Вдалося знайти ще один доказ, що Скіфія (друга) таки існувала, і на це вказує джерело не із Середземномор,я .
Ось читаємо важливе дослідження С.А. Плетньової "Хазари" Москва 1976, с. 15 (переклад з рос. автора Т.Д.):
" В одному з фрагментів "Історії", написаної сірійським автором Іоаном Ефеським в другій половині 6 ст., який зберігся пізнішим переказам Михайла Сірійського і Бар-Габрая , розповідається, що при правлінні візантійського імператора Маврикія з Внутрішньої Скіфії вийшло три брати з своїми родами. Один з них Булгар пішов до границь Римської імперії, інші два зайняли країну алан - Берсилію (Дегастан нині )..."
582 - 602 рр. н.е - правління Маврикія....
На с. 17 книги Плетньової є ще один доказ того, що гунни і зокрема гуннське племя - савірів зовсім не було тюркського походження :
"Арабський історик і географ Аль- Масуді в "Золотих лугах " називає хазар - тюркськими савірами. " ...
понеділок, 23 квітня 2018 р.
неділю, 22 квітня 2018 р.
Друга Скіфія.
Серйозно вивчаючи Скіфську історію ще з січня 1992 року, аж тепер я прийшов до висновку, що поряд із Класичною (Першою) Скіфією 7-3 ст. до н.е. існувала й Скіфія Аттіли, якому дві Римські держави платили данину, яка і в описах Йордана називалась Скіфією !! Це відкриття є неймовірним, бо досі в українському суспільстві панують фактично негативні, неправдиві, сфальшовані думки про Скіфію і гуннів, які були сформовані в основному російською історичною наукою ще кілька сотень років тому, починаючи з Н. Карамзіна, а це початок 19 ст.
Якщо Йордана ще можна запідозрити в прихильному ставлені до скіфів, Скіфії, то про візантійського дипломата, історика Пріска Панійського такого не скажеш .
Дякуючи харківському науковцю і громадському діячу Анатолію Кіндратенко, який переклав уривки творів цього дипломата, які дійшли до нашого часу, А. Кіндратенко " Європейські гунни в описах давніх авторів..." Харків, Курсор 2007 :
с. 92 ... згадуються "царські скіфи"
с. 93 Аттіла воює з народами, які жили у Скіфії, але були йому не підвладні.
с. 94 "Тоді євнух (візантійський) сказав Едікону, що якщо він повернувшись у Скіфію, уб,є Аттілу і повернеться до римлян, то буде жити щасливо й матиме велике багатство".
с. 109 "Наступного дня я пішов до двору Аттили з подарунками для його дружини на ймення Крека. Від неї він мав трьох дітей, з яких старший був на чолі акатирів та інших народів Припонтійської (Причорноморської) Скіфії".
с. 117 "Анатолій та Ном із супутниками переправились через Істр, доїхали до річки Дренгона і вступили у Скіфію." Цікаво, чому це великі і жорстокі завойовники - гунни з Аттілою не дали завойованим ними землям якоїсь своєї назви !?:))
с. 122 "Скіф Валамер (461 р. н.е.) порушив мирний договір і спустошив багато римських міст та земель."
с. 127 Згадується гунн на ім,я Хелхал. У Махабхараті згадується скіфське плем,я - хайхаїв ?? "Махабхарата. Рамаяма" Москва 1974, с. 53... Цілком можливо що тут є щось спільне у цих випадках...
Є ще одне важливе свідчення іншого візантійського історика, чиновника високого рангу Прокопія Кесарійського, який жив після розвалу Скіфії Аттили, який у своїй "Війні з вандалами" про скіфів згадав всього два рази ? А це дуже цікаві моменти, кн.1, гл.4, 24 - згадується Аецій, який переміг Аттилу, який воював з "великим військом массагетів та іншими скіфами..." Далі кн.1, гл.19 Прокопій подає промову полководця Велісарія (свого начальника) перед своїм військом і який зокрема згадує "... ми воювали з персами та скіфами..." Міг щось змінити Прокопій у промові свого прямого начальника враховуючи небезпечні для життя інтриги Візантійського двору ?? Напевно, що ні !
А в усіх інших творах Прокопій пише тільки про гуннів, уникаючи слова - скіфи, Скіфія...В цілому Візантія старалася забути про Другу Скіфію і її перемоги над самою Візантією.
Як виникла і як творилася Друга Скіфія в нашій історії потребує ще широкого вивчення українським суспільством.
Ось для прикладу беремо цікаву книгу сучасного українського історика Геннадія Казакевича "Кельти на землях України: ...." Київ 2010, с. 178 :
"Діон Кассій, який описував війну 29 року до н.е. , застосовує по відношенню до бастарнів нейтрально-географічний термін - "скіфи". Джерела пізнішого часу однозначно називають бастарнів германцями".
У нашому випадку, що "скіфи" - це скоріше політично-географічний термін ! Пізніше частина племені бастарнів проживала на землях германських і підкорялась германським законам - тому їх і називали германцями...
Якщо Йордана ще можна запідозрити в прихильному ставлені до скіфів, Скіфії, то про візантійського дипломата, історика Пріска Панійського такого не скажеш .
Дякуючи харківському науковцю і громадському діячу Анатолію Кіндратенко, який переклав уривки творів цього дипломата, які дійшли до нашого часу, А. Кіндратенко " Європейські гунни в описах давніх авторів..." Харків, Курсор 2007 :
с. 92 ... згадуються "царські скіфи"
с. 93 Аттіла воює з народами, які жили у Скіфії, але були йому не підвладні.
с. 94 "Тоді євнух (візантійський) сказав Едікону, що якщо він повернувшись у Скіфію, уб,є Аттілу і повернеться до римлян, то буде жити щасливо й матиме велике багатство".
с. 109 "Наступного дня я пішов до двору Аттили з подарунками для його дружини на ймення Крека. Від неї він мав трьох дітей, з яких старший був на чолі акатирів та інших народів Припонтійської (Причорноморської) Скіфії".
