"Сатрапія" Костянтина Тищенка.

                Гарний і потрібний журнал "Український тиждень" за 20-26 квітня 2012 року надрукував наукову працю професора Костянтина Тищенка 2Гени, мова, Україна". Тема дуже цікава і сучасна, адже йдеться про результати генетичних досліджень сьогоднішніх народів світу і українського, зокрема.
           Але звідки у пана професора таке негативне відношення до Скіфської історії, до вагомих здобутків скіфологів, спеціалістів з залізного віку, антикознавців ??? На сторінці  35 згаданого журналу  К. Тищенко  говорить, що Скіфія Наддніпровська входила у 24 сатрапію Перської імперії під назвою Сака Парадрія ???  І на доказ цього свого відкриття  він по-всій  Україні нашукав відповідних топонімів, сіл із такими ось назвами: Передруха, Передеріївка, Передерієво, Передримихи, Передріїв ?..
          Геродоту - таке приниження скіфів і не снилося! Навіщо писати, повторювати чиюсь явно брехню про своїх предків, мені це зовсім не зрозуміло ?..

Кельти, скіфи та Вавілонська вежа.

        8 листопада 2012 року щось мене потягнуло до Львова, де я перебуваючи в одній книгарні з пів-дня вибрав і купив собі три книги з історії України. Одну з них написав молодий науковець Геннадій Казакевич "Кельти на землях України: археологічна, мовна та культурна спадщина" Київ 2010 рік видання. Ось фрагмент з цієї книги С.257-8 , який мене дуже зацікавив:
        "Річ у тім, що в середньовічній ірландській генеологічній та історичній традиції територіям тодішньої Русі, історичної Скіфії, відводилося вельми важливе місце. Саме звідти походив міфічний предок ірландців Феній Фарса (Fenius Farsa), скіфський правитель, який брав участь у будівництві Вавилонської вежі, а згодом, нібито, винайшов ірландську мову. За версією "Книги завоювань Ірландії", його син Нел одружився з донькою єгипетського фараона Скотою, а їхній син Гойдел згодом перебрався з Єгипту до Скіфії, де мешкав упродовж тривалого часу разом зі своїм племенем, яке й звалося гойделами (ірландцями). Згодом вороги вигнали  Гойдела зі Скіфії. Він помандрував до Іспанії, а вже звідти перебрався на Смарагдовий острів.
       Оповідь про Фенія Фарса та Гойдела вважається цілком легендарною. Вона виникла не раніше 7 століття під впливом вітхозавітних легенд про Вавилонську вежу й втечу євреїв з Єгипту. Появу у цьому сюжеті Скіфії пояснюють співзвучністю самоназви середньовічних ірландців  scotti  зі етнонімом  scythi , себто "скіфи". Втім, для середньовічних освічених ірландців Скіфія була цілком реальною прабатьківщиною , своєрідною  "Ірландією на Сході"".
             Перечитавши у Біблії розповіді про Вавілонську вежу і втечу євреїв з Єгипту - цілком їх сприймаєш, як біблійні оповіді, легенди. Але про ірландську генеологічну легенду цього не скажеш:      Скіфський правитель Феній Фарса. цілком  ймовірно мав ще такі імена, як Прототій (Геродот кн.1,103),  для царя Асірії Асархаддона він звався - Бартатуа (Маштатуа) і  який очевидно одружився на асірійській принцесі. Відомо, що асірійський цар Тіглатпаласар, який захопив  Вавілонію і у Вавілоні коронувався на вавілонського владику, взявши собі ім*я - Пулу.  З цього випливає, що Феній Фарса у Вавілоні міг справді допомагати відбудовувати, відремонтовувати справжню Вавілонську вежу -  Асархаддонові.
           Коли Асірійській державі при Ашшурбанапалові знову було неспокійно йому на допомогу прийшов скіфський цар Мадій син Прототія - тобто Нел, його було друге ім*я. Хоч Єгипет був у складі Асірії, але тодішній  цар-фараон Псаметіх явно був нелояльним до асірійської влади.  Тоді військо Мадія-Нела і відправилося у Єгипет.  Про правдивий диспут між єгиптянами і скіфами Ви шановні читачі можете знайти допис у цьому блозі. Очевидно, що справ у Єгипті родич Ашшурбанапала - Нел-Мадій (династичні шлюби давали людині багато різних імен) не міг так скоро закінчити, вірогідно, що крім того, щоб загладити свою вину Псаметіх за Нела і видає свою дочку - Скоту. Яка тут у Єгипті йому і народжує сина - Гойдела. Через рік, два, три, п*ять разом із батьком і матір*ю і усім скіфським військом (експедиційний корпус) повертаються додому - у Скіфію.       Є щось у цій моїй  трактовці цієї Історії фантастичного, нездійснимого ???  Немає! Ірландська розповідь про Фенія Фарсу є правдивою, яка доповнює досить цікавими, невідомими  досі моментами Скіфську історію...
          Що тут порадити ірландцям з Ірландії і не з Ірландії: потрібно їм організувати, щось на кшталт СІІ (Скіфський Інститут Ірландії), бо без Історії Скіфії їм тепер ніяк!  Хто-зна, можливо їхня Невістка з Єгипту - Скота (ім*я можливо поправили пізніші редактори) спочиває у першій скіфській столиці Кардес (нині Немирівське скіфське городище у Вінницькій області) лежачи в золотому саркофазі і тримаючи в руках невеличку статуетку, яку єгиптологи називають "ушебті"...
          Скіфи ще раз побувають у Вавілоні спробуючи допомогти Дарію Третьому. А ось що про них тоді писав Арріан "Похід Олександра" кн.3,13: "...скіфи і їх коні були ретельно захищені панцером". Супер військо, суперзброя.
          (Шановні Читачі, якщо комусь буде не важко перекласти цей текст на англійську і надіслати його Вашому знайомому ірландцю, чи ірландці, то думаю, що їм і Вам буде приємно за ось таку Нашу спільну Історію, яка ще потребує багато роботи дослідників. Дякую наперед. Тарас Дишкант. м. Буськ 14 листопада 2012 р.)

