Дискусія між скіфами і єгиптянами.

     Цікаві кавалки Скіфської історії й досі вважаються вигадкою. Ось, як про римського історика Помпея Трога пише укладач хрестоматії-посібника "Українознавство" Київ "Либідь" 1966, С.61 В.С.Крисаченко : ... весь твір проникнутий ідеалізацією та возвеличенням скіфів, їхніх цінностей, звичаїв, всіляко підкреслюється їхнє давнє походження..."
      Отож Помпей Трог розповідає, що між скіфами і єгиптянами довго велася дискусія: хто з цих народів є найдавнішим. Перемогли, звичайно, скіфи! Єгиптяни говорили, що світ виник із води, фараони набудували гребель, каналів на Нілу і можна було добре тут жити. Скіфи це заперечили - що світ спочатку виник із вогню, і найскоріше вогонь вигас у них, де і зараз холодно і так виникло тут життя. Навіть, якщо світ і виник з води за єгипетською теорією, то все одно - води світові скоріше зійшли з вищих земель, а у Єгипті довелося рити канали, будувати греблі, аж поки земля не стала придатною для життя. Отак скіфи щей спростували цю теорію. Скіфи, як доказ наводять, що їхні землі зокрема біля Меотиди - Азовського моря знаходяться вище всіх, бо всі ріки течуть в Меотиду, а звідси вода в Понт, а з Понту у Єгипетське (Середземне) море. Тут майже все правильно - бо поверхневі води менш солоні із Азовського моря   течуть у Чорне, а з Чорного у Середземне - все це можна і зараз спостерігати у протоках, що сполучають ці  три моря.   Давні люди вважали, що чим дальше від басейну Середземного моря,  то земля піднімається вище.
       Цікаво, що в цій дискусії: ні одні ні другі  народи не посилаються на своїх богів - тобто дискусія мала чисто науково-практично-філософський напрямок. Хоча, як згадати скільки всіляких богів і богинь було у давніх єгиптян. В цілому у цій дискусії немає якихось фантастично-нереальних фактів, тверджень, постулатів - вона справді відбулася в Історії. Стоїть тільки питання: коли і за яких умов політично-воєнних вона  була.
      Геродот кн.1,105 пише: "  Звідси вони (скіфи) попрямували до Єгипту. А коли вони прибули до Сірійської Палестини їм назустріч вийшов Псамметіх (664 - 610 рр. до н.е.)  цар Єгипту, і дарами і умовлянями йому  пощастило переконати їх не йти далі."
      Очевидно, що саме в Палестині і відбувся цей життєвий діалог між єгиптянами і скіфами, які на чолі з своїм царем Мадієм прийшли на допомогу Ашшурбаніпалу.  Вірогідно це могло статись у 632-631 році до н.е. Потрібні серйозні наукові дослідження. Історію Скіфії не можливо вивчати окремо від історій Єгипту, Палестини, Ассірії, Вавілону, Персії. Звичайно, простіше і легше, якісь неординарні факти з історії вважати вигадкою, а ніж взятись до їх пояснення..
       У Помпея Трога не було причин і не було потреби вихваляти скіфів, які і так в тодішньому світі прославилися на віки!

Змії, неври і будини.

       Геродот кн.4,105 :" Неври мають звичаї такі  самі, як скіфи. А за одне покоління до походу Дарія вони змушені  були покинути свою країну через навалу змій. Бо в їхній землі з*явилося багато змій, більшість яких напала на них із північної пустелі".
       Ми вже переконалися, що неври  мають чітку річково-озерну прив*язку і їхнє вовкування не є вигадкою і заселяли вони Карпатські гори. Якщо прочитати далі п.106 і 107 про андрофагів і меланхлейнів - ці народи вигадані Геродотом, бо немають географічно-річкових прив*язок, хоча і якась частина  їхньої нарактеристики була списана з подібних племен-народів.
      Біологи можуть сказати, що при збігові сприятливих умов популяція певного біологічного виду може виростит до великих об*ємів. Ось і одного року прийшло поліття на гадину, яка дуже й дуже розмножилася, так що життелям частини Карпат прийшлося переселитись до своїх сусідів - будинів. Тобто сусідами неврів були  будини і найбільш ймовірно заселяли вони межиріччя рік Прута і Дністра. - сучасна Молдавія.
      Регіон Невриди, де найбільше вродило гадюк це очевидно, нинішня Буковина і знаходиться вона якраз на північ від будинів і тут тепліше а ніж в інших частинах Невриди. Також вірогідно, що ця частина неврів "буковинських" могла переселитися до будинів не більше, як на півроку чи на один рік, поки гадюки не пішли зимувати.
       Мені довелося бачити двох гадюк на Буковині при громадженні сіна: грубі, колір чорного мокрого асфальту, ніякої гадючої естетики у них немає зовсім. А в цю давнину ні тобі асфальтових доріг, чи розораних полів і жили ці повзучі тварини за кілька кроків від тодішніх неврських хат.
     Ще Геродот пише кн.4,109, що земля будинів "вкрита різноманітним лісом". За Доном де Геродот помістив "інших" будинів був Степ, лісу тут не було і немає...

Пантеон скіфських богів.

              Роздумуючи над  пантеоном скіфських богів мені вдалося їх правильно розмістити у світовому просторі.  Семибожній пантеон був у багатьох народів світу.  Богиню домашнього вогнища Гестію-Табіті поміщаємо у самому центрі, а Зевса-Папая зверху, далі Апі-Гею внизу (під вогнищем), залишилося ще чотири боги, яких вже не було важко розмістити по сторонам світу.
       Афродіта-Уранія - Агрімпаса - це любов і повітря, а як відомо скіфських кобилиць запліднював вітер. Протилежний до Агрімпаси є бог Арес, який мечом може забрати життя, але ще й він повний сил і молодий. Очевидно Арій-Ярий і творив пару із Агрімпасою. Вірогідно , що це напрям північ-південь. Ще у нас залишився Аполон-Гойтосір - це сонце і це безумовно схід, і його протилежність - Тагімасад-Посейдон - вода, джерело - захід.  Геродот не назвав зрузу же скіфської назви бога Ареса, бо він цілком подібний  за назвою до еллінського бога - Ареса, а це "палило" його іранську версію походження скіфів.
       Подібним чином можна розкласти і пантеон язичеських богів Володимира Великого. За сьомого бога тут виступає вогонь , кругом якого було і поставлено 6 богів. В Україні існувала давня традиція, що близько до перехресття доріг хат не будували. Цілком вірогідно, що вважалося, що на перехрестті  сходяться інтереси всіх шістьох-сімох богів.

Тисовецька Маланка та неври Геродота.

     Ви ніколи не бачили Тисовецької Маланки ?? Що ж, коротко Вам її опишу. Маланки ходять на Старий Новий рік з 13 на 14 січня. Маланка ділиться на дві частини: Діганію і Саржу. Саржа - це молоді нежонаті хлопці, вони ходять без масок.Їх назва споріднена з вірменським новорічним персонажем - Саркізом - господар вовків, який з своєю коханою відвідує кожну вірменську сім*ю, допомагає закоханим.
      Діганія - це група перебраних, які водять Ведмедя. "Ведмеді" різних Маланок потім борються між собою. Ще в Діганії були люди, які чітарали-чатарали.  Тобто у вигляді коломийок подавали інформацію про моральні порушення вченені односельчанами за минулий рік. "Чата" - сторож, полювання із засідки , "рата" - плата за оренду. Звідси очевидно і походить слово - "читати". Діганія за функцією дуже подібна до давньоіндійських - Дігаджі - космічних слонів, які охороняють, стережуть сторони світу. Етнографи говорять, що одівання масок у багатьох народів  є знаком перебування у "країні мертвих" - тобто давно померлі предки у вигляді Діганії раз на рік приходили і чинили праведний суд над живими. Представниками із світу мертвих виступають також і вовки, і воїни. Вважалося, що вовками керує ведмідь, як найсильніший звір у помірних широтах. Тобто у Діганії Ведмедя водить зграя вовків, чи правильно буде - він їх водить. Народні свята у яких головним персонажем є Ведмідь говорять, що цей народ живе ще донеолітичним життям. В горах Карпатах і зараз землеробством неможливо займатися, а що вже говорити про давні часи? У ці давні ж часи, як відомо у людей було більше  вільного часу: таку важливу подію, як весілля справляли 7 днів. Новий рік - Маланку коли зимове сонцестояння тривало 5-7 днів, очевидно також справляли не один день...
       А тепер беремо Геродота 4,105 і читаємо :" ...скіфи і елліни, що живуть у Скіфії, кажуть, ніби один раз на рік кожний із неврів стає вовком на деякий час, а потім повертається і знову чтає людиною..." Євстафій слово "неври" - пояснює, як "молодий олень". Основним продуктом споживання для жителів Карпат і була оленина і назву свою вони отримали від оленів . Отож Неврида - це Карпатський регіон. Жителі тодішньої Скіфії на Новорічні свята, цілком очевидно, водили Козу, яка в кожній скіфській хаті "вмирала і народжувалася", це нині і досі практикується в Центральній Україні. Коза вважається другою (після собаки) одомашненою твариною і сталось це з початком неоліту.
     Цілком  закономірно, що скіфи і елліни дивувались таким архаїчним звичаям неврі. Крім того у мисливських суспільствах до "царів" ще було дуже далеко і царя Невриди не було в принципі.  Нарада "скіфських" царів Геродот 4,119 це цілковита вигадка історика. Подібну нараду могли і скликали верховоди грецьких міст-держав.
       Більш ширше про Тисовецьку Маланку можна прочитати у газеті "Буковинське віче" м.Чернівці за 9 січня 1999р. і у книзі "Тисовецькі старожитності" м.Чернівці 2002, СС.11-15 Тараса Дишканта.

