Усі помилки,
які робили
українські політики та партії -
сьогодні
можна виміряти:
згубою земель,
загибеллю людей,
зрадою громадян,
аще моральними
та матеріальними
втратами...
понеділок, 22 грудня 2014 р.
суботу, 13 грудня 2014 р.
Забутий бог Дан .
Існування такого бога у світовій міфології засвідчує українська давня, багатогранна культура. У Прикарпатті відома дівоча весняна хороводна пісня-гра про Білоданчика, тобто про молодого білого Дана!
Скільки часу існують люди, стільки часу вони стараються себе прикрасити. В цьому ж Карпатському регіоні, де багато збереглося архаїки: чоловіча прикраса на гуцульському капелюсі зветься гер-дан, таким же словом зветься і жіноча шийна прикраса. Ще у Етнографічному словнику Катерини Матейко можна знайти ось такі цікаві слова: лудан, сагардан, гайтан, ходан.
Чомусь усі думають, що слово "майдан" є неукраїнським ? У наших сусідів є місяць "май" - по-нашому травень. Одне із значень українського слова Майдан - лісова галявина - там найкраще ростуть трави, як ми знаємо.
У більшості народів головний Бог жив на небесах, а його сім*я це дощ і ріки. Чимало рік нині пов*язано з богом Даном: є ріка Дан притока Йордану. З озера Сєван витікає Раздан і впадає в р. Аракс. У цьому регіоні проживає єдинний індоєвропейський народ - вірмени !
У Європі є ріка Дон (Дан), два менші Дони і сьогодні можна знайти в Англії. У Франції нинішня Рона, раніше звалась - Родан. А далі Дунай - Данубій ( одна з назв ) , наш Дніпро - Данапр, Дністер - Данастр.
В існування ріки Ерідан вже не вірив сам батько історії - Геродот ! .Що Ерідан була святою рікою, рікою мертвих, яка доставляла в Рай Автор (Т.Д.) раніше про це все писав, а ще недавно знайшов цьому підтвердження у Вергілія в "Георгіках", де він згадує владаря рік - Ерідана . Невелика річечка з півночі ( свята сторона) протікала у давніх Афінах !
За Ерідан правила нинішня ріка - Вісла у гирлі якої є нині велике місто - Гданськ (Данцінг)...
На Буковині ще й досі говорять не танці, а данці. Танці присвячувались в давнину богам. Англійське слово дансінг , напевно всі чули ?! Є єврейське ім*я - Дан (Даниїл) - суддя. Одна з головних функцій богів - це була судова практика.
Ріка Кубань за К.Птолемеєм звалась - Вардан. Українське слово "гін" має кілька різних значень і зокрема - "пасовище, поле" Первісна назва ріки Інду - Гіндан, перська назва Індії - звучить, як Гінд.
Тоді стає зрозумілим ім*я-титул скіфського царя Ідантірс (гін-дан-тірс), який прогнав із Скіфії перського царя Дарія Першого. У персів були ось такі імена: Касандана, Мандана, Отан, Санданій ...
Ще у європейській міфології відомий бог Один-Водан . У нас день і сербів - "дан" ! Античні автори згадують ось такі цікаві назви народів: дарданів та дандарів... Ще відомі імена : Гвідон, Младан, можливо і Ждан ? У Словнику Б.Грінченка : дан - це стовб, стоян !
В цілому можна зробити висновок, що бог Дан існував в середовищі давніх індоєвропейців до їхнього поділу на окремі народи.
Подальше дослідження цього "дан"-ного питання без сумніву допоможе наблизити розв*язання великої світової Проблеми походження індоєвропейців !!!
вівторок, 18 листопада 2014 р.
"Місто Буськ - Венеція польська" (частина 2.) !
Отож розповідь про мости, містки і кладки міста Буська.
1. Мостом номер один, можна вважати міст, що вів від передмісття Німецький бік до Нового міста. Він за правилами фортифікаційного мистецтва зміщений на правий фланг своєї лінії оборони, яка проходила по валу Великого городища, або ж Нового міств (це те ж саме). - це давало нападаючим вести обстріл захисників міста тільки одним флангом. Таких мостів у місті в цілому було 5 штук! Цей міст можна назвати Краснянським, адже дорога від нього вела до Красного, де у давні часи збиралося військо, воїни для своїх потреб, навчання, походу, гулянь. Краснянський міст не зовсім був зміщений на край свого флангу, бо східна частина Нового міста є вищою і тут очевидно було ще внутрішнє укріплення, своєрідний дитинець цього городища.
Цей Краснянський міст знаходився біля сучасного Ощадбанку - тут рів Великого городища засипаний і проходить асфальтова дорога. Можливо частина мосту тут була підйомною, або з легкорозбірної частини, щоби вороги не могли прямо, сходу атакувати ворота Краянянської, проїздної вежі.
2. Другий міст зберігся повністю, він знаходиться на Другому рові-каналі і з*єднює Нове місто із Середнім містом. Сам міст зміщений на край свого правого флангу оборони. Цей міст знаходиться біля пам*ятника Є.Петрушевичу. Назвати його можна Перший міський міст.
3. Третій міст знаходиться біля магазину "Рукавичка" на Третьому рові-каналі і по-ньому зараз протікає Західний Буг. Він також по всім правилам фортифікації зміщений на край своєї лінії оборони. Цей міст з*єднював два "острови" Середнього мвста, його можна ще назвати Другим міським мостом, або Середнім!
4. Четвертий міст знаходився недалеко нинішнього пам*ятника Незалежності. Він з*єднював Середнє місто із Старим містом Він також мав правофлангове зміщення. І він знаходився на Четвертому рові-каналі . За Кадастровою картою: Перший міський міст мав три прольоти, Середній два прольоти, а Третій міський міст всього один проліт.
5. П*ятий міст на три прольоти знаходився на початку нинішнього парку, коли їхати чи йти на Автобусну від "Білого дому". Тут проходило старе русло ріки Полтви. За картою Міга тут був маленький острівок і було два мости.
6.Шостий міст - це міст біля бровару, через ріку Полтву, має правофлангове зміщення також! Можна назвати його Підзамчівським, бо з*єднює місто з передмістям Підзамче. За картою Кадастровою мав три прольоти. Полтва тут протікає по проритому каналі і відрізає частину корінного берега Полтви. Нині це автобусна станція, а недалеко у парку є невелика гірка, яку археологи цілком заслуженно називають Малим городищем! Тут очевидно, що розміщувався загін воїнів, які охороняли головним чином Підзамчівський міст. Вірогідно, що система тих Полтвянських мостів і пересипів ще творила греблю, яка піднімала рівень води у Полтві і творила Полтвянський став.
7. Сьомий міст через річку Солотвину нині це вілуця Київська - з*єднює Старе місто із передмістям Коротка сторона 8.Ближче до цього передмістя є ще один міст, але сьогодні безводний. Вірогідно, що ця система Солотвинських мостів тут творила греблю (вул. Київська), яка затоплювала прилеглі землі до Старого міста (заливні луки) утворюючи ще один великий став.
9.Якщо піти вверх рікою Солотвиною, то в кінці вул. Шкільної буде пішохідна кладка, зроблена із двох залізнобетонних панелей. Ця кладка з*єднює Старе місто із передмістям Довга сторона, значна частина пішохідної доріжки проходить лугом по зробленому насипу. Раніше до Другої світової війни тут йшла кількасот метрова кладка на одну-дві дошки і висотою до одного метра над землею. Вразі розливу Солотвини жителі мвста користувалися цією кладкою.
10. Біля Єврейського цвинтаря є ще одна кладка через Солотвину.
11. А ще вище по Солотвині є автомобільний, заасфальтований міст через цю річку, який з*єднює Довгу сторону із передмістям Ліпибоки.Ще за пам*яті автора (Т.Д.) ця місцевість тут звалася Грабелька. Тут Солотвинська гребля піднімала рівень води у цій річці для проходу річкових човнів.
12. Далі, вище по річці Солотвині є ще одна кладка. Кладок через Солотвину і інші буські ріки ще могло бути досить доволі...
13.Ще вище по Солотвині є автомобільний міст, дорога від якого веде до колишнього хутора Клинці.
14. Напочатку Довгої сторони, де є дорога до колишньої Сільгоспхімії тече невеликий потічок і тут є бетонна труба - тут мав би бути раніше деревяний місток.
15. Подібний місток був і є біля Солотвинської греблі.
16. Міст нині пішохідний йде греблею і з*єднює Німецький бік і Ліпибоки через річку Буг. Тут на ліпибоцькому боці в середині 16 ст. вихідцями з польського місця Лодзя була збудована папірня, яка нині вважається найдавнішою в Україні!!! В перші роки існування папірні, буський папір маркувався гербом міста Лодзя лодкою (водяним знаком). Гребля тут творила Папірницький став, у греблі за картою Міга було чотири протоки, тобто тут було в ці часи чотири мости - тут працювала рудня , плавили залізо
17. В колишньому парку графської родини Баденів є ще один пішохідний, залізний місток через Західний Буг. На перила цього мосту закохані пари вже навішали десь з десяток колодок (висячих замків) як непорушності їхніх звязків.
18. Найвідаленіше буське передмістя Воляни - мостом через річку Рокитну з*єднюється із передмістям Коротка сторона.
19. В другому кінці Волян є залишки Великої греблі, яка перегороджувала тут повноводний Буг і утворювала тут великий став - Пустельник, Остапівський. Через розрив греблі протікаєБуг, але моста тут немає, але раніше він був.
20.Ще якась складна і висока мостова конструкція була де Велика гребля впиралася у Волянський берег. На цій греблі ще стояли рудні, які тут плавили залізо, а водяні колеса приводили в рух скринькові повітряні міхи для постійної подачі повітря у горни.
21.Недалеко Великої греблі на волянському боці текла річка Рудка , а нині невеликий потік - був міст, або місток.
22. Якщо їхати зі Львова то перед Буськом є дві об*їздні дороги на яких збудовані капітальні автомобільні мости через Буг ...
23 і Полтву на Красне дорога .
У давні часи доокружні села прямо належали до міста Буська і цілком очевидно, що мости, які там були рахувалися також за містом . У Буських ставах виростало чимало риби, які буські рибалки возили на продаж до Льовова.
Система Буських гребель-мостів покищо істориками та археологами не вивчається...
Але попри все, мандрівники, які відвідували місто Буськ і італійську Венецію могли тут бачити чимало подібного для порівняння!..
1. Мостом номер один, можна вважати міст, що вів від передмісття Німецький бік до Нового міста. Він за правилами фортифікаційного мистецтва зміщений на правий фланг своєї лінії оборони, яка проходила по валу Великого городища, або ж Нового міств (це те ж саме). - це давало нападаючим вести обстріл захисників міста тільки одним флангом. Таких мостів у місті в цілому було 5 штук! Цей міст можна назвати Краснянським, адже дорога від нього вела до Красного, де у давні часи збиралося військо, воїни для своїх потреб, навчання, походу, гулянь. Краснянський міст не зовсім був зміщений на край свого флангу, бо східна частина Нового міста є вищою і тут очевидно було ще внутрішнє укріплення, своєрідний дитинець цього городища.
Цей Краснянський міст знаходився біля сучасного Ощадбанку - тут рів Великого городища засипаний і проходить асфальтова дорога. Можливо частина мосту тут була підйомною, або з легкорозбірної частини, щоби вороги не могли прямо, сходу атакувати ворота Краянянської, проїздної вежі.
2. Другий міст зберігся повністю, він знаходиться на Другому рові-каналі і з*єднює Нове місто із Середнім містом. Сам міст зміщений на край свого правого флангу оборони. Цей міст знаходиться біля пам*ятника Є.Петрушевичу. Назвати його можна Перший міський міст.
3. Третій міст знаходиться біля магазину "Рукавичка" на Третьому рові-каналі і по-ньому зараз протікає Західний Буг. Він також по всім правилам фортифікації зміщений на край своєї лінії оборони. Цей міст з*єднював два "острови" Середнього мвста, його можна ще назвати Другим міським мостом, або Середнім!
4. Четвертий міст знаходився недалеко нинішнього пам*ятника Незалежності. Він з*єднював Середнє місто із Старим містом Він також мав правофлангове зміщення. І він знаходився на Четвертому рові-каналі . За Кадастровою картою: Перший міський міст мав три прольоти, Середній два прольоти, а Третій міський міст всього один проліт.
5. П*ятий міст на три прольоти знаходився на початку нинішнього парку, коли їхати чи йти на Автобусну від "Білого дому". Тут проходило старе русло ріки Полтви. За картою Міга тут був маленький острівок і було два мости.
6.Шостий міст - це міст біля бровару, через ріку Полтву, має правофлангове зміщення також! Можна назвати його Підзамчівським, бо з*єднює місто з передмістям Підзамче. За картою Кадастровою мав три прольоти. Полтва тут протікає по проритому каналі і відрізає частину корінного берега Полтви. Нині це автобусна станція, а недалеко у парку є невелика гірка, яку археологи цілком заслуженно називають Малим городищем! Тут очевидно, що розміщувався загін воїнів, які охороняли головним чином Підзамчівський міст. Вірогідно, що система тих Полтвянських мостів і пересипів ще творила греблю, яка піднімала рівень води у Полтві і творила Полтвянський став.
7. Сьомий міст через річку Солотвину нині це вілуця Київська - з*єднює Старе місто із передмістям Коротка сторона 8.Ближче до цього передмістя є ще один міст, але сьогодні безводний. Вірогідно, що ця система Солотвинських мостів тут творила греблю (вул. Київська), яка затоплювала прилеглі землі до Старого міста (заливні луки) утворюючи ще один великий став.
9.Якщо піти вверх рікою Солотвиною, то в кінці вул. Шкільної буде пішохідна кладка, зроблена із двох залізнобетонних панелей. Ця кладка з*єднює Старе місто із передмістям Довга сторона, значна частина пішохідної доріжки проходить лугом по зробленому насипу. Раніше до Другої світової війни тут йшла кількасот метрова кладка на одну-дві дошки і висотою до одного метра над землею. Вразі розливу Солотвини жителі мвста користувалися цією кладкою.
10. Біля Єврейського цвинтаря є ще одна кладка через Солотвину.
11. А ще вище по Солотвині є автомобільний, заасфальтований міст через цю річку, який з*єднює Довгу сторону із передмістям Ліпибоки.Ще за пам*яті автора (Т.Д.) ця місцевість тут звалася Грабелька. Тут Солотвинська гребля піднімала рівень води у цій річці для проходу річкових човнів.
12. Далі, вище по річці Солотвині є ще одна кладка. Кладок через Солотвину і інші буські ріки ще могло бути досить доволі...
13.Ще вище по Солотвині є автомобільний міст, дорога від якого веде до колишнього хутора Клинці.
14. Напочатку Довгої сторони, де є дорога до колишньої Сільгоспхімії тече невеликий потічок і тут є бетонна труба - тут мав би бути раніше деревяний місток.
15. Подібний місток був і є біля Солотвинської греблі.
16. Міст нині пішохідний йде греблею і з*єднює Німецький бік і Ліпибоки через річку Буг. Тут на ліпибоцькому боці в середині 16 ст. вихідцями з польського місця Лодзя була збудована папірня, яка нині вважається найдавнішою в Україні!!! В перші роки існування папірні, буський папір маркувався гербом міста Лодзя лодкою (водяним знаком). Гребля тут творила Папірницький став, у греблі за картою Міга було чотири протоки, тобто тут було в ці часи чотири мости - тут працювала рудня , плавили залізо
17. В колишньому парку графської родини Баденів є ще один пішохідний, залізний місток через Західний Буг. На перила цього мосту закохані пари вже навішали десь з десяток колодок (висячих замків) як непорушності їхніх звязків.
18. Найвідаленіше буське передмістя Воляни - мостом через річку Рокитну з*єднюється із передмістям Коротка сторона.
19. В другому кінці Волян є залишки Великої греблі, яка перегороджувала тут повноводний Буг і утворювала тут великий став - Пустельник, Остапівський. Через розрив греблі протікаєБуг, але моста тут немає, але раніше він був.
20.Ще якась складна і висока мостова конструкція була де Велика гребля впиралася у Волянський берег. На цій греблі ще стояли рудні, які тут плавили залізо, а водяні колеса приводили в рух скринькові повітряні міхи для постійної подачі повітря у горни.
21.Недалеко Великої греблі на волянському боці текла річка Рудка , а нині невеликий потік - був міст, або місток.
22. Якщо їхати зі Львова то перед Буськом є дві об*їздні дороги на яких збудовані капітальні автомобільні мости через Буг ...
23 і Полтву на Красне дорога .
У давні часи доокружні села прямо належали до міста Буська і цілком очевидно, що мости, які там були рахувалися також за містом . У Буських ставах виростало чимало риби, які буські рибалки возили на продаж до Льовова.
Система Буських гребель-мостів покищо істориками та археологами не вивчається...
Але попри все, мандрівники, які відвідували місто Буськ і італійську Венецію могли тут бачити чимало подібного для порівняння!..
"Місто Буськ - Венеція польська".(частина 1.) !
Один з найвідомиших галицьких краєзнавців Антоній Шнайдер свої дитячі роки провів у Буську і тут в 1836 році закінчив початкову школу. А у 1866 році у польському часописі " Літературний щоденник" в кількох номерах він друкує фактично першу науково-краєзнавче дослідження про Буськ (назва дана в заголовку цієї статті).
Ось, що напочатку цього дослідження пише А.Шнайдер:
"Збираючи багато років відомості, особливо ті, що стосуються опису нашого краю, досліджуючи події в ряду польських міст і сіл виявив, що однією з найцікавіших є історія міста Буська ....
До вивчення його минулого спричинилося моє щире бажання прислужитися місту, в якому промайнули мої дитячі літа і в якому я отримав перше світло науки....
З древніх літ місто Буськ своїм вигідним розташуванням (над нинішнім коритом річки Буг, гирлом ріки Полтви і кількома меншими річками - Солотвиною, Рокитною та Рудкою) захоплювало чимало чужохемних письменників, які вже тоді називали його "польською Венецією" - переклад Михайла Зозулі із його книги "Історія Буська в дослідженні польських авторів" Буськ 2011 р. У тій же книзі є додаток із праці львівського автора Ореста Рибчинського: ."Мітологія архітектурного простору міста Буська" - "Preglad Wschodni " т.6, 1999, стор. 197-221 . Ось кілька цитат із праці цього автора:
"Кількість мостів у Буську нарахована А.Шнайдером - 68 (1866р.), Б.Площанським - 40 (1872р.), у Словнику географічному - 30 (1880р.)....
Буськ являється яскравим феноменом асоціативного рівня. Первиним міфотворцем Буська можна вважати А.Шнайдера... У асоціативному співвідношенні Буська з Венецією він згадує іноземних письменників, але не називає прізвищ. Основою цієї асоціації вважався великий розлив річкових вод, але обстеження старих карт Буська, його архітектурного простору та середовища Венеції дозволяють встановити ряд асоціативних співвідношень. По-перше: присутність каналів в Буську і у Венеції. По-друге: човнярі "кумлажники" у Буську та гондольєри у Венеції. По-третє: велика кількість дерев*яних мостів у Буську та у Венеції (дерев*яні мости з 1480 заміняють мурованими). По-четверте: Буськ ділиться на складові міста та Венеція ( Канареджо, Сан Марко, Кастелло, Дореодуоро, Сан Поло та Санта Кроче).. По-п*яте: замковий острів у Буську та 18 островів у Венеції ( Сан Джорджо Маджлре, Джудека, Мурано, Бурано, Торчело, Лідо, Пелестрина та інші). По-шосте: жодне із передмість Буська не володіло назвою інших міст, тобто мало властиво лише для нього назву, подібне і у Венеції. По-сьоме: розлив води поміж Буськом- містом та передмістям Ліпибоки асоціюється з каналом Джудека у Венеції (існує гіпотеза, що стрів Джудека отримав назву від єврейського поселення, а на Ліпибоках до сьогодні зберігся єврейський цвинтар".
Користуючись стародавніми картами Буська: фон Міга 1779-1782 рр. та Кадастровою 1845 року автор цієї статті (Т.Д.) спробує перерахувати мости, містки і кладки, які були і є зараз у Буську-Бужеську. Центр міста знаходиться на мису між ріками Полтвою і Західним Бугом. За останніми дослідженнями археологів із Львівського університету П.Довганя і Н.Стеблій ця частина міста була заселена з давніх давен, тут знайдено багато різних археологічних культур. Адже для захисту від зовнішніх ворогів достатньо було перекопати мис одним чи кількома ровами з валами. З часів Володимира Великого тут відомий вал, а з у 1100 році Бужеськ стає столицею удільного руського князівства на чолі з внуком Ярослава Мудрого - Давидом Ігоревичем, і очевидно, що тут велися нові фортифікаційні роботи по укріпленню міста, які потім продовжувались і в інших часах. Зараз у місті можна віднайти чотири рови-канали, які пересікають, ділять місто на такі його частини (своєрідні острови): Нове місто (тут є вал кінця 10 ст. н.е.), Середнє місто складається з двох "островів" і Старе місто.
На річках були збудовані греблі, які затоплювали заливні луги річок і робили місто Буськ важкодоступним для нападу ворогів, а також сковували можливості маневру для нападаючих.
Ось, що напочатку цього дослідження пише А.Шнайдер:
"Збираючи багато років відомості, особливо ті, що стосуються опису нашого краю, досліджуючи події в ряду польських міст і сіл виявив, що однією з найцікавіших є історія міста Буська ....
До вивчення його минулого спричинилося моє щире бажання прислужитися місту, в якому промайнули мої дитячі літа і в якому я отримав перше світло науки....
З древніх літ місто Буськ своїм вигідним розташуванням (над нинішнім коритом річки Буг, гирлом ріки Полтви і кількома меншими річками - Солотвиною, Рокитною та Рудкою) захоплювало чимало чужохемних письменників, які вже тоді називали його "польською Венецією" - переклад Михайла Зозулі із його книги "Історія Буська в дослідженні польських авторів" Буськ 2011 р. У тій же книзі є додаток із праці львівського автора Ореста Рибчинського: ."Мітологія архітектурного простору міста Буська" - "Preglad Wschodni " т.6, 1999, стор. 197-221 . Ось кілька цитат із праці цього автора:
"Кількість мостів у Буську нарахована А.Шнайдером - 68 (1866р.), Б.Площанським - 40 (1872р.), у Словнику географічному - 30 (1880р.)....
Буськ являється яскравим феноменом асоціативного рівня. Первиним міфотворцем Буська можна вважати А.Шнайдера... У асоціативному співвідношенні Буська з Венецією він згадує іноземних письменників, але не називає прізвищ. Основою цієї асоціації вважався великий розлив річкових вод, але обстеження старих карт Буська, його архітектурного простору та середовища Венеції дозволяють встановити ряд асоціативних співвідношень. По-перше: присутність каналів в Буську і у Венеції. По-друге: човнярі "кумлажники" у Буську та гондольєри у Венеції. По-третє: велика кількість дерев*яних мостів у Буську та у Венеції (дерев*яні мости з 1480 заміняють мурованими). По-четверте: Буськ ділиться на складові міста та Венеція ( Канареджо, Сан Марко, Кастелло, Дореодуоро, Сан Поло та Санта Кроче).. По-п*яте: замковий острів у Буську та 18 островів у Венеції ( Сан Джорджо Маджлре, Джудека, Мурано, Бурано, Торчело, Лідо, Пелестрина та інші). По-шосте: жодне із передмість Буська не володіло назвою інших міст, тобто мало властиво лише для нього назву, подібне і у Венеції. По-сьоме: розлив води поміж Буськом- містом та передмістям Ліпибоки асоціюється з каналом Джудека у Венеції (існує гіпотеза, що стрів Джудека отримав назву від єврейського поселення, а на Ліпибоках до сьогодні зберігся єврейський цвинтар".
