Геродот у своїй "Історії" кн.4 про меланхлейнів згадує 7 раз:
п. 20 Він розповідає, що меланхлейни "народність не скіфська" і живуть вони на північ від царських скіфів.
п. 107 "Меланхлейни одягаються в усе чорне, звідки і їхня назва, а звичаї у них скіфські" ?
Очевидно, що Геродот користувався різними джерелами, де один автор рахував, що меланхлейни подібні до скіфів, а інший це заперечував.
Параграфи 102, 119, 125 , які розповідають про нараду царів, які були у складі Скіфії і про те, як скіфи водили персів у землі меланхлейнів, андрофагів і неврів я рахую вигадкою Геродота, чи його попередника.
В п. 100-101 описаний "скіфський квадрат" - я також рахую його вигадкою. Просто там співпало кілька чисел, але повідомлення Геродота про те, що "меланхлейни живуть на півночі від Скіфії 20 днів шляху" (706,4 км при стандартному стадію у 176,6 метра) варте уваги усіх дослідників !
Від Ольвії прямо на північ 706,4 км це дуже багато і ламає усі схеми скіфологів, які бачать територію Скіфії дуже обмеженою і невеликою, іще вони безмірно вірять Геродоту..
Ось, як виходить з цієї проблеми сучасний український скіфолог В.Ю. Мурзин "Скифская проблема глазами автора" Киев 2014, С. 65 - " под днями пути" понимаем дни довольно медленной перекочовки" ?? "День шляху" - це стандартизована міра, відстань і її ніяк не можна змінювати !
Північніше Черніговщини була давня українська земля - Стародубщина, яка нині належить РФ.
Отож міряємо 20 днів шляху від Ольвії, Дніпровську переправу долаємо або біля Трахтемирівського скіфського городища, або біля Ходосівського ( біля Києва) також скіфського городища і опиняємося в центрі Стародубщини давньоукраїнської. Можливо ця відстань була в 21 або у 22 дні шляху, але для свого "квадрату" Геродот її округлив до 20.
Є науковці, які говорять, що народи (етноси) почали інтенсивно формуватись у бронзову епоху. Нагадаю, що Скіфські часи - це залізний вік, який настав після бронзи.
Тобто територія Скіфії на півночі сягала усі давньоукраїнські землі !!
неділю, 29 листопада 2015 р.
пʼятницю, 20 листопада 2015 р.
Криза у Скіфії в 3 ст. до н.е.
Ось, як про цю кризу пише сучасний український історик К.П. Бунятян "Давнє населення України" 1999, С. 194 : "... Скіфи ж буквально зникли фізично. На початку 3 ст. до н.е. північнопричорноморські степи де нещодавно вирувало життя запустіли. Лише наприкінці 3 ст. - на початку 2 ст. до н.н. тут з*явився новий кочовий народ - сармати, які просунулися сюди з-за Дону".
Що спричинило кризу ? Вірогідно, на це питання аргументовано відповів інший сучасний український історик Н.А. Гаврилюк " Экономика Степной Скифии" Киев 2013, С. 502-540 . ( В основному можна рахувати, що ця проблема вирішена.)
Виявилось, що при постійному і інтенсивному випасанню в Степу худоби - в Степу змінюється якість трави, залишаються трави шкідливі і малоцінні, а сам занепад кормової бази має кілька ботанічних етапів. Змінюється до певної міри тваринний світ, збільшується поголів*я сайгаків і сусликів, а також саранчі і коників.
Хто носив на шиї золоту пектораль ( чи бачив її на фото), яку знайшов Б.М. Мозолевський - той на її кінцях міг бачити коників із чистого золота, явний признак деградації Степу :))
При зменшені кількості трави: сухої чи зеленої на голій землі - включалась ще одна велика причина Кризи - Сонце: воно весною і літом дощенту висушує землю на якій вже нічого не може рости ...
І люди покидають пустельну землю. Ресурсний кризис у степу долається за 100-150 років. ( С. 534 Гаврилюк).
Очевидно, що для населення Степової Скіфії ця Криза була великою психологічною і світоглядною травмою - "кара богів " ? Воно навіть після того, як поновився трав*яний покрив Степу - не вступили у боротьбу із прийшлими сарматськими племенами.
До певної міри Скіфія збереглася, адже Гелланік згадував про скіфське племя - амадоків і країну Амадокію. Геродот, акуратно змовчав про амадоків, бо це розбивало його теорію, що скіфи були тільки кочівниками.
Про амадоцькі гори, озеро і місто Амадока згадує Клавдій Птолемей ( 2 ст. н.е.), а точніше це часи 1 ст. до н.е.! Ще К.Птолемей згадує про народ "скіфо-аланів", які за моїми дослідженнями проживали на лівобережжі Дніпровому: Азовська височина - це Аланські гори за К.Птолемеєм ! Ця назва скіфо-алани свідчить, що вони зберегли свою індентичність із давньої Скіфії. Вірогідно, що й кочові скіфи в басейні Сіверського Дінця ( за Геродотом - скіфське царство Тіссагетів) відступили у північні землі і збереглися ...
Після Кризи 3 ст. до н.е. Скіфія не відродилася, але саме населення Степу, Лісостепу, Гір і Лісів не змінилося докорінно, тай не могло, а продовжувало жити вже в дещо інших суспільно-політичних реаліях !:))
За Стефаном Візантійським у "Етніці" сказано, що "скіфи - фракійський народ" ! А це значить, що Степова Скіфія була заселена із Заходу на Схід !! Без всіляких там іраномовних чи азійських народів ! Імена скіфських богів за Геродотом не мають нічого спільного із іранськими богами !?