с. 117 "Анатолій та Ном із супутниками переправились через Істр, доїхали до річки Дренгона і вступили у Скіфію." Цікаво, чому це великі і жорстокі завойовники - гунни з Аттілою не дали завойованим ними землям якоїсь своєї назви !?:))
с. 122 "Скіф Валамер (461 р. н.е.) порушив мирний договір і спустошив багато римських міст та земель."
с. 127 Згадується гунн на ім,я Хелхал. У Махабхараті згадується скіфське плем,я - хайхаїв ?? "Махабхарата. Рамаяма" Москва 1974, с. 53... Цілком можливо що тут є щось спільне у цих випадках...
Є ще одне важливе свідчення іншого візантійського історика, чиновника високого рангу Прокопія Кесарійського, який жив після розвалу Скіфії Аттили, який у своїй "Війні з вандалами" про скіфів згадав всього два рази ? А це дуже цікаві моменти, кн.1, гл.4, 24 - згадується Аецій, який переміг Аттилу, який воював з "великим військом массагетів та іншими скіфами..." Далі кн.1, гл.19 Прокопій подає промову полководця Велісарія (свого начальника) перед своїм військом і який зокрема згадує "... ми воювали з персами та скіфами..." Міг щось змінити Прокопій у промові свого прямого начальника враховуючи небезпечні для життя інтриги Візантійського двору ?? Напевно, що ні !
А в усіх інших творах Прокопій пише тільки про гуннів, уникаючи слова - скіфи, Скіфія...В цілому Візантія старалася забути про Другу Скіфію і її перемоги над самою Візантією.
Як виникла і як творилася Друга Скіфія в нашій історії потребує ще широкого вивчення українським суспільством.
Ось для прикладу беремо цікаву книгу сучасного українського історика Геннадія Казакевича "Кельти на землях України: ...." Київ 2010, с. 178 :
"Діон Кассій, який описував війну 29 року до н.е. , застосовує по відношенню до бастарнів нейтрально-географічний термін - "скіфи". Джерела пізнішого часу однозначно називають бастарнів германцями".
У нашому випадку, що "скіфи" - це скоріше політично-географічний термін ! Пізніше частина племені бастарнів проживала на землях германських і підкорялась германським законам - тому їх і називали германцями...
неділю, 15 квітня 2018 р.
" Похід Зопіріона "
Статтю "Похід Зопіріона С.13-18 я помістив у свій невеликий збірник "Правдива Скіфія" Львів Сполом 2009, 40 сторінок.
Використовуючи дані Помпея Трога, Курція Руфа, Арріана, Діодора, Макробія, фрагменти декрету Каллініка знайденого в Ольвії та свинцеві пращеві кул із ініціалами , які розшифровуються - "базилевс Олександр", які були знайдені під стінами тієї ж Ольвії. Я прийшов до висновку, що похід Зопіріона (полководця Олександра Македонського) з 30 тисячами війська відбувся морським шляхом до нашої Ольвії ранньою весною, і завдяки спільним діям ольвіополітів і скіфів це військо було розбито вщент під Ольвією. Після цього відбулися повстання проти македонської влади у Грецї і Фракії.
На сайті Артема Папакіна "Українська військова історія", де він подав свою статтю "Македонський воїн. Північне Причорномор,я , 330-ті рр. до Р.Х." 23 серпня 2012 року я написав кілька коментарів до неї, вступивши у дискусію з Є.С. про похід Зопіріона... І був неприємно вражений фактично негативним відношенням Є.С. до цього походу, який відбувався на наших землях і має прямий стосунок до нашої Української історії !?
Запамяталися дві тези-питання: де Зопіріон міг взяти 30 тисяч війська,якщо таку ж приблизну кількість мав і О. Македонський і навіщо Зопоріону потрібна була наша біднувата і скромна Ольвія ??
І ось сьогодні 15 квітня 2018 року вдалося знайти відповіді на ці два непростих питання.
В кінці 333 р. до н.е відбулася битва О. Македонського проти Дарія біля містечка Ісс , що було на березі Середземного моря.
За Арріаном і Курцієм Руфом на стороні Дарія воювало аж 30 тисяч грецьких найманців !! К. Руф більше написав про це військо, кн. 3, гл. 9, що командував ними Тімод, і що це був цвіт війська "по силі рівній македонській фаланзі". Далі Руф пише кн.3, гл. 11 , що керував грецькими найманцями Амінта - колишній полководець О. Македонського, який втік до Дарія і що грецьким найманцям вдалося уникнути погрому в цій битві при Іссі. А в кн.4, гл.1, 27 Руф пише , що Амінта із 4 тисячами втік на острів Кріт, а потім пішов завойовувати Єгипет, але у боях там був убитий....
Тобто О. Македонському залишилося 26 тисяч грецьких найманців, які здалися у полон. Що Македонський мав з ними робити : відпустити у Грецію, щоби вони там підняли ще одне повстання проти македонської влади , чи залишити їх у своєму війську, щоби ті у важку хвилину його зрадили ???
У 332 р. до н.е. над тими грецькими найманцями О. Македонський назначає Зопіріона ( полководця ще його батька Філіпа) і назначає його володарем Фракії і понтархом Чорного моря. Зопіріон, очевидно, ще добрав до 30 тисяч свого війська решту фракійців і зовсім непередбачувано і раптово весною 331 р. до н.е. висадився під стінами скіфської Ольвії, вірогідно "для захисту грекомовних жителів міста Ольвії" ?:))
Коли найближчий товариш О. Македонського - Кліт сильно посварився і був вбитий Олександром то він перед тим сказав зокрема таке: - Ти , ненавидиш воїнів Філіпа ! - К. Руф кн.8, гл. 1, 36...
Навіть у середині 20 ст. англійський воєнний історик Джон Фуллер "Военное искуство Александра Великого" М. 2003 , С. 174 старається вигородити О. Македонського, говорячи, що напевно у Дарія було всього більше 10 тисяч грецьких найманців, хоча історики античності пишуть , що було - 30 тисяч. За Джон 8 тисяч найманців пішло за Амінтою, а не 4 тисячі .? Ще 2 тисячі найманців потім приєдналося до Дарія ? Але Джон Фуллер зовсім не вказує у кого він взяв такі цифри !?