Користуючись стародавніми картами Буська: фон Міга 1779-1782 рр. та Кадастровою 1845 року автор цієї статті (Т.Д.) спробує перерахувати мости, містки і кладки, які були і є зараз у Буську-Бужеську. Центр міста знаходиться на мису між ріками Полтвою і Західним Бугом. За останніми дослідженнями археологів із Львівського університету П.Довганя і Н.Стеблій ця частина міста була заселена з давніх давен, тут знайдено багато різних археологічних культур. Адже для захисту від зовнішніх ворогів достатньо було перекопати мис одним чи кількома ровами з валами. З часів Володимира Великого тут відомий вал, а з у 1100 році Бужеськ стає столицею удільного руського князівства на чолі з внуком Ярослава Мудрого - Давидом Ігоревичем, і очевидно, що тут велися нові фортифікаційні роботи по укріпленню міста, які потім продовжувались і в інших часах. Зараз у місті можна віднайти чотири рови-канали, які пересікають, ділять місто на такі його частини (своєрідні острови): Нове місто (тут є вал кінця 10 ст. н.е.), Середнє місто складається з двох "островів" і Старе місто.
На річках були збудовані греблі, які затоплювали заливні луги річок і робили місто Буськ важкодоступним для нападу ворогів, а також сковували можливості маневру для нападаючих.
понеділок, 10 листопада 2014 р.
Анахарсіс та москалі.
Скільки років вже минуло від розвалу Совєтського Союзу і здавалось, що нічого мене вже не подивує з тих часів. А таки подивувало і підтвердило думку про дуже упереджене ставлення до висвітлення і вивчення історії Скіфії.
Недавно беру до рук важенний " Философский Энциклопедический словарь" виданий у Москві 1989 році, другим виданням: шукаю, що тут пишеться про скіфського мудреця, філософа Анахарсіса ? А нічого !? У книзі описані усі можливі філософські течії, а також давні та сучасні особи, що мали відношення до філософії всього світу, а місця скіфу не знайшлося !? З олівцем в руках рахую кількість авторів, які писали статті до цієї книженції - 419 чоловік. Сумнівно, що серед них можна було би знайти людину, яка би ніколи не чула про цього скіфа??
Історія Скіфії майже повністю поміщається на українських землях і тому починаючи від Карамзіна і до совєтського періоду і далі до сьогодення скіфологія була в глухому загоні. Хоч молодий Карамзін подорожуючи Європою 1790 році називав себе "... молодой Скиф К." - Н.М.Карамзин "Письма русского путешественника" Ленинград 1984, С.251 ??
Про Анахарсіса згадують: Геродот, і Діоген Лаертський. Про те, що цей мудрий скіф зустрічався з самим Солоном є згадки у Платона, Плутарха і Лукіана Самосатського.
Ще Діодор Сицілійський і Діоген Лаертський згадують про його зустріч із володарем Лідії - Крезом , ім*я якого стало називним!
В Елладі навіть була поставлена статуя Анахарсісу, де був викарбовано його головне правило життя: "Приборкуй язик, живіт і плоть".
За списком філософів (грецьких) Гіппобота Анахарсіс займав п*яте місце, пропустивши вперед: Фалесв, Солона, Біанта і Піттака - список "Семи мудреців".
Климент Александрійськи, Лактанцій та Феодорит називають його філософом ! А філософ Секст Емпірік подає навіть філософський текст цього мудрого Скіфа...
Думки, вислови щодо стриманості, помірності у житті підхопили і розвинули філософи-кініки. З їх середовища відомо десять "Листів Анахарсіса" !
Філософія і погляди Анахарсіса і кінізму посприяли створенню ще одного філософського напряму - стоїцизму. Стоїцизм і кінізм стали основою ідеології християнства і християнського аскетизму !!!
Отож маємо свого вітчизняного родоначальника європейської філософії !!!
"Близько семидесяти античних і ранньосередньовічних авторів ... згадували Анахарсіса" А.С.Русяєва "Славетний мудрець-скіф Анахарсіс" Київ 2001, С.6 ...
Дуже зараз потрібна книга, де були би усі згадки давніх авторів про нашого Анахарсіса, з науковими коментарями і т.п. Це золота спадщина наших предків!
Тоді можна буде щиро посміятись із царсько-совєтських маніпуляцій нашим історичним минулим !
Недавно беру до рук важенний " Философский Энциклопедический словарь" виданий у Москві 1989 році, другим виданням: шукаю, що тут пишеться про скіфського мудреця, філософа Анахарсіса ? А нічого !? У книзі описані усі можливі філософські течії, а також давні та сучасні особи, що мали відношення до філософії всього світу, а місця скіфу не знайшлося !? З олівцем в руках рахую кількість авторів, які писали статті до цієї книженції - 419 чоловік. Сумнівно, що серед них можна було би знайти людину, яка би ніколи не чула про цього скіфа??
Історія Скіфії майже повністю поміщається на українських землях і тому починаючи від Карамзіна і до совєтського періоду і далі до сьогодення скіфологія була в глухому загоні. Хоч молодий Карамзін подорожуючи Європою 1790 році називав себе "... молодой Скиф К." - Н.М.Карамзин "Письма русского путешественника" Ленинград 1984, С.251 ??
Про Анахарсіса згадують: Геродот, і Діоген Лаертський. Про те, що цей мудрий скіф зустрічався з самим Солоном є згадки у Платона, Плутарха і Лукіана Самосатського.
Ще Діодор Сицілійський і Діоген Лаертський згадують про його зустріч із володарем Лідії - Крезом , ім*я якого стало називним!
В Елладі навіть була поставлена статуя Анахарсісу, де був викарбовано його головне правило життя: "Приборкуй язик, живіт і плоть".
За списком філософів (грецьких) Гіппобота Анахарсіс займав п*яте місце, пропустивши вперед: Фалесв, Солона, Біанта і Піттака - список "Семи мудреців".
Климент Александрійськи, Лактанцій та Феодорит називають його філософом ! А філософ Секст Емпірік подає навіть філософський текст цього мудрого Скіфа...
Думки, вислови щодо стриманості, помірності у житті підхопили і розвинули філософи-кініки. З їх середовища відомо десять "Листів Анахарсіса" !
Філософія і погляди Анахарсіса і кінізму посприяли створенню ще одного філософського напряму - стоїцизму. Стоїцизм і кінізм стали основою ідеології християнства і християнського аскетизму !!!
Отож маємо свого вітчизняного родоначальника європейської філософії !!!
"Близько семидесяти античних і ранньосередньовічних авторів ... згадували Анахарсіса" А.С.Русяєва "Славетний мудрець-скіф Анахарсіс" Київ 2001, С.6 ...
Дуже зараз потрібна книга, де були би усі згадки давніх авторів про нашого Анахарсіса, з науковими коментарями і т.п. Це золота спадщина наших предків!
Тоді можна буде щиро посміятись із царсько-совєтських маніпуляцій нашим історичним минулим !
середу, 29 жовтня 2014 р.
Давня мандрівка ірландців.
Мені вже доводилося писати (стаття в цьому блозі "Кельти, скіфи та Вавілонська вежа") проте, що предки ірландців проживали у Скіфії і ходили походом в Азію і були навіть у Єгипті. Тут народився від дочки фараона Скоти їх правитель Гойдел, який повернувся у Скіфію і племя стало називатися гойделами (ірландцями). Приблизно після 630 р. до н.е. скіфо-кельти могли перебувати у Єгипті, тобто після цього року міг народитись Гойдел !
"Згодом вороги вигнали Гойдела зі Скіфії. Він помандрував до Іспанії, а вже звідти перебрався на Смарагдовий острів" . - Геннадій Казакевич "Кельти на землях України: археологічна, мовна та культурна спадщина" Київ 2010, С. 257..
Якщо із Скіфії був вигнаний умілий народ, правителем якого матір була родом із самого Єгипту, то значить, що у Скіфії в той час мала відбуватись якась серйозна міжусобиця? Давні письмові джерела про це мовчать.
Але знайшлися археологічні свідчення, що така міжусобиця була! Про це розповідає книга О.Фіалко, Ю.Болтрика "Напад скіфів на Трахтемирівське городище" Київ 2003, 152 стр. Так ось, за цією книгою величезне скіфське Трахтемирваське городище, яке в цьому районі охороняло три важливих дніпровські броди і десь між першою і другою четвертю 6 ст. до н.е. зазнало нападу інших скіфів (С.82), це приблизно 575 р. до н.е.
На той час Гойделу було приблизно 50 років. Бачимо, що тут ні хронологічних, ні вікових суперечностей, щоби бути царем свого народу у Гойдела немає !
575 р. до н.е. можна буде вважати Виходом ірландців із своєї Давньої Батьківщини! Очевидно, що Гойдел із своїм народом проживав на західних землях Скіфії і звідси він подався далі на захід і добрався до Іспанії.
Щоби попасти на острів Ірландія, звичайно, в Іспанію не було потреби Гойделу їхати! Літератору, який би вигадував самого Гойдела і його маршрут мандрування з Скіфії до Ірландії не прийшло би в голову, що спочатку його заслати у Іспанію, відхиляючись більш, як на тисячу кілометрів від заданого маршруту !? Тобто маємо, ще один доказ правдивості розповіді про Гойдела.
Добравшись до Іспанії, можливо вони гойделівці зупинились на річці Турія (звідки ж така назва ?), проживши певний час, .Гойдел з народом вирішив, що сухий і горячий клімат Іспанії їм не підходить і були послані дипломатично-розвідувальні місії з пошуку сприятливої землі для заселення.Одна така місія і знайшла острів Ірландію, який найбільше всього їм нагадував покинуту батьківщину - Скіфію!!!
Ірландські археологічні знахідки, які є якимісь особливими і датуються після 575 р. до н.е. можуть свідчити про прихід Гойдела і його народу на нову Батьківщину !
"Згодом вороги вигнали Гойдела зі Скіфії. Він помандрував до Іспанії, а вже звідти перебрався на Смарагдовий острів" . - Геннадій Казакевич "Кельти на землях України: археологічна, мовна та культурна спадщина" Київ 2010, С. 257..
Якщо із Скіфії був вигнаний умілий народ, правителем якого матір була родом із самого Єгипту, то значить, що у Скіфії в той час мала відбуватись якась серйозна міжусобиця? Давні письмові джерела про це мовчать.
Але знайшлися археологічні свідчення, що така міжусобиця була! Про це розповідає книга О.Фіалко, Ю.Болтрика "Напад скіфів на Трахтемирівське городище" Київ 2003, 152 стр. Так ось, за цією книгою величезне скіфське Трахтемирваське городище, яке в цьому районі охороняло три важливих дніпровські броди і десь між першою і другою четвертю 6 ст. до н.е. зазнало нападу інших скіфів (С.82), це приблизно 575 р. до н.е.
На той час Гойделу було приблизно 50 років. Бачимо, що тут ні хронологічних, ні вікових суперечностей, щоби бути царем свого народу у Гойдела немає !
575 р. до н.е. можна буде вважати Виходом ірландців із своєї Давньої Батьківщини! Очевидно, що Гойдел із своїм народом проживав на західних землях Скіфії і звідси він подався далі на захід і добрався до Іспанії.
Щоби попасти на острів Ірландія, звичайно, в Іспанію не було потреби Гойделу їхати! Літератору, який би вигадував самого Гойдела і його маршрут мандрування з Скіфії до Ірландії не прийшло би в голову, що спочатку його заслати у Іспанію, відхиляючись більш, як на тисячу кілометрів від заданого маршруту !? Тобто маємо, ще один доказ правдивості розповіді про Гойдела.
Добравшись до Іспанії, можливо вони гойделівці зупинились на річці Турія (звідки ж така назва ?), проживши певний час, .Гойдел з народом вирішив, що сухий і горячий клімат Іспанії їм не підходить і були послані дипломатично-розвідувальні місії з пошуку сприятливої землі для заселення.Одна така місія і знайшла острів Ірландію, який найбільше всього їм нагадував покинуту батьківщину - Скіфію!!!
Ірландські археологічні знахідки, які є якимісь особливими і датуються після 575 р. до н.е. можуть свідчити про прихід Гойдела і його народу на нову Батьківщину !
понеділок, 13 жовтня 2014 р.
Скіфські боги: тлумачення імен.
Кількохстолітня проблема походження кочових скіфів нарешті у суботу 11 жовтня 2014 року знайшла своє вирішення !
У світовій науці зараз панує і панувала думка, що кочові скіфи були іраномовним народом за походженням.
Такий висновок було зроблено із розповідів Геродота про скіфів: родоначальники скіфських племен (Геродот 4,5): Ліпоксай, Арпоксай і Колаксай - мають іранамовне закінчення "ксай". Це нібито підтверджується ще подальшою розповіддю Геродота 4,11 проте, що раніше скіфи проживали в Азії.
Лінгвіністи і зокрема В.І.Абаєв навіть знайшли тому докази, що нинішні осетини на Кавказі - це є залишки давніх скіфів ?!
Але кожен історичний народ має свій світогляд і зокрема свою міфологію і богів називає тією мовою, якою він говорить ! Є імена скіфських, і осетинських і іранських богів - але нічого спільного між ними немає й близько !??
Сучасна археологія не підтверджує, що якась група населення із Азії прийшла у наше Причорномор*я. Масово азійських речей тогочасних у нас не знайдено !
Опис Скіфського пантеону богів Геродот подає на 4,59, але, що цікаво в цьому описі український перекладач А.О.Білецький чомусь пропустив скіфського бога Геракла, що це не технічна помилка - про нього немає згадки і у показчиках книги?
В перекладах Т.Коструби і Г.А.Стратановського Геракл, як скіфський бог є ! Цікаво, коли Геродот описує скіфських богів і їх грецьких відповідників - скіфського вмені Арея він не подає, як і Геракла ??
Міфологи відзначають, що грецький бог війни Арес має фракійське походження! А Стефан Візантійський відзначав, що "скіфи - фракійське племя" !? Тобто з нього виходить, що у скіфів, фракійців та еллінів бог війни мав одне й теж ім*я !!!
Традиційно у давньому світі війни починалися ранньою весною, у римлян в березні, який вони низивали в честь свого бога війни Марсом (марець). В українській мові "ярий" має такі значення: весняний, молодий, повний сил. Тобто "залишки" скіфського бога Ареса-Ярого у нашій культурі є вагомими: ярець, ярина, яриця, ярість, ярка, яркий, яркість (чоловіче сім*я) та інші...Тобто ім*я скіфського бога війни - Ареса має зокрема українсько-європейську основу . І лише у вище згадану суботу автор (Т.Д.) подумав, що й іншу скіфські боги мають мати цю ж саму природу, що й Арес!
Укладачі німецького Словника античності під керівництвом Йоханеса Ірмшера пишуть, що фракійська мова належить до індоєвропейської мовної сім*ї, але так як текстів цією мовою немає, то вона невідома. Відомий ще такий етнонім, як кельто-скіфи.
Пантеон богів царських скіфів складався із 7 богів і плюс ще одного бога Тагімасада (Посейдона). Семибожий пантеон розкладається, "як куб": У центрі богиня домашнього вогнища - Табіті. Основна функція домашнього вогнища було приготовання на ньому їжі. Дивимось у найбільш консервативну європейську англійську мову: tab - вішалка, петелька. Коли у людей не було ще ніякої посуди, то тіло впольованої великої тварини на вертелі "підвішували" над вогнем. Далі появилося слово "table" - ось його значення:1. стіл, 2. харчування, 3.їжа,4. співтрапезники, 5. таблиця, 6. список. Список, очевидно, потрібно було складати коли появилось чимало царських нахлібників :))
Ось українська мова: табівка - шкіряна сумка, яку носили на ремені через плече. В мезолітню епоху мисливець за великим звіром міг гнатись кілька діб, маючи у своїй сумці їстівні припаси, ніж, різні запасні стрілки і т.п. Коли звір був здобутий, то до місця вполювання прибувала вся сім*я мисливця і ставали вони тут Табором, ставили хату (чум) і стояли тут поки не з*їдали все м*ясо. Частину м*яса заготовляли і зберігали у Табакерках. Ще у ці часи на човнах ловили рибу, тоді човном рухали вперед і назад (тобто Табанили).
Верховний бог скіфів звався - Папай. У російській мові папа - це батько ! Пару йому складає богиня землі Апі. У єгипетській міфології був бог родючості, який звався - Апіс (бик). Земля породжує і плоди і всілякого звіра. Як колись люди полювали на звірів? Звірі, особливо молоді, шкірили зуби, ричали, кричали, як могли, відкривали рота, як тільки на них накидались чи скакали удачно - "АП" і вони всі закривали собі рота!
Скіфський Геракл займав північну сторону світу, саме там світ крутився довкола Полярної зірки, крутилось Сім зірок Великої Ведмедиці і це була Божа сторона! Геракл справді герой із дванадцяти античних подвигів він полює на :лева, гідру, лань, кабана, бика, диких кобилиць, краде корів, дістає золоті яблука. Бачимо, як мініум 8 його подвигів пов*язано із мисливством. Геракл - це давній бог полювання.
Південну сторону світу займав молодший бог війни - Арес, адже на півдні весна скоріше приходить, а значить і війна.
Гойтосір - це схід. Конями і зараз керують так: гейта (направо) і вісьта (наліво). Якщо стати лицем до божої північної сторони Світу , то по-праву руку буде у нас сір (сер) Пан Правобічний - Сонце! На заході (вест-вісьта) його чекала Аргімпаса. На заході і Сонце вмирає (ховається). Чим давніше слово, тим більше воно має значень: англійське слово "pass" має аж 9 значень, а останнє - смерть ! Аргентум - срібло - метал білого кольору, такий колір лиця і у мерців, і у Місяцеликих, як називають східні поети своїх закоханих! Ще є слова анг. "argil" - гончарна біла глина, і "ardent" - гарячий, палкий, пристрасний, палаючий і все це слова про любов.
Однією із функцій Посейдона - була опіка над джерелами у яких "кипить" вода. Тагімасад - скіфський Посейдон. В українській мові є слово таганок - залізна підставка з ножками на яку ставили посуд і варять їду. Таганувати - зупинятись у степу, щоби приготувати їжу, а ще є горщик із широким верхом - теганька. Масса - у значенні багато. "Багато "кип*ячої " води " - така назва грізного, штормового моря чи бурхливої ріки - Тагімасад .
Ось так коротко про значення Скіфських богів в перекладі на європейські мови. Подальші мовознавічі і культорологічні пошуки можуть дати цікаві і несподівані відкриття на ниві європейського культурного простору...
У світовій науці зараз панує і панувала думка, що кочові скіфи були іраномовним народом за походженням.
Такий висновок було зроблено із розповідів Геродота про скіфів: родоначальники скіфських племен (Геродот 4,5): Ліпоксай, Арпоксай і Колаксай - мають іранамовне закінчення "ксай". Це нібито підтверджується ще подальшою розповіддю Геродота 4,11 проте, що раніше скіфи проживали в Азії.
Лінгвіністи і зокрема В.І.Абаєв навіть знайшли тому докази, що нинішні осетини на Кавказі - це є залишки давніх скіфів ?!
Але кожен історичний народ має свій світогляд і зокрема свою міфологію і богів називає тією мовою, якою він говорить ! Є імена скіфських, і осетинських і іранських богів - але нічого спільного між ними немає й близько !??
Сучасна археологія не підтверджує, що якась група населення із Азії прийшла у наше Причорномор*я. Масово азійських речей тогочасних у нас не знайдено !
Опис Скіфського пантеону богів Геродот подає на 4,59, але, що цікаво в цьому описі український перекладач А.О.Білецький чомусь пропустив скіфського бога Геракла, що це не технічна помилка - про нього немає згадки і у показчиках книги?
В перекладах Т.Коструби і Г.А.Стратановського Геракл, як скіфський бог є ! Цікаво, коли Геродот описує скіфських богів і їх грецьких відповідників - скіфського вмені Арея він не подає, як і Геракла ??
Міфологи відзначають, що грецький бог війни Арес має фракійське походження! А Стефан Візантійський відзначав, що "скіфи - фракійське племя" !? Тобто з нього виходить, що у скіфів, фракійців та еллінів бог війни мав одне й теж ім*я !!!
Традиційно у давньому світі війни починалися ранньою весною, у римлян в березні, який вони низивали в честь свого бога війни Марсом (марець). В українській мові "ярий" має такі значення: весняний, молодий, повний сил. Тобто "залишки" скіфського бога Ареса-Ярого у нашій культурі є вагомими: ярець, ярина, яриця, ярість, ярка, яркий, яркість (чоловіче сім*я) та інші...Тобто ім*я скіфського бога війни - Ареса має зокрема українсько-європейську основу . І лише у вище згадану суботу автор (Т.Д.) подумав, що й іншу скіфські боги мають мати цю ж саму природу, що й Арес!
Укладачі німецького Словника античності під керівництвом Йоханеса Ірмшера пишуть, що фракійська мова належить до індоєвропейської мовної сім*ї, але так як текстів цією мовою немає, то вона невідома. Відомий ще такий етнонім, як кельто-скіфи.
Пантеон богів царських скіфів складався із 7 богів і плюс ще одного бога Тагімасада (Посейдона). Семибожий пантеон розкладається, "як куб": У центрі богиня домашнього вогнища - Табіті. Основна функція домашнього вогнища було приготовання на ньому їжі. Дивимось у найбільш консервативну європейську англійську мову: tab - вішалка, петелька. Коли у людей не було ще ніякої посуди, то тіло впольованої великої тварини на вертелі "підвішували" над вогнем. Далі появилося слово "table" - ось його значення:1. стіл, 2. харчування, 3.їжа,4. співтрапезники, 5. таблиця, 6. список. Список, очевидно, потрібно було складати коли появилось чимало царських нахлібників :))
Ось українська мова: табівка - шкіряна сумка, яку носили на ремені через плече. В мезолітню епоху мисливець за великим звіром міг гнатись кілька діб, маючи у своїй сумці їстівні припаси, ніж, різні запасні стрілки і т.п. Коли звір був здобутий, то до місця вполювання прибувала вся сім*я мисливця і ставали вони тут Табором, ставили хату (чум) і стояли тут поки не з*їдали все м*ясо. Частину м*яса заготовляли і зберігали у Табакерках. Ще у ці часи на човнах ловили рибу, тоді човном рухали вперед і назад (тобто Табанили).
Верховний бог скіфів звався - Папай. У російській мові папа - це батько ! Пару йому складає богиня землі Апі. У єгипетській міфології був бог родючості, який звався - Апіс (бик). Земля породжує і плоди і всілякого звіра. Як колись люди полювали на звірів? Звірі, особливо молоді, шкірили зуби, ричали, кричали, як могли, відкривали рота, як тільки на них накидались чи скакали удачно - "АП" і вони всі закривали собі рота!
Скіфський Геракл займав північну сторону світу, саме там світ крутився довкола Полярної зірки, крутилось Сім зірок Великої Ведмедиці і це була Божа сторона! Геракл справді герой із дванадцяти античних подвигів він полює на :лева, гідру, лань, кабана, бика, диких кобилиць, краде корів, дістає золоті яблука. Бачимо, як мініум 8 його подвигів пов*язано із мисливством. Геракл - це давній бог полювання.
Південну сторону світу займав молодший бог війни - Арес, адже на півдні весна скоріше приходить, а значить і війна.
Гойтосір - це схід. Конями і зараз керують так: гейта (направо) і вісьта (наліво). Якщо стати лицем до божої північної сторони Світу , то по-праву руку буде у нас сір (сер) Пан Правобічний - Сонце! На заході (вест-вісьта) його чекала Аргімпаса. На заході і Сонце вмирає (ховається). Чим давніше слово, тим більше воно має значень: англійське слово "pass" має аж 9 значень, а останнє - смерть ! Аргентум - срібло - метал білого кольору, такий колір лиця і у мерців, і у Місяцеликих, як називають східні поети своїх закоханих! Ще є слова анг. "argil" - гончарна біла глина, і "ardent" - гарячий, палкий, пристрасний, палаючий і все це слова про любов.