Похід Зопіріона у Скіфію.

         Цей похід полководця Олександра Македонського - Зопіріона у Скіфію і досьогодні є малоцікавим для вітчизняних істориків. "Якийсь Зопіріон" - ось так коротко і незацікавлено про нього пише великий український історик Михайло Грушевський. Отож коротко, щоби не відбирати окраєць хліба у наших спеціалістів нагадаю: хто і що писав про цей похід:
       Помпей Трог розповідає про Зопіріона, як начальника Понту, який втратив 30 тисяч війська у Скіфії, на яку нібито  він сам по-своїй волі напав. Ще в цьому епізоді П.Трог розповідає про велике повстання у Греції і зокрема у Спарті, якою тоді керував цар Агіс.  Відомий Арріан, напмсав цілу книгу про  О.Македонського, але хоча би два речення присв*ятив  би цьому походу - то цього зовсім немає, адже це все портило б загальну лаковану картину Історії  О.Македонського. Але у Арріана є цікава згадка , що   О.М. відправив гіпарха Менета з 3000 талантів срібла для Антипатра, щоби цей взяв скільки йому буде потрібно для війни з лакедемонянами.
       Інший історик Діодор повідомляє про переворот у Фракії, який очолив Мемнон проти Македонського, лише після цього піднялася Греція.
      Курцій Руф, чи то вже його редактори, пише, що Зопіріон, як правитель Фракії загинув у морі від "раптової бурі" йдучи походом на гетів.
       Але одного античного історика Макробія варто процитувати повністю: " Борисфеніти, обложені Зопіріоном, відпустили на волю рабів, дали право громадянства іноземцям, змінили боргові зобов*язання і таким чином змогли витримати облогу ворога".
     Підіб*ємо підсумки: Олександр Македонський назначив Зопіріона не тільки намісником Фракією, але в всього Чорного моря (Понтом). Цілком очевидно, що за наказом О.М. Зопіріон зібрав військо і посадив його на кораблі, зібрані з підвладних  причорноморських міст і в йілому рушив цією ескадрою у Скіфію, де обложив Ольвію, щоби таким чином тут створити плацдарм для підтримки походу самого О.М. через Кавказ у Скіфію. Авантюра геніального полководця з тріском провалилася, очевидно, що далеко не всі фракійці загинули під стінами Ольвії. Частину їх вірогідно скіфи послали назад і Фракію для підняття повстання проти влади  О.М.
        Покище був живий О.М. і зберігалася загроза із ним війни і у Ольвії  зберігалася певна сума грошей на випадок цієї війни. Після отримання  достовірної вістки про смерть О.М. ольвіополіти нагородили свого співвичизника величезною сумою грошей - 1000 золотих монет. Каллінік на ці гроші поставив статую Зевсу-Спасителю, про це можна прочитати на кількох уламках кам*яного декрету  з Ольвії.  Очевидно, що Каллінік - це та людина, яка в один дуже  неприємний день для Ольвії і Скіфії запропонувала змінити дещо у  ольвіполійських законах...
      Похід Зопіріона не можна вивчати окремо від решту тогочасного світу.

