Михалківські скарби.

За "перших совєтів" у 1940 році з одного львівського банку таємно було забрано і вивезено в Радянський Союз знамениті Михалківські скарби. А в 2012 році  у Львові вийшла вагома книга з ілюстраціями , відомих істориків-археологів Миколи Бандрівського та Лариси Крушельницької "Золоті Михалківські скарби та їх доля".
Автор цього допису (Т.Д.) пропонує свою версію походження цих скарбів. Невелике село Михалків Борщівського району Тернопільської області знаходиться недалеко Дністра, рельєф місцевості тут дуже складний. За топографічною картою цього регіону видно, що це село знаходиться на єдиній (давній) дорозі, яка веде від дністровської переправи в межиріччя рік Нічлави і Збруча.
За попередніми дослідженнями  автора (Т.Дишкант "Тисовецькі старожитності" статті: "Тисовецька Маланка", "Неври з Буковини" Чернівці 2002 рік та інших) була Неврида країна з царями, як про це згадує Геродот. І займала вона земля між правим берегом Дністра і Карпатами ( головним Карпатським хребтом).
Основним багатством Невриди була прикарпатська сіль, яку тут добували (випарювали) ще за трипільських часів! І продавали сусідам, отож золоті багатства Невриди мали тверду основу.
І ось одного разу в Невриді спалахнула жорстока боротьба за владу. Це сталось "830 - середина першої половини 8 ст. до нар. Хр." - це датування Другого (пізнішого) Михалківського  скарбу (М.Бандрівський Л.Крушельницька - С.102).  Заколотники відступали і перебрались через Дністер до сусідів, які у скіфські часи стали зватись - Амадокією. Щоби золоті речі не попали сусідам, заколотники на одній зупинці (нині район села Михалків) і заховали свої золоті речі в землю і пішли далі. Але заколотникам потім не вдалося повернутися на місце своєї схованки. Найбільш вірогідно, їх вернули в Невриду, де вони були страчені, не видавши місця схову золотих речей.
Тому два Михалківських скарби були зариті при дорозі чи у самій дорозі, так легше було замаскувати перекопану землю. Скарби  "різночасові" - тому, що в Першому скарбі були церемоніальні речі Невридського царства, які були виготовленні раніше (900 - 830 рр. до н.е.) При хованні скарбів було вбито одну ( чи більше ) людину і покладено до скарбу, як їх охоронця на тому світі. Це завело дослідників в один з тупиків, бо вони вирішили, що скарби були знайденні в похованнях  (могильнику).
За церемоніальними золотими речами Першого Михалківського скарбу ми можемо твердити, що з цього часу на території українських земель вже існувала найдавніша держава Неврида, яка мала своїх царів  і відповідні атрибути  цієї влади !
Три золоті  напівміфологічні вовки із царського штандарту підтверджують слова Геродота, проте, що "... скіфи і елліни, що живуть у Скіфії, кажуть ніби один раз на рік кожний з неврів стає вовком на деякий час, а потім повертається і знову стає людиною" - це давнє новорічне маланкування на Буковині.
Останній раз неври згадуються у Баварського географа.
Надіємося і віримо, що Михалківські скарби повернуться на свою батьківщину !!!