Бужеськ: археологія.

До 2000 року в Буську археологи з*являлися від випадку до випадку: П. Рапопорт, Володимир Петегирич, Михайло Филипчук. І копали вони в основному тут "Русь" київську. Лише з утворенням Інституту археології у Львівському національному університеті імені Івана Франка у місті Буську з*явилась постійнодіюча археологічна експедиція під керівництвом Петра Довганя і його дружини Наталі Стеблій, яка насьогоднішній час має вже наукове звання кандидат історичних наук. Останніми роками з ними активно співпрацює відомий український археолог Віталій Конопля. Завдяки неодноразовим депутатським зусиллям Зіновія Павлика, аще як голови громадської організації "Товариство "Бужани" з місцевого бюджету цій археологічній експедиції виділялись мінімальні кошти, які дозволили львівським археологам у нашому місті працювати кожен рік, починаючи з 2000 року.
Починаючи з 2006 року вищезгадана наукова установа видає щороку "Вісник інституту археології". У третьому випуску за 2008 рік у цьому Віснику була надрукована своєрідна підсумкова стаття Петра Довганя "Буський археологічний комплекс: стан та перспективи дослідження" - СС. 136-195 . У передмові дослідник пише зокрема таке: "Проаналізовано результати археологічних досліджень на території м.Буська - колишнього літописного Бужська одного з найдавніших міст Волині. На сучасній його території знаходяться залишки чотирьох городищ 10-17 ст., що творять археологічний комплекс".
Ось деякі цифри про ці буські городища взяті із статті П.Довганя. Городище в передмісті Воляни - ймовірно залишки дерев*яно-земляного замку буського (руського) князя Давида Ігоревича. Розміри його 30-32 метри по валах, вал висотою до 3 метрів, глибина оборонного рову до 6 м., а його ширина 10-25 м. Часи 12-13 ст. Зараз тут стоїть дерев*яна церква св. Онуфрія - пам*ятка архітектури 1680 р. і дзвіниця - 1758 р. Мале городище у міському парку поряд з автобусною станцією - 11-13 ст. Під час розвідкових археологічних розкопок було знайдено багато решток предметів озброєння 13-14ст. Городище в передмісті Ліпибоки, на ньому тепер знаходиться один з найдавніших єврейських цвинтарів Центрально-Східної Європи. Залишки руського городища датуються 12-13 ст. Велике городище, одна з його давніх назв - "Нове місто", тут зберігся вал висотою до 3 метрів, рів оборонний глибиною до 10 метрів і шириною до 20 м. Сьогодні більшу частину городища займають будівлі Буської гімназії. Вал городища досліджувався і сягає кінця 10 ст. н.е.
Завдяки дослідженням Петра Довганя і його дружини виявилося, що Буськ не тільки багатий на знахідки часів Київської Русі, але й появилися знахідки ще з давніших часів, які до того тут були зовсім невідомі. Так біля будинку райдержадміністрації була знайдена археологічна культура "лука-райковецька" часів 7-8 ст., а біля самого палацу Бадені "пізнє трипілля". Ось ще цитата із вищезгаданої статті П.Довганя С.153 : "На городищі виявлено старожитності широкого хронологічного діапазону: від неоліту (культура лінійно-стрічкової кераміки, друга половина 5 тис. до н.е.) енеоліту (доба пізнього Трипілля перша чверть 2 тис. до н.е.) ранньозалізного часу (висоцька культура 9-7 ст. до н.е.)слов*янської та руської доби (9-13 ст.) до початку 19 ст. Основна ж їх кількість припадає на слов*яноруський час. ...Досліджено 500 м квадратних, глибина розкопів сягає від 1,5 до 4,5 метри... Досліджено 78 археологчних об*єктів... Археологічний комплекс у Буську можна досліджувати ще щонайменше 30 років. Він того вартий."
Цікавого археологічного матеріалу з цих і з попередніх розкопок є вже багато, такщо у майбутньому у Буську цілком нормально зможе працювати окремий музей Археології Надбужжя.