Монети царя Атея.

         Досить грунтовну статтю про монети Атея написав  Анохін В.А. "Монеты Атея" , Скифские древности, Киев 1973, СС.20-41., ми нею скористаємося. Відомо дві серії монет цього царя. Монети першої серії Атея чеканилися, як "дідрахми абдерської системи", за такою системою чеканив своє срібло і Філіп. Автор (Т.Д.) до останнього моменту не міг зрозуміти: чому скіфський цар Атей карбував свої монети із зображенням всегрецького героя Геракла? Але ось читаємо у Діодора "Історична бібліотека" кн.17,1: 2Олександр по батькові походив від Геракла, а по матері від Еака". Ще як згадаємо, що його батько філіп хотів поставити мідну скульптуру Геракла в усті Дунаю. То очевидно, що цією монетою Атей показав хто є насправді "справжнім нащадком" Геракла.
       Друга серія монет Атея карбувалася за егінською системою і була легшою від першої, крім того за цією системою карбував срібло і Олександр Македонський. Крім цього ці монети Атея мають три початкові букви назви міста, де вони карбувалися - Калатія, нині це румунське місто Мангалія, близько 40 км від Томів-Констанци. На одній стороні зображено голову грецької богтні Артеміди. За ваговою системою, очевидно, що монети Атея другої серії карбувалися вже в часи О. Македонського, тобто йому на противагу.
      Але перед нумізматами стоїть велике питання: А де ж карбувалися монети Атея першої серії? Анохін стверджує, що зображення Геракла  є дуже подібним до зображення його на монетах міста Гераклія Понтійська, можливо, що це  одна й таж рука різчика штемпелів. Вірогідно різчика штемпелів і його підручних Атей запросив на один сезон наштампувати його монет. Польова ставка скіфського царя була в районі Калатії і тут десь поряд і грецькі спеціалісти випустили цю серію монет із зображенням царя Атея. Очевидно, що це сталося після поразки Філіпа від Атея.
    Пізніше вже самі городяни Калатії отримали дозвіл від Атея відкарбувати монети другої серії. Границя між Фракією і Скіфією тут проходила у районі міста Діонісополя, нині це болгарське місто - Балчик. Ось куди дотягувалася західна границя Скіфії.
     Лукіан 2 ст. н.е. писав, що "...скіфський цар Атей воюючи з Філіпом біля ріки Істр загинув маючи більше 90 років". Звичайно, що молодий Атей попросту не міг би всиновити Філіпа, адже йому у 340 р. було вже 38 років. А на монеті першої серії  ми бачимо Атея молодим чоловіком з вусами без бороди. Була би борода, художник мусив би її зобразити. Очевидно, що Атей жив в часи Олександра Македонського. Бо коли останній перебував у Середній Азії Курцій Руф пише кн.7,7 , що цар скіфів послав свого брата Картасіса з великим загоном вершників, що воно відігнало військо македонян. Цікаво тут, що ім*я цього скіфського царя не названо!? Був би не Атей - думаю ім*я його було би написано...

