Розкуркулення: станція Бандурка.

     "   Проїхавши станцію Підгородню, нас повезли далі, в напрямку до малої степової станції Бандурка, що лежить за кілометрів шістнадцять від Первомайська...
       Станція була обгороджена колючим дротом. Нас перебрала нова охорона і завела за дроти. Там уже стояв довгий ешалон з 15-тонних товарових вагонів. Ешалон охороняло російське ГПУ з північного краю. Не довірив окупант совєтсько-українському ГПУ, прислав своє!"     -  Кузьма Каздоба "Заметений шлях" Львів, Ліга-Прес, 2014, С. 11-12.
      Нині Бандурка це невелике село Тарасівської сільської ради Первомайського району  Миколаївської області.
       Йшов тоді 1930 рік і очевидно, що таких станції подібних до тієї в Україні було напевно кілька десятків... На таких станціях у вагони грузили цілими сім,ями і вивезли на російську Північ  850 тисяч чоловік  з України.
      Скільки тисяч тоді в ці роки загинуло українців - українська наука ще не береться рахувати.
            Після Другої світової війни коли розроблялось міжнародне право про геноцид, тодішній Радянський Союз домігся щоби Розкуркулення і  нищення Білих офіцерів не були віднесенні до актів геноциду. Адже ці акти мають всі ознаки геноциду !
        Світ змінюється, давно вже немає Радянського Союзу, але злочини, які тоді чинилися й досі є маловідомими.  Незнання правдивої історії Радянського Союзу  стало своєрідним фундаментом для творіння ворожого до всього нормального Світу -  "Русского міра", некрофільської ностальгії за "ефективним менеджером" - Сталіним.
        В передмові  " Від автора" Кузьма Каздоба писав (С.5) :
              " Я як свідок згаданого періоду, в цій книзі занотував все мною бачене та пережите в засланні на Архангельщині. Мною згадані місцевості і особи, що перебували зі мною на засланні є правдиві. Уважаю за потрібне, перепросити живих друзів по невільничій долі, що без їхнього дозволу згадую їхні імена. Роблю це тому, щоб   спогадам надати документального значення."
          Тому нині спогади Кузьми  Каздоби   "Заметений  шлях"  мають бути виданні Інститутом Національної пам,яті та НАН України, як історичне джерело з Історії України:   наукові коментарі, карти різного масштабу, про ті  місця які згадуються у Спогадах, знакові фотографії, будинків, церков, станцій, міст, містечок, сіл,  в кінці книги мають бути різні показчики.
         В цей трагічний час для України церкви на півночі Росії були перетворенні на тюрми, у яких стояли багатоповерхові нари, навіть 10-поверхові.
          Місцеве населення виловлювало втікачів і отримувало за це винагороду:  чай, цукор та тютюн (С.145). Земля-тюрма !  А тодішні комсомольці ходили з револьверами і були найпершими помічниками ГПУ.
         Ув,язнених тоді називали по-гібридному :  спецпереселенці, які мали право  жити у спецпосьолках...(С.174).
        Вже тоді нищили кладовища спецпереселенців, замітала сліди тодішня влада (С.258).
     Книга  Кузьми Каздоби має бути у кожній українській бібліотеці. До неї має бути  написане розлоге  резюме, яке має бути перекладене тут на  головні світові мови !
   Без Розкуркулення - Голодомор 1933 року міг і не відбутися, тоді могла повстати вся Україна під керівництвом заможних, ініціативних хліборобів своєї країни....
      Сталін і радянська влада знищила "куркулів як клас" і що з цього вийшло ??
          Ще при живому Сталіні (1950р.)  Радянський Союз почав закупляти зерно на Заході.
  США у 1963 році продала 12 млн. тонн зерна СРСР.  А у 1964 році кожна третя буханка радянського хліба випікалася із імпортованого зерна.
           У 1989 році Радянський Союз закупив  37 млн. тонн зерна  і розплачувався за нього тоннами справжнього золота, з меншуючи таким чином золотий запас...
          Половина зерна цього була з США, а ми ще збиралися воювати з цією країною...