Велике озеро за Геродотом.

Геродот 4,51 :" Отже одна із рік Скіфії - це Істр. Далі за нею йде Тірас, який починається з півночі, витікаючи з ВЕЛИКОГО ОЗЕРА, що відмежовує землю скіфів від землі неврів. Біля гирла його живуть елліни, так звані тіріти."
      Перекладач Геродота на українську мову а.О. Білецький до цього трафунку подає такий коментар С.475 6 "Про ріки Скіфії Геродот уважав ніби вони витікають із великих озер. Це внаслідок його апріорної географічної концепції". Звіряюсь з Словником іншомовних слів: "апріорі - незалежно від досвіду, до досвіду, переносно - без перевірки ".
      Перекладач на російську мову Геродота Г.А. Стратановский дає більш апріорніший коментар:" Озеро, из которого витекает, по Геродоту, Тирас - болотистая область в истоках р. Припяти. Эту область считали огромным озером".
      Аж тепер (18 жовтня 2012 року) мені стає зрозумілим: Чому ж то неври - живуть на  історичних картах на землях Білорусі!? Ось, де бідне собача і втопилося... Чомусь нікого не здивувало, що ріка Прип*ять є хоч і великою, але притокою Дніпра, а Дністер - це зовсім окрема ріка із своїм норовом. Треба правду сказати, що і я також не дуже вірив в існування Геродотових озер із яких починалися кілька скіфських рік.
      Аж тут кілька років тому, горячим літом, я їхав з друзями в автомобілі, польовою дорогою по дні Великого озера,  з якого починався Тірас-Дністер. Щастя невимовне, я тільки крутив головою туди-сюди. По-обидва боки дороги піднімалась лугова трава висотою до двох метрів. Повсюдно вздовж дороги видно було різноманітні приватні пасіки, які сюди звезли, очевидно, що з половини Львівської області.
      Перед селом Чайковичі, через річку Дністер збудовано великий бетонний міст, на якому нам трапився великий, можна сказати величезний табун коней, на мосту вони вдихали вологу, яка йшла від обнесеної валами річки. Дно  Великого озера тепер нащадкам скіфів приносило: мед, молоко від корів і щедрий випас для коней, а зимою щей давню чоловічу роботу,  а тепер більш задоволення - полювання.  Очевидно, що це були ті самі коні, від яких серед ночі вже вдома зривався Дарій Перший і  прислухавася, як калатає тільки одне його серце...
     Вся територія Великого озера помережана меліоративними каналами і за їх розташуванням можна накреслити контури цього Великого озера.. Біля села Києвець - це недалеко міста Роздола воно закінчувалося і до міста Самбора близько 60 км, ширина його в різних місцях від 4 до 10 кілометрів. За достовірною інформацією місцевих жителів, які отримали її від геологів - товщина торфу в долині Дністра тут становить 5-7 метрів. А як пише " Географічна енциклопедія України" Київ 1993 т.3, С.299 :"Торф - органогенна гірська порода, утворена ПІД ВОДОЮ...".  Ось Вам і Велике озеро знайдено. Варто ще тут згадати про "пониження вод після льодовика" .
       Трапляються ще у житті щасливі моменти - це факт !

Перська розвідка.

      Дії розвідки, зокрема перської можна гіпотетично відтворити за ходом Другої скіфо-перської війни. Ктесій Кнідський пише: "  Дарій наказав капподокійському сатрапу Аріарамну перейти у Європу проти скіфів і взяти в полон мужчин і жінок. Аріарамн переправившись на 30 п*ятидесятивесельних кораблях взяв у полон скіфів, прицьому захопив ще й брата скіфського царя Марсагета, знайшовши його ув*язненим і закованим за наказом брата за якусь провину. Скіфський цар Скіфарб у гніві написав Дарію зухвалого листа, йому була дана така ж відповідь".   Після чого Дарій Перший почав похід на Скіфію. - е.в.Черненко "Скифо-персидская война" Киев 1984,С. 81 .
     Про таку важливу подію, як морський десант персів і захоплення брата якогось скіфського царя - Геродот зовсім мовчить, а це в черговий раз нас переконує, що довіряти йому дуже і дуже складно.
      Вірогідно, що такий морський похід персо-еллінського загону із захопленням у якомусь приморському містечку Скіфії ув*язненого царського брата не міг відбутися без отримання відповідної інформації, про його тут перебування. Цілком можливо, що Дарій Перший хотів використати цього скіфського царевича, як привід, щоби увійти цілком  "законно" у Скіфію з своїм військом і посадити його на скіфський трон. Подібні сюжети в історії відомі, але цього разу нічого не вийшло.
      Геродот кн.;,120 пише про частину скіфського війська, яку очолював цар Спопасіс, до якого приєдналися савромати - саме це військо їздило громити Дунайську переправу (п.128).  Можна припустити, що фронтовій розвідці Дарія було відомо, які скіфські війська стоять навпроти його війська.. Думаю, що і скіфські стратеги знали про це, тому й очевидно військо  Скопасіса, окремо стояло.
     З цих фактів спробуємо означити, як ділилася Скіфська держава: Ідантірс - це свята річка скіфів Південний Буг і Пониззя Дніпра - його переправи, Степовий Крим і прилеглі землі - це  землі царя Таксакіса - це майбутні "царські скіфи". Адже військо Токсакіса за часом найскоріше могло підійти на допомогу Ідантірсу у західну частину Скіфії. Цар Скопасіс - цар тіссагетів -  Східна Україна, морський їхній порт Кремни - це нині Бердянськ. Сусідами через Дон були савромати - тому вони у Придунав*я і прийшли разом...
          Крім того бачимо, що в цей час працювала пошта: царська, розвідданих, простих смертних, а ми чогось думаємо, що щось особливе в наш час придумали - все вже було давно, тисячі років назад.

Перша скіфо-перська війна. Частина 3.

На території сучасного Єревану знаходилися два урартських міста-фортеці. Єреван лежить на річці Раздан, яка витікає з озера Севан. Вверх Разданом річкова долина звужується і перетворюється у міжгір*я, ущелину.Саме в цю ущелину і спішив авангард Кірового війська, щоби захопити перевали Памбакського хребта з виходом на притоки ріки Кури, район озера Севан, де у його східній частині знаходиться відоме Зодське золоте родовище. Без завоювання цих і сусідніх гірських перевалів не можна було би говорити про підкорення араксько-разданської долини, як і про  подальше завоювання Закавказзя.
     Цілком очевидно, що у авангарді перського війська був і сам Кір, одягнутий по-простому, адже його тіло довелося шукати серед убитих перських вояків. Якби Кір знаходився у центрі своєї величезної армади, то дістати його скіфам було би дуже і дуже важко, він міг і запросто втекти із залишками свого війська у Персію, адже сама Разданська долина не є великою.
     Скіфські стратеги розробили успішний план ведення війни: вони помалу відступали вибиваючи активних перських вояків, потім добірні скіфські загони в районі нинішнього міста Раздан і завдали смертельного удару в голову цій перській гідрі.
      У 529 1 519 роках до н.е. коаліція європейських народів на чолі з скіфами відбила два потужних удари старої азійської цивілізації, а границя між Європою і Азією була твердо встановлена по річці Аракс, що тече на Закавказзі.
      Все це дало пізніше давнім грецьким державам отримати перемогу над величезною Перською імперією, розвинути високу культуру, філософію, демократію, мистецтво...Тому давньогрецька культура без всякого сумніву вважається "колискою європейської культури".
     Але ми  тепер знаємо, що створенню цієї "колиски" стало можливим завдяки чудовому виконанні Скіфської прелюдії.
     Щоби постать такої далеко не рядової скіфської цариці Томіри стала надбанням української і світової історії, потрібно ще чимало докласти зусиль нашим дослідникам, скрупульозно вивчивши усі факти тогочасної епохи, а також сусідніх земель, держав, і їх археологію.
       грудень 2004 - жовтень 2012 рр.