Що спричинило кризу ? Вірогідно, на це питання аргументовано відповів інший сучасний український історик Н.А. Гаврилюк " Экономика Степной Скифии" Киев 2013, С. 502-540 . ( В основному можна рахувати, що ця проблема вирішена.)
Виявилось, що при постійному і інтенсивному випасанню в Степу худоби - в Степу змінюється якість трави, залишаються трави шкідливі і малоцінні, а сам занепад кормової бази має кілька ботанічних етапів. Змінюється до певної міри тваринний світ, збільшується поголів*я сайгаків і сусликів, а також саранчі і коників.
Хто носив на шиї золоту пектораль ( чи бачив її на фото), яку знайшов Б.М. Мозолевський - той на її кінцях міг бачити коників із чистого золота, явний признак деградації Степу :))
При зменшені кількості трави: сухої чи зеленої на голій землі - включалась ще одна велика причина Кризи - Сонце: воно весною і літом дощенту висушує землю на якій вже нічого не може рости ...
І люди покидають пустельну землю. Ресурсний кризис у степу долається за 100-150 років. ( С. 534 Гаврилюк).
Очевидно, що для населення Степової Скіфії ця Криза була великою психологічною і світоглядною травмою - "кара богів " ? Воно навіть після того, як поновився трав*яний покрив Степу - не вступили у боротьбу із прийшлими сарматськими племенами.
До певної міри Скіфія збереглася, адже Гелланік згадував про скіфське племя - амадоків і країну Амадокію. Геродот, акуратно змовчав про амадоків, бо це розбивало його теорію, що скіфи були тільки кочівниками.
Про амадоцькі гори, озеро і місто Амадока згадує Клавдій Птолемей ( 2 ст. н.е.), а точніше це часи 1 ст. до н.е.! Ще К.Птолемей згадує про народ "скіфо-аланів", які за моїми дослідженнями проживали на лівобережжі Дніпровому: Азовська височина - це Аланські гори за К.Птолемеєм ! Ця назва скіфо-алани свідчить, що вони зберегли свою індентичність із давньої Скіфії. Вірогідно, що й кочові скіфи в басейні Сіверського Дінця ( за Геродотом - скіфське царство Тіссагетів) відступили у північні землі і збереглися ...
Після Кризи 3 ст. до н.е. Скіфія не відродилася, але саме населення Степу, Лісостепу, Гір і Лісів не змінилося докорінно, тай не могло, а продовжувало жити вже в дещо інших суспільно-політичних реаліях !:))
За Стефаном Візантійським у "Етніці" сказано, що "скіфи - фракійський народ" ! А це значить, що Степова Скіфія була заселена із Заходу на Схід !! Без всіляких там іраномовних чи азійських народів ! Імена скіфських богів за Геродотом не мають нічого спільного із іранськими богами !?
четвер, 12 листопада 2015 р.
Работоргівля у Скіфії.
"Работоргівлю" не вдалося помістити у попередню статтю. Отож повертаємось до книги Н.А. Гаврилюк "Экономика Степной Скифии" Киев 2013, де авторка "Хліботоргівлі" присв*ятила всього 4 сторінки своєї книги, а "Работоргівлі" аж 35 сторінок ( з 452 до 486).
На С.456 взнаємо, що тема скіфо-еллінської работоргівлі нашою наукою ще фактично не вивчалась. Далі Гаврилюк розповідає , які є наукові центри у світі, що вивчають тему рабства, які видання, які праці науковців. Все нормально, але коли авторка прямо зачіпає Скіфську історію виникають непрості питання на предмет трактування нею цієї історії !? Ось цитати із книги Гаврилюк:
С.475 : "... очевидно, что Степная Скифия могла предоставить на античный рынок в качестве первичного энергетического ресурса рабов пригодных лишь для преимущественно несложной производственной деятельности ..."
С. 484 : "... Скифия могла предоставить неквалифицированную рабочую силу - рабов для горного дела, каменоломен. Поэтому скифские имена редко встречаются в эпиграфике метрополии".
С. 485 : " Поздние источники сообщают о вывозе рабов из Скифии. Полибий отмечает высокое качество доставляемой оттуда рабской силы ( Polyb, 1V, 38,4 ). Свидетельства Полибия подкрепляются сообщением Павла Оросия о попавших в результате войны Филиппа !! Македонского и Атея в рабство скифов, когда в рабов было обращено 2000 скифских мальчиков и женщин (Oros, !!!, 13, 4)."
Коментар Т.Д. : Роздуми Гаврилюк про якість рабів із Скіфії трохи суперечить свідченню Полібія ?! Безумовно Полібій правий, але виникає нове питання: Чому скіфських імен майже немає в написах (епіграфах) в Елладі ??
Вже з 7 ст. до н.е. існує велика держава Первісна (Геродот кн.4, 99) Скіфія: від Дунаю, Вісли до Дону, від Прип*Яті до Чорного і Азовського морів. Першою столицею цієї Скіфії було тогочасне велике городище біля м. Немирів на Вінничині.
