Геродот та карта Скіфії.

Геродот, описуючи Скіфію доволі перекрутив її географію та історію двох Скіфо-перських війн 529 і 519 рр. до н.е. - так що кожен скіфолог малює свою  Карту розміщення скіфських племен, а в історії війн фігурує тільки одна Скіфо-перська війна з Дарієм Першим 519 р. до н.е.??
Таку позицію Геродота автор (Т.Д.) собі пояснював заздрістю афінської верхівки до непереможених скіфів, адже самим грекам потім довелося воювати з персами кілька десятків років (500-449 рр. до н.е.).
Але недавно прийшло ще одне розуміння того, чому Геродот так познущався з Скіфії !?
Геродот, очевидно, користувався картою Скіфії, якою володіли афінські стратеги, тобто це була секретна карта.
Якщо детально і точно розказати про якусь місцевість чи державу, то на основі цієї розповіді (тобто текстової карти) - можна накреслити свою карту хоч і схематичну за характером, але досить таки точну !
Адже головне для війська віддалі між важливими об*єктами: містами, фортецями, річковими переправами, морськими портами, гаванями, гірськими перевалами...
В описі Скіфії Геродотом є віддалі: і 7 -денна  пустеля, 14-денний шлях, а також - 40,11, 10, 20, 15,4, 5 - "днів шляху". Але крім того ці віддалі фактично неможливо індентифікувати на сучасній карті України ??, адже Геродот подає неповні дані тих шляхів ?!
За описом річки "Пантікапа" Геродотом - тут явно підходить нинішня ріка Інгулець !
В часи Скіфо-перських війн місто Пантіканей вже карбувало свою власну монету (В.М. Зубарь, А.С. Русяева "На берегах Боспора Киммерийского" Киев 2004, С.25), тобто місто було повноцінним і самостійним містом у Скіфській федерації ! А Геродот писав, що усі скіфи "кочівники і не мають ні міст, ні фортець" (п.46), а це місто вибивалось  із його загалом фальшивої  розповіді про скіфів.
Тому для допитливих соплемінників він Пантікапом іменує річку у Скіфії, яку більше ніхто з античних авторів не згадує зовсім !..
Ще Геродот описуючи племена, які проживали вздовж Гіпаніса (п.17) добавляє сюди "неврів" ? У нього Тірас-Дністер починався з великого озера (п.51) і це озеро розділяло скіфів і неврів. Неври - жителі Карпатського регіону і тому не могли проживати на берегах Південного Бугу !?
Подібним чином Геродот поселяє якусь частину будинів , десь далеко на схід від Скіфії ?..
Таким чином усі перекручення фактів по Скіфії Геродотом є штучними і їх не можна пояснювати незнаннями історика !
Вірогідно, що тодішня грецька Карта Скіфії була подібною до "Таблиць Певтінгера" ...

 

Волинський кремінь.

Як волинський кремінь посприяв формуванню українського народу !?.
Ось читаємо  підручник І. С. Винокура, Д. Я. Телегіна "Археологія України" видання друге, доповнене і перероблене, Тернопіль 2008, С. 104 :
"У копальнях городоцько-здовбицької і стжижовської культур видобували кремінь з якого виготовляли знаряддя, що часто ставали предметами обміну. Сокири, ножі, вістря списів, серпи з волинського кременя знаходять далеко за межами Волині: аж до Вісли на заході і Дону на сході".
В чому тут особливість, унікальність ситуації, яку не помітили автори підручника, чи порахували за звичайне явище ??
Щоби вироби із волинського кременю попали на береги Вісли чи далекого Дону потрібно щоби племена, які в той час проживали на цій території, проживали у мирі і дружбі !!!
Подивимось ще раз у згаданий підручник, що це були за часи і коли іменно це відбувалось.
С.101 :" Городоцько-здовбицька і стжижовська культура займала практично одну й ту саму територію Волині. Спочатку тут розвивалась перша, пізніше - друга, їх пам*ятки виявлено на Західному Бузі і правих притоках Прип*яті - Турії, Стоході, Стирі й Горині..."
За Підручником згадані вище археологічні культури належать до 25-17 ст. до н.е. і 17-15 ст. до н.е. - тобто маємо цілу тисячу років у Бронзовій епосі, коли волинські вироби з кременю об*єднювали праукраїнські племена в один народ за допомогою: предметів, мови звичайно, і родинних зв*язків !!!
Адже східною границею між Скіфією і іншими народами перший історик України називає річку Дон-Танаїс, Геродот кн. 4, 21: "... Якщо перейти ріку Танаїс, там уже не Скіфія...".
Клавдій Птоломей "Географія" кн.3, гл. 5 :" Із заходу Сарматія (Європейська) обмежується рікою Вістулою (Віслою), частиною Германії, яка лежить між її витоками і Сарматськими горами ( Західні Карпати) ..."
Широке використання волинського кременю привело до формування ще у давніх часах українського народу ! Адже кремінь має властивості скла, гострі ріжучі краї, а ще він досить легко тріскається, розбивається. на дрібніші скалки, частини. Попри Бронзовий вік, кожна тодішня сім*я користувалася виробами із кремнію, бо бронза була тоді дорога і дуже дефіцитна.
Звичайно в Україні є й інші види кременю , але волинські " унікальні пластові утворення (мають) потужність  0,9 - 2,2 метри " - "Географічна енциклопедія України" Київ 1990, т.2 С. 223.
В кінці 90-х років 20 ст. я побував у м. Маневичі Волинської області. І бачив там на краю містечка рів прокопаний, очевидно для прокладки кабелю рів  і викид землі з рова, який був дуже густо перемішаний з осколками кременю, а "земля" - це майже чистий пісок. Це тоді мене дуже вразило. Тепер зрозуміло, що тут був один з Волинських крем*яних комбінатів, який поставляв свою продукцію у межиріччя Вісли та Дону . 
Волинський кремінь від інших кременів відрізняється своїм виглядом і своїми властивостями для обробки, і вироби з нього легко можна відрізнити від інших. Тобто волинський кремінь ще був, як своєрідний індикатор - "свої" та "чужі" .
Кремінь дуже цінувався ще в Неоліті, й зараз на зораних полях України можуть Вам трапитись фрагменти неолітичної кераміки із дрібними кусочками кременю, якого додали до глини, коли ліпили якусь сакральну, неолітичну посудину.
Волинський кремінь, очевидно, на тодішньому Донбасі мінявся на місцеві мідні вироби. Мідь тут добували в басейні ріки Бахмут із мідистих пісків...

"... слід Гераклової ноги..."

Напевно усі пам*ятають оце повідомлення Геродота кн.4, 82 : 
"... біля ріки Тіра (Дністер) на скелі показують слід Гераклової ноги, схожий на слід людської ноги, але він завбільшки у дві стопи".
А-а-а - це самі елліни придумали, щоби Скіфська земля їм була ближча ! Стоп, стоп шановні, до вчорайшого дня я також так думав.
Ще згадаймо генеологічну легенду про походження скіфів від Геракла (Геродот  4, 8-10) і змієногої діви, яка проживала у Гілеї в пониззі Дніпра.
- Справжнє еллінство ! - скажете Ви і я погоджусь з Вами.
Але в п. 59 Геродот кн.4 перелічує скіфських богів і серед них є "Геракл" і "Арес" !? Поголовна більшість дослідників і науковців просто думає, що тут Геродот не назвав їх "скіфських" імен ?!
Стефан Візантійський, цитуючи давніх авторів писав: " що скіфи - фракійське племя, що Абії - скіфське племя має також фракійське походження"  - "Українознавство" кн.1 Київ 1996, С. 108, 113 .
Якщо насправді Геракл і Арес мають пряме відношення до Скіфії, до її богів - тоді повідомлення Геродота "про слід Геракла" має зовсім інше "не тимчасове" значення !!!
Це значить, що "слід Геракда" входив у якесь серйозне культове священне місце у Скіфії ?? Подумаємо, де воно могло бути ?
У нижній течії Дністер-Тірас широка рівнинна ріка, прекрасно може слугувати границею між племенами, народами. Будь яка можлива тут скеля - губиться серед водного простору.
У верхів*ї Дністра було велике озеро, яке розмежовує землі скіфів і неврів (Геродот 4,51), сьогодні це Комарнівські дністровські болота  на Львівщині.
Залишається у нас Середній Дністер (тут зокрема є 250 км Дністровський красивий каньйон) тут скель є чимало, але якщо рахувати, що святилище Геракла на Дністрі можливо було "прив*язане" до якоїсь однієї з головних переправ через Дністер, то кількість можливих місць, де могло бути це Святилище дуже вже конкретизується.
Дані археології, етнографії, топоніміки і т.п. можуть посприяти віднайденю Святилища Геракла на Дністрі ! І це буде без сумніву сенсація у сфері світової античності !
Ще Геродот кн.4, 11 розповідає про конфлікт в середині кіммерійців, які до приходу скіфів проживали на землях Скіфії. Убитих в тому конфлікті кіммерійців було поховано біля Дністра, а скіфи "знайшли країну незалюдненою" Скіфію . Цілком, очевидно, що це вигадка Геродота, але вона могла опиратись на якийсь реальний воєнний конфлікт, який тут відбувся, ще до Геродота і про який пам*ятало місцеве населення.
Відомі Михалківські скарби  знайдені недалеко Дністра датуються 900 - 830 рр. до н.е. і 830 - 750 рр. до н.е. - М.Бандрівський, Л. Крушельницька "Золоті Михалківські скарби та їх доля" Львів 2012, С. 102 ...

20 днів шляху до меланхлейнів.

Геродот у своїй "Історії" кн.4 про меланхлейнів згадує 7 раз:
п. 20 Він розповідає, що меланхлейни "народність не скіфська" і живуть вони на північ від царських скіфів.
п. 107 "Меланхлейни одягаються в усе чорне, звідки і їхня назва, а звичаї у них скіфські" ?
Очевидно, що Геродот користувався різними джерелами, де один автор рахував, що меланхлейни подібні до скіфів, а інший це заперечував.
Параграфи 102, 119, 125 , які розповідають про нараду царів, які були у складі Скіфії і про те, як скіфи водили персів у землі меланхлейнів, андрофагів і неврів я рахую вигадкою Геродота, чи його попередника.
В п. 100-101  описаний "скіфський квадрат" - я також рахую його вигадкою. Просто там співпало кілька чисел, але повідомлення Геродота про те, що "меланхлейни живуть на півночі від Скіфії 20 днів шляху" (706,4 км при стандартному стадію у 176,6 метра) варте уваги усіх дослідників !
Від Ольвії прямо на північ 706,4 км це дуже багато і ламає усі схеми скіфологів, які бачать територію Скіфії дуже обмеженою і невеликою, іще вони безмірно вірять Геродоту..
Ось, як виходить з цієї проблеми сучасний український скіфолог В.Ю. Мурзин "Скифская проблема глазами автора" Киев 2014, С. 65 - " под днями пути" понимаем дни довольно медленной перекочовки" ?? "День шляху" - це стандартизована міра, відстань і її ніяк не можна змінювати !
Північніше Черніговщини була давня українська земля - Стародубщина, яка нині належить РФ.
Отож міряємо 20 днів шляху від Ольвії, Дніпровську переправу долаємо або  біля Трахтемирівського скіфського городища, або біля Ходосівського ( біля Києва) також скіфського городища і  опиняємося в центрі Стародубщини давньоукраїнської. Можливо ця відстань була в 21 або у 22 дні шляху, але для свого "квадрату" Геродот її округлив до 20.
Є науковці, які говорять, що народи (етноси) почали інтенсивно формуватись у бронзову епоху. Нагадаю, що Скіфські часи - це залізний вік, який настав після бронзи.
Тобто територія Скіфії на півночі сягала усі давньоукраїнські землі !!

Криза у Скіфії в 3 ст. до н.е.