Перша скіфо-перська війна. Частина 2.

Перська влада сягала Кавказького хребта, адже Колхідське царство, яке займало кавказьке Причорномор*я платило персам данину - Геродот 3,97.  Отож цілком очевидно, що нинішні землі Східньої Грузії, Вірменії і Азейбарджану належали до Скіфії, і в більшості тут границя проходила рікою Аракс, а з Колхідою Сурамським хребтом. Важливою дорогою, що зв*язувала Закавказзя з Північним Кавказом була дорога у центрі Великого Кавказу через Хрестовий перевал. На самому перевалі стоїть так званий Єрмолаївський хрест, за переказами на якому ніби-то перський цар Кір розпинав непокірних скіфів -  В.С.Мельничук, Р.Г.Никитина, А.В.Ярошенко "Геологическая экскурсия по Военно-грузинской дороге" Москва, Недра 1988,С.43.. Цей переказ цікавий нам не своєю недостовірністю, а тим, що Кір мав зі скіфами проблеми саме на Кавказі, а не де небуть!
     За трагедією відомого давньогрецького драматурга Есхіла  " Прометей закутий", сам Прометей був закутий у горах "в безлюдній далечі Скіфії пустельної". Більшість дослідників вважають, що йдеться про Кавказ, хоча називаються і Кримські гори. Можна ще згадати про скіфське плем*я халібів, яке десь жило на Закавказзі і славилося виробництвом залізних речей. Еллінські перекази говорять, що першу залізну зброю виготовив скіфський цар - Саневн! На побережжі Чорного моря Грузії сьогодні відомі так звані магнетитові піски із домішками титану. Із цих пісків халіби і отримували міцну залізну зброю, адже титан тут виступав, як природня легуюча добавка - Г.М. Сухарев, Ю.К.Тарануха "Полезные ископаемые Кавказа" Москва, Недра 1979, С.64..
     Давньогрецький історик Діодор Сицилійський написав всесвітню історію під назвою "Бібліотека". Ось, що він розповідає:   "По тому, як у Скіфії одного разу трапилося безцарів*я, зацарювали у ній жінки, дуже сильні...    ...коли перський цар Кір, наймогутніший цар свого часу, із значними силами рушив походом на Скіфію, то скіфська цариця перебила перські війська і самого Кіра полонила і розіп*яла".
     Майже сучасник Діодора - римський історик Помпей Трог також написав загальну історію. Ось, що він пише про цю скіфо-перську війну: "Кір, підкоривши Азію і підпорядкувавши під свою владу весь Схід пішов війною на скіфів... Над скіфами тоді царювала Томіріс, не злякавшись по-жіночому нашестя ворогів, вона, хоч і мала можливість перешкодити їм переправлятись через річку Окс, допустила цю переправу...  ...Вона заманила Кіра у міжгір*я і там влаштувала засідку у горах, винищила двісті тисяч персів разом з царем. У цій перемозі було чудовим, між іншим те, що не залишилося навіть вісника такої величезної поразки. Відрізану голову Кіра цариця наказала кинути у наповнений людською кров*ю міх з наступною насмішкою над його жорстокістю:" Наситься кров*ю - сказала вона - якої ти прагнув і якою  ніколи не міг насититися".
     Пройшли сотні років після цієї війни і історики уже не соромлячись правди пишуть, що Томіра таки була скіфською царицею. За розповіддю Помпея Трога видно, що він в основному користувався твором Геродота, але на відміну від останнього подає кількість перського війська - 200 тисяч, а пишучи про ріку Окс - пробує виправити перекручений матеріал Геродота.
     Пізньоримський історик Амміан Марцеліан 4 ст. н.е. зокрема пише таке:" Кір, який переправився через Боспорську (Керченську) протоку з неймовірною кількістю воїнів, начисто згубила скіфська цариця Томіріс, люта месниця за синів". Пройшли ще сотні років і війна між Кіром і Томірою для нащадків стала виглядати ще більш фантастичною і малореальною, і щодо місця де вона могла відбутися. Варто окремо, тут згадати про твір  римського діяча і письменнка Арріана "Похід Олександра" де він  три рази вмотивовано згадує про Кіра, який воював - із скіфами!
        Дуже важливу звістку знаходимо у творі "Гетика" історика 6 ст. н.е. Йордана:"  Тоді цариця Томіра, зміцніла дякуючи перемозі і великій загарбаній у ворогів здобичі, пішла у цю частину Мезії, яка прийняла ім*я Великої Скіфії, нині називається Малою Скіфією і там на мезійському березі Понту побудувала місто Томи (назвав його) своїм іменем". Томи - нині румунське місто Констанца, було засноване вихідцями з Мілету у 7 ст. до н.е. Цікаво, що за Геродотом 1,93-96 тут жили гети. Массья - з "перської" "риба" - отож на Закавказзі за Араксом жили гети-рибоїди - массагети. Озеро Севан також було багате на рибу. Серед скіфських племен відомі ще такі, як тісагети, міргети, матикети.
      Загалом бачимо, що скіфська цариця Томіра мала справи і у Придунав*ї, і на Закавказзі - ось які великі розміри були у Скіфської держави, фактично імперії. Геродот 4,76 розповідаючи про скіфського мудреця Анахарсіса, подає перелік скіфської династії царів, яка у той чвс правили Скіфією, Про Томіру, як  і про будь, яку іншу скіфську царицю Геродот не згадує. Найбільш ймовірно, що вона була дружиною царя Савлія.
      Римський діяч, який жив у другій половині 1 ст. н.е. Секст Юлій Фронтін був намісником у Британії, був урядовцем у Римі, зокрема він написав спеціалізовану працю "Воєнні хитрощі". У розділі "Про засідки" він написав таке:   "Скіфська цариця Томіріс удаваним страхом заманила перського царя Кіра у відомі її війську міжгір*я і там раптово повернувши фронт, розбила його цілковито, користуючись перевагами своєї позиції". Цілком очевидно, що розповідь про загибель сина Томіри і її  відплата  за нього - це вигадка Геродота, щзоб принизити військову майстерність як скіфських жінок так і самих скіфів. Геродот 1,79 подає цікавий факт, коли ще Кір воював з лідійським царем Крезом, то одного разу Кір "сам прийшов вісником до Креза". Очевидно, що про цей сміливо-авантюрний вчинок і інші подібні скіфи знали, а голова Кіра вірогідно була віддана решткам його війська, а би ті не мали на дії на його повернення.

Перша скіфо-перська війна 529р. до н.е.

