю держави, чи регіону держави...
1. с. Дуліби Турійського району Волинської області
2. с. Дуліби Гощанського району Рівненської області
3. с. Дуліби Бучацького району Тернопільської області
4. с. Дуляби Бережанського району Тернопільської області
5. с. Дуліби Жидачівського району Львівської області
6. с. Дуліби Стрийського району Львівської області.
У Стрийських Дулібах учора ( 2 травня 2017 р.) автор (Т.Д.) мав нагоду побувати і ось сьогодні подаю для усіх людей, які цікавляться Історією ймовірний План по вивченню великої Дулібської проблеми. Ця проблема полягає в тому, що більшість істориків вважає, що існував "дулібський союз племен" - Вісник Інституту археології. Вип. 1. Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2006 , стор. 46-56.
У своїй невеликій книжечці Т. Дишкант "Походження Русі" Львів, Сполом, 2009, стор. 6-7 я доказую інше, ось кілька цитат з неї:
" Дослідникам з історичних джерел відомі: чеські, хорутанські і моравські Дуліби. Ще як бачимо за Літописом Руським дуліби були і руські, і проживали вони на Західному Бугу...
З Етимологічного словника української мови відомо: дулей - місце для сторожових собак при овечій отарі, дулеу - великий кудлатий собака, сторожовий пес, це слово збереглося у молдавській мові. Отож Дуліби не були окремим племенем, а були окремим прошарком людей, які проживали у поселеннях, які розташовувалися на важливих перевалах, переправах, дорогах ...
Можливо Дуліби - це був всеслов*янський елемент життя ранніх слов*я. В часи Великоморавської держави, а потім Чеського князівства якась частина земель західноукраїнських входила до їх складу, і дулібські поселення були заселенні і створенні вихідцями з цих земель ?.."
Глянувши на детальні географічні карти ще тоді було зрозуміло, що Дуліби Стрийські, Турійські і Бучацькі охороняли карпатський перевал і дві річкові переправи - відповідно.
І тільки недавно, розглядаючи детально географічні карти, стало зрозуміло, що три інших Дулібських українських сіл: Гощанські, Бережанські і Жидачівські знаходяться і сьогодні на границях між областями України !? Проблема розмежування земель, територій така ж давня, як і саме заселення людбми цієї землі ...
На прикладі Бучачцьких Дулібів добре видно, що цей населенний пункт був поставлений на чужій території. Крім Стрийських Дулібів - таке можна сказати і про чотири інших сіл. Тобто, таким чином ми можемо досить точно окреслити, де проходила границя між Великоморавською (Чеською) державою у нас. Так, як ця держава організаційно тоді була сильнішою, то могла поставити свої прикордонно-поштові пункти на чужій території.
Сьогодні археологічна наука, якщо є якийсь масовий давній предмет (кераміка, зброя, прикраси) і розроблена хронологія - то може з точністю до 10 (десяти років) визначити, час його створення.
При достатніх археологічних дослідженнях Дулібських українських сіл можна досить точно буде встановити час встановлення тут кордонів Великоморавської держави.
Всі ці висновки можуть грунтовно доповнити - етнографічні, мовознавчі, топонімічні роботи і вивчення місцевої кухні, як у самих селах Дулібів, так і у сусідніх селах для порівняння.
Тут роботи не на один рік для Національної Академії Наук України. І щоби Академія взялася за цю роботу потрібно, щоб активна частина українського суспільства переконала Академію це зробити. При сьогоднішніх різноманітніх засобах зв*язку це зробити буде не так вже й важко.
Таким чином буде розв*язана одна з великих проблем Слов*янознавства, і в Історію України буде вписано не одну сторінку, а цілих шість сторінок правдивого Минулого ...
Крім того за знайденими дулібськими артефактами час заснування цих сіл можна буде прицняти за основу !!!.
доповнення від 14 травня 2017 року.
Враховуючи індоєвропейську спільність майже всіх європейських мов і спільне походження коренів "дул-тул", у англійські мові, яка має багато архаїзмів є слово " toll ", яке має такі значення: 1. мито, 2. право стягувати мито. Варто тут ще згадати українське слово - "тулитися".
