Хто із нас не дивувався читаючи Літопис Руський: "У рік 6477 (969). Сказав Святослав матері своїй і боярам своїм: Не любо мені в Києві жити. Хочу жити я в Переяславці на Дунаї, бо то є середина землі моєї. Адже там усі добра сходяться: із Греків - паволоки, золото, вино й овощі різні, а з Чехів і Угрів - серебро й коні, із Русі ж - хутро, і віск, і мед, і челядь".
А ми собі так подумали і заспокоїлись: ну це князь себе так похвалив, або літописець його - "середина моїх земель" !?
Коли читаєш Ібрахіма ібн Якуба, що в ці часи до Праги з товаром приїзджали " з Кракова руси і слов*яни" - розумієш, що не все тут зрозуміло . Очевидно, що кордон тоді проходив рікою Віслою, як за часів Європейської Сарматії.
Тоді стає зрозумілою фраза Констянтина Багрянородного проте, що лендзаніни (польське племя, що проживало в Карпатах) виготовляло через зиму човни-однодеревки і продавало їх русам у Києві. Ще з цього можна зробити висновок, що племена-народи, які входили в той час в державу Русь мали різну степінь залежності!
За Літописом Руським "У рік 6406 (898). Ішли угри мимо Києва".
У науковій книзі-підручнику "Давня історія України" Київ 1995, С.48 є досить цікава карта: "Слов*янські культури 8-10 ст." На якій Лука-Райковецька культура займає такі простори: Правобережну Україну крім півдня, далі дельта Дунаю і сам Дунай і всі Південні Карпати (нині Ромунія), ріки Тиса, Олт, Серет, Прут....
Тобто в часи Святослава вся сума слов*янських племен, що складала єдину археологічну культуру - райковецьку ( як називають її нині) входила в державу цього князя ! Тоді його слова про "середину землі" не є якимось літературним перебільшенням!
Пізніше через навали степовиків і сусідів не дали змоги київським князям закріпитися на цій карпатській території.
Навіть ще в 13 ст. угрин Симон Кеза називав Карпати "Руськими горами" - М.Грушевський т.1, С.224 ..
Немає коментарів:
Дописати коментар