Про це державне утворення вітчизняна та світова наука майже нічого не говорить. Тому що їм не вдалося розв,язати ребус який тут закрутив сам Геродот.
Моя спроба розібратись із рікою Пантікап про яку згадує батько історії, дозволила розв,язати цю складну історичну проблему. Отож Геродот про ріку Пантікап кн.4 :
п.18 ... Отже ці скіфи-землероби живуть на сході на відстанні 3 днів шляху і до ріки, що називається Пантікап...
п.19 На схід від цих скіфів-землеробів, якщо перейти ріку Пантікап, у цій країні мешкають кочівники, які нічого не сіють і не обробляють землі ...
п. 47 ... Їхня країна рівнинна і рясніє травою і зрошується водою багатьох річок... Істр... Тірас, Гіпаній, Борисфен, Пантікап, Гіпакіріс, Герр та Танаїд.
п. 54 ... Після них тече пята ріка, що зветься Пантікап, що бере початок на півночі і витікає з одного озера, і між ним і Борисфеном живуть скіфи-землероби, а гирло його в Гілеї, де огинаючи її, він зливається з Борисфеном.
Остання розповідь про початок і кінець ріки Пантікап географічно говорить, що це може бути тільки річка Інгулець .
Трикратне згадування Геродотом, що біля ріки Пантікап живуть "скіфи-землероби" заставило засумніватись у правдивості розповіді Геродота.
Межиріччя Інгульця та Дніпра дуже багатн на скіфські об,єкти: городища, які зокрема контролювали дніпровські переправи і броди, тут розкопанні царсько-скіфські кургани - тобто це і є частина Царської Скіфії !!!
Велике Ходосівське скіфське городище біля нинішнього Києва контролювало тут дніпровську переправу і брід. Звичайно, що таку важлива дніпровська переправа просто не могла належати якомусь іншому державному скіфському утворенню...
Нарешті прояснилася доля відомого величезного скіфського городища на р. Ворсклі - Більського. В цілому в басейні р. Ворскли є 16 скіфських городищ. Й зараз межа між Степовою і Лісостеповою зонами проходить по нижній течії Ворскли. - "Географічна енциклопедія України" Київ 1993, т. 3 , С. 320 (вклейка).
По Ворсклі проходила границя між Царською Скіфією та скіфським царством Тиссагетів. Центральною частиною Тиссагетського царства був басейн ріки Сіверський Дінець, там історики-археологи нараховують 18 скіфських городищ, які очевидно, контролювали тут головні дороги і річкові переправи та броди. Східною границею Тиссагетського царства була р. Дон., морським портом тиссагетів - Кремни-Бердянськ.
Західною границею Царської Скіфії були ріки Вісла та Дністер іще Нижнє Подунав,я. Геродот в третє описуючи Скіфію пише таке, п. 99 "... від Істру (Дунаю) це є власне первісна Скіфія..." Що то за "первісна" Скіфія ? Очевидно, що можна сказати - "давня" !? Також очевидно, що таку стратегічну дорогу до Дунаю царські скіфи не могли віддати комусь іншому. Тому Геродот нібито тут написав правильно, але від цього не можна зрозуміти загальну побудову Скіфії.
Геродот кн.4 , п. 51 "... Тірас (Дністер) який тече з півночі витікає з великого озера, що відмежовує землю скіфів від неврів. "Велике озеро" це Камарницькі колишні торфяні болота у Львівській області в басейні Дністра. Низинні торфи, як відомо утворюються в тихій озерній воді... Отож Неврида - це Карпатський регіон.
Цілком очевидно, що згадуванні Геродотом племена аллізонів, калліпідів були у складі Царської Скіфії.
Землі Царської Скіфії очевидно, що Таврів (Кримського півострова) не сягали. Ось, що пише Геродот кн.4, п. 20 :
" За Герром (р. Обитічна) простягається країна, що називається царською, і скіфи, які тут живуть, найхоробріші та найчисленніші і вони вважають інших скіфів своїми невільниками. Вони на півдні сягають аж до Тавріки, а на схід - до рову, що як я сказав, пропокали народжені від сліпих (рабів..)".
Розповідь Геродота кн.4, п. 1- 3 проте, як скіфське військо було 28 років не вдому і їхх жінки народили від рабів дітей і ці діти почали керувати Скіфією і для своєї оборони вони викопали великий рів - це все хитра вигадка Геродота, щоби зганьбити, спаплюжити скіфське суспільство, і зокрема скіфських жінок ! Місце демав би бути "широченний рів" географічно добре відомо, але там ніякого рову, ні його слідів не знайдено !??
Тому посилання Геродота на вигаданий ним рів - немає ніякої достовірності, правдивості.
В другій половині 6 ст. до н.е. Боспорське царство , що в Керченській протоці починає карбувати свої монету, а Геродот навіть не згадує ні цього царства, ні його столиці - Пантікапею. Очевидно, щоби закрутити людям голову Геродот дає назву одній скіфській річці, яка знаходиться в глибині Скіфії - Пантікап...
Царська Скіфія не могла бути теритріально маленькою, адже їй прийшлося воювати із величезною Перською імперією на чолі з Дарієм Першим у 519 р. до н.е.
Тут виникає ще одне питання, проти Дарія виступило три скіфські царі , за Геродотом кн.4, п. 120: цар Скопасіс був разом із савроматами - очевидно, що він керував Тиссагетським царством, адже там савромати були його сусідами; Ідантірс керував більшою частиною війська - це Царська Скіфія; Таксакіс керував меншою частиною війська і до неї ще приєдналися гелони і будини, що проживали біля Дунаю нижнього. Очевидно, що він і був царем Будинів, які займали землі між Дністром і Карпатськими горами...
неділя, 30 грудня 2018 р.
вівторок, 25 грудня 2018 р.
Дві таємничі, скіфські ріки - Герра та Гіпакіріс.
Про ці дві скіфські ріки, яких наука й досі не знайшла, є написано в "Історіях" Геродота у його 4 книзі. Подаю усі фрагменти у яких згадуються ці дві річки, щоби зменшити кількість тексту номерую ці фрагменти :
ф.1 п.(параграф)19 : ... Ці кочівники живуть на схід на відстанні 14 днів шляху і доходять до річки Герра.
ф.2 п. 20 : За Герром простягається країна, що називається Царською і скіфи, які в ній живуть є найхоробріші та найчисленіші і вони вважають інших скіфів своїми невільниками...
ф.3 п.47 : ... я назву тепер ті (річки) з них які найбільш відомі і судноплавні від самих своїх джерел. Це Істр, що має 5 гирлів, а потім Тірас, Гіпаній, Борисфен, Пантікап, Гіпакірій, Герра та Танаїд.
ф.4 п. 53 : ...Через 40 днів плавання (по Борисфену) до містевосці, яка називається Герр (Герра)...
ф. 5 п. 55 : Шоста ріка - це Гіпакірій, що починається від озера, тече країною скіфів-кочівників і вливається в море біля міста Каркінітиди, залишаючи праворуч від себе Гілею і так званий Ахіллесів шлях.
ф.6 п. 56 : Сьома ріка - Герра, яка відокремлюється від Борисфена в тому місці, до котрого є відомий Борисфен. В тому місці вона починає віддалятись від нього і має таку саму назву, як і та країна Герр, прямуючи до моря, відділяє країну скіфів-кочівників від царських скіфів і вливається в Гіпакірій.
ф. 7 п. 71 : ... Могили їхніх царів розташовані в місцевості .Геррів, в тому місці до якого Борисфен судноплавний, пливучи від моря ...
З січня 1992 року я почав грунтовно займатися Скіфською історією і зокрема Геродотом. І в тому ж році я знайшов річку Герру ф.5 , яка "відокремлювалася" від Борисфена ! Виявилося, що у давнину Дніпро-Борисфен мав дельту, яка на сході обмежувалася дніпровською протокою, яка починалася нижче м. Нова Каховка і впадала в нинішню Каркінітську затоку біля теперішнього міста Каланчак. Десь тут і потрібно шукати досі не знайдене місто Каркінітиду (Каркіну), яке не варто плутати з іншим давнім містом - Керкінітидою !..
Все було чудово до 2008-2009 років допоки я не познайомився з частиною праці Клавдія Птоломея "Географія" де йдеться про Європейську Сарматію. Зокрема ця праця підтвердила існування дніпрової протоки під назвою - Каркініт на якій знаходилися такі міста: Каркіна, і далі вверх - Торока, Пасіріда, Еркаб, Тракана і Навар.
Ще виявилося, що є устя ріки Герра в Азовському морі !?? Нині ця ріка зветься - Обитічна . Тоді подумалося, що було кілька рік з назвою - Герра і одна з них стала називатись Каркіною !?
Пошуки скіфських невідомостей зробили великий круг і фактично повернулися на своє місце, але рівним вище !:))
А недавно вияснилося , що "джерела Борисфена" це місцевість у районі нинішнього міста Запоріжжя, де закінчувалися дніпровські пороги ! А у ф.6 Геродот називає це місце " до котрого є відомий Борисфен", а у ф.7 він ще більш точніший - "в тому місці до якого Борисфен судноплавний".
У ф.6 Геродот пише, що тут починалася ріка Герра - тобто це великий район м. Запоріжжя !? Нижче Запоріжжя у Дніпро впадає ріка Кінська, яка тут з Дніпром творили відомий, козацький Великий Луг !
Тримати коней, чи кінноту, як колись так і тепер дорого коштує. Якщо коней літом-осінню було прокормити без проблем, то зимою-ранньою весною це була досить серйозна проблема... Великий Луг, як колись сприяв козакам у житті, так він помагав і скіфам нашим !..
З грецької мови - "гіпос" - кінь, "кіріос" - пан, господь. Гіпаній - Кінська річка, так греки називали наш Південний Бог-Буг, тоді Гіпа-кіріс можна розшифрувати, як "річка Панських Коней" - Кінська, що цілком відповідає природньо-історичним реаліям !!
Ріка Кінська бере початок з Приазовської височини ( за Кл. Птолемеєм - це Аланські гори) , південніше, менш як 10 км. тут бере початок річка Обитічна... Ось це і є границя між царськими і простими скіфами !
В даному випадку Геродот цілком свідомо перекрутив географічні дані про Скіфію, адже за точними записами можна було би створити досить точку карту Скіфії чи іншої держави. Адже для створення такої карти ( як і сьогодні) вимагало багато часу, достовірних даних, коштів, роботи... і такі карти були військовими, секретними....
Геродот писав на замовлення афінської верхівки і на її гроші і зробив із Скіфської історії та географії справжній ребус чи головоломку, тай заздрили ті греки скіфській звитяжності !!!
Отож Герра - це нині ріка Обитічна, а Гіпакіріс - ріка Кінська, що впадає у Дніпро...
ф.1 п.(параграф)19 : ... Ці кочівники живуть на схід на відстанні 14 днів шляху і доходять до річки Герра.
ф.2 п. 20 : За Герром простягається країна, що називається Царською і скіфи, які в ній живуть є найхоробріші та найчисленіші і вони вважають інших скіфів своїми невільниками...
ф.3 п.47 : ... я назву тепер ті (річки) з них які найбільш відомі і судноплавні від самих своїх джерел. Це Істр, що має 5 гирлів, а потім Тірас, Гіпаній, Борисфен, Пантікап, Гіпакірій, Герра та Танаїд.
ф.4 п. 53 : ...Через 40 днів плавання (по Борисфену) до містевосці, яка називається Герр (Герра)...
ф. 5 п. 55 : Шоста ріка - це Гіпакірій, що починається від озера, тече країною скіфів-кочівників і вливається в море біля міста Каркінітиди, залишаючи праворуч від себе Гілею і так званий Ахіллесів шлях.
ф.6 п. 56 : Сьома ріка - Герра, яка відокремлюється від Борисфена в тому місці, до котрого є відомий Борисфен. В тому місці вона починає віддалятись від нього і має таку саму назву, як і та країна Герр, прямуючи до моря, відділяє країну скіфів-кочівників від царських скіфів і вливається в Гіпакірій.
ф. 7 п. 71 : ... Могили їхніх царів розташовані в місцевості .Геррів, в тому місці до якого Борисфен судноплавний, пливучи від моря ...
З січня 1992 року я почав грунтовно займатися Скіфською історією і зокрема Геродотом. І в тому ж році я знайшов річку Герру ф.5 , яка "відокремлювалася" від Борисфена ! Виявилося, що у давнину Дніпро-Борисфен мав дельту, яка на сході обмежувалася дніпровською протокою, яка починалася нижче м. Нова Каховка і впадала в нинішню Каркінітську затоку біля теперішнього міста Каланчак. Десь тут і потрібно шукати досі не знайдене місто Каркінітиду (Каркіну), яке не варто плутати з іншим давнім містом - Керкінітидою !..
Все було чудово до 2008-2009 років допоки я не познайомився з частиною праці Клавдія Птоломея "Географія" де йдеться про Європейську Сарматію. Зокрема ця праця підтвердила існування дніпрової протоки під назвою - Каркініт на якій знаходилися такі міста: Каркіна, і далі вверх - Торока, Пасіріда, Еркаб, Тракана і Навар.
Ще виявилося, що є устя ріки Герра в Азовському морі !?? Нині ця ріка зветься - Обитічна . Тоді подумалося, що було кілька рік з назвою - Герра і одна з них стала називатись Каркіною !?
Пошуки скіфських невідомостей зробили великий круг і фактично повернулися на своє місце, але рівним вище !:))
А недавно вияснилося , що "джерела Борисфена" це місцевість у районі нинішнього міста Запоріжжя, де закінчувалися дніпровські пороги ! А у ф.6 Геродот називає це місце " до котрого є відомий Борисфен", а у ф.7 він ще більш точніший - "в тому місці до якого Борисфен судноплавний".
У ф.6 Геродот пише, що тут починалася ріка Герра - тобто це великий район м. Запоріжжя !? Нижче Запоріжжя у Дніпро впадає ріка Кінська, яка тут з Дніпром творили відомий, козацький Великий Луг !
Тримати коней, чи кінноту, як колись так і тепер дорого коштує. Якщо коней літом-осінню було прокормити без проблем, то зимою-ранньою весною це була досить серйозна проблема... Великий Луг, як колись сприяв козакам у житті, так він помагав і скіфам нашим !..
З грецької мови - "гіпос" - кінь, "кіріос" - пан, господь. Гіпаній - Кінська річка, так греки називали наш Південний Бог-Буг, тоді Гіпа-кіріс можна розшифрувати, як "річка Панських Коней" - Кінська, що цілком відповідає природньо-історичним реаліям !!
Ріка Кінська бере початок з Приазовської височини ( за Кл. Птолемеєм - це Аланські гори) , південніше, менш як 10 км. тут бере початок річка Обитічна... Ось це і є границя між царськими і простими скіфами !
В даному випадку Геродот цілком свідомо перекрутив географічні дані про Скіфію, адже за точними записами можна було би створити досить точку карту Скіфії чи іншої держави. Адже для створення такої карти ( як і сьогодні) вимагало багато часу, достовірних даних, коштів, роботи... і такі карти були військовими, секретними....
Геродот писав на замовлення афінської верхівки і на її гроші і зробив із Скіфської історії та географії справжній ребус чи головоломку, тай заздрили ті греки скіфській звитяжності !!!
Отож Герра - це нині ріка Обитічна, а Гіпакіріс - ріка Кінська, що впадає у Дніпро...
неділя, 23 грудня 2018 р.
"джерела Борисфена " за Геродотом.
Описуючи Скіфію давньогрецький історик Геродот пише таке, кн.4, 18 : "... на півночі на відстані, якщо пливти одинадцять днів, там джерела Борисфена" !?
Дивно, але такий цікавий пасаж про Дніпро-Борисфен ні український перекладач і коментатор Геродота А.О. Білецький, ні російський Г.А. Стратановський нічого не пишуть і не коментують ?
Беремо звичайний аттичний стадій - 177,6 метра, 200 стадій за день шляху за Геродотом і 11 днів шляху сягає у нас 390 кілометрів. Міряємо цю відстань від кінця Дніпра (м. Очаків) вверх по-течії і впираємося у перший чи то останній поріг, що був за м. Запоріжжям і звався цей поріг - Вільним, далі вище йшли ще пороги: Лишній, Будило, Вовнизький, Ненаситець, Дзвонецький, Лоханський, Сурський та Кодацький.
Як пише "Географічна енциклопедія України" Київ 1989, т.1, С. 330 - "... пороги - пасма, які повністю перегороджували Дніпро."
Тобто грецькі кораблі, які піднімалися вверх по Дніпру до першого дніпровського порогу Вільного, то далі для них ходу не було ніякого, і цілком очевидно, що тогочасні греки вважали, що тут і починається Борисфен !
Цілком очевидно, що пізніше грецькі мандрівники-купці глибше познайомилися із Скіфією, то вони більше взнали і про Борисфен-Дніпро .
Ось що далі пише Геродот кн.4, 53 про ріку Борисфен : " Через 40 днів плавання до місцевості, яка називається Герр, відомо, що він тече з півночі, але звідти вище ніхто не може сказати, якими країнами він протікає..."
Описуючи Скіфію Геродот використовував різночасові джерела інформації, але віднісся до них доволі некритично , зокрема описуючи Борисфен-Дніпро, тому тут така плутанина, яка нерозв,язана й досі...
Дивно, але такий цікавий пасаж про Дніпро-Борисфен ні український перекладач і коментатор Геродота А.О. Білецький, ні російський Г.А. Стратановський нічого не пишуть і не коментують ?
Беремо звичайний аттичний стадій - 177,6 метра, 200 стадій за день шляху за Геродотом і 11 днів шляху сягає у нас 390 кілометрів. Міряємо цю відстань від кінця Дніпра (м. Очаків) вверх по-течії і впираємося у перший чи то останній поріг, що був за м. Запоріжжям і звався цей поріг - Вільним, далі вище йшли ще пороги: Лишній, Будило, Вовнизький, Ненаситець, Дзвонецький, Лоханський, Сурський та Кодацький.
Як пише "Географічна енциклопедія України" Київ 1989, т.1, С. 330 - "... пороги - пасма, які повністю перегороджували Дніпро."
Тобто грецькі кораблі, які піднімалися вверх по Дніпру до першого дніпровського порогу Вільного, то далі для них ходу не було ніякого, і цілком очевидно, що тогочасні греки вважали, що тут і починається Борисфен !
Цілком очевидно, що пізніше грецькі мандрівники-купці глибше познайомилися із Скіфією, то вони більше взнали і про Борисфен-Дніпро .
Ось що далі пише Геродот кн.4, 53 про ріку Борисфен : " Через 40 днів плавання до місцевості, яка називається Герр, відомо, що він тече з півночі, але звідти вище ніхто не може сказати, якими країнами він протікає..."
Описуючи Скіфію Геродот використовував різночасові джерела інформації, але віднісся до них доволі некритично , зокрема описуючи Борисфен-Дніпро, тому тут така плутанина, яка нерозв,язана й досі...
понеділок, 17 грудня 2018 р.
Історія України : Гай Фонтей Агріпа.
Про цього чоловіка я вже згадував у своїй статті " Апостол Андрій, Київ та Йосиф Флавій. ( літня сенсація за 2018 р.)" за 4 липня 2018 рік у цьому ж блозі.
В цій статті йдеться проте, що апостол Андрій не просто приїздив у Київ - Скіфію-Сарматію, а цілком очевидно, що вів тут переговори, щоби наші предки виступили проти тодішньої Римської імперії.
Йосиф Флавій в "Іудейській війні" кн.7, 4,3 писав що скіфи у Мезії побили римлян і вбили легата Фонтея Агріпу.
Цікаво, що у мінському виданню "Иосиф Флавий. Иудейская война" Минск "Белорусь" 1991 у показчику імен зовсім не згадується Фонтей !?
Коли буде український переклад Йосифа Флавія, хочеться, щоби Фонтея Агріпу згадали не просто так, адже про нього ще писав римський історик Корнелій Таціт у своїй "Історії" кн. 3, 4,6 :
"... коли війна загорілась по всій Італії... даки (у Й. Флавія - скіфи) захопили зимові табори перших когорт і кінних загонів, обидва береги Дунаю ....
Мунціан ... послав на даків шостий легіон... На чолі Мезії був поставлений Фонтей Агріпа, переведений з Азії, де рік він там був проконсулом. Йому дали армію, набрану із колишніх вітеліанців..."
У російському перекладі "Корнелий Тацит. История" Санкт-Петербург 1993 , с. 658 в коментарі пишеться таке: " Гай Фонтей Агриппа - консул-суффект 58 р. наглядач за водами Тібру з 66-68 роки, а в 68 р. проконсул Азії. Призначений у 69 р. нмісником Мезії, загинув у битві з сарматами".