"В античному світі склалась стала літературна традиція щодо скіфської непереможності." - В.Грицюк "Військо скіфів" Київ 2009, С.115. Звичайно, що ця традиція склалась не на пустому місці. Класична (Первісна) Скіфія (7-3 ст. до н.е.) фактично прийняла участь тільки у двох великих війнах за весь час існування: 529 р. до н.н. - скіфська цариця Томіра на Кавказі розгромила 200 тисячне військо перського царя Кіра Великого і сам він загинув у цій війні. У Скіфії тоді було багато полонеих з цієї армії.
У 519 р. до н.е. знову перський цар Дарій ! хотів завоювати Скіфію, але втрати його війська були тільки 80 тисяч чоловік, а самому вдалося врятуватись втечею разом з військом із Скіфії. Проти нього тоді воювали: Ідантірс, Скопасіс і Таксакіс царі скіфські !
У 331 р. до н.е. Олександр Македонський послав свого полководця Зопоріона (очевидно на кораблях) із 30 тисяним військом, щоби він захопив скіфську Ольвію і створив таким чином тут базу підтримки для походу самого О. Македонського у Скіфію. Але скіфи разом із ольвіополітами розбили цей експедиційний корпус, ніхто не врятувався втечею ! О. Великому прийшлося із злості спалити Персополь і підправити свої плани :))
Скіфи могли торгувати рабами, яких захопили в полон при походах на сусідні народи, держави. У розряд рабів самі скіфи могли потрапити при зміні влади у Скіфії. Скіфи, які програли це змагання і залишились живими, але були продані в Елладу у рабство. Звичайно, що їх не було багато і вони не були тупуватими, скоріше всього вони були близькими родичами програвшого претендента.
При цитуванні П. Орозія Н. Гаврилюк зробила дві помилки: неточно вказала координати цитати і кількість полоненних скіфів. На щастя книга Павла Орозія у мене є і називається вона " История против язычников" Санкт-Петербург 2009, С.204 (віримо, що колись буде і український переклад). Павло Орозій кн.3, 13:
"6.Филипп, сняв с Византия осаду, всеми силами обратился к Скифской войне, в завязавшейся же битве скифы, хотя они и превосходили и числом и доблестью, были побеждены коварством Филиппа ( ??? - Т.Д.) 7. В ходе этой битвы было захвачено двадцать тысяч детей и жен скифского народа ... 8. Однако, когда Филипп возвращался назад путь ему преградили войной трибаллы... в ее ходе Филипп столь тяжко был ранен в бедро, что (македоняне) решили что царь погиб, обратившись в бегство, побросали награбленное". А "награбоване", очевидно вернулось додому ?:))
Якби насправді Філіп переміг Скіфію, то ця війна чи битва була би описана багатьма античними авторами з великим апломбом, але цього зовсім немає !! Це була би велика сенсація світового масштабу, але це доволі проста вигадка П. Орозія, яку потрібно дочитувати до кінця :))
Тема відносин Філіпа, О. Македонського із Скіфією, царем скіфським Атеєм ще нерозроблена, неопрацьована українськими чи іншими істориками, тому й виникають, ось такі неприємні історіографічні моменти ..
На С.456 взнаємо, що тема скіфо-еллінської работоргівлі нашою наукою ще фактично не вивчалась. Далі Гаврилюк розповідає , які є наукові центри у світі, що вивчають тему рабства, які видання, які праці науковців. Все нормально, але коли авторка прямо зачіпає Скіфську історію виникають непрості питання на предмет трактування нею цієї історії !? Ось цитати із книги Гаврилюк:
С.475 : "... очевидно, что Степная Скифия могла предоставить на античный рынок в качестве первичного энергетического ресурса рабов пригодных лишь для преимущественно несложной производственной деятельности ..."
С. 484 : "... Скифия могла предоставить неквалифицированную рабочую силу - рабов для горного дела, каменоломен. Поэтому скифские имена редко встречаются в эпиграфике метрополии".
С. 485 : " Поздние источники сообщают о вывозе рабов из Скифии. Полибий отмечает высокое качество доставляемой оттуда рабской силы ( Polyb, 1V, 38,4 ). Свидетельства Полибия подкрепляются сообщением Павла Оросия о попавших в результате войны Филиппа !! Македонского и Атея в рабство скифов, когда в рабов было обращено 2000 скифских мальчиков и женщин (Oros, !!!, 13, 4)."
Коментар Т.Д. : Роздуми Гаврилюк про якість рабів із Скіфії трохи суперечить свідченню Полібія ?! Безумовно Полібій правий, але виникає нове питання: Чому скіфських імен майже немає в написах (епіграфах) в Елладі ??
Вже з 7 ст. до н.е. існує велика держава Первісна (Геродот кн.4, 99) Скіфія: від Дунаю, Вісли до Дону, від Прип*Яті до Чорного і Азовського морів. Першою столицею цієї Скіфії було тогочасне велике городище біля м. Немирів на Вінничині.
"В античному світі склалась стала літературна традиція щодо скіфської непереможності." - В.Грицюк "Військо скіфів" Київ 2009, С.115. Звичайно, що ця традиція склалась не на пустому місці. Класична (Первісна) Скіфія (7-3 ст. до н.е.) фактично прийняла участь тільки у двох великих війнах за весь час існування: 529 р. до н.н. - скіфська цариця Томіра на Кавказі розгромила 200 тисячне військо перського царя Кіра Великого і сам він загинув у цій війні. У Скіфії тоді було багато полонеих з цієї армії.