Адже тодішні "дулібські" контрольно-пропускні і поштові пункти збирали із в*їзджаючих і можливо з виїзджаючих мито, а самі "тулилися" до краю держави, чи регіону держави...
неділя, 30 квітня 2017 р.
Ніхто неподумав !? ( про східньо-західних сусідів)!!
Підписуючи Будапештський Меморандум Україна віддала ядерну зброю - показавши Світу майбутній і можливий шлях до дальшого існування людської цивілізації на Землі.
Але ніхто неподумав, що через деякий час усі міжнародні гарантії майже нічого не будуть вартувати !?
У 2009 році Росія почала друкувати книги про ймовірну війну між Росією і Україною.
Але ніхто тоді неподумав, що це йшла підготовка тодішніх суспільств (українського і російського) до справжньої війни між Росією і Україною !?
"Дружба радянських народів" дожила до наших часів.
Але ніхто до останнього часу неподумав, що треба було спростувати цей фальшивий кремлівський міф !?
Польський Парламент ( не якась там групка маргінальних політиків) у липні 2016 року прийняв Постанову про геноцид поляків українцями у 1943 році на Волині.
Але ж, ніхто із українських політиків, партій, організацій серйозно не виступив проти цього брехливого польського документу !?
Згадаємо ще антиукраїнський фільм "Волинь", польську реконструкцію 1943 року, та інші антиукраїнські випадки і випади наших сусідів !??
З цього можна зробити висновок, що майже вся польська еліта майбутнє земної цивілізації бачить у темних, чорних тонах, і що в майбутніх критичних ситуаціях в Україні і Світі загалом спробує відірвати кілька шматків Нашої землі...
Тому пропонується переглянути, проаналізувати наші україно-польські політичні міфи, віддати Цвинтар орлят, що обороняли польський Львів напочатку 20 ст. у Польщу. Немає сьогодні польського Львова, а є об*єкт (цвинтар), який може бути ефектично використанний проти України... Визначимося нарешті із нашими сусідами, , скинувши ще одні рожеві окуляри, бо добрих часів, очевидно, не варто чекати насьогодні ... із такими сусідами!
Ніхто, вчора не думав, що наші західні сусіди, дивним чином, дуже подібні до наших східних !?:)))
Але ніхто неподумав, що через деякий час усі міжнародні гарантії майже нічого не будуть вартувати !?
У 2009 році Росія почала друкувати книги про ймовірну війну між Росією і Україною.
Але ніхто тоді неподумав, що це йшла підготовка тодішніх суспільств (українського і російського) до справжньої війни між Росією і Україною !?
"Дружба радянських народів" дожила до наших часів.
Але ніхто до останнього часу неподумав, що треба було спростувати цей фальшивий кремлівський міф !?
Польський Парламент ( не якась там групка маргінальних політиків) у липні 2016 року прийняв Постанову про геноцид поляків українцями у 1943 році на Волині.
Але ж, ніхто із українських політиків, партій, організацій серйозно не виступив проти цього брехливого польського документу !?
Згадаємо ще антиукраїнський фільм "Волинь", польську реконструкцію 1943 року, та інші антиукраїнські випадки і випади наших сусідів !??
З цього можна зробити висновок, що майже вся польська еліта майбутнє земної цивілізації бачить у темних, чорних тонах, і що в майбутніх критичних ситуаціях в Україні і Світі загалом спробує відірвати кілька шматків Нашої землі...
Тому пропонується переглянути, проаналізувати наші україно-польські політичні міфи, віддати Цвинтар орлят, що обороняли польський Львів напочатку 20 ст. у Польщу. Немає сьогодні польського Львова, а є об*єкт (цвинтар), який може бути ефектично використанний проти України... Визначимося нарешті із нашими сусідами, , скинувши ще одні рожеві окуляри, бо добрих часів, очевидно, не варто чекати насьогодні ... із такими сусідами!