Ось, як про цю кризу пише сучасний український історик К.П. Бунятян "Давнє населення    України" 1999, С. 194 : "... Скіфи ж буквально зникли фізично. На початку 3 ст. до н.е. північнопричорноморські степи де нещодавно вирувало життя запустіли. Лише наприкінці 3 ст. - на початку 2 ст. до н.н. тут з*явився новий кочовий народ - сармати, які просунулися сюди з-за Дону".
Що спричинило кризу ? Вірогідно, на це питання аргументовано відповів інший сучасний український історик Н.А. Гаврилюк "  Экономика Степной Скифии" Киев 2013, С. 502-540 . ( В основному можна рахувати, що ця проблема вирішена.)
Виявилось, що при постійному і інтенсивному випасанню   в Степу худоби - в Степу змінюється якість трави, залишаються трави шкідливі і малоцінні, а сам занепад кормової бази  має кілька ботанічних етапів. Змінюється до певної міри тваринний світ, збільшується поголів*я сайгаків і сусликів, а також саранчі і коників.
Хто носив на шиї золоту пектораль ( чи бачив її на фото), яку знайшов Б.М. Мозолевський - той на її кінцях міг бачити коників із чистого золота, явний признак деградації Степу :))
При зменшені кількості трави: сухої чи зеленої на голій землі - включалась ще одна велика причина Кризи - Сонце: воно весною і літом дощенту висушує землю на якій вже нічого не може рости ...
І люди покидають пустельну землю. Ресурсний кризис у степу долається за 100-150 років. ( С. 534 Гаврилюк).
Очевидно, що для населення Степової Скіфії ця Криза була великою психологічною і світоглядною травмою - "кара богів " ? Воно навіть після того, як поновився трав*яний покрив Степу - не вступили у боротьбу із прийшлими сарматськими племенами.
До певної міри Скіфія збереглася, адже Гелланік згадував про скіфське племя - амадоків і країну Амадокію. Геродот, акуратно змовчав про амадоків, бо це розбивало його теорію, що скіфи були тільки кочівниками.
Про амадоцькі гори, озеро і місто Амадока згадує Клавдій Птолемей ( 2 ст. н.е.), а точніше це часи 1 ст. до н.е.! Ще К.Птолемей згадує про народ "скіфо-аланів", які за моїми дослідженнями проживали на лівобережжі Дніпровому: Азовська височина - це Аланські гори за К.Птолемеєм ! Ця назва скіфо-алани свідчить, що вони зберегли свою індентичність із давньої Скіфії. Вірогідно, що й кочові скіфи в басейні Сіверського Дінця ( за Геродотом - скіфське царство Тіссагетів) відступили у північні землі і збереглися ...
Після Кризи 3 ст. до н.е. Скіфія не відродилася, але  саме населення Степу, Лісостепу, Гір і Лісів не змінилося докорінно, тай не могло, а продовжувало жити вже в дещо інших суспільно-політичних реаліях !:))
За Стефаном Візантійським у "Етніці" сказано, що "скіфи - фракійський  народ" ! А це значить, що Степова Скіфія була заселена із Заходу на Схід !! Без всіляких там іраномовних чи азійських народів ! Імена скіфських богів за Геродотом не мають нічого спільного із іранськими богами !?
 

Работоргівля у Скіфії.

"Работоргівлю" не вдалося помістити у попередню статтю. Отож  повертаємось до книги Н.А. Гаврилюк "Экономика Степной Скифии" Киев 2013, де авторка "Хліботоргівлі" присв*ятила всього 4 сторінки своєї книги, а "Работоргівлі" аж 35 сторінок ( з 452 до 486). 
На С.456 взнаємо, що тема  скіфо-еллінської работоргівлі нашою наукою ще фактично не вивчалась. Далі Гаврилюк розповідає , які є наукові центри у світі, що вивчають тему рабства, які видання, які праці науковців. Все нормально, але коли авторка прямо зачіпає Скіфську історію виникають непрості питання на предмет трактування нею цієї історії !? Ось цитати із книги Гаврилюк:
С.475 : "... очевидно, что Степная Скифия могла предоставить на античный рынок в качестве первичного энергетического  ресурса рабов пригодных лишь для преимущественно несложной производственной деятельности ..."
С. 484 : "... Скифия могла предоставить неквалифицированную рабочую силу - рабов для горного дела, каменоломен. Поэтому скифские имена редко встречаются в эпиграфике метрополии".
С. 485 : " Поздние источники сообщают о вывозе рабов из Скифии. Полибий отмечает высокое качество доставляемой оттуда рабской силы ( Polyb, 1V, 38,4 ). Свидетельства Полибия подкрепляются сообщением Павла Оросия о попавших  в результате войны Филиппа !! Македонского и Атея в рабство скифов, когда в   рабов было обращено 2000 скифских мальчиков и женщин (Oros, !!!, 13, 4)."
Коментар Т.Д. : Роздуми Гаврилюк про якість рабів із Скіфії трохи суперечить свідченню Полібія ?! Безумовно Полібій правий, але виникає нове питання: Чому скіфських імен майже немає в написах (епіграфах) в Елладі ??
Вже з 7 ст. до н.е. існує велика держава Первісна (Геродот кн.4, 99) Скіфія: від Дунаю, Вісли до Дону, від Прип*Яті до Чорного і Азовського морів. Першою столицею цієї Скіфії було тогочасне  велике городище біля м. Немирів на Вінничині.
"В античному світі склалась стала літературна традиція щодо скіфської непереможності." - В.Грицюк "Військо скіфів" Київ 2009, С.115. Звичайно, що ця традиція склалась не на пустому місці. Класична (Первісна) Скіфія (7-3 ст. до н.е.) фактично прийняла участь тільки у двох великих війнах за весь час існування: 529 р. до н.н. - скіфська цариця Томіра на Кавказі розгромила 200 тисячне військо перського царя Кіра Великого і сам він загинув у цій війні. У Скіфії тоді  було багато полонеих з цієї армії.
У 519 р. до н.е. знову перський цар Дарій ! хотів завоювати Скіфію, але втрати його війська були тільки 80 тисяч чоловік, а самому вдалося врятуватись втечею разом з військом із Скіфії. Проти нього тоді воювали: Ідантірс, Скопасіс і Таксакіс  царі скіфські !
У 331 р. до н.е. Олександр Македонський послав свого полководця Зопоріона (очевидно на кораблях) із 30 тисяним військом, щоби він захопив скіфську Ольвію і створив таким чином тут базу підтримки для походу самого О. Македонського у Скіфію. Але скіфи разом із ольвіополітами розбили цей експедиційний корпус, ніхто не врятувався втечею ! О. Великому прийшлося із злості спалити Персополь і  підправити свої плани :))
Скіфи могли торгувати рабами, яких захопили в полон при походах на сусідні народи, держави.  У розряд рабів самі скіфи могли потрапити при зміні влади у Скіфії.  Скіфи, які програли це змагання і залишились живими, але були продані в Елладу у рабство. Звичайно, що їх не було багато і вони не були тупуватими, скоріше всього вони були близькими родичами програвшого претендента.
При цитуванні П. Орозія Н. Гаврилюк зробила дві помилки: неточно вказала координати цитати і кількість полоненних скіфів. На щастя книга Павла Орозія у мене є і називається вона " История против язычников" Санкт-Петербург 2009, С.204 (віримо, що колись буде і український переклад). Павло Орозій кн.3, 13: 
"6.Филипп, сняв с Византия осаду, всеми силами обратился к Скифской войне, в завязавшейся же битве скифы, хотя они и превосходили и числом и доблестью, были побеждены коварством Филиппа ( ??? - Т.Д.) 7. В ходе этой битвы было захвачено двадцать тысяч детей и жен скифского народа ... 8. Однако, когда Филипп возвращался назад путь ему преградили войной трибаллы... в ее ходе Филипп столь тяжко был ранен в бедро, что (македоняне) решили что царь погиб, обратившись в бегство, побросали награбленное".  А "награбоване", очевидно вернулось додому ?:))
Якби насправді Філіп переміг Скіфію, то ця війна чи битва була би описана багатьма античними авторами з великим апломбом, але цього зовсім немає !! Це була би велика сенсація світового масштабу, але це доволі проста вигадка П. Орозія, яку потрібно дочитувати до кінця :))
Тема відносин Філіпа, О. Македонського із Скіфією, царем скіфським Атеєм ще нерозроблена, неопрацьована українськими чи іншими істориками, тому й виникають, ось такі неприємні історіографічні моменти ..

Хліботоргівля і работоргівля.

Цього вересня 2015 року на Львівському Форумі видавців з рук  видавця Олега Філюка я купив книгу Н.А. Гаврилюк " Экономика Степной Скифии 6-3 ст. до н.э." . Це вже 2 - видання, перероблене  і доповнене, вийшла у Києві 2013 році, сторінок 712, тираж всього 300 примірників, "наукове видання". На титульній сторінці написано: " Национальная Академия Наук Украины. Иститут археологии." Далее С.4 : "Рекомендовано к печати Ученым советом Иститута археологии НАН Украины. Протокол № 10 от 17.10.2013 г. Рецензенты: Березанская С.С., доктор исторических наук; Крыжицкий С.Д., член-корресподент НАН Украины; Научный редактор Шрамко Б.А., доктор исторических наук".  
Книга цікава, на російській мові, але я її ще всю не прочитав. Особливо мене зацікавили два розділи з цієї книги: Хліботоргівля, яка займає сторінки від 448 до 451 і Работоргівля від 452 до 486. Перечитував  кілька раз і відкладав, поки не зрозумів - де ця собака дохла зарита !:)) Хліботоргівлі авторка присв*ятила всього 4 сторінки своєї великої праці. В цьому розділі Гаврилюк заперечує, що у Скіфії була розвинута хліботоргівля !? Читаємо на С.448 згаданої книги ось таке:  "Критический взгляд на эту точку и подобные точки зрения показывают, что она базируется на достаточно вольной интерпретации одного-двух фрагментов письменных источников". Йдеться про античні джерела, які свідчать про хліботоргівлю у Скіфії, але авторка навіть не подає коротких координат тих письмових "фрагментів", які засвідчують скіфську  хліботоргівлю, не подає  ніяких аргументів щодо правдивості чи неправдивості їх. У грубечій книзі Гаврилюк незнайшлося хоча би півсторінки, щоби все це викласти !?
Вона посилається на гіпотезу А.Н. Щеглова (1987 р.), який доводив неможливість хліботоргівлі у Скіфії, але Гаврилюк не наводить аргументів і Щеглова  , хоча би коротко ?? Цю гіпотезу підтримали ще зокрема Крижицький, Отрешко і наша авторка... Ось аргументи Гаврилюк: на користь гіпотези Щеглова на С. 449 :
1. Що етнографічні кочівники ніколи не займались торгівлею зерном !? І наводить приклад із донськими козаками ! Станичники - стали кочівниками ?:))
2. Далі Гаврилюк наводить два аргументи, які буцім-то заперечують "якобы (хлеб) перевозили из Лесостепи" ? "Во-первих ..." пише, що землеробство в Степовій Скіфії не "фиксируется..." ?! Але тут явна підміна понять ! Степова Скіфія і Лісостеп - це різні поняття і регіони !!! "Во- ваторих ..." тут Гаврилюк розповідає про Ольвійську хору, але це приморська частина Степової Скіфії, яка навіть не сусідствує з Лісостепом ??
Чи вчитувались наукові рецензенти в таку  "цікаву" аргументацію ???
Далі Гаврилюк пише, що скіфським царям було важко зрозуміти "тонкости хлебной торговли" ??? Тут хочеться згадати скіфського царевича, мудреця Анахарсіса, який народився і виріс у скіфо-еллінській сім*ї !?
На сторінці 450 Гаврилюк говорить про великі труднощі транспортування зерна на великі віддалі (  мова очевидно йде про вози ?).
Але ж тоді існував річковий транспорт - човни, які запросто ріками і їх притоками численними доставляли зерно до античних міст і поселень на берегах Чорного моря. Ось головні ріки, які тоді і сьогодні впадають у Чорне море із території Скіфії : Дністер, Південний Буг і Дніпро (Борисфен) . 
В кінці 4 ст. до н.е. Ольвія випустила золоту монету із зображенням голови Деметри !!! Думаю, що шановні читачі знають, що Деметра - це грецька богиня землеробства і родючості ! Золоті монети дуже рідко карбувалися на наших землях, а тут така монета, тай ще з таким символом ! Цей непростий артефакт так і пропалює круглі дірки у недолугій гіпотезі Щеглова і його прибітчиків...
Згадаймо Геродота, свідчення якого зовсім не згадала Гаврилюк у своєму дослідженні, а це доволі грубе порушення наукової об*єктивності! Геродот книга 4,17:  
"Вони (алізони) і калліпіди взагалі мають такий спосіб життя, як і скіфи, але сіють і їдять пшеницю і цибулю та часник і сочевицю та просто. Над алізонами живуть скіфи-оратаї, які сіють пшеницю не для їжі, а на ПРОДАЖ. ... Оці народності живуть уздовж ріки Гіпаніса (Пд. Буг) на захід від Борисфена (Дніпра) ".
У цьому невеликому фрагменті Геродота бачимо не тільки того, що вирощували скіфські племена, але й характер їх зернового виробництва, а ще їх розміщення відносно рік регіону ! Навіть не знаю, якими аргументами можна заперечити цю достовірну і правдиву інформацію Геродота ??
Відкидання земель Лісостепу, як частини Скіфії -  наша наука дуже звужує саму Скіфську історію, обіднює, вихолощує наше минуле ! Це фактично є продовженням хибної, антиукраїнської тенденції ще царськоросійсько-радянського розливу, щодо применшення і негативізації Скіфської історії.