Скіфський цар Атей.

        Що ж пишуть наші історики про цього царя ? Напочатку 20 ст. у своїй великій праці "Історія України-Руси" Михайло Грушевський писав С.120: " Скитське царство Атея, відоме нам з нагоди його війни з Филипом Македонським. Страбон здогадувавсь, що до держави сього Атея належала більшість варварської людності між Меотидою і Дунаєм.  Знаємо, що він воював з сусідніми тракійськими народами та грецькими побережними сістами (Істрополем, Візантією, і сам наложив головою)" .     Внизусторінки історик подає зноску, у якій перераховує античних авторів, які дозволили йому зробити такий висновок: Юстін, Страбон, Климент і Фронтін.
      Авторський колектив під керівництвом П.П.Толочка "Давня історія України" Київ 1994, С.122-7  пишуть : " Яскравим  свідченням могутності Атея  став і випуск ним власної монети, карбованої в античному місті Каллатія, найдавнішої з відомої нам серії безперечно скіфських грошових одиниць". У книзі є зображення однієї монети Атея: "Це сталося 339 р. до н.е.... Відбувся рішучий бій, в якому скіфи зазнали поразки. В жорстокій січі загинув і сам Атей, він мав тоді майже 100 років".
       Про  загибель Атея у 339 році у великій монографії пише і Павленко Ю.В. "Передісторія давніх русів у світовому контексті" Київ 1994, С.182 ., а ще львівський історик Дмитро Павлів  (авторський колектив) "Історія України" Львів 1996, С.33   і Катерина Бунятян 2Давнє населення України" Київ 1999, С.193.    Вірогідно, що напочатку 21 ст. мало що змінилося у трактування смерті  скіфського царя Атея. Найбільше про скіфського царя Атея написав римський історик Помпей Трог : 9, 1,9  " Філіп, завоювавши херсонеські міста, вирушив навіть у Скіфію за здобиччю, щоб по-купецьки відшкодувати військові збитки новою війною.
       В той час у Скіфії був цар Атей, гнаний війною з боку істріанців, він через  посередництво аполлінійців попрохав допомоги у Філіпа, обіцяючи за це всновити його і зробити спадкоємцем Скіфського царства, тим часом цар істріанський помер і таким чином звільнив скіфів  і від страху війни і від потреби допомоги. Тоді Атей відпустив македонян і наказав передати Філіпу, що він не просив  у нього допомоги і не пропонував усиновити, бо скіфи не потребують захисту македонян, яких вони перевершують хоробрістю, і йому не потрібен спадкоємець при житті сина...  Роздратований цією відповіддю Філіп, знявши облогу Візантію, заходився воювати із скіфами і, щоб викликати їхню недбалість, вислав наперед послів, оголосити Атею, що він під 
час облоги Візантію обіцяв статую Гераклу і тепер іде поставити її біля гирла Істру.
          Тому він вимагав вільного пропуску для здійснення священної обітниці богу і говорив, що йде до скіфів, як друг. Атей запропонував послати до нього статую, якщо він бажає здійснити обітницю, він обіцяв не тільки поставити її, але дбати про її недоторканість, а з військом вступити до своїх володінь він не дозволить   .Коли ж Філіп поставить статую проти бажання скіфів, то після його віддалення він її скине і мідь  її використає для наконечників стріл. Коли таким чином обидві сторони роздратувалися, зав*язалась битва, в якій скіфи не дивлячись на перевагу їх душевної доблесті й численності, були переможені хитрістю Філіпа. Взято було 20 тисяч дітей і жінок, багато худоби, але золота і срібла не виявилося, чим вперше була засвідчена бідність скіфів. 20 тисяч кровних кобилиць було відіслано до Македонії для виведення породи".
      Але описуючи події ближчі до свого часу Помпей Трог подає і такі факти 37,3,! :" Розпочавши державну діяльність, Мітридат негайно почав думати не про управління державою, а про збільшення її. Отже, він з величезним щасттям підкорив непереможних раніше скіфів, які знищили Зопоріона, полководця Олександра Великого з 30-ма тисячним військом, перерізали перського царя Кіра з 200 тисячами воїнів і захопили втікаючого македонського царя Філіпа".
    Ще Помпей Трог 38, 7,3 :" Колись два царі, які наважилися не підкорити Скіфію, а тільки увійти до неї, саме  Дарій і Філіп, насилу знайшли шлях для втечі, звідки сам він Мітридат отримав значну частину сил для війни з римлянами".
        З цієї інформації можна зробити висновок, що у певних моментах  Помпей Трог не пише правди. Якби насправді Філіп переміг  СКІФСЬКОГО  царя - то про це писала би вся антична історіографія, але цього немає!   А істріанці це жителі невеликого містечка біля Томів - це землі Скіфії _ чим ці жителі викликали таку велику біду для всієї Скіфії?? Щодо Візантія - то тільки вискочка Філіп хотів його завоювати, а для Атея це була давно налагоджена дорога скіфського зерна до міст грецьких.
         У Плутарха є ще одна брехня про атея:"  Скіфський цар Атей, до якого в полон попав флейтист Ісменій, наказав йому під час пиятики заграти на флейті. і хоч присутні були враженні грою і дружно плескали в долоні, цар поклявся, що кінське іржання йому подобається більше. Ось до якого ступення його вуха були далекі від Муз, а душа загрузла у стійлі, достойна слухати не стільки коней, скільки ослів".   Вся справа в тому, що Римська держава поступово перетворювалася в імперію і для цього був потрібний приклад  супергероя - Олександра Македонського , а тут його батько Філіп дістав по-шапці від скіфів, ну хіба може такий батько - бути батьком супера?? Ні, звичайно1

