Поштова служба Аттіли.

Ось, що про Аттілу, гуннів пише сучасний дослідник і науковець Анатолій Кіндратенко з Харкова "Європейські гуни в описах давніх авторів" Харків 2007, С. 7 :
"В українській історіографії про гунів написано так мало, що це викликає неприховане здивування. Всі історики, від Михайла Грушевського до найсучасніших, пишуть одне й те саме...
... навіть аби гуни справді були кочовими азіатами, то вони мали б займати належне місце в українській історіографії, особливо зважаючи на ту обставину, що про них є вагома література письменників того часу: Амміан Марцеліна, Пріска Панійського, Йордана, Прокопія Кесарійського та інших."
Навіть французький історик Моріс Бувьє -Ажан "Аттила" Москва 2003р. (переклад на рос. мову) написав про Аттілу і його життя цілу книгу, 286 сторінок ! А наші історики покищо віднікуються від Аттили і гунів .
Але повернемося до книги А. Кіндратенка, який він цитує і коментує давніх авторів, які писали про гуннів і Аттилу.
С. 94 : із Історії Пріска Панійського : "При імператорі Феодосії молодшому (408-450 рр.) уннський цар Аттіла зібрав своє військо і послав до імператора листа з вимогою, щоб негайно були видані втікачі та вислана данина, що не виплачувалась під приводом війни..."
С. 98 :" Коли євнух Хрисафій умовив Едікона вбити Аттілу, імператор Феодосій та магістр Марціалін, порадившись між собою відправити до аттіли послом Максиміна, а не одного Вігілу... Максимін мав передати Аттілі лист імператора... імператор писав Аттілі ... "а втікачів, понад виданих, я відправив до тебе сімнадцять, бо інших немає." Такий був зміст листа."
С. 102 :" Отримавши дозвіл увійти, ми побачили Аттілу, що сидів у дерев*яному кріслі. Ми стали трохи віддалік трону. Максимін, наблизившись, вітав варвара, передав йому лист імператора і сказав, що імператор бажає доброго здоров*я йому та його оточуючим.
Аттіла відповів: "Нехай з римлянами буде те, чого вони мені бажають."
Далі Аттіла: "Наказав секретарям зачитати папір, де були записані їхні імена". - тобто імена тих перебіжчиків, яких візантійський імператор ще не видав Аттілі."
С. 109 : "Наступного дня я пішов до двору Аттіли з подарунками до його дружини на ймення Крека. Від неї він мав трьох дітей, з яких старший був на чолі акатирів та інших народів, що жили в припонтійській (причорноморській) Скіфії."
С. 114 : "Ми вирушили в дорогу й зупинились в якомусь селі. Тут був спійманий скіф, що перейшов з римської землі на варварську, як вивідувач. Аттила наказав посадити його на кіл."
Бачимо, що у Державі Аттіли знали імена всіх перебіжчиків, були і охоронялись головні дороги по яким рухалися посольства, пошта, купці і навіть розвідники ворога....
Посланець імператора Вігіла мав привезти багато золота, щоб підкупити наближеного до Аттіли, щоб цей його вбив. Щоби викрити підступні дії, ось, що придумав цар гуннів:
С. 103: " Доки ми говорили між собою, з*явились до нас декілька людей від Аттіли й оголосили, що Вігілі та іншим забороняється звільняти римських військовополоненних, купувати варварських невільників, коней, і взагалі будь-що, окрім харчових припасів, доки не будуть вирішені існуючі непорозуміння між римлянами та скіфами. Це було зроблено варваром розумно та вміло, так що Вігіла легко міг бути викритий у своїй змові проти нього, будучи не в змозі пояснити причини, по якій він привіз золото..."
Очевидно, що поштовим станціям, які обслуговували і поштовий тракт , і посольства інших країн були дані письмові роспорядження Канцелярією аттіли, щоби вказівки царя були виконанні в точності.
Вігіла був викритий і ось перші слова Аттіли звернені до Вігіли:
С.115 :"... Ні, мерзенна тварюко (так назвав він Вігілу), ти не уникнеш суду завдяки своїм вигадкам ..."
далі : "Вігіла був викритий у злочині проти Аттіли. Скіфський цезар відняв у нього сто літрів, посланого євнухом Хрисафієм золота..."
Ось завдяки добре налагодженній службі охорони доріг і Поштової служби Аттілі вдалося викрити злочинний задум візантійського імператора.
Пріск Панійський так все точно описав, бо був учасником цього посольства до Аттіли.