Останній кидок імперії.

В кінці 2 ст. н.е. Боспорське царство, залежне від Риму    , разом з римським військом  завоювало землі Нижнього Дніпра і весь Кримський півострів.
4 лютого 211 року  до влади у Римі приходить Каракала, син першого "солдатського імператора". У 212-214 роках цей римський імператор воює проти "племен Карпатського регіону" (О.Г. Бандровський 1992).
У липні 1862 року до одного з музеїв Львова з села Мишків Заліщицького повіту (Тернопільська обл.) була привезена бронзова рука з посвятою: " Юпіперу Доліхену Всеблагому Найвеличнішому Гай помічник центуріону, Першої іспанської когорти кінної п*ятисотеної виконав обітницю з зажоволенням, гідно" - прочитання Бандровського. (Сьогодні іспанці також приїзджали в Новоросію).
Другою знахідкою була римська цегла з написом : "CON.X.MIL.MAVR" - "Десята Мавретанська  когорта " , яка за О.Г. Бандровським "З*явилася в Дакії тільки напочатку 3 ст. н.е." ! Звичайно, що основою цього військового з*єднаня були люди, які народились і виросли в дуже сонячній Африці.
Село Мишків знаходиться у глибокій долині ріки Серет, приблизно за 20 км від м. Заліщики, які за К.Птолемеєм звались - Карродуном. Цілком очевидно, що в районі нинішнього села Мишків стояли римські вояки, які тут охороняли важливу переправу чи міст через напростий Серет.
Римська імперія в часи Каракали відновила контроль над Подністров*ям, яке було завойоване в часи Марка Ульпія Траяна. Найбільш вірогідно проти Траяна воював тодішній цар Сарматії - Інісмей, могилу якого було знайдено недалеко Дністра с. Пороги Вінницької обл.
Для Римської імперії залишилось зовсім небагато, таємно за кілька років підготувати і підтягнути війська із Подністров*я, Дакії, Нижнього Дніпра і Чорного моря... і вдарити по Сарматії-Скіфії. І здійснилась би мрія Юлія Цезаря і багатьох інших римлян і неримлян і самого Олександра Македонського. Тай сьогодні ще такі людці є !
Це був би величезний тріумф. Адже після захоплення частини колишньої Скіфії - Дакії у Римі перемогу святкували - сто двадцять три дні !!! "На сцені билось 10 тисяч гладіаторів, зацьковано було 11 тисяч диких  звірів" (М.О. Машкін).
Але вічний Рим вже був не той, що колись . Сам імператор Коммод (161-192 рр.) хотів Рим переіменувати в "Колонію Луція Аврелія Нова Коммодіана" - "Рим. за редакцією Умберто Еко" Харків 2015, С.164 .! 
Да, шановні - це вам не пармезан чи гусей дунайських трактором давити ?:)) Можливо й Москвобад треба переіменувати !?:)).
4 квітня 217 року в Сирії (справді так - Т.Д.) біля міста Карри Каракала був убитий Оппелієм Севером Макрином, справжнім мавром, який навіть на короткий час став римським імператором.
Напевно , земляки Макрина з Подністров*я йому не раз скаржилися: " Мля, що то за служба у снігах ?? Кому це потрібно !?" І він прислухався до їх побажань.
А десь зимою 217-218 років наші предки зібрались силами і попросили заїжжих римлян на вихід із речами ...
У той час можна було бачити сценку, як один наш прапрадід слинив пальця і тер ним щоку справжнього мавра, а його друзі по службі давали різні поради, зауваження:
- Піску, би взяв з Дністра !
- А, який був би ти, якби цілу зиму просидів над вогнищем !!
- Ну, що - є якісь результати ??
- Є! Як бачите у Римі нарешті, закінчилися натуральні римляни !!!
Гомеричний регіт підняв у повітря чорних пташок, які сиділи на найближчих деревах ...
 Доповнення від 17 листопада 2015 р.: Раніше у своєму Блозі - "Географічя Клавдія Птолемея " - за 6 травня 2013 р.  у пості "Стела боспорських царів із Тернопільщини" написано, що  цю 5-метрову  камяну стелу було знайдено біля с. Заздрість Теребовлянського р-н. на якій вибито тамгу боспорського царя Тіберія Юлія Рескурпоріда (211-218 рр.) правління . Ось як Каракала зібрав усі можливі сили для боротьби із  Сарматією-Скіфією !! Очевидно, що війська боспорські перевезли морем ?

Нижньодніпровські пізноскіфські городища.

Про ці городища я чув вже давно, а ось більш детальніше прочитав про них у товстій книзі Н.А. Гаврилюк "Экономика Степной Скифии" Киев 2013, СС. 540-582 .
На лівому березі Дніпра ( степовий район) було 5 городищ, а на правому 11 городищ. Вони були фортифіковані ровали, валами і навіть кам*яними стінами. Більшість із них існувала від 2 ст. до н.н. до 2 ст. н.е.. Гаврилюк (С.582) пояснює їх зникнення "периодом упадка" й "затухание жизни" ?? "Затухання" чомусь сталось в один момент і майже на всіх  добре укріплених городищах ? Так не буває !
У вікіпедії "пізні скіфи" прочитав, що "З якихось причин життя на більшості нижньодніпровських городищ урвалося на початку 2 ст. н.е. (?- Т.Д.) Цікаво, що слідів насильницького знищення городищ (руїн, згарищ тощо) не виявлено". ??
Отож, що сталося з цими городищами :
Рим з 166-180 рр. н.е. вів виснажливі Маркоманські війни, де крім германських племен у цій війні приймали участь сарматські та інші племена. Крім того Рим ще воював в Азії, а з 3 ст. н.е. Вічне місто накрила велика криза.
Але з 186-193 роках, очевидно, римлянами була організована Боспорська війна, в ході якої було завойовано Скіфське царство у Криму. Землі цього кримсько-скіфського царства , вірогідно, займали і лівобережжя Дніпра із городищами. Страбон описуючи наші землі, зокрема писав, що "до Борисфену (Дніпра) звалася Малою Скіфією" земля.  Тобто землі цієї Малої Скіфії виходили і на береги Дніпра !
Городища, які тут були виконували комунікаційну роль: охороняли дніпровські переправи, броди, з*єднювали різні частини Сакрматії-Скіфії в одне ціле.
Коли ж між двома ворожими державами (Сарматією і Боспорським царством)  проліг кордон по Нижньому Дніпрі, то ці городища стали просто непотрібними і люди з них були переселені в інші місця.
Ще в цій темі люблять згадувати про сарматську царицю Амагу, яка послала загін своїх воїнів, щоби вони заспокоїли кримського царька. За добу вони здолали із запасними конями 1200 стадіїв - це 212 км, якщо брати стандартний розмір стадія - 176,6 метра., але наші дослідники чомусь цю віддаль стараються занизити, хоча вона (212 км) точно вкладається від Сімфереполя до Любимовського городища на Дніпрі. Очевидно, що тут був збір цього кінного загону Амаги, також можливо, що на одному нижньодніпровському городищі була столиця тодішньої Сарматії ?!
Ось, що насправді сталось із нижньодніпровськими пізньоскіфськими городищами, хоча правильніше було би їх називати сарматськими чи аорсівськими !?
 

Державність: Скіфія-Русь-Україна.

Доказати, що державність Русі перейшла в Україну насьогодні неважко. Адже на заході України до Першої світової війни (1914-1918 рр.) активно вживалося слово "руський, русинський" в значені український. Навіть моя мати (р.н. 1927 ) в польській школі мала всього два уроки на тиждень русинської мови.
А ось навести аргументи, що скіфська державність перейшла до Русі ще вчора було неможливо, але сьогодні вони (аргументи) таки з*явились !
Завдяки дослідженям А.С. Бугая відомо, що  багатокілометрові вали "Змійові" будувались для захисту Києва від 150 р. до н.е. до 650 рр. н.е. Після цього Київ і частина південо-східних земель нинішньої  України попала в залежність від держави Хозарії. Цілком очевидно, що тоді скіфська влада перебралась далі на захід праукраїнських земель.
Ось представник західноєвропейської культури, богослов*я, апостол Німечини, англійський монах, названий потім Святим Боніфацієм (680-754 рр.) в одному своєму творі висловив думку, що можливо " Scythia dura " (Сувора Скіфія) не буде охрещена, бо немає місіонерів, які би знали слов*янські мови (Записки НТШ т. ССХХ!!, С.20).
Ця сентенція, цілком очевидно, Боніфацієм була сказана мимоволі, без наміру щось перекрутити чи прибрехати ! А ще з цього вислову святого розуміємо, що Скіфія Сувора була слов*янською !!! Підтвердження цьому ми знаходимо у нашому Руському Літопису, де з самого початку літописець два рази згадує Велику Скіфію і перераховує народи-племена, які туди входять ! Звичайно, що у Давній Скіфії була і степова частина у якій проживали кочові скіфи...
Візантійський автор Лев Діякон, зокрема  військо київського князя Святослава (971р.) називає і россами, і тавроскіфами, але в більшості випадків просто - скіфами !?
Але чи мала ця скіфо-слов*янська влада свій центр, свою столицю ?? Мала ! У світлі цього, зовсім інакше тепер сприймається Аль-Масуді і його повідомлення про державу слов*янську  Валінану, їхнього царя Маджака, якому корились інші племена. Інформатором Аль-Масуді міг бути якийсь київський хозарин, який розповів про "вільних-вольних" скіфів, які проживали в більшості на землях нинішньої Волині, звідки і остання отримала свою назву !?
А на Заході слов*ян майже в цей час перелічує "Баварський географ" і  серед них говорить він про Чурян-Червлян, які мають 325 градів і своє королівство і що від них походять усі слов*янські роди (Л.В. Войтович 2009 р.).
У "Хроніці Європейської Сарматії" О. Гваньїні 1611 р. (Київ 2007р.) С.411 розповідає про три  Русі: Червону (в основному Прикарпаття), Білу (Білорусь) і Чорну (північ Московії). Прикарпаття мало головне своє багатство - соляні джерела з яких випарювали сіль, ще навіть в часи Трипілля!
Велика малодосліджена територія міста Галича (Івано-Франківська область) може претендувати на столицю колишніх Червлян - Червоної Русі !? Пізніше через зовнішні загрози столицю Скіфії перенесли до Пліснеська (Львівська область). На Спеціальній карті України 1650 р. Г. Боплана біля відомого Олеська зображено велике озеро (плесо) довжиною більше 4 км. Безсумніву у давнину воно було більшим, а менші озера ще були на витоці Західного Бугу і притоки Дністра - Серету? В майбутньому геологи підтвердять існування тут кількох озер навколо самого Пліснеська.
Під 903 роком наш Літопис повідомляє: "Коли Ігор виріс, він ходив у походи, вслід за Олегом, і кожен слухався його. І привели йому жону із Плескова (Пльскова) на ім*я Ольга". Відбувся династичний шлюб, який об*єднав землі Подніпров*я і Півночі, що завоювали варяги і прадавні землі Скіфії...
А ось, що пише Наталія Полонська-Василенко т.1, С.96: " Характеристично, що київський митрополит Іларіон у своєму "Слові о законі і благодаті", написаному до появи "Повісті времених літ." веде рід князів України-Руси від Ігоря, а не від Рюрика". Кому й сьогодні вигідні Рюрики - то ми добре знаємо ?:))
У Лотарінзькій хроніці під 959 роком згадано  "Ольгу - королевою Ругів" ?? Можливо, всетаки потрібно називати нашу Ольгу княгинею-королевою, або просто - королевою, адже князь менше цілого !? Про ругів - союзників гуннів пише Йордан, пізніше вони переселяються на береги Босфору і Мармурового моря (п.226). Цілком можливо, що руги були вихідцями із Скіфських земель ? А балтійським народом їх "зробив" сам Йордан ??
Крім того назва новоствореної держави Русь, ще не затвердилася на політичній сцені, і усі були в пошуках коріння й назви для цієї держави.
До останнього часу я не міг зрозуміти: Чому перша згадка про місто Галич у Літописі Руському така пізня - лише 1140 р. ?? Тепер зрозуміло, що колишнє Скіфське царство-королівство (Західна Україна) увійшло в склад Русі, як єдина, ціла впорядкована, одержавлена територія, де не було потрібно комусь доказувати на предмет приналежності до когось, чи чогось :))
Отож українська державність починається з 7 ст. до н.е. і перший наш скіфський цар звався - Спаргапейт (Геродот 4,76). Будемо надіятись, що колись з*являться банкноти Національного Банку України-Русі-Скіфії із зображенням царя Спаргапейта !?
...більше про кн. Ольгу можна прочитати тут на блозі стаття за 10 січня 2014 р. "Княгиня Ольга родом з Плісниська"...

