Футбольні проблеми майбутнього.

Футбольні проблеми в Україні наростають з кожним днем, очевидно, що це пов*язано з ідеєю проведення спільного футбольного чемпіонату з Росією. Але також очевидно, що найбільше проблем футбольні організації світу будуть мати із новими державами, які утворяться при Третьому розпаді Російської імперської держави. Перші два розпади відбувались у 1917 і 1991 роках.
Зараз у Російській Федерації офіційно з своєю владою, прапорами, гербами є 21 республіка, в яких живуть корінні жителі цих земель і які налічують від мілійона і більше жителів до кількох сотень тисяч чоловік. Якщо одна з найдавніших у Західній Європі держава Сан-Маріно на 2012 рік нараховувала всього 31.247 чоловік!.. То питається в цій задачці: Чи знайдеться хоч одна нині "російськофедераційна" республіка, яка в майбутньому відмовиться від того, щоби її Національна збірна з футболу не була представлена на світовій арені ??? Та люди цих республік зроблять все, щоби мати хоч один нормальний стадіон у себе, а як їм ще утверджуватися у цьому великому і непростому жорсткому світі ?! Ось список цих республік: Адигея, Алтай, Башкортостан, Бурятія, Дегастан, Інгушетія, Кабардино-Балкарія, Калмикія, Карачаєво-Черкесія, Карелія, Комі, Марій Ел, Мордовія, Північна Осетія, Татарстан, Тува, Удмуртія, Хакасія, Чечня, Чувашія, Якутія (Саха).
Головним фактором який стримує Федерацію від розвалу сьогодні - є ядерна зброя. Із характеристики цих предметів на першому місці стоїть їхня небезпечність для всього живого Світу. Ядерна зброя це дуже небезпечний пережиток 20 століття. Всілякі війни, конфлікти успішно відбуваються без неї.
Російські воєнні, які обслуговують російський ядерний потенціал приймаються на службу в Штатівську армію. А по вислузі років ці генерали, полковники будують собі дачки десь в Каліфорнії, чи деінде. Світ таким чином врятований від ядерного абсурду, а футбол спокійно розвивається далі ...
Четвертий розпад Російської імперської держави ще попереду.Але гляньмо тільки на три перші області Федерації Російської: Амурську, Архангельську і Астраханську - їх розділяють тисячі кілометрів, різний клімат, різні сусіди, різний набір своїх проблем від екологічних до економічних - можуть всі ці проблеми десь адекватно вирішуватись в одному центрі - наприклад у Москві - звичайно, що ні !!!
Отож футбольному світу варто ще чекати появі кількох десятків нових національних збірних з футболу!.. А хай переможе сильніший !

Село Будиголош.

Про село Буського району - Грабова я вже раніше писав. На захід 1200 метрів від цього села є невеличке село Будиголош. Недавно, знову, довелося побувати у цій місцевості , ще раз звіритися із топографічною картою... і віднайшлася маленька сенсація !
З півночі села Грабового проходить меліоративний канал, який має початок в с.Будиголош і який в цілому є притокою Стиру-Прип*яті-Чорного моря. Всього 500 метрів на південь в Будиголоші проходить інший канал, який впадає у Зах. Буг - Балтійське море. Цей канал явно прокладено невеликою річковою долиною. Взявся провіряти. Далі за картою цей канал між селами Яблунівка і Побужани має "обривисті береги". Довелося і туди в поле з*їздити - так дійсно це річкова природня долина. Тобто до прокладання каналу по ній текла річка. І екіпажі човнів, які перебирались з однієї річкової системи Чорного моря до Балтійського моря в районі нинішнього села Будиголош додали по-прямій лінії, волоком всього 500 метрів. Тоді назву цього села можна вивести від словосполучення: "буди - голос", тобто давай знати голосом про наближення притокою  Зах. Бугу подорожніх до с. Грабово.
Якби Будиголош знаходився не на Головному Європейському вододілі, то можна було би виводити походження цієї назви від "буда" - лісового поташного промислу, тим більше, що кілометрів три у лісі від с. Будиголош є урочище Дідова Буда, де із попелу деревини добували поташ.
Коли археологічно все підтвердиться, що цей Грабівсько-Будиголошський волок працював у 2-3 ст. н.е., то українська мовознавча наука отримає цікаве слово "буди-голос" з тих давніх часів і зможе його використати у своїх реконструкціях давньої української мови. Тоді напевно, буде соромно говорити, що український народ і мова сформувалися із ранніх слов*ян (6-8 ст. н.е.).