1. "Гунські легенди".
Повернемося до книги Олесі Жданович "Воїни степів. Гуни на території України" Київ, Темпора 2017, С. 9 :
" Євнапій, у своїй "Історії" вперше наводить легенду про появу гунів на теренах Європи, їхню першу зустріч з готами. Цей переказ повторювали у своїх працях ледь не всі візантійські автори, які хоч щось писали про гунів. Серед них Созомен, Зосим, Пріск, Йордан, Прокопій, Агафій та ін.
Є дві легендарні версії появи гунів у Криму. За однією з них, вони мешкали неподалік від готів і не знали про існування один одного. Їх розділяло Меотійське болото (сучасна Керченська протока). І ті й ці були переконанні у тому, що за межами їхніх земель пустота, кінець світу..."
Далі розповідається, що гунського бика вкусив гедзь і від болі бик перебрася через Керченську протоку у Крим. За ним перейшов гунський пастух і побачив, що тут люди непогано живуть. Друга легенда розповідає про гунських мисливців, які гналися за оленем і який також перебрався в Крим... мисливці слідом за ним і побачили, що у Криму люди (готи) таки краще живуть ніж вони на Таманському півострові. За Йорданом п.123 гунські мисливці "розхвалили Скіфію". І після цього гуни пішли і завоювали Скіфію та її різні народи.
Про "гунські легенди" О. Жданович так закінчує, с.10 :
" Зараз уже не так важливо чи існували насправді гедзь і олень. Адже практично кожен народ має свою легендарну оповідь про походження або про свою появу на тих чи інших теренах".
Але, що таке Керченська протока в давнину ?? Це відома усім держава Боспор, яка займала і Керченський і Таманський півострови, і тут буяло життя по обидва боки Боспору Кіммерійського. Нічого невідомого тут не було, як для римлян так і візантійців !
Подивимося, що сьогодні являє собою Керченська протока "Географічна енциклопедія України" Київ,УРЕ, 1990, том 2, С. 137:
" Довжина близько 41 км, ширина від 4 км до 45 км. Глибина 5-13 метрів, біля берегів до 2 метра. Для берегів характерне чергування скелястих, урвистих ділянок з піщаними низинами . Взимку протока замерзає.... Водообмін зумовлений переважно північно-східними і східними вітрами, поверхневим стоком з Азовського моря та надходженням придонних солоних вод з Чорного моря..."
Тобто: водоверті, чорториї, коловороти - там ще ті... з давніх античних часів !!!
Цілком очевидно, що "гунську" легенду було придумано давньоримським істориком, ритором, софістом Євнапієм ( бл. 347-420 рр.). Придумано для того, щоби затушувати поразку римлян від гунів, пояснюючи, що гуни страшний, войовничий народ був зовсім невідомий Риму і прибув цей народ невідомо звідки...
Цікаво тут, що сучасні дослідники гунів не поспішають спростувати ці "гунські" легенди, очевидно це їм вигідно, бо дальше вони починають розказувати про незвичайний прихід гунів аж з-під Китаю.
2. Паннонія.
Земля Паннонія була завойована для Риму ще за Августа 35-33 рр. до н.е. Тодішня Паннонія займала землі між ріками Дунаєм і його притокою Савою і Східними Альпами. Віндобона (тодішній Відень) також входив до Паннонії. Приблизно територія цієї провінції римської сягала 200х300 км.
На лівому березі Дунаю для Риму починався Варварський світ:германські, сарматські, кельтські та інші племена, які явно не бажали мати у себе під носом римські легіони.
9 серпня 378 року для тодішнього Античного світу сталася незвичайна подія - вестготи розбили римське військо і загинув при цьому імператор Валент, який керував східною частиною Римської імперії. В той час його рідний брат Валентініан (обидва родилися в Паноннії) керував західною частиною Римської імперії.
Як пише німецький "Словник античності", як був складений під керівництвом Йоханеса Ірмшера - Валентініан "вів успішні оборонні війни на Рейнській границі до 374 р." Це значить, що лишніх військ у братця не було зовсім.
Цілком очевидно, що Скіфія вирішила скористатись і відвоювати Паннонію у Римської імперії. Відвоювати це одна справа, а щоб її утримати у своїй владі потрібно було Паннонію заселити своїм населенням, яке могло би виставити своє військо на її оборону.
Тоді верхівка Скіфії гуни-європейські звернули свою увагу на кочове тюркомовне населення у Північному Кавказі - булгар (одні з предків нинішнього болгарського народу).
Був укладений договір і відгуляли очевидно династичне весілля, можливо, що й не одне. Ось зимою 378 року якась частина племен булгар і можливо частина місцевого населення переїхали через замерзлу Керченську протоку у Крим, де дозимували цю зиму біля кримських гірських лісів. Очевидно, що й були конфлікти з кримськими готами. А ранньою весною, як появилась зелена трава вони рушили у центральну Скіфію. Тодішнє скіфське населення допомагало їм харчами, фуражем і очевидно, човнами переправляло їх через повноводні тоді ріки.
Вірогідно, частина булгар залишилася у Скіфії для комунікацій, інша ж пішла разом із скіфським військом відвойовувати Паннонію. Цілком очевидно, що це сталося літом 379 року ! За болгарською легендою Атила походив з роду Дуло... А в московському довіднику "Народи мира" 1988 ,С. 105 написано, що в Болгарії є райони де у людей переважають "балкано-кавказькі риси".
Отож літом 379 року західні європейці вперше побачили людей з монголоїдної раси - булгар, які і описали відповідно - як безбородих і т.п. Тут все правильно.
У Пріска є 26 уривок де розповідається про "Скіфа Валамера, який спустошив багато римських міст, після переговорів римляни зобовязалися йому сплачувати щорічно по 300 лібрів золота - 98 кг і 250 грам .
А у Йордана п.166 пишеться, що у 12 рік правління короля Валії гуни були вигнані з Паннонії римлянами і готами майже після 50-літнього володіння нею ."
Валією - по роках там не все сходиться і тому перекладачка на рос. мову і коментаторша Скржинська взагалі не вірить, що гуни могли бути у Паннонії, але говорить вона в коментах ще про канцелярія імператора Юстініана - Марцеліана Коміта , який у своїй історії писав, що Паннонія була повернута Риму у 427 році !!! Тоді все нормально тут з цифрами сходиться, адже брехати Коміту тут не було ніякої потреби.
Ще Йордан п. 130 згадує "короля гунів Баламбера", який воював з готами. Це імя дуже подібне до імя "скіфа Валамера", очевидно, що це одна й таж особа, яка літом 379 року відвоювала Паннонію, знищивши там римські міста щоби потім не було зради готів і щоб римська розвідка мала там свої проблеми...
Серед застарілих і рідковживаних імен - Велемир !!! ("Власні імена людей" Київ, Наукова думка, 1986, С. 232 ...
Треба сказати, що тут ще є багато роботи для справжніх любителів нашої Історії.
Немає коментарів:
Дописати коментар