Києву 5315 років .

Ніколи не думалося, що прийдеться писати про часи зааснування Києва-Самбатаса-Кізовії, але історичні факти склались в ось таку можливу конструкцію нашого минулого. Отож шановні, глянемо на цифри: звідкіля вони взялись, і як арифметично склали ймовірну кількість років нашій Столиці. Отож по-пунктам:
1. У 8213 р. до н.е. сталася так звана "Білінгенська катастрофа" - заламався Скандінавський льодовик і на наших землях трохи потеплішало - замість прильодовикової тундри появились холодні сосново-березові ліси  (Л. Залізняк 1994, С.61). Звичайно, що у цих лісах ще не було плюща, адже він виходець із субтропічних гірських лісів Євразії.
2. Є така наука  - палеоетноботаніка. Вона встановила, що неолітичні землероби, які прийшли з Ближнього Сходу до нас, принесли з собою такі перші одомашнені рослини: плінчасті пшениці: однозернянку і двозернянку, голозерновий і плінчатий ячмінь, а з бобових: горох,    чечевицю і віку ервілію. І сталося це в 5500-5000 рр. до н.е. (Г. Пашкевич 2002, С.286). Це початок Трипілля. Можливо тодішні "трипільці" принесли з собою щей розсаду плюща - цієї незвичайної для них рослини !? Можливо, плющ якимось природнім шляхом прийшов сам на праукраїнські землі ? Думається, що у майбутньому науковці на це питання знайдуть відповідь.
3. У 1996 році Старокиївська археологічна експедиція біля площі Львівської, що у Києві зробила розкопки на 1500 метрах квадратних, ну це приблизно чотирикутник із сторонами 30 на 50 метрів. Піврозкопу там займало укріплене поселення трипільської археологічної культури ! Датується це поселення 3400 - 3200 рр. до н.е. Загалом на нинішній території Києва знайдено 21 об*єкт трипільської археологічної культури .
Історична особливість "Львівської площі" в тому, що в часи Київської Русі тут були так звані Жидівські ворота, тобто тут йшла західна границя руського Києва ! Як пишуть науковці в цьому місці спостерігається "складний вузол фортифікаційних споруд" !
Найбільш вірогідно, що руські фортифікатори Києва тільки повторили в масштабі один до одного трипільських майстрів ?! І хоч оборонний трипільський рів був глибиною всього один метр і шириною 2,15 м, то скоріше всього цей рів маркував тогочасну міську територію Києва. Період трипільського Києва характеризувався "розквітом культури та розвитком протоміст. Розквіт гончарного ремесла, металобробки..." (Н.Б. Бурдо , М.Ю. Відейко  2008, С.74).
Прості сільські поселення можуть зватись - Вишневе, Зарічне, чи там Октябрьськоє :)), а от іменування міста, та щей столиці - це вже серйозна справа громади !
Відомо, що грецька мова найскоріше відокремилась від індоєвропейської мовної сім*ї, а це певною мірою говорить про  сиву давнину вживання нашими предками спільного слова із праеллінами - "кізовія" - "плющеносна", щодо первісної назви Києва - Кізовії !
Беремо середнє арифметичне від трипільського укріпленого поселення, що на Львівській площі, це буде 3300 років до н.е., добавляємо нашу еру - 2015 років.. . і  виходить - 5315 років Києву ! Все просто, ніяких махінацій !:))
Загалом, можна сказати, що насьогодні ми знаємо тодішню назву одного (першого) трипільського міста Кізовії-Києва !!!

Київ - Самбатас - Кізовія.

Коли мені давніше вдалося розгадати назву Києва - "київ", то виникло нове питання: А чому для назви столичного міста була вибрана така простяцька, профанна назва - Київ !? У Слов*янщини є чимало населених пунктів, які мають назву Києвець, Кияни і знаходяться біля річкових переправ. Їх жителі займались тим, що перевозили, переправляли людей тут з одного берега на  інший, і за це цілком вірогідно отримували винагороду. "Киятити" - значить відштовхуватись києм від берега, від дна річки.
Нагадаю, як  виглядала комунікаційна схема давнього Києва. В районі нинішнього Києва у Дніпро з лівого боку впадає Десна, яка тут творить кілька великих островів і тому тут просто переправитись з правого берега на лівий Дніпра неможлива. На одній з проток Дніпра, яка звалась у давнину ріка Почайна були всі умови для облаштування річкового порту. Від Почаївського порту вверх по Дніпру (по карті) до м. Вишгорода 14 км - тут була переправа, яка вела на правобережжя Десни, а переправа, яка вела на лівобережжя Десни була у Видубічах, а це 10 км нижче від Почаївського порту. Щоби мати доходи від цих двох важливих дніпровських переправ Києву потрібен був сильний військовий гарнізон і флотилія річкових човнів. І Київ все це мав.
Кельтська назва Києва за Клавдієм Птолемеєм - "Бодін" - військо ! Картографічні дані для "Географії" К.Птолемея збиралися в часи Гай Юлія Цезаря (така моя думка).
Після 650 років н.е. за Бугаєм А.С. зупиняється будівництво оборонних "Змійових" валів під Києвом. В цей час виникає і розростається Хозарія. Вона захоплює частину праукраїнських земель, зокрема південні і східні, Київ. І називає Київ - Самбатасом ( за К. Багрянородним). "Самбатас" із тюркського переводять, як "Верхня фортеця" . Що відповідає дійсності, адже всі інші хозарські укріплення, які знаходились на Дніпрі і контролювали тут переправи були від неї нижче за течією Дніпра.
Епоха вікінгів починається з кінця 8 ст. н.е. В середині 9 ст. вікінги "вірні друзі" Хозарії: торгують з нею слов*янськими невільниками, ходять морськими походами Каспійським і Чорним морями. Арабські дирхеми течуть рікою у Скандінавські землі. Помалу варяжські верховоди перебирають владу у свої руки і відділяються від Хозарії, творячи нову державу - "Київську Русь" ! Не будуть же завойовники слов*ян і хозарів брати назву їхнього завойованого міста - Самбатас, видумують вони ось таку простяцьку назву - Київ !!
З 1630 по 1647 роки Україною подорожував Гійом Боплан, який крім будівництва різних укріплень ще збирав , вимірював, обчислював матеріал для своїх майбутніх Карт України: Генеральної і Спеціальної. Ця справа його просто зобов*язувала бути великим педантом у своїй роботі !
Тому, коли перекладачі на українську мову його "Опису України ..." говорять, коментують, що ось тут він (Боплан) помилився, що тут сталась якась  друкарська помилка - це невідповідає дійсності ! Боплан не зробив ніякої помилки, ось у цьому, своєму реченні: " Київ, званий колись Кізовією, був раніше одним із найдавніших міст Європи ..." !!!
Перекладач Я.І. Кравець навіть говорить, що слово "кізовія" - "етимологічно не тлумачиться" ?! Звідки така невіра у науковий прогрес ??
Беремо "греческо - русский Словарь" А.Д. Вейсмана і знаходимо подібне слово - "кіссівоз": плющевой, сделанний из плюща. поетич..- С. 710 .
Тепер саме час згадати про Грецьку міфологію: Діоніса Евія (плюща), вінок з плюща, палицю обвиту плющем, яка на кінці мала соснову шишку. Роберт Грейвз (1992, С.76) писав, що давні греки варили соснове пиво, заправляли його плющем і підсолоджували  медом. Соснове пиво появилось ще задовго до культивування зернових, ще у донеолітичні часи ! Є навіть така теорія, що вирощене зерно спочатку йшло на виготовлення пива, бо соснове пиво готовиться тільки один раз на рік - весною, а сухе зерно можна зберігати роками. 
Лікарства виготовлені із плюща допомагають при багатьох хворобах й зараз ! Тому рослина "плющ" для давніх народів була святою, сакралльною !!
"Кізовія" цілком нормальна, сакральна назва для столичного, давнього міста !!!

Бопланова Бузечина - 2.

Бопланова Спеціальна карта України 1659 року має південну орієнтацію, тобто північ там знаходиться внизу. Карта складається із 8 великих аркушів, масштаб карти в 1 см - 4,5 км, підписи об*єктів зроблені латиною. Система умовних позначень для  Спеціальної карти складається з 28 знаків, для Генеральної - 18. "Рівень виконання карт Г. Боплана був надзвичайно високий" - цитата з передмови.
На Карті в межах Буського району вдалося науковцям ( і мені також - Т.Д.) знайти більше 20-и населених пунктів. За Показчиком подаю їх в алфавітному порядку:
1.Bahouczin  c.  -  с. Балучин
2.Bolozinow c.  -  с. Боложинів
3.Busc  місто -  місто Буськ
4.Busky  с.  -  околиці села Тур*я
5.Chatov с.  -  с. Хватів
6.Firleuowka  фортеця  -   с. Андріївка
7.Jeczonoce  с.  -  околиці с. Соколівка
8.Ikowicze  с.  -  с. Йосипівка
9.Kobyla  с.  -  околиці с. Боложинів
10.Krasne  с.  -  смт. Красне
11.Kunty  с.  -  с. Кути
12.Labaszou  с.  -  с. Лабач

13.Olesko  фортеця  -  смт. Олесько
14.Pitricze  с.  -  с. Петричі
15.Pokrowy  с.  -  околиці Олеська
16.Przewloczna  с.  -   с. Переволочна
17.Rakovka  с.  -  с. Брахівка (?)
18.Stolpin  с.  -  с. Стовпин
19.Toporow  місто  -  с. Топорів
20.Turcza  с.  -  с. Тур*я
21.Zakoma (recz)  с.  -  с. Закомар*я
22.Zydow   с.  -  с. Ожидів

Місто Буськ має ще в зображені трикутній прапорець - це значить, що у нашому мвсті був "суд для розгляду шляхетських справ".
Фортеця в Андріївці була у вигляді прямокутника, пропорції 1 до 2, і мала 6 земляних бастіонів (?), та ще невеличке укріплення. Вірогідно десь в архівах Польщі, України є опис, а можливо і креслення цієї фортеці.
Фортеця в Олеську була у вигляді п*ятикутника  і  "причеплиним" невеликим ще укріпленням (?). Олеська  фортеця фактично стоїть на березі великого озера, довжиною близько 4 км, з якого бере початок ріка Стир. У Геродота при описі Скіфії: Дністер і Південний Буг брали свій початок з "великих озер" - це може бути певним доказом цього  географічного феномену.
Через Буську землю йшов так званий "Громадський битий  шлях": від Бродів - Олесько - Петричі - Андріївка - Глиняни і далі до Львова. Цей шлях до Буська не вів. Очевидно на жителів села Петричі був покладений обов*язок тримати у справності міст через річку Західний Буг.
Між Буськом і Львовом по ліву сторону річки Полтви позначено лише один Яричів, як "слободку" - "колонію" - кружальце з хрестиком зверху.
Ліси тільки позначені на північ від Олеська. Відомий "Чорний шлях" -  "шлях татарських спустошень" по латині , проходив по "золочівських" горах, які нам видно за містом. Цими горами він тягнувся аж до Львова.
Ось так коротко проте, що є "бузецького" на Спеціальній карті Г.Боплана 1650 року.

Бопланова Бузечина.