Цілком очевидно, що тодішня антична Європа і Мала Азія переживали серйозну кризу, як і зараз.... (Ось для чого ще потрібно знати справжню Історію )!!
Використовуючи дані Помпея Трога, Курція Руфа, Арріана, Діодора, Макробія, фрагменти декрету Каллініка знайденого в Ольвії та свинцеві пращеві кул із ініціалами , які розшифровуються - "базилевс Олександр", які були знайдені під стінами тієї ж Ольвії. Я прийшов до висновку, що похід Зопіріона (полководця Олександра Македонського) з 30 тисячами війська відбувся морським шляхом до нашої Ольвії ранньою весною, і завдяки спільним діям ольвіополітів і скіфів це військо було розбито вщент під Ольвією. Після цього відбулися повстання проти македонської влади у Грецї і Фракії.
На сайті Артема Папакіна "Українська військова історія", де він подав свою статтю "Македонський воїн. Північне Причорномор,я , 330-ті рр. до Р.Х." 23 серпня 2012 року я написав кілька коментарів до неї, вступивши у дискусію з Є.С. про похід Зопіріона... І був неприємно вражений фактично негативним відношенням Є.С. до цього походу, який відбувався на наших землях і має прямий стосунок до нашої Української історії !?
Запамяталися дві тези-питання: де Зопіріон міг взяти 30 тисяч війська,якщо таку ж приблизну кількість мав і О. Македонський і навіщо Зопоріону потрібна була наша біднувата і скромна Ольвія ??
І ось сьогодні 15 квітня 2018 року вдалося знайти відповіді на ці два непростих питання.
В кінці 333 р. до н.е відбулася битва О. Македонського проти Дарія біля містечка Ісс , що було на березі Середземного моря.
За Арріаном і Курцієм Руфом на стороні Дарія воювало аж 30 тисяч грецьких найманців !! К. Руф більше написав про це військо, кн. 3, гл. 9, що командував ними Тімод, і що це був цвіт війська "по силі рівній македонській фаланзі". Далі Руф пише кн.3, гл. 11 , що керував грецькими найманцями Амінта - колишній полководець О. Македонського, який втік до Дарія і що грецьким найманцям вдалося уникнути погрому в цій битві при Іссі. А в кн.4, гл.1, 27 Руф пише , що Амінта із 4 тисячами втік на острів Кріт, а потім пішов завойовувати Єгипет, але у боях там був убитий....
Тобто О. Македонському залишилося 26 тисяч грецьких найманців, які здалися у полон. Що Македонський мав з ними робити : відпустити у Грецію, щоби вони там підняли ще одне повстання проти македонської влади , чи залишити їх у своєму війську, щоби ті у важку хвилину його зрадили ???
У 332 р. до н.е. над тими грецькими найманцями О. Македонський назначає Зопіріона ( полководця ще його батька Філіпа) і назначає його володарем Фракії і понтархом Чорного моря. Зопіріон, очевидно, ще добрав до 30 тисяч свого війська решту фракійців і зовсім непередбачувано і раптово весною 331 р. до н.е. висадився під стінами скіфської Ольвії, вірогідно "для захисту грекомовних жителів міста Ольвії" ?:))
Коли найближчий товариш О. Македонського - Кліт сильно посварився і був вбитий Олександром то він перед тим сказав зокрема таке: - Ти , ненавидиш воїнів Філіпа ! - К. Руф кн.8, гл. 1, 36...
Навіть у середині 20 ст. англійський воєнний історик Джон Фуллер "Военное искуство Александра Великого" М. 2003 , С. 174 старається вигородити О. Македонського, говорячи, що напевно у Дарія було всього більше 10 тисяч грецьких найманців, хоча історики античності пишуть , що було - 30 тисяч. За Джон 8 тисяч найманців пішло за Амінтою, а не 4 тисячі .? Ще 2 тисячі найманців потім приєдналося до Дарія ? Але Джон Фуллер зовсім не вказує у кого він взяв такі цифри !?
Цілком очевидно, що тодішня антична Європа і Мала Азія переживали серйозну кризу, як і зараз.... (Ось для чого ще потрібно знати справжню Історію )!!
неділю, 8 квітня 2018 р.
Боротьба з Мартинівським скарбом.
( антиукраїнський космос )
Сьогодні шукаючи одну книгу, потрапила в руки інша, у якій йдеться без перебільшення паплюження Мартинівського скарбу, зокрема тої вишивки. Книгу написав Яків Гордієнко "... 50 нарисів з українського примарознавства" Київ Дуліби 2014 , 216 сторінок.
38 примарою у цій книзі, сторінки 144-147 виступає "Вишиванка", де автор Гордієнко спростовує тезу : "Вишиванка - споконвічний елемент української народної культури".
Гордієнко спирається на дослідження однієї росіянки (?), щодо вишитої української сорочки, зокрема йдеться про срібних чоловічків з Мартинівського скарбу.
Отож, що не так по Я. Гордієнку з вишивкою з Мартинівського скарбу :
1. Вишивка на срібних чоловічках подібна на вишиту "манішку української сорочки". але з самої "подібності" не можна робити "глобальні висновки".
Мій коментар: Прикраси на грудях людини у вигляді ланцюга, пекторалі, медальонів і т.п. , вишивка краю одягу - мають зовсім відмінний вигляд від вишитої даної сорочки .
2. "... чи саме словян зображують ці фігурки - чи саме в сорочки ( а не каптани) вони одягнені ?"
Мій коментар: Фігурки срібних чоловічків були знайдені разом із характерними прикрасами, які носили ранні словяни. Каптан (кафтан - рос.) це мається в основному верхній довгополий одяг. Навіть, якщо чоловічки заправили поли каптанів у штани - то вишивка каптана залишилась !?:))
3. "... їх на повному серйозі вважають зображенням інопланетян , оскільки їх головні убори надзвичайно схожі на космічні шоломи..."
Мій коментар: Далі, на повному серйозі Я. Гордієнко мав би подати точку адресу того, хто це придумав, але цього немає !?? Це у публіцистиці є такий дешевий прийом - коли на основі чогось неймовірного чи дурного прикладу красять усіх нормальних в один колір.