За Скіфії і Сарматії на заході границя проходила по Дунаю... і все що там відбувалося належить до нашої української Історії !!! Тому у нашій вітчизняній галереї історичних осіб - портрет далеко не останнього римлянина - Фонтея Агріпи має бути на своєму місці ...
У радянські часи було написано пісеньку про "Орла шостого легіону", її й досі люблять у Третьому Римі !;)) Така вже їх доля, тих Римів. Ось така виходить - ферратта !?:))
В цій статті йдеться проте, що апостол Андрій не просто приїздив у Київ - Скіфію-Сарматію, а цілком очевидно, що вів тут переговори, щоби наші предки виступили проти тодішньої Римської імперії.
Йосиф Флавій в "Іудейській війні" кн.7, 4,3 писав що скіфи у Мезії побили римлян і вбили легата Фонтея Агріпу.
Цікаво, що у мінському виданню "Иосиф Флавий. Иудейская война" Минск "Белорусь" 1991 у показчику імен зовсім не згадується Фонтей !?
Коли буде український переклад Йосифа Флавія, хочеться, щоби Фонтея Агріпу згадали не просто так, адже про нього ще писав римський історик Корнелій Таціт у своїй "Історії" кн. 3, 4,6 :
"... коли війна загорілась по всій Італії... даки (у Й. Флавія - скіфи) захопили зимові табори перших когорт і кінних загонів, обидва береги Дунаю ....
Мунціан ... послав на даків шостий легіон... На чолі Мезії був поставлений Фонтей Агріпа, переведений з Азії, де рік він там був проконсулом. Йому дали армію, набрану із колишніх вітеліанців..."
У російському перекладі "Корнелий Тацит. История" Санкт-Петербург 1993 , с. 658 в коментарі пишеться таке: " Гай Фонтей Агриппа - консул-суффект 58 р. наглядач за водами Тібру з 66-68 роки, а в 68 р. проконсул Азії. Призначений у 69 р. нмісником Мезії, загинув у битві з сарматами".
За Скіфії і Сарматії на заході границя проходила по Дунаю... і все що там відбувалося належить до нашої української Історії !!! Тому у нашій вітчизняній галереї історичних осіб - портрет далеко не останнього римлянина - Фонтея Агріпи має бути на своєму місці ...
У радянські часи було написано пісеньку про "Орла шостого легіону", її й досі люблять у Третьому Римі !;)) Така вже їх доля, тих Римів. Ось така виходить - ферратта !?:))
понеділок, 10 грудня 2018 р.
Таргітай - родоначальник скіфів.
Читаємо уважно Геродота "Історії" книга 4, п. 5 :
" Скіфи кажуть, що їхній народ є наймолодший серед усіх народів, і ось як це сталося. Їхня країна була пустелею і перша людина, що там з,явилася, був такий, що звався Таргітаєм. Батьками цього Таргітая, як вони кажуть, але я цьому не ввірю, були, за їхніми твердженнями Зевс і дочка бога ріки Борісфена. Від них походив Таргітай і у нього було троє синів: Ліпоксай, Арпоксай і молодший Колаксай. Коли вони були царями, з неба впали на скіфську землю зроблені з золота : плуг, ярмо, сокира та чаша".
Зараз більшість вважає, що скіфи були іраномовними кочівниками, які прийшли на наші землі з якоїсь частини Азії ??
І принесли з собою священний предмет - "золотий плуг" ! Кочівники з плугом !? Безглузддя, нісенітниця !!
А ще тут бачимо, що мати Таргітая є місцевою особою, і Зевс тут, як тут - Геродот у це не хоче вірити, але так було !
А шановна більшість прихильників іраномовності скіфів, знають, як називається родоначальник, першопредок іранців ???
" ЙЙма, Йама - іранській міфології першопредок людства, культурний герой, творець благ цивілізації і суспільства людського, а ще при ньому не було хвороб, старості, смерті....
А батьком Йами рахується - Вівахвант !!" -
"Мифологический словарь" М. 1991, С. 265.
Сини Таргітая мають ірано-ідійське закінчення - "ксай" !? Найбільш ймовірно, що ця скіфська легенда про Таргітая є дуже давньою, архаїчною для скіфського часу, коли в індоєвропейських народів було ще чимало спільного...
Зевсу належало Небо. Ім,я Таргітай є двокоріневим : "тар" - зірка, "гет..." - людина = людина-зірка - цілком можливе трактування ім,я, коли тій батько володіє Небом !
" Скіфи кажуть, що їхній народ є наймолодший серед усіх народів, і ось як це сталося. Їхня країна була пустелею і перша людина, що там з,явилася, був такий, що звався Таргітаєм. Батьками цього Таргітая, як вони кажуть, але я цьому не ввірю, були, за їхніми твердженнями Зевс і дочка бога ріки Борісфена. Від них походив Таргітай і у нього було троє синів: Ліпоксай, Арпоксай і молодший Колаксай. Коли вони були царями, з неба впали на скіфську землю зроблені з золота : плуг, ярмо, сокира та чаша".
Зараз більшість вважає, що скіфи були іраномовними кочівниками, які прийшли на наші землі з якоїсь частини Азії ??
І принесли з собою священний предмет - "золотий плуг" ! Кочівники з плугом !? Безглузддя, нісенітниця !!
А ще тут бачимо, що мати Таргітая є місцевою особою, і Зевс тут, як тут - Геродот у це не хоче вірити, але так було !
А шановна більшість прихильників іраномовності скіфів, знають, як називається родоначальник, першопредок іранців ???
" ЙЙма, Йама - іранській міфології першопредок людства, культурний герой, творець благ цивілізації і суспільства людського, а ще при ньому не було хвороб, старості, смерті....
А батьком Йами рахується - Вівахвант !!" -
"Мифологический словарь" М. 1991, С. 265.
Сини Таргітая мають ірано-ідійське закінчення - "ксай" !? Найбільш ймовірно, що ця скіфська легенда про Таргітая є дуже давньою, архаїчною для скіфського часу, коли в індоєвропейських народів було ще чимало спільного...
Зевсу належало Небо. Ім,я Таргітай є двокоріневим : "тар" - зірка, "гет..." - людина = людина-зірка - цілком можливе трактування ім,я, коли тій батько володіє Небом !
пʼятниця, 7 грудня 2018 р.
Кінець крутого Корінфенянина.
Скіфська контррозвідка, очевидно, дала йому оперативний псевдонім - "Корінфенянин". Він приїхав-приплив в Ольвію із Корінфа, перед самим початком війни Перської імперії із Скіфією у 519 р. до н.е. Він був продавцем різної зброї, кругом нього крутилося з десяток його слуг і молодших товаришів . Він підписував контракти на доставку корінфської зброї в обмін на майбутні партії скіфського збіжжя, таємно вербував агентів серед місцевого населення.
Очевидно він об,їхав всю Центральну Скіфію від Дніпра до Дністра, підписуючи контракти і замальовуючи і записуючи на папірус все що бачив важливим з військового боку.
Маючі усі дозвільні документи Корінфнянин тепер прямував до берегів Чорного моря і мав перейти кордон між скіфами-землеробами і алізонами на річці, яка нині називається Савранка і яка впадає у Півд. Буг на північному краю нинішньої Одеської області село Піщана Балтського району.
Скіфські контррозвідники вирішили , що пора брати Корінфенянина із його кодлом на території скіфів-землеробів, бо якщо він переправиться до алізонів, калліппідів (напівеллінів) то при спробі його арешту зможе втікти і там надійно сховатись...
Отож загін купця Корінфнянина вирішили взяти під час переправи через згадану річку Савранку. За топографічною картою і описами тієї місцевості видно, що тут є глибока річкова долина , яку не просто перейти будь-де.
На території села Піщана знайдено археологічні культури - трипільську і черняхівську - тобто люди жили тут з давніх давен.
Очевидно, що загін Корінфнянина вчинив відчайдушний спротив, а йому вдалося втекти. Переслідуючі догнали його десь на лівому чи правому березі Савранки і зарубали і прикопали його тут же, вклавши у його могилу його корінфський шолом , який був знайдений тут лише у 2016 році !!!
Чому скіфи не взяли цей шолом корінфський в якості якогось трофею ?? Очевидно Скіфо-перська війна 519 р. до н.е. ще не закінчилася і через іншу агентуру у Скіфії Дарій міг дізнатись про провал такого цікавого шпигунського проекту і таким чином підкорективувати свої глобальні плани.
Крім того сам корінфський шолом міг бути своєрідною міткою який би говорив про загін Корінфенянина. Крім того при затриманні загону Корінфенянина могли загинути кращі люди скіфської контррозвідки... було не до трофеїв.
"За даними Діогена Лаертського, Анахарсіс написав вісімсот рядків віршів про скіфські звичаї в житті і на війні№ - А.С. Русяєва " Славетний мудрець-скіф Анахарсіс" Київ, Наукова думка, 2001, С. 63.
Тобто Анахарсіс кодифікував (впорядкував) закони, як скіфські так і еллінські, які діяли на території Скіфії.
Ще з тих даних зрозуміло, що в разі війни у скіфському суспільстві діяли "закони війни" - по-простому вводився воєнний стан:
Посилювалася охорона зовнішних і внутрішних кордонів Великої Скіфії, важливих доріг, річкових переправ, бродів, гірських перевалів, міст-городищ, обмежувалась діяльність чужоземних купців, посольств і т.п.
Військова розвідувальна інформація, військові карти мають властивість "старіти":
На місці важливої переправи появився міст із передмостовими сильними укріпленнями, у городищах зробили другу чи третю лінію оборони і т.п.
Хитрий і розумний Дарій Перший міг і не вірити в успіх проекту Корінфенянина, але інформація проте, що Дарій
збирається повоювати і в Центральній Скіфії заставляла скіфських стратегів добре задуматись.
До теми варто ще прочитати допис попередній - "смт. Саврань та Геродот" і "Давньогрецький шолом із Балтського району" за 14 червня 2016 року у цьому ж блозі...
Очевидно він об,їхав всю Центральну Скіфію від Дніпра до Дністра, підписуючи контракти і замальовуючи і записуючи на папірус все що бачив важливим з військового боку.
Маючі усі дозвільні документи Корінфнянин тепер прямував до берегів Чорного моря і мав перейти кордон між скіфами-землеробами і алізонами на річці, яка нині називається Савранка і яка впадає у Півд. Буг на північному краю нинішньої Одеської області село Піщана Балтського району.
Скіфські контррозвідники вирішили , що пора брати Корінфенянина із його кодлом на території скіфів-землеробів, бо якщо він переправиться до алізонів, калліппідів (напівеллінів) то при спробі його арешту зможе втікти і там надійно сховатись...
Отож загін купця Корінфнянина вирішили взяти під час переправи через згадану річку Савранку. За топографічною картою і описами тієї місцевості видно, що тут є глибока річкова долина , яку не просто перейти будь-де.
На території села Піщана знайдено археологічні культури - трипільську і черняхівську - тобто люди жили тут з давніх давен.
Очевидно, що загін Корінфнянина вчинив відчайдушний спротив, а йому вдалося втекти. Переслідуючі догнали його десь на лівому чи правому березі Савранки і зарубали і прикопали його тут же, вклавши у його могилу його корінфський шолом , який був знайдений тут лише у 2016 році !!!
Чому скіфи не взяли цей шолом корінфський в якості якогось трофею ?? Очевидно Скіфо-перська війна 519 р. до н.е. ще не закінчилася і через іншу агентуру у Скіфії Дарій міг дізнатись про провал такого цікавого шпигунського проекту і таким чином підкорективувати свої глобальні плани.
Крім того сам корінфський шолом міг бути своєрідною міткою який би говорив про загін Корінфенянина. Крім того при затриманні загону Корінфенянина могли загинути кращі люди скіфської контррозвідки... було не до трофеїв.
"За даними Діогена Лаертського, Анахарсіс написав вісімсот рядків віршів про скіфські звичаї в житті і на війні№ - А.С. Русяєва " Славетний мудрець-скіф Анахарсіс" Київ, Наукова думка, 2001, С. 63.
Тобто Анахарсіс кодифікував (впорядкував) закони, як скіфські так і еллінські, які діяли на території Скіфії.
Ще з тих даних зрозуміло, що в разі війни у скіфському суспільстві діяли "закони війни" - по-простому вводився воєнний стан:
Посилювалася охорона зовнішних і внутрішних кордонів Великої Скіфії, важливих доріг, річкових переправ, бродів, гірських перевалів, міст-городищ, обмежувалась діяльність чужоземних купців, посольств і т.п.
Військова розвідувальна інформація, військові карти мають властивість "старіти":
На місці важливої переправи появився міст із передмостовими сильними укріпленнями, у городищах зробили другу чи третю лінію оборони і т.п.
Хитрий і розумний Дарій Перший міг і не вірити в успіх проекту Корінфенянина, але інформація проте, що Дарій
збирається повоювати і в Центральній Скіфії заставляла скіфських стратегів добре задуматись.
До теми варто ще прочитати допис попередній - "смт. Саврань та Геродот" і "Давньогрецький шолом із Балтського району" за 14 червня 2016 року у цьому ж блозі...
середа, 5 грудня 2018 р.
смт Саврань та Геродот.
Давньогрецький історик Геродот, описуючи нашу землю, яка мала в давнину назву Скіфія у своїй 4 книзі "Історій" п. 52 згадує ріку Гіпаній ( Південний Буг) у якій на відстані 5 днів шляху ще тече солодка (прісна) вода, а потім впадає джерело з "дуже гіркою водою".
У попередньому дописі - "НПП "Бузький Гард" та скіфський цар Аріант" автор (Т.Д.) впевнився, що це гірке джерело (ріка Мертвовід) впадала в Гіпаній у районі нинішнього міста Вознесенська Миколаївської області !
Міряємо вверх по течії "пять днів шляху солодкої води Гіпанія" ... і ми попадаємо у цікаве селище міського типу Саврань, що знаходиться на півночі Одеської області.
Через містечко протікає річка Савранка - 97 км, тече з Подільської височини, у верхів,ї вона має У подібну форму , а далі трапецієвидну - тобто це фактично гірська річечка і очевидно, що колір води у неї був "саврасий" - світло-гнідої масті. У Словнику Ожегова є ще кінь такої масті - савраска. Гнідий - це масть коня червоно-рижого кольору із чорним хвостом і гривою.
Річка Савранка впадає у Південний Буг і контраст забарвлення води у цих ріках був добре помітним .
Коли в майбутньому Саврань захоче мати свій герб, то зображення на ньому коня саврсової масті буде цілком доречним.
З геогрфічної точки зору містечко Саврань цікаве тим, що тут Півд. Буг вверх по-течії прямує майже на північ і між ним і Дністром (Тірасом) утворюється своєрідний коридор. в тому ж п.52 Геродот в кінці пише:
"Тірас і Гіпаній у країні алізонів не дуже віддаляються один від одного, але звідти і далі кожен з них розходиться з іншим і відстань між ними розширюється."
Ось і точка "розходження" цих рік і є сьогодні смт. Саврань !
Ще в цьому п.52 говориться, що "Це джерело (гіркоти) є на межі країн скіфів-землеробів та алізонів".
Отож ми маємо чітку границю між алізонами і скіфами-землеробами по річках : Савранці, Півд. Бузі і Мартвовіду. В цьому регіоні ще й проходить широтна границя між Степом і Лісостепом.
Про алізонів Геродот пише ще в п. 17 : "... є інший народ, що називається алізонами. Вони і калліппіди взагалі мають такий спосіб життя, як скіфи, але сіють і їдять пшеницю і цибулю та часник і сочевицю та просо. Над алізонами живуть скіфи-оратаї, які сіють пшеницю не для їжі, а на продаж..."
Науковці ніяк не могли узгодити між собою "скіфів-землеробів" і "скіфів-оратаїв". Тут все просто - Геродот користувався кількома письмовими джерелами по історії Скіфії.
Отож у Саврані колись проживали алізони, там і зараз живуть їх нащадки, які сіють пшеницю, садять часник і цибулю і т.п...
А те, що Геродот трохи прибрехав про іраномовних скіфів - так він же історик, тим більше писав він по- заказу Афін...
У попередньому дописі - "НПП "Бузький Гард" та скіфський цар Аріант" автор (Т.Д.) впевнився, що це гірке джерело (ріка Мертвовід) впадала в Гіпаній у районі нинішнього міста Вознесенська Миколаївської області !
Міряємо вверх по течії "пять днів шляху солодкої води Гіпанія" ... і ми попадаємо у цікаве селище міського типу Саврань, що знаходиться на півночі Одеської області.
Через містечко протікає річка Савранка - 97 км, тече з Подільської височини, у верхів,ї вона має У подібну форму , а далі трапецієвидну - тобто це фактично гірська річечка і очевидно, що колір води у неї був "саврасий" - світло-гнідої масті. У Словнику Ожегова є ще кінь такої масті - савраска. Гнідий - це масть коня червоно-рижого кольору із чорним хвостом і гривою.
Річка Савранка впадає у Південний Буг і контраст забарвлення води у цих ріках був добре помітним .
Коли в майбутньому Саврань захоче мати свій герб, то зображення на ньому коня саврсової масті буде цілком доречним.
З геогрфічної точки зору містечко Саврань цікаве тим, що тут Півд. Буг вверх по-течії прямує майже на північ і між ним і Дністром (Тірасом) утворюється своєрідний коридор. в тому ж п.52 Геродот в кінці пише:
"Тірас і Гіпаній у країні алізонів не дуже віддаляються один від одного, але звідти і далі кожен з них розходиться з іншим і відстань між ними розширюється."
Ось і точка "розходження" цих рік і є сьогодні смт. Саврань !
Ще в цьому п.52 говориться, що "Це джерело (гіркоти) є на межі країн скіфів-землеробів та алізонів".
Отож ми маємо чітку границю між алізонами і скіфами-землеробами по річках : Савранці, Півд. Бузі і Мартвовіду. В цьому регіоні ще й проходить широтна границя між Степом і Лісостепом.
Про алізонів Геродот пише ще в п. 17 : "... є інший народ, що називається алізонами. Вони і калліппіди взагалі мають такий спосіб життя, як скіфи, але сіють і їдять пшеницю і цибулю та часник і сочевицю та просо. Над алізонами живуть скіфи-оратаї, які сіють пшеницю не для їжі, а на продаж..."
Науковці ніяк не могли узгодити між собою "скіфів-землеробів" і "скіфів-оратаїв". Тут все просто - Геродот користувався кількома письмовими джерелами по історії Скіфії.
Отож у Саврані колись проживали алізони, там і зараз живуть їх нащадки, які сіють пшеницю, садять часник і цибулю і т.п...
А те, що Геродот трохи прибрехав про іраномовних скіфів - так він же історик, тим більше писав він по- заказу Афін...
неділя, 2 грудня 2018 р.
НПП "Бузький Гард" та скіфський цар Аріант.
До недавного часу не міг зрозуміти, чому в українській вікіпедії скіфських царів називають "скіфськими династами" ?
Ось зацікавив мене скіфський цар Аріант, відкриваю укрвікі і читаю перше речення : "Аріант - скіфський династ, про якого Геродот повідомляє у своєму відомому уривку Історії !У, 81, який має фольклорний характер..."
Суть тут в тому, що скіфським династом може бути і якийсь голова скіфської хліборобської сім,ї, яка могла жити без держави і без царя ( в голові). Але якщо про царя пише якийсь немісцевий історик (наприклад Геродот) - то значить, що існувала держава, існувало царство, яким керував такий-то цар, а називати царя - "династом" - то є пряме вихолощення і пониження нашої історії, шановні !!!
Відкриваємо Геродота кн.4, п. 81 у перекладі А.О. Білецького, Київ 1993 і читаємо :
" Яке число населення Скіфії, я не спромігся вточнити, але чув різні твердження про їхнє число, одне - ніби населення її дуже велике, а інше - ніби справжніх скіфів досить мало. Проте одну річ мені показали наочно. Отже проміж рік Борисфеном і Гіпаній є місцевість Ексампай, про яку я вже трохи вище сказав, що там є джерело з гіркою водою, котрого вода вливається в Гіпаній і його воду не можна пити. В тому місці стоїть казан у шестеро більший від кратера, що його присвятив Павсаній, син Клеомброта в гирлі Понту Евксіну. Хто його ще не бачив, я поясню тому, що це таке. Цей казан у Скіфії вільно вміщує шістсот амфор і завтовшки цей скіфський казан має шість стіп (пальців).