В неділю 11 жовтня 2015 року моє давнє містечко Буськ ( Бужеськ - давньоруська назва) буде святкувати День міста та 918 річницю від першої письмової згадки про нього.
До цього святкування хотілось би додати свою краєзнавчу розвідку про Буськ і Бузечину, як вони відображені на " Спеціальній карті України" Гійома Левассера де Боплана, яка була видана у Гданську в 1650 році. Здається цей важливий документ в історико-краєзнавчих дослідженнях про наш край ще не використовувався.
Гійом Боплан перебував на службі польського короля з 1630 - 1647 рр. в якості військового інженера, архітектора, а ще картографа. Найбільш відома його фортеця-палац у Підгірцях побудована разом з А. дель Аква. За проектами Боплана були збудовані  ще інші укріплення на території України.
У 1648 році вибухнула Визвольна війна українського народу проти Польщі. "Спеціальна карта України" - це фактично військова карта, перероблена із " Генеральної карти України" того ж автора (1648р.). Карту Боплан постійно вдосконалював, вносячи нові дані про населенні пункти, виправляв їх написання.
Досьогодні у світі відомо всього 12 карт "Спеціальної карти України", вони є у Польщі, Росії, Литві, Франції, Великобританії, Німечині та Швеції. Є думка, що всі варіанти карт України Боплана Генеральної і Спеціальної були лише "пробними відбитками", тобто Боплану не вдалося реалізувати повністю свій план щодо тих карт.
Тут доречі, варто згадати вислів: " Є таки Бог на землі !" У 1645 році Боплан одержав привілей польського короля Владислава на видання карти. У 1646 році помирає покровитель Боплана - С. Конєцпольський, його наступник М. Потоцький звільняє з невідомих причин  Боплана з служби у березні 1647 року. А у 1652 році помирає гравер Гондіус із яким співпрацював Боплан , усі матеріали гравера були конфісковані польським королем.
Добра, детальна, інформантивна військова карта була би чудовим помічником для пересування тодішніх військових загонів великою територією України. Саме такою і була карта Боплана, якби вона вийшла масовим тиражем, але Всевишній змилувався над українським народом, і не допустив цього !..
У 2000 році Національна Академія Наук України видала цю Бопланову "Спеціальну карту України" факсимільним виданням з Показчиками назв латинсько-українським і україно-латинським. Як писала в передмові до видання карти Марія Вавричин :" Джерелознавче значення карт України Г.Боплана для вивчення історії України середини 17 ст. безперечно велике".

Форум на етапі.

Ще раз переглядаю Список книг із 20 штук, які перемогли на 22 Форумі видавців у Львові 2015 року. Тут ще є мале журі і спеціальні відзнаки, іще персональні відзнаки Форуму,
але книги Надії Савченко "Сильне ім*я Надія !" Київ 2015 р. видання немає !??
Може вже все скінчилось ???
Сиробойця закатали в Кремлівську стіну,
Європа нарешті перестала  хвилюватись,
а в Україні мир і спокій ??
Ось один абзац з ЇЇ книги, С. 87 :
"На етапі ти ніде не можеш отримати лист, передачу чи скористатися своїм особистим рахунком, щоб купити в тюремному ларьку елементарне ! Ти ніде не числишся, ні за одною в*язницею ! Тобі ніде не нададуть медичну допомогу, хоч ти подихати будеш ! Тебе ніде не можуть знайти родичі, щоб приїхати на побачення ! Скрізь відповідають: "У нас не числиться !" Тебе не існує ! Ти - на етапі !"

Юлій Цезар та Україна.

Згадаємо, хто ж такий Юлій Цезар ?! Римський політичний діяч, полководець. Народився 13 липня 100 р., убитий у Римі 15 березня 44 р. до н.е. В 65 р. відновив пам*ятники Марію. 63 став понтифіком. 62 р. керував провінцією Іспанія. З 59 р. консул. В 58-51 рр. завоював Галлію (нині Франція), два рази переправлявся через Рейни і два рази висаджувався у Британії. 10 січня 49 року перейшов ріку Рубікон і почав воювати проти Помпея, недавнього союзника, переміг його 9 серпня 48 р. 2 серпня 47 року до н.е. переміг боспорського царя Фарнака. 45 р. переміг синів Помпея.
Провів чимало реформ, був письменником, до нашого часу збереглися його "Записи про галльську війну". Убитий в Римському сенаті, ніби за те, що хотів стати царем ??
Плутарх у "Цезарі" п.58 розповідає про серйозну підготовку Юлія до великого походу на Парфію, Скіфію, сусідів Германії, саму Германію і через Галлію мав би повернутись до Італії, щоб "римська держава з усіх боків межувала з Океаном".  Похід мав початись ранньою весною 44 року до н.е....
Клавдій Птолемей у своїй "Географії" подає координати вівтарів О.Македонського і Ю.Цезаря на землях Європейської Сарматії і "Стовпів Олександра" (Ельхотово) на єдиній дорозі, що вела на Хрестовий перевал через Кавказ.
І тільки недавно подумалось, що до усіх цих речей міг бути причепний сам Юлій Цезар !.. Перебуваючи у складі якогось  римського науково-картографічного-податковаго загону - він міг провідати землі Північного Кавказу і нинішьої Східної України. Юлій в цьому загоні міг бути на посаді  якогось скромного писаря, філософа, письменника. Для успішного свого походу на Скіфію Цезар сам проїхав, пройшов ці землі, через які збирався пройти із своїм військом. Хто би там на краю Ойкумени (м. Свердловськ Луганської області) міг би поставити вівтар Цезарю - тільки він сам !! Плутарх у "Цезарі"  п.38 описує, як Цезар в рабському одязі в ролі раба на кораблі вибрався із скрутного становища. ,Отож перевтілення для Юлія не було би складним !
Раніше автор (Т.Д.) не міг зрозуміти, чому вівтарі Македонського, зокрема Амміан Марцеліан поміщає "на лісистих берегах Борисфена (Дніпра)" ?? Вівтар О.Македонського знаходився на південь від нинішнього міста Дружківка Донецьої області. Це досить "відкрите місце", дальше дорога до р. Дніпра йде залісненим і безпечним берегом р. Самари і її притоки Бика. Тобто вибір місця Вівтаря Олександра був наперед продуманим !
В усті ріки Самара з самарського лісу можна було збудувати дерев*яний міст через Дніпро для переправи юлієвого війська. Так, як це він збудував міст за 10 днів через Рейн - "Записи ..." кн.4,17 ....
Далі, очевидно, Юлій Цезар прибув в район нинішнього Запоріжжя, де був відомий брід через Дніпро, далі вийшов на побережжя Азовського моря, і з Кремнів-Бердянська морем (для економії часу) повернувся в ,Малу Азію, де залишив своє військо... На зимовий період античне мореплавство зупинялось. Юлій Цезар мав час з серпня по грудень 47 р. до н.е., щоб оглянути чужі землі перед своїм походом на Скіфію ...

до Дня державного прапора України .

Печатка Дарія Першого. (перемоги наших предків).
В кінці минулого століття (19ст.) графом Олексієм Бобринським в одному з курганів (м. Сміла Черкаської області) раніше пограбованому, була знайдена циліндрична печатка з халцедону. Висота циліндра - 30 мм, діаметр - 12 мм, довжина відбитку - 40 мм.
На печатці зображено коня, який біжить вправо, хвіст піднятий високо, на рівень хребта, на коні сідло, під конем проведена риска, яка, ймовірно, символізує землю. Над конем, як пише Онайко Н.А. зображено "емблему ассирійського крилатого божища . Іонійський центр, кінець У-!У ст. до н.е." - "Античний імпорт у Придніпров*ї й Побужжі в У!!- У ст. до н.е." Москва 1966, С.70. "Ассирійське крилате божище - Ахуромазда, як вважає Ж. Дюшен-Гіймен, Дарій у царському пантеоні поміняв Мітру - великого бога Кіра на Ахуромазду" - С.332 "Культура й економіка Стародавнього Ірану" М.А.Дандамаєв, В.Г. Луконін, Москва 1980.
Ксенофонт пише, що печать перського царя по одним джерелам є царським портретом, по другим - портрет перського царя Кіра, по третім - зображення коня Дарія, дякуючи якому він досяг царської влади" - Ксенофонт "Грецька історія" Ленінград, 1935.
Крім того є відомий відбиток печатки Дарія Першого, де зображена колісниця, в ній Дарій з луком, лев поранений стрілами, над ними Ахурамазда - цей сюжет розміщений між двома пальмами і зліва є три рядки клинопису - С.515 Авдієв "Історія Стародавнього Сходу" Москва 1953.
Цілком можливо, що ця смілянська печатку належала Дарію Першому, йому ж доводилось два рази вириватись із пастки (скіфів), а потім ще скіфи гнались за ним, аж до Босфору Фракійського.
 ...фрагмент із статті-дослідження  "Низка гіпотез до Скіфо-перської війни. (історична увертюра до українського буття)." - газета "Голос нації" за 1994 рік. м. Львів.

Бердянський метеорит.

Таку назву має невеликий розділ із моєї статті-дослідження : "Гатило (вирвані сторінки нашої історії).", яка друкувалася у львівській газеті "Голос нації" на початку 1995 року.
Бердянський метеорит.
Весною 1993 року довелось студіювати книги про метеорити. Це спричинило до більш детального розгляду легенди про походження скіфів, записаної Геродотом (!У.5) . У Таргітая було три сини  - Ліпоксай, Арпоксай і наймолодший - Колаксай. У ту пору, як вони жили, "впало з неба на землю золоте знаряддя: плуг, ярмо, двохстороння сокира і чаша. Побачив це старший син і швидко пішов взяти, але як наблизився, золото почало горіти. Він перелякався..." Потім спробував середульший взяти, але йому не вдалося, вдалось це зробити наймолодшому і він став царем над іншими. Цікавий момент легенди, що речі металеві (золоті) просто впали з неба, без будь-якої божої дії ...
Як відомо, в ті часи з неба могли падати на землю тільки метеорити. Відомо два основних види метеоритів - залізні і кам*яні. Всі вони, пролітаючи через земну атмосферу в залежності від матеріалу і маси тіла, нагріваються до температури кількох сотень градусів. Всі зміни відбиваються на кристалічній перебудові кори метеориту. При падінні метеорити створюють шум. У тиху погоду вдень вони залишають слід у повітрі (дим). Кожний метеорит дістає назву від географічного пункту, де був знайдений.
Бердянський (хондрит) кам*яний метеорит був знайдений в скіфському кургані у 1843 році в німецькій колонії Шенфільд Осипенківського району Запорізької області.
Температура поверхневого нагріву становила 400 градусів Цельсія, вага метеориту - 2,365 кг., розміри - 14 х 9,5 х 8 см. Зараз він  знаходиться в Тюбінгенському університеті (Німеччина) -- ( В.П. Семененко "Метеорити Украини", Киев 1987 :, А.Н. Заварницкий, Л.Г. Кваша "Метеорити СССР", Москва 1952 г.).
Коли гепнувся Бердянський метеорит, було це помічено скіфами, які і зібрались біля нього. Серед них були три царські сини. Старший присів, щоби взяти в руки космічного посланця... і попік собі долоню. З середнім сином сталось те ж саме.
Лише, коли метеорит достатньо охолов - його в руки взяв наймолодший. Ця легенда не є дуже давньою - скіфи мусіли знати про залізо, щоб в метеориті побачити метал, який ( за міфологічним трафаретом) став золотим. Спочатку залізні предмети були дорожчі від золота. Кам*яні метеорити подібні до залізної руди.

Ней ті шляк трафи (закінчення).

У таких випадках бідна тварина ТРАТИЛА життя, впадала в ТРАНС, з цього ряду ще слово і ТРАУР. Лісопильня, тартак в Україні ще називався - ТРАЧКА, а пиляр - трач, тирса - трачиння.
А це про харчування наших предків: "З*їдалися всі частини оленя, навіть утробний плід і вміст шлунка "моняло", що було багате на вітаміни. "Моняло" вживали як сирим так і прокопчували над вогнищем - С.34 Л.З. Звідси, очевидно і слова: ТРАВА, ТРАВЛЕННЯ. Адже півнячні олені споживали тільки траву-мох. Основною і вічною проблемою наших предків було забезпечення себе їдою, тому і своїм божествам вони жертвували в основному їжу, переважно требухи з тварин, а саме місце називалося - ТРЕБИЩЕМ.
У "Записках Юго-западного Отдела Императорского Русского Географического общества" Київ 1874-1875 рр. Борис Грінченко знайшов слово ТРАЙ, яке означає долю, успіх, вдачу, щастя !!! Коли все було добре, той початкова буква "Т" у цьому слові втрачала свою силу звучання, так очевидно і появився сам  РАЙ ?..
 Але поряд з нашими предками жили і предки інших європейських народів. ТРАГБАР - переносний, а ТРАГЕН - нести, це з німецької, адже тоді не було     ні возів, ні автомашин, ТРАН - ворвань, рибячий жир, ТРАНКЕ - водопій, де найчастіше робили засідку мисливці. Але найцікавішим для нас виявилось німецьке слово - ТРАЙРІНГ - весільна обручка ! В англійській мові є всім сьогодні відоме слово Д(Т)РАЙВ, яке має багато значень, а це свідчить про його давність.Ось цікаві для нас значення фраз з цим словом: правити, вести, їхати (на оленях хоча-би), гнати худобу, забивати цвяха, домагатись чогось, вбивати ворога, відтягати, затягувати (тушу, час), прогулянка, переслідувати звіра, атака, настуа, компанія ... У цій мові є ще такі слова: ТРЕЙС - слід, ТРАФІК - рух, ТРЕП - пастка, западня, ТРЕЙ - кошик, ТРЕНЗЕКТ - вести діло.
Латинське слово ТРАНС ще стало префіксом для багатьох інших слів, а слово ТРАНСФІГО означає - пробивати, проколювати, встромляти.
Походження українського ШЛЯКА можна пояснити таким чином: як шиється і шився одяг ? Береться матеріал, зокрема вичиненні шкіри і крояться, а потім зшиваються. Тобто для людини зшивається  "своя" шкіра, яка тільки в районі пояса чи нижче не зшивається - бо одяг було одягати і скидати. Ось і низ сорочки-шуби був завжди обрізаний, різаний шляком і таким залишений. Низ шуби-кожуха пізніше почали прикрашати аплікацією, вишивкою і стара назва перейшла на нову річ (це робили для того, очевидно, щоби край одягу не скоро рвався, зношувався). А з цього можна зробити висновок, що творення мов, зокрема української і російської починалося ще у дуже  далекі часи, аж ніяк якихось кілька сотень років тому назад !!
Чомусь віриться, що у майбутньому мовознавці разом з істориками будуть знати все про слова: коли і як вони творилися, і нарешті вирішиться велика історична проблема про походження індоєвропейців...
     ....24-27 лютого 2005 року ....