Однією із функцій Посейдона - була опіка над джерелами у яких "кипить" вода. Тагімасад - скіфський Посейдон. В українській мові є слово таганок - залізна підставка з ножками на яку ставили посуд і варять їду. Таганувати - зупинятись у степу, щоби приготувати їжу, а ще є горщик із широким верхом - теганька. Масса - у значенні багато. "Багато "кип*ячої " води " - така назва грізного, штормового моря чи бурхливої ріки - Тагімасад .
Ось так коротко про значення Скіфських богів в перекладі на європейські мови. Подальші мовознавічі і культорологічні пошуки можуть дати цікаві і несподівані відкриття на ниві європейського культурного простору...
вівторок, 7 жовтня 2014 р.
Скіфо-єгипетський міф.
Міфи, як відомо творять люди, творять їх на різні теми, а ще чимало помиляються при цьому творенні.
Ось Перший міф про походження скіфів за Геродотом 4,6 говориться, що назву скіфам "скіфи" дали елліни!
Далі йде Другий міф про походження скіфів, який можна назвати "грецьким". Геродот 4,10 розповідає, що їхній герой Геракл зійшовся із скіфською дамою, яка від нього народила трьох синів, один був нею названий Скіфом, від якого і пішла назва Скіфія ?! Не стикується - правда ж ?!
Далі Геродот 4,11 подає ще Третій міфологічний переказ про походження скіфів, які мешкали десь у Азії, а потім прийшли в Європу, переправившись через ріку Аракс і вибили звідси кімерійців?! Звичайно, науковцям від цього не легше, бо багато чого у них не сходиться в усій цій історії при прискіпливому погляді на неї.
Але повернемося до Першого міфу. Геродот 4,5 розповідає, що батьками першої людини скіфів Таргітая були: Зевс і якась (без власного імені) дочка річкового бога Борисфена ? Цікаво, що у багатьох землеробських народів верховний бог жив на Небі і своїми дощами-сім*ям запліднював Землю-богиню. А тут, щось не клеїться, як дочка річкового бога (сама ж водна стихія) могла із такою ж водою, щось сотворити ?? Це неможливо при нормальних умовах творення міфів !
З попереднього авторського допису "Скіфське (готське) літочислення" відомо, що у складанні скіфського літочислення були використанні дані із єгипетської історії - це все стосується Першого міфу про походження скіфів!
У єгипетській міфології було все навпаки: бог землі - Геб і богиня неба - Нут ! Ріка Ніл заливала зненацька усі прилеглі землі Єгипту водою і родючим мулом, тому дощі тут були непотрібні :)), а їх по-правді тут і не було!
Фараонова дочка, яку кельтоскіфи назвали Скотою (її чоловік кельтоскіфський царевич Нілл), очевидно і склала на основі давнього скіфського міфа про першочоловіка Перший міф про походження скіфів, коли ще перебувала у Єгипті. Її , напевно заїло, що скіфські мудреці взяли гору над єгипетськими у дискусії про те, чий народ є найдавнішим у світі. Скота, очевидно, із жіночої солідарності взяла початкову дату правління Хатшепсут (1490р.) - за дату народження першого предка скіфів - Таргітая. Що Небом в північних землях править чоловік, Скота ще могла сприйняти, а ось, що дочка Борисфена не була пов*язана із землею, цього вона немогла ніяк зрозуміти, тай ніхто про це у неї й недопитувався дуже.
Очевидно, що серед її двору й були місцеві єгипетські елліни і скіфські елліни - бо звідки Зевс , без місцевої назви , які і записали цей міф.
У Скіфії Скота не змогла би створити такий міф, познайомившись ближче із самим скіфським життям...
Ось Перший міф про походження скіфів за Геродотом 4,6 говориться, що назву скіфам "скіфи" дали елліни!
Далі йде Другий міф про походження скіфів, який можна назвати "грецьким". Геродот 4,10 розповідає, що їхній герой Геракл зійшовся із скіфською дамою, яка від нього народила трьох синів, один був нею названий Скіфом, від якого і пішла назва Скіфія ?! Не стикується - правда ж ?!
Далі Геродот 4,11 подає ще Третій міфологічний переказ про походження скіфів, які мешкали десь у Азії, а потім прийшли в Європу, переправившись через ріку Аракс і вибили звідси кімерійців?! Звичайно, науковцям від цього не легше, бо багато чого у них не сходиться в усій цій історії при прискіпливому погляді на неї.
Але повернемося до Першого міфу. Геродот 4,5 розповідає, що батьками першої людини скіфів Таргітая були: Зевс і якась (без власного імені) дочка річкового бога Борисфена ? Цікаво, що у багатьох землеробських народів верховний бог жив на Небі і своїми дощами-сім*ям запліднював Землю-богиню. А тут, щось не клеїться, як дочка річкового бога (сама ж водна стихія) могла із такою ж водою, щось сотворити ?? Це неможливо при нормальних умовах творення міфів !
З попереднього авторського допису "Скіфське (готське) літочислення" відомо, що у складанні скіфського літочислення були використанні дані із єгипетської історії - це все стосується Першого міфу про походження скіфів!
У єгипетській міфології було все навпаки: бог землі - Геб і богиня неба - Нут ! Ріка Ніл заливала зненацька усі прилеглі землі Єгипту водою і родючим мулом, тому дощі тут були непотрібні :)), а їх по-правді тут і не було!
Фараонова дочка, яку кельтоскіфи назвали Скотою (її чоловік кельтоскіфський царевич Нілл), очевидно і склала на основі давнього скіфського міфа про першочоловіка Перший міф про походження скіфів, коли ще перебувала у Єгипті. Її , напевно заїло, що скіфські мудреці взяли гору над єгипетськими у дискусії про те, чий народ є найдавнішим у світі. Скота, очевидно, із жіночої солідарності взяла початкову дату правління Хатшепсут (1490р.) - за дату народження першого предка скіфів - Таргітая. Що Небом в північних землях править чоловік, Скота ще могла сприйняти, а ось, що дочка Борисфена не була пов*язана із землею, цього вона немогла ніяк зрозуміти, тай ніхто про це у неї й недопитувався дуже.
Очевидно, що серед її двору й були місцеві єгипетські елліни і скіфські елліни - бо звідки Зевс , без місцевої назви , які і записали цей міф.
У Скіфії Скота не змогла би створити такий міф, познайомившись ближче із самим скіфським життям...
суботу, 4 жовтня 2014 р.
Скіфське (готське) літочислення.
За Геродотом 4,5-6 перша людина скіфів називалася Таргітаєм і була сином Зевса і дочки річки Борисфена. Таргітай мав трьох синів: Ліпоксая, Арпоксая та Колаксая, їм з неба впали царські золоті речі, а ще вони володіли такими своїми племенами: авхатами, катіарами і траспіями іще паралатами. Себе вони називали сколотами, а скіфами їх назвали елліни. Цитата Геродота 4,7:"
Отаке є походження скіфів за їх власними словами, а відтоді, коли вони з*явилися, тобто від першого їхнього царя Таргітая до походу Дарія проти них минуло як раз тисяча років, не більше."
Перекладач і коментатор Геродота на українську мову А.О. Білецький, ось що пише про цю "скіфську тисячу" С.471 :"Число "тисяча" означає тут тривалий проміжок часу"?! Досьогодні я також так думав!
За Йорданом у його праці "Походження та діяння гетів" п.314 у 540 році н.е. йшов 2030 рік "готського літочислення". Рахуємо: похід Дарія був в роках приблизно 519-512 до н.е. - добавляємо тисячу років виходить 1519-1512 р. - ось у ці роки і з*явився Таргітай ?! За Йорданом готське літочислення почалося у 1490 р. до н.е. Різниця між цими датами всього 29-22 роки ? Цілком очевидно, що інформатор повідомляючи Геродота чи його попередника про часи походу Дарія на скіфів тривалість життя скіфського народу заокруглив до тисячі років.
Скіфська культура починається із 7 ст. до н.е., але це не значить, що скіфи не могли починати своє літочислення раніше від часу існування цієї культури, хай навіть і міфологічне (вигадане)?!
За Помпеєм Трогом відома дискусія між скіфами і єгиптянами на тему чий народ найдавніший, виграли скіфи. У 630-х роках відомий похід скіфського війська до Єгипту.
За ірландськими переказами предки ірландців-скіфи були у Єгипті, де навіть відбувся династичний шлюб і там вони прожили якийсь кавалок часу, що народився син Гойдел. - Г.Казакевич "Кельти на землях України ...." Київ 2010, С.257 . І там очевидно, що скіфська верхівка ознайомилася з історією Єгипту...
Чим є цікавим 1490 р. до н.е. в історії Єгипту ?? В цей рік до влади приходить фараонша Хатшепсут, як регентка Тутмоса Третього. Це період найбільшої могутності Єгипту і міжнародного престижу ! Його кордони сягають Сирії, ріки Євфрату і Четвертого нільського порогу. - В.Замаровський "Їх величності піраміди" Київ 1988, С.143 .
Вірогідно, що скіфські мудреці взяли цю значущу єгипетську дату, а можливо з підказки єгипетської невістки, за появу першопредка скіфів - Таргітая - тар-гет "зірка-людина" .
Сини Таргітая: Ліпоксай, .Арпоксай та Колаксай - мають "іранське " закінчення "ксай", що значить "пан, володар". Але корінь "ксай" могли використовувати скіфи, не будучи при цьому за походженням іранцями !? Очевидно, що вживання слова "ксай" сягає ще індоєвропейської спільності. Хоч не виключено, що Геродот міг сам добавити "ксай" щоби "вивести" скіфів з Азії - Т.Дишкант "Фальсифікація Скіфської історії Геродотом" Львів 2011, С.7 .
За Скіфським (гетським) літочисленням у нас сьогодні триває 3504 рік !!!
Отаке є походження скіфів за їх власними словами, а відтоді, коли вони з*явилися, тобто від першого їхнього царя Таргітая до походу Дарія проти них минуло як раз тисяча років, не більше."
Перекладач і коментатор Геродота на українську мову А.О. Білецький, ось що пише про цю "скіфську тисячу" С.471 :"Число "тисяча" означає тут тривалий проміжок часу"?! Досьогодні я також так думав!
За Йорданом у його праці "Походження та діяння гетів" п.314 у 540 році н.е. йшов 2030 рік "готського літочислення". Рахуємо: похід Дарія був в роках приблизно 519-512 до н.е. - добавляємо тисячу років виходить 1519-1512 р. - ось у ці роки і з*явився Таргітай ?! За Йорданом готське літочислення почалося у 1490 р. до н.е. Різниця між цими датами всього 29-22 роки ? Цілком очевидно, що інформатор повідомляючи Геродота чи його попередника про часи походу Дарія на скіфів тривалість життя скіфського народу заокруглив до тисячі років.
Скіфська культура починається із 7 ст. до н.е., але це не значить, що скіфи не могли починати своє літочислення раніше від часу існування цієї культури, хай навіть і міфологічне (вигадане)?!
За Помпеєм Трогом відома дискусія між скіфами і єгиптянами на тему чий народ найдавніший, виграли скіфи. У 630-х роках відомий похід скіфського війська до Єгипту.
За ірландськими переказами предки ірландців-скіфи були у Єгипті, де навіть відбувся династичний шлюб і там вони прожили якийсь кавалок часу, що народився син Гойдел. - Г.Казакевич "Кельти на землях України ...." Київ 2010, С.257 . І там очевидно, що скіфська верхівка ознайомилася з історією Єгипту...
Чим є цікавим 1490 р. до н.е. в історії Єгипту ?? В цей рік до влади приходить фараонша Хатшепсут, як регентка Тутмоса Третього. Це період найбільшої могутності Єгипту і міжнародного престижу ! Його кордони сягають Сирії, ріки Євфрату і Четвертого нільського порогу. - В.Замаровський "Їх величності піраміди" Київ 1988, С.143 .
Вірогідно, що скіфські мудреці взяли цю значущу єгипетську дату, а можливо з підказки єгипетської невістки, за появу першопредка скіфів - Таргітая - тар-гет "зірка-людина" .
Сини Таргітая: Ліпоксай, .Арпоксай та Колаксай - мають "іранське " закінчення "ксай", що значить "пан, володар". Але корінь "ксай" могли використовувати скіфи, не будучи при цьому за походженням іранцями !? Очевидно, що вживання слова "ксай" сягає ще індоєвропейської спільності. Хоч не виключено, що Геродот міг сам добавити "ксай" щоби "вивести" скіфів з Азії - Т.Дишкант "Фальсифікація Скіфської історії Геродотом" Львів 2011, С.7 .
За Скіфським (гетським) літочисленням у нас сьогодні триває 3504 рік !!!
пʼятницю, 3 жовтня 2014 р.
Часи розумних та мудрих рішень.
Україна сьогодні переживає переломні часи і якраз зараз плотрібно багато розумних і мудрих рішень щоби у нас все вийшло добре !
У 1917-1920 роках українцям не вдалося вибороти Незалежність, бо весь тодішній світ хворів на комуністичну утопію і хотів на території колишньої Російської імперії збудувати новий, справедливий лад, але від Експерименту відмовилися лише у 1991 році, загубивши при цьому мільйони людських душ ...
Хочеться вірити, що більше ніяких утопічних проектів відносно Росії немає ні в кого !..
У 1917-1920 роках українцям не вдалося вибороти Незалежність, бо весь тодішній світ хворів на комуністичну утопію і хотів на території колишньої Російської імперії збудувати новий, справедливий лад, але від Експерименту відмовилися лише у 1991 році, загубивши при цьому мільйони людських душ ...
Хочеться вірити, що більше ніяких утопічних проектів відносно Росії немає ні в кого !..
понеділок, 29 вересня 2014 р.
Загадка Царської Скіфії.
До останнього часу я вірив, що "царські скіфи" згадані Геродотом займали степові райони Криму і прилеглі землі до цього півострова. Навіть коли стало зрозуміло, що царська влада (династія) сформувалась у басейні ріки Бог (Південний Буг), зокрема на Немирівському городищі. Думалося, що пізніше царська скіфська влада перейшла до степових скіфів. Сумніви цього "переходу" влади закрались коли стало зрозуміло, що казан Аріанта, як пам*ятник всій Скіфії знаходився майже на однаковій віддаленості від Немирівського городища і Кам*янко-Нікольської переправи (дніпровські Герри). І що поховання скіфських царів (Герри) не могло відбуватись на самому краю їхніх володінь ?? Тобто територія царських скіфів не могла зразу же закінчуватись на Правобережжі біля згаданої переправи !?
Відомо, що могутнє кочове військо не може існувати без землеробських племен і відповідної ремісничої бази. В цілому, щоб принизити скіфів, Геродот дотримується концепції, що скіфи були кочівниками (тобто більш варварами, а ніж осілі племена), а ще вони прийшли з Азії іраномовним народом.
Читаємо Геродота 4,20 (його опис границь Царської Скіфії) з поясненнями автора (Т.Д.):
"За Герром простягається країна, що називається Царською і скіфи, які в ній живуть, найхоробріші та найчисленніші і вони вважають інших скіфів своїми невільниками. (Дніпровська переправа-Герри та річкова Герра-ріка Обитічна царські кургани існують тут по свої обидва боки ! Тому Царська Скіфія не може тут бути "однобічною" відносно Геррів !).
Вони на півдні сягають аж до Тавріки (Кримські гори), а на схід - до рову (границя Керченського півострова), що як я сказав, прокопали народжені від сліпих, і до гавані на Маєтідському озері, що називається Кремни ( м. Бердянськ) Де які інші частини їхньої землі доходять до ріки Танаїда. ( Очевидно, що тут мається на увазі місто Танаїс у гирлі Дону, яке належало до Боспорської держави, а сама ця держава спочатку була залежна від Царської Скіфії. Самі Кремни і землі до Дону цілком належаль до Тісагетського скіфського царства).
Вище на північ від царських скіфів мешкають меланхлейни, це вже інша народність не скіфська. Вище від меланхлейнів, наскільки я знаю є болота і незалюднена країна". Кінець цитати.
В іншому описі Скіфії Геродот 4,107 про меланхлейнів сам собі заперечує, що у них "звичаї скіфські". Далі йде опис скіфо-перської війни з Дарієм Першим, хід якої Геродот дуже перекрутив і сфальшував. Трохи раніше Геродот 4,101 пише: "А сторона Скіфії від моря в середину країни до меланхлейнів, що живуть на півночі Скіфії, становить двадцять днів шляху. Одноденний шлях за моїми підрахунками дорівнює двумстам стадіям". При розмірі стадія 176,6 метрів відстань від моря до меланхлейнів буде 706,4 кілометрів . Якщо цю відстань міряти від Ольвії і далі на північ то вона досягне зони так званої юхнівської археологічної культури (Б.М.Мозолевський "Етнічна географія Скіфії" Київ 2013, С.62), яка немає ніякого стосунку до скіфської чи скіфоїдних культур, які південніше тут існують:Посульська, Ворсклинська та Північнодонецька групи. Посульська і Ворсклинська групи мають своє коріння на Правобережжі. Тобто царські скіфи, які зародились у басейні Бога, займали землі у межиріччі Дністра і Дніпра і ще частину лівобережних земель по річку Кільтиччя-Гіпакіріс, яка розмежовували Царську Скіфію від Тісагетського царства.
Звісно, що у Царській Скіфії проживало багато різних племен згаданих і незгаданих Геродотом, та іншими античними авторами. Царська Скіфія мала великі ресурси, адже їй підкорялись інші подібні і неподібні племена Євразії: від Дунаю до Алтаю і на Закавказзя, а ще вона перемогла у двох війнах величезну Перську імперію (Томіріс та Ідантірс) ...
Відомо, що могутнє кочове військо не може існувати без землеробських племен і відповідної ремісничої бази. В цілому, щоб принизити скіфів, Геродот дотримується концепції, що скіфи були кочівниками (тобто більш варварами, а ніж осілі племена), а ще вони прийшли з Азії іраномовним народом.
Читаємо Геродота 4,20 (його опис границь Царської Скіфії) з поясненнями автора (Т.Д.):
"За Герром простягається країна, що називається Царською і скіфи, які в ній живуть, найхоробріші та найчисленніші і вони вважають інших скіфів своїми невільниками. (Дніпровська переправа-Герри та річкова Герра-ріка Обитічна царські кургани існують тут по свої обидва боки ! Тому Царська Скіфія не може тут бути "однобічною" відносно Геррів !).
Вони на півдні сягають аж до Тавріки (Кримські гори), а на схід - до рову (границя Керченського півострова), що як я сказав, прокопали народжені від сліпих, і до гавані на Маєтідському озері, що називається Кремни ( м. Бердянськ) Де які інші частини їхньої землі доходять до ріки Танаїда. ( Очевидно, що тут мається на увазі місто Танаїс у гирлі Дону, яке належало до Боспорської держави, а сама ця держава спочатку була залежна від Царської Скіфії. Самі Кремни і землі до Дону цілком належаль до Тісагетського скіфського царства).
Вище на північ від царських скіфів мешкають меланхлейни, це вже інша народність не скіфська. Вище від меланхлейнів, наскільки я знаю є болота і незалюднена країна". Кінець цитати.
В іншому описі Скіфії Геродот 4,107 про меланхлейнів сам собі заперечує, що у них "звичаї скіфські". Далі йде опис скіфо-перської війни з Дарієм Першим, хід якої Геродот дуже перекрутив і сфальшував. Трохи раніше Геродот 4,101 пише: "А сторона Скіфії від моря в середину країни до меланхлейнів, що живуть на півночі Скіфії, становить двадцять днів шляху. Одноденний шлях за моїми підрахунками дорівнює двумстам стадіям". При розмірі стадія 176,6 метрів відстань від моря до меланхлейнів буде 706,4 кілометрів . Якщо цю відстань міряти від Ольвії і далі на північ то вона досягне зони так званої юхнівської археологічної культури (Б.М.Мозолевський "Етнічна географія Скіфії" Київ 2013, С.62), яка немає ніякого стосунку до скіфської чи скіфоїдних культур, які південніше тут існують:Посульська, Ворсклинська та Північнодонецька групи. Посульська і Ворсклинська групи мають своє коріння на Правобережжі. Тобто царські скіфи, які зародились у басейні Бога, займали землі у межиріччі Дністра і Дніпра і ще частину лівобережних земель по річку Кільтиччя-Гіпакіріс, яка розмежовували Царську Скіфію від Тісагетського царства.
Звісно, що у Царській Скіфії проживало багато різних племен згаданих і незгаданих Геродотом, та іншими античними авторами. Царська Скіфія мала великі ресурси, адже їй підкорялись інші подібні і неподібні племена Євразії: від Дунаю до Алтаю і на Закавказзя, а ще вона перемогла у двох війнах величезну Перську імперію (Томіріс та Ідантірс) ...
четвер, 25 вересня 2014 р.
Скіфські Герри та херологія.
Сліпа віра скіфологів у все, що написав Геродот дуже гальмує розвиток цієї науки.Зокрема це стосується вигаданого Геродотом іранського походження скіфів !? Описуючи Скіфію історик пише, що скіфських царів ховають у місцевості Герри, а ще існує річка Герра. Найбільше курганів скіфської знаті є в місцевості навколо дніпровської Кам*янко-Нікопольської переправи, про це повідомляє відомий скіфолог Б.М.Мозолевський "Етнічна географія Скіфії" Київ 2013, С.107 .
Річку Герру вдалося знайти, розшифровуючи загадки античного вченого - Тарас Дишкант "Географія" Клавдія Птолемея: Карта України" Львів 2009, С.38 . Це виявилась нинішня річка, що впадає в Азовське море - Обитічна. Довжиною майже 100 км, бере початок на південних схилах Приазовської височини.
Завдяки топографічній карті ( 2 км в 1 см) Запоріжської області в басейні річки Обитічної вдалося нарахувати курганів аж 27 штук! Сусідні території такого скупчення курганів не мають. Тобто це підтверджує, що на берегах цієї річки Обитічної-Герри справді ховали масово представників скіфської знаті .
Виправляючи власні невірні гіпотези вдалося встановити, що Приазовська височина - це "Аланські гори" за Клавдієм Птолемеєм - Тарас Дишкант "Рипейські гори" Львів 2012, С.6. І що кругом тих гір проживали здавна скіфо-алани. Зосередження курганів на річці, яка тече з гір на південь, вказує на те, що місцеві жителі користувалися міфологічним світоглядом про те, що боги їхні проживали далеко на Півночі, біля Великої Ведмедиці!
Дослідження більшості курганів цієї ріки зможе розв*язати чимало проблемних місць нашої Історії.
До автора цього допису (Т.Д.) давно вже приходила думка, що "герри" то є європейсько-домашні "хєрри". Кілька днів тому автор відвідав бібліотеку, погортав трохи різних словників і ось результати пошуків, від яких читачеві вже не важко буде зробити власні висновки.
Ось з німецької мови: herr - пан і багато є ще "чоловічих" слів з таким початком. У німецькій мові є ще слово: ger - метальний спис, просто спис. З іспанської: guerra - війна ! А слова "герой" та "герць" усі знають їхнє значення.
Очевидно, що намисто спочатку було суто чоловічим атрибутом, яке складалося із шнурка і нанизаним на нього зубів впольованих звірів. У нашому Карпатському регіоні воно зветься "гер-дан". Дан - був колись такий бог у наших предків.
Також очевидно, що слово "герр-хєрр" люди взяли із навколишнього світу звуків, подій: коли зустрічаються дві недружелюбні собаки - вони гарчать, ричать, скалять зуби, а статеві органи їх напружуються. Ось і виходить така історико-мовознавча херологія !:)) Собака вважається першою одомашненою твариною.
