Гончарівська бронзоливарна майстерня ранньоскіфського часу та історія Буська.

         Тернопільський археолог Василь Ільчишин вивчаючи Висоцьку археолгічну культуру, біля села Гончарівка  Золочівського району Львівської області відкрив пізною осінню бронзоливарну майстерню ранньоскіфського часу.
         Інформаційний ресурс "Золочів нет" взяв навіть у нього інтер,ю на фоні розкопок і білого снігу 19 листопада 2016 року і виклав це у ютубі.
        Знаходженням такої майстерні є унікальним фактом для цілої Східної Європи!  Інформацію про цю майстерню я дізнався з газети львівської і написав про це у своєму блозі - "Гончарівська сенсація" за 13 грудня 2016 року.
        З відео В. Ільчишин висловив думку, що у Гончарівці в давнину спинились мандрівні майстри бронзоливарної  справи, щоби тут підзаробити, і що тут йшов торговий шлях ?..
         З 2000 року кожен рік Інститут археології   ЛНУ  ім. Івана Франка проводить свої дослідження у місті Буську на чолі з Н. Стеблій та  П. Довганя.
         В результаті чого виявилося, що Буськ безперервно був заселенний "з пізнього палеоліту і до наших днів"  - альманах "Клекіт бузька" Буськ "Бужани" 2018 , С.27.  І для фортифікаційних робіт Буську було найлегше.  На С. 75  альманаху подано мою статтю "Про походження назви Красне", яка була надрукована у Буській районній газеті "Воля народу" за 1 лютого 1995 року. У статті йдеться, про те, що у місцевостях з назвами - Красне, Красна гірка, Красний кут, став - у давнину збиралося військо, воїни для навчання військової справи. Тобто тут був полігон військовий !
          Від Красного напряму до с. Гончарівка 12 км. Очевидно, що землі Гончарівки входили до Красненського  полігону і тут зупинилося скіфське військо, як тепер кажуть для боєвого злагодження з місцевим воїнством, для дорозвідки, для координації з іншими частинами скіфського війська.
      За Клавдієм Птолемеєм за Віслою починалася Германія.  Також, очевидно, що у наших предків були проблеми з завіслянами і на допомогу їм прибуло військо з центральної Скіфії.
       Велике військо кожен день потребує чимало провіанту, його можна отримати полюючи на дику звірину, а  це звичайно розтрата стріл до лука.... Ось і скіфські майстри-зброярі тут організували на місці відливання і виготовлення бронзових наконечників для стріл.
        Як розповідає В. Ільчишин, ця памятка бронзоливарна майстерня проіснувала недовго - це цілком логічно.  Засурмили сурми і скіфське військо рушило у похід на ворогів (залишивши цікаві артефакти для майбутніх дослідників:)).
        Валерій Грицюк "Військо скіфів" (озброєння, організація війни, та військове мистецтво)" Київ-Чернівці "Місто" 2009 року видання, присвятив цілий параграф С.145-147 -  5.4 " Дії скіфського війська в центральній Європі". Ось цитата звітам, С. 146 :
                 " На заході скіфське військо дійшло до верхів,їв Ельби (район сучасного м. Часлав-Градек) і середньої течії Одеру, на півночі - району сучасного м. Кам,янця на Віслі. Поблизу ріки Одер в околицях містечка Феттерсфельд (Віташково), було виявлено поховання скіфського військового вождя кінця 6 ст. до н.е.. Археологічно засвітчено напади скіфів на городища Смоленице-Мольпір,  Стжегом, Віцина, Польяновіце...".
        Територія давнього Краснянського  військового полігону й далі потребує уважного  і комплексного дослідження нашими істориками...