Ніхто, вчора не думав, що наші західні сусіди, дивним чином, дуже подібні до наших східних !?:)))
субота, 15 квітня 2017 р.
Мухи, Ісус Христос та котлєти.
прочитав учора статтю історика, професора Католицького університету, що у Львові Ярослава Грицака у "Новому времєні", яка має назву "Віра і постправда." і вона мені не сподобалась, але сподобався коментар там одного читача, який попросив Я.Г. не писати декадентських текстів, а писати про Історію ...
Прочитав сьогодні зранку, уважно ще раз статтю Я.Г. і зрозумів чому вона мені не сподобалася.
Ось кілька цитат із цієї статті Я.Г. :
"Що нам робити з Ісусом Христом ? Питання звучить наївно і смішно. Це як якщо б муха ...
Коли пишу цей текст, відчуваю себе безпорядним як муха ...
... щоб допомогти нам, зграї мух перетворитись на реактивний літак ...
" ???
Мені чомусь не віриться, що цей текст пан Професор написав обтяжений глобальними думками про Віру, про Правду, про Український народ !??
Якщо ми зграя мух - то це професорське твердження (визначення) цілком підпадає під категорію літературної течії, поглядів під назвою "декаденс". Переклад цього слова з французької - занепадницький. Характерні риси декаденства - песимізм, містика, розгубленість...
У нас в країні йде війна: за батьківську віру, за правду, за нашу Історію, і неможливо повірити, що пан Професор цього не розуміє і не розбирається у цьому !!!
Смерть Ісуса Христа і на сьогодні не є такою простою і до кінця усім зрозумілою, і українська наука у цьому плані могла би стати наріжним каменем всієї Християнської науки...
Ось кілька цитат із моєї давньої статті, яка була надрукована у чернівецькій газеті "Час" 9 жовтня 1998 році, стаття має назву: "Вбивство в Єрусалимі. Кримінальна версія смерті Ісуса Христа.":
2Важливі свідчення про причепність Ірода Антипи до смерті Ісуса Христа подає апокрифічне Євангеліє від Петра (апостола). Його доповнює давньоруський переклад твору Йосифа Флавія "Іудейська віна"...
Найбільш вірогідно, що перша редакція книги Й. Флавія "Іудейської війни" попала у Крим разом із засланням сюди Климента Римського, а пізніше її до Києва привіз Володимир Великий, коли ходив походом на Херсонес (Корсунь) ...
За канонічними Євангеліями Ісусу, коли він почав говорити особливий "звинувачувальний" 21 псалм, йому дали напитися з губки оцту, а за Євангелієм того ж Петра - це була жовч з оцтом. Жовч з грецької має ще одне значення - отрута ! Після пиття Ісус замовк ! Тобто, Ісуса було ще й отруєно на хресті ..." ???
А фарисеї у цей час, очевидно, наминали котлєти !:))
Прочитав сьогодні зранку, уважно ще раз статтю Я.Г. і зрозумів чому вона мені не сподобалася.
Ось кілька цитат із цієї статті Я.Г. :
"Що нам робити з Ісусом Христом ? Питання звучить наївно і смішно. Це як якщо б муха ...
Коли пишу цей текст, відчуваю себе безпорядним як муха ...
... щоб допомогти нам, зграї мух перетворитись на реактивний літак ...
" ???
Мені чомусь не віриться, що цей текст пан Професор написав обтяжений глобальними думками про Віру, про Правду, про Український народ !??
Якщо ми зграя мух - то це професорське твердження (визначення) цілком підпадає під категорію літературної течії, поглядів під назвою "декаденс". Переклад цього слова з французької - занепадницький. Характерні риси декаденства - песимізм, містика, розгубленість...
У нас в країні йде війна: за батьківську віру, за правду, за нашу Історію, і неможливо повірити, що пан Професор цього не розуміє і не розбирається у цьому !!!
Смерть Ісуса Христа і на сьогодні не є такою простою і до кінця усім зрозумілою, і українська наука у цьому плані могла би стати наріжним каменем всієї Християнської науки...