4. Далі говориться про "сільську вишиту сорочку", яка появилась після заміни курних печей на напівкурні і сталося це лише в кінці 18 ст. ..
Мій коментар : Тут Гордієнко суперечить сам собі - бо говорив, що " вишите вбрання ... вважалося розкішшю".. Але хтось говорив, що ті срібні чоловічки з Мартинівського скарбу зображують простих сільських парубків !?:))
Наші науковці крім Мартинівського скарбу перераховують ще вісім подібних скарбів тих часів - І. О. Винокур, Д. Я. Телегін "Археологія України" Тернопіль 2008, С. 302..Тобто в цілому Мартинівський скарб не якимось відокремленим та унікальним.
Варто, напевно Україні видати розкішний фотоальбом з тими всіма мартинівськими скарбами, написати справжні наукові коментарі і спростування, подати усі "космічні" і некосмічні версії у додатках. Частину тиражу альбому надрукувати англійською мовою, бо частина Мартинівського скарбу є у знаменитому Британському музеї !!!
У знаменитій золотій скіфській пекторалі, два центральних персонажі шиють не просту куртку і мають у руках голки ! А десь через одну тисячу років, наші предки навчилися вишивати, маючи голки !!!:))
Сьогодні шукаючи одну книгу, потрапила в руки інша, у якій йдеться без перебільшення паплюження Мартинівського скарбу, зокрема тої вишивки. Книгу написав Яків Гордієнко "... 50 нарисів з українського примарознавства" Київ Дуліби 2014 , 216 сторінок.
38 примарою у цій книзі, сторінки 144-147 виступає "Вишиванка", де автор Гордієнко спростовує тезу : "Вишиванка - споконвічний елемент української народної культури".
Гордієнко спирається на дослідження однієї росіянки (?), щодо вишитої української сорочки, зокрема йдеться про срібних чоловічків з Мартинівського скарбу.
Отож, що не так по Я. Гордієнку з вишивкою з Мартинівського скарбу :
1. Вишивка на срібних чоловічках подібна на вишиту "манішку української сорочки". але з самої "подібності" не можна робити "глобальні висновки".
Мій коментар: Прикраси на грудях людини у вигляді ланцюга, пекторалі, медальонів і т.п. , вишивка краю одягу - мають зовсім відмінний вигляд від вишитої даної сорочки .
2. "... чи саме словян зображують ці фігурки - чи саме в сорочки ( а не каптани) вони одягнені ?"
Мій коментар: Фігурки срібних чоловічків були знайдені разом із характерними прикрасами, які носили ранні словяни. Каптан (кафтан - рос.) це мається в основному верхній довгополий одяг. Навіть, якщо чоловічки заправили поли каптанів у штани - то вишивка каптана залишилась !?:))
3. "... їх на повному серйозі вважають зображенням інопланетян , оскільки їх головні убори надзвичайно схожі на космічні шоломи..."
Мій коментар: Далі, на повному серйозі Я. Гордієнко мав би подати точку адресу того, хто це придумав, але цього немає !?? Це у публіцистиці є такий дешевий прийом - коли на основі чогось неймовірного чи дурного прикладу красять усіх нормальних в один колір.
4. Далі говориться про "сільську вишиту сорочку", яка появилась після заміни курних печей на напівкурні і сталося це лише в кінці 18 ст. ..
Мій коментар : Тут Гордієнко суперечить сам собі - бо говорив, що " вишите вбрання ... вважалося розкішшю".. Але хтось говорив, що ті срібні чоловічки з Мартинівського скарбу зображують простих сільських парубків !?:))
Наші науковці крім Мартинівського скарбу перераховують ще вісім подібних скарбів тих часів - І. О. Винокур, Д. Я. Телегін "Археологія України" Тернопіль 2008, С. 302..Тобто в цілому Мартинівський скарб не якимось відокремленим та унікальним.
Варто, напевно Україні видати розкішний фотоальбом з тими всіма мартинівськими скарбами, написати справжні наукові коментарі і спростування, подати усі "космічні" і некосмічні версії у додатках. Частину тиражу альбому надрукувати англійською мовою, бо частина Мартинівського скарбу є у знаменитому Британському музеї !!!
У знаменитій золотій скіфській пекторалі, два центральних персонажі шиють не просту куртку і мають у руках голки ! А десь через одну тисячу років, наші предки навчилися вишивати, маючи голки !!!:))
понеділок, 2 квітня 2018 р.
Мартинівський скарб - 3.
3. Вісники-жерці Триглава.
Незвичайні голови срібних чоловічків з Мартинівського скарбу заставили мене шукати щось подібне в описах слов,янських богів. І знайшлося !
"У Щеціні був ідол, іменований Триглавом, якого життєписець св. Оттона Бамбергського назвав найвеличнішим божеством словян. Другий життєписець зазначає, що Триглав зображався з трьома головами, котрі означали три царства: небо, землю і пекло. Очі й вуста його були запнуті шитою золотом габою, щоб він не міг бачити і гудити людські хиби. Храм його був дуже ошатний. Там зберігався золотий та срібний посуд, буйволячі роги для пиття і для труб, велика кількість зброї та різних припасів, щецінці віддавали туди десяту частину воєнної здобичі. На честь Триглава відбувалися свята із священними іграми, танцями та бенкетами. Триглаву поклонялися і в інших місцях Словянщини..." -
"Виклади давньословянських легенд або міфологія" укладена Я. Ф. Головацьким " Київ Довіра 1991, с. 25. .
Цілком очевидно, що лиця срібних чоловічків закриті двома половинками покривала розшитого золотом, на якому тільки контуром позначено очі. Зверху на голові у двох чоловічків сонячна корона із променями, які очевидно символізують Схід і Захід, коли видно сонячні промені Сонця. Найвідоміша скульптура із сонячними променями на голові - статуя Свободи у Нью-Йорку. Є ще подібна, але сидяча Свобода на фронтоні одного львівського музею. Тоді два інших срібних чоловічка символізують Північ і Південь. Із збережених трьох коней два мають позолоченні гриви і копита також позолоченні у вигляді променів-полумя. Це сонячні коні, Денні коні, третій кінь має трохи інакший вигляд, більша заокруглені форми без позолоти, очевидно - це кінь Ночі, символізував нічний час.