А ще як ми знаємо буйні свята із фалосами: Діонісії, Пріапа, Лібера, Шіву, нашого Ярила, Германа болгарського, Сатирів - то все стає на свої місця - нічого подібного в іранській міфології не було !
Скіфські Герри це ще один доказ європейського походження усіх європейських скіфів, нічого іранського тут не було !!!
Річку Герру вдалося знайти, розшифровуючи загадки античного вченого - Тарас Дишкант "Географія" Клавдія Птолемея: Карта України" Львів 2009, С.38 . Це виявилась нинішня річка, що впадає в Азовське море - Обитічна. Довжиною майже 100 км, бере початок на південних схилах Приазовської височини.
Завдяки топографічній карті ( 2 км в 1 см) Запоріжської області в басейні річки Обитічної вдалося нарахувати курганів аж 27 штук! Сусідні території такого скупчення курганів не мають. Тобто це підтверджує, що на берегах цієї річки Обитічної-Герри справді ховали масово представників скіфської знаті .
Виправляючи власні невірні гіпотези вдалося встановити, що Приазовська височина - це "Аланські гори" за Клавдієм Птолемеєм - Тарас Дишкант "Рипейські гори" Львів 2012, С.6. І що кругом тих гір проживали здавна скіфо-алани. Зосередження курганів на річці, яка тече з гір на південь, вказує на те, що місцеві жителі користувалися міфологічним світоглядом про те, що боги їхні проживали далеко на Півночі, біля Великої Ведмедиці!
Дослідження більшості курганів цієї ріки зможе розв*язати чимало проблемних місць нашої Історії.
До автора цього допису (Т.Д.) давно вже приходила думка, що "герри" то є європейсько-домашні "хєрри". Кілька днів тому автор відвідав бібліотеку, погортав трохи різних словників і ось результати пошуків, від яких читачеві вже не важко буде зробити власні висновки.
Ось з німецької мови: herr - пан і багато є ще "чоловічих" слів з таким початком. У німецькій мові є ще слово: ger - метальний спис, просто спис. З іспанської: guerra - війна ! А слова "герой" та "герць" усі знають їхнє значення.
Очевидно, що намисто спочатку було суто чоловічим атрибутом, яке складалося із шнурка і нанизаним на нього зубів впольованих звірів. У нашому Карпатському регіоні воно зветься "гер-дан". Дан - був колись такий бог у наших предків.
Також очевидно, що слово "герр-хєрр" люди взяли із навколишнього світу звуків, подій: коли зустрічаються дві недружелюбні собаки - вони гарчать, ричать, скалять зуби, а статеві органи їх напружуються. Ось і виходить така історико-мовознавча херологія !:)) Собака вважається першою одомашненою твариною.
А ще як ми знаємо буйні свята із фалосами: Діонісії, Пріапа, Лібера, Шіву, нашого Ярила, Германа болгарського, Сатирів - то все стає на свої місця - нічого подібного в іранській міфології не було !
Скіфські Герри це ще один доказ європейського походження усіх європейських скіфів, нічого іранського тут не було !!!
понеділок, 22 вересня 2014 р.
Спаргапейт - засновник Скіфської держави.
Геродот 4,76 перелічує династію скіфських царів: першим йде - Спаргапейт, другим Лік, третім Гнур, далі Савлій та Ідантірс.
За Діогеном Лаертським у Гнура ще були сини Анахарсіс і Кадуїд. Життя відомого Анахарсіса по багатьом даним вкладається у такі хронологічні рамки: 620(10) - 550(40) рр. до н.е. (А.С.Русяєва "Славетний мудрець-скіф Анахарсіс" Київ 2001 р.). Тоді головні роки діяльності першого скіфського царя Спаргапейта будуть мати такі часові рамки: 700 - 675 рр. до н.е. (одне покоління це 25-30 років).
За археологічними даними скіфська культура починається з 7 ст. до н.е. - бачимо, що тут суперечностей немає! На річці Бог (Південний Буг) за тим же Геродотом у верхів*ї ріки було велике озеро де паслися дикі білі (сакральні) коні, а нижче по течії ріки стояв казан Аріанта, як пам*ятник всієї Скіфії!
За археологічними даними в басейні Південного Бугу є тільки одне велике скіфське городище Немирівське, кругле (святе) у плані і має свій початок у 7 ст. до н.е. З цього випливає, що його будівничим міг бути тільки перший скіфський цар Спаргапейт ! Гекатей згадує місто у Скіфії - Кардес ( тут корінь - серце) можливо так і звалася столиця Скіфії, а нині просто Немирвіське городище!?
Нині переважно більшість скіфологів впевнена, що кочові скіфи були іраномовними, як про це писав Геродот. За Стефаном Візантійським "скіфи - фракійське племя", а Плутарх писав, що кельти мішались із скіфами і творили військо, що мало спільну назву "кельтоскіфи".
Якщо знову вернутись до археологічних даних Скіфських часів - то вони не творять тут якоїсь однієї археологічної культури. Елементи "фракійської та гальштатської культур досить добре простежується на археолгічних пам*ятках Лісостепу, особливо Немирівського городища " ( вже згадувана А.С.Русяєва С.40).
Тому думається пошукати мовні коріння імені Спаргапейт у архаїчній англійській (кельтській) мові особливих заперечень нівкого не буде: spar - матч, бій півнів, суперечка, боксувати, битися, pay - плата, платня, розплата, карати, робити... "Боєва розплата" - можливий переклад імені Спаргапейт. Більш точний переклад дадуть мовознавці, а чим більше слово має значень - тим воно давніше! Очевидно, що ім*я Спаргапейт отримав коли об*єднав усі проскіфські племена.
Вірогідно, що Немирівське городище будувалось за один раз. Зійшлося все військо Спаргапейта (літом) і за один чи два тижні насипало вали, викопало рови і збудувало в*їздні дерев*яні вежі з воротами.
А вали ніде не розмило, не осунулися, хоч стоять вже 2700 років!!! Очевидно, що землю з вибраних валів носили у плетених кошиках з верболозу, як у давньому Вавілоні. Велика кількість людей носила землю іще міцно своїми ногами її утрамбовувала, а після закінчення валу його обкладали накопаним дерном, щоби через осінь-зиму-весну вал не розмивався дощами-снігом. Тільки в одному місці, де вал загатив невелику долину і тут утворилося невелике болото-озерце - вал понижується десь на метр.
У східній частині городища, де вал з обох боків обступає ліс сьогодні, через вал йде невелика дорога, яка піднімається по валу вверх і потім вниз. Тобто вал виглядає незакінченим !? Це підтверджує ранішу догадку, що це було зроблено будівельниками спеціально. За давнім світоглядом: коли якусь річ зроблено (завершено) то до неї приходить Смерть. Недоробленість частини валу, якраз навпроти сходу Сонця цю здогадку і підтверджує!
Отож маємо вагомі аргументи, що Історію державності України слід почанати із засновника Скіфської держави - Спаргапейта і його столиці - Немирівського скіфського городища !..
За Діогеном Лаертським у Гнура ще були сини Анахарсіс і Кадуїд. Життя відомого Анахарсіса по багатьом даним вкладається у такі хронологічні рамки: 620(10) - 550(40) рр. до н.е. (А.С.Русяєва "Славетний мудрець-скіф Анахарсіс" Київ 2001 р.). Тоді головні роки діяльності першого скіфського царя Спаргапейта будуть мати такі часові рамки: 700 - 675 рр. до н.е. (одне покоління це 25-30 років).
За археологічними даними скіфська культура починається з 7 ст. до н.е. - бачимо, що тут суперечностей немає! На річці Бог (Південний Буг) за тим же Геродотом у верхів*ї ріки було велике озеро де паслися дикі білі (сакральні) коні, а нижче по течії ріки стояв казан Аріанта, як пам*ятник всієї Скіфії!
За археологічними даними в басейні Південного Бугу є тільки одне велике скіфське городище Немирівське, кругле (святе) у плані і має свій початок у 7 ст. до н.е. З цього випливає, що його будівничим міг бути тільки перший скіфський цар Спаргапейт ! Гекатей згадує місто у Скіфії - Кардес ( тут корінь - серце) можливо так і звалася столиця Скіфії, а нині просто Немирвіське городище!?
Нині переважно більшість скіфологів впевнена, що кочові скіфи були іраномовними, як про це писав Геродот. За Стефаном Візантійським "скіфи - фракійське племя", а Плутарх писав, що кельти мішались із скіфами і творили військо, що мало спільну назву "кельтоскіфи".
Якщо знову вернутись до археологічних даних Скіфських часів - то вони не творять тут якоїсь однієї археологічної культури. Елементи "фракійської та гальштатської культур досить добре простежується на археолгічних пам*ятках Лісостепу, особливо Немирівського городища " ( вже згадувана А.С.Русяєва С.40).
Тому думається пошукати мовні коріння імені Спаргапейт у архаїчній англійській (кельтській) мові особливих заперечень нівкого не буде: spar - матч, бій півнів, суперечка, боксувати, битися, pay - плата, платня, розплата, карати, робити... "Боєва розплата" - можливий переклад імені Спаргапейт. Більш точний переклад дадуть мовознавці, а чим більше слово має значень - тим воно давніше! Очевидно, що ім*я Спаргапейт отримав коли об*єднав усі проскіфські племена.
Вірогідно, що Немирівське городище будувалось за один раз. Зійшлося все військо Спаргапейта (літом) і за один чи два тижні насипало вали, викопало рови і збудувало в*їздні дерев*яні вежі з воротами.
А вали ніде не розмило, не осунулися, хоч стоять вже 2700 років!!! Очевидно, що землю з вибраних валів носили у плетених кошиках з верболозу, як у давньому Вавілоні. Велика кількість людей носила землю іще міцно своїми ногами її утрамбовувала, а після закінчення валу його обкладали накопаним дерном, щоби через осінь-зиму-весну вал не розмивався дощами-снігом. Тільки в одному місці, де вал загатив невелику долину і тут утворилося невелике болото-озерце - вал понижується десь на метр.
У східній частині городища, де вал з обох боків обступає ліс сьогодні, через вал йде невелика дорога, яка піднімається по валу вверх і потім вниз. Тобто вал виглядає незакінченим !? Це підтверджує ранішу догадку, що це було зроблено будівельниками спеціально. За давнім світоглядом: коли якусь річ зроблено (завершено) то до неї приходить Смерть. Недоробленість частини валу, якраз навпроти сходу Сонця цю здогадку і підтверджує!
Отож маємо вагомі аргументи, що Історію державності України слід почанати із засновника Скіфської держави - Спаргапейта і його столиці - Немирівського скіфського городища !..
понеділок, 15 вересня 2014 р.
Казан скіфського царя Аріанта.
За переказами Геродота у верхів*ї ріки Південний Буг (Гіпаніс) паслися дикі білі (сакральні) коні, а в пониззі цієї ріки на одній з її приток (р. Мертвовід) був поставлений Аріантом казан виготовлений із наконечників стріл (Геродот 4, 81), а майже посередині цієї ріки є відоме велике скіфське Немирівське городище, майже правильної круглої форми. Стало зрозуміло, що саме з цієї ріки і цього городища почалася Скіфія !
Але Геродот пише, що в його час цією державою правили "царські скіфи", основні землі яких були у Криму. Постало питання, яке здавалось, що немає розв*язку: А коли ж то скіфська влада "немирівської" династії перейшла до "кримської" ?? І ось буквально вчора вдалося побачити правильну відповідь на це питання.
За відомим скіфознавцем на Немирівському городищу скіфське життя тривало від середини 7 до кінця 6 ст. до н.е. (Б.Мозолевський "Етнічна географія Скіфії" Київ 2013, С.54). Тут на скіфологів чатує кілька нерозв*язаних питань, які недають їм по-справжньому полюбити це Немирівське городище. Перше: Чому таке велике і до певної міри сакральне городище (кругле) і неприступне було покинуто скіфами ?? Друге: За загальноприйнятою версією кочові "іраномовні" скіфи з*являються у нас тільки напочатку 5 ст. до до н.е., невідомо звідки приходячи і незалишаючи чогось потім "іранського"? Тоді у скіфологів виникає питання: А чи було Немирівське городище скіфським, якщо самі скіфи з*явились тут після всього ??
У 529 і 519 роках до н.е. Скіфія і скіфи у двох переможних війнах супроти величезної Перської імперії утвердили за собою славу "непереможених" !! В тодішньому світі не було ворога, який би міг напасти на Скіфію і від цього факту великі і численні скіфські городища фактично втрачають своє оборонно-військове значення...
Скіфські царі переносять свою увагу на кінне військо. Закуті в залізну броню коні і люди були непереможними! Ось, що про це військо пише сучасний військовий експерт: "У скіфів кіннота вперше в історії війн і воєнного мистецтва стає основним родом війська.Зародився новий рід війська - стратегічна кіннота, який проіснував, аж до середини ХХ ст." - В.Грицюк "Військо скіфів" Київ 2009, С.123.
Найкращі умови для розведення великої кількості коней це степова зона нинішньої України. Столичним регіоном Скіфії стає місцевість довкола Кам*янко-Нікопольської переправи, згаданий вище Б.Мозолевський С.107 . Тут найбільше відомо царських курганів скіфів.
Цікаво, що віддаль між Нікольською переправою і місцем де був казан Аріанта прямо по-карті майже відповідає віддалі між Немирівським городищем і місцем де був казан. Місце Нікопольської переправи неможливо перенести кудись, а ось місце для казана і побудови Немирівського городища можна було вибрати відносно цієї дніпровської переправи! Очевидно, що в часи правління скіфського царя Аріанта відбулося перенесення столиці Скіфії з Немирівського городища в район земель Нікопольської переправи. Якби таке перенесення відбувалось з якимісь збройними сутичками, то еллінські автори про це обов*язково би написали. Казан Аріанта був поставлений рівновіддалено від старої і нової скіфських столиць, що й примирило прихильників старого і нового.. Ще Геродот пище, що Аріант пригрозив скіфам смертю, якщо вони не принесуть по наконечнику стріли. Очевидно, що це в більшій мірі відносилося до віддалених земель Скіфської держави.
Найбвльш вірогідно, що таку серйозну погрозу міг зробити скіфський цар, який приймав участь у війні 519 року, проти Дарія Першого. Тоді цілим скіфським військом керував Ідантірс, цілком можливо, що Аріант був його сином і приймав участь у війні у статусі царевича. Після смерті батька Аріант вирішив взнати точну кількість населення (очевидно боєздатного) у своїй державі і затіяв ось такий "перепис" населення !
Очевидно, що казан Аріанта не міг бути виготовленим таким величезним,ємкістю у 600 амфор . Цифра 600 є цілком сакральна і складає близнюкову двоїну числа 300. А "триста спартанців", як і інших воїнів розкладається на шість частин по 50 чоловік і це число (50) також є сакральним. Шість частин по всіх сторонах світу, а ще вогонь всередині складають Божу повноту Світу ( 7 богів).
А ось товщини казану було би достатньо і один чи два пальці, а теоретично скіфські металурги підрахували, що із зібраного металу можна було виготовити казан саме такої товщини ( шість пальців) не виходячи за встановленний, святий його об*єм у 600 амфор. Вірогідно, що у гирлі р. Мертвовід був встановлений більш менш звичайний казан для жертвоприношень з нього.
Двоє науковців пробували визначити розміри казана Аріанта (ж-л. "Археологія" Київ 1989, С.117-121), і у них вийшли цифри, що скіфів могло бути від 3,4 до 15,6 мільйона чоловік. І вони вирішили, що у Північному Причорномор*ї такої кількості люду не могло проживати. Але якщо взяти розміри Скіфської держави від Алтаю і до Дунаю і далі, Середня Азія і Кавказ , то середня цифра може бути цілком можливою від вирахуваних чисел.
Отож найбільш вірогідно, що Аріант був сином, якоїсь царівни із земель Нікопольської - Кам*янецької переправи, саме за його правління почалося своєрідна "скіфізація" місцевого скіфського населення.
Але Геродот пише, що в його час цією державою правили "царські скіфи", основні землі яких були у Криму. Постало питання, яке здавалось, що немає розв*язку: А коли ж то скіфська влада "немирівської" династії перейшла до "кримської" ?? І ось буквально вчора вдалося побачити правильну відповідь на це питання.
За відомим скіфознавцем на Немирівському городищу скіфське життя тривало від середини 7 до кінця 6 ст. до н.е. (Б.Мозолевський "Етнічна географія Скіфії" Київ 2013, С.54). Тут на скіфологів чатує кілька нерозв*язаних питань, які недають їм по-справжньому полюбити це Немирівське городище. Перше: Чому таке велике і до певної міри сакральне городище (кругле) і неприступне було покинуто скіфами ?? Друге: За загальноприйнятою версією кочові "іраномовні" скіфи з*являються у нас тільки напочатку 5 ст. до до н.е., невідомо звідки приходячи і незалишаючи чогось потім "іранського"? Тоді у скіфологів виникає питання: А чи було Немирівське городище скіфським, якщо самі скіфи з*явились тут після всього ??
У 529 і 519 роках до н.е. Скіфія і скіфи у двох переможних війнах супроти величезної Перської імперії утвердили за собою славу "непереможених" !! В тодішньому світі не було ворога, який би міг напасти на Скіфію і від цього факту великі і численні скіфські городища фактично втрачають своє оборонно-військове значення...
Скіфські царі переносять свою увагу на кінне військо. Закуті в залізну броню коні і люди були непереможними! Ось, що про це військо пише сучасний військовий експерт: "У скіфів кіннота вперше в історії війн і воєнного мистецтва стає основним родом війська.Зародився новий рід війська - стратегічна кіннота, який проіснував, аж до середини ХХ ст." - В.Грицюк "Військо скіфів" Київ 2009, С.123.
Найкращі умови для розведення великої кількості коней це степова зона нинішньої України. Столичним регіоном Скіфії стає місцевість довкола Кам*янко-Нікопольської переправи, згаданий вище Б.Мозолевський С.107 . Тут найбільше відомо царських курганів скіфів.
Цікаво, що віддаль між Нікольською переправою і місцем де був казан Аріанта прямо по-карті майже відповідає віддалі між Немирівським городищем і місцем де був казан. Місце Нікопольської переправи неможливо перенести кудись, а ось місце для казана і побудови Немирівського городища можна було вибрати відносно цієї дніпровської переправи! Очевидно, що в часи правління скіфського царя Аріанта відбулося перенесення столиці Скіфії з Немирівського городища в район земель Нікопольської переправи. Якби таке перенесення відбувалось з якимісь збройними сутичками, то еллінські автори про це обов*язково би написали. Казан Аріанта був поставлений рівновіддалено від старої і нової скіфських столиць, що й примирило прихильників старого і нового.. Ще Геродот пище, що Аріант пригрозив скіфам смертю, якщо вони не принесуть по наконечнику стріли. Очевидно, що це в більшій мірі відносилося до віддалених земель Скіфської держави.
Найбвльш вірогідно, що таку серйозну погрозу міг зробити скіфський цар, який приймав участь у війні 519 року, проти Дарія Першого. Тоді цілим скіфським військом керував Ідантірс, цілком можливо, що Аріант був його сином і приймав участь у війні у статусі царевича. Після смерті батька Аріант вирішив взнати точну кількість населення (очевидно боєздатного) у своїй державі і затіяв ось такий "перепис" населення !
Очевидно, що казан Аріанта не міг бути виготовленим таким величезним,ємкістю у 600 амфор . Цифра 600 є цілком сакральна і складає близнюкову двоїну числа 300. А "триста спартанців", як і інших воїнів розкладається на шість частин по 50 чоловік і це число (50) також є сакральним. Шість частин по всіх сторонах світу, а ще вогонь всередині складають Божу повноту Світу ( 7 богів).
А ось товщини казану було би достатньо і один чи два пальці, а теоретично скіфські металурги підрахували, що із зібраного металу можна було виготовити казан саме такої товщини ( шість пальців) не виходячи за встановленний, святий його об*єм у 600 амфор. Вірогідно, що у гирлі р. Мертвовід був встановлений більш менш звичайний казан для жертвоприношень з нього.
Двоє науковців пробували визначити розміри казана Аріанта (ж-л. "Археологія" Київ 1989, С.117-121), і у них вийшли цифри, що скіфів могло бути від 3,4 до 15,6 мільйона чоловік. І вони вирішили, що у Північному Причорномор*ї такої кількості люду не могло проживати. Але якщо взяти розміри Скіфської держави від Алтаю і до Дунаю і далі, Середня Азія і Кавказ , то середня цифра може бути цілком можливою від вирахуваних чисел.
Отож найбільш вірогідно, що Аріант був сином, якоїсь царівни із земель Нікопольської - Кам*янецької переправи, саме за його правління почалося своєрідна "скіфізація" місцевого скіфського населення.
вівторок, 9 вересня 2014 р.
Газетні смужки навхрест.
В часи Другої світової війни (1939-1945 рр.) у містаї на віконне скло наклеювали газетні смужки, щоби підчас бомбового удару, зокрема вибухової хвилі це скло не дуже розліталось по кімнаті, ранячи людей, які на той час перебували у ній.
Шановні громадяни України!!! Давайте не будемо чекати на якесь рішення Президента України, чи Верховної Ради, а чи Кабінету міністрів, чи іншої нашої влади - давайте наклеїмо газетні смужки на наші вікна і хай всі бачать, що ми готовимося до війни з російським агресором! Адже ці смужки можна за півдня мокрою шматою прибрати з вікон...
Давайте таким чином скажемо, покажемо Путіну і решту Світу, що у нас таки йде війна, яка має назву "АТО" ! Ось такий флешмоб !!!
Хай дипломати і закордонні гості Києва і великих міст України побачуть, що справи тут серйозні. Усі нижні поверхи будівель можна заклеїти навхрест, а перед тим наклеїти прозору плівку...
Зараз ми загрузли у питанні: чи вводити воєнне становище, чи ні ?? Але при бажанні Президента України у нас є ціла армія офіційних безробітних, яку можна запросто використати для побудови фортифікаційних споруд, сидіння біля поранених, на ремонтних заводах воєнної техніки, для патрулювання вулиць і територій і т.п., платячи їм звісно хоч мінімальну зарплату ...
А ще на перших поверхах вікон, вітрин можна наклеїти фотографії зруйнованих будинків із Донецької і Луганської областей ...
Шановні громадяни України!!! Давайте не будемо чекати на якесь рішення Президента України, чи Верховної Ради, а чи Кабінету міністрів, чи іншої нашої влади - давайте наклеїмо газетні смужки на наші вікна і хай всі бачать, що ми готовимося до війни з російським агресором! Адже ці смужки можна за півдня мокрою шматою прибрати з вікон...
Давайте таким чином скажемо, покажемо Путіну і решту Світу, що у нас таки йде війна, яка має назву "АТО" ! Ось такий флешмоб !!!
Хай дипломати і закордонні гості Києва і великих міст України побачуть, що справи тут серйозні. Усі нижні поверхи будівель можна заклеїти навхрест, а перед тим наклеїти прозору плівку...
Зараз ми загрузли у питанні: чи вводити воєнне становище, чи ні ?? Але при бажанні Президента України у нас є ціла армія офіційних безробітних, яку можна запросто використати для побудови фортифікаційних споруд, сидіння біля поранених, на ремонтних заводах воєнної техніки, для патрулювання вулиць і територій і т.п., платячи їм звісно хоч мінімальну зарплату ...
А ще на перших поверхах вікон, вітрин можна наклеїти фотографії зруйнованих будинків із Донецької і Луганської областей ...
неділю, 7 вересня 2014 р.
Очевидні речі, які викривають політику Кремля !
Такими речами є російські газогони: Північний і Південний потоки.