або  Скіфська цариця Томіра.
      Скіфська цариця  Томіра покищо відсутня на сторінках сучасної української історіографії, ще потрібно сказати, що про неї майже не говорили і у радянський період. Найбільше про Томіру, як царицю массагетів, про звичаї самих массагетів написав Геродот кн.1, 201-216. Основні події массагетської історії відбувалися навколо ріки Аракс, але за самим Геродотом 1.204 массагети живуть на великій рівнині на схід від Каспійського моря, тобто це регіон сьогоднішньої Середньої Азії.
      Сучасна ріка Аракс тече на Закавказзі і впадає разом з Курою у Каспійське море. Вчені вдалися до роздумувань, що у давнину існувало кілька річок з однойменною назвою - Аракс. І їхня більшість схиляється до думки, що це був Західний Узбой. Узбой - це один із рукавів Амудар*ї, через який     у давнину вона скидала свої води у Каспійське море. Довжина самого Узбою близько 550 км, вважається, що у середині 1-го тис. до н.е. стік води цим руслом Амудар*ї закінчився?..
      Але переглядаючи усі прямі і побічні згадки Геродота про Аракс приходимо до висновку, що всетаки історик мав на увазі кавказький Аракс. Про це свідчить і опис Геродота 4,40 границь Азії, де Аракс і його місце відповідає цілковито сьогоднішним реаліям.
      Геродот 1,204-214 розповідає про війну між массагетською царицею Томірою і перським царем Кіром. Кір 2 Старший (Великий) царював з 558р. до 529 р. до н.е. Є засновником Перської величезної держави, підкорив такі країни, як Мідію, Лідію, Вавілонію. Відповідно до античної традиції Кір Старший був сміливим і терпиливим царем до підкорених  народів. Ксенофонт Афінський історик і письменник написав "Кіропедію" - своєрідний педагогічний роман проте, як потрібно виховувати ідеального правителя. У романі є навіть передсмертна розмова Кіра із нащадками.
      А ось, що пише Геродот 1,204 про причини походу Кіра на массагетів:" Причин, які підштовхнули його на це у нього було багато і важливих. Насамперед його походження, його ідея, ніби він був вищий за всіх інших людей, по-друге, його успіхи у війнах, бо куди тільки не вирушав Кір у похід, не можна було тому народові від нього врятуватися."
     Далі цей історик розповідає, що Кір спробував посвататись до вдови Томіри, але отримавши гарбуза "відкрито пішов війною проти массагетів", підійшовши до Араксу і почав будувати через річку переправу. Самі ж массагети відійшли від річки на 3 дні шляху, щоби Кір міг без перешкод переправитись. Далі за порадою колишнього лідійського царя Креза - Кір зробив хитру пастку, у яку потрапив Спаргапіс - син Томіри з частиною массагетського війська. Далі зійшлося військо персів з массагетським, і як пише Геродот 1,214: "Протягом довгого часу, кажуть вони вперто билися і ніхто з них не думав тікати. Нарешті, все ж таки перемогли массагети. Більшу частину перського війська було знищено там таки на полі бою і серед них було вбито і самого .Кіра. Він процарював всього двадцять дев*ять років. Тоді Томіра наповнила міх людською кров*ю і наказала знайти серед убитих персів Кірове тіло. А коли його знайшли, вона занурила його голову у міх...  ...Існує багато переказів щодо того, як саме помер Кір, але оцей, що я його навів, мені здається найвірогіднішим".
      Спроба автора (Т.Д.) хоч приблизно знайти район, де була переправа Кірового війська через Аракс увінчалася успіхом, і цей факт допоміг розв*язати ще цілий ряд супутніх історичних проблем.
      Загальна довжина ріки Аракс становить 1072 км., несудноплавна.Повноводдя буває з березня по червень, дощові паводки у листопаді-грудні. Після впадіння притоки Ахурян - Аракс тече Араратською долиною, довжина якої близько 90 км. Тут ріка тече у низьких берегах, розділяючись на кілька русел. Араратська долина була і є важливим районом поливного землеробства. А ось,що про Аракс пише Геродот 1,202:" Кажуть, що на цій річці існує кілька островів, що за своїми розмірами вони майже дорівнюють острову Лесбосу". "А риби у них багато у річці Аракс" - Геродот 1,216. Без сумніву, що річкова система Араратської долини була і є сприятливою для розмноження риби.
     Переправившись тут через Аракс Кір з військом попав у багатющу землю, яка нині називається  Вірменією. Але у Геродота є інша країна Вірменія, яка знаходилася за кілька сот кілометрів від нинішньої у горах, де починається ріка Галіс, а нині Кизилирмак (Червона річка), що у Туреччині. Та Вірменія входила у 13 округ, який сплачував перським царям 400 талантів податку - Геродот 3,93. А територія нинішньої Вірменії у давнину була частиною давньої Урартської держави.
      Першим володарем всього Урарту став цар Арам (864-845 рр. до н.е.). За царя Аргішті (786-764 рр. до н.е.) Урарту досягнуло зеніту своєї могутності. На території сьогоднішньої Вірменії будувалися такі урартські міста, як Аргіштіхнілі, Еребуні, Тейшебаіні. Будувалися також зрошувальні канали, водосховища, зерносховища. Сучасна вірменська земля і сьогодні є багатою на запаси мідної руди, зараз нараховується кілька сотень родовищ і рудопроявлень міді. На Зодському золотому руднику був знайдений 150 метровий штек, який  розробляли ще у 3 тис. до н.е. Геродот 1,215 пише про массагетів, що "у їхній країні золота і міді скільки завгодно". А на початку цього розділу Геродот пише, що "массагети одягаються так, як скіфи, і спосіб життя у них є такий самий".
      До 590 р. до н.е. з політичної карти Урарту зникає і стає частиною великої Мідійської держави. Цілком очевидно, що північні землі Урарту, що знаходилися за Араксом попадають під владу массагетів. Тому здається, що однією з головних причин походу Кіра на массагетів були багатства цього краю і бажання об*єднати усі колишні землі Урарту під своєю владою.

Скіф*янки, байстрюки та сліпі раби.

     Скіфську історію Геродот 4,1-4 починає з цікавої розповіді про "моральне" падіння скіфських жінок, які не стали чекати своїх чоловіків, аж 28 років з азійського походу і зійшлися з рабами і народили чомусь тільки хлопців. Ось ці хлопці виросли і вступили у бій із чоловіками скіф*янок, які нарешті повернулися. Скіфи бились, бились, а потім взяли батоги і це все байстрюкове шобло просто розігнали.
      Що ж спробуємо знайти тут мораль у вигляді посильних роздумів:
 1. 28 - років скіфські чоловіки, очевидно, насолоджувалися в якомусь елітному, азійському спа-курорті, а не в боях на чужих землях і скоріше не могли повернутися додому, по тій простій причині, що там пацани ще не виросли.
2. Невже у той час у Скіфії незалишилося зовсім мужчин? Крім того 15-10-5 літні скіфські хлопчаки у цьому вигаданому Геродотом поході явно не брали участі.
3. Сумнівно, щоби прості скіфи доживали до 50 років у ці   нелегкі часи.
4. Якщо б скіф*янки і народили б дітей в іншому шлюбі, то ці діти вливалися б в кочове суспільство так би мовити на загальних підставах - земля, пасовища були спільними для усіх скіфів, тут ще досить сильно зберігалися родові стосунки.
 5.Бились, бились байстрюки, аж тут настрахалися звичайних у їхньому життю батогів? Абсурд!
         Для чого це придумав Геродот, очевидно, щоб принизити, якщо не ціле скіфське суспільство, то хоча би жінок. Геродот писав свої "Історії" після 50-літньої персько-грецької війни, скіфські подвиги на цій ниві грекам вже були непотрібними і муляли їм очі.
       Ще Геродот 4,2 розповідає, що скіфи "осліплюють усіх своїх рабів", очевидно, щоби ті не пили молочних продуктів із якими працюють.  Багаторічна дослідниця життя монголів Н.Л.Жуковская "Судьба кочевой культури" Москва, Наука 1990, С.40 зокрема пише, що молоко і кумис "не тільки їда, але важливий ритуальний компонент культури". Молоком освячують всі знакові події в житті кочівника, а в розпал літа святкують Свято першого кумису. Білий колір для кочівника це святе!
     Тепер собі шановний читачу уяви, що сакральну, заключну, фінальну крапку у всьому кочовому життю - виробництві різних молочних продуктів з молока скіфи доручили сліпим рабам ??? Таке малошановний Геродот міг спостерігати лише вдома на якійсь рабовласницькій молочній фермі.   
      Брехня, брехня і ще раз брехня Геродота...

Скіфська косметика: минуле і майбутнє.