Скіфське племя массагетів приносило у жертву Сонцю коней. "Значення цієї жертви таке: найшвидшому серед богів приносять у жертву найшвидшого серед усіх тварин." - Геродот кн.1, 216. .
У колективній праці українських істориків "Давня історія України" Київ Либідь 1995 ,кн.2, С. 44 є реконструкція Мартинівського чкарбу: як усі чотири чоловічка срібних і вісім коней помістили на груди одного бородатого чоловіка, коні тут "біжать" до чоловічка !??
Тепер цілком очевидно, що бородатих чи ні чоловіків має бути аж чотири і кожному має бути на куртку нашито по одному срібному чоловічку і два різних коней - День і Ніч., які біжать від срібного чоловічка в протилежні сторони... у всі чотири сторони Світу .
Нашиті чоловічки і коні на одягу вісника-жерця були своєрідним пропуском, паролем, символом жрецької влади . Очевидно, що жерців-вісників супроводжувала охорона. Бо зокрема у іншого словянського бога - Святовита було 300 вершників і 300 піших воїнів....
Також очевидно, що монахи, які описували життіє єпископа Оттона не все сказали, записали про Триглава, а вибрали, що їм більше підходило. Затуляючи очі Триглаву очевидно не тільки для того, щоби він не бачив гріхів своїх віруючих, але й сам погляд бога Триглава міг бути страшним і смертельним - удар блискавки !?
Згадаємо повість Миколи Гоголя "Вій" і самого Вія... Місце народження М. Гоголя і, як і знайдення Мартинівського скарбу належать до однієї полоси поширення пеньківської археологічної культури !..
Срібні чоловічки наче сидять на лаві, чи в кріслі, а не танцюють, поклавши руки на колінах. Спеціалісти по жестах говорять, що руки в боки - це один з найпоширеніших агресивних жестів !! А в даному випадку срібний чоловічок (копія Триглава) так і говорить кожному своєму віруючому: - А ну, розповідай, що там у тебе сталося, чи що зробив ??
Не страшний бог не міг контролювати своїх віруючих...
Очевидно, що напад кочівників був досить вдалим і вісники Триглава навіть не встигли на коней і всі їхні відзнаки дісталися ворогові....
Коли боги не справлялися з своїми обовязками - то віруючі чи їх правителі проводили релігійні реформи, і у Володимира Великого бачимо головним богом Перуна !
Як бачимо Триглав не зміг протистояти аварським жорстоким кочівникам (обрам) і йому прийшлося дати місце іншому богові.
За Клавдієм Птоломеєм у "Географії" границя між Германією і Європейською Сарматією (Скіфією) проходила по річці Віслі. Щецін знаходиться на річці Одрі - це на захід від Вісли.
Тобто землі між Віслою і Одрою не могли бути батьківщиною для словян, словяни сюдт прийшли і зайняли ці германські землі...
Цілком можливо, що місто яке було пограбоване загоном кочівників було не дуже далеко від нинішнього місця знаходження Мартинівського скарбу !?
Можливо, що в цьому племінному центрі була й християнська церква, яка також була пограбована.
Дослідження Мартинівського скарбу ще не закінчено !
доповнення:
Пантеон скіфських богів був семи-божий (Геродот кн. 4, 59) . Пантеон язичеських богів Володимира Великого (Красне Сонкчко) влючаючи бога Вогню також був семи-божий. Триглав - це три-божжя, тріумвірат, який не справився із своїми завданнями і всю владу одноосібно пізніше було віддано небесному богові - Перунові. Те, що "пеньківці" вважали, що підземний світ - це світ пожираючого вогню дає підтвердження у наш час археологія :
" Поховальний обряд пеньківської культури характеризується трупоспаленнями, які здійснювалися на стороні..." - І.С. Винокур, Д. Я. Телегін "Археологія України" Тернопіль 2008, С. 302 . ...
Незвичайні голови срібних чоловічків з Мартинівського скарбу заставили мене шукати щось подібне в описах слов,янських богів. І знайшлося !
"У Щеціні був ідол, іменований Триглавом, якого життєписець св. Оттона Бамбергського назвав найвеличнішим божеством словян. Другий життєписець зазначає, що Триглав зображався з трьома головами, котрі означали три царства: небо, землю і пекло. Очі й вуста його були запнуті шитою золотом габою, щоб він не міг бачити і гудити людські хиби. Храм його був дуже ошатний. Там зберігався золотий та срібний посуд, буйволячі роги для пиття і для труб, велика кількість зброї та різних припасів, щецінці віддавали туди десяту частину воєнної здобичі. На честь Триглава відбувалися свята із священними іграми, танцями та бенкетами. Триглаву поклонялися і в інших місцях Словянщини..." -
"Виклади давньословянських легенд або міфологія" укладена Я. Ф. Головацьким " Київ Довіра 1991, с. 25. .
Цілком очевидно, що лиця срібних чоловічків закриті двома половинками покривала розшитого золотом, на якому тільки контуром позначено очі. Зверху на голові у двох чоловічків сонячна корона із променями, які очевидно символізують Схід і Захід, коли видно сонячні промені Сонця. Найвідоміша скульптура із сонячними променями на голові - статуя Свободи у Нью-Йорку. Є ще подібна, але сидяча Свобода на фронтоні одного львівського музею. Тоді два інших срібних чоловічка символізують Північ і Південь. Із збережених трьох коней два мають позолоченні гриви і копита також позолоченні у вигляді променів-полумя. Це сонячні коні, Денні коні, третій кінь має трохи інакший вигляд, більша заокруглені форми без позолоти, очевидно - це кінь Ночі, символізував нічний час.
Скіфське племя массагетів приносило у жертву Сонцю коней. "Значення цієї жертви таке: найшвидшому серед богів приносять у жертву найшвидшого серед усіх тварин." - Геродот кн.1, 216. .