"Ней, ті шляк трафи !", або звідки любов.

За 22 лютого (2005 року) газета "Молода Галичина" друкувала статтю Наталі Вихопень про пригоди дніпропетровських студентів у Львові. У тій статті йшлося проте, що цих студентів зацікавила галицька фраза про "шляк". І мене потягнуло взнати, що ж насправді це побажання значить ?! Словник  Б.Грінченка, слову "шляк" дає пояснення, що це обшивка знизу одягу, кайма. А словник російської мови В.Даля цьому слову дає аж три значення: перше - що це лезо ножа, в цьому випадку слово чоловічого роду, друге - шлякь-шляка слово жіночого роду3 і означає гральну бабку, третє - це палиця в піваршина (35 см) загострена з кінців, під час гри по ній б*ють іншою палкою. Слово "трафити" у вище згаданих словниках означає головним чином - потрапити, вцілити. Отже цілком ймовірно виходило, що ця галицька фраза в перекладі на сучасну мову звучить так: "Щоб ти попався на лезо ножа, або щоб ти потрапив на ніж !" Скажемо, що таке побажання не із життєлюбних. На цьому можна   було би і закінчити дослідження, але велика подібність трьох слів: шляк, шлях, шляхта не давала спокою.
Адже з історії досить добре відомо, як у племен виникала правляча верхівка (еліта по-сьогоднішньому): шлялась шляхами шляхта із шляками, тобто збирала з сусідів данину, з проїзджих торгашів мито, іще просто воювала і їздила на лови (полювання). Уся колючо-ріжуща зброя і не тільки вона походить від ножа (ножеподібної крем*яної пластини): серп, коса, кинджал, меч, рапіра, шпага, шабля, мечете, наконечники до списа, стріл, дротиків. Як твердять археологи справжній ніж з лезом крем*яним і ручкою з*явився близче до кінця палеоліту. Дуже добре ці часи описані сучасним українським істориком Леонідом Залізняком у книзі "Нариси стародавньої історії України" Київ 1994, СС. 3-78.  Виявилося, що наші давні предки справді полювали на мамонтів, а 25-10 тисяч років тому у причорноморських степах це було полювання на сезонно мігруючі стада бізонів. Залізняк пише (С.17), що найчастіше стадо тварин гнали до яру, де їх їх добивали списами (загостреними кілками), а пізніше стрілами. А стоянка Амвросіївка в Донбасі являє собою рештки первісного стійбища (поселення), розташованого поблизу яру, де суцільним шаром лежать кістки більш, як тисячі забитих бізонів.
З поступовим відходом льодовика у Європі і зокрема на Україні встановилась встановилась епоха "мисливців на північного оленя". Тобто північний олень став головною мисливською здобиччю  населення прильодникової Європи в кінці пізнього палеоліту, і це сталося 10-15 тис. років тому (С.23 Л.Залізняк).
У розумінні тодішнього життя і для його реконструкції багато дало вивчення життя сьогоднішніх північних народів Євразії і Америки. Доречі, ще у 19 ст. північний олень жив на території Московської та Нижньогородської губерній - С.20 Л.З. А відомий словник В.Даля є також з цього століття. У мовознавстві відомо, якщо якимось предметом чи річчю люди перестають користуватись, то з часом назва цього предмета забувається, зникає з самої мови.
"Більшу частину м*яса мисливці тундри добували під час колективних весняних і осінніх полювань на переправах оленів через річки - так звані поколки" _ С.25 Л.З. Одна група мисливців стояла у воді і тут же списами (спочатку це були просто обпалені на вогні і загострені довгі палиці-списи) і кололи ними оленів, але так  щоби не пошкодити оленям легенів, інакше його туша тонула у воді. Нижче переправи стояла друга група мисливців, яка ловила туші цих оленів і витягувала їх на берег, очевидно з допомогою ШЛЕЇ. Тут з них випускала нутрощі, прив*язувала за ногу і знову залишала у холодній воді на здерігання, або складали на зиму у спеціальні ями, накриваючи їх камінням, щоби запасів не розтягнули тодішні тундрові звірки і птахи. Фактично сьогоднішній окремо збудований льох на українському подвір*ї - це і є таж палеолітична яма, тільки трохи модернізована !
Звичайно, що олені також не були дуже дурні, вони почувши небезпеку змінювали напрям руху, втікали.. Щоби набити більше туш оленів мисливці спочатку пропускали кілька передових стад через переправу, а потім брались за роботу. Але перед тим потрібно було ці стада оленів вислідити, взнати де вони і скільки їх і куди прямують. В районі переправ тисячі оленів роками вибивали копитами справжні дороги - шляхи, мисливці затаївшись і замаскувавшись біля цих доріг найперше чули шум-гул, шляпанину тисяч оленячих ратиць у шляховому болоті.  Тодішнє мислення наших предків не розділяло окремо оленячого шляпання і самих оленів - все це був один процес. Міграції оленів починалися ранньою весною, то ж болота шлякоті-слякоті тоді було багато, як і осінню. Північні олені погано бачать не далі як 500 метрів, але мають прекрасний нюх і слух. Тому мисливці-розвідники надівали на голову ШЛЕМ з рогами, щоби здалеку бути подібним на оленя, або просто ШЛЯПУ, адже доводилося чекати на здобич годинами, днями. У нас шляпа зветься - капелюх, щоби не капало за шиворот. У німецькій мові є слово ШЛЯГЕН, що значить - бити, вдаряти, убивати. Щоби більше набити оленів на переправі люди трохи пізніше придумали плавзасіб - шлюбку.
"Зима була порою року, найбільш забезпеченою їжею. Тому взимку люди відпочивали, справляли весілля, обмінювалися дарами, відправляли релігійні свята" - С.41 Л.З..
Весілля - це шлюб, у росфйській мові є слово "слюбфтся" - полюбить друг друга. Он звідки взялося слово "любити" ! Але і тоді люди не любили, коли хто-небуть ШЛЯЛСЯ (їхніми) оленячими дорогами, адже тоді можна було залишитись їм без обіду і вечері не на один день.
У Словнику Б.Грінченка є ще такі слова: перше ШЛЯМ, яке має такі значення: 1. мул, болото, 2. хутро, 3. довгий шов в кожуху. Друге слово ШЛЯМУВАТИ має такі значення: 1. чистити дно ставка, 2. чистити, мити кишки для ковбас. А російське слово ШЛЯЧА - це слякоть, дощ із  снігом.
Коли закінчувались припаси з весняної чи осінньої поколки, у чистому полі звіра фактично вполювати було неможливо. Тоді наші предки практикували загінне полювання. Для цього вони користувалися ШЛЯГАМИ - шляг з Словника Грінченка - це великий дерев*яний молоток, колотячи ним, вони створювали шум у певних місцях території  і стадо лякливих тварин можна було спрямувати у певному напрямі: до яру, чи урвища, чи на приховані ями з загостреними кілками - шляками. Де не можна було вирити яму - ставили для звіра ШЛАГБАУМ у вигляді зрубаних гілляк чи деревець. Цілком очевидно, щой шум став одним з головних елементів у процесі полювання наших предків. Шум ще можна було отримати за допомогою різних ТРАСКАЛ, які зчинають відповідний тряскіт. Тоді оленячий шлях ще став називатись ТРАСОЮ, ТРАКТОМ. Давня назва ресторанів у Західній Європі - тратторія, а в Росії - трактир. З грецької мови до нас прийшло слово - ТРАПЕЗА. Якщо замість ловчої ями вирити ТРАНШЕЮ - то можна буде більше взяти здобичі.

Юди ап. брата Господнього.

За церковним календарем  (2 липня)  сьогодні ось такий день. А ще зранку гортав  книгу і знайшов там цікавий факт, який має стосунок до нашої недавньої Історії і певною мірою  до Юди. Цю Історію не варто забувати нам тепер ніколи і зробити з неї потрібно правильні висновки.
Отож "Історія України" Львів , видавництво "Світ" 1996 р. С.448 :
"...Іншою проблемою, яка зачіпала інтереси не тільки України і Росії, а й усього світу, було питання про ядерну зброю, розміщену на території України. Ішлося про 15 процентів ядерного потенціалу колишнього СРСР: 176 міжконтинентальних балістичних ракет (МБР) та близько 3 тисяч одиниць тактичної ядерної зброї, які потенційно перетворювали Україну на третю після США і Росії військову потугу світу, з арсеналом більшим, ніж у Великобританії, Франції та Китаю разом узятих"..

"Чому місту (Буську) потрібно повернути давню назву".

