Виявилось, що повідомлення про антського короля Божа у "Гетиці " Йордана не зовсім правильно перекладене !? Як пише перекладачка "Гетики" Скржинська в коментарі 612 - Йордан вжив термін із римського права - dediticii , що значить "були підкорені, маючи зброю в руках". Тобто Бож і синами і 70 старійшинами не попали в "полон", а всі полягли на полі битви із зброєю в руках. Це вже потім Вінітарій - розіп,яв їх тіла для постраху іншим.
Йдучи із Паннонії з Середньодунайської рівнини до витоків Західного Бугу військо готського короля Вінітарія не раз ступало у бій, і король Бож про це знав і не було йому потреби вести якісь переговори з запеклими ворогами, щоби із своєю королівською верхівкою попасти в полон.
В Аміана Марцеліана кн. 31 Вінітарій названий - Вітімиром, який "опирався на інше племя гунів, яке він за гроші залучив у союз з собою".
Цілком очевидно, починаючи велику війну проти гунів і антів, Вінітарій підкупив якусь частину гунів, яка очевидно перебувала на території нинішнього Закарпаття і охороняла Карпатські перевали , куди вели дороги до Антів...
Бож знав і розумів, що основні події цієї війни будуть і розгортаються на півдні - на місці сучасної Одещини і Молдови. Де з військом між Карпатами і р. Дністром на північ прямувало військо іншого готського короля Атанаріха, щоби об,єднатись із військом Вінітарія для спільних дій.
Тому король Бож разом із королівською радою 70 старійшин вирішили дати бій у якому знищити,як найбільше ворогів, цінною власного життя.
Вірогідно, битва між військом Божа і військом Вінітарія відбулася на землях нинішнього селища міського типу - Красне, що знаходиться на південь від Буська-Бужеська.
Красне (Красна гірка) - це ті місця, де колись для походу, чи навчання, чи святкування збиралися війська, крім того через Красне йшла доволі сухими місцями дорога до Буська.
Пізніше Баварський географ напише, що словянське племя "бужан" мало 230 укріплених городищ-міст, це фактично вся річкова долина Західного Бугу з притоками до м. Дорогочина. Напевно і тоді королівство Божа займало ці землі без великих змін у річковій системі.
Королівська рада Божа складалась із 70 старійшин, це багато, але скоріше - це були 70 князів, як зібрались на війну проти Вінітарія, адже він дебоширив майже цілий рік,як писав Йордан. Також очевидно, що майже кожен стрійшина-князь відповідав за 3 городища і прийшов із своїм загоном воїнів . Королівська рада Божа була своєрідним парламентом, адже територія королівства тягнулася на кількасот кілометрів... і тут доводилося вирішувати чимало різних питань на місці.
Очевидно, що більшу частину свого великого війська Бож поставив на Краснянському полі, а частину залишив у столиці королівства - Божську-Бужеську для охорони човнів і самого міста....
Цілком очевидно, що тут на Краснянському полі готський король Вінітарій втратив значну частину свого війська, ще втратив наступальну ініціативу, і щоби пригасити свій страх - розіп,яв мертвими вже короля Божа, синів його і 70 старійшин-князів, щоби налякати інших.
Так, як Буськ в той час був непогано захищений природньо - річковими, болотними долинами і валами і ровами з сторони Красного, то вірогідно Вінітарій для облоги Бужеська війська не посилав, щоби не втрати решту.
Про подальші успіхи Вінітарія історія мовчить, а зустрічаємо його вже на середньому Дністрі, нині це Кельменецький район Чернівецької області,село Комарів, де мала би бути річка Ерак і містечко античне Еракт.... Тут до бідолашного Вінітарія з військом підібрався сам гунський король Баламбер і поцілив з лука у голову готського короля, на смерть.
А перед тим Баламбер у нижньому Подністров,ї розбив великий табір іншого готського короля Атанаріха, який очевидно, йшов на допомогу Вінітарію.