У колективній праці українських істориків "Давня історія України" Київ Либідь 1995 ,кн.2, С. 44 є реконструкція Мартинівського чкарбу: як усі чотири чоловічка срібних і вісім коней помістили на груди одного бородатого чоловіка, коні тут "біжать" до чоловічка !??
Тепер цілком очевидно, що бородатих чи ні чоловіків має бути аж чотири і кожному має бути на куртку нашито по одному срібному чоловічку і два різних коней - День і Ніч., які біжать від срібного чоловічка в протилежні сторони... у всі чотири сторони Світу .
Нашиті чоловічки і коні на одягу вісника-жерця були своєрідним пропуском, паролем, символом жрецької влади . Очевидно, що жерців-вісників супроводжувала охорона. Бо зокрема у іншого словянського бога - Святовита було 300 вершників і 300 піших воїнів....
Також очевидно, що монахи, які описували життіє єпископа Оттона не все сказали, записали про Триглава, а вибрали, що їм більше підходило. Затуляючи очі Триглаву очевидно не тільки для того, щоби він не бачив гріхів своїх віруючих, але й сам погляд бога Триглава міг бути страшним і смертельним - удар блискавки !?
Згадаємо повість Миколи Гоголя "Вій" і самого Вія... Місце народження М. Гоголя і, як і знайдення Мартинівського скарбу належать до однієї полоси поширення пеньківської археологічної культури !..
Срібні чоловічки наче сидять на лаві, чи в кріслі, а не танцюють, поклавши руки на колінах. Спеціалісти по жестах говорять, що руки в боки - це один з найпоширеніших агресивних жестів !! А в даному випадку срібний чоловічок (копія Триглава) так і говорить кожному своєму віруючому: - А ну, розповідай, що там у тебе сталося, чи що зробив ??
Не страшний бог не міг контролювати своїх віруючих...
Очевидно, що напад кочівників був досить вдалим і вісники Триглава навіть не встигли на коней і всі їхні відзнаки дісталися ворогові....
Коли боги не справлялися з своїми обовязками - то віруючі чи їх правителі проводили релігійні реформи, і у Володимира Великого бачимо головним богом Перуна !
Як бачимо Триглав не зміг протистояти аварським жорстоким кочівникам (обрам) і йому прийшлося дати місце іншому богові.
За Клавдієм Птоломеєм у "Географії" границя між Германією і Європейською Сарматією (Скіфією) проходила по річці Віслі. Щецін знаходиться на річці Одрі - це на захід від Вісли.
Тобто землі між Віслою і Одрою не могли бути батьківщиною для словян, словяни сюдт прийшли і зайняли ці германські землі...
Цілком можливо, що місто яке було пограбоване загоном кочівників було не дуже далеко від нинішнього місця знаходження Мартинівського скарбу !?
Можливо, що в цьому племінному центрі була й християнська церква, яка також була пограбована.
Дослідження Мартинівського скарбу ще не закінчено !
доповнення:
Пантеон скіфських богів був семи-божий (Геродот кн. 4, 59) . Пантеон язичеських богів Володимира Великого (Красне Сонкчко) влючаючи бога Вогню також був семи-божий. Триглав - це три-божжя, тріумвірат, який не справився із своїми завданнями і всю владу одноосібно пізніше було віддано небесному богові - Перунові. Те, що "пеньківці" вважали, що підземний світ - це світ пожираючого вогню дає підтвердження у наш час археологія :
" Поховальний обряд пеньківської культури характеризується трупоспаленнями, які здійснювалися на стороні..." - І.С. Винокур, Д. Я. Телегін "Археологія України" Тернопіль 2008, С. 302 . ...
неділю, 1 квітня 2018 р.
Мартинівський скарб - 2.
2. Походження скарбу.
Хто глибше цікавиться вишивкою, той напевно добре знає срібні фігурки чоловічків, які вбрані у вишиті сорочки !? Науковці й досі не визначились, а яким чином міг виникнути такий скарб ?? Адже рівень розвитку тогочасного суспільства, як землеробського та кочівничого не передбачав лихваря одноплемінника, який міг зібрати такі різнородні срібні речі: звичайні прикраси, речі християнського обряду і язичеські сакральні речі ?
Отож найбільш вірогідний варіант походження цього скарбу: Якась частина кочового війська здійснила похід на землеробські племена пеньківської культури. В результаті чого було пограбовано місцеве населення, а також хра християнський і язичеський. Очевидно після цього було поділено награбоване на такі групи: золоті речі окремо, монети золоті і срібні також окремо, дорогоцінну зброю окремо, а інші срібні речі, як малоцінні попали у так званий нині "Мартинівський скарб".
І ось кочівники повертаючись із награбованим і очевидно з бранцями зупинились на ночівлю на землях нинішнього села Мартинівка. В ночі один бранець викрадає із воза цей Скарб , де є цінні для нього речі ... і закопує його в землю...
Тепер про вишивку. Ось два важливих речення із розповіді про сорочки і вишиття на них професіонала своєї справи :
"С. 37 Однією з найдавніших технік народного вишивання є так зване заволікання, що наслідує перетикання на ткацькому станку і дає змогу створити строго геоматричні візерунки."
"С.41 Винятково геометричний характер узорів відтворює архаїчні форми..." - Катерина Матейко "Український народний одяг" Київ Наукова думка 1996 рік видання.
Вертикальний ткацький станок в Україні відомий з Трипільських часів, це роки 41000 - 3600 р. до н.е. - Н.Б. Бурдо, М. Ю. Відейко "Трипільська культура" Харків, ,Фоліо, 2008, С. 388 ...
Найдавніші зразки тканини в Україні були знайдені в Джанкойському районі в Криму , це катакомбна культура - 20-16 ст. до н.н. .- "Словник-довідник з археології" укладач Н.О. Гаврилюк , Київ Наукова думка 1996, С. 282. .
Бачимо, що помірні кліматичні умови давньої України сприяли розвитку ткацтва і ношення одягу з тканин на основі льону і коноплі... Прикрасити скромною вишивкою тодішній одяг для наших пра...бабусь не було великою проблемою.