У 519 р. до н.е. знову перський цар Дарій ! хотів завоювати Скіфію, але втрати його війська були тільки 80 тисяч чоловік, а самому вдалося врятуватись втечею разом з військом із Скіфії. Проти нього тоді воювали: Ідантірс, Скопасіс і Таксакіс царі скіфські !
У 331 р. до н.е. Олександр Македонський послав свого полководця Зопоріона (очевидно на кораблях) із 30 тисяним військом, щоби він захопив скіфську Ольвію і створив таким чином тут базу підтримки для походу самого О. Македонського у Скіфію. Але скіфи разом із ольвіополітами розбили цей експедиційний корпус, ніхто не врятувався втечею ! О. Великому прийшлося із злості спалити Персополь і підправити свої плани :))
Скіфи могли торгувати рабами, яких захопили в полон при походах на сусідні народи, держави. У розряд рабів самі скіфи могли потрапити при зміні влади у Скіфії. Скіфи, які програли це змагання і залишились живими, але були продані в Елладу у рабство. Звичайно, що їх не було багато і вони не були тупуватими, скоріше всього вони були близькими родичами програвшого претендента.
При цитуванні П. Орозія Н. Гаврилюк зробила дві помилки: неточно вказала координати цитати і кількість полоненних скіфів. На щастя книга Павла Орозія у мене є і називається вона " История против язычников" Санкт-Петербург 2009, С.204 (віримо, що колись буде і український переклад). Павло Орозій кн.3, 13:
"6.Филипп, сняв с Византия осаду, всеми силами обратился к Скифской войне, в завязавшейся же битве скифы, хотя они и превосходили и числом и доблестью, были побеждены коварством Филиппа ( ??? - Т.Д.) 7. В ходе этой битвы было захвачено двадцать тысяч детей и жен скифского народа ... 8. Однако, когда Филипп возвращался назад путь ему преградили войной трибаллы... в ее ходе Филипп столь тяжко был ранен в бедро, что (македоняне) решили что царь погиб, обратившись в бегство, побросали награбленное". А "награбоване", очевидно вернулось додому ?:))
Якби насправді Філіп переміг Скіфію, то ця війна чи битва була би описана багатьма античними авторами з великим апломбом, але цього зовсім немає !! Це була би велика сенсація світового масштабу, але це доволі проста вигадка П. Орозія, яку потрібно дочитувати до кінця :))
Тема відносин Філіпа, О. Македонського із Скіфією, царем скіфським Атеєм ще нерозроблена, неопрацьована українськими чи іншими істориками, тому й виникають, ось такі неприємні історіографічні моменти ..
вівторок, 10 листопада 2015 р.
Хліботоргівля і работоргівля.
Цього вересня 2015 року на Львівському Форумі видавців з рук видавця Олега Філюка я купив книгу Н.А. Гаврилюк " Экономика Степной Скифии 6-3 ст. до н.э." . Це вже 2 - видання, перероблене і доповнене, вийшла у Києві 2013 році, сторінок 712, тираж всього 300 примірників, "наукове видання". На титульній сторінці написано: " Национальная Академия Наук Украины. Иститут археологии." Далее С.4 : "Рекомендовано к печати Ученым советом Иститута археологии НАН Украины. Протокол № 10 от 17.10.2013 г. Рецензенты: Березанская С.С., доктор исторических наук; Крыжицкий С.Д., член-корресподент НАН Украины; Научный редактор Шрамко Б.А., доктор исторических наук".
Книга цікава, на російській мові, але я її ще всю не прочитав. Особливо мене зацікавили два розділи з цієї книги: Хліботоргівля, яка займає сторінки від 448 до 451 і Работоргівля від 452 до 486. Перечитував кілька раз і відкладав, поки не зрозумів - де ця собака дохла зарита !:)) Хліботоргівлі авторка присв*ятила всього 4 сторінки своєї великої праці. В цьому розділі Гаврилюк заперечує, що у Скіфії була розвинута хліботоргівля !? Читаємо на С.448 згаданої книги ось таке: "Критический взгляд на эту точку и подобные точки зрения показывают, что она базируется на достаточно вольной интерпретации одного-двух фрагментов письменных источников". Йдеться про античні джерела, які свідчать про хліботоргівлю у Скіфії, але авторка навіть не подає коротких координат тих письмових "фрагментів", які засвідчують скіфську хліботоргівлю, не подає ніяких аргументів щодо правдивості чи неправдивості їх. У грубечій книзі Гаврилюк незнайшлося хоча би півсторінки, щоби все це викласти !?
Вона посилається на гіпотезу А.Н. Щеглова (1987 р.), який доводив неможливість хліботоргівлі у Скіфії, але Гаврилюк не наводить аргументів і Щеглова , хоча би коротко ?? Цю гіпотезу підтримали ще зокрема Крижицький, Отрешко і наша авторка... Ось аргументи Гаврилюк: на користь гіпотези Щеглова на С. 449 :
1. Що етнографічні кочівники ніколи не займались торгівлею зерном !? І наводить приклад із донськими козаками ! Станичники - стали кочівниками ?:))
2. Далі Гаврилюк наводить два аргументи, які буцім-то заперечують "якобы (хлеб) перевозили из Лесостепи" ? "Во-первих ..." пише, що землеробство в Степовій Скіфії не "фиксируется..." ?! Але тут явна підміна понять ! Степова Скіфія і Лісостеп - це різні поняття і регіони !!! "Во- ваторих ..." тут Гаврилюк розповідає про Ольвійську хору, але це приморська частина Степової Скіфії, яка навіть не сусідствує з Лісостепом ??