Як кажуть тубільці, його було зроблено з наконечників стріл. Отже, їхній цар, якого звали Аріант, захотів довідатись, скільки є скіфів, і для цього наказав усім скіфам кожному принести по одному наконечнику стріли. А хто не принесе тому він загрожував смертю. Отже коли йому принесли дуже багато наконечників стріл, він вирішив спорудити з них постійний пам,ятник. З них він зробив цей казан і присвятив його тому Екзампеєві. Оце я чув про населення Скіфії. "
Як самі бачите, нічого "фольклорного" у розповіді Геродота немає !..
А ось у російському перекладі Г.А. Стратановського пишеться-перекладається, що цар Аріант вирішив "собі пам,ятник" поставити з тих наконечників - ну ж треба цього нашого скіфського царя зобразити трохи придурком, правда ж ?
Про Екзампей Геродот ще пише, що ця місцина-джерело, знаходиться "на відстанні чотирьох днів шляху від моря..." - кн.4, п. 52 .
У Геродота кн.4, 101 "день шляху" становить 200 стадіїв. У Стратановського стадія антична становить 177,6 метрів, а у Білецького так само, але у нього ще є геродотова (?) стадія у 148,85 метрів. Тобто в одному випадку день шляху у Геродота це - 35,52 кілометрів, а у Білецького і 29,77 кілометрів.
За чотири дні шляху це може бути дорога довжиною у 119 і 142 кілометри... Де на морі у якій точці закінчувався цей 4-денний шлях ми не можемо знати !?
Але якщо взяти за основу річку з незвичайною назвою Мертвовід-Мертвовод ( та що відає мертвими), яка протікає у Національному природньому парку "Бузький Гард" і вона в районі міста Вознесенська впадає у Гіпаній - Південний Буг і міряти від цієї точки в низ до моря Чорного - то за 134 кілометри ми попадаємо у головне античне місто Дніпро-Бузького лиману - Ольвію ( с. Парутино) !!!
Отож бачимо, що 4-денний шлях від Ольвії до р. Мертвовода був (є) цілком реальним ! І знаменитий Екзампей знаходився саме на цій річці !
Глибокі каньони, тверді породи каменю і розмитий тонкий шар грунтів , заставляв думати тодішніх жителів, що тут десь має бути вхід у підземне царство Аїда . Такі незвичайні місцевості здається усі давні народи вважали святими, сакральними, культовими....
І саме десь тут скіфський цар Аріант і поставив цей бронзовий казан, як своєрідний пам,ятник Першій переписній компанії у Скіфії.
Важко буде знайти місце де він поставив цей казан, але цілком можливо буде знайти місце де того казана відливали !
Адже для виплавки багато бронзи потрібно було чимало бронзоливарних печей, рештки яких можна буде знайти, залишки бронзоливарних шлаків, поломаних і використаних інструментів майстрів, кераміку, у якому тимчасовому поселенню проживали майстри і їх підмайстри, їм потрібно було ще багато деревного вугілля, інших матеріалів, а ще багато їди і кухонної посуди...
Можливо майстри із всієї Скіфії проживали десь на березі Південного Бугу - там було багато води, лісу і можливість все це транспортувати річкою. А вже після виготовлення казану транспортували його в Екзампей.
Щодо гіркоти води в Екзампаї - то це справді фольклорний момент, бо як Мертвовід, скіфський варіант Стіксу, який витікав з підземного Аїду - міг мати прісну, солодку воду !?:))
Антична міфологія розповідає, що над водою ріки Стікс олімпійські боги давали клятку, а хто її порушуквав, то лише на десятий рік мав змогу повернутися на Олімп. Ця клятва вважалася найнай...
За селом Петропавлівка вверх по течії Мертвоводу на топографічній карті Миколаївської області 1993 р. зображено три кургани: можливо скіфські, можливо в одному з них поховано царя Великої Скіфії - Аріанта...
Ось зацікавив мене скіфський цар Аріант, відкриваю укрвікі і читаю перше речення : "Аріант - скіфський династ, про якого Геродот повідомляє у своєму відомому уривку Історії !У, 81, який має фольклорний характер..."
Суть тут в тому, що скіфським династом може бути і якийсь голова скіфської хліборобської сім,ї, яка могла жити без держави і без царя ( в голові). Але якщо про царя пише якийсь немісцевий історик (наприклад Геродот) - то значить, що існувала держава, існувало царство, яким керував такий-то цар, а називати царя - "династом" - то є пряме вихолощення і пониження нашої історії, шановні !!!
Відкриваємо Геродота кн.4, п. 81 у перекладі А.О. Білецького, Київ 1993 і читаємо :
" Яке число населення Скіфії, я не спромігся вточнити, але чув різні твердження про їхнє число, одне - ніби населення її дуже велике, а інше - ніби справжніх скіфів досить мало. Проте одну річ мені показали наочно. Отже проміж рік Борисфеном і Гіпаній є місцевість Ексампай, про яку я вже трохи вище сказав, що там є джерело з гіркою водою, котрого вода вливається в Гіпаній і його воду не можна пити. В тому місці стоїть казан у шестеро більший від кратера, що його присвятив Павсаній, син Клеомброта в гирлі Понту Евксіну. Хто його ще не бачив, я поясню тому, що це таке. Цей казан у Скіфії вільно вміщує шістсот амфор і завтовшки цей скіфський казан має шість стіп (пальців).
Як кажуть тубільці, його було зроблено з наконечників стріл. Отже, їхній цар, якого звали Аріант, захотів довідатись, скільки є скіфів, і для цього наказав усім скіфам кожному принести по одному наконечнику стріли. А хто не принесе тому він загрожував смертю. Отже коли йому принесли дуже багато наконечників стріл, він вирішив спорудити з них постійний пам,ятник. З них він зробив цей казан і присвятив його тому Екзампеєві. Оце я чув про населення Скіфії. "
Як самі бачите, нічого "фольклорного" у розповіді Геродота немає !..
А ось у російському перекладі Г.А. Стратановського пишеться-перекладається, що цар Аріант вирішив "собі пам,ятник" поставити з тих наконечників - ну ж треба цього нашого скіфського царя зобразити трохи придурком, правда ж ?
Про Екзампей Геродот ще пише, що ця місцина-джерело, знаходиться "на відстанні чотирьох днів шляху від моря..." - кн.4, п. 52 .
У Геродота кн.4, 101 "день шляху" становить 200 стадіїв. У Стратановського стадія антична становить 177,6 метрів, а у Білецького так само, але у нього ще є геродотова (?) стадія у 148,85 метрів. Тобто в одному випадку день шляху у Геродота це - 35,52 кілометрів, а у Білецького і 29,77 кілометрів.
За чотири дні шляху це може бути дорога довжиною у 119 і 142 кілометри... Де на морі у якій точці закінчувався цей 4-денний шлях ми не можемо знати !?
Але якщо взяти за основу річку з незвичайною назвою Мертвовід-Мертвовод ( та що відає мертвими), яка протікає у Національному природньому парку "Бузький Гард" і вона в районі міста Вознесенська впадає у Гіпаній - Південний Буг і міряти від цієї точки в низ до моря Чорного - то за 134 кілометри ми попадаємо у головне античне місто Дніпро-Бузького лиману - Ольвію ( с. Парутино) !!!
Отож бачимо, що 4-денний шлях від Ольвії до р. Мертвовода був (є) цілком реальним ! І знаменитий Екзампей знаходився саме на цій річці !
Глибокі каньони, тверді породи каменю і розмитий тонкий шар грунтів , заставляв думати тодішніх жителів, що тут десь має бути вхід у підземне царство Аїда . Такі незвичайні місцевості здається усі давні народи вважали святими, сакральними, культовими....
І саме десь тут скіфський цар Аріант і поставив цей бронзовий казан, як своєрідний пам,ятник Першій переписній компанії у Скіфії.
Важко буде знайти місце де він поставив цей казан, але цілком можливо буде знайти місце де того казана відливали !
Адже для виплавки багато бронзи потрібно було чимало бронзоливарних печей, рештки яких можна буде знайти, залишки бронзоливарних шлаків, поломаних і використаних інструментів майстрів, кераміку, у якому тимчасовому поселенню проживали майстри і їх підмайстри, їм потрібно було ще багато деревного вугілля, інших матеріалів, а ще багато їди і кухонної посуди...
Можливо майстри із всієї Скіфії проживали десь на березі Південного Бугу - там було багато води, лісу і можливість все це транспортувати річкою. А вже після виготовлення казану транспортували його в Екзампей.
Щодо гіркоти води в Екзампаї - то це справді фольклорний момент, бо як Мертвовід, скіфський варіант Стіксу, який витікав з підземного Аїду - міг мати прісну, солодку воду !?:))
Антична міфологія розповідає, що над водою ріки Стікс олімпійські боги давали клятку, а хто її порушуквав, то лише на десятий рік мав змогу повернутися на Олімп. Ця клятва вважалася найнай...
За селом Петропавлівка вверх по течії Мертвоводу на топографічній карті Миколаївської області 1993 р. зображено три кургани: можливо скіфські, можливо в одному з них поховано царя Великої Скіфії - Аріанта...
середа, 28 листопада 2018 р.
Про що варто пам,ятати і розуміти українцям, щодо введення воєнного стану в країні.
. 1. Що рейтинг у передвиборчій гонці нині найвищий у Ю. Тимошенко !? Але згадаймо - хто програв Януковичу у другому турі виборів Президента України ?? і що з того вийшло далі... Хто найближче стояв у Помаранчеву революцію біля Ющенка ?? І що з цього вийшло ? І чого Вона тоді не будувала України ??
Згадаймо, хто недавно був першим у виборчому списку Ю. Тимошенко ... і де ця особа зараз у псевдогетьманській шапці ?
Згадаймо російського генерала, який на холяву продавав газ нашій Газовій Принцесі ? У сусідів така держава - що генерали можуть продавати газ, а потім щиросердечно у всьому зізнатись...
2. Згадаймо, як в часи правління Ющенка у Верховній Раді України було 50 на 50 - половина депутатів мала проукраїнські позиції, а друга половина прокремлівські... і була група депутатів на чолі з В. Литвином, яка мала, як тепер цілком зрозуміло свою "особливу позицію" - антиукраїнську ! Ніхто їм не подякував за це досьогодні...
3. Згадаймо переконанного соціаліста О. Мороза, який просто з насолодою викручував руки Ющенко.... і де той соціалізм .. і де ті наші люди , які голосували за мертвороджену ідею ??
4. Нарешті мені стало зрозуміло, чому П. Порошенко взявв усіх можливих бізнесменів до своєї фракції у Верховній Раді . Напевно, краще було би для Путіна, якби всі вони пішли до Юлі, чи колишніх регіоналів !?
Немає у нас інших бізнесменів, а ті нові що народилися - то їх мало поки що на жаль...
Як колись говорили в Італії: Італію ми створили - ще треба створити італійців...
5. Ось недавно П. Порошенко зустрічався з Медведчуком - кумом самого Путіна ! Так чого не поговорити з такою людиною, яка можливо має прямий вихід на самого Х.... послухати нові захцянки В. Путіна, а ще через цю особу можна прямо передати в Кремль щось недипломатичне !
Крім цього та ж особа очолює організацію в Україні "Український вибір", а проти них ще кримінальну справу не відкрито, то чого з ними не говорити про їхні бажання і чого вони насправді хочуть і за чиї гроші ?:))
6. Згадаймо, який кругом нас цікавий і неординарний Світ : Пол Манафорт, Польща, Угорщина, Херманія... повно антиукраїнських сил, яких ми не кинемо на татамі одним переможним кидком !.. За нами Правда і ми маємо її відстояти !
7. Від Іловайська на пряму по карті до кордону з Росією всього 40 кіломертів !!! Коли би Росія допустила міжнародних експертів на Донбас - то цілком вірогідно тоді би там вже не було би слідів російської армії... А оголосити тоді воєнний стан - це фактично значило об,явити війну РФ. Української армії тоді у нас не було, вона тільки народжувалась... це був би явний програш України...
Згадаймо, хто недавно був першим у виборчому списку Ю. Тимошенко ... і де ця особа зараз у псевдогетьманській шапці ?
Згадаймо російського генерала, який на холяву продавав газ нашій Газовій Принцесі ? У сусідів така держава - що генерали можуть продавати газ, а потім щиросердечно у всьому зізнатись...
2. Згадаймо, як в часи правління Ющенка у Верховній Раді України було 50 на 50 - половина депутатів мала проукраїнські позиції, а друга половина прокремлівські... і була група депутатів на чолі з В. Литвином, яка мала, як тепер цілком зрозуміло свою "особливу позицію" - антиукраїнську ! Ніхто їм не подякував за це досьогодні...
3. Згадаймо переконанного соціаліста О. Мороза, який просто з насолодою викручував руки Ющенко.... і де той соціалізм .. і де ті наші люди , які голосували за мертвороджену ідею ??
4. Нарешті мені стало зрозуміло, чому П. Порошенко взявв усіх можливих бізнесменів до своєї фракції у Верховній Раді . Напевно, краще було би для Путіна, якби всі вони пішли до Юлі, чи колишніх регіоналів !?
Немає у нас інших бізнесменів, а ті нові що народилися - то їх мало поки що на жаль...
Як колись говорили в Італії: Італію ми створили - ще треба створити італійців...
5. Ось недавно П. Порошенко зустрічався з Медведчуком - кумом самого Путіна ! Так чого не поговорити з такою людиною, яка можливо має прямий вихід на самого Х.... послухати нові захцянки В. Путіна, а ще через цю особу можна прямо передати в Кремль щось недипломатичне !
Крім цього та ж особа очолює організацію в Україні "Український вибір", а проти них ще кримінальну справу не відкрито, то чого з ними не говорити про їхні бажання і чого вони насправді хочуть і за чиї гроші ?:))
6. Згадаймо, який кругом нас цікавий і неординарний Світ : Пол Манафорт, Польща, Угорщина, Херманія... повно антиукраїнських сил, яких ми не кинемо на татамі одним переможним кидком !.. За нами Правда і ми маємо її відстояти !
7. Від Іловайська на пряму по карті до кордону з Росією всього 40 кіломертів !!! Коли би Росія допустила міжнародних експертів на Донбас - то цілком вірогідно тоді би там вже не було би слідів російської армії... А оголосити тоді воєнний стан - це фактично значило об,явити війну РФ. Української армії тоді у нас не було, вона тільки народжувалась... це був би явний програш України...
неділя, 18 листопада 2018 р.
Гусарська балада. (до сторіччя закінчення Першої світової війни)
Цієї пізньої осені 2018 року весь Світ святкує 100-річчя закінчення Першої світової війни у якій брали участь 48 держав із 59 тоді наявних.
У лавах тодішньої російської армії було 4 млн. українців, а у цісарській - більше 300 тисяч - "Історія України" Львів 1996, С. 213.
Національна Академія Наук України для Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Укарїни в лиці академічних істориків мала би написати Комюніке про результати цієї війни для українських земель і тодішнього населення, і розповсюдити його по всьому Світу !
Це і зараз не пізно зробити, адже закінчення цієї війни є досить ювілейне...
Хочу коротко розповісти про свого діда Дишканта Андрія Мартиновича, який народився на Сокальщині, здається у селі Мошків (нині Гута) 19 серпня 1894 році, а помер 1 квітня 1982 року у селі Яблунівка Буського району Львівської області і похований на яблунівському цвинтарі.
Одного разу моя тітка Євгенія (дочка мого діда Андрія) коротко (що знала ?) розповіла мені один випадок із воєнної історії Андрія Дишканта:
" Дідо служив в гусарах, в артилерії на Італійському фронті. Вході якоїсь битви, він ледве врятувався, перепливши річку П,яву на дошці . Потім попав у полон до італійців, а пізніше вернувся додому..."
Отож, що мені вдалося взнати з Інтернету, адже ніякої книги на українській мові чи перекладеної (здається) про хід Першої світової війни й досі у нас немає !
Мій прадід Мартин Дишкант, розповідають родинні перекази, десь 4 роки був на заробітках в Америці, очевидно, на шахтах. Заробив грошей і повернувся у Сокальщину. Прикупив землі і був господарем...
Очевидно, що тоді багаті люди йшли служити у "багаті" красиві війська - типу гусарів. В тодішній австро-угорській армії були ще улани і 16 полків гусар, яких набирали переважно з угорських земель, і ділова мова з 1914 року там була - угорською. Колись внучка діда Андрія - Леся, підтвердила, що дідо Андрій знав угорську мову.
Цілком можливо, що дідо Андрій і служив в одному з гусарських полків Австро-Угорщини. Очевидно, що у Відні чи Будапешті є списки і справи усіх полків і гусарів, і якась їх частина є в загальному доступі, в Інтернеті....
24 жовтня по грудень 1917 року на Італійському фронті відбулася битва при Капоретто і австро-угорські війська вийшли на лівий берег ріки Пьяве, яка впадає в море, недалеко відомого міста Венеції.
15-23 червня 1918 року австро-угорські війська пішли в наступ через річку Пьяве. В той час у верхів,ї ріки в Альпах випали рясні дощі - так що почалася повінь, яка знесла усі мости-переправи на річці.
23 червня 1918 року австрійське командування дало наказ відійти назад, на лівий берег Пьяве.
Дідові Андрійові це вдалося зробити, перепливши ріку Пьяву на дошці назад... В ході наступу австро-угорські війська втратили кілька десятки тисяч солдат...
Що, дідо Андрій служив в артилерії - свідчить те, що він привіз з цієї війни саморобну щітку для чищення взуття, адже для чищення стволів гармат солдати використовували тоді спеціальні "щітки" і очевидно вміли їх виготовляти.
Серед гусарських полків був полк Радецького, в якому грали Марш Радецького, нині тим маршем закривають знаменитий Віденський бал.
Можливо ім,я діда Андрія писали там на французький манер - Андре, чи по угорськи - Андраш ??...
У лавах тодішньої російської армії було 4 млн. українців, а у цісарській - більше 300 тисяч - "Історія України" Львів 1996, С. 213.
Національна Академія Наук України для Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Укарїни в лиці академічних істориків мала би написати Комюніке про результати цієї війни для українських земель і тодішнього населення, і розповсюдити його по всьому Світу !
Це і зараз не пізно зробити, адже закінчення цієї війни є досить ювілейне...
Хочу коротко розповісти про свого діда Дишканта Андрія Мартиновича, який народився на Сокальщині, здається у селі Мошків (нині Гута) 19 серпня 1894 році, а помер 1 квітня 1982 року у селі Яблунівка Буського району Львівської області і похований на яблунівському цвинтарі.
Одного разу моя тітка Євгенія (дочка мого діда Андрія) коротко (що знала ?) розповіла мені один випадок із воєнної історії Андрія Дишканта:
" Дідо служив в гусарах, в артилерії на Італійському фронті. Вході якоїсь битви, він ледве врятувався, перепливши річку П,яву на дошці . Потім попав у полон до італійців, а пізніше вернувся додому..."
Отож, що мені вдалося взнати з Інтернету, адже ніякої книги на українській мові чи перекладеної (здається) про хід Першої світової війни й досі у нас немає !
Мій прадід Мартин Дишкант, розповідають родинні перекази, десь 4 роки був на заробітках в Америці, очевидно, на шахтах. Заробив грошей і повернувся у Сокальщину. Прикупив землі і був господарем...
Очевидно, що тоді багаті люди йшли служити у "багаті" красиві війська - типу гусарів. В тодішній австро-угорській армії були ще улани і 16 полків гусар, яких набирали переважно з угорських земель, і ділова мова з 1914 року там була - угорською. Колись внучка діда Андрія - Леся, підтвердила, що дідо Андрій знав угорську мову.
Цілком можливо, що дідо Андрій і служив в одному з гусарських полків Австро-Угорщини. Очевидно, що у Відні чи Будапешті є списки і справи усіх полків і гусарів, і якась їх частина є в загальному доступі, в Інтернеті....
24 жовтня по грудень 1917 року на Італійському фронті відбулася битва при Капоретто і австро-угорські війська вийшли на лівий берег ріки Пьяве, яка впадає в море, недалеко відомого міста Венеції.
15-23 червня 1918 року австро-угорські війська пішли в наступ через річку Пьяве. В той час у верхів,ї ріки в Альпах випали рясні дощі - так що почалася повінь, яка знесла усі мости-переправи на річці.
23 червня 1918 року австрійське командування дало наказ відійти назад, на лівий берег Пьяве.
Дідові Андрійові це вдалося зробити, перепливши ріку Пьяву на дошці назад... В ході наступу австро-угорські війська втратили кілька десятки тисяч солдат...
Що, дідо Андрій служив в артилерії - свідчить те, що він привіз з цієї війни саморобну щітку для чищення взуття, адже для чищення стволів гармат солдати використовували тоді спеціальні "щітки" і очевидно вміли їх виготовляти.