Підготовчі роботи Північного почалися ще в 1997 році, а будова у 2005 році, 2011 році запрацювала перша нитка газопроводу. Газ поставляється в Німечину.
Південний потік має початок 2007 року, будівництво почалося в грудні 2012 року. Ще не збудований.
Спільна риса, що їх об*єднює - те що вони йдуть морями Балтійським і Чорним і минають такі країни, як Україну, Білорусь, Литву, Латвію, Естонію, Польщу.
Якби Путін (Кремль) хотів співпрацювати з вищезгаданими країнами - то ці газопроводи йшли би землями цих країн - була би нормальна економічна залежність і ціна була б значно нижча при їх побудові ! І ці газопроводи тільки б зближували між собою згадані країни !
Ще коли почали будівництво Північного потоку, то польські депутати сказали таке: " ... що будівництво цього газопроводу загрожує безпеці і незалежності Польщі" !
Бачимо, що польські депутати аж ніяк не помилялися !!!
Нищення України кремлівські стратеги запланували як бачимо ще у 1997 році !
Підготовчі роботи Північного почалися ще в 1997 році, а будова у 2005 році, 2011 році запрацювала перша нитка газопроводу. Газ поставляється в Німечину.
Південний потік має початок 2007 року, будівництво почалося в грудні 2012 року. Ще не збудований.
Спільна риса, що їх об*єднює - те що вони йдуть морями Балтійським і Чорним і минають такі країни, як Україну, Білорусь, Литву, Латвію, Естонію, Польщу.
Якби Путін (Кремль) хотів співпрацювати з вищезгаданими країнами - то ці газопроводи йшли би землями цих країн - була би нормальна економічна залежність і ціна була б значно нижча при їх побудові ! І ці газопроводи тільки б зближували між собою згадані країни !
Ще коли почали будівництво Північного потоку, то польські депутати сказали таке: " ... що будівництво цього газопроводу загрожує безпеці і незалежності Польщі" !
Бачимо, що польські депутати аж ніяк не помилялися !!!
Нищення України кремлівські стратеги запланували як бачимо ще у 1997 році !
четвер, 4 вересня 2014 р.
Рада Добровольчих Батальйонів.
Учора бачив фото представників добровольчих батальйонів, які пікетували адміністрацію Президента України з вимогою, щоби їм дали важке озброєння для боротьби із ворогом, який хоче поневолити нашу землю!!!
Тоді подумалося: Хлопці це не так робиться! Треба було колоною по тротуарах йти по всіх державних установах і презентувати всюди на листочку А-4 свої вимоги - щоби найбільше людей Вас бачило і чуло!
А ранком ( 5 вересня 2014 р.) мені стало страшно, адже в подібну ситуацію український народ вже потрапляв!!!
Ось дані із грубечої книги "Історія українського війська" видана у Львові, 4-е видання - 1992 році.: С.363 -18 травня 1917 року відбувся Перший Всеукраїнський Військовий З*їзд. Тоді до президії з*їзду було вибрано М.Грушевського, С.Петлюру, В.Винниченка... 18-23 червня 1917 року відбувся Другтй з*їзд, делегатів спочатку було 1976 чоловік, які представляли 1.732.442 вояків (українських) - тобто 1,7 млн чоловік !?!! Третій з*їзд відбувся 2-12 листопада 1917 року.
Ні Грушевський, ні Петлюра, ні Винниченко не хотіли, щоби була українська армія, вони хотіли побудувати соціалізм разом з російськими більшовиками.
25 грудня 1917 року російські більшовики маючи всього 30 тисяч війська, 60 гармат і 10 бронеппоїздів почали війну проти України (С.402). 29 січня 1918 року під Крутами кілька сотень студентів хотіли зупинити цю навалу ! І все !!! А дальше мілійони жертв українського народу від більшовицького терору...
Потрібно, на мою думку зараз створити Громадську Організацію "Рада Добровольчих Батальйонів", яка би просувала в народні маси свої (народні) інтереси, кожен день можна моніторити і давати результати прихильності до сучасних партій, які йдуть на Вибори-2014 р. , Написати Іловайську історію, опираючись на всім відомі і невідомі факти.
Верховна влада в Україні 2014 року нібито оновилась, але за духом залишилась в старому часі. Крім того історія України, ні сьогодні, ні 26 жовтня 2014 року не закінчується, і ворог залишається ворогом попри його єхидні ухмилки...
Тоді подумалося: Хлопці це не так робиться! Треба було колоною по тротуарах йти по всіх державних установах і презентувати всюди на листочку А-4 свої вимоги - щоби найбільше людей Вас бачило і чуло!
А ранком ( 5 вересня 2014 р.) мені стало страшно, адже в подібну ситуацію український народ вже потрапляв!!!
Ось дані із грубечої книги "Історія українського війська" видана у Львові, 4-е видання - 1992 році.: С.363 -18 травня 1917 року відбувся Перший Всеукраїнський Військовий З*їзд. Тоді до президії з*їзду було вибрано М.Грушевського, С.Петлюру, В.Винниченка... 18-23 червня 1917 року відбувся Другтй з*їзд, делегатів спочатку було 1976 чоловік, які представляли 1.732.442 вояків (українських) - тобто 1,7 млн чоловік !?!! Третій з*їзд відбувся 2-12 листопада 1917 року.
Ні Грушевський, ні Петлюра, ні Винниченко не хотіли, щоби була українська армія, вони хотіли побудувати соціалізм разом з російськими більшовиками.
25 грудня 1917 року російські більшовики маючи всього 30 тисяч війська, 60 гармат і 10 бронеппоїздів почали війну проти України (С.402). 29 січня 1918 року під Крутами кілька сотень студентів хотіли зупинити цю навалу ! І все !!! А дальше мілійони жертв українського народу від більшовицького терору...
Потрібно, на мою думку зараз створити Громадську Організацію "Рада Добровольчих Батальйонів", яка би просувала в народні маси свої (народні) інтереси, кожен день можна моніторити і давати результати прихильності до сучасних партій, які йдуть на Вибори-2014 р. , Написати Іловайську історію, опираючись на всім відомі і невідомі факти.
Верховна влада в Україні 2014 року нібито оновилась, але за духом залишилась в старому часі. Крім того історія України, ні сьогодні, ні 26 жовтня 2014 року не закінчується, і ворог залишається ворогом попри його єхидні ухмилки...
середу, 3 вересня 2014 р.
Культові скарби часів бронзи.
У Флавія Філострата в "Житті Аполонія Тіанського" кн.3,21 згадується таке діяння індійського царя Ганга: "... зарив він у землю сім незламних мечів, щоби ніяке чудовисько не наближалося до його царства".
Цікаву наукову статтю про скарби бронзового і раннього заліза із вмістом 7 предметів написав львівський історик, археолог Дмитро Павлів : "Скарб с. Руда та деякі аспекти культової практики у гальштатський період на заході України" це із збірника "Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині" Випуск 9, Львів 2005, С.257 . Переважно такі скарби бувають із сьомома бронзовими кельтами, а також браслетами, а на Закарпатті трапився скарб із сьомома бронзовими мечами! Д.Павлів пише, що на території зокрема Польщі (південної) було знайдено кілька десятків подібних скарбів, а ще він наводить багато прикладів шанування числа "сім".
Святе значення числа "сім" має свою просторово-часову сутність: сім зірок Великого Воза (Ведмедиці) давали змогу точно орієнтуватися за сторонами світу, а Місячний календар містив у собі чотири "сімки" - 28 днів. Ще Дмитро пояснював, що скарби подібного типу із числом сім предметів були для вшанування сонячних божеств ?! Тепер можна твердо сказати, що такі культові скарби мали пряме відношення до Землі-годувальниці !
Чи була у давніх індійців така культова практика невідомо (авторові Т.Д.), адже Флавій міг просто її перенести на персонаж свого роману, взявши її із європейського минулого, зокрема кельтського.
За Флавієм ми ще можемо зробити висновок, що кожен такий культовий скарб був справді - царським.. Чимало таких скарбів походять з 8 ст. до н.е., з тих неспокійних часів є і Михалківські золоті скарби, як бачимо все сходиться .
Вивчення світогляду наших предків тепер можна сказати стоїть на правильному шляху ...
Цікаву наукову статтю про скарби бронзового і раннього заліза із вмістом 7 предметів написав львівський історик, археолог Дмитро Павлів : "Скарб с. Руда та деякі аспекти культової практики у гальштатський період на заході України" це із збірника "Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині" Випуск 9, Львів 2005, С.257 . Переважно такі скарби бувають із сьомома бронзовими кельтами, а також браслетами, а на Закарпатті трапився скарб із сьомома бронзовими мечами! Д.Павлів пише, що на території зокрема Польщі (південної) було знайдено кілька десятків подібних скарбів, а ще він наводить багато прикладів шанування числа "сім".
Святе значення числа "сім" має свою просторово-часову сутність: сім зірок Великого Воза (Ведмедиці) давали змогу точно орієнтуватися за сторонами світу, а Місячний календар містив у собі чотири "сімки" - 28 днів. Ще Дмитро пояснював, що скарби подібного типу із числом сім предметів були для вшанування сонячних божеств ?! Тепер можна твердо сказати, що такі культові скарби мали пряме відношення до Землі-годувальниці !
Чи була у давніх індійців така культова практика невідомо (авторові Т.Д.), адже Флавій міг просто її перенести на персонаж свого роману, взявши її із європейського минулого, зокрема кельтського.
За Флавієм ми ще можемо зробити висновок, що кожен такий культовий скарб був справді - царським.. Чимало таких скарбів походять з 8 ст. до н.е., з тих неспокійних часів є і Михалківські золоті скарби, як бачимо все сходиться .
Вивчення світогляду наших предків тепер можна сказати стоїть на правильному шляху ...
вівторок, 2 вересня 2014 р.
Скіфи у романі Флавія Філострата.
Грецький автор Флавій Філострат народився приблизно у 170 р., помер 244-249 роках н.е. Він зокрема написав книгу "Життя Аполонія Тіанського", яка була досить популярною, яка описувала подорожі по відомому тоді римлянам світу: Вавілон, Індія, Єгипет, Гераклові Стовпи, розглядалось чимало філософських і життєвих питань. Одним словом це була антична пригодницька художня література, яка скіфологів здається не зацікавила.Українського перекладу цієї книги здається ще немає, але він безсумніву потрібен, бо там є досить цікаві згадки про наших предків - скіфів. Автор (Т.Д.) користувався російським перекладом цієї книги за 1985 рік.
В кн. 1,13 говориться, що були брехуни, які говорили, що Аполоній (головний герой) цілий рік прожив у скіфів де віддавався любовним втіхам . Флавій пише, що Аполоній "у скіфів то й ніколи не був".
кн.1,31 пишеться про "жертву Сонцю чистопородного білого нісейського жеребця, обвішаного брязкальцями, ніби для тріумфальної ходи". Згадаємо дуже коротку згадку Геродота кн.4,52 про скіфських диких білих коней, які паслися біля великого озера. Очевидно, що їх також приносили в жертву Сонцю !?
кн.2, 2 "Разом з іншими горами Тавр та Кавказ обступає і межує Скіфію з Індією, досягаючи Меотиди і лівобережжя Понту і простягається на двадцять тисяч стадій (3.532 км), ось така довжина в цілому Кавказького хребта". Для нас тут найціцавіше, що Скіфія межувала з Індією !?
кн.2,3 згадується, що Прометей був прикутий на Кавказі. В Есхіла Прометей закутий "на краю землі у Скіфії". Для творчості особа Прометея була досить цікава і пізніше автори поселяють його на Кавказі, хоча це і не "край землі".
кн.2, 43 згадується про крайній вівтар Олександра Македонського у вигляді мідного стовпа з написом "Олександр тут зупинився" у Індії. Про вівтар Македонського у Європейській Сарматії згадує Клавдій Птолемей та інші автори.
кн.3, 20 розповідає про царя Ганга, який відбив напад скіфів на Індію, які вдерлися через Кавказ .Здається скіфологи про зіткнення скіфів та індійців зовсім нічого не пишуть !?
кн.3, 21 розповідає, що цар Ганг зарив у землю сім мечей, щоби "ніяке чудовисько не наближалось до його царства". Про знаходження "скарбів-жертвоприношень" дуже гарну статтю написав Дмитро Павлів у збірнику "Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Випуск 9. Львів 2005, СС. 257-272 . Тут в основному згадуються скарби із сімома бронзовими кельтами, але у Закарпатті біля с. Чорний Потік був знайдений скарб із семи бронзових мечів, "які стояли сторча у ямі" (С.261).
кн.6, 20 пишеться, що у Спарті керівників спартанців шмагали біля "Артеміди Скіфської" !? Про цю Артеміду скіфологи , здається також мовчать, але це дуже цікавий факт!!! За Геродотом 6,84 скіфи мали переговори з спартанським царем, які закінчилися безрезультатно, щодо спільного походу проти Перської імперії.
кн.7, 26 говориться про розміри Скіфії, що скіфи "заперті між Істром, Фермодонтом і Танаїсом".
Ще відомі листи Аполонія Тіанського: "61. До Лесбонакту. Анахарсіс Скіфський був мудрець, а то що він був скіфом, так це для його мудрості не втрата"....
В кн. 1,13 говориться, що були брехуни, які говорили, що Аполоній (головний герой) цілий рік прожив у скіфів де віддавався любовним втіхам . Флавій пише, що Аполоній "у скіфів то й ніколи не був".
кн.1,31 пишеться про "жертву Сонцю чистопородного білого нісейського жеребця, обвішаного брязкальцями, ніби для тріумфальної ходи". Згадаємо дуже коротку згадку Геродота кн.4,52 про скіфських диких білих коней, які паслися біля великого озера. Очевидно, що їх також приносили в жертву Сонцю !?
кн.2, 2 "Разом з іншими горами Тавр та Кавказ обступає і межує Скіфію з Індією, досягаючи Меотиди і лівобережжя Понту і простягається на двадцять тисяч стадій (3.532 км), ось така довжина в цілому Кавказького хребта". Для нас тут найціцавіше, що Скіфія межувала з Індією !?
кн.2,3 згадується, що Прометей був прикутий на Кавказі. В Есхіла Прометей закутий "на краю землі у Скіфії". Для творчості особа Прометея була досить цікава і пізніше автори поселяють його на Кавказі, хоча це і не "край землі".
кн.2, 43 згадується про крайній вівтар Олександра Македонського у вигляді мідного стовпа з написом "Олександр тут зупинився" у Індії. Про вівтар Македонського у Європейській Сарматії згадує Клавдій Птолемей та інші автори.
кн.3, 20 розповідає про царя Ганга, який відбив напад скіфів на Індію, які вдерлися через Кавказ .Здається скіфологи про зіткнення скіфів та індійців зовсім нічого не пишуть !?
кн.3, 21 розповідає, що цар Ганг зарив у землю сім мечей, щоби "ніяке чудовисько не наближалось до його царства". Про знаходження "скарбів-жертвоприношень" дуже гарну статтю написав Дмитро Павлів у збірнику "Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Випуск 9. Львів 2005, СС. 257-272 . Тут в основному згадуються скарби із сімома бронзовими кельтами, але у Закарпатті біля с. Чорний Потік був знайдений скарб із семи бронзових мечів, "які стояли сторча у ямі" (С.261).
кн.6, 20 пишеться, що у Спарті керівників спартанців шмагали біля "Артеміди Скіфської" !? Про цю Артеміду скіфологи , здається також мовчать, але це дуже цікавий факт!!! За Геродотом 6,84 скіфи мали переговори з спартанським царем, які закінчилися безрезультатно, щодо спільного походу проти Перської імперії.
кн.7, 26 говориться про розміри Скіфії, що скіфи "заперті між Істром, Фермодонтом і Танаїсом".
Ще відомі листи Аполонія Тіанського: "61. До Лесбонакту. Анахарсіс Скіфський був мудрець, а то що він був скіфом, так це для його мудрості не втрата"....
середу, 27 серпня 2014 р.
Михалківські скарби (доповнення).
У книзі М.Бандрівського і Л.Крушельницької "Золоті Михалківські скарби та їх доля" на С.181 є документ, який описує місце де був знайдений цей скарб. Йдеться про потік Голятин і гору з такою ж назвою.
Найбільше сюди підходить потічок, що бере початок біля села Гермаківка, довжиною близько 8 км з невеликими притоками і впадає в річку Нічлава на території села Михалків.
При великій грозі, зливі, які у нас бувають напочатку липня велика вода піднялась і підмила берег де був захований скарб , всього на пів-ліктя ( 22 см.) в землі.
Через потік, за нинішньою картою, можна зрозуміти, що тут йшла на північ стежка-доріжка.
Цілком очевидно, що саме тут на короткий час зупинились біженці із Невриди з церемоніальними золотими предметами і скарбом племені ( чи його частиною) і поспішно заховали, неглибоко його у землю у різних місцях.
Очевидно, що у валці біженців були багаті люди, які свої окремі золоті предмети сховали окремо від цих двох великих скарбів. Згадана книга С.26 :" За свідченнями місцевих мешканців золоті предмети на тій дорозі знаходили віддавна". Все тут складається цілком логічно!
Знаходячи окремі золоті предмети, люди не могли ж передбачити, що тут можуть бути і більші скарби.
Подальша доля втікачів, очевидно була незавидною, раз ці скарби залишились у землі.
Можливо їх догнали переслідувачі і усіх в короткому бою перебили, так і недізнавшись куди поділось золото Невриди ...
Найбільше сюди підходить потічок, що бере початок біля села Гермаківка, довжиною близько 8 км з невеликими притоками і впадає в річку Нічлава на території села Михалків.
При великій грозі, зливі, які у нас бувають напочатку липня велика вода піднялась і підмила берег де був захований скарб , всього на пів-ліктя ( 22 см.) в землі.
Через потік, за нинішньою картою, можна зрозуміти, що тут йшла на північ стежка-доріжка.
Цілком очевидно, що саме тут на короткий час зупинились біженці із Невриди з церемоніальними золотими предметами і скарбом племені ( чи його частиною) і поспішно заховали, неглибоко його у землю у різних місцях.
Очевидно, що у валці біженців були багаті люди, які свої окремі золоті предмети сховали окремо від цих двох великих скарбів. Згадана книга С.26 :" За свідченнями місцевих мешканців золоті предмети на тій дорозі знаходили віддавна". Все тут складається цілком логічно!
Знаходячи окремі золоті предмети, люди не могли ж передбачити, що тут можуть бути і більші скарби.
Подальша доля втікачів, очевидно була незавидною, раз ці скарби залишились у землі.
Можливо їх догнали переслідувачі і усіх в короткому бою перебили, так і недізнавшись куди поділось золото Невриди ...
вівторок, 26 серпня 2014 р.
Михалківські скарби.
За "перших совєтів" у 1940 році з одного львівського банку таємно було забрано і вивезено в Радянський Союз знамениті Михалківські скарби. А в 2012 році у Львові вийшла вагома книга з ілюстраціями , відомих істориків-археологів Миколи Бандрівського та Лариси Крушельницької "Золоті Михалківські скарби та їх доля".
Автор цього допису (Т.Д.) пропонує свою версію походження цих скарбів. Невелике село Михалків Борщівського району Тернопільської області знаходиться недалеко Дністра, рельєф місцевості тут дуже складний. За топографічною картою цього регіону видно, що це село знаходиться на єдиній (давній) дорозі, яка веде від дністровської переправи в межиріччя рік Нічлави і Збруча.
За попередніми дослідженнями автора (Т.Дишкант "Тисовецькі старожитності" статті: "Тисовецька Маланка", "Неври з Буковини" Чернівці 2002 рік та інших) була Неврида країна з царями, як про це згадує Геродот. І займала вона земля між правим берегом Дністра і Карпатами ( головним Карпатським хребтом).
Основним багатством Невриди була прикарпатська сіль, яку тут добували (випарювали) ще за трипільських часів! І продавали сусідам, отож золоті багатства Невриди мали тверду основу.
І ось одного разу в Невриді спалахнула жорстока боротьба за владу. Це сталось "830 - середина першої половини 8 ст. до нар. Хр." - це датування Другого (пізнішого) Михалківського скарбу (М.Бандрівський Л.Крушельницька - С.102). Заколотники відступали і перебрались через Дністер до сусідів, які у скіфські часи стали зватись - Амадокією. Щоби золоті речі не попали сусідам, заколотники на одній зупинці (нині район села Михалків) і заховали свої золоті речі в землю і пішли далі. Але заколотникам потім не вдалося повернутися на місце своєї схованки. Найбільш вірогідно, їх вернули в Невриду, де вони були страчені, не видавши місця схову золотих речей.
Тому два Михалківських скарби були зариті при дорозі чи у самій дорозі, так легше було замаскувати перекопану землю. Скарби "різночасові" - тому, що в Першому скарбі були церемоніальні речі Невридського царства, які були виготовленні раніше (900 - 830 рр. до н.е.) При хованні скарбів було вбито одну ( чи більше ) людину і покладено до скарбу, як їх охоронця на тому світі. Це завело дослідників в один з тупиків, бо вони вирішили, що скарби були знайденні в похованнях (могильнику).
За церемоніальними золотими речами Першого Михалківського скарбу ми можемо твердити, що з цього часу на території українських земель вже існувала найдавніша держава Неврида, яка мала своїх царів і відповідні атрибути цієї влади !
Три золоті напівміфологічні вовки із царського штандарту підтверджують слова Геродота, проте, що "... скіфи і елліни, що живуть у Скіфії, кажуть ніби один раз на рік кожний з неврів стає вовком на деякий час, а потім повертається і знову стає людиною" - це давнє новорічне маланкування на Буковині.
Останній раз неври згадуються у Баварського географа.
Надіємося і віримо, що Михалківські скарби повернуться на свою батьківщину !!!
Автор цього допису (Т.Д.) пропонує свою версію походження цих скарбів. Невелике село Михалків Борщівського району Тернопільської області знаходиться недалеко Дністра, рельєф місцевості тут дуже складний. За топографічною картою цього регіону видно, що це село знаходиться на єдиній (давній) дорозі, яка веде від дністровської переправи в межиріччя рік Нічлави і Збруча.
За попередніми дослідженнями автора (Т.Дишкант "Тисовецькі старожитності" статті: "Тисовецька Маланка", "Неври з Буковини" Чернівці 2002 рік та інших) була Неврида країна з царями, як про це згадує Геродот. І займала вона земля між правим берегом Дністра і Карпатами ( головним Карпатським хребтом).
Основним багатством Невриди була прикарпатська сіль, яку тут добували (випарювали) ще за трипільських часів! І продавали сусідам, отож золоті багатства Невриди мали тверду основу.
І ось одного разу в Невриді спалахнула жорстока боротьба за владу. Це сталось "830 - середина першої половини 8 ст. до нар. Хр." - це датування Другого (пізнішого) Михалківського скарбу (М.Бандрівський Л.Крушельницька - С.102). Заколотники відступали і перебрались через Дністер до сусідів, які у скіфські часи стали зватись - Амадокією. Щоби золоті речі не попали сусідам, заколотники на одній зупинці (нині район села Михалків) і заховали свої золоті речі в землю і пішли далі. Але заколотникам потім не вдалося повернутися на місце своєї схованки. Найбільш вірогідно, їх вернули в Невриду, де вони були страчені, не видавши місця схову золотих речей.
Тому два Михалківських скарби були зариті при дорозі чи у самій дорозі, так легше було замаскувати перекопану землю. Скарби "різночасові" - тому, що в Першому скарбі були церемоніальні речі Невридського царства, які були виготовленні раніше (900 - 830 рр. до н.е.) При хованні скарбів було вбито одну ( чи більше ) людину і покладено до скарбу, як їх охоронця на тому світі. Це завело дослідників в один з тупиків, бо вони вирішили, що скарби були знайденні в похованнях (могильнику).