Ось кілька цитат із моєї давньої статті, яка була надрукована у чернівецькій газеті "Час" 9 жовтня 1998 році, стаття має назву: "Вбивство в Єрусалимі. Кримінальна версія смерті Ісуса Христа.":
2Важливі свідчення про причепність Ірода Антипи до смерті Ісуса Христа подає апокрифічне Євангеліє від Петра (апостола). Його доповнює давньоруський переклад твору Йосифа Флавія "Іудейська віна"...
Найбільш вірогідно, що перша редакція книги Й. Флавія "Іудейської війни" попала у Крим разом із засланням сюди Климента Римського, а пізніше її до Києва привіз Володимир Великий, коли ходив походом на Херсонес (Корсунь) ...
За канонічними Євангеліями Ісусу, коли він почав говорити особливий "звинувачувальний" 21 псалм, йому дали напитися з губки оцту, а за Євангелієм того ж Петра - це була жовч з оцтом. Жовч з грецької має ще одне значення - отрута ! Після пиття Ісус замовк ! Тобто, Ісуса було ще й отруєно на хресті ..." ???
А фарисеї у цей час, очевидно, наминали котлєти !:))
Частина 2: до Дня міста Кам*янець-Подільського.
6. На сторінці 62 Яків Гордієнко подає карту, яка називається "Розташування Кам*янець-Подільського відносно території Римської імперії" і пише "... і проходила вона кілометрів на триста південніше Кам*янця" !?
Шановні, та читайте вдумливо і критично будь яку Історію, та огляньтесь кругом: гляньте на наш час: Придністров*я від найближчого кордону Третьоримської держави (РФ), якщо міряти прямо по карті України, знаходиться на віддалі - 500 з гаком кілометрів, і що ?
У давні часи Рим мав такі країни: як напівзалежні від нього, залежні, союзницькі, нейтрально-прихильні... Нині хіба якось інакше у міжнародній політиці ??
На батьківщині мого батька (Сокальський район Львівської області) є невеличке село Ромош. Село особливе тим, що і зараз знаходиться на границі між Львівською і Волинською областями, і у давні часи було границею. Тут відомі такі археологічні культури, як культура лійчастого посуду, шнурової кераміки, вельбарської, давньоруської, скіфської, стжижевської, ранніх слов*ян і липицька археологічна культура.Остання - це та археологічна культура, яку не бажають згадувати мостові ретрогради. А липицька археологічна культура - це і є ті ж розшукувані ними даки-переселенці. Ромош по-прямій від Кам*янець-Подільського знаходиться на віддалі 265 кілометрів, це найпівнічніша точка куди тоді проникли даки-переселенці ! Дані про с. Ромош взяті із "Списка пам*яток стародавньої історії Львівської області" Склав І. Михальчишин, Львів 1993, С. 45.
7. На закінчення поставимо тавро, що би було видно - хто є хто !:))
Ось у Кам*янець-Подільську О.М. Завальнюк і О.Б. Комарніцький була випущена книга "Кам*янець-Подільський: історія і сучасність", 2011 рік, де автори на на сторінці 10 цитують Т. Дишканта (тобто мене): "В поселенні на півострові могли проживати місцеві піддані Риму, жителі, які на свій посуд ставили тавро, що його зроблено в Римі."
Увага !!! А тепер правильна, достовірна цитата із статті Тараса Дишканта "Кам*янець-Подільському 1890 років": "В поселенні на півострові могли проживати, просто місцеві, піддані Риму, жителі, які на свій посуд не ставили клейма, що його зроблено у Римі."
Але це ще не все ! - як говорилося колись у рекламі.
У Списку використаних джерел згаданої книги, початок С.116, на С. 118 шановні автори замінили мою фамілію на фамілію Дашкевича Я.Р. !? Тобто кінці у воду - Смотрича !? А що, як брехати і перекручувати - то на повну катушку ...