Олександр Македонський і Скіфія.

      Пишучи учора допис про Олександра Македонського , появилися у мене читачі з таких  країн, як : Індонезія, Бельгія, Болгарія, Франція, Німеччина, США , Росія  і звичайно Україна.Хотілось би усім своїм читачам сказати, що відносини між Олександром Македонським і Скіфією все ще дуже мало цікавлять науковців і дослідників і вони фактично не є дослідженими.
       Після смерті Дарія 3, літо 330 р. Олександр пішов  завойовувати північно-східні провінції перських царів: Гірканію, Бактрію і Согдіану. Столиця Согдіани місто Мараканда, нині Самарканд. На допомогу населенню зокрема Бактрії і Согдіани приходять скіфи, точніше скіфські загони. Один такий загін у 600 чоловік і військо Спітамена розгромало загін Менедема, який складався з 2 тисяч піхотинців і 300 вершників. Це була перша значна поразка македонського війська у Азії. Про загибель Менедема пише К.Руф і Арріан. Ці ж автори пишуть і про європейських скіфів у нинішній Середній Азії. Руф пише кн.7,10 про товариша О. Македонського - Пенду, який поїхав у європейську Скіфію для переговорів із Мараканди. А у кн.8,1 Руф повідомляє, що від скіфів, які проживали за Боспором вернувся Берда, посол Олександра. Тобто ми бачимо, що воюючи у Бактрії, Согдіані Олександру прийшлося вести переговори із скіфами, причому європейськими скіфами. У сучасних дослідників можна прочитати, що ось цей чи інший античний автор погано знає географію і плутає Сирдар*ю з Доном, з Оксом і т.п. Але найбільш вірогідно, що античні автори не погано знали географію, просто вони не могли про це написати правдиво.
         Читаємо, що Македонський переправився через Сирдар*ю в районі нинішнього міста Ходжента і переслідував скіфів "на віддаль 80 стадіїв" - К.Руф кн.7,9 .   У Арріана кн.4,4 Македонський написався під час погоні за скіфами поганої води і не зміг догнати всіх скіфів. У юнацькому творі Плутарх пише 2,( :" ... він гнався за ними на коні цілих 150 стадіїв, терплячи великі страждання від розладу шлунку". Подорослішав Плутарх пише: "... він не шкодував  себе, не уникав небезпек, навіть перейшов ріку Орексарт, яку приняв за Танаїс, і примусив утікати скіфів, переслідуючи їх цілих 100 стадії".     Переправа Македонського на землі Скіфії і погоня за  самими скіфами на 80, 100, 150 стадіїв - все це вигадки, адже така переправа означала би війну із Скіфією для Олександра Македонського. Це спроба олександрівських істориків, хоча би на папері дати можливість Македонському побувати на землях Скіфії.
       У Павла Оросія є цікава згадка  кн.7,34,5 :" Феодосій енергійно напав на ці великі скіфські племена, які наводили страх на всіх предків, від яких ухилявся навіть Олександр Великий".

