Проект: Проблеми України.

Недавно шановний журнал "Український тиждень " видав "план Б"  з порятунку нашої держави з надією, що якась політична сила України візьметься до його реалізації!? Тут очевидна, методологічна помилка: ні народу-електорату, ні будь якій партії вже нічого не потрібно робити, а тільки слідувати цьому плану...
Щоби план був дієвим, продуктивним, прогресивним - засоби масової інформації мають подавати такий матеріал, який буде точно, об*єктивно і зрозуміло відповідати на три питання: Хто ми ? Де ми є ? Куди ж тепер ?
Є у нас в аграрному секторі мотичне землеробство, якому вже багато тисяч років - є! Наука у нас ще з радянських часів фактично існує без змін, а чи мають наші університети університетську свободу ?? А як поєднюється у нас охорона здоров*я із здоров*ям самого народу ? Ми імпортуємо дорогий газ і експортуємо дешеву електроенергію - є тут якийсь баланс ??
Є ще багато подібних питань, які на передвиборних мітингах, зібраннях, зустрічах навіть і не вербалізуються...
Отож Проект "Проблеми України" передбачає видання масовим тиражем ( не безплатно) піврічника ( зимового і літнього) кожного року , у якому будуть зібрані і системазовані усі відомі українські проблеми на даний час, і наведені приклади, як подібні проблеми вирішуються у інших державах.
Книга має продаватись у всіх книгарнях і розкладаках України - дешево, щоби хто справді цікавиться політикою міг її купити, а в інтернеті вона має бути присутня безоплатно! Можливо варто ще випускати таку книгу значно грубшою для різноманітних професіоналів.
Тоді на широкій основі знань про проблеми України - політичні партії змушені будуть формувати свої, дієві плани, щодо подальшого розвитку України...

Нова прив*язка для Плоскирева-Хмельницького.

8 червня 2013 року мені вдалося знайти другу прив*язку для озера Амадоцького - Плоскиріва. Першу прив*язку дивитись на   dovgastorona3  "Володимиру Захар*єву про Плоскирів-Хмельницьк".
За даними "Географія" К.Птолемея відстань між Амадоцьким озером і Амадоцькими горами (Південо-бузький каньйон) середина якого припадає на місто Костянтинівку Миколаївської області - становить 50 км, а насправді - рівно 350, тобто тут віддаль зменшено в 7 раз. Ще раніше вдалося знайти подібну віддаль між горою Бодін (нині Київ) і горами Аланськими ( м. Пологи Запоріжської обл.): за картою Птолемея 135 км, а насправді - 540 км, віддаль зменшено рівно в чотири рази. Якщо провести прямі лінії між цими топонімами, то вони  їдуть  разом з напрямом русла цих річок: Південного Бугу і Дніпра. З цього можна зробити висновок, що очевидно, детальну   топозйомку Європейської Сарматії римські картографи робили по  цим річкам, маючи тут свою флотилію дрібних човнів. Здається  біля села Дар*ївка знайшли римський кастелум  це Херсонська обл. можливо тут був табір римських картографів.?..
Отож давній Плоскирів існував вже в античні часи і головне він забезпечував  тут сталий зв*язок між близькими берегами Амадоцького озера.

Буськ на сторінках "Історії України-Руси" М. Грушевського.

У епохальній багатотомній праці "Історія України-Руси" Михайла Грушевського є сторінки, які заторкують історію мого міста.
Зокрема у 5 томі, С.323 розповідається про зародження парламентизму на наших землях6 "З 1448 р. маємо першу звістку про участь вибраних шляхетських відпоручників в соймових нарадах. В 1468 р. вперше чуємо про висланнє на сойм шляхетських відпоручників вибраних з повітів, по два від кожного ..." "Сойм 1496 р. - що розпочинає собою правильне соймованнє. Кождій землі визначено місце на сеймик з українських земель: Холмський в Грубешеві, Белзький в Буську, Перемиський в Мостичках, Подільський в Камінці, Сяніцький в Сяноку, Львівський в Вишні, Галицький в  Теребовлі". А на С.324 М.Грушевський пише, що з Белзського повіту посилалось аж троє послів.
Цікавим для нас є список ремісників за переписом (люстрацією) 1578 року, які жили і працювали у нашому місті, це 6 том, С.136 (автори радянського тому "Історія міст і сіл Української РСР. Львівська обл.2 і Іван Савчин "Буськ у вирі століть" 1996, 32-35 подають цей список дещо зміненим і неповним:  " Місто Буськ в тім же реєстрі (1578р.) має: 5 шевців, 6 різників, 10 кравців, 12 кушнірів, 10 ткачів, 6 убогих пивоварів, 3 бондарів, 1 слюсар, 1 уздяр, 1 мечник, 3 шаповалів, 1 аптикаря, 1 лазника, 2 стельмаха, 2 солодовиків, 3 рибалок, 1 суконника, 1 гончаря, 6 прасолів, 40 пекарів, 30 перекупників, 5 ремісників жидівських".
"Убогість" буських пивоварів пояснюється їх низьким рівнем доходів від продажі пива, адже фактично кожен з них був володарем окремої пивоварні, чи як сьогодні би сказали - міні-заводу. Наявність у Буську в той час 40 пекарів, лазника, аптекаря, 30 перекупщиків говорить про справді міське його життя з чіткою спеціалізацією його жителів. Загалом, як бачимо у нашому місті в той час жило, працювало і сплачувало податки 150 ремісників, тоді, як у Белзі - адміністративному центрі нашої землі працювало всього 96 ремісників (с.135).
Але сільське населення тодішньої Надбужанщини також не байдикувало. На С. 176 розповідається про торгівлю волами, які вирощувались у нашому краю: "В липню (сезон 1534 р.) через Городок зачинають гнати волів на успенський ярмарок до Ярослава, женуть .... : Мошко з Олеська 200 і другтй Мошко Пейсаків звідтиж, Абрам Жид 603, Шимон Жид 410, Якуб Жид 80, Манас Жид 60, Ісачко Жид  180 - всі п*ятеро з Буська, їдуть разом".