Серед гусарських полків був полк Радецького, в якому грали Марш Радецького, нині тим маршем закривають знаменитий Віденський бал.
Можливо ім,я діда Андрія писали там на французький манер - Андре, чи по угорськи - Андраш ??...
вівторок, 13 листопада 2018 р.
Помилка Дональда Рейфілда.
Дональд Рейфілд - відомий британський літературознавець та історик, професор Лондонського університету, автор бестселеру "Життя Антона Чехова" та книги "Сталін і його поплічиники", головний редактор фундаментального "Повного грузинсько-англійського словника", закінчив Кембрідж. Вільно володіє російською та грузинськими мовами.
Московське видавництво "Колібрі" у 2017 році видало його книгу : "Грузія. Перехрестя імперій. Історія довжиною у три тисячі років" (мій переклад з російської назви книги і далі). 608 сторінок, кольорові ілюстрації та карти, показчик, хронологія, династичні таблиці.
На С. 126 Д. Рейфілд повідомляє, що грузинський цар Деметре видав у 1154 році заміж свою молодшу дочку за волинсько-володимирського князя Ізяслава Мстиславовича, але як тільки минув медовий місяць Ізяслав помер і ніякого політичного союзу між православними країнами не вийшло ...
У мене є великі сумніви, що Дональд Рейфілд в даному випадку перекрутив руську історію, цілком очевидно, що він користувався здобутками російської історіографії !
Відкриваємо "Літопис Руський" у перекладі Леоніда Махновця, Київ "Дніпро" 1989 рік, сторінки 258 і 260 :
"На ту ж осінь (1153р.) послав отець Мстислава назустріч мачусі (Русудан), з Володимиром Андрійовичем і берендичами. І ходили вони до города Олешшя, та не знайшовши її вернулися".
Руський князь Ізяслав-Пантелеймон Мстиславович володимиро-волинським князем був у 1146-1149 роках, а з 1151 року він вже вдруге був великим київським князем !
Далі за Літописом " Послав Ізяслав (1154р.) удруге сина свого Мстислава назустріч мачусі своїй. І зустрів її Мстислав у порогах, і привів її до Києва... Ізяслав же узяв її собі за жону і справив весілля (очевидно, весілля відбулося весною 1154 року).
Далі літописець пише : "У тім же році розболівся великий князь київський Ізяслав Мстиславович, на Ставрів день
( 14 вересня 1154 року).... І плакала по ньому вся земля Руськая, і всі чорні клубуки, яко по цесареві і володареві своєму... Представився він у ніч на неділю на Філіппів день ( 14 листопада 1154 року)..."
Виникає питання: Навіщо було якомусь російському історику понижувати у званні великого київського князя Ізяслава Мстиславовича і видавати його місячну хворобу перед смертю за "медовий місяць" із грузинською царівною ??
Російська душа - вона загадкова у нищенні і перекручуванні чужої Історії...
доповнення від 17 листопада 2018 р.
На сторінці 97 чудової книги Дональда Рейфілда "Грузія" закралась ще одна маленька , але прикра помилка :
"( Хронологія суперечить літописцям: Сісаретська битва відбулася десь між 1045 і 1047 роками, але Харальд до того часу вернувся в "Россию")".
Як добре усім відомо - "России" в той час не було - була Русь (Київська Русь).
"Россия" - це творіння Петра Першого, але це початок 18 ст..., а не середина 11...
Московське видавництво "Колібрі" у 2017 році видало його книгу : "Грузія. Перехрестя імперій. Історія довжиною у три тисячі років" (мій переклад з російської назви книги і далі). 608 сторінок, кольорові ілюстрації та карти, показчик, хронологія, династичні таблиці.
На С. 126 Д. Рейфілд повідомляє, що грузинський цар Деметре видав у 1154 році заміж свою молодшу дочку за волинсько-володимирського князя Ізяслава Мстиславовича, але як тільки минув медовий місяць Ізяслав помер і ніякого політичного союзу між православними країнами не вийшло ...
У мене є великі сумніви, що Дональд Рейфілд в даному випадку перекрутив руську історію, цілком очевидно, що він користувався здобутками російської історіографії !
Відкриваємо "Літопис Руський" у перекладі Леоніда Махновця, Київ "Дніпро" 1989 рік, сторінки 258 і 260 :
"На ту ж осінь (1153р.) послав отець Мстислава назустріч мачусі (Русудан), з Володимиром Андрійовичем і берендичами. І ходили вони до города Олешшя, та не знайшовши її вернулися".
Руський князь Ізяслав-Пантелеймон Мстиславович володимиро-волинським князем був у 1146-1149 роках, а з 1151 року він вже вдруге був великим київським князем !
Далі за Літописом " Послав Ізяслав (1154р.) удруге сина свого Мстислава назустріч мачусі своїй. І зустрів її Мстислав у порогах, і привів її до Києва... Ізяслав же узяв її собі за жону і справив весілля (очевидно, весілля відбулося весною 1154 року).
Далі літописець пише : "У тім же році розболівся великий князь київський Ізяслав Мстиславович, на Ставрів день
( 14 вересня 1154 року).... І плакала по ньому вся земля Руськая, і всі чорні клубуки, яко по цесареві і володареві своєму... Представився він у ніч на неділю на Філіппів день ( 14 листопада 1154 року)..."
Виникає питання: Навіщо було якомусь російському історику понижувати у званні великого київського князя Ізяслава Мстиславовича і видавати його місячну хворобу перед смертю за "медовий місяць" із грузинською царівною ??
Російська душа - вона загадкова у нищенні і перекручуванні чужої Історії...
доповнення від 17 листопада 2018 р.
На сторінці 97 чудової книги Дональда Рейфілда "Грузія" закралась ще одна маленька , але прикра помилка :
"( Хронологія суперечить літописцям: Сісаретська битва відбулася десь між 1045 і 1047 роками, але Харальд до того часу вернувся в "Россию")".
Як добре усім відомо - "России" в той час не було - була Русь (Київська Русь).
"Россия" - це творіння Петра Першого, але це початок 18 ст..., а не середина 11...
вівторок, 6 листопада 2018 р.
Сьогоднішня історія з нашим Гербом.
Недавно попала мені до рук львівська газета "Ратуша" за 27 вересня - 3 жовтня 2018 року із статтею-інтерв,ю Наталі Дудко під назвою " Андрій Гречило:" В Україні навколо тризуба багато міфологізації" с.15 .
Андрій Гречило є доктором історичних наук, голова Українського геральдичного товариства, а ще він є співавтором Державного Герба України. Ось його слова про походження тризуба:
" - Є різні версії, що міг означати тризуб у період Київської Русі. На жаль, офіційного тлумачення цього ми ніколи не матимемо. А версії нехай залишаються на рівні версій".
Круто, але це попахує ненауковим догматизмом !!
Рискаю по інтернету, зокрема вікіпедії і тут виявляються цікаві факти:
що НАН України проявляє велику пасивність у цьому питанні. За всі роки незалежності України не було проведено ні однієї конференції, щодо походження Тризубу !?
що двоє вчених із Запоріжжя О.Ф. Бєлов і Георгій Шаповал (історик), ще у 2008 році видали книгою своє дослідження, яке має назву : "Український Тризуб: історія дослідження та історичний реконструкт", всього 264 сторінки. книга є в інтернеті...
Я переглянув цю книгу і повністю згідний із висновками і гіпотезею авторів запоріжських в тому, що наш Тризуб - це є частина якоря-хреста святого Климента Римського.
Не віриться, що А. Гречило не чув, чи не читав цієї книги, але якщо це так - то це гірше для нього.
Подібна ситуація складається і навколо походження слова Україна - НАН України здається не береться вирішувати і цієї проблеми ...
Що одна людина придумала - то інша людина це може розгадати !!!
Пам,ятаю, як до 2014 року академічні історики років з 10 не могли вирішити, дати оцінки - ОУН-УПА , за що і проти кого вона воювала.
Все це дуже подібне на тихий саботаж...
Андрій Гречило є доктором історичних наук, голова Українського геральдичного товариства, а ще він є співавтором Державного Герба України. Ось його слова про походження тризуба:
" - Є різні версії, що міг означати тризуб у період Київської Русі. На жаль, офіційного тлумачення цього ми ніколи не матимемо. А версії нехай залишаються на рівні версій".
Круто, але це попахує ненауковим догматизмом !!
Рискаю по інтернету, зокрема вікіпедії і тут виявляються цікаві факти:
що НАН України проявляє велику пасивність у цьому питанні. За всі роки незалежності України не було проведено ні однієї конференції, щодо походження Тризубу !?
що двоє вчених із Запоріжжя О.Ф. Бєлов і Георгій Шаповал (історик), ще у 2008 році видали книгою своє дослідження, яке має назву : "Український Тризуб: історія дослідження та історичний реконструкт", всього 264 сторінки. книга є в інтернеті...
Я переглянув цю книгу і повністю згідний із висновками і гіпотезею авторів запоріжських в тому, що наш Тризуб - це є частина якоря-хреста святого Климента Римського.
Не віриться, що А. Гречило не чув, чи не читав цієї книги, але якщо це так - то це гірше для нього.
Подібна ситуація складається і навколо походження слова Україна - НАН України здається не береться вирішувати і цієї проблеми ...
Що одна людина придумала - то інша людина це може розгадати !!!
Пам,ятаю, як до 2014 року академічні історики років з 10 не могли вирішити, дати оцінки - ОУН-УПА , за що і проти кого вона воювала.
Все це дуже подібне на тихий саботаж...
неділя, 28 жовтня 2018 р.
Розкуркулення: станція Бандурка.
" Проїхавши станцію Підгородню, нас повезли далі, в напрямку до малої степової станції Бандурка, що лежить за кілометрів шістнадцять від Первомайська...
Станція була обгороджена колючим дротом. Нас перебрала нова охорона і завела за дроти. Там уже стояв довгий ешалон з 15-тонних товарових вагонів. Ешалон охороняло російське ГПУ з північного краю. Не довірив окупант совєтсько-українському ГПУ, прислав своє!" - Кузьма Каздоба "Заметений шлях" Львів, Ліга-Прес, 2014, С. 11-12.
Нині Бандурка це невелике село Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.
Йшов тоді 1930 рік і очевидно, що таких станції подібних до тієї в Україні було напевно кілька десятків... На таких станціях у вагони грузили цілими сім,ями і вивезли на російську Північ 850 тисяч чоловік з України.
Скільки тисяч тоді в ці роки загинуло українців - українська наука ще не береться рахувати.
Після Другої світової війни коли розроблялось міжнародне право про геноцид, тодішній Радянський Союз домігся щоби Розкуркулення і нищення Білих офіцерів не були віднесенні до актів геноциду. Адже ці акти мають всі ознаки геноциду !
Світ змінюється, давно вже немає Радянського Союзу, але злочини, які тоді чинилися й досі є маловідомими. Незнання правдивої історії Радянського Союзу стало своєрідним фундаментом для творіння ворожого до всього нормального Світу - "Русского міра", некрофільської ностальгії за "ефективним менеджером" - Сталіним.
В передмові " Від автора" Кузьма Каздоба писав (С.5) :
" Я як свідок згаданого періоду, в цій книзі занотував все мною бачене та пережите в засланні на Архангельщині. Мною згадані місцевості і особи, що перебували зі мною на засланні є правдиві. Уважаю за потрібне, перепросити живих друзів по невільничій долі, що без їхнього дозволу згадую їхні імена. Роблю це тому, щоб спогадам надати документального значення."
Тому нині спогади Кузьми Каздоби "Заметений шлях" мають бути виданні Інститутом Національної пам,яті та НАН України, як історичне джерело з Історії України: наукові коментарі, карти різного масштабу, про ті місця які згадуються у Спогадах, знакові фотографії, будинків, церков, станцій, міст, містечок, сіл, в кінці книги мають бути різні показчики.
В цей трагічний час для України церкви на півночі Росії були перетворенні на тюрми, у яких стояли багатоповерхові нари, навіть 10-поверхові.
Місцеве населення виловлювало втікачів і отримувало за це винагороду: чай, цукор та тютюн (С.145). Земля-тюрма ! А тодішні комсомольці ходили з револьверами і були найпершими помічниками ГПУ.
Ув,язнених тоді називали по-гібридному : спецпереселенці, які мали право жити у спецпосьолках...(С.174).
Вже тоді нищили кладовища спецпереселенців, замітала сліди тодішня влада (С.258).
Книга Кузьми Каздоби має бути у кожній українській бібліотеці. До неї має бути написане розлоге резюме, яке має бути перекладене тут на головні світові мови !
Без Розкуркулення - Голодомор 1933 року міг і не відбутися, тоді могла повстати вся Україна під керівництвом заможних, ініціативних хліборобів своєї країни....
Сталін і радянська влада знищила "куркулів як клас" і що з цього вийшло ??
Ще при живому Сталіні (1950р.) Радянський Союз почав закупляти зерно на Заході.
США у 1963 році продала 12 млн. тонн зерна СРСР. А у 1964 році кожна третя буханка радянського хліба випікалася із імпортованого зерна.
У 1989 році Радянський Союз закупив 37 млн. тонн зерна і розплачувався за нього тоннами справжнього золота, з меншуючи таким чином золотий запас...
Половина зерна цього була з США, а ми ще збиралися воювати з цією країною...
Станція була обгороджена колючим дротом. Нас перебрала нова охорона і завела за дроти. Там уже стояв довгий ешалон з 15-тонних товарових вагонів. Ешалон охороняло російське ГПУ з північного краю. Не довірив окупант совєтсько-українському ГПУ, прислав своє!" - Кузьма Каздоба "Заметений шлях" Львів, Ліга-Прес, 2014, С. 11-12.
Нині Бандурка це невелике село Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.
Йшов тоді 1930 рік і очевидно, що таких станції подібних до тієї в Україні було напевно кілька десятків... На таких станціях у вагони грузили цілими сім,ями і вивезли на російську Північ 850 тисяч чоловік з України.
Скільки тисяч тоді в ці роки загинуло українців - українська наука ще не береться рахувати.
Після Другої світової війни коли розроблялось міжнародне право про геноцид, тодішній Радянський Союз домігся щоби Розкуркулення і нищення Білих офіцерів не були віднесенні до актів геноциду. Адже ці акти мають всі ознаки геноциду !
Світ змінюється, давно вже немає Радянського Союзу, але злочини, які тоді чинилися й досі є маловідомими. Незнання правдивої історії Радянського Союзу стало своєрідним фундаментом для творіння ворожого до всього нормального Світу - "Русского міра", некрофільської ностальгії за "ефективним менеджером" - Сталіним.
В передмові " Від автора" Кузьма Каздоба писав (С.5) :
" Я як свідок згаданого періоду, в цій книзі занотував все мною бачене та пережите в засланні на Архангельщині. Мною згадані місцевості і особи, що перебували зі мною на засланні є правдиві. Уважаю за потрібне, перепросити живих друзів по невільничій долі, що без їхнього дозволу згадую їхні імена. Роблю це тому, щоб спогадам надати документального значення."
Тому нині спогади Кузьми Каздоби "Заметений шлях" мають бути виданні Інститутом Національної пам,яті та НАН України, як історичне джерело з Історії України: наукові коментарі, карти різного масштабу, про ті місця які згадуються у Спогадах, знакові фотографії, будинків, церков, станцій, міст, містечок, сіл, в кінці книги мають бути різні показчики.
В цей трагічний час для України церкви на півночі Росії були перетворенні на тюрми, у яких стояли багатоповерхові нари, навіть 10-поверхові.
Місцеве населення виловлювало втікачів і отримувало за це винагороду: чай, цукор та тютюн (С.145). Земля-тюрма ! А тодішні комсомольці ходили з револьверами і були найпершими помічниками ГПУ.
Ув,язнених тоді називали по-гібридному : спецпереселенці, які мали право жити у спецпосьолках...(С.174).
Вже тоді нищили кладовища спецпереселенців, замітала сліди тодішня влада (С.258).
Книга Кузьми Каздоби має бути у кожній українській бібліотеці. До неї має бути написане розлоге резюме, яке має бути перекладене тут на головні світові мови !
Без Розкуркулення - Голодомор 1933 року міг і не відбутися, тоді могла повстати вся Україна під керівництвом заможних, ініціативних хліборобів своєї країни....
Сталін і радянська влада знищила "куркулів як клас" і що з цього вийшло ??
Ще при живому Сталіні (1950р.) Радянський Союз почав закупляти зерно на Заході.
США у 1963 році продала 12 млн. тонн зерна СРСР. А у 1964 році кожна третя буханка радянського хліба випікалася із імпортованого зерна.
У 1989 році Радянський Союз закупив 37 млн. тонн зерна і розплачувався за нього тоннами справжнього золота, з меншуючи таким чином золотий запас...
Половина зерна цього була з США, а ми ще збиралися воювати з цією країною...
середа, 17 жовтня 2018 р.
Прадавній Бужеськ (Буськ).
Після написання книги Тарас Дишкант "Буська мідна пластина: пори року" Львів, Сполом, 32 сторінки, а також статтей у цьому блозі: "буський король Бож" за 25 червня 2018 р.. і останньої статті "Гончарівська бронзоливарна майстерня ранньоскіфського часу та історія Буська" за 3 вересня 2018 р. прийшла думка, що місто Буськ (давній Бужеськ) існував, як центр місцевої влади ще у Скіфські часи, тобто у 7-3 ст. до н.е. !
З цього випливає, що в часи короля Божа - Бужеськ також був владним центром !
А знаходження унікальної мідної пластини в самому центрі Буська (біля церкви св. Миколая) говорить про те, що Буськ був владним центром і тоді, в мідно-бронзову епоху, а це 4000-2500 рр. до н.е. - "Словник-довідник з археології" Київ 1996, с. 164. І ця платина тут є зовсім не випадковою !!!
Природні умови посприяли на місці нинішнього міста Буська створенню тут серйозного укріплення.
Високі береги і широка до певної міри заплави таких річок, як Західний Буг і Полтва, все це посилювало оборону Буська. Крім того річечка Солотвина ділила західно-бузьку частину ще на дві частини. Щоби взяти в облогу давній Бужеськ потрібно було виставити військо не тільки з головного південного боку (Німецький бік - передмісття Буська), але послати ще три загони війська, які би блокували б нинішні три передмісття Буська: Ліпибоки, Довга і Коротка сторони, Підзамче .
Ці ворожі загони могли в будь який час атаковані обложеними бужчанами чи підходом своїх військ і допомоги вони б недочекались.
В разі великої небезпеки бужчани (влада) таким чином могли б покинути обложене місто, а потім повернутись.
У давні часи брати в облогу Бужеськ було дуже складною справою, а отримати тут перемогу - взагалі неможливо !
Останнім сплеском владного великого центру Бужська було утворення на недовгий час тут руського удільного князівства з столицею у Бужську ...
Яка його була територія, які землі воно займало - дослідників й сьогодні по цій темі немає !!!
З цього випливає, що в часи короля Божа - Бужеськ також був владним центром !
А знаходження унікальної мідної пластини в самому центрі Буська (біля церкви св. Миколая) говорить про те, що Буськ був владним центром і тоді, в мідно-бронзову епоху, а це 4000-2500 рр. до н.е. - "Словник-довідник з археології" Київ 1996, с. 164. І ця платина тут є зовсім не випадковою !!!
Природні умови посприяли на місці нинішнього міста Буська створенню тут серйозного укріплення.
Високі береги і широка до певної міри заплави таких річок, як Західний Буг і Полтва, все це посилювало оборону Буська. Крім того річечка Солотвина ділила західно-бузьку частину ще на дві частини. Щоби взяти в облогу давній Бужеськ потрібно було виставити військо не тільки з головного південного боку (Німецький бік - передмісття Буська), але послати ще три загони війська, які би блокували б нинішні три передмісття Буська: Ліпибоки, Довга і Коротка сторони, Підзамче .
Ці ворожі загони могли в будь який час атаковані обложеними бужчанами чи підходом своїх військ і допомоги вони б недочекались.
В разі великої небезпеки бужчани (влада) таким чином могли б покинути обложене місто, а потім повернутись.
У давні часи брати в облогу Бужеськ було дуже складною справою, а отримати тут перемогу - взагалі неможливо !
Останнім сплеском владного великого центру Бужська було утворення на недовгий час тут руського удільного князівства з столицею у Бужську ...
Яка його була територія, які землі воно займало - дослідників й сьогодні по цій темі немає !!!
понеділок, 15 жовтня 2018 р.
Кюстенділ.
1. За вікіпедією місто Кюстенділ знаходиться на заході Болгарії. У цьому місті є 40 джерел з термальною водою з температурою води - плюс 76 градусів за Цельсієм !
В часи Римської імперії тут було курортне місто Пауталія , де лікувались воїни імперії. Крім терми тут був збудований ще храм Асклепія.