За церемоніальними золотими речами Першого Михалківського скарбу ми можемо твердити, що з цього часу на території українських земель вже існувала найдавніша держава Неврида, яка мала своїх царів і відповідні атрибути цієї влади !
Три золоті напівміфологічні вовки із царського штандарту підтверджують слова Геродота, проте, що "... скіфи і елліни, що живуть у Скіфії, кажуть ніби один раз на рік кожний з неврів стає вовком на деякий час, а потім повертається і знову стає людиною" - це давнє новорічне маланкування на Буковині.
Останній раз неври згадуються у Баварського географа.
Надіємося і віримо, що Михалківські скарби повернуться на свою батьківщину !!!
четвер, 21 серпня 2014 р.
Про давню символіку українського прапора.
Тарас Дишкант "Тисовецькі старожитності" Чернівці 2002 , С.16-17 із статті "Від Маланки до Куста" :
У селі Тисовець Сторожинецького району Чернівецької області збереглося зимове дійство "Маланка", яке має найбільше з-поміж подібних прадавніх, архаїчних рис. Характерною ознакою цього свята є те, що в ньому беруть участь усі групи чоловічого населення села. До дійств Маланки в зимовому циклі свят є дуже подібне ходження Вертепу......
Якщо село Тисовець на Буковині, можливо, є єдиним в Україні, де збереглася Маланка з найдавнішими рисами цього свята, тож село Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області є такоє єдиним, де збереглося вповні свято-дійство "водіння Куста", яке має виразну жіночу сутність.....
У холодний зимовий період року нашими предками вважалося, що земля в той час відпочиває, спить. Зимою відбувається таке незвичайне космічне явище, як сонцестояння, після якого починає прибувати день. Вірогідно, що в ці дні і відбувалися основні зимові свята, цей час вважається народженням нового сонця, а з ним і нового часу (року). Сонячні божества за міфологією в більшості народів мають чоловічу сутність, тобто холодна, зимова пора року - це була чоловіче частина року. Про другу половину року читачу, напевно, не важко буде домислити, кому вона належала. Існування двочленого поділу давнього суспільства науковці відносять до середнього кам*яного віку, а це десь один-два десятка тисяч років тому назад.Ось в якій давнині слід шукати коріння зимових і літніх свят нашого народу.....
Сучасні грунти - це недавні творіння людини і природи. Основою грунтів були і є: пісок, глина, лес. У більшості ці геологічні утворення мають жовтий, жовтуватий колір. За східною астрологічною міфологією жовтий колір - це колір землі. Тому й вірогідно, що жовто-золота смуга на нашому прапорі символізує не просто землю в колоссях, а ту первісну землю, яка ще не була вкрита грунтами.
Чоловічою сутністю було не тільки Сонце, але й небо, з якого йшли благодатні дощі - сім*я небесного бога на землю-богиню і запліднювали її.
З цього виходить, що символіка нашого синьо-жовтого прапора закорінена ще в ці прадавні часи, що й наші зимово-літні свята вище згадані. Крім того синьо-голубий колір більше в*яжеться із зимовим періодом, ніж з іншими порами року.
Отже, наш прапор синьо-жовтий - це не тільки єдність Неба і Землі, але це і єдність чоловічого та жіночого начала.
У селі Тисовець Сторожинецького району Чернівецької області збереглося зимове дійство "Маланка", яке має найбільше з-поміж подібних прадавніх, архаїчних рис. Характерною ознакою цього свята є те, що в ньому беруть участь усі групи чоловічого населення села. До дійств Маланки в зимовому циклі свят є дуже подібне ходження Вертепу......
Якщо село Тисовець на Буковині, можливо, є єдиним в Україні, де збереглася Маланка з найдавнішими рисами цього свята, тож село Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області є такоє єдиним, де збереглося вповні свято-дійство "водіння Куста", яке має виразну жіночу сутність.....
У холодний зимовий період року нашими предками вважалося, що земля в той час відпочиває, спить. Зимою відбувається таке незвичайне космічне явище, як сонцестояння, після якого починає прибувати день. Вірогідно, що в ці дні і відбувалися основні зимові свята, цей час вважається народженням нового сонця, а з ним і нового часу (року). Сонячні божества за міфологією в більшості народів мають чоловічу сутність, тобто холодна, зимова пора року - це була чоловіче частина року. Про другу половину року читачу, напевно, не важко буде домислити, кому вона належала. Існування двочленого поділу давнього суспільства науковці відносять до середнього кам*яного віку, а це десь один-два десятка тисяч років тому назад.Ось в якій давнині слід шукати коріння зимових і літніх свят нашого народу.....
Сучасні грунти - це недавні творіння людини і природи. Основою грунтів були і є: пісок, глина, лес. У більшості ці геологічні утворення мають жовтий, жовтуватий колір. За східною астрологічною міфологією жовтий колір - це колір землі. Тому й вірогідно, що жовто-золота смуга на нашому прапорі символізує не просто землю в колоссях, а ту первісну землю, яка ще не була вкрита грунтами.
Чоловічою сутністю було не тільки Сонце, але й небо, з якого йшли благодатні дощі - сім*я небесного бога на землю-богиню і запліднювали її.
З цього виходить, що символіка нашого синьо-жовтого прапора закорінена ще в ці прадавні часи, що й наші зимово-літні свята вище згадані. Крім того синьо-голубий колір більше в*яжеться із зимовим періодом, ніж з іншими порами року.
Отже, наш прапор синьо-жовтий - це не тільки єдність Неба і Землі, але це і єдність чоловічого та жіночого начала.
вівторок, 19 серпня 2014 р.
День Незалежності України.
У вивчені якогось кавалку минулого (історії) у дослідників виникає перша часова проблема: В які хронологічні рамки втиснути, поставити цю історію?
Друга проблема це каркасна: Треба визначити головні події , навкруг яких все й закручувалося у цій історичній епосі?
Третя проблема це причинна: Треба знайти видимі і невидимі зі*язки між головними подіями.
Спробуємо цей теоретичний план дослідження приміряти до сучасної української Історії. Беремо часи Незалежності України 1991-2014 рр.
В цьому відрізку минулого є тільки дві головні події: Проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року і Російсько-Українська війна 2014 року. Між цими подіями 23 роки, тобто фактично виросло нове, ціле покоління ( 25 років).Як і що змінилося в українському суспільстві за цей час ми щось трохи знаємо, але не більше від Путіна і його спецслужб.
Хочеться вірити, що нинішнє українське суспільство буде серйозно цікавитися причинами Війни-2014 року...
Ми тепер добре знаємо, що цілеспрямована московська корупційна діяльність є дієвою, ефективною зброєю на світовій арені: Яка зруйнувала силовий блок Української держави і позакривала роти і розуми представникам західно-європейської політики.
А ще Кремль зруйнував усю світову систему безпеки, своїм нападом на Україну! Які це може мати негативні наслідки в подальшому зараз важко сказати, бо пройшло дуже мало часу за світовим годинником. Але ця проблема починає проявлятися у всій своїй небезпечній красі!:))
Наша неповторна Україна, всетаки незвичайна країна, хочеться, щоби і через 50 і 100 років наші соціологи запитували у наших громадян: А як би Ви проголосували за Незалежність України у 1991 році ??? ( розклавши це питання на більш простіші і розширивши всю гамму відповідей:)).
Друга проблема це каркасна: Треба визначити головні події , навкруг яких все й закручувалося у цій історичній епосі?
Третя проблема це причинна: Треба знайти видимі і невидимі зі*язки між головними подіями.
Спробуємо цей теоретичний план дослідження приміряти до сучасної української Історії. Беремо часи Незалежності України 1991-2014 рр.
В цьому відрізку минулого є тільки дві головні події: Проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року і Російсько-Українська війна 2014 року. Між цими подіями 23 роки, тобто фактично виросло нове, ціле покоління ( 25 років).Як і що змінилося в українському суспільстві за цей час ми щось трохи знаємо, але не більше від Путіна і його спецслужб.
Хочеться вірити, що нинішнє українське суспільство буде серйозно цікавитися причинами Війни-2014 року...
Ми тепер добре знаємо, що цілеспрямована московська корупційна діяльність є дієвою, ефективною зброєю на світовій арені: Яка зруйнувала силовий блок Української держави і позакривала роти і розуми представникам західно-європейської політики.
А ще Кремль зруйнував усю світову систему безпеки, своїм нападом на Україну! Які це може мати негативні наслідки в подальшому зараз важко сказати, бо пройшло дуже мало часу за світовим годинником. Але ця проблема починає проявлятися у всій своїй небезпечній красі!:))
Наша неповторна Україна, всетаки незвичайна країна, хочеться, щоби і через 50 і 100 років наші соціологи запитували у наших громадян: А як би Ви проголосували за Незалежність України у 1991 році ??? ( розклавши це питання на більш простіші і розширивши всю гамму відповідей:)).
суботу, 16 серпня 2014 р.
Золотая дева Казахстана.
В 2012 году на западе Казахстана возле реки Урал казахский археолог Яна Лукпарова в невысоком кургане, всего один метр, нашла неразграбленное погребение женщины из множеством золотых украшений в скифском (зверином) стиле, которое относят к сарматской эпохе или к скифской 6-5 в. до н.э. В сентябре 2014 года в городе Уральск будет выставка этой уникальной находки.
Фотографии и текст находки можна посмотреть в uralskweek.kz "Уральская неделя" за 15 августа 2014 года.
А вот мое толкование этой грандиозной находке:
1. Богатое неразграбленное захороненние в невысоком кургане говорит о том, что женщина не была местной, иначе бы ее родсвенники давно бы ограбили курган.
2.Высокая конусоподобная шапка из золотой основой - говорит о том, что это была жрица. "Остроголовые" известны во многих мифах народов Евразии. Остроголовых раньше можна было даже встретить в буковинской Маланке ( Т.Дишкант "Неври з Буковини" С.14-15 "Тисовецькі старожитності" Чернівці 2002 рік.)
3.Если глянуть на карту казахских земель, то центральная часть их находится между реками Урал и Иртыш. Между этими реками можна найти расстояние в 60 дней пути (1800 км по-карте) . 60 - одно из сакральных чисел древних людей!
4.Возможно на берегу Иртыша следует искать сестру - близнеца (двойняшку) Уральской жрицы - Иртышскую золотую деву!! Во многих народов главные жрицы соблюдали целомудрие ( были девами).
Путь Солнца: с востока на запад почитался многими народами,даже древние греки ориентировали свои карты по-этому направлению.
5.Так мы привыкли, что пожертвования делаются в основном в трудные времена. Хотя мне кажется, что в трудные времена пожертвования делаются массово и открыто, чтобы плохое отошло от своего народа.
А самопожертвование высших жриц возможно было и в счасливые времена жизни народа!
Когда-то из центра давних казахских земель выбралось два специальных каравана: один на восток, второй на запад к межевым рекам. Там жрицы скорей всего приняли яд и были погребенны со-всеми прилагающимися почестями и обрядами на берегах этих рек - таким образом они обозначили благодарностью путь солнца. После этого был насыпан курган и тщательно замаскирован под другие давние курганы...
6. Деревяный гребень с батальной сценой немного похож на золотой гребень из кургана Солоха (Украина). Скорей всего, здесь, изображенна сцена из Первой скифо-персидской войны 529 г. до н.э.. Когда массагетская царица Томира ( по-другим античным источникам, она была всетаки скифской царицей) на Закавказье (ныне Армения) розграмила 200 тисячное войско Кира Великого.
Кир был очень храбрым, всегда шел впереди своего войска, переодетым простым воином. Скифы это знали, они отступали, тяжело день за днем , растягивая в длинную колону врага. Потом ударили в голову колоны персов и на другой день в кожаном мешке с кровью отдали голову Кира в все еще большущий лагерь персов. На гребне и изображенна драматическая сцена противостояния перской колесницы и казахского предка, который спешился с коня и так сдерживает напор врага. Потом скифы сели на коней и закружили кругом персидского лагеря....
Имя Томира (автор Т.Д.) трактует как: том (частица) - ра (солнце) - "частица солнца" - очень даже царское имя!!!?:))
Фотографии и текст находки можна посмотреть в uralskweek.kz "Уральская неделя" за 15 августа 2014 года.
А вот мое толкование этой грандиозной находке:
1. Богатое неразграбленное захороненние в невысоком кургане говорит о том, что женщина не была местной, иначе бы ее родсвенники давно бы ограбили курган.
2.Высокая конусоподобная шапка из золотой основой - говорит о том, что это была жрица. "Остроголовые" известны во многих мифах народов Евразии. Остроголовых раньше можна было даже встретить в буковинской Маланке ( Т.Дишкант "Неври з Буковини" С.14-15 "Тисовецькі старожитності" Чернівці 2002 рік.)
3.Если глянуть на карту казахских земель, то центральная часть их находится между реками Урал и Иртыш. Между этими реками можна найти расстояние в 60 дней пути (1800 км по-карте) . 60 - одно из сакральных чисел древних людей!
4.Возможно на берегу Иртыша следует искать сестру - близнеца (двойняшку) Уральской жрицы - Иртышскую золотую деву!! Во многих народов главные жрицы соблюдали целомудрие ( были девами).
Путь Солнца: с востока на запад почитался многими народами,даже древние греки ориентировали свои карты по-этому направлению.
5.Так мы привыкли, что пожертвования делаются в основном в трудные времена. Хотя мне кажется, что в трудные времена пожертвования делаются массово и открыто, чтобы плохое отошло от своего народа.
А самопожертвование высших жриц возможно было и в счасливые времена жизни народа!
Когда-то из центра давних казахских земель выбралось два специальных каравана: один на восток, второй на запад к межевым рекам. Там жрицы скорей всего приняли яд и были погребенны со-всеми прилагающимися почестями и обрядами на берегах этих рек - таким образом они обозначили благодарностью путь солнца. После этого был насыпан курган и тщательно замаскирован под другие давние курганы...
6. Деревяный гребень с батальной сценой немного похож на золотой гребень из кургана Солоха (Украина). Скорей всего, здесь, изображенна сцена из Первой скифо-персидской войны 529 г. до н.э.. Когда массагетская царица Томира ( по-другим античным источникам, она была всетаки скифской царицей) на Закавказье (ныне Армения) розграмила 200 тисячное войско Кира Великого.
Кир был очень храбрым, всегда шел впереди своего войска, переодетым простым воином. Скифы это знали, они отступали, тяжело день за днем , растягивая в длинную колону врага. Потом ударили в голову колоны персов и на другой день в кожаном мешке с кровью отдали голову Кира в все еще большущий лагерь персов. На гребне и изображенна драматическая сцена противостояния перской колесницы и казахского предка, который спешился с коня и так сдерживает напор врага. Потом скифы сели на коней и закружили кругом персидского лагеря....
Имя Томира (автор Т.Д.) трактует как: том (частица) - ра (солнце) - "частица солнца" - очень даже царское имя!!!?:))
четвер, 14 серпня 2014 р.
Музей АТО.
Недавно в інтернеті побачив фотографію наших бійців із трофейним прапором крутої кремлівської спецслужби - подумалося: та це ж буде яскравий експонат майбутнього Музею АТО !!!
Як мені бачиться Музей АТО ?? Звичайно він має бути у Києві, щоб усі офіційні і неофіційні гості міста, країни могли його відвідати, щоби побачили, що на сході України ми не бавилися у фантіки і не стріляли з горохових пукалок.
В Музеї мають бути зібрані усі матеріали, документи, копії документів, що мають стосунок до АТО.
Як проводили свої операції : армія, МВД, спецслужби, місцева та центральна влада - цим скоро будуть займатися різні спеціалісти-науковці. Світ звичайно змінився в ході АТО, але не дотакої степені, щоб цього всього не було!
Чому до АТО ми прийшли із розваленою армією і продажною міліцією ?? Які факти, обставини цьому сприяли - це тягне не на журналіське розслідування, а на серйозну аналітичну роботу багатьох осіб.
Як впливають засоби масової інформації та дезінформації на різні суспільства і групи ? Які були успішні і провальні операції проти терористів-диверсантів ? Як велася розвідувальна і контррозвідувальна діяльністть в зоні АТО?
Діяльність волонтерських організацій і тилових структур у цій же зоні АТО ??
Руйнування і відновлення інфраструктури сходу України. Отож бачимо, що буде багато питань і багато проблем над якими тут будуть працювати багато різних спеціалістів з різних країн світу. А як працювала світова дипломатія часів АТО - це величезне невивчене поле діяльності.
Значить при Музеї АТО має бути багатоповерховий будинок: готель-гуртожиток для їхнього проживання, а ще їдальня-ресторан і кілька барів для запрацювавшихся осіб. Кілька магазинів, видавничо-інформаційний центр, конференц-зали, кабінети, читальні зали, бібліотеки для працюючих в Музеї.
Уявляєте собі один з великих залів Музею - Малазійського боїнга: повномасштабні контури цього літака із портретами усіх загиблих на місці крісел лайнера, тут можна буде покрасти квіти, якісь амулети, речі...
Як мені бачиться Музей АТО ?? Звичайно він має бути у Києві, щоб усі офіційні і неофіційні гості міста, країни могли його відвідати, щоби побачили, що на сході України ми не бавилися у фантіки і не стріляли з горохових пукалок.
В Музеї мають бути зібрані усі матеріали, документи, копії документів, що мають стосунок до АТО.
Як проводили свої операції : армія, МВД, спецслужби, місцева та центральна влада - цим скоро будуть займатися різні спеціалісти-науковці. Світ звичайно змінився в ході АТО, але не дотакої степені, щоб цього всього не було!
Чому до АТО ми прийшли із розваленою армією і продажною міліцією ?? Які факти, обставини цьому сприяли - це тягне не на журналіське розслідування, а на серйозну аналітичну роботу багатьох осіб.
Як впливають засоби масової інформації та дезінформації на різні суспільства і групи ? Які були успішні і провальні операції проти терористів-диверсантів ? Як велася розвідувальна і контррозвідувальна діяльністть в зоні АТО?
Діяльність волонтерських організацій і тилових структур у цій же зоні АТО ??
Руйнування і відновлення інфраструктури сходу України. Отож бачимо, що буде багато питань і багато проблем над якими тут будуть працювати багато різних спеціалістів з різних країн світу. А як працювала світова дипломатія часів АТО - це величезне невивчене поле діяльності.
Значить при Музеї АТО має бути багатоповерховий будинок: готель-гуртожиток для їхнього проживання, а ще їдальня-ресторан і кілька барів для запрацювавшихся осіб. Кілька магазинів, видавничо-інформаційний центр, конференц-зали, кабінети, читальні зали, бібліотеки для працюючих в Музеї.
Уявляєте собі один з великих залів Музею - Малазійського боїнга: повномасштабні контури цього літака із портретами усіх загиблих на місці крісел лайнера, тут можна буде покрасти квіти, якісь амулети, речі...
понеділок, 11 серпня 2014 р.
"Середина землі" Святослава.
Хто із нас не дивувався читаючи Літопис Руський: "У рік 6477 (969). Сказав Святослав матері своїй і боярам своїм: Не любо мені в Києві жити. Хочу жити я в Переяславці на Дунаї, бо то є середина землі моєї. Адже там усі добра сходяться: із Греків - паволоки, золото, вино й овощі різні, а з Чехів і Угрів - серебро й коні, із Русі ж - хутро, і віск, і мед, і челядь".
А ми собі так подумали і заспокоїлись: ну це князь себе так похвалив, або літописець його - "середина моїх земель" !?
Коли читаєш Ібрахіма ібн Якуба, що в ці часи до Праги з товаром приїзджали " з Кракова руси і слов*яни" - розумієш, що не все тут зрозуміло . Очевидно, що кордон тоді проходив рікою Віслою, як за часів Європейської Сарматії.
Тоді стає зрозумілою фраза Констянтина Багрянородного проте, що лендзаніни (польське племя, що проживало в Карпатах) виготовляло через зиму човни-однодеревки і продавало їх русам у Києві. Ще з цього можна зробити висновок, що племена-народи, які входили в той час в державу Русь мали різну степінь залежності!
За Літописом Руським "У рік 6406 (898). Ішли угри мимо Києва".
У науковій книзі-підручнику "Давня історія України" Київ 1995, С.48 є досить цікава карта: "Слов*янські культури 8-10 ст." На якій Лука-Райковецька культура займає такі простори: Правобережну Україну крім півдня, далі дельта Дунаю і сам Дунай і всі Південні Карпати (нині Ромунія), ріки Тиса, Олт, Серет, Прут....
Тобто в часи Святослава вся сума слов*янських племен, що складала єдину археологічну культуру - райковецьку ( як називають її нині) входила в державу цього князя ! Тоді його слова про "середину землі" не є якимось літературним перебільшенням!
Пізніше через навали степовиків і сусідів не дали змоги київським князям закріпитися на цій карпатській території.
Навіть ще в 13 ст. угрин Симон Кеза називав Карпати "Руськими горами" - М.Грушевський т.1, С.224 ..
А ми собі так подумали і заспокоїлись: ну це князь себе так похвалив, або літописець його - "середина моїх земель" !?
Коли читаєш Ібрахіма ібн Якуба, що в ці часи до Праги з товаром приїзджали " з Кракова руси і слов*яни" - розумієш, що не все тут зрозуміло . Очевидно, що кордон тоді проходив рікою Віслою, як за часів Європейської Сарматії.
Тоді стає зрозумілою фраза Констянтина Багрянородного проте, що лендзаніни (польське племя, що проживало в Карпатах) виготовляло через зиму човни-однодеревки і продавало їх русам у Києві. Ще з цього можна зробити висновок, що племена-народи, які входили в той час в державу Русь мали різну степінь залежності!
За Літописом Руським "У рік 6406 (898). Ішли угри мимо Києва".
У науковій книзі-підручнику "Давня історія України" Київ 1995, С.48 є досить цікава карта: "Слов*янські культури 8-10 ст." На якій Лука-Райковецька культура займає такі простори: Правобережну Україну крім півдня, далі дельта Дунаю і сам Дунай і всі Південні Карпати (нині Ромунія), ріки Тиса, Олт, Серет, Прут....
Тобто в часи Святослава вся сума слов*янських племен, що складала єдину археологічну культуру - райковецьку ( як називають її нині) входила в державу цього князя ! Тоді його слова про "середину землі" не є якимось літературним перебільшенням!
Пізніше через навали степовиків і сусідів не дали змоги київським князям закріпитися на цій карпатській території.
Навіть ще в 13 ст. угрин Симон Кеза називав Карпати "Руськими горами" - М.Грушевський т.1, С.224 ..
середу, 6 серпня 2014 р.
Тлумачення Йосипівського скарбу.
Цей скарб арабських монет було знайдено 6 липня 1986 року на південно-східній околиці села Йосипівка Буського району Львівської області. Нині досліджує його Юрій Гудима, який разом з археологом Миколою Пелещишином написав невелику статтю, зокрема і про цей скарб "Земля літописних бужан" у часописі "Літопис червоної калини" 10-12, 1992 рік, де вони вказують, що скарб знаходився у горщику, який " типовий був для Західного Побужжя". Знайдений скарб миттєво розійшовся по-руках, Ю.Гудимі вдалося дослідити близько сотні дирхемів, які вкладаються у такий час свого випуску: 708 - 812 рр. н.е. Монети тут із всього відомого тодішнього мусульманського світу.
Автор (Т.Д.) цього допису подає свою найбільш вірогідну версію появи Йосипівського скарбу.
1. Місце.Зовсім невипадкове! У давні часи ріка Стир - притока Прип*яті і відповідно Дніпра починалася з озера, нині болото, довжиною близько 10 км, на південному боці цього болота-озера сьогодні розташувалися такі села: Йосипівка, Олесько (знамените) і Хватів ( від нього найближче до відомого Плісниськ).За два кілометри на захід від Йосипівки знаходиться с. Ожидів, тут є початки річечки Солотвини, яка впадає в районі м.Буська в Західний Буг- Вісла і далі Балтійське море, тобто між цими двома селами проходить Головний Європейський вододіл, який легко можна було здолати тут майже рівна площина! Очевидно, що на місці нинішньої Йосипівки була пристань (порт) відомого городища Плісниська.
