Перська влада сягала Кавказького хребта, адже Колхідське царство, яке займало кавказьке Причорномор*я платило персам данину - Геродот 3,97. Отож цілком очевидно, що нинішні землі Східньої Грузії, Вірменії і Азейбарджану належали до Скіфії, і в більшості тут границя проходила рікою Аракс, а з Колхідою Сурамським хребтом. Важливою дорогою, що зв*язувала Закавказзя з Північним Кавказом була дорога у центрі Великого Кавказу через Хрестовий перевал. На самому перевалі стоїть так званий Єрмолаївський хрест, за переказами на якому ніби-то перський цар Кір розпинав непокірних скіфів - В.С.Мельничук, Р.Г.Никитина, А.В.Ярошенко "Геологическая экскурсия по Военно-грузинской дороге" Москва, Недра 1988,С.43.. Цей переказ цікавий нам не своєю недостовірністю, а тим, що Кір мав зі скіфами проблеми саме на Кавказі, а не де небуть!
За трагедією відомого давньогрецького драматурга Есхіла " Прометей закутий", сам Прометей був закутий у горах "в безлюдній далечі Скіфії пустельної". Більшість дослідників вважають, що йдеться про Кавказ, хоча називаються і Кримські гори. Можна ще згадати про скіфське плем*я халібів, яке десь жило на Закавказзі і славилося виробництвом залізних речей. Еллінські перекази говорять, що першу залізну зброю виготовив скіфський цар - Саневн! На побережжі Чорного моря Грузії сьогодні відомі так звані магнетитові піски із домішками титану. Із цих пісків халіби і отримували міцну залізну зброю, адже титан тут виступав, як природня легуюча добавка - Г.М. Сухарев, Ю.К.Тарануха "Полезные ископаемые Кавказа" Москва, Недра 1979, С.64..
Давньогрецький історик Діодор Сицилійський написав всесвітню історію під назвою "Бібліотека". Ось, що він розповідає: "По тому, як у Скіфії одного разу трапилося безцарів*я, зацарювали у ній жінки, дуже сильні... ...коли перський цар Кір, наймогутніший цар свого часу, із значними силами рушив походом на Скіфію, то скіфська цариця перебила перські війська і самого Кіра полонила і розіп*яла".
Майже сучасник Діодора - римський історик Помпей Трог також написав загальну історію. Ось, що він пише про цю скіфо-перську війну: "Кір, підкоривши Азію і підпорядкувавши під свою владу весь Схід пішов війною на скіфів... Над скіфами тоді царювала Томіріс, не злякавшись по-жіночому нашестя ворогів, вона, хоч і мала можливість перешкодити їм переправлятись через річку Окс, допустила цю переправу... ...Вона заманила Кіра у міжгір*я і там влаштувала засідку у горах, винищила двісті тисяч персів разом з царем. У цій перемозі було чудовим, між іншим те, що не залишилося навіть вісника такої величезної поразки. Відрізану голову Кіра цариця наказала кинути у наповнений людською кров*ю міх з наступною насмішкою над його жорстокістю:" Наситься кров*ю - сказала вона - якої ти прагнув і якою ніколи не міг насититися".
Пройшли сотні років після цієї війни і історики уже не соромлячись правди пишуть, що Томіра таки була скіфською царицею. За розповіддю Помпея Трога видно, що він в основному користувався твором Геродота, але на відміну від останнього подає кількість перського війська - 200 тисяч, а пишучи про ріку Окс - пробує виправити перекручений матеріал Геродота.
Пізньоримський історик Амміан Марцеліан 4 ст. н.е. зокрема пише таке:" Кір, який переправився через Боспорську (Керченську) протоку з неймовірною кількістю воїнів, начисто згубила скіфська цариця Томіріс, люта месниця за синів". Пройшли ще сотні років і війна між Кіром і Томірою для нащадків стала виглядати ще більш фантастичною і малореальною, і щодо місця де вона могла відбутися. Варто окремо, тут згадати про твір римського діяча і письменнка Арріана "Похід Олександра" де він три рази вмотивовано згадує про Кіра, який воював - із скіфами!
Дуже важливу звістку знаходимо у творі "Гетика" історика 6 ст. н.е. Йордана:" Тоді цариця Томіра, зміцніла дякуючи перемозі і великій загарбаній у ворогів здобичі, пішла у цю частину Мезії, яка прийняла ім*я Великої Скіфії, нині називається Малою Скіфією і там на мезійському березі Понту побудувала місто Томи (назвав його) своїм іменем". Томи - нині румунське місто Констанца, було засноване вихідцями з Мілету у 7 ст. до н.е. Цікаво, що за Геродотом 1,93-96 тут жили гети. Массья - з "перської" "риба" - отож на Закавказзі за Араксом жили гети-рибоїди - массагети. Озеро Севан також було багате на рибу. Серед скіфських племен відомі ще такі, як тісагети, міргети, матикети.
Загалом бачимо, що скіфська цариця Томіра мала справи і у Придунав*ї, і на Закавказзі - ось які великі розміри були у Скіфської держави, фактично імперії. Геродот 4,76 розповідаючи про скіфського мудреця Анахарсіса, подає перелік скіфської династії царів, яка у той чвс правили Скіфією, Про Томіру, як і про будь, яку іншу скіфську царицю Геродот не згадує. Найбільш ймовірно, що вона була дружиною царя Савлія.
Римський діяч, який жив у другій половині 1 ст. н.е. Секст Юлій Фронтін був намісником у Британії, був урядовцем у Римі, зокрема він написав спеціалізовану працю "Воєнні хитрощі". У розділі "Про засідки" він написав таке: "Скіфська цариця Томіріс удаваним страхом заманила перського царя Кіра у відомі її війську міжгір*я і там раптово повернувши фронт, розбила його цілковито, користуючись перевагами своєї позиції". Цілком очевидно, що розповідь про загибель сина Томіри і її відплата за нього - це вигадка Геродота, щзоб принизити військову майстерність як скіфських жінок так і самих скіфів. Геродот 1,79 подає цікавий факт, коли ще Кір воював з лідійським царем Крезом, то одного разу Кір "сам прийшов вісником до Креза". Очевидно, що про цей сміливо-авантюрний вчинок і інші подібні скіфи знали, а голова Кіра вірогідно була віддана решткам його війська, а би ті не мали на дії на його повернення.
Немає коментарів:
Дописати коментар