2. За вікіпедією Геродота, яка ще має назву "Історії " Дарій Перший коли йшов на Скіфію попав у подібне місце у Фракії - книга 4: 89, 90, 91, 92 - пише про річку Теар, яка починається із 38 джерел холодної і горячої води...
3. Але дослідники до сьогодні не знайшли ріки Теар, ні тих 38 джерел !??
Очевидно, що тут Геродот свідомо перекрутив факти - Дарій Перший з військом таки був в нинішньому Кюстенділі. Але афінській верхівці і самому Геродоту не було приємно писати про цей факт, очевидно, що у Кюстенділі за дозволом Дарія підлеглі греки збудували храм присвячений цій "персько-грецькій дружбі" !?
У Національному музеї Ромунії зберігається плита на якій написано: "Дарій, великий цар, цар царів, цар країн, син Гістаспа, Ахеменіда збудував цей палац." - Е. В. Черненко "Скифо-персидская война" Киев, Наукова думка, 1984, С.59 .
Вірогідно Дарій розраховував, що коли він розгромить Скіфію і повернеться у свій палац в Кюстенділі зимувати, а на другий рік покінчи з Елладою, з цією що ще залишилась вільною.
Але Дарію довелося втікати з Скіфії, з Європи ще цього (519 р.до н.е.) року, а його європейський палац розгромило скіфське племя - агатірсів, яке проживало на теритррії нинішньої Ромунії. В якості трофею з Дарієвого палацу його напис і попав у Агатірсію !..
Геологічні процеси , зокрема термальних вод, є довготривалими і кілька тисяч історичних років це для них ніщо....
Залишки фундаментів, та інші палацвві речі з Європейського палацу Дарія Першого потрібно шукати у Кюстенділі, у Болгарії...
В часи Римської імперії тут було курортне місто Пауталія , де лікувались воїни імперії. Крім терми тут був збудований ще храм Асклепія.
2. За вікіпедією Геродота, яка ще має назву "Історії " Дарій Перший коли йшов на Скіфію попав у подібне місце у Фракії - книга 4: 89, 90, 91, 92 - пише про річку Теар, яка починається із 38 джерел холодної і горячої води...
3. Але дослідники до сьогодні не знайшли ріки Теар, ні тих 38 джерел !??
Очевидно, що тут Геродот свідомо перекрутив факти - Дарій Перший з військом таки був в нинішньому Кюстенділі. Але афінській верхівці і самому Геродоту не було приємно писати про цей факт, очевидно, що у Кюстенділі за дозволом Дарія підлеглі греки збудували храм присвячений цій "персько-грецькій дружбі" !?
У Національному музеї Ромунії зберігається плита на якій написано: "Дарій, великий цар, цар царів, цар країн, син Гістаспа, Ахеменіда збудував цей палац." - Е. В. Черненко "Скифо-персидская война" Киев, Наукова думка, 1984, С.59 .
Вірогідно Дарій розраховував, що коли він розгромить Скіфію і повернеться у свій палац в Кюстенділі зимувати, а на другий рік покінчи з Елладою, з цією що ще залишилась вільною.
Але Дарію довелося втікати з Скіфії, з Європи ще цього (519 р.до н.е.) року, а його європейський палац розгромило скіфське племя - агатірсів, яке проживало на теритррії нинішньої Ромунії. В якості трофею з Дарієвого палацу його напис і попав у Агатірсію !..
Геологічні процеси , зокрема термальних вод, є довготривалими і кілька тисяч історичних років це для них ніщо....
Залишки фундаментів, та інші палацвві речі з Європейського палацу Дарія Першого потрібно шукати у Кюстенділі, у Болгарії...
понеділок, 8 жовтня 2018 р.
Головоломка Геродота - 2.
8. Геродот 4,62 описує жертовник скіфського бога Ареса із хмизу, який має чималі розміри і сам хмиз гниє і осідає від непогоди ??
Якісь недолугими виглядають наші предки - скіфи ? Та ж простіше було би цей жертовник з хмизу підпалити і все би згоріло. Тим більше біля скіфських городищ і поселень зустрічаються "зольники", які мають початок з "епохи пізньої бронзи" - "Словник-довідник з археології" Київ, Наукова думка, 1996, С. 94.
Тобто Геродот нагло бреше про звичаї скіфів..... хмиз таки палили !
9. Геродот 4,59 подає імена скіфських богів і їх відповідники у грецькій міфології, а ще перед тим Геродот 4, 5 до імен перших скіфських царів додає іранський суфікс - "ксай2 і робить скіфів таким чином іранським народом ! Історики сьогодні й досі цьому вірять !? Хоча імена скіфських богів зовсім не подібні на іранські боги і тим більше на осетинські...
Зовсім недавно мені довелося встановити, що головний скіфський бог - Папай , його ім,я-слово є українській мові і що до сьогодні існує лемківське прізвище - Папайло ! - дивись мою статтю в цьому блозі - " Скіфський (праукраїнський бог ) - Папай" за 30 липня 2018 р.
Скіфи не були іраномовним народом - це вигадка і хитра брехня Геродота !
10. Геродот 4, 98 розповідає, як Дарій Перший зав,язав на ремені 60 вузлів і наказав іонійцям за кожен день розв,язувати по одному вузлі - відміряючи таким чином час !?
А ще Дарій залишив одних іонійців для охорони важливого мосту у Скіфію через Дунай ?? Все це звичайна брехня ! По-друге, як Дарій знав, що пробуде у Скіфії війною рівно 60 днів ?? По-третє, у знаменитому Бехістунському написі Дарія використано три мови Перської імперії: перську, еламську і вавілонську. То що Дарія не знайшлося якогось грецького писаря, який би міг написати і прочитати указ перського царя для іонійців на їх рідній мові ?
Таким чином Геродот вирішив посміятися з Дарія...
11. Але це не одна насмішка Геродота над Дарієм. Геродот 4, 131-132 пише про дари для Дарія від скіфів - птаху, мишу, жабу і п,ять стріл. І що розгадувати значення цих дарів взявся сам Дарій оточений когортою підкорених царів, полководців....
Добре, що збереглося повідомлення Ферекіда, який жив ще до Геродота і писав про ці дари скіфів, і що замість п,яти стіл - там був скіфський плуг !? і що розгадувати значення тих дарів взявся спочатку тисячник - Оронтопаг .
Як бачимо Геродот далеко є не "святим" і тому до його творчості потрібно підходити із всім апаратом дослідження історичної науки, а не робити з нього ідола поганського !
Напочатку праці Плутарх "Про зловорожість Геродота" повідомляє, що читання своєї Історії (її фрагментів) Геродотом перед афінською громадою за поданням Аніта він отримав 10 талантів срібла ( це близько 262 кг), тоді як річний державний прибуток Афін сягав приблизно 1000 талантів.
Ряд істориків вважають, що ці гроші були надані за " за надзвичайно вадливу політичну чи дипломатичну діяльність на користь Афін" - П.Гавриш, В. Копил "Загадка стародавнього Гелона" Полтава 2010 , С.24 .
Скоріше всього верхівка Афін нагородила Геродота за розвідувальні дані, які він здобув під час Греко-Перських війн 5000-449 рр. до н.е. будучи, очевидно, громадянином однієї грецької держави, яка була залежна від Персії.
Ще Геродоту вручили таку велику суму грошей - бо він їхав на творення всегрецької колонії Турії і він там очевидно, мав творити архів нового міста. Афінська верхівка хотіла мати в новій колонії свого досвідченого агента, і там він і писав свої "Історії" , які починаються так : " Тут виклад дослідження турійця Геродота..."
Головна якісь розвідника, як сучасного так і давнього полягає в тому , щоби яскраво, зрозуміло і точно описати те суспільство в якому він перебуває, досліджує для своїх кураторі...
Що таке архів грецької держави ? Це копії чи справжні договори, які ця держава мала із своїми сусідами, воєнно-політично-економічні описи цих же сусідів і тим більше ворогів, договори про границі , договір про торгівлю, дружбу і т.п. ..
Очевидно маючи такі великі гроші у Турії Геродот керував архівом міста і мав час для написання своєї "Історії" , і тримав постійний звязок з Афінами.
Щодо справжнього знаходження міста Гелона, про яке пише закручено Геродот, то його варто шукати у верхів,ї озера Ялпуг Одеської області . - Т. Дишкант "Правдива Скіфія" Львів, Сполом, 2009, С. 33-34 і карта знаходження Гелона на сторінці 37 ...
.
неділя, 7 жовтня 2018 р.
Головоломка Геродота - 1.
На 25 форумі видавців у Львові купив я ще книгу Петра Гавриша та Валерія Копила " Загадка стародавнього Гелона". Книга вийшла у полтавському видавництві "Дивосвіт" ще у 2010 році, надрукована на крейдяновому папері, кольорові фотографії, ілюстрації, карти - є чому позаздрити. Обидва автори із села Більськ, що нині вважається було містом Гелоном про яке писав Геродот. П. Гавриш академічний історик-археолог, В. Копил краєзнавець - зібрали усі можливі факти, версії, що мають відношення до Геродота та згадуваного ним міста Гелона, книга має 212 сторінок. Список літератури, якою користувалися автори починається з сторінки 184 і до 211 стр.
Але у цьому списку немає навіть згадки про працю Плутарха (46-119 рр. н.е.) - "Про зловорожість Геродота" ? Наші сусіди це складне слово перекладають, як " злонравие, злокозненность".
Плутарх у цій праці розповідає проте, як Геродот обріхував інших греків і наводить при цьому приклади і аргументи...
Здається значна більшість істориків давніх і нинішніх вважає цю працю Плутарха своєрідною помстою Геродоту і не звертає на неї відповідної уваги !?
Про цю важливу працю Плутарха навіть не згадує а. Білецький, який зробив повний переклад Геродота на українську мову (1993р.) ??
Напочатку своєї праці Плутарх пише: "... Коли би я захотів розглянути всі інші брехні і вигадки Геродота, то для цього потрібно би було би написати не одну, а багато книг..."
Ось одинадцять прикладів із "Історії" Геродота, які я вважаю вигадкою, брехнею самого "батька історії" :
1. Геродот 1,191 пише, що Вавілон був взятий нападом перського загону. Археологи знайшли глиняний циліндр на якому було написано аккадською мовою, що Кіром Вавілон був взятий дипломатією і цілком очевидно, що підкупом - перси ввійшли у Вавілон мирно. - "Хрестоматия по истории Древнего мира" М. 1950, т.1, с. 210-211.
2. Геродот 1, 204-214 розповідає про массагетську царицю Томіру, яка перемогла військо вище згаданого .Кіра, а його голову було кинуто у мішок з кров,ю.
"Античні автори, як Діодор Сицилійський, Помпей Трог, Амміан Марціліан, Йордан та Секст Юлій Фронтін називають Томіру - скіфською царицею !? - Тарас Дишкант " Фальсифікація Скіфської історії Геродотом" Львів, Сполом 2011, с. 8.
Гляньте у сучасні Історії України - чи є там згадка про скіфську царицю Тоиіру ???
3. Геродот 4, 1-4 розповідає про те, як 28 років скіфські воїни перебували в Азії, а після повернення їм довелося вступити у боротьбу із синами рабів, які народили скіфські жінки, бо ті не змогли дочекатись додому своїх чоловіків ??
По-перше воїни, ще й на чужій території так довго тоді не жили, не жили довго взагалі в ті часи. По-друге все військо скіфів не могло піти в Азію !
Це Геродот придумав таке оповідання, щоби зганьбити, знеславити скіфських жінок, бо ніяк очевидно не міг забути скіфську царицю Томіру і її перемогу . А наші історики в цю майстерну брехню Геродота твердо вірять й досі.
4. Геродот 4, 89-91 розповідає про цікаву місцевість у якій є скала із 38 джерелами лікувальної холодної і горячої (термальної). Дарій Перший біля тих джерел пробув із військом три дні і навіть там поставив стелу з написом.
Ці джерела ще й досі є в Болгарії в місті Кюстенділ , але вони знаходяться зовсім не в тому місті, де так старанно їх координати написав Геродот !?
5. Попередник Геродота - Гелланік, згадує про скіфське племя - амадоків і "земля їх називалася - Амадокією" !?
Клавдій птолемей "Географія" в описі Європейської Сарматії згадує зокрема і амадоцьке озеро, і Амадоцькі гори і місто Амадоку .?
Геродот про Амадокію, амадоків абсолютно нічого не пише ???
6. Геродот 4, 18,19, 47, 54 описує "велику" ріку Пантікап. За сучасними географічними реаліями сюди підходить права притока Дніпра - річка Інгулець.
Але назва цієї ріки дуже співзвучна назві столиці Боспору - Пантікапею (Керчі нині), що у Криму.
З середини 6 ст. до н.е. Пантікапей карбував вже власну монету, тобто за 100 рокв до життя і діяльності Геродота. Геродот таким чином вводив в оману простого читача, що щось чув про Пантікап, Пантіканей .- В.М. Зубарь, А.С. Русяева " На берегах Боспора Киммерийского" Киев, Стилос, 2004, С. 43-44.
7. Геродот 4, 47 (55, 56) перераховує ріки, які є "найбільш відомі і судноплавні" - серед них і ріка - Гіпакіріс .
Але цю річку й до сьогодні не знайдено !!Скоріше всього Геродот ввів її, щоби заплутати читача , який би хотів за його описом Скіфії створити хоча би схематичну карту Скіфії !
Але у цьому списку немає навіть згадки про працю Плутарха (46-119 рр. н.е.) - "Про зловорожість Геродота" ? Наші сусіди це складне слово перекладають, як " злонравие, злокозненность".
Плутарх у цій праці розповідає проте, як Геродот обріхував інших греків і наводить при цьому приклади і аргументи...
Здається значна більшість істориків давніх і нинішніх вважає цю працю Плутарха своєрідною помстою Геродоту і не звертає на неї відповідної уваги !?
Про цю важливу працю Плутарха навіть не згадує а. Білецький, який зробив повний переклад Геродота на українську мову (1993р.) ??
Напочатку своєї праці Плутарх пише: "... Коли би я захотів розглянути всі інші брехні і вигадки Геродота, то для цього потрібно би було би написати не одну, а багато книг..."
Ось одинадцять прикладів із "Історії" Геродота, які я вважаю вигадкою, брехнею самого "батька історії" :
1. Геродот 1,191 пише, що Вавілон був взятий нападом перського загону. Археологи знайшли глиняний циліндр на якому було написано аккадською мовою, що Кіром Вавілон був взятий дипломатією і цілком очевидно, що підкупом - перси ввійшли у Вавілон мирно. - "Хрестоматия по истории Древнего мира" М. 1950, т.1, с. 210-211.
2. Геродот 1, 204-214 розповідає про массагетську царицю Томіру, яка перемогла військо вище згаданого .Кіра, а його голову було кинуто у мішок з кров,ю.
"Античні автори, як Діодор Сицилійський, Помпей Трог, Амміан Марціліан, Йордан та Секст Юлій Фронтін називають Томіру - скіфською царицею !? - Тарас Дишкант " Фальсифікація Скіфської історії Геродотом" Львів, Сполом 2011, с. 8.
Гляньте у сучасні Історії України - чи є там згадка про скіфську царицю Тоиіру ???
3. Геродот 4, 1-4 розповідає про те, як 28 років скіфські воїни перебували в Азії, а після повернення їм довелося вступити у боротьбу із синами рабів, які народили скіфські жінки, бо ті не змогли дочекатись додому своїх чоловіків ??
По-перше воїни, ще й на чужій території так довго тоді не жили, не жили довго взагалі в ті часи. По-друге все військо скіфів не могло піти в Азію !
Це Геродот придумав таке оповідання, щоби зганьбити, знеславити скіфських жінок, бо ніяк очевидно не міг забути скіфську царицю Томіру і її перемогу . А наші історики в цю майстерну брехню Геродота твердо вірять й досі.
4. Геродот 4, 89-91 розповідає про цікаву місцевість у якій є скала із 38 джерелами лікувальної холодної і горячої (термальної). Дарій Перший біля тих джерел пробув із військом три дні і навіть там поставив стелу з написом.
Ці джерела ще й досі є в Болгарії в місті Кюстенділ , але вони знаходяться зовсім не в тому місті, де так старанно їх координати написав Геродот !?
5. Попередник Геродота - Гелланік, згадує про скіфське племя - амадоків і "земля їх називалася - Амадокією" !?
Клавдій птолемей "Географія" в описі Європейської Сарматії згадує зокрема і амадоцьке озеро, і Амадоцькі гори і місто Амадоку .?
Геродот про Амадокію, амадоків абсолютно нічого не пише ???
6. Геродот 4, 18,19, 47, 54 описує "велику" ріку Пантікап. За сучасними географічними реаліями сюди підходить права притока Дніпра - річка Інгулець.
Але назва цієї ріки дуже співзвучна назві столиці Боспору - Пантікапею (Керчі нині), що у Криму.
З середини 6 ст. до н.е. Пантікапей карбував вже власну монету, тобто за 100 рокв до життя і діяльності Геродота. Геродот таким чином вводив в оману простого читача, що щось чув про Пантікап, Пантіканей .- В.М. Зубарь, А.С. Русяева " На берегах Боспора Киммерийского" Киев, Стилос, 2004, С. 43-44.
7. Геродот 4, 47 (55, 56) перераховує ріки, які є "найбільш відомі і судноплавні" - серед них і ріка - Гіпакіріс .
Але цю річку й до сьогодні не знайдено !!Скоріше всього Геродот ввів її, щоби заплутати читача , який би хотів за його описом Скіфії створити хоча би схематичну карту Скіфії !
неділя, 30 вересня 2018 р.
Село Дунів та давня історія України .
Недавно (29.09.18р.) мені довелося вперше побувати у маленькому селі Дунів, яке знаходиться недалеко села Кудрявці, а воно знаходиться на схід від великого села Новосілки, у якому є сільська рада, поштове відділення, а на західньому краю Новосілок проходить навіть асфальтова дорога - це все Буський район Львівської області.
У селі Дунів, десь на 2-метровому пагорбі (кургані -?) стоїть дерев,яна капличка св. Юрія. Капличку прикрашають чотири дерев,яні колони.
Подібна капличка з чотирма колонами, але менших розмірів, без пагорба є при дорозі у селі Кудрявці. У цьому селі чи сусідніх Новосілках, також при дорозі стоїть дерев,на комора з чотирма стовпами на фасаді, комора стоїть окремо від інших господарських споруд.
Побачине у Дуневі здивувало і заставило пильніше зацікавитися цими спорудами.
Виявилося, що "комора" це така господарська споруда у якій переважно зберігали зерно.
Першу шлюбну ніч обов,язково молоді проводили у коморі, зачинали нове життя.
Слово "комора" виводять від грецького - "камера", але у наших сусідів є вираз - "ком у горлі" - тобто великий кавалок їди застряг у горлі.
Отож слово "комо-Ра" можна розшифрувати з індоєвропейської спільності, як "частина Сонця" (зерно) ! Це не заперечує міфологічних уявлень наших предків !
Комора, де зберігалось зерно, була символом плодючості, багатств і достатку. Комора була своєрідним храмом Сонця, його частиною, то й не дивно тепер, що комору-храм будували окремо від обийстя.
У давній Греції храми з чотирма колонами називалися - простіль і належали до найдавніших, а у давньому Римі вважається , що простільні храми походять від етрусків. - И. Т. Кругликова "Античная археология" М. 1984 .
Серед реконструкцій трипільських будівель є чимало трьохстовпних, але така конструкція не є надійною і міцною, і нашим предкам це було , очевидно, добре відомо !:))
На кольоровій вклейці, між сторінками 224 і 225 у книзі Н. Б. Бурдо та М.Ю. Відейко "Трипільська культура" Харків 2008 р. є реконструкція будівлі трипільського храму у поселенні Майданецькому, воно має чотири фасадних стовпи.
На сторінці 202 є опис того храму. Загальні розміри храму 7 м на 24 метри. На другому поверсі було два приміщення: 7х15 м і 7х9 м. Більше приміщення мало глиняну лаву повсьому периметрі сторін, в меншому була мальована посуда і цілком очевидно, що тут був Бог у вигляді зерна, яке тут зберігалося для різних свят і йшло в основному на приготування пива.
Цілком очевидно, що оці чотири стовпи у капличках і коморах, які досьогодні ще є - це є архаїчні елементи, які залишилися ще від трипільських храмів-будинків...
Додаток за 3 жовтня 2018 рік.
Чотири стовпи, ще могли і напевно символізували дітей-богів, яких породили Земля і Небо. Адже земля була під ногами, вверху небо, яке запліднювало землю - тому їх відзначати якось окремо не було потреби.
