Як виявилося виникнення кочівництва це не такий вже й простий процес, на який махнувши рукою можна було донедавно говорити, що, ну десь там давно, на широких степах Євразії воно й виникло. За дослідженнями сучасного українського історика Катерини Бунятян:" Давнє населення України" Київ, Либідь 1999, СС. 160, 177, 183-199, а ще "Спосіб життя степових скотарів" її стаття із збірника "Нові технології в археології" Київ-Львів 2002, СС.294-299. Отож коли і за яких умов виникло кочівництво на українських землях за Катериною Бунятян: 1. Кочівництво сформувалося за білозерської археологічної культури, це 12-10 ст. до н.е. 2. Використання залізних виробів дозволило збільшити виробництво землеробських продуктів. 3. Це дозволило частині населення - скотарям утримувати більші стада худоби і збільшити свою мобільність, тобто стати кочівниками, а додаткову частину вирощеної худоби можна було вимінювати на продукти землеробства і ремісничі речі. 4. Поява кінних вершників і залізної зброї стали 2запорукою існування кочового способу життя". Адже залізні руди є значно поширеніші у світі, а ніж мідні, і залізні речі легші і міцніші за бронзові. 5. Поява з середини 7 ст. до н.е. у нас в Причорномор*ї грецьких поселень, міст, а потім і держав все це втягнуло міцно наших предків в тодішню античну ойкумену.
Підтвердження тому, що кочівники появилися при розділенні тодішнього населення на дві групи: землеробів і кочівників, знаходимо свідчення про скіфський плуг, як у Геродота, Ферекіда і у Курція Руфа, від якого не відрікалися тодішні кочівники. Отож намагання Геродота видати скіфів за "чистих" кочівників більш виглядає, як неправдою.
Свідчення того, що подібні процеси поділу племен на землеробські і кочові відбувалися і в інших частинах землі знаходимо в Геродота кн.1, 125, де він перелічує перські племена: пантіалаї, дерусіаї, германії - землероби, а даї, марди, дропіки і сагартії - кочівники.
Територію сучасної України зараз займає 40 процентів Степ. Тобто в давнину, як бачимо у нас були всі сприятливі умови для появи СВОЇХ - не прийшлих кочівників. Геродот сфальшував скіфський міф про перших людей Скіфії, трьох синів Таргітая (кн.4,5 - Геродота): Ліпоксая, Арпоксая і Колаксая - додавши до їх імен іранське слово "ксай" , що означає "силу, владу". Тому і сьогодні в сучасній українській науці вважається, що кочові скіфи були іраномовними і прийшли до нас із азіатських земель.
Відомо, що світогляд давніх народів відображається у їхніх міфологіях, віруваннях. Наприклад для для усіх нинішніх слов*янських народів один із головних язичеських богів є Перун. Міфологія іранських народів була дуже розвинутою і зараз нараховує більше 100 різних персонажів. Назви скіфських богів і іранських зовсім немають нічого спільного у своїх назвах?? Прийшов завойовник із далеких країв і нічого з собою не приніс: ні вірувань, ні речей - так не буває?!
Наші науковці зовсім не звертають уваги на твердження Стефана Візантійського: "Скіфи - фракійське плем*я". Тоді стає цілком зрозуміло, чому Геродот кн.4,59 перераховуючи скіфських богів і їх грецьких відповідників не називає скіфського імені бога війни - Ареса? Фракійський бог війни Арес давно колись попав у пантеон грецьких богів - отож і у скіфів він також називався Арес (Ярий). Німецькі антикознавці говорять, що фракійських письмових джерел немає. Тому ще й виникає сумнів чи правильно написав Геродот імена скіфських - фракійських богів.
Немає коментарів:
Дописати коментар