Чи вчитувались наукові рецензенти в таку "цікаву" аргументацію ???
Далі Гаврилюк пише, що скіфським царям було важко зрозуміти "тонкости хлебной торговли" ??? Тут хочеться згадати скіфського царевича, мудреця Анахарсіса, який народився і виріс у скіфо-еллінській сім*ї !?
На сторінці 450 Гаврилюк говорить про великі труднощі транспортування зерна на великі віддалі ( мова очевидно йде про вози ?).
Але ж тоді існував річковий транспорт - човни, які запросто ріками і їх притоками численними доставляли зерно до античних міст і поселень на берегах Чорного моря. Ось головні ріки, які тоді і сьогодні впадають у Чорне море із території Скіфії : Дністер, Південний Буг і Дніпро (Борисфен) .
В кінці 4 ст. до н.е. Ольвія випустила золоту монету із зображенням голови Деметри !!! Думаю, що шановні читачі знають, що Деметра - це грецька богиня землеробства і родючості ! Золоті монети дуже рідко карбувалися на наших землях, а тут така монета, тай ще з таким символом ! Цей непростий артефакт так і пропалює круглі дірки у недолугій гіпотезі Щеглова і його прибітчиків...
Згадаймо Геродота, свідчення якого зовсім не згадала Гаврилюк у своєму дослідженні, а це доволі грубе порушення наукової об*єктивності! Геродот книга 4,17:
"Вони (алізони) і калліпіди взагалі мають такий спосіб життя, як і скіфи, але сіють і їдять пшеницю і цибулю та часник і сочевицю та просто. Над алізонами живуть скіфи-оратаї, які сіють пшеницю не для їжі, а на ПРОДАЖ. ... Оці народності живуть уздовж ріки Гіпаніса (Пд. Буг) на захід від Борисфена (Дніпра) ".
У цьому невеликому фрагменті Геродота бачимо не тільки того, що вирощували скіфські племена, але й характер їх зернового виробництва, а ще їх розміщення відносно рік регіону ! Навіть не знаю, якими аргументами можна заперечити цю достовірну і правдиву інформацію Геродота ??
Відкидання земель Лісостепу, як частини Скіфії - наша наука дуже звужує саму Скіфську історію, обіднює, вихолощує наше минуле ! Це фактично є продовженням хибної, антиукраїнської тенденції ще царськоросійсько-радянського розливу, щодо применшення і негативізації Скіфської історії.
Книга цікава, на російській мові, але я її ще всю не прочитав. Особливо мене зацікавили два розділи з цієї книги: Хліботоргівля, яка займає сторінки від 448 до 451 і Работоргівля від 452 до 486. Перечитував кілька раз і відкладав, поки не зрозумів - де ця собака дохла зарита !:)) Хліботоргівлі авторка присв*ятила всього 4 сторінки своєї великої праці. В цьому розділі Гаврилюк заперечує, що у Скіфії була розвинута хліботоргівля !? Читаємо на С.448 згаданої книги ось таке: "Критический взгляд на эту точку и подобные точки зрения показывают, что она базируется на достаточно вольной интерпретации одного-двух фрагментов письменных источников". Йдеться про античні джерела, які свідчать про хліботоргівлю у Скіфії, але авторка навіть не подає коротких координат тих письмових "фрагментів", які засвідчують скіфську хліботоргівлю, не подає ніяких аргументів щодо правдивості чи неправдивості їх. У грубечій книзі Гаврилюк незнайшлося хоча би півсторінки, щоби все це викласти !?
Вона посилається на гіпотезу А.Н. Щеглова (1987 р.), який доводив неможливість хліботоргівлі у Скіфії, але Гаврилюк не наводить аргументів і Щеглова , хоча би коротко ?? Цю гіпотезу підтримали ще зокрема Крижицький, Отрешко і наша авторка... Ось аргументи Гаврилюк: на користь гіпотези Щеглова на С. 449 :
1. Що етнографічні кочівники ніколи не займались торгівлею зерном !? І наводить приклад із донськими козаками ! Станичники - стали кочівниками ?:))
2. Далі Гаврилюк наводить два аргументи, які буцім-то заперечують "якобы (хлеб) перевозили из Лесостепи" ? "Во-первих ..." пише, що землеробство в Степовій Скіфії не "фиксируется..." ?! Але тут явна підміна понять ! Степова Скіфія і Лісостеп - це різні поняття і регіони !!! "Во- ваторих ..." тут Гаврилюк розповідає про Ольвійську хору, але це приморська частина Степової Скіфії, яка навіть не сусідствує з Лісостепом ??
Чи вчитувались наукові рецензенти в таку "цікаву" аргументацію ???
Далі Гаврилюк пише, що скіфським царям було важко зрозуміти "тонкости хлебной торговли" ??? Тут хочеться згадати скіфського царевича, мудреця Анахарсіса, який народився і виріс у скіфо-еллінській сім*ї !?
На сторінці 450 Гаврилюк говорить про великі труднощі транспортування зерна на великі віддалі ( мова очевидно йде про вози ?).