А тепер доповнена новими аргументами моя версія (гіпотеза) щодо часу побудови Замкового мосту у Кам*янець-Подільську:
В ході Другої Дакійської війни 105-106 рр. н.е. римський імператор Траян із своїм військом дійшов аж до крутих берегів ріки Смотрича - притоки Дністра. Побачивши унікальний кам*яний острів на р. Смотричі римський імператор разом із своїм архітектором Аполлодором Дамаським вирішив здивувати, вразити місцевих жителів технологічною могутністю Римської імперії. Аполлодор збудував тут міст, зробив розбивку римського табору на Смотричанському острові....
Подібну тактику настрахати варварів робив ще Гай Юлій Цезар, який всього за 10 днів збудував із своїм військом дерев*яний міст через Рейн ! - "Записки Юлія Цезаря про Гальську війну" книга 4,18 .
Поки римляни будували кам*яний міст на Смотричі і табір, до них підійшло військо сарматів-аорсів на чолі з царем Інісмеєм, щоби помогти місцевим боротися проти Першого Риму.. Очевидно, відбулося кілька битв, що й сам Інісмей героїчно загинув... і був похований біля нинішнього села Пороги Ямпольського району Вінницької області. Могилу царя було знайдено у 1984 році Б.І. Лобаєм.
На території Івано-Франківської області, а також Тернопільської відомі сарматські могильники тих часів: сс. Острівець, Кіселів та Буряківка, цілком очевидно, що тут були поховані воїни Інісмея...
А потім, було підписано, щось на кшталт античних Мінських домовленостей, утворено НовоРимію, римське військо відійшло у Дакію, а на наших землях залишились керувати даки-переселенці (липицька археологічна культура), які насипали Траянові вали за підказкою римських інженерів для захисту захоплених земель.
Отож, Замковий міст у Кам*янець_Подільську потребує свого дальнішого , грунтовного дослідження - адже це унікальна річ, на весь Світ !!!
Можливо про дослідженні Мосту віднайдуться якісь давньоримські кам*яні чи бронзові письмові свідчення про римську назву міста на Смотричі, яке почав будувати знаменитий римський імператор - Траян ! Я все сказав !!!:)))
краєзнавець Тарас Дишкант ....
Шановні, та читайте вдумливо і критично будь яку Історію, та огляньтесь кругом: гляньте на наш час: Придністров*я від найближчого кордону Третьоримської держави (РФ), якщо міряти прямо по карті України, знаходиться на віддалі - 500 з гаком кілометрів, і що ?
У давні часи Рим мав такі країни: як напівзалежні від нього, залежні, союзницькі, нейтрально-прихильні... Нині хіба якось інакше у міжнародній політиці ??
На батьківщині мого батька (Сокальський район Львівської області) є невеличке село Ромош. Село особливе тим, що і зараз знаходиться на границі між Львівською і Волинською областями, і у давні часи було границею. Тут відомі такі археологічні культури, як культура лійчастого посуду, шнурової кераміки, вельбарської, давньоруської, скіфської, стжижевської, ранніх слов*ян і липицька археологічна культура.Остання - це та археологічна культура, яку не бажають згадувати мостові ретрогради. А липицька археологічна культура - це і є ті ж розшукувані ними даки-переселенці. Ромош по-прямій від Кам*янець-Подільського знаходиться на віддалі 265 кілометрів, це найпівнічніша точка куди тоді проникли даки-переселенці ! Дані про с. Ромош взяті із "Списка пам*яток стародавньої історії Львівської області" Склав І. Михальчишин, Львів 1993, С. 45.
7. На закінчення поставимо тавро, що би було видно - хто є хто !:))
Ось у Кам*янець-Подільську О.М. Завальнюк і О.Б. Комарніцький була випущена книга "Кам*янець-Подільський: історія і сучасність", 2011 рік, де автори на на сторінці 10 цитують Т. Дишканта (тобто мене): "В поселенні на півострові могли проживати місцеві піддані Риму, жителі, які на свій посуд ставили тавро, що його зроблено в Римі."
Увага !!! А тепер правильна, достовірна цитата із статті Тараса Дишканта "Кам*янець-Подільському 1890 років": "В поселенні на півострові могли проживати, просто місцеві, піддані Риму, жителі, які на свій посуд не ставили клейма, що його зроблено у Римі."