Крім археологічних даних про ткацтво на наших землях є і письмове свідчення про вишивання !
"С. 106 При в,їзді в селище Аттилу зустріли дівчата, що йшли рядами під тонкими білими й дуже довгими покривалами. Під кожним покривалом, які підтримували ідучи з обох боків жінками, знаходилося по сім і більше дівчат, що співали скіфські пісні..."
"С.109 Тут жила дружина Аттіли. ... Вона лежала на мягкому ложі: підлога була вис телена шерстяними килимами, по яких ходили. Царицю оточували багато слуг, служанки, що сиділи навпроти неї на підлозі, вишивали різнокольорові узори на полотняних тканинах..." це правдива розповідь візантійського посла - Пріска Панійського, взята із книги Анатолія Кіндратенка "Європейські гуни в описах давніх авторів" Харків 2007 р. ...
Широка вишита полоса на сорочці від горла до самого пояса зображена на срібному чоловічку, очевидно оберігала самого чоловічка і його важливі органи тіла: серце і живіт....
Отож чотири срібних чоловічка у вишитих сорочках, наукових заперечен на сьогоднішній час не мають зовсім !!
Але незвичайні голови цих чоловічків заводять у глухий кут усіх дослідників цього Скарбу !?
Хто глибше цікавиться вишивкою, той напевно добре знає срібні фігурки чоловічків, які вбрані у вишиті сорочки !? Науковці й досі не визначились, а яким чином міг виникнути такий скарб ?? Адже рівень розвитку тогочасного суспільства, як землеробського та кочівничого не передбачав лихваря одноплемінника, який міг зібрати такі різнородні срібні речі: звичайні прикраси, речі християнського обряду і язичеські сакральні речі ?
Отож найбільш вірогідний варіант походження цього скарбу: Якась частина кочового війська здійснила похід на землеробські племена пеньківської культури. В результаті чого було пограбовано місцеве населення, а також хра християнський і язичеський. Очевидно після цього було поділено награбоване на такі групи: золоті речі окремо, монети золоті і срібні також окремо, дорогоцінну зброю окремо, а інші срібні речі, як малоцінні попали у так званий нині "Мартинівський скарб".
І ось кочівники повертаючись із награбованим і очевидно з бранцями зупинились на ночівлю на землях нинішнього села Мартинівка. В ночі один бранець викрадає із воза цей Скарб , де є цінні для нього речі ... і закопує його в землю...
Тепер про вишивку. Ось два важливих речення із розповіді про сорочки і вишиття на них професіонала своєї справи :
"С. 37 Однією з найдавніших технік народного вишивання є так зване заволікання, що наслідує перетикання на ткацькому станку і дає змогу створити строго геоматричні візерунки."
"С.41 Винятково геометричний характер узорів відтворює архаїчні форми..." - Катерина Матейко "Український народний одяг" Київ Наукова думка 1996 рік видання.
Вертикальний ткацький станок в Україні відомий з Трипільських часів, це роки 41000 - 3600 р. до н.е. - Н.Б. Бурдо, М. Ю. Відейко "Трипільська культура" Харків, ,Фоліо, 2008, С. 388 ...
Найдавніші зразки тканини в Україні були знайдені в Джанкойському районі в Криму , це катакомбна культура - 20-16 ст. до н.н. .- "Словник-довідник з археології" укладач Н.О. Гаврилюк , Київ Наукова думка 1996, С. 282. .
Бачимо, що помірні кліматичні умови давньої України сприяли розвитку ткацтва і ношення одягу з тканин на основі льону і коноплі... Прикрасити скромною вишивкою тодішній одяг для наших пра...бабусь не було великою проблемою.
Крім археологічних даних про ткацтво на наших землях є і письмове свідчення про вишивання !
"С. 106 При в,їзді в селище Аттилу зустріли дівчата, що йшли рядами під тонкими білими й дуже довгими покривалами. Під кожним покривалом, які підтримували ідучи з обох боків жінками, знаходилося по сім і більше дівчат, що співали скіфські пісні..."
"С.109 Тут жила дружина Аттіли. ... Вона лежала на мягкому ложі: підлога була вис телена шерстяними килимами, по яких ходили. Царицю оточували багато слуг, служанки, що сиділи навпроти неї на підлозі, вишивали різнокольорові узори на полотняних тканинах..." це правдива розповідь візантійського посла - Пріска Панійського, взята із книги Анатолія Кіндратенка "Європейські гуни в описах давніх авторів" Харків 2007 р. ...
Широка вишита полоса на сорочці від горла до самого пояса зображена на срібному чоловічку, очевидно оберігала самого чоловічка і його важливі органи тіла: серце і живіт....
Отож чотири срібних чоловічка у вишитих сорочках, наукових заперечен на сьогоднішній час не мають зовсім !!
Але незвичайні голови цих чоловічків заводять у глухий кут усіх дослідників цього Скарбу !?
Мартинівський скарб - 1.
1. Провокація проти вишивки, українців та України.
Моя мама майже все своє життя вишивала. Щоби прожити на малу зарплату вчителя початкових класів , був період, що вона вишивала серветки і доріжки і здавала їх в комісійний магазин у Львові щоби заробити трохи грошей. Вишивала ще подушки, рушники, краватки (галстуки) , картини. Збереглася картина із вишитою чашею, книгою і різними квітами, рік вишиття 1958 . Довгий час у нас зберігався мамин костюм із вишивкою (низзю - здається), який складався з плаття і безрукавки типу - болеро. Пошила цей костюм місцева майстриня - Нємчикова. В кінці свого життя мама вишивала косметички, які дарувала своїм знайомим. Тому для мене вишивка це не якась малознайома річ.
А зараз вишита сорочка в Україні стала ще одним впізнаним символом у всьому світі українців !Але не все так безхмарно.
У Львові вже кілька років проводиться "Марш Величі духу", присвячений створенню дивізії "Галичина" у складі тодішньої нациської Німеччини. Дивізя існувала з 1943 по травень 1945 років. Дивізія літом 1943 року вперше попала на німецько-радянський фронт і в Бродівському котлі була розгромлена, із 11 тисяч чоловік дивізії загинуло 8 тисяч (дані вікіпедії). В кінці війни дивізія нараховувала 12 тисяч.