Але ж тоді існував річковий транспорт - човни, які запросто ріками і їх притоками численними доставляли зерно до античних міст і поселень на берегах Чорного моря. Ось головні ріки, які тоді і сьогодні впадають у Чорне море із території Скіфії : Дністер, Південний Буг і Дніпро (Борисфен) .
В кінці 4 ст. до н.е. Ольвія випустила золоту монету із зображенням голови Деметри !!! Думаю, що шановні читачі знають, що Деметра - це грецька богиня землеробства і родючості ! Золоті монети дуже рідко карбувалися на наших землях, а тут така монета, тай ще з таким символом ! Цей непростий артефакт так і пропалює круглі дірки у недолугій гіпотезі Щеглова і його прибітчиків...
Згадаймо Геродота, свідчення якого зовсім не згадала Гаврилюк у своєму дослідженні, а це доволі грубе порушення наукової об*єктивності! Геродот книга 4,17:
"Вони (алізони) і калліпіди взагалі мають такий спосіб життя, як і скіфи, але сіють і їдять пшеницю і цибулю та часник і сочевицю та просто. Над алізонами живуть скіфи-оратаї, які сіють пшеницю не для їжі, а на ПРОДАЖ. ... Оці народності живуть уздовж ріки Гіпаніса (Пд. Буг) на захід від Борисфена (Дніпра) ".
У цьому невеликому фрагменті Геродота бачимо не тільки того, що вирощували скіфські племена, але й характер їх зернового виробництва, а ще їх розміщення відносно рік регіону ! Навіть не знаю, якими аргументами можна заперечити цю достовірну і правдиву інформацію Геродота ??
Відкидання земель Лісостепу, як частини Скіфії - наша наука дуже звужує саму Скіфську історію, обіднює, вихолощує наше минуле ! Це фактично є продовженням хибної, антиукраїнської тенденції ще царськоросійсько-радянського розливу, щодо применшення і негативізації Скіфської історії.
неділю, 8 листопада 2015 р.
Останній кидок імперії.
В кінці 2 ст. н.е. Боспорське царство, залежне від Риму , разом з римським військом завоювало землі Нижнього Дніпра і весь Кримський півострів.
4 лютого 211 року до влади у Римі приходить Каракала, син першого "солдатського імператора". У 212-214 роках цей римський імператор воює проти "племен Карпатського регіону" (О.Г. Бандровський 1992).
У липні 1862 року до одного з музеїв Львова з села Мишків Заліщицького повіту (Тернопільська обл.) була привезена бронзова рука з посвятою: " Юпіперу Доліхену Всеблагому Найвеличнішому Гай помічник центуріону, Першої іспанської когорти кінної п*ятисотеної виконав обітницю з зажоволенням, гідно" - прочитання Бандровського. (Сьогодні іспанці також приїзджали в Новоросію).
Другою знахідкою була римська цегла з написом : "CON.X.MIL.MAVR" - "Десята Мавретанська когорта " , яка за О.Г. Бандровським "З*явилася в Дакії тільки напочатку 3 ст. н.е." ! Звичайно, що основою цього військового з*єднаня були люди, які народились і виросли в дуже сонячній Африці.
Село Мишків знаходиться у глибокій долині ріки Серет, приблизно за 20 км від м. Заліщики, які за К.Птолемеєм звались - Карродуном. Цілком очевидно, що в районі нинішнього села Мишків стояли римські вояки, які тут охороняли важливу переправу чи міст через напростий Серет.
Римська імперія в часи Каракали відновила контроль над Подністров*ям, яке було завойоване в часи Марка Ульпія Траяна. Найбільш вірогідно проти Траяна воював тодішній цар Сарматії - Інісмей, могилу якого було знайдено недалеко Дністра с. Пороги Вінницької обл.
Для Римської імперії залишилось зовсім небагато, таємно за кілька років підготувати і підтягнути війська із Подністров*я, Дакії, Нижнього Дніпра і Чорного моря... і вдарити по Сарматії-Скіфії. І здійснилась би мрія Юлія Цезаря і багатьох інших римлян і неримлян і самого Олександра Македонського. Тай сьогодні ще такі людці є !
Це був би величезний тріумф. Адже після захоплення частини колишньої Скіфії - Дакії у Римі перемогу святкували - сто двадцять три дні !!! "На сцені билось 10 тисяч гладіаторів, зацьковано було 11 тисяч диких звірів" (М.О. Машкін).
Але вічний Рим вже був не той, що колись . Сам імператор Коммод (161-192 рр.) хотів Рим переіменувати в "Колонію Луція Аврелія Нова Коммодіана" - "Рим. за редакцією Умберто Еко" Харків 2015, С.164 .!
Да, шановні - це вам не пармезан чи гусей дунайських трактором давити ?:)) Можливо й Москвобад треба переіменувати !?:)).
4 квітня 217 року в Сирії (справді так - Т.Д.) біля міста Карри Каракала був убитий Оппелієм Севером Макрином, справжнім мавром, який навіть на короткий час став римським імператором.
Напевно , земляки Макрина з Подністров*я йому не раз скаржилися: " Мля, що то за служба у снігах ?? Кому це потрібно !?" І він прислухався до їх побажань.
А десь зимою 217-218 років наші предки зібрались силами і попросили заїжжих римлян на вихід із речами ...