     Здається, що до цього часу ніхто з дослідників не звертав особливої уваги на розповідь Геродота кн.4, 75 про скіфських жінок:
     "Їхні жінки змочують шерехатий камінь і на ньому розтирають кипарисову деревину, також кедрову та ладан і потім цією густою рідиною змазують усе тіло та обличчя. І від цього вони, по-перше, приємно пахнуть, а по-друге, коли вони знімають шар цієї масті, їхня шкіра стає чистою і блискучою".
     беремо подріблену деревину кипарису, кедру, плюс ладан, плюс ще якусь частину подріблених сухих лікарсько-косметичних трав і пакуємо у коробки з паперу, пластику, металу і ліпимо на коробки красиві етикетки. На яких золотом буде надруковано слова Геродота про жіночу косметику скіф*янок, цитата друкується давньогрецькою з перекладом на найпошииреніші мови світу. Тисячолітні традиції!! Боже мій, яка ж це прекрасна реклама, який бренд, брендище! Роблячи різні добавки до цієї скіфської суміші, можна отримати кілька їх видів, а той більше. А зробивши витяжки зі скіфської суміші отримуємо різні креми, лосьйони, мила, шампуні і т.п.
      Уявімо собі дванадцятилінійну серію дезодорантів, парфумів, одеколонів, які мають назву "Скіфська весна (рання), скіфська весна, скіфська весна пізня, скіфське літо іт.п., які в основному подадуть, відображать запахи українського Степу, Лісостепу у ці пори року, місяці...
     Наприклад на  балончику
                                                 з  "холодними" парфумами красується речення з твору давньогрецького письменника Лонга 2 ст. н.е.: "Кохання все перемагає - і вогонь, і воду, і  скіфський сніг!"  Спробуйте, тут щось заперечити.
      А як Вам назва суперового чоловічого одеколону - "Саневн", чи навіть цілого косметичного комплексу ?!  Правда, вам нічого не говорить його назва, але подайте на його коробку цитату Гелланіка Мітіленського, сучасника Геродота і Фукітіда, а це 5 ст. до н.е., про те, що саме цей скіфський цар - першим виготовив у тодішньому світі - залізну зброю! Можливо це і еллінське перебільшення, але яке це справу круто міняє ...
     А ось коробка найкращих, найдорожчих парфумів для жінок під назвою -  "Томіра": чорно-червона гамма кольорів із золотим тисненням на коробці. Томіра - скіфська цариця-удовиця. Сусід її Кір Великий, володар не меншої Перської держави-імперії запропонував їй своє серце і руку в обмін звичайно, на її Скіфську землю.   Гарбуз Кіру дуже не сподобався, і зібравши 200 тисяч війська, таки вирішив добитися свого. Дуже все закінчилося плачевно для перських жінок - усі їхні чоловіки були розбиті скіфською царівною, а голову самого Кіра було кинуто    у шкіряний мішок з кров*ю, якої він так прагнув. Цариця Томіра має місцеве коріння, їм*я її трактується, як Томі-Ра - частинка сонця, цілком царське ім*я, як для жінки коханої так і для цариці.
      Вірогідно, що у цій серії скіфської косметики цементуючими кольорами будуть: білий, синій, червоний, чорний і золотий. І головне, що дизайнерам цієї скіфської косметики непотрібно буде нічого вигадувати! Усе є у скіфському мистецтві, залишається тільки все це взяти і геніально скомпонувати.
       Світ давно вже зачекався скіфської косметики, тобто її повернення!!!
    

Скіфське законодавство.

     Відкриття Катериною Бунятян закономірностей виникнення кочівництва заставило, точніше підвело автора цієї статті до розуміння сказаного учнем Арістотеля - Клаерхом Солійським такої фрази: "Спочатку один тільки скіфський народ користувався загальними законами".
     Скіфське суспільство ділилося на дві частини досить відмінних між собою за способом життя груп населення: землероби і ремісники і кочівники. В середині кожної групи існували свої закони-звичаї. Але для спокійного життя скіфського суспільства  для обидвох груп потрібні були спільні, тобто загальні закони, які очевидно визначали впершу чергу майнові і ціннові права громад і окремих людей. Ціннові права - це у яких співвідношеннях можна було вимінювати продукти і вироби, товари землеробства, ремісництва і скотарства., вірогідно, що тут були і статті кримінального характеру.
     Давнім еллінам "загальних" законів спочатку і не було потрібно, бо створюючи якусь нову колонію, вони туди і переносили без великих змін і законодавство  з метрополії.
     Діоген Лаертський  повідомляє про нашого мудреця Анахарсіса (620 бл. - 550 бл. рр. до н.е.), що він написав 800 рядків віршів про скіфські і еллінські звичаї у житті і війні. Тобто в Ранній Скіфії еллінські поселенці на наших землях підпорядковувалися законам, які склав син еллінки і скіфського царя - Анахарсіс, нічого суперечливого тут немає.
     Цікавим тут є те, що саме законодавство ділиться на закони мирного часу і воєнного. Адже для організації якогось походу чи відбиття нападу ворога потрібно було зібрати військо, забезпечити його провіантом, фуражем, транспортом, зброєю і т.п.  На прикладі вбивства Юлія Цезаря бачимо що закони воєнного часу були і у римлян і очевидно, що і в інших народів світу.
     При створенні у давні часи будь-якої держави, виникали такі питання, які потребували законодавчого унормування: це організація податкової служби, завдяки якій можна було утримувати військо, державний апарат, виконувати великі будівничі проекти, встановлювати дипломатичні стосунки , організовувати судову систему, а для виявлення намірів дальних і ближніх сусідів діяла внутрішня і зовнішня розвідка.
     На переговори до Олександра Македонського приїзджало 20 скіфських послів. Перська імперія ділилася на 20 сатрапій. Очевидно, що і Велика Скіфія також ділилася на стільки ж  царст, адже 20 це сакральне число. Псевдо-Калісфен згадував про загальну чисельність скіфського війська - 400 тисяч. Філіп, який нібито переміг скіфського царя Атея взяв здобиччю 20 тисяч скіфських кобелиць, адже скіфські воїни їздили на кобилицях і очевидно, що удільне царство могло мати не більше 20 тисяч свого війська. Це і підтверджує 20-членний поділ Великої Скіфії.
     Думається, що в майбутньому українські історики зможуть хочаби гіпотетично визначити, яку кількість в цілому правничої інформації могло вміститись у 800 рядковому Кодексі Анахарсіса, які тут були розділи і т.п.  Навіть така приблизна інформація може допомогти в подальшому дослідникам Скіфської історії.
     І на останок цитата прихильникам іраномовності скіфів, А.С.Русяєва "Славетний  мудрець-скіф Анахарсіс" Київ, Наукова думка 2001, С.43 :" Саме ім*я "Анахарсіс"  вчені намагалися вияснити з допомогою якої-небудь з відомих мов: давньогрецької, іранської, індогерманської тощо. Однак їхні спроби не увінчалися успіхом. Майже всі водночас заперечують його іранське походження."
     Можна потрактувати це ім*я, як поєднання двох слів з грецької і давньослов*янської: "ана" - сходити, підніматися, "хорс" - сонце. "Сходяче, весняне, ранішнє сонце". Чим не царське ім*я ?!

Гай Юлій Цезар та Скіфія.

     Вчора прийшла інформація, що іспанські археологи в Римі знайшли можливо місце вбивства Юлія Цезаря. Ось так без всілякого пафосу можна сказати, що життя і смерть великих людей і  через тисячі літ  впливає на сьогоднішніх людей.
     Беремо український переклад Плутарха "Порівняльні життєписи" Київ, Дніпро 1991, С.229 і читаємо:  " Цезар виношував задум піти походом на парфян і навіть почав  відповідну підготовку, а після їх підкорення замишляв пройти через Гірканію вздовж Каспійського моря й Кавказу, обійти кругом усе Чорне море, вторгнутись у Скіфію, далі напасти на країни,  сусідні з Германією  і на саму Германію і , нарешті повернутися в Італію через Галлію, щоб таким чином замкнути коло римських володінь і щоб римська держава з усіх боків межувала з Океаном.
     Під час підготовки до парфянського походу Цезар задумав викопати канал через ..Корінфський перешийок ... повернути течію Тібра ... осушити болота ... греблю біля Остійського берега.... Усе це було в стані підготовки."
     Убили його свої люди 14 березня 44 р. до н.е. Як пишав Аппіан в "Громадянських війнах" вбили Цезаря за чотири дні до того, як до нього мала бути приставлена велика військова охорона бо він збирався у похід. Які причини вбивства: нібито хотів зробити із себе царя, звичайна заздрість до успішної людини.нібито мати Брута була коханкою Юлія, можливо, що і парфяни підкинули срібла кому потрібно, щоби вийшов відомий результат, можливо  вищі римські вояки згадали чим закінчуються війни із Скіфією??? Питань  і версій багато, а відповіді й досі немає.
     На території Європейської Сарматії Клавдій Птолемей подає координати Вівтарів Олександра Македонського і Юлія Цезаря. За останніми моїми пошуками Вівтар Цезаря варто шукати в районі Провальського степу, який ще називається "Королівські скелі" - це Свердловський район Луганської області  - "Рипейські гори" Львів, Сполом 2012, С.8 .
     Майбутня "Історія України" без портрету Юлія Цезаря і без його планів думаю тепер неможлива.