2. Гроші. Варіант, що це були гроші місцевих чи приїзджих купців тут не підходить. Археологічні розкопки тогочасних жител місцевого населення цього факту не підтверджують - ці монети тут не були в оббігу!
Це арабське срібло - це плата слов*янському племені бужан від Хозарії за союзницько-договірні відношення. Тобто ці гроші зібрані з всього мусульманського світу у Хозарії йшли у скарбницю племені бужан, що в Плісниську. "А хозари брали (данину) з полян, і з сіверян, і з в*ятичів ." - "Літопис Руський" С.12 . Все в скарбниці бужан прийшле хозарське срібло фасували у місцеву тару (горщики), це тільки у фільмових скарбницях все лежить валом.
Хозарський каган Йосиф у листі (С.А.Плетнева 1976 ) описує свою країну, яка має в довжину "чотири місяці шляху" (3600 км). Від Плісниська напряму до ставки Йосифа (степи Північного Кавказу) всього 1530 км ?! Отож розміри Хозарії із залежними, напівзалежнрими, незалежними народами-племенами ще далекі від остаточного розуміння. Напідхваті у хозарів спочатку були руси-варяги, які запливали нераз у Каспійське море, очевидно, що річковим шляхом вони привозили й хозарську плату бужанам у Пліснисько.
3.Скарб. Коли в кінці 10 ст. київський князь Володимир Великий почав приєднювати праукраїнські племена до Київської Русі, то верхівка бужан, очевидно, була проти цього процесу і була розбита у Плісниську. Скарбниця бужан попала Володимиру, а так, як тут не було спокійно, він вирішив відправити її у Київ річковим шляхом. Все логічно !?
Скарбницю перевезли з Плісниська до нинішньої Йосипівки для завантаження у лодії. Скарбниця була чимала, коли згадати, що Баварський географ згадує про 231 місто-городище бужан . І під час всіх транспортних пертурбацій із скарбницею бужан знайшовся один злодій, який один горщик із арабським сріблом сховав неглибоко у землю...
Автор (Т.Д.) цього допису подає свою найбільш вірогідну версію появи Йосипівського скарбу.
1. Місце.Зовсім невипадкове! У давні часи ріка Стир - притока Прип*яті і відповідно Дніпра починалася з озера, нині болото, довжиною близько 10 км, на південному боці цього болота-озера сьогодні розташувалися такі села: Йосипівка, Олесько (знамените) і Хватів ( від нього найближче до відомого Плісниськ).За два кілометри на захід від Йосипівки знаходиться с. Ожидів, тут є початки річечки Солотвини, яка впадає в районі м.Буська в Західний Буг- Вісла і далі Балтійське море, тобто між цими двома селами проходить Головний Європейський вододіл, який легко можна було здолати тут майже рівна площина! Очевидно, що на місці нинішньої Йосипівки була пристань (порт) відомого городища Плісниська.
2. Гроші. Варіант, що це були гроші місцевих чи приїзджих купців тут не підходить. Археологічні розкопки тогочасних жител місцевого населення цього факту не підтверджують - ці монети тут не були в оббігу!
Це арабське срібло - це плата слов*янському племені бужан від Хозарії за союзницько-договірні відношення. Тобто ці гроші зібрані з всього мусульманського світу у Хозарії йшли у скарбницю племені бужан, що в Плісниську. "А хозари брали (данину) з полян, і з сіверян, і з в*ятичів ." - "Літопис Руський" С.12 . Все в скарбниці бужан прийшле хозарське срібло фасували у місцеву тару (горщики), це тільки у фільмових скарбницях все лежить валом.
Хозарський каган Йосиф у листі (С.А.Плетнева 1976 ) описує свою країну, яка має в довжину "чотири місяці шляху" (3600 км). Від Плісниська напряму до ставки Йосифа (степи Північного Кавказу) всього 1530 км ?! Отож розміри Хозарії із залежними, напівзалежнрими, незалежними народами-племенами ще далекі від остаточного розуміння. Напідхваті у хозарів спочатку були руси-варяги, які запливали нераз у Каспійське море, очевидно, що річковим шляхом вони привозили й хозарську плату бужанам у Пліснисько.
3.Скарб. Коли в кінці 10 ст. київський князь Володимир Великий почав приєднювати праукраїнські племена до Київської Русі, то верхівка бужан, очевидно, була проти цього процесу і була розбита у Плісниську. Скарбниця бужан попала Володимиру, а так, як тут не було спокійно, він вирішив відправити її у Київ річковим шляхом. Все логічно !?
Скарбницю перевезли з Плісниська до нинішньої Йосипівки для завантаження у лодії. Скарбниця була чимала, коли згадати, що Баварський географ згадує про 231 місто-городище бужан . І під час всіх транспортних пертурбацій із скарбницею бужан знайшовся один злодій, який один горщик із арабським сріблом сховав неглибоко у землю...
понеділок, 14 липня 2014 р.
Юлій Цезар, Нерон та Путін .
Спитаєте, що об*єднює цих людей ? Відповідаю.За Плутархом Юлій Цезар готувався до великого походу: підкорити парфян, пройти вздовж Каспійського моря і Кавказу, увірватись у Скіфію, потім Германію, далі у Галію і звітам повернутись у Рим. Таким походом Цезар збирався перевершити самого Олександра Македонського, якому не вдалося завоювати Скіфію. Бо ж в середині березня 44 р. до н.е. в самому римському сенаті друзі і недруги Цезаря - відібрали у нього життя. Головної причини - чому так сталося невідомо до сьогодні!
Через багато років виконати цей надзвичайно честолюбивий план взявся Нерон. Він стягує з усіх усюди війська: наймає вояків у Германії, Британії, Ілірії, а молодих італійців не нижче 6 футів збирає у легіон, який називає "фаланга Олександра Македонського " (Светоній).
Але почалося повстання Віндекса та інші непорядки у Римській імперії і Нерон кинувся в біга , в кінцевому результаті, як писав той же Светоній "його похорон обійшовся у 200 тисяч".
Пройшло ще чимало часу і за виконання цього дуже честолюбивого плану взявся В.В. Путін. Через Кавказ і Каспійські ворота (Дербентський прохід) йому вже не треба йти, бо ці землі підкорили до нього інші його попередники. Залишилась Скіфія-Україна одна. На підготовку до цього скіфо-українського походу Путіним було потрачено багато часу і ресурсів, ну дуже багато, колись все буде підраховано !
Він, як і Олександр Македонський підготував передовий багатотисячний загін на Донбасі , який би мав йому допомагати у цьому поході на Скіфію-Україну.
Адже Македонський послав Зопіріона із 30 тисячами війська морем, щоби ті захопили Ольвію (Південний Буг) і створили тут базу підтримки для його походу у Скіфію. Але скіфи разом з ольвіополітами розбили вщент цю армаду і Олександру Великому прийшлося відкласти цей Скіфський похід...
Цікаво, чи непокоять московського імператора лаври О.Македонського, як вони непокоїли Юлія Цезаря, Нерона, Гнея Помпея та інших владних осіб ???
Через багато років виконати цей надзвичайно честолюбивий план взявся Нерон. Він стягує з усіх усюди війська: наймає вояків у Германії, Британії, Ілірії, а молодих італійців не нижче 6 футів збирає у легіон, який називає "фаланга Олександра Македонського " (Светоній).
Але почалося повстання Віндекса та інші непорядки у Римській імперії і Нерон кинувся в біга , в кінцевому результаті, як писав той же Светоній "його похорон обійшовся у 200 тисяч".
Пройшло ще чимало часу і за виконання цього дуже честолюбивого плану взявся В.В. Путін. Через Кавказ і Каспійські ворота (Дербентський прохід) йому вже не треба йти, бо ці землі підкорили до нього інші його попередники. Залишилась Скіфія-Україна одна. На підготовку до цього скіфо-українського походу Путіним було потрачено багато часу і ресурсів, ну дуже багато, колись все буде підраховано !
Він, як і Олександр Македонський підготував передовий багатотисячний загін на Донбасі , який би мав йому допомагати у цьому поході на Скіфію-Україну.
Адже Македонський послав Зопіріона із 30 тисячами війська морем, щоби ті захопили Ольвію (Південний Буг) і створили тут базу підтримки для його походу у Скіфію. Але скіфи разом з ольвіополітами розбили вщент цю армаду і Олександру Великому прийшлося відкласти цей Скіфський похід...
Цікаво, чи непокоять московського імператора лаври О.Македонського, як вони непокоїли Юлія Цезаря, Нерона, Гнея Помпея та інших владних осіб ???
суботу, 12 липня 2014 р.
Список загиблих в АТО .
Колись давно переглядаючи газети, зокрема львівську "Діло" здається - то ця газета з початком Першої світової війни 1914 року з перших днів війни друкувала списки загиблих солдатів. Розвиток інформаційних технологій за ці сто років пішов дуже вперед.
І нині на сайті Президента України і як Головнокомандуючого всіма збройними силами України думаю також має бути загальний список загиблих громадян України у ході АнтиТерористичній Операції: фото, місце народження, проживання, звання, місце загибелі і т.п., ця коротка біографічна довідка має ще дублюватися кількома поширенними світовими мовами: англійською, німецькою, іспанською, французькою, арабською....
Думаю, що це не важко зробити ...
І нині на сайті Президента України і як Головнокомандуючого всіма збройними силами України думаю також має бути загальний список загиблих громадян України у ході АнтиТерористичній Операції: фото, місце народження, проживання, звання, місце загибелі і т.п., ця коротка біографічна довідка має ще дублюватися кількома поширенними світовими мовами: англійською, німецькою, іспанською, французькою, арабською....
Думаю, що це не важко зробити ...
четвер, 10 липня 2014 р.
"... Москву бетоном залити... "
Так співається в одній сучасній українській пісні про заробітчанство українців.
Трохи з родинного: мій прадід Мартин Дишкант ще далеко перед Першою світовою війною чотири роки заробляв гроші в США. Мій дід Іван Кучинський також перед Першою світовою війною був на заробітках у Східній Прусії...
У середині 80-х 20 ст. мені самому довелося будувати кабельні лінії зв*язку у Підмосковії (Серпухово) і в Каракалпакії (нині Узбекистан).
Сьогодні кілька мільйонів українців будують Московію (вічного ворога України), бо в самій Україні немає роботи з пристойним заробітком.
Очевидно, що всіляким ворогам України давнім і новим вигідно було, щоб тут на українській землі не було нормальної роботи, щоб просто не будувалася Україна !!!
Сьогодні великі гроші Західна Європа, особливо німці вклали, вкладають в економіку Росії, будують підприємства - в надії отримати великі доходи ...
Зараз Україні потрібна масштабна, державна Програма по-поверненню московських заробітчан додому, щоб вони тут і нинішнє українське суспільство нарешті взялося за побудову сильної і процвітаючої української держави! І це потрібно робити вже крок за кроком !!!
Трохи з родинного: мій прадід Мартин Дишкант ще далеко перед Першою світовою війною чотири роки заробляв гроші в США. Мій дід Іван Кучинський також перед Першою світовою війною був на заробітках у Східній Прусії...
У середині 80-х 20 ст. мені самому довелося будувати кабельні лінії зв*язку у Підмосковії (Серпухово) і в Каракалпакії (нині Узбекистан).
Сьогодні кілька мільйонів українців будують Московію (вічного ворога України), бо в самій Україні немає роботи з пристойним заробітком.
Очевидно, що всіляким ворогам України давнім і новим вигідно було, щоб тут на українській землі не було нормальної роботи, щоб просто не будувалася Україна !!!
Сьогодні великі гроші Західна Європа, особливо німці вклали, вкладають в економіку Росії, будують підприємства - в надії отримати великі доходи ...
Зараз Україні потрібна масштабна, державна Програма по-поверненню московських заробітчан додому, щоб вони тут і нинішнє українське суспільство нарешті взялося за побудову сильної і процвітаючої української держави! І це потрібно робити вже крок за кроком !!!
понеділок, 7 липня 2014 р.
Про Крим 2009 року !?
Читання, переглядання старих газет таки має свою корисить!
Ось сьогодні мені трапилася газета "За вільну Україну" за 30 квітня 2009 року , на С.12 є стаття "Хатят лі русские вайни?". Головне в статті лист генерал-майора у відставці Л.І.Шершнева (генерала військової розвідки) про ситуацію в Україні і про можливості навернення її під вплив Росії. Ось дуже цікавий абзац з роздумів цього генерала:
"Приход к власти на Украине пророссийских сил, сближение Украины и России как независимых государств, вплоть до создания Союзного государств, объединяющего единое цивилизационное, хозяйственное, правовое, внешнеполитическое, военное пространство. При этом не исключается мирное воссоединение Крыма, ряда восточных и южных областей Украины с Россией или достижение особых договорённостей по ним. Такой сценарий мог бы стать стратегическим курсом политики России в отношении Украины"...
Виходить, що не все в даній ситуації придумав В.В.Путін .
Ось сьогодні мені трапилася газета "За вільну Україну" за 30 квітня 2009 року , на С.12 є стаття "Хатят лі русские вайни?". Головне в статті лист генерал-майора у відставці Л.І.Шершнева (генерала військової розвідки) про ситуацію в Україні і про можливості навернення її під вплив Росії. Ось дуже цікавий абзац з роздумів цього генерала:
"Приход к власти на Украине пророссийских сил, сближение Украины и России как независимых государств, вплоть до создания Союзного государств, объединяющего единое цивилизационное, хозяйственное, правовое, внешнеполитическое, военное пространство. При этом не исключается мирное воссоединение Крыма, ряда восточных и южных областей Украины с Россией или достижение особых договорённостей по ним. Такой сценарий мог бы стать стратегическим курсом политики России в отношении Украины"...
Виходить, що не все в даній ситуації придумав В.В.Путін .
пʼятницю, 4 липня 2014 р.
Заява Пенітенціарної системи України (проект).
УСІМ, іноземцям, хто воює сьогодні проти народу України при здачі в полон - буде гарантовано решту життя провести в спеціальній колонії, яку ви для себе самі збудуєте біля якогось кар*єру з видобутку камення в Україні.
Умови утримання вас в цій колонії будуть наближатися до європейських.
Як стало зараз відомо, що при спробі вашого повернення у Російську Федерацію вас на жаль на границі зараз чекають загороджувальні загони ім. В.В.П.-Х., а ще невідома браться могила і головне, що невідомо де вона буде !!!
У житті завжди є можливість вибирати свій шлях, але недавно ви зробили зовсім невдалий вибір. Ви можете ще зм*якшити цю ситуацію, а ось той хто вас сюди післав залишився зовсім без вибору, як для вас так і для себе.
У нас ви зможете безплатно вивчити українську мову і її граматику, а ще відвідувати обов*язкові курси українознавства й стати на цій ниві справжнім знавцем ...
4 липня 2014 року у Києві ......
Умови утримання вас в цій колонії будуть наближатися до європейських.
Як стало зараз відомо, що при спробі вашого повернення у Російську Федерацію вас на жаль на границі зараз чекають загороджувальні загони ім. В.В.П.-Х., а ще невідома браться могила і головне, що невідомо де вона буде !!!
У житті завжди є можливість вибирати свій шлях, але недавно ви зробили зовсім невдалий вибір. Ви можете ще зм*якшити цю ситуацію, а ось той хто вас сюди післав залишився зовсім без вибору, як для вас так і для себе.
У нас ви зможете безплатно вивчити українську мову і її граматику, а ще відвідувати обов*язкові курси українознавства й стати на цій ниві справжнім знавцем ...
4 липня 2014 року у Києві ......
понеділок, 30 червня 2014 р.
Версія смерті св. Климента Римського.
Недавно мені вдалося переглянути, перечитати львівську газету "Поступ" 2 номер за 2014 рік. Там є велика стаття Романа Криловича "Злети й падіння Криму" СС.22-23. В якій зокрема згадується св. Климент Римський, який у Криму проповідував християнство, "але місцеве населення на той час було ще зовсім не готове до сприймання християнських ідей , і незабаром Климента вбили погани".
Незрозуміло, навіщо п. Крилович вибрав найгіршу версію про життя і смерть св. Климента Римського ???
За найдавнішою християнською повістю "Клементини" св. Климента на місці кримського заслання зустріло більше тисячі християн ! Перебуваючи тут у Криму він створив 75 церковних громад, до християнських храмів (будівель) ще було далеко. Очевидно, що в більшості цих громад - це були піддані Римської імперії.
З якорем на шиї св. Климента топить у Севастопольській бухті підручний римського імператора Траяна - Автендіан. Як бачимо місцеве населення тут ні причім!
На сьогодні є цікава версія, що наш Тризуб - це є фактично зображення Якоря св. Климента Римського! Це справді виглядає дуже правдоподібним...
Очевидно, що п. Крилович мав би ще сказати, що мощі цього святого були знайдені св. Кирилом і Мефодієм , і у 867 році ними превезені до Риму, але перед тим цими мощами у 862-867 роках була охрещенна перша слов*янська держава Велика Моравія !
А ще Роман Крилович, щоб показати давні зв*язки Києва з Кримом, мав би згадати, що зображення св. Климента Римського є у самому Софійському соборі Києва в захристії "Святительський чин"!
Можна було ще згадати одним реченням про смерть у Криму 658 року ще одного папи римського Мартина, який тут був у засланні...
Сьогодні - життя, діяльність і смерть св. Климента Римського потребують свого неупередженого вивчення дослідниками, бо це безсумніву яскрава і недосліджена сторінка Історії України !
Незрозуміло, навіщо п. Крилович вибрав найгіршу версію про життя і смерть св. Климента Римського ???
За найдавнішою християнською повістю "Клементини" св. Климента на місці кримського заслання зустріло більше тисячі християн ! Перебуваючи тут у Криму він створив 75 церковних громад, до християнських храмів (будівель) ще було далеко. Очевидно, що в більшості цих громад - це були піддані Римської імперії.
З якорем на шиї св. Климента топить у Севастопольській бухті підручний римського імператора Траяна - Автендіан. Як бачимо місцеве населення тут ні причім!
На сьогодні є цікава версія, що наш Тризуб - це є фактично зображення Якоря св. Климента Римського! Це справді виглядає дуже правдоподібним...
Очевидно, що п. Крилович мав би ще сказати, що мощі цього святого були знайдені св. Кирилом і Мефодієм , і у 867 році ними превезені до Риму, але перед тим цими мощами у 862-867 роках була охрещенна перша слов*янська держава Велика Моравія !
А ще Роман Крилович, щоб показати давні зв*язки Києва з Кримом, мав би згадати, що зображення св. Климента Римського є у самому Софійському соборі Києва в захристії "Святительський чин"!
Можна було ще згадати одним реченням про смерть у Криму 658 року ще одного папи римського Мартина, який тут був у засланні...
Сьогодні - життя, діяльність і смерть св. Климента Римського потребують свого неупередженого вивчення дослідниками, бо це безсумніву яскрава і недосліджена сторінка Історії України !
понеділок, 16 червня 2014 р.
Чому 22 червня 1941 року ???
Чому 22 червня 1941 року Гітлер напав на Сталіна? Дослідник цього питання відомий автор Віктор Суворов присв*ятив цьому кілька своїх історико-дослідницьких книг. Головний висновок такий: Сталін збирався піти "визвольним" походом на Західну Європу і приготував для цього величезну армію, сама ж операція мала початися 6 липня 1941 року.
Ось невеликий доказ цього сталінського плану:
Усе сталінське військо масово збиралось на землях Західньої України та Білорусії, які були захопленні у вересні 1939 року. Попри масовий сталінський терор у 1939-1941 роках на цих землях гітлерівська розвідка непогано знала про накопичення тут величезного війська.
Для прориву глибокоешалонової оборони в тодішньому Радянському Союзі ( у Харкові) було серійно випущенні "танки прориву" Т-35, які мали аж п*ять башт . Випустили їх близько 60 штук, із них 48 були згруповані у двох полках 34 танкової дивізії 8 механізованого корпусу. Ця ж дивізія мала ще 53 танки "КВ" (климент ворошилов), які також були призначені "для взламивания фронта противника". А ще було в цій дивізії 50 нових танків Т-34, які в ході цієї війни були визнані найкращими у світі !
Уся ця танкова (наступаюча, штурмова) 34 дивізія розташовувалась у невеличкому містечку Судова Вишня, яка знаходиться на середині шляху між Львовом і Перемишлем ( нині польським). У 1941 році Перемишль був у складі Союзу, звідси до Судової Вишні всього трохи більше, як 40 кілометрів!
Літом 2000 року російський дослідник Всеслав Дьяконов записав спогади Смолякова Івана Єрастовича, який був танкістом у вищезгаданій дивізії на Т-35. Спогади є в інтернеті. Ось ці "танки прориву" появились у Судовій Вишні в середині літа 1940 року !!! А на початку червня 1941 року вони були вже "частично снаряженни" . Тобто у них було загруженно частину боєкомплекту!!! У мирний час в танках боєкомплект не тримають, бо це вогне-вибухо-небезпечно !!!
Ось невеликий доказ цього сталінського плану:
Усе сталінське військо масово збиралось на землях Західньої України та Білорусії, які були захопленні у вересні 1939 року. Попри масовий сталінський терор у 1939-1941 роках на цих землях гітлерівська розвідка непогано знала про накопичення тут величезного війська.
Для прориву глибокоешалонової оборони в тодішньому Радянському Союзі ( у Харкові) було серійно випущенні "танки прориву" Т-35, які мали аж п*ять башт . Випустили їх близько 60 штук, із них 48 були згруповані у двох полках 34 танкової дивізії 8 механізованого корпусу. Ця ж дивізія мала ще 53 танки "КВ" (климент ворошилов), які також були призначені "для взламивания фронта противника". А ще було в цій дивізії 50 нових танків Т-34, які в ході цієї війни були визнані найкращими у світі !
Уся ця танкова (наступаюча, штурмова) 34 дивізія розташовувалась у невеличкому містечку Судова Вишня, яка знаходиться на середині шляху між Львовом і Перемишлем ( нині польським). У 1941 році Перемишль був у складі Союзу, звідси до Судової Вишні всього трохи більше, як 40 кілометрів!
Літом 2000 року російський дослідник Всеслав Дьяконов записав спогади Смолякова Івана Єрастовича, який був танкістом у вищезгаданій дивізії на Т-35. Спогади є в інтернеті. Ось ці "танки прориву" появились у Судовій Вишні в середині літа 1940 року !!! А на початку червня 1941 року вони були вже "частично снаряженни" . Тобто у них було загруженно частину боєкомплекту!!! У мирний час в танках боєкомплект не тримають, бо це вогне-вибухо-небезпечно !!!
суботу, 14 червня 2014 р.
Чому північно-східні сусіди відрізняються від нас ?
Чому для наших сусідів сьогодні є звичною брехня, жорстокість ??
В історичних науках, зокрема в археології широко використовується таке визначення, поняття, як "господарсько-культурний тип". Ось, як воно подається у "Словнику-довіднику з археології" Київ 1996 р. С.60: "Комплекс господарства та культури, що склався історично типовий для різних за походженням народів, які мешкають у подібних географічних умовах і знаходяться на приблизно однаковому рівні соціально-економічного розвитку. Термін вперше застосовано 1955 році етнографами М.Г.Левіним та М.М. Чебоксаровим. В археології набув широкого використання у 70-80-х роках в роботах, присвячених вивченню доісторичного періоду в історії людства".