Сьомим богом цього давнього пантеону був - Вогонь-Зерно-Сім*я в одній особі., займаючи центральне місце.
Землеробство - це ділянки землі придатні для нього, а ще система розмежування: межеві камені, стовпи та інші позначки, які очевидно були приналежні до богів, які відповідали ст оронам світу: схід, захід, північ, південь.
З цього можна зробити висновок, що у трипільців-землеробів, в їхніх громадах були деревяні храми-комори-громадські будинки.
Монументальні храмові комплекси передбачають деспотію правлячої верхівки і обмеженість земель і єдину велику річку...
Доповнення за 11 жовтня 2018 р.
Нарешті вдалося добре придивитись ( з вікна авто) до каплички-храму, що при дорозі у селі Кудрявці.
Це не чотирьохколонний храм типу - простиль. Дві крайні колони - це є продовженням бокових стінок каплички, які закінчуються деревяними стовбами, між ними вільно стоять ще два стовби (колони). І називається цей тип храму - антовий храм або храм в антах.
Скарбниця афінян у всегрецькому святилищі Дельфах була збудована саме , як "антовий храм". - И.Т. Кругликова "Античная археология" М. 1984, С.43.
Такий тим храмів є найдавнішим і найпростішим з архітектурної сторони античності.
У селі Дунів, десь на 2-метровому пагорбі (кургані -?) стоїть дерев,яна капличка св. Юрія. Капличку прикрашають чотири дерев,яні колони.
Подібна капличка з чотирма колонами, але менших розмірів, без пагорба є при дорозі у селі Кудрявці. У цьому селі чи сусідніх Новосілках, також при дорозі стоїть дерев,на комора з чотирма стовпами на фасаді, комора стоїть окремо від інших господарських споруд.
Побачине у Дуневі здивувало і заставило пильніше зацікавитися цими спорудами.
Виявилося, що "комора" це така господарська споруда у якій переважно зберігали зерно.
Першу шлюбну ніч обов,язково молоді проводили у коморі, зачинали нове життя.
Слово "комора" виводять від грецького - "камера", але у наших сусідів є вираз - "ком у горлі" - тобто великий кавалок їди застряг у горлі.
Отож слово "комо-Ра" можна розшифрувати з індоєвропейської спільності, як "частина Сонця" (зерно) ! Це не заперечує міфологічних уявлень наших предків !
Комора, де зберігалось зерно, була символом плодючості, багатств і достатку. Комора була своєрідним храмом Сонця, його частиною, то й не дивно тепер, що комору-храм будували окремо від обийстя.
У давній Греції храми з чотирма колонами називалися - простіль і належали до найдавніших, а у давньому Римі вважається , що простільні храми походять від етрусків. - И. Т. Кругликова "Античная археология" М. 1984 .
Серед реконструкцій трипільських будівель є чимало трьохстовпних, але така конструкція не є надійною і міцною, і нашим предкам це було , очевидно, добре відомо !:))
На кольоровій вклейці, між сторінками 224 і 225 у книзі Н. Б. Бурдо та М.Ю. Відейко "Трипільська культура" Харків 2008 р. є реконструкція будівлі трипільського храму у поселенні Майданецькому, воно має чотири фасадних стовпи.
На сторінці 202 є опис того храму. Загальні розміри храму 7 м на 24 метри. На другому поверсі було два приміщення: 7х15 м і 7х9 м. Більше приміщення мало глиняну лаву повсьому периметрі сторін, в меншому була мальована посуда і цілком очевидно, що тут був Бог у вигляді зерна, яке тут зберігалося для різних свят і йшло в основному на приготування пива.
Цілком очевидно, що оці чотири стовпи у капличках і коморах, які досьогодні ще є - це є архаїчні елементи, які залишилися ще від трипільських храмів-будинків...
Додаток за 3 жовтня 2018 рік.
Чотири стовпи, ще могли і напевно символізували дітей-богів, яких породили Земля і Небо. Адже земля була під ногами, вверху небо, яке запліднювало землю - тому їх відзначати якось окремо не було потреби.
Сьомим богом цього давнього пантеону був - Вогонь-Зерно-Сім*я в одній особі., займаючи центральне місце.
Землеробство - це ділянки землі придатні для нього, а ще система розмежування: межеві камені, стовпи та інші позначки, які очевидно були приналежні до богів, які відповідали ст оронам світу: схід, захід, північ, південь.
З цього можна зробити висновок, що у трипільців-землеробів, в їхніх громадах були деревяні храми-комори-громадські будинки.
Монументальні храмові комплекси передбачають деспотію правлячої верхівки і обмеженість земель і єдину велику річку...
Доповнення за 11 жовтня 2018 р.
Нарешті вдалося добре придивитись ( з вікна авто) до каплички-храму, що при дорозі у селі Кудрявці.
Це не чотирьохколонний храм типу - простиль. Дві крайні колони - це є продовженням бокових стінок каплички, які закінчуються деревяними стовбами, між ними вільно стоять ще два стовби (колони). І називається цей тип храму - антовий храм або храм в антах.
Скарбниця афінян у всегрецькому святилищі Дельфах була збудована саме , як "антовий храм". - И.Т. Кругликова "Античная археология" М. 1984, С.43.
Такий тим храмів є найдавнішим і найпростішим з архітектурної сторони античності.
вівторок, 25 вересня 2018 р.
Влад Якушев "Карателі" телесеріал:
На 25 Форумі видавців у Львові я купив всього дві книги. Одна з них Влада Якушева "Карателі", київське видавництво "ДІПА" 2018 р., сторінок 680. Книга має 218 параграфів-розповідей, є ще Післямова, яка закінчується двома словами набраними жирним шрифтом :
ВІЙНА ТРИВАЄ ...
Книга написана простою, короткою, зрозумілою мовою, без якихось крайнощів.
Десь після першої сотні сторінок починаю розуміти, що це готовий, висококласний фундамент для сценарію на 50-100-150 серій телесеріалу про нинішню війну.
Згадуються воєнні телесеріали: "Чотири танкісти і пес" , "17 миттєвостей весни", американський серіал про корейську війну, про шпиталь...
Збудувати на якомусь південному військовому полігоні України кілька знімальних площадок і знімати, знімати серіал - літом, осінню, зимою, весною - все, як у книжці.
Знімати якісно, зрозуміло, щоби серіал купили багато країн нинішнього Світу, які захочуть знати, що там коїться у цьому східному куточку Європи...
ВІЙНА ТРИВАЄ ...
Книга написана простою, короткою, зрозумілою мовою, без якихось крайнощів.
Десь після першої сотні сторінок починаю розуміти, що це готовий, висококласний фундамент для сценарію на 50-100-150 серій телесеріалу про нинішню війну.
Згадуються воєнні телесеріали: "Чотири танкісти і пес" , "17 миттєвостей весни", американський серіал про корейську війну, про шпиталь...
Збудувати на якомусь південному військовому полігоні України кілька знімальних площадок і знімати, знімати серіал - літом, осінню, зимою, весною - все, як у книжці.
Знімати якісно, зрозуміло, щоби серіал купили багато країн нинішнього Світу, які захочуть знати, що там коїться у цьому східному куточку Європи...
неділя, 16 вересня 2018 р.
Маврикій та слов,янські воїни.
Працюючи над попередньою статтею "Гончарівська бронзоливарна майстерня ранньоскіфського часу та історія Буська" я задумувався, а які вправи виконували наші давні предки на Краснянському полігоні ?
Очевидно, що оволодіння різною зброєю воїни навчалися ще "вдома" , а ось злагодженість дій у групі, загоні - це відбувалось тут. Пересування військового підрозділу, вдень, вночі, на швидкість, на виносливість відбувалося також тут на Краснянському чи іншому полігоні. Отримання розвідданих, спорудження переправ, будівництво жител, простих фортифікаційних споруд, вивчення особливостей рельєфу: гір, річок, боліт, лісів, гаїв і т.п. і їх подолання воїни навчалися також тут.
Впало в око, що одному важливому повідомленню Маврикія "Стратегікон" наші історики, дослідники не надають відповідної уваги !?
" Воювати зі своїми ворогами вони (словяни) люблять у місцях, що поросли густим лісом, у тіснинах, на урвищах, з вигодою для себе користуються засідками, раптовими атаками, хитрощами, і вдень, і вночі винаходять багато різноманітних способів. Досвідчені вони також і в переправі через ріки, перевершуючи в цьому відношенні всіх людей. Мужньо витримують вони перебування у воді, так що часто деякі з числа тих, що залишаються дома , захоплених нападом, поринають у пучину води. При цьому вони тримають в роті спеціально виготовленні великі, видовбані всередині тростини, які доходять до поверхні води, а самі лежачи навзнак на дні ріки, дихають з їх допомогою, і це вони можуть робити на протязі багатьох годин, так що абсолютноне можна догадатись про їх присутність..."
"Давня історія України" книга 2, Київ "Либідь" , С. 202 .
А ось, як про це водне вміння словянських воїнів пише сучасний український історик Євген Синиця у своїй книзі : "Перунові діти. Військова справа словян на початку Середньовіччя" Київ "Темпора" 2012, с. 169:
"Чи не єдиний конкретний приклад словянського маскування описаний у "Стратегіконі": "... зненацька захоплені небезпекою, занурюються глибоко у воду, тримаючи в роті виготовлені для цього довгі тростини, цілком видовбані, що сягають поверхні води, лежачи випростано на глибині, вони дихають через них і витримують багато годин, так що не виникає стосовно них жодної підозпи " (ХІ.4.(10). Таке переховування, наиевно, було досить незвичайним для візантійців оскільки словянська "військова хитрість" описується дуже докладно. Говорить Маврикій і про те, що у візантійському війську є люди, досвідчені у цій справі , здатні розпізнати такі "дихальні тростини. Тобто цей прийом був, судячи з усього, доволі поширеним у словян і ромеї стикалися з ним неодноразово."
Шкода, що Є. Синиця на дніпровському пляжі на глибині хоча би півтора метра не попрактикувався пролежати на дні, хоча би одну годину ?? Цікаво, які б думки тоді йому би приходили у голову ?
Що у штанину до нього може пробратись вуж чи річкова гадюка чи зв ичайний річковий рак, що до тіла можуть присосатись чорнії із жовтою смугою кінські п,явки, що якісь хижі рибини можуть спробувати поласувати його пальцями на руках і т.п., що бобрам може не сподобатись такий новий сусід, що також інші дрібні річкові жителі (черв,яки, жучки, личинки...) можуть залоскотати його і таким чином видати ворогам ...
Очевидно, що дихальну трубку виготовляли завчасу з тонкої і довгої деревини (ліщини наприклад) просвердляли її наскрізь, час від часу змащували жиром, щоб вона не розсихалася і недавала тріщин. Також очевидно, що таку трубку носили, або возили із собою.... ну і ще тренувалися і психологічна підготовка і предметне знання річкової фауни і флори.
Є. Синиця пише про "маскування".... це просто, це приниження уміння, навичок нашого словянського спецназу давніх часів...
Очевидно, що оволодіння різною зброєю воїни навчалися ще "вдома" , а ось злагодженість дій у групі, загоні - це відбувалось тут. Пересування військового підрозділу, вдень, вночі, на швидкість, на виносливість відбувалося також тут на Краснянському чи іншому полігоні. Отримання розвідданих, спорудження переправ, будівництво жител, простих фортифікаційних споруд, вивчення особливостей рельєфу: гір, річок, боліт, лісів, гаїв і т.п. і їх подолання воїни навчалися також тут.
Впало в око, що одному важливому повідомленню Маврикія "Стратегікон" наші історики, дослідники не надають відповідної уваги !?
" Воювати зі своїми ворогами вони (словяни) люблять у місцях, що поросли густим лісом, у тіснинах, на урвищах, з вигодою для себе користуються засідками, раптовими атаками, хитрощами, і вдень, і вночі винаходять багато різноманітних способів. Досвідчені вони також і в переправі через ріки, перевершуючи в цьому відношенні всіх людей. Мужньо витримують вони перебування у воді, так що часто деякі з числа тих, що залишаються дома , захоплених нападом, поринають у пучину води. При цьому вони тримають в роті спеціально виготовленні великі, видовбані всередині тростини, які доходять до поверхні води, а самі лежачи навзнак на дні ріки, дихають з їх допомогою, і це вони можуть робити на протязі багатьох годин, так що абсолютноне можна догадатись про їх присутність..."
"Давня історія України" книга 2, Київ "Либідь" , С. 202 .
А ось, як про це водне вміння словянських воїнів пише сучасний український історик Євген Синиця у своїй книзі : "Перунові діти. Військова справа словян на початку Середньовіччя" Київ "Темпора" 2012, с. 169:
"Чи не єдиний конкретний приклад словянського маскування описаний у "Стратегіконі": "... зненацька захоплені небезпекою, занурюються глибоко у воду, тримаючи в роті виготовлені для цього довгі тростини, цілком видовбані, що сягають поверхні води, лежачи випростано на глибині, вони дихають через них і витримують багато годин, так що не виникає стосовно них жодної підозпи " (ХІ.4.(10). Таке переховування, наиевно, було досить незвичайним для візантійців оскільки словянська "військова хитрість" описується дуже докладно. Говорить Маврикій і про те, що у візантійському війську є люди, досвідчені у цій справі , здатні розпізнати такі "дихальні тростини. Тобто цей прийом був, судячи з усього, доволі поширеним у словян і ромеї стикалися з ним неодноразово."
Шкода, що Є. Синиця на дніпровському пляжі на глибині хоча би півтора метра не попрактикувався пролежати на дні, хоча би одну годину ?? Цікаво, які б думки тоді йому би приходили у голову ?
Що у штанину до нього може пробратись вуж чи річкова гадюка чи зв ичайний річковий рак, що до тіла можуть присосатись чорнії із жовтою смугою кінські п,явки, що якісь хижі рибини можуть спробувати поласувати його пальцями на руках і т.п., що бобрам може не сподобатись такий новий сусід, що також інші дрібні річкові жителі (черв,яки, жучки, личинки...) можуть залоскотати його і таким чином видати ворогам ...
Очевидно, що дихальну трубку виготовляли завчасу з тонкої і довгої деревини (ліщини наприклад) просвердляли її наскрізь, час від часу змащували жиром, щоб вона не розсихалася і недавала тріщин. Також очевидно, що таку трубку носили, або возили із собою.... ну і ще тренувалися і психологічна підготовка і предметне знання річкової фауни і флори.
Є. Синиця пише про "маскування".... це просто, це приниження уміння, навичок нашого словянського спецназу давніх часів...
понеділок, 3 вересня 2018 р.
Гончарівська бронзоливарна майстерня ранньоскіфського часу та історія Буська.
Тернопільський археолог Василь Ільчишин вивчаючи Висоцьку археолгічну культуру, біля села Гончарівка Золочівського району Львівської області відкрив пізною осінню бронзоливарну майстерню ранньоскіфського часу.
Інформаційний ресурс "Золочів нет" взяв навіть у нього інтер,ю на фоні розкопок і білого снігу 19 листопада 2016 року і виклав це у ютубі.
Знаходженням такої майстерні є унікальним фактом для цілої Східної Європи! Інформацію про цю майстерню я дізнався з газети львівської і написав про це у своєму блозі - "Гончарівська сенсація" за 13 грудня 2016 року.
З відео В. Ільчишин висловив думку, що у Гончарівці в давнину спинились мандрівні майстри бронзоливарної справи, щоби тут підзаробити, і що тут йшов торговий шлях ?..
З 2000 року кожен рік Інститут археології ЛНУ ім. Івана Франка проводить свої дослідження у місті Буську на чолі з Н. Стеблій та П. Довганя.
В результаті чого виявилося, що Буськ безперервно був заселенний "з пізнього палеоліту і до наших днів" - альманах "Клекіт бузька" Буськ "Бужани" 2018 , С.27. І для фортифікаційних робіт Буську було найлегше. На С. 75 альманаху подано мою статтю "Про походження назви Красне", яка була надрукована у Буській районній газеті "Воля народу" за 1 лютого 1995 року. У статті йдеться, про те, що у місцевостях з назвами - Красне, Красна гірка, Красний кут, став - у давнину збиралося військо, воїни для навчання військової справи. Тобто тут був полігон військовий !
Від Красного напряму до с. Гончарівка 12 км. Очевидно, що землі Гончарівки входили до Красненського полігону і тут зупинилося скіфське військо, як тепер кажуть для боєвого злагодження з місцевим воїнством, для дорозвідки, для координації з іншими частинами скіфського війська.
За Клавдієм Птолемеєм за Віслою починалася Германія. Також, очевидно, що у наших предків були проблеми з завіслянами і на допомогу їм прибуло військо з центральної Скіфії.
Велике військо кожен день потребує чимало провіанту, його можна отримати полюючи на дику звірину, а це звичайно розтрата стріл до лука.... Ось і скіфські майстри-зброярі тут організували на місці відливання і виготовлення бронзових наконечників для стріл.
Як розповідає В. Ільчишин, ця памятка бронзоливарна майстерня проіснувала недовго - це цілком логічно. Засурмили сурми і скіфське військо рушило у похід на ворогів (залишивши цікаві артефакти для майбутніх дослідників:)).
Валерій Грицюк "Військо скіфів" (озброєння, організація війни, та військове мистецтво)" Київ-Чернівці "Місто" 2009 року видання, присвятив цілий параграф С.145-147 - 5.4 " Дії скіфського війська в центральній Європі". Ось цитата звітам, С. 146 :
" На заході скіфське військо дійшло до верхів,їв Ельби (район сучасного м. Часлав-Градек) і середньої течії Одеру, на півночі - району сучасного м. Кам,янця на Віслі. Поблизу ріки Одер в околицях містечка Феттерсфельд (Віташково), було виявлено поховання скіфського військового вождя кінця 6 ст. до н.е.. Археологічно засвітчено напади скіфів на городища Смоленице-Мольпір, Стжегом, Віцина, Польяновіце...".
Територія давнього Краснянського військового полігону й далі потребує уважного і комплексного дослідження нашими істориками...
Інформаційний ресурс "Золочів нет" взяв навіть у нього інтер,ю на фоні розкопок і білого снігу 19 листопада 2016 року і виклав це у ютубі.
Знаходженням такої майстерні є унікальним фактом для цілої Східної Європи! Інформацію про цю майстерню я дізнався з газети львівської і написав про це у своєму блозі - "Гончарівська сенсація" за 13 грудня 2016 року.
З відео В. Ільчишин висловив думку, що у Гончарівці в давнину спинились мандрівні майстри бронзоливарної справи, щоби тут підзаробити, і що тут йшов торговий шлях ?..
З 2000 року кожен рік Інститут археології ЛНУ ім. Івана Франка проводить свої дослідження у місті Буську на чолі з Н. Стеблій та П. Довганя.
В результаті чого виявилося, що Буськ безперервно був заселенний "з пізнього палеоліту і до наших днів" - альманах "Клекіт бузька" Буськ "Бужани" 2018 , С.27. І для фортифікаційних робіт Буську було найлегше. На С. 75 альманаху подано мою статтю "Про походження назви Красне", яка була надрукована у Буській районній газеті "Воля народу" за 1 лютого 1995 року. У статті йдеться, про те, що у місцевостях з назвами - Красне, Красна гірка, Красний кут, став - у давнину збиралося військо, воїни для навчання військової справи. Тобто тут був полігон військовий !
Від Красного напряму до с. Гончарівка 12 км. Очевидно, що землі Гончарівки входили до Красненського полігону і тут зупинилося скіфське військо, як тепер кажуть для боєвого злагодження з місцевим воїнством, для дорозвідки, для координації з іншими частинами скіфського війська.
За Клавдієм Птолемеєм за Віслою починалася Германія. Також, очевидно, що у наших предків були проблеми з завіслянами і на допомогу їм прибуло військо з центральної Скіфії.
Велике військо кожен день потребує чимало провіанту, його можна отримати полюючи на дику звірину, а це звичайно розтрата стріл до лука.... Ось і скіфські майстри-зброярі тут організували на місці відливання і виготовлення бронзових наконечників для стріл.
Як розповідає В. Ільчишин, ця памятка бронзоливарна майстерня проіснувала недовго - це цілком логічно. Засурмили сурми і скіфське військо рушило у похід на ворогів (залишивши цікаві артефакти для майбутніх дослідників:)).