Сам Атанаріх втік до римського імператора Феодосія у Константинополь, і тут його чи то втруїли, чи помер сам .... а сталося це у січні 381 року.
У досить цікавій книзі Павла Орозія "Історія проти язичників" кн.7, 34 говориться про те, що Феодосій безстрашно напав на скіфські племена, яких сторонився сам Олександр Великий. Але Феодосій був дуже хитрим, то у напад на Скіфію-Гунію-Антію кинув готських королів з військами (Атанаріха і Вінітарія).
Феодосій так і пізніше воював проти Арбогаста , кинув проти нього 10 тисяч готів, який той перебив - П. Орозій кн.7, 35,19.
Але у П. Орозія є ще досить цікава інформація, де він описує тодішній світ кн.1,2,53 : "...із сходу лежить Аланія, в центрі Дакія,там же Готія, далі лежить Германя".
Орозій точніше не пише, де та Готія була, але якщо врахувати, що Германаріх у Паннонії правив кілька десятків років, яка тоді належала до Римської імперії - то Готія була у Паннонії !!!
Федерати Першого Риму тоді нападали на нашу землю, тепер ось федерати Третього Риму нападають на нас - нічого їх історія не вчить !?:))
понеділок, 25 червня 2018 р.
неділя, 17 червня 2018 р.
" Як ішов я з Дебречина... "
Хто не знає цієї веселої про кохання української народно пісні !?
Є гіпотеза, що Дебрецен (нині місто в Угорщині, недалеко Карпат) до приходу сюди угорців, тут було слов,янське місто - Доброчин.
Як писала, історик Ю.к. Колосовська, до Дебрецена з Будапешта через м. Сольник (переправа через річку Тису) у 2 ст. н.е. давні римляни проклали торгову римську дорогу, якою звичайно, могли скористатись і озброєнні люди :)) - "История Европи" М. 1988, с.611.
Цілком очевидно, що цією дебречинською дорогою вирушив готський правитель Вінітарій, якого у Паннонії залишив гунський (скіфський) король Баламбер (Велимир) після того, як вона була відібрана у римлян.
Як відомо 9 серпня 378 року загинув не тільки римський імператор Валент, але і римське військо, воювали з ними готи. Очевидно, тоді скіфський володар і гунський король - Баламбер з своїм військом знаходився недалеко Дунайської границі свого королівства і він вирішив скористатись сприятливим моментом - завоювати Паннонію. Паннонію він завоював і при цьому був убитий Германаріх ! З якого Йордан зробив великого полководця і державника, ха-ха ! В той час Паннонія була римською провінцією, і тут стояли римські війська, і тут з своїм народом жив і правив, наскільки йому дозволяли римляни - Германаріх.
Ще Йордан придумав, що Германаріх дуже довго жив, і тому він (Йордан) чогось конкретного про військові перемоги не міг пригадати і написати.
Ще великий український історик М. Грушевський т.1, С. 149 ясно писав про "ілюзоричність великої монархії Германаріха..."
Сучасні українські історики чомусь не пішли слідом, а пишуть таке:
" Золоте століття" черняхівського суспільства припало на правління вже згадуваного короля остроготів Германаріха, що тривало чи не півстоліття напередодні 375 р."
Баламбер у Паннонії залишив правити готами Вінітарія. Очевидно через намову і допомогу римлян - Вінітарій виступає проти влади гунів і зокрема Баламбера - вирушив у "край антів", де схопив короля Божа із синами і 70 старійшинами і розіп,яв їх для постраху - Йордан "Гетика" п. 246.
Далі, як пише той же Йордан пп. 247-249 Вінітарій буянив менше року і його пострілом з лука на річці Ерак вбив сам Баламбер ...
Гіпотеза, про те що короля Божа - готи розіп,яли на місці нинішнього міста Буська-Бужська Львівської обл. багато прихильників не мала, бо усі вірили в існування держави Германаріха на берегах великого Дніпра, а це якийсь далекий закуток, який нікому і не потрібний !