Але це ще не все ! - як говорилося колись у рекламі.
У Списку використаних джерел згаданої книги, початок С.116, на С. 118 шановні автори замінили мою фамілію на фамілію Дашкевича Я.Р. !? Тобто кінці у воду - Смотрича !? А що, як брехати і перекручувати - то на повну катушку ...
А тепер доповнена новими аргументами моя версія (гіпотеза) щодо часу побудови Замкового мосту у Кам*янець-Подільську:
В ході Другої Дакійської війни 105-106 рр. н.е. римський імператор Траян із своїм військом дійшов аж до крутих берегів ріки Смотрича - притоки Дністра. Побачивши унікальний кам*яний острів на р. Смотричі римський імператор разом із своїм архітектором Аполлодором Дамаським вирішив здивувати, вразити місцевих жителів технологічною могутністю Римської імперії. Аполлодор збудував тут міст, зробив розбивку римського табору на Смотричанському острові....
Подібну тактику настрахати варварів робив ще Гай Юлій Цезар, який всього за 10 днів збудував із своїм військом дерев*яний міст через Рейн ! - "Записки Юлія Цезаря про Гальську війну" книга 4,18 .
Поки римляни будували кам*яний міст на Смотричі і табір, до них підійшло військо сарматів-аорсів на чолі з царем Інісмеєм, щоби помогти місцевим боротися проти Першого Риму.. Очевидно, відбулося кілька битв, що й сам Інісмей героїчно загинув... і був похований біля нинішнього села Пороги Ямпольського району Вінницької області. Могилу царя було знайдено у 1984 році Б.І. Лобаєм.
На території Івано-Франківської області, а також Тернопільської відомі сарматські могильники тих часів: сс. Острівець, Кіселів та Буряківка, цілком очевидно, що тут були поховані воїни Інісмея...
А потім, було підписано, щось на кшталт античних Мінських домовленостей, утворено НовоРимію, римське військо відійшло у Дакію, а на наших землях залишились керувати даки-переселенці (липицька археологічна культура), які насипали Траянові вали за підказкою римських інженерів для захисту захоплених земель.
Отож, Замковий міст у Кам*янець_Подільську потребує свого дальнішого , грунтовного дослідження - адже це унікальна річ, на весь Світ !!!
Можливо про дослідженні Мосту віднайдуться якісь давньоримські кам*яні чи бронзові письмові свідчення про римську назву міста на Смотричі, яке почав будувати знаменитий римський імператор - Траян ! Я все сказав !!!:)))
краєзнавець Тарас Дишкант ....
пʼятниця, 14 квітня 2017 р.
до Дня міста Кам*янець-Подільського.
В кінці травня місто з багатющою історією - Кам*янець-Подільськ святкує свій День народження.
Рівно двадцять років тому 17 травня 1997 року газета "Кам*янець-Подільський вісник" опублікувала мою статтю під назвою "Кам*янцю-Подільському 1890 років !?". Отож на сьогодні цьому місту за моєю версією буде вже - 1910 років від заснування (побудови) ! Для кращого розуміння ситуації справжнім любителям Історії Кам*янець-Подільського варто дістати копію моєї іншої статті - дослідження - "Пошуки Вібантаваріуму", яка друкувалась у чернівецькій газеті "Час" за 2, 9 і 23 травня 1997 року. Найпростіше це зробити у бібліотеці Чернівецького університету.
Недавно до рук мені потрапила книга, і я її навіть купив, заради статті у ній про Кам*янець-Подільський.
Написав її якийсь невідомий Яків Гордієнко і називається вона : "50 нарисів з українського примарознавства" Київ "Дуліби" 2014 рік видання. Про Кам*янець-Подільський там йдеться на сторінках 59-64. Нарис має підзаголовок - "Кам*янець-Подільський заснували даки або римляни у 2 ст. нашої ери". У цьому нарисі Яків Гордієнко фактично зібрав чи дали йому усі відомі антинаукові гіпотези, тези, припущення, догадки, які заперечують античний початок міста Кам*янець-Подільського. Отож спростуємо брехню (науково-популярну і пр.):
1. Ретроградам неподобаються аналізи будівельних розчинів, які були зроблені під керівництвом Пламенських, які були взяті із наявних споруд шановного Кам*янця-Подільського.