У той час можна було бачити сценку, як один наш прапрадід слинив пальця і тер ним щоку справжнього мавра, а його друзі по службі давали різні поради, зауваження:
- Піску, би взяв з Дністра !
- А, який був би ти, якби цілу зиму просидів над вогнищем !!
- Ну, що - є якісь результати ??
- Є! Як бачите у Римі нарешті, закінчилися натуральні римляни !!!
Гомеричний регіт підняв у повітря чорних пташок, які сиділи на найближчих деревах ...
Доповнення від 17 листопада 2015 р.: Раніше у своєму Блозі - "Географічя Клавдія Птолемея " - за 6 травня 2013 р. у пості "Стела боспорських царів із Тернопільщини" написано, що цю 5-метрову камяну стелу було знайдено біля с. Заздрість Теребовлянського р-н. на якій вибито тамгу боспорського царя Тіберія Юлія Рескурпоріда (211-218 рр.) правління . Ось як Каракала зібрав усі можливі сили для боротьби із Сарматією-Скіфією !! Очевидно, що війська боспорські перевезли морем ?
4 лютого 211 року до влади у Римі приходить Каракала, син першого "солдатського імператора". У 212-214 роках цей римський імператор воює проти "племен Карпатського регіону" (О.Г. Бандровський 1992).
У липні 1862 року до одного з музеїв Львова з села Мишків Заліщицького повіту (Тернопільська обл.) була привезена бронзова рука з посвятою: " Юпіперу Доліхену Всеблагому Найвеличнішому Гай помічник центуріону, Першої іспанської когорти кінної п*ятисотеної виконав обітницю з зажоволенням, гідно" - прочитання Бандровського. (Сьогодні іспанці також приїзджали в Новоросію).
Другою знахідкою була римська цегла з написом : "CON.X.MIL.MAVR" - "Десята Мавретанська когорта " , яка за О.Г. Бандровським "З*явилася в Дакії тільки напочатку 3 ст. н.е." ! Звичайно, що основою цього військового з*єднаня були люди, які народились і виросли в дуже сонячній Африці.
Село Мишків знаходиться у глибокій долині ріки Серет, приблизно за 20 км від м. Заліщики, які за К.Птолемеєм звались - Карродуном. Цілком очевидно, що в районі нинішнього села Мишків стояли римські вояки, які тут охороняли важливу переправу чи міст через напростий Серет.
Римська імперія в часи Каракали відновила контроль над Подністров*ям, яке було завойоване в часи Марка Ульпія Траяна. Найбільш вірогідно проти Траяна воював тодішній цар Сарматії - Інісмей, могилу якого було знайдено недалеко Дністра с. Пороги Вінницької обл.
Для Римської імперії залишилось зовсім небагато, таємно за кілька років підготувати і підтягнути війська із Подністров*я, Дакії, Нижнього Дніпра і Чорного моря... і вдарити по Сарматії-Скіфії. І здійснилась би мрія Юлія Цезаря і багатьох інших римлян і неримлян і самого Олександра Македонського. Тай сьогодні ще такі людці є !
Це був би величезний тріумф. Адже після захоплення частини колишньої Скіфії - Дакії у Римі перемогу святкували - сто двадцять три дні !!! "На сцені билось 10 тисяч гладіаторів, зацьковано було 11 тисяч диких звірів" (М.О. Машкін).
Але вічний Рим вже був не той, що колись . Сам імператор Коммод (161-192 рр.) хотів Рим переіменувати в "Колонію Луція Аврелія Нова Коммодіана" - "Рим. за редакцією Умберто Еко" Харків 2015, С.164 .!
Да, шановні - це вам не пармезан чи гусей дунайських трактором давити ?:)) Можливо й Москвобад треба переіменувати !?:)).
4 квітня 217 року в Сирії (справді так - Т.Д.) біля міста Карри Каракала був убитий Оппелієм Севером Макрином, справжнім мавром, який навіть на короткий час став римським імператором.
Напевно , земляки Макрина з Подністров*я йому не раз скаржилися: " Мля, що то за служба у снігах ?? Кому це потрібно !?" І він прислухався до їх побажань.
А десь зимою 217-218 років наші предки зібрались силами і попросили заїжжих римлян на вихід із речами ...
У той час можна було бачити сценку, як один наш прапрадід слинив пальця і тер ним щоку справжнього мавра, а його друзі по службі давали різні поради, зауваження:
- Піску, би взяв з Дністра !
- А, який був би ти, якби цілу зиму просидів над вогнищем !!
- Ну, що - є якісь результати ??
- Є! Як бачите у Римі нарешті, закінчилися натуральні римляни !!!
Гомеричний регіт підняв у повітря чорних пташок, які сиділи на найближчих деревах ...
Доповнення від 17 листопада 2015 р.: Раніше у своєму Блозі - "Географічя Клавдія Птолемея " - за 6 травня 2013 р. у пості "Стела боспорських царів із Тернопільщини" написано, що цю 5-метрову камяну стелу було знайдено біля с. Заздрість Теребовлянського р-н. на якій вибито тамгу боспорського царя Тіберія Юлія Рескурпоріда (211-218 рр.) правління . Ось як Каракала зібрав усі можливі сили для боротьби із Сарматією-Скіфією !! Очевидно, що війська боспорські перевезли морем ?
четвер, 5 листопада 2015 р.
Нижньодніпровські пізноскіфські городища.
