Скіфське законодавство.

     Відкриття Катериною Бунятян закономірностей виникнення кочівництва заставило, точніше підвело автора цієї статті до розуміння сказаного учнем Арістотеля - Клаерхом Солійським такої фрази: "Спочатку один тільки скіфський народ користувався загальними законами".
     Скіфське суспільство ділилося на дві частини досить відмінних між собою за способом життя груп населення: землероби і ремісники і кочівники. В середині кожної групи існували свої закони-звичаї. Але для спокійного життя скіфського суспільства  для обидвох груп потрібні були спільні, тобто загальні закони, які очевидно визначали впершу чергу майнові і ціннові права громад і окремих людей. Ціннові права - це у яких співвідношеннях можна було вимінювати продукти і вироби, товари землеробства, ремісництва і скотарства., вірогідно, що тут були і статті кримінального характеру.
     Давнім еллінам "загальних" законів спочатку і не було потрібно, бо створюючи якусь нову колонію, вони туди і переносили без великих змін і законодавство  з метрополії.
     Діоген Лаертський  повідомляє про нашого мудреця Анахарсіса (620 бл. - 550 бл. рр. до н.е.), що він написав 800 рядків віршів про скіфські і еллінські звичаї у житті і війні. Тобто в Ранній Скіфії еллінські поселенці на наших землях підпорядковувалися законам, які склав син еллінки і скіфського царя - Анахарсіс, нічого суперечливого тут немає.
     Цікавим тут є те, що саме законодавство ділиться на закони мирного часу і воєнного. Адже для організації якогось походу чи відбиття нападу ворога потрібно було зібрати військо, забезпечити його провіантом, фуражем, транспортом, зброєю і т.п.  На прикладі вбивства Юлія Цезаря бачимо що закони воєнного часу були і у римлян і очевидно, що і в інших народів світу.
     При створенні у давні часи будь-якої держави, виникали такі питання, які потребували законодавчого унормування: це організація податкової служби, завдяки якій можна було утримувати військо, державний апарат, виконувати великі будівничі проекти, встановлювати дипломатичні стосунки , організовувати судову систему, а для виявлення намірів дальних і ближніх сусідів діяла внутрішня і зовнішня розвідка.
     На переговори до Олександра Македонського приїзджало 20 скіфських послів. Перська імперія ділилася на 20 сатрапій. Очевидно, що і Велика Скіфія також ділилася на стільки ж  царст, адже 20 це сакральне число. Псевдо-Калісфен згадував про загальну чисельність скіфського війська - 400 тисяч. Філіп, який нібито переміг скіфського царя Атея взяв здобиччю 20 тисяч скіфських кобелиць, адже скіфські воїни їздили на кобилицях і очевидно, що удільне царство могло мати не більше 20 тисяч свого війська. Це і підтверджує 20-членний поділ Великої Скіфії.
     Думається, що в майбутньому українські історики зможуть хочаби гіпотетично визначити, яку кількість в цілому правничої інформації могло вміститись у 800 рядковому Кодексі Анахарсіса, які тут були розділи і т.п.  Навіть така приблизна інформація може допомогти в подальшому дослідникам Скіфської історії.
     І на останок цитата прихильникам іраномовності скіфів, А.С.Русяєва "Славетний  мудрець-скіф Анахарсіс" Київ, Наукова думка 2001, С.43 :" Саме ім*я "Анахарсіс"  вчені намагалися вияснити з допомогою якої-небудь з відомих мов: давньогрецької, іранської, індогерманської тощо. Однак їхні спроби не увінчалися успіхом. Майже всі водночас заперечують його іранське походження."
     Можна потрактувати це ім*я, як поєднання двох слів з грецької і давньослов*янської: "ана" - сходити, підніматися, "хорс" - сонце. "Сходяче, весняне, ранішнє сонце". Чим не царське ім*я ?!