За даними вікіпедії - Українська Повстанська Армія реально існувала від 1942 до 1953 рр.За цей час у неї прослужило до 400 тисяч чоловік.Найбільша кількість була у 1944 році від 25 до 200 тисяч. Офіційне свято створення УПА вважається і прийнято 14 жовтня в день св. Покрови, яка ще раніше була покровителькою Козацького війська.
Якщо врахувати, що для діяльності УПА приймало участь все свідоме населення України і українських земель, яке забезпечувало свою Армію розвідданими, продовольством, спорядженням, зібраною і відремонтованою зброєю, транспортом (конями, возами) то тут, очевидно рахунок піде вже на мільйони...
Якщо після 28 квітня 2018 року у засобах масової інформації Кремля й Заходу появиться інформація, про те, що у Львові пройшли у вишиванках молоді люди, які вшановують військовий підрозділ нациської Німеччини - то можна буде сказати, що антиукраїнська провокація цілком вдалася !
Напевно там скажуть: Ось бачите, що в Україні робиться на заході, то можна зрозуміти Росію, яка дуже допомагає на сході повстанцям -сепаратистам...
Сьогодні, ми чомусь забули, як для визволення Н. Савченко українська діаспора по всьому Світу організовувала протести.... Але ж чергова російсько-українська війна триває й сьогодні !!! І якщо нам буде раптово потрібна світова підтримка небайдужих людей - то таких можна буде і не зібрати сьогодні.... Дякуючи вдало проведени м операціям ворожих до України спецслужб.
Де-хто може сказати, що це історичні дрібниці !? І буде правий спочатку.
Але згадаємо, таку "дрібницю " у польсько-українських стосунках, на яку з самого початку нормальним чином не відреагувала наша влада і наші компетентні люди.
Нинішня польська влада прийняла державні документи, дозволила реконструкції, зняла фільм і настроїла польське суспільство в цілому проти України, використовуючи брехню і напівправду всього ОДНОГО кривавого 1943 року в україно-польських відносинах.
Якщо становище у Світі погіршиться, чи в нашому регіоні буде й далі погіршуватись, то що буде з тисячами українців, проживають у Польщі чи де інде, мільйонами, які проживають в Україні ???
.Робити майстерні провокації навчають у багатьох військових і спеціалізованих закладах Світу .... пам,ятаємо про це...
Моя мама майже все своє життя вишивала. Щоби прожити на малу зарплату вчителя початкових класів , був період, що вона вишивала серветки і доріжки і здавала їх в комісійний магазин у Львові щоби заробити трохи грошей. Вишивала ще подушки, рушники, краватки (галстуки) , картини. Збереглася картина із вишитою чашею, книгою і різними квітами, рік вишиття 1958 . Довгий час у нас зберігався мамин костюм із вишивкою (низзю - здається), який складався з плаття і безрукавки типу - болеро. Пошила цей костюм місцева майстриня - Нємчикова. В кінці свого життя мама вишивала косметички, які дарувала своїм знайомим. Тому для мене вишивка це не якась малознайома річ.
А зараз вишита сорочка в Україні стала ще одним впізнаним символом у всьому світі українців !Але не все так безхмарно.
У Львові вже кілька років проводиться "Марш Величі духу", присвячений створенню дивізії "Галичина" у складі тодішньої нациської Німеччини. Дивізя існувала з 1943 по травень 1945 років. Дивізія літом 1943 року вперше попала на німецько-радянський фронт і в Бродівському котлі була розгромлена, із 11 тисяч чоловік дивізії загинуло 8 тисяч (дані вікіпедії). В кінці війни дивізія нараховувала 12 тисяч.
За даними вікіпедії - Українська Повстанська Армія реально існувала від 1942 до 1953 рр.За цей час у неї прослужило до 400 тисяч чоловік.Найбільша кількість була у 1944 році від 25 до 200 тисяч. Офіційне свято створення УПА вважається і прийнято 14 жовтня в день св. Покрови, яка ще раніше була покровителькою Козацького війська.
Якщо врахувати, що для діяльності УПА приймало участь все свідоме населення України і українських земель, яке забезпечувало свою Армію розвідданими, продовольством, спорядженням, зібраною і відремонтованою зброєю, транспортом (конями, возами) то тут, очевидно рахунок піде вже на мільйони...
Якщо після 28 квітня 2018 року у засобах масової інформації Кремля й Заходу появиться інформація, про те, що у Львові пройшли у вишиванках молоді люди, які вшановують військовий підрозділ нациської Німеччини - то можна буде сказати, що антиукраїнська провокація цілком вдалася !
Напевно там скажуть: Ось бачите, що в Україні робиться на заході, то можна зрозуміти Росію, яка дуже допомагає на сході повстанцям -сепаратистам...
Сьогодні, ми чомусь забули, як для визволення Н. Савченко українська діаспора по всьому Світу організовувала протести.... Але ж чергова російсько-українська війна триває й сьогодні !!! І якщо нам буде раптово потрібна світова підтримка небайдужих людей - то таких можна буде і не зібрати сьогодні.... Дякуючи вдало проведени м операціям ворожих до України спецслужб.
Де-хто може сказати, що це історичні дрібниці !? І буде правий спочатку.
Але згадаємо, таку "дрібницю " у польсько-українських стосунках, на яку з самого початку нормальним чином не відреагувала наша влада і наші компетентні люди.
Нинішня польська влада прийняла державні документи, дозволила реконструкції, зняла фільм і настроїла польське суспільство в цілому проти України, використовуючи брехню і напівправду всього ОДНОГО кривавого 1943 року в україно-польських відносинах.
Якщо становище у Світі погіршиться, чи в нашому регіоні буде й далі погіршуватись, то що буде з тисячами українців, проживають у Польщі чи де інде, мільйонами, які проживають в Україні ???
.Робити майстерні провокації навчають у багатьох військових і спеціалізованих закладах Світу .... пам,ятаємо про це...
Підписатися на:
Дописи (Atom)