Валерій Грицюк "Військо скіфів" (озброєння, організація війни, та військове мистецтво)" Київ-Чернівці "Місто" 2009 року видання, присвятив цілий параграф С.145-147 - 5.4 " Дії скіфського війська в центральній Європі". Ось цитата звітам, С. 146 :
" На заході скіфське військо дійшло до верхів,їв Ельби (район сучасного м. Часлав-Градек) і середньої течії Одеру, на півночі - району сучасного м. Кам,янця на Віслі. Поблизу ріки Одер в околицях містечка Феттерсфельд (Віташково), було виявлено поховання скіфського військового вождя кінця 6 ст. до н.е.. Археологічно засвітчено напади скіфів на городища Смоленице-Мольпір, Стжегом, Віцина, Польяновіце...".
Територія давнього Краснянського військового полігону й далі потребує уважного і комплексного дослідження нашими істориками...
неділя, 19 серпня 2018 р.
Скіфське поле.
У 2016 році у Харкові Клуб сімейного дозвілля випустив книгу "Поле бою - Україна. Від "володарів степу" до "кіборгів". Воєнна історія України"., 352 сторінки, додатковий наклад 10 тисяч примірників, книга із серії "популярне видання".
Ця книга вийшла за підтримки Інституту історії України НАН України, Історичного факультету Київського університету, Українського інституту пам,яті.
Рекомендована була до друку вченою радою згаданого факультету (протокол номер 10 , від 22 жовтня 2015 р.).
Авторський колектив складається з одинадцяти осіб. Ця книга є результатом Громадського просвітницького проекту "Лікбез. Історичний фронт", координатором якого є Кирило Галушко.
Читаючи розділ "Військова справа та війни доби раннього залізі...." СС. 21-55 складається враження, що автор писав, зокрема, про скіфів лівою рукою, можливо, що й не рукою !?
С. 23 - згадується Дарій Третій, який воював "близько" 514 р. до н.е. із скіфами ??
Дарій Третій воював із Олександром Македонським і на його боці були союзники - скіфи.
А ось Дарій Перший Гістасп воював проти скіфів. За Геродотом це було у 519 р. до н.е., а за Капітолійським кодексом - 512 р. до н.е. 514 рік - це вже домисли сучасних істориків.
Велику помилку робить автор, коли пише на С. 25-26 про 34-тисячну армію Зопіріона, за історичними джерелами армія мала рівно - 30 тисяч.
Автор навіть не подав імена трьох царівв скіфських, які воювали проти Дарія Першого - Ідантірса, Скопасіса та Таксакіса ?? За те, він подав імена скіфських царів, які воювали в Азії, але без широкої розповіді про Європейську Скіфію і її царів цей матеріал не сприймається на потрібному рівні....
Автори не подали ні однієї ілюстрації на скіфську тему !?? Це заставляє задуматися кожного. Дивно, що ніхто із колег автора не вказав на очевидні помилки .
Розповіді про скіфів переплітаються із розповіддями про вигаданих Геродотом - кімерійцями ? Якщо уважно прочитати і проаналізувати усі згадки кіммерійців у Геродота - то напрошується думка - що це його , Геродота - вигадка !
В ході Першої скіфо-перської війни 529 р. до н.е. Кір Великий із 200 тисячним військом загинув в районі ріки Аракс від скіфсько-массагетської цариці - Томіріс, а в ході Другої скіфо-перської війни 519 р. до н.е. Дарію Першому вдалося втекти із Скіфії, втративши при цьому лише 80 тисяч свого війська.
Завдяки відбитті глобальної азійської агресії скіфами грецькі держави розвинули античну культуру, зокрема філософію, науки: математику, астрономію, історію, географію, астрономію, театр, літературу, право - що стало міцним фундаментом нинішньої Європейської цивілізації .
Фактично негативне, зневажливе ставлення до Скіфської історії академічними істориками України - це є прояв, пережиток ще царсько-російсько-радянської ідеологеми у ставленні до нашої недостатньовиченої по-сьогодні Скіфської давнини...
Ця книга вийшла за підтримки Інституту історії України НАН України, Історичного факультету Київського університету, Українського інституту пам,яті.
Рекомендована була до друку вченою радою згаданого факультету (протокол номер 10 , від 22 жовтня 2015 р.).
Авторський колектив складається з одинадцяти осіб. Ця книга є результатом Громадського просвітницького проекту "Лікбез. Історичний фронт", координатором якого є Кирило Галушко.
Читаючи розділ "Військова справа та війни доби раннього залізі...." СС. 21-55 складається враження, що автор писав, зокрема, про скіфів лівою рукою, можливо, що й не рукою !?
С. 23 - згадується Дарій Третій, який воював "близько" 514 р. до н.е. із скіфами ??
Дарій Третій воював із Олександром Македонським і на його боці були союзники - скіфи.
А ось Дарій Перший Гістасп воював проти скіфів. За Геродотом це було у 519 р. до н.е., а за Капітолійським кодексом - 512 р. до н.е. 514 рік - це вже домисли сучасних істориків.
Велику помилку робить автор, коли пише на С. 25-26 про 34-тисячну армію Зопіріона, за історичними джерелами армія мала рівно - 30 тисяч.
Автор навіть не подав імена трьох царівв скіфських, які воювали проти Дарія Першого - Ідантірса, Скопасіса та Таксакіса ?? За те, він подав імена скіфських царів, які воювали в Азії, але без широкої розповіді про Європейську Скіфію і її царів цей матеріал не сприймається на потрібному рівні....
Автори не подали ні однієї ілюстрації на скіфську тему !?? Це заставляє задуматися кожного. Дивно, що ніхто із колег автора не вказав на очевидні помилки .
Розповіді про скіфів переплітаються із розповіддями про вигаданих Геродотом - кімерійцями ? Якщо уважно прочитати і проаналізувати усі згадки кіммерійців у Геродота - то напрошується думка - що це його , Геродота - вигадка !
В ході Першої скіфо-перської війни 529 р. до н.е. Кір Великий із 200 тисячним військом загинув в районі ріки Аракс від скіфсько-массагетської цариці - Томіріс, а в ході Другої скіфо-перської війни 519 р. до н.е. Дарію Першому вдалося втекти із Скіфії, втративши при цьому лише 80 тисяч свого війська.
Завдяки відбитті глобальної азійської агресії скіфами грецькі держави розвинули античну культуру, зокрема філософію, науки: математику, астрономію, історію, географію, астрономію, театр, літературу, право - що стало міцним фундаментом нинішньої Європейської цивілізації .
Фактично негативне, зневажливе ставлення до Скіфської історії академічними істориками України - це є прояв, пережиток ще царсько-російсько-радянської ідеологеми у ставленні до нашої недостатньовиченої по-сьогодні Скіфської давнини...
четвер, 9 серпня 2018 р.
Скіфія та Індія. (до 27-ліття Незалежності України)
Читаючи, переглядаючи книгу "Махабхарата. Рамаяма " переклад з санскриту, видавництва "Художественная литература" Москва 1974 рік, сторінки 53, 552, 586 - де йдеться про скіфське плем,я хайхаїв і їхнього царя Арджуну Картавір,ю ( Тисячорукого) в Індії.
Це для мене було неймовірним, адже мені зовсім недоводилося читати про такі скіфо-індійські стосунки у минулому ???
У пригоді стала інша книга Флавія Філострата "Життя Аполонія Тіанського" Москва Наука 1985 р. видання. Філострат описуючи тодішній світ кн.2, 2 пише таке: " Разом з іншими горами Тавра, Кавказ, охоплює всю дотичну з Індією Скіфію, досягаючи Меотіди і лівобережжя Понту і лежить на двадцяти тисяч стадіїв (3.532 км) , така іменно довжина Кавказького хребта". Далі
Філострат пише таке, кн.3, 20 : " Ганг (міфічний цар Індії) збудував 60 міст.... Ганг відбив напад скіфів, які увійшли в цю країну через Кавказ..."
Тут ми бачимо, що Скіфія в Середній Азії була сусідом Індії, і бачимо, що скіфські племена нападали на індійські землі, і в тому немає нічого дивного. Але в боротьбі між індійськими царствами їх царі могли і використовували скіфське військо, загони для своїх цілей. Щось подібне відбувалося в Русі, коли руські князі небезплатно кликали собі на допомогу половців, чорних клобуків, берендеїв, чи Б. Хмельницький - татарів.
Можливо, якесь хоробре скіфське племя і захопило владу у якомусь індійському царстві, а перед тим міг бути якийсь династичний шлюб, який й "узаконив" дану подію ? Нічого неймовірного тут немає !
Епос "Махабхарата" чекає детального вивчення нашими дослідниками.
Павло Орозій "Історія проти язичників" описуючи тодішній світ, писав таке, кн.1, 2, 44-45 :
"...від витоку ріки Ганг до витоку ріки Отторогори, яка знаходиться на північ, де живуть горяни паропанісади - гора Тавр. ... від витоку Отторогори до міста Отторогора між гуннами, скіфами і гандари дами - гора Кавказ...."
Паропанісади - це гори Гіндукуш. Про жителів цих гір, про їх життя нелегке писав Курцій Руф в "Історії про Олександра Македонського" кн.7, 3,6, а далі він пише таке, 19 : " Звідти військо відправилося до Кавказьких гір, які неперервним ланцюгом підходять до моря в Кілікії, а з другого - до Каспійського моря, ріки Аракс та інших пустельних місцевостей Скіфії..."
Варто тут згадати в Курція Руфа промову скіфського посла до О. Македонського, кн. 7, 8, яка закінчується ось таким реченням: " Ми сусіди обидвох твоїх імперій, подумай, кого хотів би ти з нас мати: ворогів чи друзів ??"
О. Македонський володів тоді Елладою і Перською імперією.... А Велика Скіфія займала землі від Дунаю до Алтаю (Пазирикські кургани), а на півдні в Азії до гір - Гіндукушу, і мала відносини з народами Індії.
Царська Скіфія через екологічну катастрофу загинула, але ж інші кочові і некочові народи, які проживали у Великому Степу продовжили й далі своє життя...
А це з повідомлення П. Орозія кн.2, 45 виходить, що якась частина гуннів походить з давньої скіфсько-індійської границі...., але про це сучасні українські історики твердо мовчать.
Повідомлення К. Руфа кн.7,3,6 про ріку Аракс, яка була границею Скіфії на сучасному Кавказі підтвержує, що саме на берегах цієї ріки воювала скіфська (массагетська) цариця Томіра із перським царем Кіром Великим ...
Це для мене було неймовірним, адже мені зовсім недоводилося читати про такі скіфо-індійські стосунки у минулому ???
У пригоді стала інша книга Флавія Філострата "Життя Аполонія Тіанського" Москва Наука 1985 р. видання. Філострат описуючи тодішній світ кн.2, 2 пише таке: " Разом з іншими горами Тавра, Кавказ, охоплює всю дотичну з Індією Скіфію, досягаючи Меотіди і лівобережжя Понту і лежить на двадцяти тисяч стадіїв (3.532 км) , така іменно довжина Кавказького хребта". Далі
Філострат пише таке, кн.3, 20 : " Ганг (міфічний цар Індії) збудував 60 міст.... Ганг відбив напад скіфів, які увійшли в цю країну через Кавказ..."
Тут ми бачимо, що Скіфія в Середній Азії була сусідом Індії, і бачимо, що скіфські племена нападали на індійські землі, і в тому немає нічого дивного. Але в боротьбі між індійськими царствами їх царі могли і використовували скіфське військо, загони для своїх цілей. Щось подібне відбувалося в Русі, коли руські князі небезплатно кликали собі на допомогу половців, чорних клобуків, берендеїв, чи Б. Хмельницький - татарів.
Можливо, якесь хоробре скіфське племя і захопило владу у якомусь індійському царстві, а перед тим міг бути якийсь династичний шлюб, який й "узаконив" дану подію ? Нічого неймовірного тут немає !
Епос "Махабхарата" чекає детального вивчення нашими дослідниками.
Павло Орозій "Історія проти язичників" описуючи тодішній світ, писав таке, кн.1, 2, 44-45 :
"...від витоку ріки Ганг до витоку ріки Отторогори, яка знаходиться на північ, де живуть горяни паропанісади - гора Тавр. ... від витоку Отторогори до міста Отторогора між гуннами, скіфами і гандари дами - гора Кавказ...."
Паропанісади - це гори Гіндукуш. Про жителів цих гір, про їх життя нелегке писав Курцій Руф в "Історії про Олександра Македонського" кн.7, 3,6, а далі він пише таке, 19 : " Звідти військо відправилося до Кавказьких гір, які неперервним ланцюгом підходять до моря в Кілікії, а з другого - до Каспійського моря, ріки Аракс та інших пустельних місцевостей Скіфії..."
Варто тут згадати в Курція Руфа промову скіфського посла до О. Македонського, кн. 7, 8, яка закінчується ось таким реченням: " Ми сусіди обидвох твоїх імперій, подумай, кого хотів би ти з нас мати: ворогів чи друзів ??"
О. Македонський володів тоді Елладою і Перською імперією.... А Велика Скіфія займала землі від Дунаю до Алтаю (Пазирикські кургани), а на півдні в Азії до гір - Гіндукушу, і мала відносини з народами Індії.
Царська Скіфія через екологічну катастрофу загинула, але ж інші кочові і некочові народи, які проживали у Великому Степу продовжили й далі своє життя...
А це з повідомлення П. Орозія кн.2, 45 виходить, що якась частина гуннів походить з давньої скіфсько-індійської границі...., але про це сучасні українські історики твердо мовчать.
Повідомлення К. Руфа кн.7,3,6 про ріку Аракс, яка була границею Скіфії на сучасному Кавказі підтвержує, що саме на берегах цієї ріки воювала скіфська (массагетська) цариця Томіра із перським царем Кіром Великим ...
неділя, 5 серпня 2018 р.
4 серпня 2018 р. Краєзнавча бібліотека Анатолія Недільського.
12.20 Я спізнився. Виступав один професор, потім другий, далі науковці, бібліотекарі. Розповідали про книги, відомі і невідомі екслібриси, художників обкладинок і просто художників, про бібліотеки видатних наших земляків і що з ними сталося... Загалом неприємна картина виходила.
Час летить швидко. Перед самим обіднім переривом я напрошуюсь до виступу. Показую Анатолію Недільському листочок з блокнота де записано дев,ять пунктів мого виступу - маючи на увазі, що виступ буде коротким.
Свій виступ називаю: " Книг , яких немає, але які мають бути !" Отож тези мого виступу:
1. Щоби бути повноцінною державою у нас має творитись "Корпус письмових пам,яток людства".
2. Що така історична пам,ятка, як "Гетика" Йордана була перекладена і прокоментована на російській мові ще у 1960 році. Що за останніх 58 років світова історична наука пішла далеко вперед, але у нас й досі немає українського перекладу цієї книги, адже у ній йдеться і про наші землі.
3. Що немає українського перекладу такої важливої книги Павла Орозія "Історія проти язичників". Говорю, що для мене ця книга цікава тим, що у ній здається єдиний автор, який написав, що Олександр Македонський боявся скіфів ! і що у цій книзі наші землі названі - Аланією !?
4. Кажу, що у нас немає українського перекладу такої унікальної книги для всіх християн - Йосифа Флавія " Іудейська війна". І що таких книг має бути дві редакції: давньоруська і звичайна.
5. У 1993 році вперше вийшов повний переклад "Історій" Геродота на українську мову. Я кажу що в цьому перекладі і друці знайшов багато технічних помилок, про інші помилки не знаю... і що така книга у якій є найдавніший опис нашої землі - Скіфії, має як мініум що 10 років перевидаватись, адже наука не стоїть на місці. Що Скіфське оповідання Геродота має бути видане із кольоровими ілюстраціями, історичними картами і т.п. - подарунковий варіант книги. Це наша Велика Історія 1
6. Розповідаю, що є відомий на весь світ індійський епос - "Махабхарата" та "Рамаяма" на санскриті . Що головний герой "Арджуна тисячорукий" керував скіфським племенем - хайхаїв" !?
7. Говорю, що науку - єгиптологію, яка у нас тільки-но народжується. Колись наші предки скіфи - перемогли давніх єгиптян у диспуті: який народ є найдавнішим.
8. Згадую про ірландський епос, в одному згадується, що частина кельтів помандрувала із Скіфії через всю Європу, і зупинилась аж на Зеленому острові (Англії).
Анатолій мовчки показує на годинника....
9. Останнє. Говорю про свого земляка - Ілларіона Свєнціцького , виданого музеєзнавця, мовознавця, славіста,, який помагав творити музеї в Коломиї, Тернополі та інших галицьких містах. Писав наукові праці, статті - коли буде видано його доробок !??
Далі обідня перерва. Шведсько-скнилівські столи із наїдками і різними газованими і негазованими напоями. У двох макітрах паляниці з маком. На столі цікаві , очевидно із простого скла різні келішки, стаканчики, бокали, фужери зеленого і жовтого кольорів....
Ще були дві студентки із бандурами.
Потім була екскурсія двома тутешніми музеями. .. Аж тепер я згадав, що самої то Бібліотеки я так і не бачив... довго не міг відійти і від побаченого, і зробленого сім,єю Недільських.
Тепер згадую, що у музеях А.Н. стоїть багато різноманітних шаф, із яких у майбутньому можна буде зробити просто окрему виставку.
Радив, би ще Анатолію придбати із сільської Вінничини одну шафу. Вони цікаві тим, що в одних дверцях є скляне віконечко, що там ставили, я так і недопитався колись.
Запамяталось старе деревяне ліжко - де замість матраца і решту лежать книги, зверху все затягнуте поліетиленом, а ще зверху підсвітка з двох ламп. Оригінальне поєднання!
Ще Анатолій згадує про свого діда, який любив книги, знав п,ять мов і був офіцером, очевидно ще австро-угорських часів. Питаюсь Анатолія - чи є фотографії діда ? каже , що є ! Я тоді лізу із своїм "совєтом" . Кажу: - Йой, Анатолію, напиши про свого діда хоч 10 сторіночок, дай хоч 10 фотографій - це буде дуже показова і потрібна книжечка в наш час, а то багато у нас ще й досі вірять, що культура у нас пішла від офіцерської білої гвардії.
Коротко знайомлюсь з дружиною Анатолія - Ольгою... Забув їм розказати цікавий факт з недавньої історії м. Буська. Був момент, що у Буську директорами однієї школи, гімназії, музшколи і великої пошти були Ольги...
Тепер ясно, як це все велике вдалося зробити Анатолію !:))
Із побаченого можу зробити висновок - цьому Проекту потрібен ще міні-готель економ-класу для різних істориків, науковців, художників, літературознавців, письменників та інших людей, які зацікавлені нашим майбутнім !!!
Виходячи з сьогоднішніх днів - бачимо, як нашим сусідам, чи то з заходу, чи сходу Наша Історія, Наша Культура сильно муляє очі та інші частини їхнього тіла - праця Анатолія Недільського, його дружини Олі і всієї родини дуже є на часі...
Час летить швидко. Перед самим обіднім переривом я напрошуюсь до виступу. Показую Анатолію Недільському листочок з блокнота де записано дев,ять пунктів мого виступу - маючи на увазі, що виступ буде коротким.
Свій виступ називаю: " Книг , яких немає, але які мають бути !" Отож тези мого виступу:
1. Щоби бути повноцінною державою у нас має творитись "Корпус письмових пам,яток людства".
2. Що така історична пам,ятка, як "Гетика" Йордана була перекладена і прокоментована на російській мові ще у 1960 році. Що за останніх 58 років світова історична наука пішла далеко вперед, але у нас й досі немає українського перекладу цієї книги, адже у ній йдеться і про наші землі.
3. Що немає українського перекладу такої важливої книги Павла Орозія "Історія проти язичників". Говорю, що для мене ця книга цікава тим, що у ній здається єдиний автор, який написав, що Олександр Македонський боявся скіфів ! і що у цій книзі наші землі названі - Аланією !?
4. Кажу, що у нас немає українського перекладу такої унікальної книги для всіх християн - Йосифа Флавія " Іудейська війна". І що таких книг має бути дві редакції: давньоруська і звичайна.
5. У 1993 році вперше вийшов повний переклад "Історій" Геродота на українську мову. Я кажу що в цьому перекладі і друці знайшов багато технічних помилок, про інші помилки не знаю... і що така книга у якій є найдавніший опис нашої землі - Скіфії, має як мініум що 10 років перевидаватись, адже наука не стоїть на місці. Що Скіфське оповідання Геродота має бути видане із кольоровими ілюстраціями, історичними картами і т.п. - подарунковий варіант книги. Це наша Велика Історія 1
6. Розповідаю, що є відомий на весь світ індійський епос - "Махабхарата" та "Рамаяма" на санскриті . Що головний герой "Арджуна тисячорукий" керував скіфським племенем - хайхаїв" !?
7. Говорю, що науку - єгиптологію, яка у нас тільки-но народжується. Колись наші предки скіфи - перемогли давніх єгиптян у диспуті: який народ є найдавнішим.
