Мартинівський скарб - 3.

3. Вісники-жерці Триглава.
Незвичайні голови срібних чоловічків з Мартинівського скарбу заставили мене шукати щось подібне в описах слов,янських богів. І знайшлося !
"У Щеціні був ідол, іменований Триглавом, якого життєписець  св.  Оттона  Бамбергського назвав найвеличнішим божеством словян. Другий  життєписець зазначає, що Триглав  зображався з трьома головами, котрі означали три царства: небо, землю і пекло. Очі й вуста його були запнуті шитою золотом габою, щоб він не міг бачити і гудити людські хиби. Храм його був  дуже ошатний.  Там зберігався  золотий та срібний посуд, буйволячі роги для пиття і для труб, велика кількість зброї та різних припасів, щецінці віддавали туди десяту частину воєнної здобичі. На честь Триглава відбувалися свята із священними іграми, танцями та бенкетами.  Триглаву поклонялися і в інших місцях Словянщини..." -
"Виклади давньословянських легенд або міфологія" укладена Я. Ф. Головацьким "  Київ Довіра 1991, с. 25. .
Цілком очевидно, що лиця срібних чоловічків закриті двома половинками покривала розшитого золотом, на якому тільки контуром позначено очі. Зверху на голові у двох чоловічків сонячна корона із променями, які очевидно символізують Схід і Захід, коли видно сонячні промені Сонця. Найвідоміша скульптура із сонячними променями    на голові - статуя Свободи у Нью-Йорку. Є ще подібна, але сидяча Свобода на фронтоні одного львівського музею. Тоді два інших срібних чоловічка символізують Північ і Південь. Із збережених трьох коней два мають  позолоченні гриви і копита також  позолоченні у вигляді променів-полумя. Це  сонячні коні, Денні коні, третій кінь має трохи інакший вигляд, більша заокруглені форми  без позолоти, очевидно - це кінь Ночі, символізував нічний час.
Скіфське племя массагетів приносило у жертву Сонцю коней. "Значення цієї  жертви таке:  найшвидшому серед богів приносять у жертву найшвидшого  серед усіх тварин." -  Геродот кн.1, 216. .
У колективній праці  українських істориків "Давня історія України" Київ Либідь 1995 ,кн.2, С. 44  є реконструкція Мартинівського чкарбу: як усі чотири чоловічка  срібних і вісім коней помістили на груди одного бородатого чоловіка, коні тут   "біжать" до чоловічка !??
Тепер цілком очевидно, що бородатих чи ні  чоловіків має бути  аж чотири і  кожному має бути на куртку  нашито по одному срібному чоловічку і два різних  коней - День і Ніч., які біжать від  срібного чоловічка в протилежні сторони... у всі чотири сторони Світу .
Нашиті чоловічки і коні на одягу вісника-жерця  були своєрідним пропуском, паролем, символом  жрецької влади . Очевидно, що  жерців-вісників супроводжувала охорона. Бо зокрема у іншого словянського бога - Святовита було 300 вершників і 300 піших воїнів....
Також очевидно, що монахи, які описували життіє  єпископа Оттона не все сказали, записали про  Триглава, а вибрали, що їм більше підходило. Затуляючи  очі Триглаву очевидно не тільки для того, щоби він не бачив гріхів  своїх віруючих, але й сам погляд бога Триглава міг бути страшним і смертельним - удар блискавки !?
Згадаємо повість Миколи Гоголя "Вій" і самого   Вія...  Місце народження М. Гоголя і, як і знайдення Мартинівського скарбу належать до однієї полоси поширення пеньківської археологічної культури !..
Срібні чоловічки наче сидять на лаві, чи в кріслі, а не танцюють, поклавши руки на колінах. Спеціалісти по жестах  говорять, що руки в боки - це один з найпоширеніших агресивних жестів !! А в даному випадку срібний чоловічок (копія Триглава) так і говорить кожному своєму віруючому:  - А ну, розповідай, що там у тебе сталося, чи що зробив ??
Не страшний бог не міг контролювати своїх віруючих...
    Очевидно, що напад кочівників  був досить вдалим і вісники Триглава навіть не встигли на коней і всі їхні відзнаки дісталися ворогові....
Коли боги не справлялися з своїми обовязками  - то віруючі чи їх правителі проводили релігійні реформи, і у Володимира Великого бачимо головним богом  Перуна !
Як бачимо Триглав не зміг протистояти аварським жорстоким кочівникам (обрам) і йому прийшлося дати місце іншому богові.
За Клавдієм Птоломеєм у "Географії" границя між Германією і  Європейською Сарматією (Скіфією)  проходила по річці  Віслі. Щецін знаходиться на річці Одрі - це на захід від Вісли.
Тобто землі між Віслою і Одрою не могли бути батьківщиною для словян, словяни сюдт прийшли і зайняли ці  германські землі...
    Цілком можливо, що місто яке було пограбоване загоном кочівників було не дуже далеко від нинішнього місця знаходження Мартинівського скарбу !?
    Можливо, що в цьому племінному центрі була й християнська церква, яка також була пограбована.
   Дослідження Мартинівського скарбу ще не закінчено !
             доповнення:
     Пантеон скіфських богів був семи-божий (Геродот кн. 4, 59) . Пантеон язичеських богів  Володимира Великого (Красне Сонкчко) влючаючи бога Вогню також був  семи-божий. Триглав - це три-божжя, тріумвірат, який не справився із своїми завданнями і всю владу одноосібно  пізніше було віддано небесному богові - Перунові.  Те, що "пеньківці"  вважали, що підземний світ - це світ пожираючого вогню дає підтвердження у наш час археологія :
    " Поховальний обряд пеньківської культури характеризується трупоспаленнями, які здійснювалися на стороні..." -    І.С. Винокур, Д. Я. Телегін  "Археологія України"  Тернопіль 2008, С. 302 . ...