Але нині, коли стало відомо, що Вінітарій вийшов із військом з Паннонії, перейшов через карпатські перевали і попав на землі нинішньої Західньої України, то містечко Буськ тут було зовсім не пустим місцем ! Тут зливається повноводн ріка Полтва із Західним Бугом, і далі достатньо вони у річці (Зах. Буг), щоби безпечно плисти у низ течією до р. Вісли і далі у Балтійське море. Тобто тут був початок надійної комунікаційної на той час лінії зв,язку з іншими германськими землями для Вінітарія.
Тому тут й правив король Бож, можливо це був його один з титулів - Бож - "божий", бо сидів він на ріці Божій- Богові - Бугу !?
У 2015 році львівські археологи Петро Довгань та Наталя Стеблій досліджуючи Мале городище у Буську знайшли частину споруди черняхівського часу - 3-4 ст. і ще одну споруду - празько-корчацької культури - 5-8 ст. н.е. - " Історія Буська" Буськ 2017, С.30. Я не буду писати, що дослідження центральної частини Буська - пл. Ринок, а колись це звалось "Старе місто" наші шановні археологи ще й не починали, а тут культурний шар сягає від 3 до 5 метрів !!! То події війни Вінітарія із Баламбером тут могли мати місце !
Також очевидно, що у Буську чи його околицях Вінітарій мав би залишити невеликий гарнізон вояків в невеликому укріпленні для контролю над рікою Західний Буг...
Річка Ерак, очевидно, протікала біля містечка Еракт, що було на березі р. Дністер, це нині Чернівецька обл. с. Комарів. - "Тарас Дишкант "Географія" Клавдія Птолемея: карта України" Львів 2009,С. 33.
Це межиріччя Дністра і Прута, тут його перетинали три лінії Траянових валів. Біля села Комарів проходив найпівденніший. І звідси на північ ці землі колись напівзалежали від Риму, з часів імператора римського Траяна і дальше.
Ось тут вірогідно в Еракті-Комарові і зупинився Вінітарій з військом, чекаючи на вказівки з Риму та новин з інших фронтів великої імперії.
Гунський король Баламбер рішучим ударом в центр готського ійська убив їхнього полководця - Вінітарія.
Баламбер, очевидно, своїми талантами прославив, зробив із слова "гуни" непереможний бренд і до нього потягнулися інші кочівники і не кочівники великої Євразії.... переймаючи на себе це ім,я .
Так було із доблесними і непереможними гетами-готами скіфськими, в 3 ст. н.е. ім,я "готів" почали брати германські племена на себе. Звичайно, що ті германські "готи" ніколи не були на берегах Азовського моря, як їх предки на острові Готланд у Балтійському морі.
Є гіпотеза, що Дебрецен (нині місто в Угорщині, недалеко Карпат) до приходу сюди угорців, тут було слов,янське місто - Доброчин.
Як писала, історик Ю.к. Колосовська, до Дебрецена з Будапешта через м. Сольник (переправа через річку Тису) у 2 ст. н.е. давні римляни проклали торгову римську дорогу, якою звичайно, могли скористатись і озброєнні люди :)) - "История Европи" М. 1988, с.611.
Цілком очевидно, що цією дебречинською дорогою вирушив готський правитель Вінітарій, якого у Паннонії залишив гунський (скіфський) король Баламбер (Велимир) після того, як вона була відібрана у римлян.
Як відомо 9 серпня 378 року загинув не тільки римський імператор Валент, але і римське військо, воювали з ними готи. Очевидно, тоді скіфський володар і гунський король - Баламбер з своїм військом знаходився недалеко Дунайської границі свого королівства і він вирішив скористатись сприятливим моментом - завоювати Паннонію. Паннонію він завоював і при цьому був убитий Германаріх ! З якого Йордан зробив великого полководця і державника, ха-ха ! В той час Паннонія була римською провінцією, і тут стояли римські війська, і тут з своїм народом жив і правив, наскільки йому дозволяли римляни - Германаріх.
Ще Йордан придумав, що Германаріх дуже довго жив, і тому він (Йордан) чогось конкретного про військові перемоги не міг пригадати і написати.