"В процесі дослідження будівельних розчинів було відібрано 64 зразки 10-и споруд ..." - Є.Пламеницька, О. Пламеницька "Фортечний міст Кам*янець-Подільського: хронологічна і типологічна атрибуція" - це стаття із щорічника "Архітектурна спадщина України" 1995, 2 номер, С. 32 .
Шановні противники здорового глузду, як щось хочете заперечити відомим архітекторам-реставраторам ?? То, візміть привселюдно аналізи будівельних розчинів із споруд Кам*янця-Подільського, зробіть такий же аналіз , проб аналізів має бути більше 64 штук. І тоді із своїми результатами давайте щось вагоме заперечувати, а Ваше словесне заперечення - це далеко не мішки з цементом носити...
2. Ось, згаданими архітекторами-реставраторами було знайдено 6 (шість) подібностей між мостом зображеним на колоні Траяна у Римі і Кам*янець-Подільським мостом (Замковим, Фортечним, Турецьким) ! Хочете щось заперечити - то шукаєте у давній Дакії міст чи його руїни, які мають аж 7 (сім) подібностей до мосту, що зображений на Трояновій колоні у Римі. Якщо нічого не знаходите, то йдете просто лісом, або Мостом і не озираєтесь...
3.Тридцять років свого життя на дослідження Змійових валів віддав математик А.С. Бугай "Змієві вали" Київ 2011р., 276 сторінок така книга. Завдяки тому, що при спорудженні цих валів використовували деревину, то радіовуглицевим аналізом вдалося встановити, що Змієві вали будували з 2 ст. до н.е. до 7 ст. н.е.
Для дослідження Траянових валів на Одещині, Поділлі, Буковині такого великого ентузіаста не знайшлося. Цілком вірогідно, що творці Траянового валу на Одещині деревини не використовували - бо це степовий регіон... Тому одиничні, короткочасні дослідження Траянових валів не можуть заперечити, що якусь частину Траянових валів збудував таки Марк Ульпій Траян - римський імператор.
4.Яків Гордієнко С. 63 посилається на книгу Бронштена В. Клавдій Птолемей. М. 1988. По "Географії" Клавдія Птолемея я написав три книги, які можна знайти у бібліотеках наукових: Києва, Львова, Одеси, Харкова і Чернівців. Але загалом, в цілому проблема "Географії" Клавдія Птолемея й досі не вирішена і нерозв*язана !..
5.Яків Гордієнко С.63-64 : "Очевидне використання римської системи вимірів при плануванні старої частини Кам*янця теж не є підтвердженням "дако-римської" концепції: "відомо, що європейські будівельники користувалися римськими мірами і послуговувалися римською технологією мурування аж до 17 ст..." Це йде посилання на І. Гарнагу, якого я ще у 1997 році спростовував у своїй статті - "Кам*янецю-Подільському 1890 років !?":
"Іще Гарнага твердить, що римський спосіб будівництва кам*яних споруд використовувався і в пізніші часи. Можливо. Але таке твердження не може заперечити римського часу спорудження самого мосту". Крапка.......
Рівно двадцять років тому 17 травня 1997 року газета "Кам*янець-Подільський вісник" опублікувала мою статтю під назвою "Кам*янцю-Подільському 1890 років !?". Отож на сьогодні цьому місту за моєю версією буде вже - 1910 років від заснування (побудови) ! Для кращого розуміння ситуації справжнім любителям Історії Кам*янець-Подільського варто дістати копію моєї іншої статті - дослідження - "Пошуки Вібантаваріуму", яка друкувалась у чернівецькій газеті "Час" за 2, 9 і 23 травня 1997 року. Найпростіше це зробити у бібліотеці Чернівецького університету.