8. Згадую про ірландський епос, в одному згадується, що частина кельтів помандрувала із Скіфії через всю Європу, і зупинилась аж на Зеленому острові (Англії).
Анатолій мовчки показує на годинника....
9. Останнє. Говорю про свого земляка - Ілларіона Свєнціцького , виданого музеєзнавця, мовознавця, славіста,, який помагав творити музеї в Коломиї, Тернополі та інших галицьких містах. Писав наукові праці, статті - коли буде видано його доробок !??
Далі обідня перерва. Шведсько-скнилівські столи із наїдками і різними газованими і негазованими напоями. У двох макітрах паляниці з маком. На столі цікаві , очевидно із простого скла різні келішки, стаканчики, бокали, фужери зеленого і жовтого кольорів....
Ще були дві студентки із бандурами.
Потім була екскурсія двома тутешніми музеями. .. Аж тепер я згадав, що самої то Бібліотеки я так і не бачив... довго не міг відійти і від побаченого, і зробленого сім,єю Недільських.
Тепер згадую, що у музеях А.Н. стоїть багато різноманітних шаф, із яких у майбутньому можна буде зробити просто окрему виставку.
Радив, би ще Анатолію придбати із сільської Вінничини одну шафу. Вони цікаві тим, що в одних дверцях є скляне віконечко, що там ставили, я так і недопитався колись.
Запамяталось старе деревяне ліжко - де замість матраца і решту лежать книги, зверху все затягнуте поліетиленом, а ще зверху підсвітка з двох ламп. Оригінальне поєднання!
Ще Анатолій згадує про свого діда, який любив книги, знав п,ять мов і був офіцером, очевидно ще австро-угорських часів. Питаюсь Анатолія - чи є фотографії діда ? каже , що є ! Я тоді лізу із своїм "совєтом" . Кажу: - Йой, Анатолію, напиши про свого діда хоч 10 сторіночок, дай хоч 10 фотографій - це буде дуже показова і потрібна книжечка в наш час, а то багато у нас ще й досі вірять, що культура у нас пішла від офіцерської білої гвардії.
Коротко знайомлюсь з дружиною Анатолія - Ольгою... Забув їм розказати цікавий факт з недавньої історії м. Буська. Був момент, що у Буську директорами однієї школи, гімназії, музшколи і великої пошти були Ольги...
Тепер ясно, як це все велике вдалося зробити Анатолію !:))
Із побаченого можу зробити висновок - цьому Проекту потрібен ще міні-готель економ-класу для різних істориків, науковців, художників, літературознавців, письменників та інших людей, які зацікавлені нашим майбутнім !!!
Виходячи з сьогоднішніх днів - бачимо, як нашим сусідам, чи то з заходу, чи сходу Наша Історія, Наша Культура сильно муляє очі та інші частини їхнього тіла - праця Анатолія Недільського, його дружини Олі і всієї родини дуже є на часі...
понеділок, 30 липня 2018 р.
Скіфський (праукраїнський) бог - Папай.
(ще одна липнева сенсація 2018 року)
Якщо ви, шановний читачу ніколи не чули про скіфів, то у першій же справці, яку ви знайдете - у першому чи другому реченні буде писатись, що "скіфи належали до іраномовних народів". Але це брехня Геродота, і я її сьогодні ще раз і остаточно спростую !
Геродот не міг передбачити, що колись виникне така наука, як міфологія, яка фактично вивчає світогляд, уявлення народів про свій світ.
Іранська література є однією з найдавніших літератур Світу. І радянські вчені "Мифологический словарь" м. 1991, с.698 віднайдуть у ній аж 108 різноманітних богів і значень. Ось для прикладу сім із них: Ахріман, Віштаспа, Заратушра, Кай Кавус, Мітра, Сімург, Чінват.
Очевидно, щоби заплутати дослідників скіфів і Скіфії було вигадано, що осетинський народ є іраномовним і ще є нащадком скіфів ?? У вище згаданій книзі , с. 701 є аж 68 осетинських богів, ось кілька їхніх імен: Аларди, Барастир, Зиндон, Курдалагон, Микалгабирта, Сослан, Уацілла.
В академічному виданню Геродота (1993р.) в перекладі на українську мову у списку скіфських богів , пропущено - Геракла ?? Отож скіфські боги за Геродотом кн.4, 59 : Табіті, Папай, Апі, Гойтосір, Аргімпаса, Геракл, Арес, і Тагімасад.
У іранській міфології зовсім немає імен богів, щоби були подібні до скіфських чи осетинських.... і навпаки !Це були і є три різних народи !!! Досить вже постійно повторювати антискіфські, антинаукові вигадки !
На превелике щастя в українській мові збереглося слово - "папай" ! Дивимося Словник б. Грінченка т.3, с. 95 : "Папай, пая - человек, чавкающий губами, Мнж, 188".
Чавкати з російської значить - плямкати. Вище у Словнику є ще слово - "папа" - це "дитяче" слово - хліб. Найстарший скіфський бог - Папай, очевидно, був старою людиною, дідом в літах. А це пояснює, говорить, що слово "папай" не є якесь, яке взялось невідомо звідки. Я і раніше те слово зустрічав у Словнику Б. Грінченка, але для мене тоді воно було ординарним, єдиним, то ніяких пошуків в цьому напрямі я й не проводивю
Це слово Б. Грінченко знайшов у праці Івана Манжури "Сказки, пословици и т.п. вь Екатеринославской и Харковской губерниях" Харьк. 1890 рік.
Це неймовірно ! Бо Екатеринославская губерния, а нині Дніпропетровська область - це Степ України, а границя між Степом і Лісостепом проходить через Харків. За Катериною Бунятян - скіфське кочівництво виникло зокрема і в нашому Степу !
Іван Манжура народився у Харкові 1851 році, помер 1893 році у нинішньому Дніпрі, поет, етнограф, фольклорист. Все що він зібрав, записав - досі не видано. Очевидно, що найкращим пам,ятником цій людині буде видання всього напрацьованого Іваном Манжурою !
Раніше на Львівських форумах видавців помітив, що харківські видавці потужно працюють на краєзнавчій ниві. Отод вони, а ще науковці, дослідники можуть об,єднатись з дніпрянами і видати весь доробок І.І. Манжури. Навіть, за це одне слово "папай" - він цього достоїн !
27 липня у Львові, біля мідних ніг самого Івана Федоріва купив я памятну книгу "Марія Вавричин "Відтворення України". Історя картографії, краєзнавство, біографістика" Львів 2012 рік випуску. Вечером 29 липня 2018 року взявся я цю книгу переглядати. У додатках бачу прізвище Михайло Папайло с.502, він написав "Спогад про Марію Вавричин-Старчак" Прізвище досить незвичайне і мене трохи зацікавило. Далі с.348 читаю, переглядаю працю самої Марії Вавричин "Село Мшана на Лемківщині. Історичний нарис."
С. 372 - перша письмова згадка про село Мшана сягає 1369 року.
С. 373 - за найдавнішими списками 1773 року у русинському селі Мшана на земельній ділянці 25 "Папайлівка" записаний господар Антон Папайло.
С. 375 - у списку власників будинків у с. Мшана на 1789 рік за номерами 118 і 119 записані Папайло Олекса і Папайло Петро.
С. 377 - у списку власників землі за 1820 рік 25 рілля Папайлівка записані Папайло Ілля та Папайло Іван.
Лемківчина - споконвічна українська земля, яку у 20 ст. сталіністами була передана Польщі і Словаччині, з розрахунком, щоби у майбутньому ці народи не об,єдналися і не виступили проти сталінізму гуртом.
Лемківщина - займає найзахідніші українські землі, тут у свій час збереглося багато архаїки у житті і мові лемків.
Слово - "папайло" спочатку було прізвиськом для нестарої людини, яка плямкала губами, а пізніше стало і прізвищем (фамілією).
Чи є ще люди з Лемківщини з таким праісторичним прізвищем, чи слово папай, папайло використ овувалось чи використ овується десь ще в Україні я цього не знаю. Для цього потрібна праця сучасних мовознавців, краєзнавців України.
Отож, в цілому верховний бог скіфів - Папай має цілковито праукраїнське коріння, і шановні академічні прихильники "іраномовності скіфів" нарешті сховайте чужі, брехливі давні і недавні прапори та фани, і займіться реальними дослідженнями нашої Минувшини...
Лемківщина - ми маємо думати сьогодні і про неї ! Можливо тому так і ковбасить не по-дєцкі наших ближніх західних сусідів, бо рано чи пізно їм прийдеться віддати, повернути, а нам відтворити...
Якщо ви, шановний читачу ніколи не чули про скіфів, то у першій же справці, яку ви знайдете - у першому чи другому реченні буде писатись, що "скіфи належали до іраномовних народів". Але це брехня Геродота, і я її сьогодні ще раз і остаточно спростую !
Геродот не міг передбачити, що колись виникне така наука, як міфологія, яка фактично вивчає світогляд, уявлення народів про свій світ.
Іранська література є однією з найдавніших літератур Світу. І радянські вчені "Мифологический словарь" м. 1991, с.698 віднайдуть у ній аж 108 різноманітних богів і значень. Ось для прикладу сім із них: Ахріман, Віштаспа, Заратушра, Кай Кавус, Мітра, Сімург, Чінват.
Очевидно, щоби заплутати дослідників скіфів і Скіфії було вигадано, що осетинський народ є іраномовним і ще є нащадком скіфів ?? У вище згаданій книзі , с. 701 є аж 68 осетинських богів, ось кілька їхніх імен: Аларди, Барастир, Зиндон, Курдалагон, Микалгабирта, Сослан, Уацілла.
В академічному виданню Геродота (1993р.) в перекладі на українську мову у списку скіфських богів , пропущено - Геракла ?? Отож скіфські боги за Геродотом кн.4, 59 : Табіті, Папай, Апі, Гойтосір, Аргімпаса, Геракл, Арес, і Тагімасад.
У іранській міфології зовсім немає імен богів, щоби були подібні до скіфських чи осетинських.... і навпаки !Це були і є три різних народи !!! Досить вже постійно повторювати антискіфські, антинаукові вигадки !
На превелике щастя в українській мові збереглося слово - "папай" ! Дивимося Словник б. Грінченка т.3, с. 95 : "Папай, пая - человек, чавкающий губами, Мнж, 188".
Чавкати з російської значить - плямкати. Вище у Словнику є ще слово - "папа" - це "дитяче" слово - хліб. Найстарший скіфський бог - Папай, очевидно, був старою людиною, дідом в літах. А це пояснює, говорить, що слово "папай" не є якесь, яке взялось невідомо звідки. Я і раніше те слово зустрічав у Словнику Б. Грінченка, але для мене тоді воно було ординарним, єдиним, то ніяких пошуків в цьому напрямі я й не проводивю
Це слово Б. Грінченко знайшов у праці Івана Манжури "Сказки, пословици и т.п. вь Екатеринославской и Харковской губерниях" Харьк. 1890 рік.
Це неймовірно ! Бо Екатеринославская губерния, а нині Дніпропетровська область - це Степ України, а границя між Степом і Лісостепом проходить через Харків. За Катериною Бунятян - скіфське кочівництво виникло зокрема і в нашому Степу !
Іван Манжура народився у Харкові 1851 році, помер 1893 році у нинішньому Дніпрі, поет, етнограф, фольклорист. Все що він зібрав, записав - досі не видано. Очевидно, що найкращим пам,ятником цій людині буде видання всього напрацьованого Іваном Манжурою !
Раніше на Львівських форумах видавців помітив, що харківські видавці потужно працюють на краєзнавчій ниві. Отод вони, а ще науковці, дослідники можуть об,єднатись з дніпрянами і видати весь доробок І.І. Манжури. Навіть, за це одне слово "папай" - він цього достоїн !
27 липня у Львові, біля мідних ніг самого Івана Федоріва купив я памятну книгу "Марія Вавричин "Відтворення України". Історя картографії, краєзнавство, біографістика" Львів 2012 рік випуску. Вечером 29 липня 2018 року взявся я цю книгу переглядати. У додатках бачу прізвище Михайло Папайло с.502, він написав "Спогад про Марію Вавричин-Старчак" Прізвище досить незвичайне і мене трохи зацікавило. Далі с.348 читаю, переглядаю працю самої Марії Вавричин "Село Мшана на Лемківщині. Історичний нарис."
С. 372 - перша письмова згадка про село Мшана сягає 1369 року.
С. 373 - за найдавнішими списками 1773 року у русинському селі Мшана на земельній ділянці 25 "Папайлівка" записаний господар Антон Папайло.
С. 375 - у списку власників будинків у с. Мшана на 1789 рік за номерами 118 і 119 записані Папайло Олекса і Папайло Петро.
С. 377 - у списку власників землі за 1820 рік 25 рілля Папайлівка записані Папайло Ілля та Папайло Іван.
Лемківчина - споконвічна українська земля, яку у 20 ст. сталіністами була передана Польщі і Словаччині, з розрахунком, щоби у майбутньому ці народи не об,єдналися і не виступили проти сталінізму гуртом.
Лемківщина - займає найзахідніші українські землі, тут у свій час збереглося багато архаїки у житті і мові лемків.
Слово - "папайло" спочатку було прізвиськом для нестарої людини, яка плямкала губами, а пізніше стало і прізвищем (фамілією).
Чи є ще люди з Лемківщини з таким праісторичним прізвищем, чи слово папай, папайло використ овувалось чи використ овується десь ще в Україні я цього не знаю. Для цього потрібна праця сучасних мовознавців, краєзнавців України.
Отож, в цілому верховний бог скіфів - Папай має цілковито праукраїнське коріння, і шановні академічні прихильники "іраномовності скіфів" нарешті сховайте чужі, брехливі давні і недавні прапори та фани, і займіться реальними дослідженнями нашої Минувшини...
Лемківщина - ми маємо думати сьогодні і про неї ! Можливо тому так і ковбасить не по-дєцкі наших ближніх західних сусідів, бо рано чи пізно їм прийдеться віддати, повернути, а нам відтворити...
середа, 4 липня 2018 р.
Апостол Андрій, Київ та Йосиф Флавій. (літня сенсація 2018 року )
Шановні, а пам,ятаєте, що пишеться у Літописі Руському , С.3 :
" ... апостол Андрій, брат Петрів.... прибув в устя Дніпрове, і звідти рушив по Дніпру вгору, і став під горами на березі.
А на другий день, уставши, сказав він ученикам своїм, які були з ним:
"- Бачите, ви гори сі ? Так, от на сих горах возсіяє благодать Божа, і буде город великий, і церков багато воздвигне Бог" І зійшов він на гори сі, і благословив їх, і поставив хреста. І поклонившись Богу, він спустився з гори сеї, де після постав Київ, і рушив по Дніпру вгору....
І пішов він у Варяги, і прибув у Рим, повідав скільки навчив і скільки бачив...
С.4 .... Андрій же побувши в Римі, прийшов у Синоп ..."
Перекладач і коментатор "Літопису Руського" Леонід Махновець С. 468 пише, що Андрій Первозваний помер близько 67 року, був розіп,ятий за часів Нерона.
Йосиф Флавій народився близько 37 р у Єрусалимі, помер біля 100 року у Римі, письменник-історик, походив із священницького роду, в якості полководця приймав участь у Юдейській війні, перейшов на сторону римлян, написав відому книгу - "Юдейська війна".
Коротка хронологія з німецького Словника античності С.238 :
Юдейська війна, повстання юдейських селян, ремісників проти Риму традиційно датують 67-70 рр., а насправді війна почалася 64 року, коли населення Єрусалиму вигнало царя Агриппу, а у 67 році вмішалися римляни. Майбутній римський імператор Тіт три роки тримав Єрусалим в облозі, і взяв його в 70 році. Фортеця Массада впала останнньою у 73 році...
Відкриємо книгу Йосифа Флавія "Юдейська війна" кн.7, гл. 4, 2-3 :
" ... Тіт був зайнятий облогою Єрусалиму, коли повстала значна частина германців, до яких приєдналися сусідні галли... вони понадіялися скинути назовсім з себе римське іго....
3. Одночасно, тільки-но із згаданим повстанням германців у Римі були отримані вісті про заворушення скіфів проти римлян.
Багаточисельне скіфське плем,я сармати непомітно перейшло через Дунай у Мезію, і наганяючи всюди паніку напали на римлян, винищивши значну частину місцевого гарнізону, вбили у битві легата Фонтея Агриппу, після цього розграбували і спустошили всю країну. Веспасіан, почувши про ці події в Мезії, послав Рубрія Галла..."
А в гл. 7,4 пишеться: " Про ананський народ..., як скіфське племя, яке проживало на берегах Танаїсу і Меотійського озера я вже писав. В той час (73р.) вони задумали грабіжницький похід на Мідію і в більш дальні країн и... з великою масою полонених і здобичі вони повернулися на батьківщину."
Отож, що ми маємо !?
Цілком очевидно, що в часи Юдейської війни до Києва ( за Г. Бопланом місто звалося - Кізовія, а в Клавдія Птолемея в "Географії" тут була гора Бодін і жили бодіни (Т. Дишкант "Рипейські гори" Львів 2012,С. 4)) прибув апостол Андрій для переговорів з скіфами-сарматами, для спільних дій проти Риму. Переговори удалися і Андрій Первозваний залишився задоволенний... і через Балтійське море повернувся до Риму до брата Петра, який у той час фактично керував усіма християнськими громадами Римської імперії.....
Отак справжня історія стала київською легендою !!!
" ... апостол Андрій, брат Петрів.... прибув в устя Дніпрове, і звідти рушив по Дніпру вгору, і став під горами на березі.
А на другий день, уставши, сказав він ученикам своїм, які були з ним:
"- Бачите, ви гори сі ? Так, от на сих горах возсіяє благодать Божа, і буде город великий, і церков багато воздвигне Бог" І зійшов він на гори сі, і благословив їх, і поставив хреста. І поклонившись Богу, він спустився з гори сеї, де після постав Київ, і рушив по Дніпру вгору....
І пішов він у Варяги, і прибув у Рим, повідав скільки навчив і скільки бачив...
С.4 .... Андрій же побувши в Римі, прийшов у Синоп ..."
Перекладач і коментатор "Літопису Руського" Леонід Махновець С. 468 пише, що Андрій Первозваний помер близько 67 року, був розіп,ятий за часів Нерона.
Йосиф Флавій народився близько 37 р у Єрусалимі, помер біля 100 року у Римі, письменник-історик, походив із священницького роду, в якості полководця приймав участь у Юдейській війні, перейшов на сторону римлян, написав відому книгу - "Юдейська війна".
Коротка хронологія з німецького Словника античності С.238 :
Юдейська війна, повстання юдейських селян, ремісників проти Риму традиційно датують 67-70 рр., а насправді війна почалася 64 року, коли населення Єрусалиму вигнало царя Агриппу, а у 67 році вмішалися римляни. Майбутній римський імператор Тіт три роки тримав Єрусалим в облозі, і взяв його в 70 році. Фортеця Массада впала останнньою у 73 році...
Відкриємо книгу Йосифа Флавія "Юдейська війна" кн.7, гл. 4, 2-3 :
" ... Тіт був зайнятий облогою Єрусалиму, коли повстала значна частина германців, до яких приєдналися сусідні галли... вони понадіялися скинути назовсім з себе римське іго....
3. Одночасно, тільки-но із згаданим повстанням германців у Римі були отримані вісті про заворушення скіфів проти римлян.
Багаточисельне скіфське плем,я сармати непомітно перейшло через Дунай у Мезію, і наганяючи всюди паніку напали на римлян, винищивши значну частину місцевого гарнізону, вбили у битві легата Фонтея Агриппу, після цього розграбували і спустошили всю країну. Веспасіан, почувши про ці події в Мезії, послав Рубрія Галла..."
А в гл. 7,4 пишеться: " Про ананський народ..., як скіфське племя, яке проживало на берегах Танаїсу і Меотійського озера я вже писав. В той час (73р.) вони задумали грабіжницький похід на Мідію і в більш дальні країн и... з великою масою полонених і здобичі вони повернулися на батьківщину."
Отож, що ми маємо !?
Цілком очевидно, що в часи Юдейської війни до Києва ( за Г. Бопланом місто звалося - Кізовія, а в Клавдія Птолемея в "Географії" тут була гора Бодін і жили бодіни (Т. Дишкант "Рипейські гори" Львів 2012,С. 4)) прибув апостол Андрій для переговорів з скіфами-сарматами, для спільних дій проти Риму. Переговори удалися і Андрій Первозваний залишився задоволенний... і через Балтійське море повернувся до Риму до брата Петра, який у той час фактично керував усіма християнськими громадами Римської імперії.....
Отак справжня історія стала київською легендою !!!
Підписатися на:
Дописи (Atom)