Ще великий український історик М. Грушевський т.1, С. 149 ясно писав про "ілюзоричність великої монархії Германаріха..."
Сучасні українські історики чомусь не пішли слідом, а пишуть таке:
" Золоте століття" черняхівського суспільства припало на правління вже згадуваного короля остроготів Германаріха, що тривало чи не півстоліття напередодні 375 р."
Баламбер у Паннонії залишив правити готами Вінітарія. Очевидно через намову і допомогу римлян - Вінітарій виступає проти влади гунів і зокрема Баламбера - вирушив у "край антів", де схопив короля Божа із синами і 70 старійшинами і розіп,яв їх для постраху - Йордан "Гетика" п. 246.
Далі, як пише той же Йордан пп. 247-249 Вінітарій буянив менше року і його пострілом з лука на річці Ерак вбив сам Баламбер ...
Гіпотеза, про те що короля Божа - готи розіп,яли на місці нинішнього міста Буська-Бужська Львівської обл. багато прихильників не мала, бо усі вірили в існування держави Германаріха на берегах великого Дніпра, а це якийсь далекий закуток, який нікому і не потрібний !
Але нині, коли стало відомо, що Вінітарій вийшов із військом з Паннонії, перейшов через карпатські перевали і попав на землі нинішньої Західньої України, то містечко Буськ тут було зовсім не пустим місцем ! Тут зливається повноводн ріка Полтва із Західним Бугом, і далі достатньо вони у річці (Зах. Буг), щоби безпечно плисти у низ течією до р. Вісли і далі у Балтійське море. Тобто тут був початок надійної комунікаційної на той час лінії зв,язку з іншими германськими землями для Вінітарія.
Тому тут й правив король Бож, можливо це був його один з титулів - Бож - "божий", бо сидів він на ріці Божій- Богові - Бугу !?
У 2015 році львівські археологи Петро Довгань та Наталя Стеблій досліджуючи Мале городище у Буську знайшли частину споруди черняхівського часу - 3-4 ст. і ще одну споруду - празько-корчацької культури - 5-8 ст. н.е. - " Історія Буська" Буськ 2017, С.30. Я не буду писати, що дослідження центральної частини Буська - пл. Ринок, а колись це звалось "Старе місто" наші шановні археологи ще й не починали, а тут культурний шар сягає від 3 до 5 метрів !!! То події війни Вінітарія із Баламбером тут могли мати місце !
Також очевидно, що у Буську чи його околицях Вінітарій мав би залишити невеликий гарнізон вояків в невеликому укріпленні для контролю над рікою Західний Буг...
Річка Ерак, очевидно, протікала біля містечка Еракт, що було на березі р. Дністер, це нині Чернівецька обл. с. Комарів. - "Тарас Дишкант "Географія" Клавдія Птолемея: карта України" Львів 2009,С. 33.
Це межиріччя Дністра і Прута, тут його перетинали три лінії Траянових валів. Біля села Комарів проходив найпівденніший. І звідси на північ ці землі колись напівзалежали від Риму, з часів імператора римського Траяна і дальше.
Ось тут вірогідно в Еракті-Комарові і зупинився Вінітарій з військом, чекаючи на вказівки з Риму та новин з інших фронтів великої імперії.
Гунський король Баламбер рішучим ударом в центр готського ійська убив їхнього полководця - Вінітарія.
Баламбер, очевидно, своїми талантами прославив, зробив із слова "гуни" непереможний бренд і до нього потягнулися інші кочівники і не кочівники великої Євразії.... переймаючи на себе це ім,я .
Так було із доблесними і непереможними гетами-готами скіфськими, в 3 ст. н.е. ім,я "готів" почали брати германські племена на себе. Звичайно, що ті германські "готи" ніколи не були на берегах Азовського моря, як їх предки на острові Готланд у Балтійському морі.
середа, 13 червня 2018 р.
"Гунські" легенди " та Паннонія.