Виникнення кочівництва за Катериною Бунятян.

     Як  виявилося виникнення кочівництва це не такий вже й простий процес, на який  махнувши рукою можна було донедавно говорити, що, ну десь там давно, на широких степах Євразії воно й виникло. За дослідженнями сучасного українського історика Катерини Бунятян:" Давнє населення України" Київ, Либідь 1999, СС. 160, 177, 183-199, а ще "Спосіб життя степових скотарів" її стаття із збірника "Нові технології в археології" Київ-Львів 2002, СС.294-299. Отож коли і за яких умов виникло кочівництво на українських землях за Катериною Бунятян:  1. Кочівництво сформувалося за білозерської археологічної культури, це 12-10 ст. до н.е. 2. Використання залізних виробів дозволило збільшити виробництво землеробських продуктів. 3. Це дозволило частині населення - скотарям утримувати більші стада худоби і збільшити свою мобільність, тобто стати кочівниками, а додаткову частину вирощеної худоби можна було вимінювати на продукти землеробства і ремісничі  речі. 4. Поява кінних вершників і залізної зброї стали 2запорукою існування кочового способу життя". Адже залізні руди є значно поширеніші у світі, а ніж мідні, і залізні речі легші і міцніші за бронзові. 5. Поява з середини 7 ст. до н.е. у нас в Причорномор*ї грецьких  поселень, міст, а потім і держав все це втягнуло міцно наших предків в тодішню античну ойкумену.
     Підтвердження тому, що кочівники появилися при розділенні тодішнього населення на дві групи: землеробів і кочівників, знаходимо свідчення про скіфський плуг, як у Геродота, Ферекіда і у Курція Руфа, від якого не відрікалися тодішні кочівники. Отож намагання Геродота видати скіфів за "чистих" кочівників більш виглядає, як неправдою.
     Свідчення того, що подібні процеси поділу племен на землеробські і кочові відбувалися і в інших частинах землі знаходимо в Геродота кн.1, 125, де він  перелічує перські племена: пантіалаї, дерусіаї, германії - землероби, а даї, марди, дропіки і сагартії - кочівники.
      Територію сучасної України зараз займає 40 процентів Степ. Тобто в давнину, як бачимо у нас були всі сприятливі умови для появи СВОЇХ - не прийшлих кочівників. Геродот сфальшував скіфський міф про перших людей Скіфії, трьох синів Таргітая (кн.4,5 - Геродота): Ліпоксая, Арпоксая і Колаксая - додавши до їх імен іранське слово "ксай" , що означає "силу, владу". Тому і сьогодні в сучасній українській науці вважається, що кочові скіфи були іраномовними і прийшли до нас із азіатських земель.
     Відомо, що світогляд давніх народів відображається у їхніх міфологіях, віруваннях. Наприклад для для усіх нинішніх слов*янських народів один із головних язичеських богів є Перун. Міфологія іранських народів була дуже розвинутою і зараз нараховує більше 100 різних персонажів. Назви скіфських богів і іранських зовсім немають нічого спільного у своїх назвах?? Прийшов завойовник із далеких країв і нічого з собою не приніс: ні вірувань, ні речей - так не буває?!
     Наші науковці зовсім не звертають уваги на твердження Стефана Візантійського: "Скіфи - фракійське плем*я". Тоді стає цілком зрозуміло, чому Геродот кн.4,59 перераховуючи скіфських богів і їх грецьких відповідників не називає скіфського імені бога війни - Ареса? Фракійський бог війни Арес давно колись попав у пантеон грецьких богів - отож і у скіфів він також називався Арес (Ярий). Німецькі антикознавці говорять, що фракійських письмових джерел немає. Тому ще й виникає сумнів чи правильно написав Геродот імена скіфських - фракійських богів.

Скіфська пошта.

     Яскравим і переконливим доказом брехні Геродота про скіфів служить випадок із  скіфською поштою. Геродот кн.4,131-132:      "Скіфські царі ... послали вісника з дарами до Дарія: птаха, мишу, жабу і п*ять стріл. Перси спитали людину, що принесла ці дари, яке значення вони мають, але той відповів, що він одержав доручення лише передати їх і якнайшвидше повернутися. Хай самі перси, сказав він їм, якщо вони розумні, зрозуміють, що означають ці дари.
         Коли перси про це почули, вони почали розумувати, На думку Дарія це означало, що скіфи піддаються і приносять землю і воду, і такий висновок він зробив із того, що миша народжується з землі і годується тими самими плодами, що й людина, жаба перебуває у воді, птах дуже схожий на коня, а стріли означають, що скіфи складають зброю. Таку думку висловив Дарій, але зовсім протилежна до неї була думка Гобрія, одного з тих сімох, які вбили мага. Він зробив висновок про те, що дари означали таке: "Якщо перси, ви не станете птахами, і не полетіте високо в небо, або мишами і сховаєтеся в землю, або жабами і не пострибаєте в болота, то ви не повернетеся до себе, вас загублять оці стріли".
     Добре, що про такий неординарний випадок в  Історії залишився в записі іншого автора , який народився  раніше Геродота - Ферекіда, це фрагмент 113 :  "Кажуть, що скіфський цар Іданфур (Ідантур), -  як оповідає Ферекід Лерійський, погрожуючи війною Дарію, що перейшов через Істр, послав символи замість листа, а саме мишу, жабу, птаха, стрілу і плуга. Коли з приводу цих дарунків виникла непевність, якої і слід було очікувати, тисячник Оронтопаг казав, що скіфи підкорюються  персам: він розумів під мишею - життя, під жабою - води, повітря - під птицею, під стрілою - зброю і під плугом - землю. Натомість, Ксіфодр пояснив ці дари зовсім інакше: він казав, що "якщо ми не полетимо, як птахи, не сховаємося в землю, як миші, чи не зануримося у воду, як жаби, то не уникнемо їхніх стріл, бо  не володіємо землею".
      Уявім собі Дарія на похідному троні, кругом нього охорона і  полководці не тільки перси , але й усіх підкорених ним держав і всі дивляться у два ока, що ж то несе полковник Оронтопаг з передової з двома своїми офіцерами. Очевидно , що послання було в великому мішку і ніхто того не міг бачити, що там є.  Геродот із перелічених предметів викинув плуга, але плуг є в списку перелічених  сакральних, золотих предметів, які з неба дісталися скіфам. Про плуг ще говорять скіфські посли з Олександром Македонським у Курція Руфа.  Геродот викинув плуга, щоби показати, що скіфи є цілковито кочовим народом, але це як бачимо явна брехня.  Великою брехнею виглядає й те, що сам Дарій взявся роздумувати над "поштою" скіфів і виявився дурніше Гобрія?? Цікавим і очевидно можна вважати написання ім*я скіфського царя Ферекідом -  Ідантуром - правильним, а ніж Ідантірс Геродотом.. Крім того бачимо , що про Скіфо-перську війну елліни знали досить повно, адже з них частина  воювала на стороні Дарія.

Брехня Геродота про місто Гелон.

     Сьогодні зранку мені вдалося викрити ще одну брехню Геродота. Це стосується міста Гелона, якого він згадує два рази пп.108 і 123. За істориком дерев*яні мури цього міста мають по 30 стадій це приблизно по 5 кілометрів сьогодні, але  не вказує скільки всього цих мурів в місті було? Якщо місто велике то переважно автори вказують загальну довжину мурів, укріплень міста і цього буває достатньо.
     У своїй книзі "Правдива Скіфія" Львів, Сполом 2009, С.37  у мене є  малюнок-карта із місцезнаходженням міста Гелона із його двома мурами, як  перегороджували  тут місцину від початку озера Ялпуг до притоки річки Ялпуг (також) Сар-Яр. Тут  є рівно 10 кілометрів, що і вкладається у дві стіни торгового, митного пункту Скіфії. І все було правильно.
     Але Геродот це місто Гелон переносить кудись у глибину Скіфії і звичайно, що тут потрібні його великі розміри, щоби було  величезному перському війську що руйнувати, палити. Ось і для чого він вигадує 30 стадієві дерев*яні мури. А  жителі з Еллади тут звичайно, що проживали і сюди вони могли добратися кораблями  озером Ялпуг, який з Дунаєм   з*єднювався протокою.

