Промову до Олександра Македонського скіфського посла вітчизняні історики зовсім не згадують, хоча вона варта всебічного дослідження багатьма спеціалістами історичного напряму. Ця промова є у Курція Руфа " Історія Олександра" кн. 7. Але ось що пише у передмові до твору російський перекладач А.А. Висагин М. 1993, СС. 12 і 22 . Українського перекладу я ще не зустрічав.: " Курций Руф славится как мастер составления речей ... Речи построены по всем правилам античного красноречия, даже те, которые вложены в уста простых и грубых скифов... Немецкие антиковеды конца 19 начала 20 веков были заняты главным образом вопросом о том, как расчленить "Историю Александра Македонского" на части и найти те эллинистические источники, из которых механически заимствуется каждый фрагмент... Отношения к Курцию меняется. Современные иследователи начинают осторожно отмечать известные литературные достоинства его труда, находить в нем большую степень самостоятельности, нежели было считать раньше."
Шкода, але Шевченкове - " німець каже ..." і далі залишається актуальним і не тільки для наших грамотних людей. Отож фрагменти промови скіфського посла : " Якби боги захотіли розміри твого тіла зробити рівними твоїй зажерливості, ти б не вмістився на всій землі: однією рукою, ти торкався сходу, іншою заходу і досягнувши таких меж, ти б захотів взнати де вогнище божого світла... Хіба у наших великих лісах нам не дозволено бути у невіданні: хто ти і звідки прийшов? Ми не можемо нікому служити і не бажаємо комусь приказувати. Знай, нам скіфам дані такі дари: запряг биків, плуг, спис, стріла і чаша.... Так ми перемогли царя Сирії, а потім царя персів і мідійців, і дякуючи цим перемогам перед нами відкрився шлях прямо до Єгипту. Ти хвалишся, що прийшов сюди переслідуючи грабіжників, а сам грабуєш всі племена, до яких прийшов.... сильніше тримайся за свою долю. Вона вислизає і її не можна втримати насильно....
Надінь вуздечко на своє щастя: легше ним буде керувати. У нас кажуть, що щастя немає ніг, а тільки руки і крила: протягуючи руки, воно не дозволяє схопити себе і за крила. І наостанок, якщо ти бог, ти маєш виявляти смертним благодіяння, а не відбирати у них добро, а якщо ти людина, то пам*ятай, що нею завжди ти і залишешся... Найміцніша дружба буває між рівними... Хто не шанує людей, той обдурює богів... Ми сусіди обидвох твоїх імперій: подумай, кого би ти хотів із нас мати ворогів чи друзів."
Як бачимо промова скіфського посла немає якихось фантастичних, нереальних висловлювань, навпаки у ній ми можемо знайти багато елементів про життя скіфського народу. Хіба скіфи не проживали в античну епоху?? Говорити завжди простіше, а ніж перемагати ворогів.
Немає коментарів:
Дописати коментар