Про ці городища я чув вже давно, а ось більш детальніше прочитав про них у товстій книзі Н.А. Гаврилюк "Экономика Степной Скифии" Киев 2013, СС. 540-582 .
На лівому березі Дніпра ( степовий район) було 5 городищ, а на правому 11 городищ. Вони були фортифіковані ровали, валами і навіть кам*яними стінами. Більшість із них існувала від 2 ст. до н.н. до 2 ст. н.е.. Гаврилюк (С.582) пояснює їх зникнення "периодом упадка" й "затухание жизни" ?? "Затухання" чомусь сталось в один момент і майже на всіх добре укріплених городищах ? Так не буває !
У вікіпедії "пізні скіфи" прочитав, що "З якихось причин життя на більшості нижньодніпровських городищ урвалося на початку 2 ст. н.е. (?- Т.Д.) Цікаво, що слідів насильницького знищення городищ (руїн, згарищ тощо) не виявлено". ??
Отож, що сталося з цими городищами :
Рим з 166-180 рр. н.е. вів виснажливі Маркоманські війни, де крім германських племен у цій війні приймали участь сарматські та інші племена. Крім того Рим ще воював в Азії, а з 3 ст. н.е. Вічне місто накрила велика криза.
Але з 186-193 роках, очевидно, римлянами була організована Боспорська війна, в ході якої було завойовано Скіфське царство у Криму. Землі цього кримсько-скіфського царства , вірогідно, займали і лівобережжя Дніпра із городищами. Страбон описуючи наші землі, зокрема писав, що "до Борисфену (Дніпра) звалася Малою Скіфією" земля. Тобто землі цієї Малої Скіфії виходили і на береги Дніпра !
Городища, які тут були виконували комунікаційну роль: охороняли дніпровські переправи, броди, з*єднювали різні частини Сакрматії-Скіфії в одне ціле.
Коли ж між двома ворожими державами (Сарматією і Боспорським царством) проліг кордон по Нижньому Дніпрі, то ці городища стали просто непотрібними і люди з них були переселені в інші місця.
Ще в цій темі люблять згадувати про сарматську царицю Амагу, яка послала загін своїх воїнів, щоби вони заспокоїли кримського царька. За добу вони здолали із запасними конями 1200 стадіїв - це 212 км, якщо брати стандартний розмір стадія - 176,6 метра., але наші дослідники чомусь цю віддаль стараються занизити, хоча вона (212 км) точно вкладається від Сімфереполя до Любимовського городища на Дніпрі. Очевидно, що тут був збір цього кінного загону Амаги, також можливо, що на одному нижньодніпровському городищі була столиця тодішньої Сарматії ?!
Ось, що насправді сталось із нижньодніпровськими пізньоскіфськими городищами, хоча правильніше було би їх називати сарматськими чи аорсівськими !?
На лівому березі Дніпра ( степовий район) було 5 городищ, а на правому 11 городищ. Вони були фортифіковані ровали, валами і навіть кам*яними стінами. Більшість із них існувала від 2 ст. до н.н. до 2 ст. н.е.. Гаврилюк (С.582) пояснює їх зникнення "периодом упадка" й "затухание жизни" ?? "Затухання" чомусь сталось в один момент і майже на всіх добре укріплених городищах ? Так не буває !
У вікіпедії "пізні скіфи" прочитав, що "З якихось причин життя на більшості нижньодніпровських городищ урвалося на початку 2 ст. н.е. (?- Т.Д.) Цікаво, що слідів насильницького знищення городищ (руїн, згарищ тощо) не виявлено". ??
Отож, що сталося з цими городищами :
Рим з 166-180 рр. н.е. вів виснажливі Маркоманські війни, де крім германських племен у цій війні приймали участь сарматські та інші племена. Крім того Рим ще воював в Азії, а з 3 ст. н.е. Вічне місто накрила велика криза.
Але з 186-193 роках, очевидно, римлянами була організована Боспорська війна, в ході якої було завойовано Скіфське царство у Криму. Землі цього кримсько-скіфського царства , вірогідно, займали і лівобережжя Дніпра із городищами. Страбон описуючи наші землі, зокрема писав, що "до Борисфену (Дніпра) звалася Малою Скіфією" земля. Тобто землі цієї Малої Скіфії виходили і на береги Дніпра !
Городища, які тут були виконували комунікаційну роль: охороняли дніпровські переправи, броди, з*єднювали різні частини Сакрматії-Скіфії в одне ціле.
Коли ж між двома ворожими державами (Сарматією і Боспорським царством) проліг кордон по Нижньому Дніпрі, то ці городища стали просто непотрібними і люди з них були переселені в інші місця.
Ще в цій темі люблять згадувати про сарматську царицю Амагу, яка послала загін своїх воїнів, щоби вони заспокоїли кримського царька. За добу вони здолали із запасними конями 1200 стадіїв - це 212 км, якщо брати стандартний розмір стадія - 176,6 метра., але наші дослідники чомусь цю віддаль стараються занизити, хоча вона (212 км) точно вкладається від Сімфереполя до Любимовського городища на Дніпрі. Очевидно, що тут був збір цього кінного загону Амаги, також можливо, що на одному нижньодніпровському городищі була столиця тодішньої Сарматії ?!
Ось, що насправді сталось із нижньодніпровськими пізньоскіфськими городищами, хоча правильніше було би їх називати сарматськими чи аорсівськими !?
Підписатися на:
Дописи (Atom)