Перський обідній перерив у Скіфії.

     Це доповнення до Скіфського походу Дарія. Геродот  кн.4,128 пише, що скіфські царі "...наказали нападати на персів, коли ті сідали, щоб поїсти". Отож до того часу скіфи обідню пору не турбували персів. Спробуємо собі уявити обід персів від цього моменту:
     Кілька днів, а може й більше, як скіфи перервали зв*язок Болградського табору з  Дунайською переправою. Усі спроби перських заготівельних загонів щось заготовити в скіфському степу зазнають поразки. 13.00 за місцевим часом гаряче сонце висить в чистому , синьому небі Скіфії. Біля великих і менших казанів пораються перські кухарі. Один запасливий командир дозволив навіть  випити  недоторкані запаси вина, мов, що завтра буде - нікому невідомо. Воно вже стоїть розлито по різних посудинах. Вояки сидять, лежать довкола казанів попивши трохи води із шкіряних бурдюків. За їх спинами стоять на легкій прив*язі віслюки і мули і щось жують поглядаючи, як і всі в сторону  паруючого смачними запахами казана. Вояки вже познаходили свої миски і чекають, що ось-ось зараз почнеться "роздача їди" - неодмінний пунктик  в лбій армії світу, як сьогоднійній так і давнійшій.
     Тут тихенько, без всіляких переможних криків до перського табору підлітає скіфська кіннота, вся в броні і сипе, якщо без брехні пів-хмари стріл із луків своїх.
     Перські вояки кидаються до своїх щитів і накриваються ними, а деяких вже і ранено. Бідні в*ючні тварини ранені однією чи кількома стрілами з страшеними ревами зриваються з прив*язок  і носяться по таборі, перевертаючи все що можна. Тут люди оговтуються і мечами і піками добивають бідних тварин, а на руках невідь звідки з*являється липка твариняча кров. Неприємно. Нарешті все стихає і всі тріпають свій одяг і зачудовано дивляться, як ще парує великий кавалок м*яса з кісткою, а вся юшка давно увійшла в суху землю. І тільки тепер усім чути, як тихенький дзюркіт дорогоцінної води, яка витікає із пробитих стрілами бурдюків... Як пишуть в таких випадках: : "В цей день персам обід явно не вдавася ".

Скіфський похід Дарія Першого.

      Про не глибоке проникнення Дарія в землі скіфів говорить Страбон - Гетська пустеля між Дунаєм і Дністром - нині цей район називається Буджаком. Про 15 днів перебування Дарія у  скіфів говорить  Ктесій Кнідський і Помпей Трог  говорить тільки про спробу Дарія ввійти в землі Скіфії. Маючи єдину дунайську переправу м. Ісакча і наше село Орлівка відтворимо похід 700-800 тисячного війська Дарія землями Скіфії це  параграфи в Геродота кн.4, 120-141.
     Геродот пише, що скіфські розвідники зустріли персів на третій день шляху від Істру - це район сьогоднішнього міста Боглрада Одеської області. Тут перси цілком вірогідно і влаштували свій табір, адже для такої величезної кількості людей, тварин потрібно багато води. Крім того за один день таке величезне військо не змогло переміститись від Дунайської переправи до Болградського табору - думаю на це пішло 6 днів. Сім святе число для багатьох народів давнини і вірогідно  на сьомий день походу Дарій вишикував своє військо для  для битви із скіфським військом, а ще він потребував п.126 від скіфів "землі і води" в знак визнання його влади.  Скіфи у велику битву не втягнулися, але вони завше нападали, як перси сідали обідати і навіть у ночі, як пише Геродот, а ще він говорить, що скіфська кіннота завжди перемагала перську - проганяла її. П.131 скіфські царі  дають свої подарунки персам: пташку, мишу, жабу і п*ять стріл - за Геродотом. За Ферекідом там в "пошті" був ще і плуг і тлумачать цю пошту зовсім не Дарій і Гобрій. Геродот в даному випадку прибрехав і виставив Дарія і Гобрія дурнуватими трохи. Ще  частина скіфів на чолі з скіфським царем  Скопасісом і савроматами їздили громити Дунайську переправу, яка була розібрана  "на відстань польоту стріли". В передостаній день перебування Дарія на скіфській землі скіфи шикують своє військо ніби-то до бою, але тут  звідкись береться звичайний заєць і скіфи кидаються його ловити "забувши про битву".  Вночі Дарій вирішує втікати з табору кинувши в ньому хворих воїнів і  в*ючну худобу частину:  віслюків і мулів.  За цілий день і на другу ніч він встигає добратися до Дунайської переправи, що цілком реально і тут він кидає ще частину свого війська, щоби скіфи не скористалися переправою. Між  переправою очевидно і було збудовано 8 укріплень враховуючи очевидно і Болградський табір і  укріплення, що охороняло переправу. Археологам варто приділити увагу цьому озерному коридору - цілком можливо вдасся віднайти рештки цих укріплень.
       Чому скіфи не вступили в генеральний бій із персами? Відповідь тут не така вже й складна:  скіфи-кочівники знали, що при затримці на одному місці великої кількості людей і тварин  масово розповсюджуються хвороби, як тварин так і людей. А це була середина літа в Буджаку тепло, сухо кругом літають  крім скіфських стріл ще й зелені скіфські мухи.  Ще з тиждень і перське військо потрібно було би рятувати  у великому  лазареті - чи до скіфів би їм тоді було.
       А ось, що про цей похід сказав сам Олександр Македонський,  Арріан "Похід Олександра" кн.4,4: ".. Олександр відповів, що йому краще піти на смерть, ніж підкоривши  майже всю Азію, стати посміховиськом для скіфів, як став ним колись Дарій, батько Ксеркса."

60 днів походу Дарія Першого по Скіфії.

        Спробуємо вияснити звідки у Геродота взялося 4,98, що Дарій Перший зав*язав на свому ремені 60 вузлів - бо саме стільки днів він збирався пробути у Скіфії, ще тут дивно , що у Дарія в той момент не було писаря, щоб він нашкрябав його указ. Беремо звичайний шкільний листочок в арифметичну клітинку і малюємо-креслимо шлях війська Дарієвого.Креслимо квадрат стороною 10 клітинок-днів такі розміри Скіфії це параграф 101 у Геродота. Точка А це центр Скіфії тут має бути Ольвія п.17 .Точка В місце впадіння  Істру-Дунаю, тут початок Скіфії .  Точка С це закінчення Скіфії , а точка Д тут впадає Дон - закінчення Скіфії. За Доном-Танаїсом  п.21 на 15 днів шляху проживають савромати. п.100 описує,що Скіфію обмежують такі народи: агатірси, неври , андрофаги і меланхлени. По-парно їх надписуєте по сторонах квадрату - ВС і СД. п.89  повідомляє що на відстані 2 днів шляху на Дунаю перси збудували переправу і перейшли у Скіфію. Відкладемо точку В2 на стороні ВС на дві клітинкм ближче до точки С. З точки В2 проводимо пряму лінію до точки Д де тече Дон і закінчується Скіфія. Ця віддаль В2Д в довжину має трохи більше як 12 цілих днів. Отож перси перейшли всю Скіфію за 12 годин переправились через Дон-Танаїс пройшли землі савроматів 15 днів, там не знайшли скіфів вернулися це ще 15 днів - маємо вже 42 дні походу коли Дарій вернувся у Скіфію. Тут скіфи повели його до тих народів, які не виступили в союзі з ними: меланхлени, андрофаги, неври і агафірси. Це сторони квадрату ДС і СВ2 10 і 8 днів разом 18 днів ще походу Дарія по північних землях Скіфії. Додаємо 42 плюс 18 і отримуємо 60 днів в цілому походу Дарія по землях Скіфії і сусідніх землях.  Що то є фантастика Геродота думаю доказувати нікому не потрібно. У вікіпедії цей маршрут цілком  подано і нікого ніщо в ньому не дивує.

