" Малиновий Бал ".

"Батьки познайомились в Стокгольмі під час знаменитого Малинового Балу" - С. 383 із книги М. Зозулі "Історія Буська: в документах, матеріалах і спогадах" Буськ "Бужани" 2016 рік видання.
це із спогадів останнього нащадка графської родини Баденів, отця Йоахіма Бадені, СС. 382-392 :
С. 382 " Я появмвся на світ в Брюселі - отже європейцем являюся від колиски ..."
С. 382 " Мій батько - Людвіг Бадені був дипломатом в Бельгії, виконував функції радника австрійського посольства..."
С. 384 " Мама була жінкою незвичайної вроди ..."
( звали її Аліція із шведського дворянського роду - Анкарцрона).
С. 386 "В каплиці (буській) також були поховання попередніх власників Буська шотландської родини Мієрів..."
С. 387 "В парку росли великі і гарні дерева, які можливо збереглися дотепер. Видряпувалися на них з пасією, звичайно, якщо це дозволяли мені англійські гувернаторки, дякую яким розмовляю по-англійськи так само бігло, як по-польськи. Прогулянка з гувернанткою по парку належала до щоденного ритуалу..."
( йдеться про  Парк графів Баденів, який певним чином зберігся до нашого часу).
(Аліція була прихильницею шведського короля Карла 12.)С. 387:
"Крім гувернантки мали  також слуг. Пам*ятаю лакея Бенедикта - безмірно милого українця, а також візника Якоба Касу. Якоб служив  у діда Казимира, коли той виконував функції прем*єр-міністра Австро-Угорщини, отже знав Відень, як власну кишеню. Хоч і читав з певним трудом, але , як чоловік, що бував у світі, був про  себе високої думки, тим більше, що виростив бакенбарди "а ля цісар Франц Йосиф".
Одного разу до нас приїздив президент Станіслав Войцеховський (Президент Польщі у 1922-1926 роках) і на станцію послали Якоба з каретою, запряженою четвіркою коней. Якоб привіз Войцеховського і ми його пізніше запитуємо, що може сказати про президента. Скривився і фиркнувши сказав: "Еее, кепський друкар!" Це мало означати, що Якоб ще не таких панів у житті бачив і возив. Якоб суворим оком споглядав на незалежність панства і нові звичаї. Пам*ятаю, як одного разу сказав: "Правдиве панство не краде !"
(Мда, сьогодні із "правдивим панством" і у Європі, і в нас в Україні є напряг великий .:))
Ще трохи про любов і кохання, С. 389:
"Жила у Буську стара панна - учителька історії, яка в молодості закохалася в офіцера жандармерії. Коли цей офіцер отримав наказ про переведення десь поза межі Галичини, учителька вибралася до цісаря з проханням, аби залишив коханого в Галичині. Добралася до Гофбурга, зайняла чергу до Наймилостивішого Пана, стоячи в натовпі міністрів, генералів та послів, і в кінці була вислухана цісарем, який прийнявши її сказав: "Це можливо моя дитино". Не забула цієї хвилини до кінця життя, знаю ту історію з її уст. Інша річ, що не одружилася з тим офіцером, не знати чи він виявився невдячним і байдужим, чи поліг під час війни - хто його знає, того вже не пам*ятаю ...".
Отож Європа у Буську таки була, ми до неї просто повертаємося ...