В зоні помірних лісів Євразії давні люди могли займатися тільки мисливством, рибальництвом та збиральництвом.Щоб вижити в таких суворих умовах життя уся здобута їда ділилась на всіх членів групи, яка у сусідів називалась "общиной", від слова "общеє" - спільне. Жорстокість цього життя накладало відбиток і на суспільні стосунки між членами общини. Керівник (хозяїн) такої громади мав повну владу над її членами, адже при поганому керівництві община могла зникнути, або розпастись через стихійні явища: великі повені, морози, напад диких звірів, недостатність їстівних припасів на даній території, а ще й ворожість сусідніх общин.
"Мисливські байки", як форма брехні має початок саме з тих давніх часі. Адже через день, два "величину" трофеїв у мисливстві, риболовлі, збиральництві неможливо провірити!:)) Тому брехня, вигадка була звичною річчю у таких общинах, які збралися за спільним столом.
А наші предки займаючись землеробством, одомашненням тварин - жорстокість тут зовсім недопомагала, а брехня була неможливою, бо досить було глянути на засіяне поле чи заглянути у комору.
Незважаючи на пізніші цівілізаційно-господарські нашарування бачимо, що російський і український народи мають давні зовсім різні господарсько-культурні типи, які зараз у цей кризовий час дуже яскраво проявляють свої відмінності...
В історичних науках, зокрема в археології широко використовується таке визначення, поняття, як "господарсько-культурний тип". Ось, як воно подається у "Словнику-довіднику з археології" Київ 1996 р. С.60: "Комплекс господарства та культури, що склався історично типовий для різних за походженням народів, які мешкають у подібних географічних умовах і знаходяться на приблизно однаковому рівні соціально-економічного розвитку. Термін вперше застосовано 1955 році етнографами М.Г.Левіним та М.М. Чебоксаровим. В археології набув широкого використання у 70-80-х роках в роботах, присвячених вивченню доісторичного періоду в історії людства".
В зоні помірних лісів Євразії давні люди могли займатися тільки мисливством, рибальництвом та збиральництвом.Щоб вижити в таких суворих умовах життя уся здобута їда ділилась на всіх членів групи, яка у сусідів називалась "общиной", від слова "общеє" - спільне. Жорстокість цього життя накладало відбиток і на суспільні стосунки між членами общини. Керівник (хозяїн) такої громади мав повну владу над її членами, адже при поганому керівництві община могла зникнути, або розпастись через стихійні явища: великі повені, морози, напад диких звірів, недостатність їстівних припасів на даній території, а ще й ворожість сусідніх общин.
"Мисливські байки", як форма брехні має початок саме з тих давніх часі. Адже через день, два "величину" трофеїв у мисливстві, риболовлі, збиральництві неможливо провірити!:)) Тому брехня, вигадка була звичною річчю у таких общинах, які збралися за спільним столом.
А наші предки займаючись землеробством, одомашненням тварин - жорстокість тут зовсім недопомагала, а брехня була неможливою, бо досить було глянути на засіяне поле чи заглянути у комору.
Незважаючи на пізніші цівілізаційно-господарські нашарування бачимо, що російський і український народи мають давні зовсім різні господарсько-культурні типи, які зараз у цей кризовий час дуже яскраво проявляють свої відмінності...
четвер, 29 травня 2014 р.
Арифметика українського життя ...
Така моя думка, що коробка шоколадних цукерок для нашого солодкого життя після 7 червня 2014 року буде коштувати такі гроші ::: 17 процентів дає Порошенко, 17 процентів Верховна Рада України, 17 процентів від Кабінету міністрів України і сам народ має доложити сюди 49 процентів !!!
Число - 17 в дуже давні часи було сакральним (святим) !
Число - 17 в дуже давні часи було сакральним (святим) !
понеділок, 19 травня 2014 р.
2015 рік.
Пригадується мені цікавий випадок у 1992 році, тоді вийшла книга-підручник "Археологія та стародавня історія України" Київ "Либідь", авторами були М.О.Чмихов, Н.М.Кравченко, І.Т.Черняков 376 сторінок. Тодішні мої знайомі професійні історики, археологи до цієї книги віднеслися з посмішкою, з іронією. Адже там один з авторів Чмихов поєднав періодизацію археології з астрономією. Суть теорії Чмихова полягає в тому, що положення небесних тіл, зокрема Сонячної системи через певні періоди часу повторюється і це спричиняє кліматичні зміни на Землі, а останні приводили до значних змін у житті народів, що й можна прослідкувати ці зміни в археології. На сторінці 247 вище згаданої книги Чмихов пише таке: "Отже, саме 2015 рік можна вважати кінцем міфічного 7890 річного циклу". На сторінці 249 Чмихов подає хронологічну таблицю археологічних змін, яка закінчується - "2015 р. н.е. - кінець голоцену, початок післязалізного віку".
Звичайно, якщо Росія у теплі місяці 2014 року проведе всі можливі військові навчання на кілька років наперед, а в Україні вибори до Верховної Ради відбудуться цієї ж осені, то великих змін у нашій державі слід таки чекати у 2015 році. У цій ситуації український народ, очевидно, прийдеться озброїти, як у Швейцарії чи США, а з цього випливає, що ним вже не можна буде керувати волюнтаризькими методами, а це тільки пришвидшить якісні зміни українського суспільства!
Чмихов у своїй теорії не згадує 60-річний календарний цикл, що й зараз існує у китайців, японців. За цим календарем зараз триває рік Дерев*яного Коня (2014р.) Для більшості європейців дерев*яний кінь це дитяча забавка, на якому можна гойдатися, махаючи ворогам дерев*яною шаблею.
1954 рік також був роком Дерев*яного Коня. В цей рік широко святкувалося 300-річчя возз*єднання України з Росією, а сьогодні цю дату ми явно "пересвятковуємо". Саме в цей рік в українську мову почало проникати російське слово "окраїна" з російської, бо за академічним Словником Української Мови українці його не вживали! Тобто слово "Україна" і "окраїна" не мають нічого спільного !
У 1954 році тодішній Кремль кинувся піднімати Цілину, бо бракувало хліба у Радянському Союзі. Це проблему не вирішило і в 1963 році Союз почав закуповувати зерно у США та Канаді! Тобто, очевидний крах радянського господарства почався вже тоді в далекому 1963 році, а завершився він розвалом Союзу у 1991 році!!!
Ще у 1980 році відомий американський соціолог Елвін Тоффлер писав, що великі зміни у США почалися у 1955 році. Великі зміни тоді почалися і в інших країнах, зокрема в Японії. Компанія "Соні" в цей рік випустила перший у світі транзисторний радіоприймач. В цьому ж році активно запрацювала японська компанія "Омрон", яка у 1971 році випустила перший у світі банкомат, а у 1973 створила дисплей з кольоровим зображенням на рідких кристалах - також вперше у світі.
У 1955 році директором Інституту археології АН УРСР став Бібіков С.М. А нинішнє гарцування Кремля на дерев*яному Коні 2014 року, як ми тепер розуміємо потягне на серйозні зміни у всьому світі...
Звичайно, якщо Росія у теплі місяці 2014 року проведе всі можливі військові навчання на кілька років наперед, а в Україні вибори до Верховної Ради відбудуться цієї ж осені, то великих змін у нашій державі слід таки чекати у 2015 році. У цій ситуації український народ, очевидно, прийдеться озброїти, як у Швейцарії чи США, а з цього випливає, що ним вже не можна буде керувати волюнтаризькими методами, а це тільки пришвидшить якісні зміни українського суспільства!
Чмихов у своїй теорії не згадує 60-річний календарний цикл, що й зараз існує у китайців, японців. За цим календарем зараз триває рік Дерев*яного Коня (2014р.) Для більшості європейців дерев*яний кінь це дитяча забавка, на якому можна гойдатися, махаючи ворогам дерев*яною шаблею.
1954 рік також був роком Дерев*яного Коня. В цей рік широко святкувалося 300-річчя возз*єднання України з Росією, а сьогодні цю дату ми явно "пересвятковуємо". Саме в цей рік в українську мову почало проникати російське слово "окраїна" з російської, бо за академічним Словником Української Мови українці його не вживали! Тобто слово "Україна" і "окраїна" не мають нічого спільного !
У 1954 році тодішній Кремль кинувся піднімати Цілину, бо бракувало хліба у Радянському Союзі. Це проблему не вирішило і в 1963 році Союз почав закуповувати зерно у США та Канаді! Тобто, очевидний крах радянського господарства почався вже тоді в далекому 1963 році, а завершився він розвалом Союзу у 1991 році!!!
Ще у 1980 році відомий американський соціолог Елвін Тоффлер писав, що великі зміни у США почалися у 1955 році. Великі зміни тоді почалися і в інших країнах, зокрема в Японії. Компанія "Соні" в цей рік випустила перший у світі транзисторний радіоприймач. В цьому ж році активно запрацювала японська компанія "Омрон", яка у 1971 році випустила перший у світі банкомат, а у 1973 створила дисплей з кольоровим зображенням на рідких кристалах - також вперше у світі.
У 1955 році директором Інституту археології АН УРСР став Бібіков С.М. А нинішнє гарцування Кремля на дерев*яному Коні 2014 року, як ми тепер розуміємо потягне на серйозні зміни у всьому світі...
неділю, 11 травня 2014 р.
Державне інформаційне агенство "Дніпро".
Недавно один антиукраїнський троль дав мені посилання на статтю західноєвропейського політика (голова партії) філософа, іще здається письменника чи економіста, спеціаліста з російсько-українських відносин. Читаю, стиль написання справді західноєвропейський, доходжу до чималого абзацу про Україну і українців - один до одного взято з якоїсь частини російської антиукраїнської пропаганди! Здається, що при бажанні можна було би знайти справжнього російського автора цього абзацу. Західноєвропейський спеціаліст навіть не переповів своїми словами цей кремлівський абзац!
Чимало перекрученної і брехливої інформації сьогодні про Україну подають політики Російської Федерації і їхні ЗМІ. Результати цієї справжньої російської інформаційної війни виявились для нас справді дуже страшними - більше 80 процентів росіян за війну проти України !? Тим більше, що приводів, причин від українського суспільства для цього не було і не має ніяких!
Цю війну ми фактично програли, бо ми у ній майже не приймали активної участі. Створення негативних моментів про Україну нашими ворогами у цілому світі приносить нам чималу шкоду, яку можна навіть подати у грошовому вимірі.
Очевидно, що для боротьби з потужною антиукраїнською інформацією потрібне таке ж потужне державне інформаційне агенство, найкраще сюди підходить назва "Дніпро" (велика інформаційна ріка, а ще це символ всієї України).
Ляпнув, щось про Україну, якийсь не наш діяч - чим масштабніша ця постать тим більше має бути з цього приводу коментарів від наших спеціалістів: істориків, політологів, дипломатів, військових і т.п. В кінці всі ці коментарі збираємо в одне "кіно" і можна його крутити для всього світу.
Нашим маститим спецам, зокрема політологам можливо й западло відгукуватися на статтю якогось дрібного іноземного діяча, але ж у нас є старшокурсники, які навчаються на журналістів-міжнародників, політологів, економістів, культорологів, військових - хай під керівництвом своїх учителів відточують свої пера, своє вміння ось на подібних брехливих діячах. Очевидно, що це буде дієвіше отримати на оріхи від українського студенства такому діячу, а ніж від рівня собі.
Таке агенство за допомогою телевізійних супутникових телевізійних каналів, інтернету, радіо на поширенних мовах світу зможе людям всього світу розказати про Україну, про її культуру: музеї, архітекруру, історію, мистецтво, спорт, технологічні досягнення, про багатства природи. А ще спростувати усі закиди ворогів, і самим розказати про українську політику і політику сусідів!!!
Ще тут можна буде рекламувати виробників справжніх унікальних українських товарів. Розповідати про українську музику, фестивалі, виставки, туристичні місця і маршрути...
Чимало перекрученної і брехливої інформації сьогодні про Україну подають політики Російської Федерації і їхні ЗМІ. Результати цієї справжньої російської інформаційної війни виявились для нас справді дуже страшними - більше 80 процентів росіян за війну проти України !? Тим більше, що приводів, причин від українського суспільства для цього не було і не має ніяких!
Цю війну ми фактично програли, бо ми у ній майже не приймали активної участі. Створення негативних моментів про Україну нашими ворогами у цілому світі приносить нам чималу шкоду, яку можна навіть подати у грошовому вимірі.
Очевидно, що для боротьби з потужною антиукраїнською інформацією потрібне таке ж потужне державне інформаційне агенство, найкраще сюди підходить назва "Дніпро" (велика інформаційна ріка, а ще це символ всієї України).
Ляпнув, щось про Україну, якийсь не наш діяч - чим масштабніша ця постать тим більше має бути з цього приводу коментарів від наших спеціалістів: істориків, політологів, дипломатів, військових і т.п. В кінці всі ці коментарі збираємо в одне "кіно" і можна його крутити для всього світу.
Нашим маститим спецам, зокрема політологам можливо й западло відгукуватися на статтю якогось дрібного іноземного діяча, але ж у нас є старшокурсники, які навчаються на журналістів-міжнародників, політологів, економістів, культорологів, військових - хай під керівництвом своїх учителів відточують свої пера, своє вміння ось на подібних брехливих діячах. Очевидно, що це буде дієвіше отримати на оріхи від українського студенства такому діячу, а ніж від рівня собі.
Таке агенство за допомогою телевізійних супутникових телевізійних каналів, інтернету, радіо на поширенних мовах світу зможе людям всього світу розказати про Україну, про її культуру: музеї, архітекруру, історію, мистецтво, спорт, технологічні досягнення, про багатства природи. А ще спростувати усі закиди ворогів, і самим розказати про українську політику і політику сусідів!!!
Ще тут можна буде рекламувати виробників справжніх унікальних українських товарів. Розповідати про українську музику, фестивалі, виставки, туристичні місця і маршрути...
пʼятницю, 9 травня 2014 р.
Ягоди від В.О."Свобода".
"О, це тільки квіточки - подивимося, які будуть ягоди ?!" - так у народі говорять про негативний початок якогось тривалого процесу, який в кінцевому результаті приводить до плачевних наслідків.
Якось ми не дуже звернули увагу на висловлювання В.Путіна ще у 2008 році про Україну, як недо-державу !? Очевидно, тоді більшість подумала: ну з нервів ляпнув чоловік ось таке, що тут особливого ? Аж ось тепер із сьогоднішніх подій в Україні ми можемо відтворити точно, що мав на увазі Путін говорячи про тодішню нашу країну.
Як колишній працівник спецслужб, ставши президентом держави - він отримав інформацію і від інших своїх спецслужб та інших організацій про те, якою величезною є російська агентура в Україні.
Результати діяльності цієї агентури ми сьогодні бачимо: майже повністю була знищена українська армія.
Мільярди доларів були викачані і вивезені з української економіки.
Помаранчева революція 2004 року зазнала краху не через "всесилля" Ющенка, а через підтримувану колотнечу у якій учасниками були всі політичні сили України.
Більше 80 процетів росіян підтримали В.В.Путіна щодо війни з Україною !? Це страшна цифра !!! Так українці з росіянами на протязі довгого часу воювали між собою, але й українці приймали активну участь в розбудову Російської імперії, а потім Союзу.
У більшості у нас була одна віра - православ*я, цивілізаційного розлому, як такого не було! У нас була і є спільність історії в Київській Русі, яка в ті давні часи була об*єктом, як європейської так і азіатської політик.
У Другу світову війну (Вел. Вітчизняну війну) наші діди і батьки разом воювали проти світового фашизму: Німеччини, Італії, Японії і здобули перемогу! З цим фашизмом було покінчено в 1945 році !!!
Дивно і якось дико виглядало в нинішні останні роки в Україні коли наші певні політики, ЗМІ почали наполегливо говорити про існування в країні якихось бандерівців, фашистів, неонацистів.Дивно, що інші наші політики не намагались це все спростувати і зупинити??
Відомий російський сатирик Віктор Шендерович недавно у Києві таке сказав: "...путинский режим, совершенно не антинародний, настоящий ужас заключается в том, что ето народний режим"!
Важливу роль у формуванні цього страшного путінського народного режиму відіграли телевізійні картинки із України, які ставила багато років в основному партія "Свобода": смолоскипні походи, бійки, висловлювання лідерів...
Російські солдати отримали цілковиту моральну підтримку російського народу, щоб "без зазрения совести" (без найменшого докору сумління) вбивати усіх без винятку громадян України і це факт!!!
Екстравагантні квіти відцвіли і явили нам дуже отруйні, фактично смертельні ягоди...
Якось ми не дуже звернули увагу на висловлювання В.Путіна ще у 2008 році про Україну, як недо-державу !? Очевидно, тоді більшість подумала: ну з нервів ляпнув чоловік ось таке, що тут особливого ? Аж ось тепер із сьогоднішніх подій в Україні ми можемо відтворити точно, що мав на увазі Путін говорячи про тодішню нашу країну.
Як колишній працівник спецслужб, ставши президентом держави - він отримав інформацію і від інших своїх спецслужб та інших організацій про те, якою величезною є російська агентура в Україні.
Результати діяльності цієї агентури ми сьогодні бачимо: майже повністю була знищена українська армія.
Мільярди доларів були викачані і вивезені з української економіки.
Помаранчева революція 2004 року зазнала краху не через "всесилля" Ющенка, а через підтримувану колотнечу у якій учасниками були всі політичні сили України.
Більше 80 процетів росіян підтримали В.В.Путіна щодо війни з Україною !? Це страшна цифра !!! Так українці з росіянами на протязі довгого часу воювали між собою, але й українці приймали активну участь в розбудову Російської імперії, а потім Союзу.
У більшості у нас була одна віра - православ*я, цивілізаційного розлому, як такого не було! У нас була і є спільність історії в Київській Русі, яка в ті давні часи була об*єктом, як європейської так і азіатської політик.
У Другу світову війну (Вел. Вітчизняну війну) наші діди і батьки разом воювали проти світового фашизму: Німеччини, Італії, Японії і здобули перемогу! З цим фашизмом було покінчено в 1945 році !!!
Дивно і якось дико виглядало в нинішні останні роки в Україні коли наші певні політики, ЗМІ почали наполегливо говорити про існування в країні якихось бандерівців, фашистів, неонацистів.Дивно, що інші наші політики не намагались це все спростувати і зупинити??
Відомий російський сатирик Віктор Шендерович недавно у Києві таке сказав: "...путинский режим, совершенно не антинародний, настоящий ужас заключается в том, что ето народний режим"!
Важливу роль у формуванні цього страшного путінського народного режиму відіграли телевізійні картинки із України, які ставила багато років в основному партія "Свобода": смолоскипні походи, бійки, висловлювання лідерів...
Російські солдати отримали цілковиту моральну підтримку російського народу, щоб "без зазрения совести" (без найменшого докору сумління) вбивати усіх без винятку громадян України і це факт!!!
Екстравагантні квіти відцвіли і явили нам дуже отруйні, фактично смертельні ягоди...
суботу, 3 травня 2014 р.
Диверсія в Одесі.
Свою трудову діяльність в кінці 70-х 20 ст. я починав на Сокальському заводі хімічного волокна.Великий завод, більше 4 тисяч працюючих. Як тоді пошепки говорили, що в разі Третьої світової війни завод за чотири дні можна було переробити на виробництво пороху для наступаючого радянського війська, адже головна сировина для заводу була сірка і целюлоза.
В цеху газоочистки, де я працював стояло обладнання західнонімецьких фірм Лургі та Сіменса. Ще чимало важливого обладнання було із Італії (зокрема насоси).Якісну целюлозу закуповували тоді у Швеції і Фінляндії, радянська не годилась для цього заводу. У Сокалі (Львівщина) до західньої границі тодішнього Радянського Союзу було менше 20 кілометрів!
Ось так комуністична кліка Кремля використовувала досягнення і технічний прогрес Західного світу для його майбутньої загибелі, такою гнилою була суть Радянського Союзу! Результат Ви знаєте: Союзу немає, але на руїни Сокальського заводу хімічного волокна можна ще й сьогодні подивитись.
Саме виробництво на цьому заводі було дуже вогне і вибухонебезпечне, тому підготовка його працівників на предмет того, що, як і де може горіти, і як це гасити була на відповідному (високому) рівні.
Тепер подивимося, що сталося в Одесі 2 травня 2014 року . Тут згоріло-отруїлося кілька десятків переважно молодих людей, які були у будинку профспілок.
Щоби спрогнозувати і створити певну ситуацію у спецслужбах працюють цілі відділи професіоналів своєї справи !!!
Невеликий балон з бойовим отруйним газом у вигляді вогнегасника можна провести у любій машині. Звичайно, кремлівський диверсант не буде ділитись із українськими сепаратистами, що він з ними збирається зробити, адже вони пішли на співробітництво із самою Смертю!
Згадаймо сірчані пробки у вухах. В організмі людини є сірка, сірка у вухах не дає розвиватись там всіляким іншим організмам.
До багатьох бойових отруючих речовин органічного походження входить сірка, та інші хімічні елементи, які є і в організмі людини. Тому виявити такі газоподібні залишки в організмі людини дуже і дуже складно, для цього потрібні висококласні і високобюджетні лабораторії, яких Україна здається немає! Тому українській владі треба звернутись до всього світу по таку допомогу!
Нинішня кремлівська кліка дуже зацікавлена, щоби в Україні були великі жертви, щоб почати великомасштабні воєнні дії, маючи ось такі результати спланованої одеської диверсії.
Диверсант - це є така конкретна військова спеціальність !! Очевидно, що Кремль ніяк не позбудеться страшної мрії про Третю світові війну...
В цеху газоочистки, де я працював стояло обладнання західнонімецьких фірм Лургі та Сіменса. Ще чимало важливого обладнання було із Італії (зокрема насоси).Якісну целюлозу закуповували тоді у Швеції і Фінляндії, радянська не годилась для цього заводу. У Сокалі (Львівщина) до західньої границі тодішнього Радянського Союзу було менше 20 кілометрів!
Ось так комуністична кліка Кремля використовувала досягнення і технічний прогрес Західного світу для його майбутньої загибелі, такою гнилою була суть Радянського Союзу! Результат Ви знаєте: Союзу немає, але на руїни Сокальського заводу хімічного волокна можна ще й сьогодні подивитись.
Саме виробництво на цьому заводі було дуже вогне і вибухонебезпечне, тому підготовка його працівників на предмет того, що, як і де може горіти, і як це гасити була на відповідному (високому) рівні.
Тепер подивимося, що сталося в Одесі 2 травня 2014 року . Тут згоріло-отруїлося кілька десятків переважно молодих людей, які були у будинку профспілок.
Щоби спрогнозувати і створити певну ситуацію у спецслужбах працюють цілі відділи професіоналів своєї справи !!!
Невеликий балон з бойовим отруйним газом у вигляді вогнегасника можна провести у любій машині. Звичайно, кремлівський диверсант не буде ділитись із українськими сепаратистами, що він з ними збирається зробити, адже вони пішли на співробітництво із самою Смертю!
Згадаймо сірчані пробки у вухах. В організмі людини є сірка, сірка у вухах не дає розвиватись там всіляким іншим організмам.
До багатьох бойових отруючих речовин органічного походження входить сірка, та інші хімічні елементи, які є і в організмі людини. Тому виявити такі газоподібні залишки в організмі людини дуже і дуже складно, для цього потрібні висококласні і високобюджетні лабораторії, яких Україна здається немає! Тому українській владі треба звернутись до всього світу по таку допомогу!
Нинішня кремлівська кліка дуже зацікавлена, щоби в Україні були великі жертви, щоб почати великомасштабні воєнні дії, маючи ось такі результати спланованої одеської диверсії.
Диверсант - це є така конкретна військова спеціальність !! Очевидно, що Кремль ніяк не позбудеться страшної мрії про Третю світові війну...
Підписатися на:
Дописи (Atom)