Амадокія і амадоки.

     Попередник Геродота - Гелланік згадує скіфське плем*я амадоків і земля їх називалася Амадокією. У Клавдія Птолемея в Географії згадуються і Амадоцьке озеро, і Амадоцькі гори і місто Амадоки і народ амадоки, які всі розміщуються за моїм дослідженням в руслі нинішнього Південного Бугу. У Геродота ні однієї згадки про Амадоків немає? Очевидно, що він їх  замінив на доволі ефемерні назви: скіфи-орачі, скіфи-землероби. Амадоки проживаючі в басейні Бугу, були головним народом-племенем, тоді повстало питання: А як насправді себе називали "скіфи"?Напочатку Скіфської історії Геродот пише таке 4,6: "...Назву скіфи їм дали елліни".Євразійські кочівники, зокрема монголи, ще донедавного часу - усі  мали із собою чаші . У давніх еллінів була посудина для пиття - кубок, ємністю 0,27 літра, який називався  "скіфос", крім того чаша у скіфській міфології виступає, як  сакральна річ. Отож назва "скіфи"  напросту мову  можна перекласти, як "чашники". Цікаво ще тут , що після всіх перетурбацій скіфське племя в часи Клавдія Птолемея й далі проживало на своїй землі, маю на увазі амадоків. Очевидно, що якихось великих катастрофічних змін з нвселенням Скіфії не було. Коли помер Олександр Македонський, а його наступники утворили кілька держав  - то вся увага тодішнього античного світу була звернена до цих держав і подій навколо них. А так як зникла загроза великої війни  зокрема з імперією О.Македонського то у самій Скіфії почалися  внутрішні розбірки. Савромати-сармати, які прийшли, пройшли пізніше землями Скіфії не були тут чужим народом, адже всі вони входили у Велику Скіфію. Неговорити усю правду - це також брехня , це я маю наувазі Геродота.

Священна ріка скіфів

     Такою рікою у скіфів був нинішній Південний Буг. Ось що про нього писав Геродот4,52 :"Третя ріка - це Гіпаніс, її джерело у Скіфії,  і починається вона з великого озера, навколо якого пасуться дикі білі коні".  За моїми дослідженнями у К. Птолемея це озеро називалося Амадоцьким, у довжину воно мало 45-50 км і починалося від містечка Чорний Острів далі місто Хмельницьк і до села Голосків на Південному Бузі. Займало воно всю заплаву річки. У багатьох кочових народів давнини білі тварини вважалися святими. Розповідь того ж Геродота про царя Аріанта 5,81, як він зробив перепис населення Скіфії, а потім з цих наконечників стріл виготовили великий казан і встановили його на притоці Південного Бугу в місцевості Екзампеї. Казан був встановлений як "постійний пам*ятник" -  інформує Геродот. Отож маємо два серйозні об*єкти, які говорять про  центр тодішньої Скіфії. В басейні Південного Бугу є тільки одне велике скіфське городище біля нинішнього міста Немирова у Вінницькій області. Датується воно якраз 7 ст. до н.е. - тобто початком становлення скіфського світу, культури. Цілком , очевидно, що це Немирівське скіфське городище і було Першою столицею  Великої Скіфії. Саме городище має форму правильного кола, діаметром більше одного кілометра. Сама форма городища говорить  про його сакральність. Родовід царської скіфської династії починається від Спаргапейта (Геродот 4,76) - ось і маємо царя який збудував це  городище.Функціонувало воно майже 200 років. З цього можеме зробити вмсновок, що і переможець Дарія Першого Ідантірс тут царював , тут народився і скіфський мудрець Анахарсіс, звідси пішла з своїм військом на битву з Кіром Великим  скіфо-массагетська цариця - Томіра.
 

Коментар до профільної фотографії

     Фото на якому  мене зображено зроблено 25 грудня 2006 року в селі Тисовець Сторожинецького  району Чернівецької області. Я тут присів біля каменя, якого  витягнули при будівництві колодязя. Позаду мене сам колодязь із вікнами, як у  будинку. Камінь гладко обтесаний, його розміри: 375х200х500 мм. Фіксований розмір це 375 міліметрів, який відповідає 5 римським п*ядям. Витягнули його з глибини близько 4 метрів, був ще цілий подібний камінь, але він пішов роздроблений у фундамент сараю. Так як в цій місцевості ніколи не було міської забудови  то я  припустив, що ці каміння з давньоримського укріплення - кастели, яке тут охороняло дорогу і невеликий місток через річку Тисовець. Далі  мене зацікали факти перебування римлян на нашій території. Так появилася стаття в міській газеті "Кам*янець-Подільський вісник" за травень 1997 рік: "Кам*янець-Подільську 1890 років :?!" В чернівецькій газеті "Час" в за 2, 9 і 23 травня стаття-дослідження "Пошуки Вібантоваріуму" також за 1997 рік. Київська газета "День" за 28 жовтня 2000 року  надрукувала статтю "Де шукати  місто Фулли і фульський народ".В інтернеті її просто знайти. А в журналі "Людина і світ" 2004 р. за серпень місяць публіковано статтю "Святий Климент Римський і Україна" СС.58-64. Тут аргументовано  висунуто гіпотезу проте, що такі частини Біблії, як Євангеліє від Луки і Діяння святих апостолів могли бути записані на українських землях в Криму в нинішніх Інкерманських каменоломнях святим Климентом Римським.  У 2008-2012 роках  вдалося розгадати ребус Клавдія Птолемея, який залишив нам в описі  своєї "Географії" - це зокрема Європейська і Азіатська Сарматія, Колхіда, Іберія і Албанія.  Це вилилося  у вигляді кількох моїх книжок. Ось таким виявився ціним цей Тисовецький камінь для мене.

Крук, кракун, ворон.

     Досліджуючи слово "Україна" вийшов я на слово "край" яке в Словнику Б.Грінченка має багато значень. Проглядаючи інші однокоріневі слова мене зацікавив ворон, крук, який не тільки кракає, але й крамкає. каркає, а ще крука звуть крамко. Заглянув до світової міфології, а там виявилося багато цікавого. Крук у палеоазійських народів: чукчів, коряків, ітельменів, а також північно-західних індіанців Америки у їхніх міфологіях виступає, як деміург, першопредок, культурний герой, великий шаман. Це він створив світло, продовбавши дзьобом небесну твердь, він дістає небесні світила, творить людей, землю, звірів, добуває прісну воду у господарів моря, це він розмальовує усіх птахів, а сам від цього перетворюється з білого у чорного птаха. Чукчам крук дарує сакральний інструмент для добування вогню, а у якутській міфології Улу Тойон через крука дав людям вогонь.
     Грецький бог Аполон і вигляді крука показував де будувати міста, а ще крук був пророчою птахою цього бога. На Масляну є пісня-дійство, яка називається "Крук". У білорусів збереглося повір*я, якщо хтось дістане краплину вони, коли крук буде вмивати своє дитя - то він буде зродовий все життя. Якщо  крук створив світ - то очевидно його  особливо будуть згадувати в Новорічні свята. Різдв*яний хліб у багатьох слов*янських народів має такі назви: крачун, кречун, карачун, корочун. Тоді як відомо є найкоротші дні в році. У балканських народів у час зимового сонцестояння привозили із лісу спеціальну колоду-крачун, яку спалювали у селі.
     У скандінавського головного бога Одіна є два круки: Хугін і Мунін - "той що думає" і "той, що пам*ятає"  так перекладаються їхні імена. Засновник польського столичного міста Кракова - Крак. На Буковині на великі гілляки, дрова кажуть: краки, крак. Можливо від камка і походить крам, крамарство? Кравіг - із давньоіндійської мови значить -  сире м*ясо, кравіг - з пруської - кров. Відома практика із черепів своїх ворогів робити чаші - кратер, а сам череп грецькою - краніон, а ще кратія - з грецької це сила, влада.  Чому люди так в давнину обожнювали Крука раніше мені думалося, що через його  вміння говорити - кра-а-а. А у недавній статті про  ворона в "Комсомольській правді"  виявилося, що ворон давнім  мисливцям показув, летів туди  де їм можна було вполювати здобич! Думається ,що комплексні дослідження міфологій світу, слів із  "кр"-коренем  відкриють чимало нового з нашої Минувшини. Отож в слові "Україна" є глибокий воронячий корінь.