Недавно до рук мені потрапила книга, і я її навіть купив, заради статті у ній про Кам*янець-Подільський.
Написав її якийсь невідомий Яків Гордієнко і називається вона : "50 нарисів з українського примарознавства" Київ "Дуліби" 2014 рік видання. Про Кам*янець-Подільський там йдеться на сторінках 59-64. Нарис має підзаголовок - "Кам*янець-Подільський заснували даки або римляни у 2 ст. нашої ери". У цьому нарисі Яків Гордієнко фактично зібрав чи дали йому усі відомі антинаукові гіпотези, тези, припущення, догадки, які заперечують античний початок міста Кам*янець-Подільського. Отож спростуємо брехню (науково-популярну і пр.):
1. Ретроградам неподобаються аналізи будівельних розчинів, які були зроблені під керівництвом Пламенських, які були взяті із наявних споруд шановного Кам*янця-Подільського.
"В процесі дослідження будівельних розчинів було відібрано 64 зразки 10-и споруд ..." - Є.Пламеницька, О. Пламеницька "Фортечний міст Кам*янець-Подільського: хронологічна і типологічна атрибуція" - це стаття із щорічника "Архітектурна спадщина України" 1995, 2 номер, С. 32 .
Шановні противники здорового глузду, як щось хочете заперечити відомим архітекторам-реставраторам ?? То, візміть привселюдно аналізи будівельних розчинів із споруд Кам*янця-Подільського, зробіть такий же аналіз , проб аналізів має бути більше 64 штук. І тоді із своїми результатами давайте щось вагоме заперечувати, а Ваше словесне заперечення - це далеко не мішки з цементом носити...
2. Ось, згаданими архітекторами-реставраторами було знайдено 6 (шість) подібностей між мостом зображеним на колоні Траяна у Римі і Кам*янець-Подільським мостом (Замковим, Фортечним, Турецьким) ! Хочете щось заперечити - то шукаєте у давній Дакії міст чи його руїни, які мають аж 7 (сім) подібностей до мосту, що зображений на Трояновій колоні у Римі. Якщо нічого не знаходите, то йдете просто лісом, або Мостом і не озираєтесь...
3.Тридцять років свого життя на дослідження Змійових валів віддав математик А.С. Бугай "Змієві вали" Київ 2011р., 276 сторінок така книга. Завдяки тому, що при спорудженні цих валів використовували деревину, то радіовуглицевим аналізом вдалося встановити, що Змієві вали будували з 2 ст. до н.е. до 7 ст. н.е.
Для дослідження Траянових валів на Одещині, Поділлі, Буковині такого великого ентузіаста не знайшлося. Цілком вірогідно, що творці Траянового валу на Одещині деревини не використовували - бо це степовий регіон... Тому одиничні, короткочасні дослідження Траянових валів не можуть заперечити, що якусь частину Траянових валів збудував таки Марк Ульпій Траян - римський імператор.
4.Яків Гордієнко С. 63 посилається на книгу Бронштена В. Клавдій Птолемей. М. 1988. По "Географії" Клавдія Птолемея я написав три книги, які можна знайти у бібліотеках наукових: Києва, Львова, Одеси, Харкова і Чернівців. Але загалом, в цілому проблема "Географії" Клавдія Птолемея й досі не вирішена і нерозв*язана !..
5.Яків Гордієнко С.63-64 : "Очевидне використання римської системи вимірів при плануванні старої частини Кам*янця теж не є підтвердженням "дако-римської" концепції: "відомо, що європейські будівельники користувалися римськими мірами і послуговувалися римською технологією мурування аж до 17 ст..." Це йде посилання на І. Гарнагу, якого я ще у 1997 році спростовував у своїй статті - "Кам*янецю-Подільському 1890 років !?":
"Іще Гарнага твердить, що римський спосіб будівництва кам*яних споруд використовувався і в пізніші часи. Можливо. Але таке твердження не може заперечити римського часу спорудження самого мосту". Крапка.......
Підписатися на:
Дописи (Atom)