Скіфія та Індія. (до 27-ліття Незалежності України)

        Читаючи, переглядаючи книгу "Махабхарата. Рамаяма " переклад з санскриту, видавництва  "Художественная литература" Москва 1974 рік, сторінки 53, 552, 586 - де йдеться про скіфське плем,я  хайхаїв і   їхнього царя Арджуну Картавір,ю ( Тисячорукого)  в Індії.
       Це для мене  було неймовірним, адже мені зовсім недоводилося  читати про такі скіфо-індійські стосунки у минулому ???
       У пригоді стала інша книга Флавія Філострата "Життя Аполонія Тіанського" Москва Наука 1985 р. видання. Філострат описуючи тодішній світ кн.2, 2 пише таке:    " Разом з іншими горами Тавра, Кавказ,  охоплює всю дотичну з Індією Скіфію, досягаючи Меотіди і лівобережжя Понту і лежить на двадцяти тисяч стадіїв (3.532 км) , така іменно довжина Кавказького хребта".       Далі
Філострат пише таке, кн.3, 20  :  " Ганг (міфічний цар Індії)  збудував 60 міст.... Ганг відбив напад скіфів, які увійшли в цю країну через Кавказ..."
       Тут ми бачимо, що Скіфія в Середній  Азії була  сусідом Індії, і бачимо, що скіфські племена нападали на індійські землі, і в тому немає нічого дивного. Але в боротьбі між індійськими царствами їх царі могли і використовували скіфське військо, загони для своїх цілей.  Щось подібне відбувалося в Русі, коли руські князі небезплатно кликали собі на допомогу половців, чорних клобуків, берендеїв, чи Б. Хмельницький - татарів.
       Можливо, якесь хоробре скіфське племя і захопило владу у якомусь індійському царстві, а перед тим міг бути якийсь династичний шлюб, який й "узаконив" дану подію ? Нічого неймовірного тут немає !
        Епос "Махабхарата" чекає детального вивчення нашими дослідниками.
      Павло Орозій "Історія проти язичників" описуючи тодішній світ, писав таке, кн.1, 2, 44-45 :
  "...від витоку ріки Ганг до витоку ріки Отторогори, яка знаходиться на північ, де живуть горяни  паропанісади - гора Тавр. ... від витоку Отторогори до міста Отторогора між гуннами, скіфами і  гандари дами - гора Кавказ...."
       Паропанісади - це гори Гіндукуш.  Про жителів цих гір, про їх життя нелегке писав Курцій Руф в "Історії про Олександра Македонського"  кн.7, 3,6, а далі він пише таке, 19 :  " Звідти військо відправилося до Кавказьких гір, які неперервним ланцюгом підходять до моря в Кілікії,  а з другого - до Каспійського моря, ріки Аракс та інших пустельних місцевостей Скіфії..."
        Варто тут згадати в Курція  Руфа промову скіфського посла до О. Македонського, кн. 7, 8, яка закінчується ось таким реченням: "      Ми сусіди обидвох твоїх імперій, подумай, кого хотів би ти з нас мати: ворогів чи друзів ??"
        О. Македонський володів тоді Елладою і Перською імперією....  А Велика Скіфія займала землі від Дунаю до Алтаю (Пазирикські кургани), а на півдні в Азії до гір - Гіндукушу,  і мала відносини з народами Індії.
         Царська Скіфія через екологічну катастрофу загинула, але ж інші кочові і некочові народи, які проживали у Великому Степу продовжили й далі своє життя...
        А це з повідомлення П. Орозія кн.2, 45 виходить, що якась частина гуннів походить з давньої скіфсько-індійської границі...., але про це сучасні українські історики твердо мовчать.
       Повідомлення К. Руфа кн.7,3,6 про ріку Аракс, яка була границею Скіфії на сучасному Кавказі підтвержує, що саме на берегах цієї ріки воювала скіфська (массагетська) цариця  Томіра із перським царем Кіром Великим ...