З такою назвою стаття була опублікована в Буській районній газеті "Воля народу" ще за 16 червня 2011 року. З цією статтею-заявою ще автор  і  житель  Бужська (Буська) звертався до депутатів  Буської міської ради і Буської районної ради , але якоїсь відповіді не отримав !?
А сьогодні знову  настав момент, коли можна змінити назву нашого давнього міста, точніше повернути !!! Отож текст заяви-статті з авторського чорновика:
"У нашому місті 31 травня 2011 року пройшов вже Другий регіональний Форум краєзнавців-літописців. Основною темою Форуму була історія Буська. Автор цієї заяви був учасником цього Форуму і запропонував його учасникам обговорити питання, щодо в недалекому майбутньому повернення нашому  місту давньої предківської назви - Бужеськ (Бужськ) і відповідно змінити теперішній його герб із зображенням буська-лелеки.
В ході дискусії всі учасники погодилися, точніше, що ніхто не заперечував історичним фактам в тому, що назва міста Бужеськ утворилася від назви нашої головної ріки - Буг. І слов*янське плем*я яке тут жило по-берегам ріки, звалося - бужанами !
На одній із перших карт Європи, яка була видана у Страсбурзі 1513 році є вперше позначено наше місто і назва його по-латині записана так : BUSZCO . Тодішні карти в основному мали цілком практичне значення: тобто назви міст зарисували так, як вони вимовлялися його жителями і їх сусідами, бо ними користувалися купці, мандрівники, посольства і різні поштові кур*єри. З цієї карти бачимо, що навіть після 150-літньої окупації наших земель тодішньою Польщею - наше місто ще зберігало свою стару назву. Але вже в кінці цього ж століття на карті Польщі Вацлава Гродецького, яка була видана у Кельні 1592 році наше місто латиною записано так: Buska. Ці карти можна знайти у книзі, яка була видана кілька років тому і називається "Україна на стародавніх картах", і яка є у Буській районній бібліотеці.
З цього ж століття, за паперовими філігранями з Буської папірні відомий і перший насьогодні герб нашого міста, який можна бачити на пл. Ринок на пам*ятнику Ангелу охоронцю нашого міста. Це зображення польського державного пів-орла до якого приєднана латинська бувка "В", датується цей герб 1550 роком. Такий герб можна класифікувати, як "окупаційний".
Далі на Форумі згадали, що є легенда записана польським істориком А.Шнайдером: Проте, як буський князь побачив буська на території нинішнього міста і велів тут збудувати місто, назвавши його "Буськом" !? Але за чисельними давньоруськими літописами, наше місто називалося таки ж Бужеськ !
Наш відомий письменник і журналіст, і фактично літописець Іван Савчин у своїй книзі "Буськ у вирі століть" 1996, С.7 писав, що ця легенда не витримує серйозної наукової критики і найбільш ймовірно, що вона є фальшивкою! Остаточно, цю фальшиву легенду добили у 2001 році наукові археологічні розкопки валу біля нинішньої гімназії. Вал був насипаний у кінці 10 ст. Тобто коли князь Давид Ігоревич заявився у наше місто, як мініум вже сто років тут було велике укріплене  високим валом і глибоким ровом місто, іще захищене болотистими берегами річок Полтви і Західного Бугу ...
Ще Давид Ігоревич Шнайдером порівнюється із лелекою-буськом, що стоїть на одній нозі - бо так у нього було мало землі !? Що ж відкриємо "Літопис Руський" на описі 1100 року, С.155 коли руські князі творили Бужське князівство і говорили Давиду Ігоревичу: "... ти сядь у Бужську і в Острозі, а Дубен і Чорторийськ - се тобі дає Святополк..." Нині місто Острог знаходиться в Рівненській області, як і більш відоме місто Дубно. Чорторийськ - нині село Старий Чорторийськ Маневицького району Волинської обл. на березі ріки Стир. Тут очевидно, окресленні тільки північні, спірні райони Бужського князівства, а про басейн ріки Полтви, де нині Львів, ніхто і не претендував, бо це були споконвічні землі бужан. Ось приблизна територія тодішнього Бужського князівства.
Ще у Шнайдера є одна оповідь, як  у гнізді застрекотали буськи і врятували одного пана, чи місто від раптового нападу татар. Буськи-лелеки стрекотали і до татар, і дай Боже, щоби вони й далі стрекотали у своїзх гніздах.  Підіб*ємо короткі  підсумки: А.Шнайдер, сам або знайшовши польські напрацювання про буська і наше місто і створив легенду про герботворчість і значимість цього птаха у нашому місті.
Потрібно чесно визнати, що ця трьохчастинна легенда про буська-лелеку відрізає і закриває минуле нашого міста часів  Раннього слов*янства і Київської Русі ! Історична наука не стоїть на місці, чи потрібно буде нам виправдовуватисб за чужу фальшиву легенду ?
Тут виникає ще одне питання: Чому Шнейдер і його попередники намагалися змінити назву нашого міста ?? Адже із сусідніми містами і дальшими такої операції вони не проводили ? Очевидно, що все це пов*язано з нашою ранньослов*янською спадщиною - наше місто було одним із центрів праукраїнського племені БУЖАН. Якщо спадщина Русі - Польщі дісталася цілком "законно" у ході завоювання, то боротьба із спадщиною Бужан вимагала інших форм боротьби, що й продемонстрував нам А.Шнайдер.
На Форумі прозвучала пропозиція, що варто було би одну з вулиць нашого міста назвати в честь Шнайдера. Однако це буде йому забагато честі, а як говорять наші сусіди: що забагато - то шкодить нашому здоров*ю !! Крім того творчість Шнайдера має відношення до багатьох міст Галичини і Львова, отож критичний перегляд цієї спадщини ще впереді.
Коли на вже згадуваному Форумі стало ясно, що таки потрібно міняти назву нашого міста і теперішній герб - виникло каверзне питання:  -- А яким має бути майбутній герб нашого міста ??  Тут зразу же включились знавці геральдики, що все має бути законно і за правилами. Якщо виходити з того, що назву нашому місту і людям, які тут живуть і проживали дала річка Буг - то цілком очевидно, що основним елементом герба і нашого краю в цілому може бути річка Буг ! Хай нам геральдисти на своїй основі і продемонструють кілька своїх варіантів, як у них зображується річка: із золотими берегами, чи зеленими, яке місце вона може займати на гербовому щиті і т.д. і т.п. Головне не забути про корону-діадему, як символ столиці племені Бужан. Тоді із запропонованих варіантів громада міста і вибере собі вподобаний герб.
Потрібно ще мати на увазі, що давні документи, які є в архівах хоча-би Львова, фактично ніхто з науковців не вивчав щодо Буська, а там можуть бути і згадки про давні символи допольського Бужська . За передбаченням археолога П.Довганя наше місто ще можна повністю розкопувати на протязі 30 років !? Можливо, що буде щось знайдено з тих часів: якраве, ефектне, унікальне, що зможе стати символом нашого міста, району ?? Історична наука і зокрема археологія йде всетаки вперед, відкриває нові горизонти минулого, спростовує чужі і свої фальшиві міфи і вигадки.
Щодо назви нашого міста, ось що писала доктор філологічних наук, доцент Дрогобицького педінституту - Марія Кравченко, газета "Воля народу" за 6 лютого 1993 року: "За закономірностями української мови слід писати Бузьк, Бузький район... У системі українських географічних назв маємо цілу низку аналогічних утворень: Прага - празький, Рига - ризький, Гаага - гааазький, Лейпціг - лейпцізький... Назва міста очевидно, походить від назви ріки Буг..." Нажаль, як бачимо закономірність української мови не узгоджується із історією нашого міста. А тепер ще маємо мовний покруч - "БУщина" !? При поверненні до назви Бужеськ для означення нашої землі можна буде вживати такі зрозумілі, предківські назви, як Бужанська земля, чи край, бужани ...
Ось така у нас є фальсифікована історія нашого міста, ми її можемо виправити, а можемо залишити наступному поколінню, яке і без того буде мати свої проблеми і виклики світу.
3 червня 2011 року  м. Буськ       Тарас Дишкант ."

Чому українки найкрасивіші - 2.

Як можна визначити найкрасивіших жінок у Європі, Світі ?? Можна ! Адже виміряли відстань від Землі до Сонця і діаметр атомного ядра. Адже проводяться різноманітні конкурси краси, де основним аргументом являється антропологічні дані конкурсанток. Міжнародна комісія домовляється про кілька типів красунь, далі вступають  у свою роль виборчі політтехнологи, які відповідно до законів математичної статистики "заміряють" певну країну , далі все обраховують всесильні компютери, які і видають у процентному відношенні, де і скільки красунь проживають в цій чи іншій країні...
Свідчення Геродота кн.4,75 про використання скіф*янками мазі з деревини кипариса, кедра і ладану - є надзвичайно цінним для української (косметичної) Історії, яку неможливо затіннити іншими подібними.
Господарська система Скіфії давала можливість сім*ям, родам, племенам і народам проживати з певною долею свободи і незалежності, чого не було в багатьох тодішніх державах, а в  південних державах де були державні зрошувальні канали було ще розвинуте рабство.
Бранки і принцеси, які приїзджали у Скіфію, отримували тут свободу дій і звичайно, що  ще більше розквітали у своїй красі. А скіфська свобода дозволяла цю красу зберегти на протязі тривалого часу, а це найголовніше у нашій Історії !
Геродот кн.4,17: "... Вони (алізони) і калліпіди взагалі мають такий спосіб життя, як і скіфи, але сіють і їдять пшеницю і цибулю та часник і сочевицю та просо. Над алізонами живуть скіфи-оратаї, які сіють пшеницю не для їжі, а на продаж..."
Тобто у скіф*янок були гроші, щоб доглядати за собою, щоб виглядати красиво !
Прочитаємо сучасних істориків-дослідників. Ось одне речення з книги Валерія Грицюка "Військо скіфів" Київ 2009, С.115: "...Аналіз великого масиву скіфських поховань Степового Подніпров*я показав, що 29 процентів жіночих поховань мали зброю " !
Що значить, людина похована із зброєю в ці часи ?? Це значить, що у житті вона була вільною і незалежною, і навіть, якщо прожила своє життя без війн, то всеодно по-статусу їй в могилу клали зброю. "Статус" - це не комп*ютерні вигадки ?:))
За описом українських звичаїв Бопланом - українська дівчина могла піти сама і посватати собі чоловіка !? Автор цієї статті (Т.Д.) вважає, що цей звичай виник, зародився ще в давні часи, в часи існування Скіфії !!!
Читаємо "Літопис Руський" (за Іпатським списком у перекладі Леоніда Махновця) Київ 1989, С.8 :"... І жили в мирі поляни, і древляни, і сіверяни, і радимичі, і вятичі, і хорвати. Дуліби тоді жили по Бугу, де нині волиняни, а уличі ц тиверці сиділи по другому Бугу,, і по Дніпру, сиділи вони також поблизу Дунаю. І було множество їх, бо сиділи вони по Бугові й по Дніпру, аж до моря, і єсть городи їх і, до сьогодні. Через те, називали їх греки "Велика Скіфія"".
Бачимо, що жителі Київської Русі визнавали себе нащадками Скіфії, а сьогоднішні нащадки Русі мають в цій справі де-які проблеми ...
А ось на закінчення, про правильність висновків (Т.Д.) два речення із Діодора Сицілійського (90-21 рр. до н.е.) "Історична бібліотека" кн.2,44: "...У цих народів жінки подібно мужчинам привчаються до війни, і зовсім не гірші від них своєю хоробрістю. Тому багато великих подвигів було зроблено цими славними жінками не тільки у Скіфії, але й у сусідніх з нею землях..." !

Чому українки найкрасивіші ??

Ось, ще з Нового року у мене перекидається, валяється гламурний журнальчик на обложці якого фотографія чорноволосої в білій шубці з синім намистом чарівної україночки... І тільки сьогодні зранку виникло просте питання: А звідки ж така краса українська взялась ???
Ще згадався Габріель, завзятий турист, комівояжер власної фірми, який вже в літах і бачив чимало світу, який виріс серед чудової італійської природи і вишуканої давньої архітектури (тобто має сформований гарний смак), визнав, що найкрасивіші в цьому світі - українки, визнав не для якогось ЗМІ, а так в дуже приватній розмові !?
Тут почали з пам*яті виринати цікаві факти з нашої історії, які і можуть дати відповідь правильну на це, як здається досить просте питання.
Історики говорять, що сучасні народи (етноси) сформувалися в епоху бронзи-раннього заліза. Для нас це часи Великої Скіфії. Ще раз уважно прочитаємо Геродота "Історію" книга 4,75:
"Їхні жінки (скіф*янки) змочують шерехатий камінь і на ньому розтирають кипарисову деревину, також кедрову деревину та ладан і потім цією густою рідиною змазують усе тіло та обличчя. І від цього вони, по-перше, приємно пахнуть, а по-друге, коли вони потім знімають шар цієї масті, їхня шкіра стає чистою і блискучою".
"Жінки" - вжито в множинні, а "усе тіло" вказує, що     це не була 5-хвилинна процедура.
1. Кипарис - вічнозелене хвойне дерево, росте в субтропіках і тропіках. Давні єгиптяни з нього робили саркофаги, за Біблією Ієзикіль 31,8 кипарис росте в Райському саду, ще за християнською символікою -         це дерево вічного життя. Кіпарис вічнозелений може рости до 2000 років.
2.Кедр - з цього роду, щой кипарис - хвойне дерево, з нього будували царські палати.
3. Ладан - ароматична смола з ладанового дерева, яке росте тільки в Сомалі (Африка) і на Аравійському півострові (Йємен, ,Оман). Волхви в дарунок Ісусу Христу принесли: золото, мірру і ладан !!!
Як бачимо міжнародна торгівля існувала і в ці далекі часи і Скіфія була прямим учасником її.
Скіфська культура бере початок з 7 ст. до н.е.. В часи фараона Псаметіха (665-609 рр. до н.е.) скіфське військо ходило в Єгипет, це за Геродотом, а за Помпеєм Трогом скіфи перемогли у диспуті єгиптян на предмет давності своїх народів !
За давніми ірландськими переказами, які підтверджують два попередні факти "зустрічі" скіфів із єгиптянами, Нел (син міфічного предка ірландців Фенія Фарси) був одружений на "доньці єгипетського фараона - Скоттою" , які після  цього повернулися у Скіфію . - Г.Казакевич "Кельти на землях України" Київ 2010, С.257 .
Цілком вірогідно, що Скотта у Скіфію приїхала не сама, а з своїм двором, у складі якого були косметологи, дизайнери одягу, масажистки, лікарі, няньки, візажисти і т.п. Найновіші, найдосконаліші досягнення тодішньої давньоєгипетської науки потрапили до скіф*янок !!!
Велика Скіфія займала землі від Дунаю до Алтаю, від Балтійського до Чорного і Каспійського морів. Вона складалась із 20-и напівсамостійних царств, між якими проходив династичний обмін кращими, красивішими представниками тодішніх правлячих еліт.
Скіфські війська доходили крім Подунав*я ще до верхів*їв Ельби, середньої течії Одеру, цілої Вісли - В.Грицак "Військо скіфів" Київ 2009, С.145. І назад додому вони привозили здобуті і дорогоційні і красиві "речі".
Сьогоднішні науковці помилково вважають, що "скіфська непереможність" це вигадка античних авторів ?! Для прикладу : Скіфська цариця Томіра в 539 р. до н.е. розбила 200-тисячну армію перського царя Кіра Великого в Південному Кавказі, а потім "збагатившись здобиччю" пішла і приєднала Придунайські землі до Скіфії, але якогось епітету від нащадків так і не заробила...
Велика Скіфія проіснувала близько 300 років з 7 по 4 ст. до н.е., змогла не тільки зібрати найкращі зразки жіночої краси, але завдяки демократичності в скіфському житті їх вдалося ще й зберегти (досьогодні) !
Звичайно, що і тоді красі скіфських жінок було чимало заздрісників. Сам Геродот придумав образливе і брехливе оповідання про скіфських жінок, які зрадили своїх чоловіків і зачали дітей із рабами, на це у них пішло аж 28 років !?? Очевидно, що 7 років тривав похід скіфів, а 21 рік мала досягти молодь, щоби набути всіх прав скіфського суспільства. Але  скіфи так довго не жили, як встановили археологи, крім того в далекий похід все скіфське військо не йшло, і про такий "цікавий" факт більше ніхто з античних авторів не писав ??
А в часи Київської Русі літописець два рази записав на початку Літопису перелік тодішніх племен-народів, які входили в так звану "Велику Скіфію".