Олександр Македонський і скіфські посли.

        Промову до Олександра Македонського  скіфського посла вітчизняні історики зовсім не згадують, хоча вона варта всебічного дослідження багатьма спеціалістами історичного напряму. Ця промова є у Курція Руфа " Історія Олександра" кн. 7. Але ось що пише у передмові до твору російський перекладач А.А. Висагин М. 1993, СС. 12 і 22 . Українського перекладу я ще не зустрічав.:  "  Курций Руф славится как мастер составления речей ... Речи построены по всем правилам античного красноречия, даже те, которые вложены в уста простых и грубых скифов... Немецкие антиковеды конца 19 начала 20 веков были заняты главным образом вопросом о том, как расчленить "Историю Александра Македонского" на части и найти те эллинистические источники, из которых механически заимствуется каждый фрагмент...  Отношения к Курцию меняется. Современные иследователи начинают осторожно отмечать известные литературные достоинства его труда, находить в нем большую степень самостоятельности, нежели было считать раньше."
       Шкода, але Шевченкове - " німець каже ..." і далі залишається актуальним і не тільки для наших грамотних людей. Отож фрагменти промови скіфського посла :  " Якби боги захотіли розміри твого тіла зробити рівними твоїй зажерливості, ти б не вмістився на всій землі: однією рукою, ти торкався сходу, іншою заходу і досягнувши таких меж, ти б захотів взнати де вогнище божого світла...  Хіба у наших великих лісах нам не дозволено бути у невіданні: хто ти і звідки прийшов? Ми не можемо нікому служити і не бажаємо комусь приказувати. Знай, нам скіфам дані такі дари: запряг биків, плуг, спис, стріла і чаша....  Так ми перемогли царя Сирії, а потім царя персів і мідійців, і дякуючи цим перемогам перед нами відкрився шлях прямо до Єгипту.  Ти хвалишся, що прийшов сюди переслідуючи грабіжників, а сам грабуєш всі племена, до яких прийшов.... сильніше тримайся за свою долю. Вона вислизає і її не можна втримати насильно....
       Надінь вуздечко на своє  щастя: легше ним буде керувати.  У нас кажуть, що щастя немає ніг, а тільки руки і крила: протягуючи руки, воно не дозволяє схопити себе і за крила.  І наостанок, якщо ти бог, ти маєш виявляти смертним благодіяння, а не відбирати у них добро, а якщо ти людина, то пам*ятай, що нею завжди ти і залишешся... Найміцніша дружба буває між рівними...  Хто не шанує людей, той обдурює богів... Ми сусіди обидвох твоїх імперій: подумай, кого би ти хотів із нас мати ворогів чи друзів."
 Як бачимо  промова скіфського посла немає якихось фантастичних, нереальних висловлювань, навпаки у ній ми можемо знайти багато елементів  про життя скіфського народу. Хіба скіфи не проживали в античну епоху?? Говорити завжди простіше, а ніж перемагати ворогів.