"Код Путина"

Книга з такою назвою за авторства Максима Калашникова вийшла в Києві ще у 2005 році !?
Ось кілька цитат з цієї книги, щоби задуматись, що було спочатку: курка чи яйце ??
С.14 " Путинский проект уже обречен на бесславный конец. Увы, вместе с ним могут обрушиться и остатки Российской Федерации..."
С.36 "Впрочем, лично автор этих строк утратил большинство иллюзий в январе 2000 года. Помнится, тогда мы с моим знакомым, которого я здесь назову Референтом, стояли на путях у штабного поезда в Гудермесе. Где-то у самого горизонта играло кровавое зарево от горящего  Грозного. И Референт сказал мне:   - Ничего не изменится. Знаешь, кто пишет для Путина программу развития страны ..."
С.104 "И не виляют в политике так трусливо, как нынешняя Москва, не сдают своих союзников налево и направо. Это мне ребята из Донбасса говорили.
Эх, черт ! А ведь какой  момент был ! Ведь могли мы возвратить себе и Донбасс, и Крым, и Причерноморье с Приднестровьем..."
С.106 "Во всяком случае, Гитлер, став во главе ..." далее С.107 " Поставь подобного лидера во главе Росфедерации начала 2000-х -- и сейчас мы бы воссоединились и с Крымом,  и с Восточной Украиной, и с Преднестровьем, и с Белоруссией, и Грузию сильно поубавили бы в размерах."
С.228 " Не ждите от Путина подвигов. Да, нынешняя "бело-сине-красная" Россия, обладая ядерными арсеналами, кадрами спецслужб и более чем сотней миллардов от экспорта нефти, могла бы отстоять Украину, в крайнем случае добившись автономии ее восточных и южно-причерноморских областей..."

Проблема українців в Росії.

За офіційною статистикою (за вікіпедією) в Російській Федерації  зараз проживає 1.927.988 етнічних українців, за іншими даними близько 5 млн.
Багато українців там проживає у великих містах,
десятки тисяч проживає і працює в нафто-газодобувних рагіонах,
багатотисяч українців - громадян України є там зараз на заробітках...
А тепер згадаємо трохи Історії:
В часи Другої світової війни етнічні японці в США були ізольовані і посадженні в табори.
В 1940 році Сталін вирішив, що в Союзі Соціалістичних (Комуністичних) країн Європи - Польщі не буде, і почав в СССР етнічну чистку поляків, було страчено сотні тисяч поляків, навіть найнайпрєданіших поляків-комуністів, а перед тим він ще розпустив Компартію Польщі.
Є велика ймовірність, що з початком Великої війни Росії (Путіна) проти України - проти місцевих і приїзджих українців почнуться широкомасштабні репресії і можливо терор !!!
Українську символіку : прапор і Тризуб, щоби змусити почати російську владу ці заходи, можуть використати провокатори і просто борці з російським імперіалізмом...
Потрібно чесно сказати усім українцям в Росії: На першому етапі цієї боротьби ніхто Вам не допоможе - хочете жити - об*єднюйтесь !!!

"Німецька схвильованість" до 2036 року ....

Знайшов головну причину "схвильованості" зокрема німців, щодо  агресії Російської Федерації проти України!
Ще у далекому 2009 році британський журналіст  Едвард Лукас написав книгу, яка в той же рік була перекладена на українську мову і вийшла в Києві, Темпора , переклав Петро Таращук, а книга називається :"Нова холодна війна, як Кремль загрожує і Росії, і Заходу".
І ось на С.331 прочитав, що  дві німецькі компанії уклали контракт на поставку газу із Росії ї, аж до 2036 року !!!!
Ну, які ще можуть бути питання до них ???????

Цікавий 1997 рік .

Недавно, читаючи, велике інтерв*ю в "Бульварі Гордона" 23 номер за 2015 р. Оксани Забужко, знайшов у неї цікавий факт С.4 про те, що " вже з 1997 року на Донбас попасти українським видавцям із своїми книгами було практично неможливо"!?
Тут мені згадалось, що газогін "Сєвєрний потік", який обминав Україну, Білорусь, Литву,  Латвійю Естонію  та Польщу , що саме в цей рік почалися підготовчі роботи по ньому  в Балтійському морі !? Тобто економічну війну проти вище перерахованих країн, а  також ідеологічну війну на Донбасі проти України - Російська Федерація почала саме  у 1997 році !!!
Отож, якщо Ви десь чуєте, читаєте, що захоплення Криму і війна на Донбасі сталася зовсім випадково з-боку Кремля, то напевно, краще пошукати ще якісь цікаві факти про 1997 рік, чи пізніших років, і тоді будемо мати майже ксерокопію дуже  масштабного і широкого плану по знищенні України, створенного у Кремлі ...

Згадаємо армію Геллєра !!!

Дуже би хотілося, щоб наші люди, які щось пишуть про своїх дідів, прадідів на фоні української та світової історії, таки цю Історію знали б трохи краще, бо в більшості у них виходить "зрадництво" , "неспроможність" і т.п. в характеристиці давніх подій, а це явно не дає впевненості і сил для нашого сьогоднішнього непростого життя.
Ось для прикладу візьмемо життя і діяльність одного з лідерів і творців українського життя і державності на західних землях України - Євгена Петрушевича, який був творцем Західно-Української Народної Республіки, яка прожила недовго. Очевидно, що всім хочеться знати, де Петрушевич, як політик зробив ту   помилку, яка стала фатальною для ЗУНРу ??
Звичайно , це був військовий програш польським військам у Україно-Польській війні 1918-1919 рр.
Ось перед мною гарна книга з багатьма безцінними фотографіями Олега Павлишина "Євген Петрушевич" (ілюстрований біографічний нарис), видана у Львові 2013 року, наукове видання, що вийшло із стін Львівського університету. У книзі 400 сторінок !
Головній поразці Є.Петрушевича тут присв*ячено дві сторінки: 204 і 205. На них дві ілюстрації: фото Юзефа Геллєра з короткою біографією і тогочасна листівка, а в цілому тексту тут назбирається всього на ОДНУ сторінку !? І це про справді дуже переломний момент життя Є.Петрушевича ?
З цієї сторінки, читач зовсім  нерозуміє, чому всетаки Є.Петрушевич тут програв Ю.Геллєру ?? Скоріше всього читач подумає, що то була тоді така програшна, національна загальноукраїнська традиція !?
Чому сьогоднішній автор великої книги про Є.Петрушевича - О.Павлишин не знайшов хоча би двох сторінок, щоби описати причини, що привели до поразки в Україно-Польській війні ??
Зовсім недавно мені зустрілась в інтернеті оповідь про Є.Петрушевича, який в цілому зазнав поразки від якихось там "польських військ" - це явно взято із згаданої книги О.Павлишина.
В цілому ми маємо дуже спрощену і вихолощену картину нашої історії, яка діє, насправді, дуже шкідливо на наше сьогодення !!!
Подивимося, що то була за армія Ю.Геллєра у підручнику для студентів "Історія України" Львів 1996, С.246 : ... Армію Геллєра створили на території Франції з польських полонених, озброїли французькою зброєю, навчали її французькі офіцери, серед них навіть був і де Голь ! Армію цю готували проти кремлівського більшовизму, а керували нею такі світові  лідери, як Вільсон, Клемансо і Ллойд-Джорж, саме вони і відправили її проти  ЗУНРу.
"...А вже 14-15 травня війська Геллєра (80 тисяч, 900 кулеметів, 200 гармат)  грізним натиском рушили проти ЗУНРу і  її УГА (українська галицька армія) і 16-18 липня 1919 року залишки ЗУНРу перебрались за Збруч !ЗУНРу нестало !
Потрібно сказати, що УГА до армії Геллєра тут воювала із польськими військовими частинами фактично на паритетних  умовах. Хіба при успіхах УГА в цю війну вмішувався представник Заходу і оголошували перемир*я, серед них був французький генерал Бартелемі та потім  англійський Бота ...
А кого мучить питання ( чи тут вже все знаємо ?), чому тодішні державні утворення, які виникли на етнічних землях України не поспішали об*єднатись в одне ?? Є відповідь у книзі  Ю.Павленка, Ю.Храмова "Українська державність у 1917-1919 рр." Київ 1995, С. 168,   книга наукова :
"...бо як зазначив Є.Петрушевич, у "пунктах" проголошених президентом США В.Вільсоном, щодо устрою післявоєнної Європи, народам Австро-Угорщини гарантувалося право на самовизначення, тоді, як "вся Росія" розглядалася, як єдине державне утворення".
Тоді чимало людей у світі мало ідею і хотіли збудувати "світле майбутнє" - комунізм, але наслідки цієї шкідливої ідеї ми відчуваємо й досі ...

Халіби.

Відомості про давній Скіфський світ у суспільстві на сьогоднішній час є досить скромними і незначними, виглядає так, що сучасна українська наука боїться піднімати цю тему.
Ось, що у схоліях писав Євстафій:
... халіби живуть біля ріки Термодонта.
... це халібське залізо, походить із Скіфії, так як добувається біля скіфського міста Халіба.
...у халібів колись існували   гідні згадки знамениті срібні рудники, як нині існують залізні, і розказують також, що декотрі замість "галізони" пишуть не тільки "олізони", але й  "алізонів" і що деякі під галізонами розуміють скіфів.
А ось, що писав Гесіхій Олександрійський:   ... Халіби - народ у Скіфії, де добувають залізо. Халібдика - у Скіфії, де є залізні рудники.
За "Анабазисом" Ксенофонта халіби проживали у тодішній Колхіді.
Підтвердження цьому ми можемо знайти у Флавія Філострата "Життя Аполонія Тіанського" кн. 7,26 про те, що границями скіфам служать ріки: "Істр, Термодонт і Танаїс". Термодонт нині невелика річка Терме у Турції..
А у схоліях до Піндара згадується, що ріка Фасіс (Ріоні) протікає в азіатській Скіфії.
Сучасним науковцям, геологам, металургам вдалося вияснити секрет популярності "халібського заліза". До його складу природнім чином попадав метал титан, який виступав, як легуюча добавка, що надавала великої міцності самому залізу.
Геродот , описуючи Скіфію, згадує народ алізони (алазони) без конкретного місця проживання. Очевидно, що це були сім*ї халібів-переселенців з Кавказу, як спеціалісти металурги і закономірно, що окремої, племінної території вони не могли мати.
Відомо, що вперше у промислових масштабах залізо почали виготовляти у Хеттській державі., і землі халібів були у її складі.
Близько 1200 р. до н.е. Хеттська держава впала і виробництво заліза поширилось на інші землі. Тоді слова Гелланіка Мітиленського проте, що "першим залізну зброю зробив Саневн, колишній скіфський цар" - нині не здаються вже літературною чи міфологічною вигадкою. Саневна можна вважати першим (13ст. до н.е.) скіфським царем, який відомий за своїм ім*ям !!!
У 529 р. до н.е. 200 тисячне військо Кіра Великого перебралось на лівий берег ріки Аракс (нинішня Вірменія) і тут було розбите вщент скіфською (масагетською) царицею Томірою. Далі коли місцеві і приїжжі воїни-чоловіки сіли справляти перемогу над Кіром - Томіра із своїми коліжанками поїхала берегом Чорного моря аж до Терможонта ... і ці землі приєднала до Великої Скіфії. І на цих землях було створено царство Амазонок, очевидно, що тут верховна влада перебувала у жіночих руках. Це дало змогу потім еллінам придумати цікаві літературні розповіді про амазонок...
За Йорданом Томіра повернулась у Скіфію і відвоювала за Істром місто "Томи", давши йому свою назву...