1. "Гунські легенди".
Повернемося до книги Олесі Жданович "Воїни степів. Гуни на території України" Київ, Темпора 2017, С. 9 :
" Євнапій, у своїй "Історії" вперше наводить легенду про появу гунів на теренах Європи, їхню першу зустріч з готами. Цей переказ повторювали у своїх працях ледь не всі візантійські автори, які хоч щось писали про гунів. Серед них Созомен, Зосим, Пріск, Йордан, Прокопій, Агафій та ін.
Є дві легендарні версії появи гунів у Криму. За однією з них, вони мешкали неподалік від готів і не знали про існування один одного. Їх розділяло Меотійське болото (сучасна Керченська протока). І ті й ці були переконанні у тому, що за межами їхніх земель пустота, кінець світу..."
Далі розповідається, що гунського бика вкусив гедзь і від болі бик перебрася через Керченську протоку у Крим. За ним перейшов гунський пастух і побачив, що тут люди непогано живуть. Друга легенда розповідає про гунських мисливців, які гналися за оленем і який також перебрався в Крим... мисливці слідом за ним і побачили, що у Криму люди (готи) таки краще живуть ніж вони на Таманському півострові. За Йорданом п.123 гунські мисливці "розхвалили Скіфію". І після цього гуни пішли і завоювали Скіфію та її різні народи.
Про "гунські легенди" О. Жданович так закінчує, с.10 :
" Зараз уже не так важливо чи існували насправді гедзь і олень. Адже практично кожен народ має свою легендарну оповідь про походження або про свою появу на тих чи інших теренах".
Але, що таке Керченська протока в давнину ?? Це відома усім держава Боспор, яка займала і Керченський і Таманський півострови, і тут буяло життя по обидва боки Боспору Кіммерійського. Нічого невідомого тут не було, як для римлян так і візантійців !
Подивимося, що сьогодні являє собою Керченська протока "Географічна енциклопедія України" Київ,УРЕ, 1990, том 2, С. 137:
" Довжина близько 41 км, ширина від 4 км до 45 км. Глибина 5-13 метрів, біля берегів до 2 метра. Для берегів характерне чергування скелястих, урвистих ділянок з піщаними низинами . Взимку протока замерзає.... Водообмін зумовлений переважно північно-східними і східними вітрами, поверхневим стоком з Азовського моря та надходженням придонних солоних вод з Чорного моря..."
Тобто: водоверті, чорториї, коловороти - там ще ті... з давніх античних часів !!!
Цілком очевидно, що "гунську" легенду було придумано давньоримським істориком, ритором, софістом Євнапієм ( бл. 347-420 рр.). Придумано для того, щоби затушувати поразку римлян від гунів, пояснюючи, що гуни страшний, войовничий народ був зовсім невідомий Риму і прибув цей народ невідомо звідки...
Цікаво тут, що сучасні дослідники гунів не поспішають спростувати ці "гунські" легенди, очевидно це їм вигідно, бо дальше вони починають розказувати про незвичайний прихід гунів аж з-під Китаю.
2. Паннонія.
Земля Паннонія була завойована для Риму ще за Августа 35-33 рр. до н.е. Тодішня Паннонія займала землі між ріками Дунаєм і його притокою Савою і Східними Альпами. Віндобона (тодішній Відень) також входив до Паннонії. Приблизно територія цієї провінції римської сягала 200х300 км.
На лівому березі Дунаю для Риму починався Варварський світ:германські, сарматські, кельтські та інші племена, які явно не бажали мати у себе під носом римські легіони.
9 серпня 378 року для тодішнього Античного світу сталася незвичайна подія - вестготи розбили римське військо і загинув при цьому імператор Валент, який керував східною частиною Римської імперії. В той час його рідний брат Валентініан (обидва родилися в Паноннії) керував західною частиною Римської імперії.
Як пише німецький "Словник античності", як був складений під керівництвом Йоханеса Ірмшера - Валентініан "вів успішні оборонні війни на Рейнській границі до 374 р." Це значить, що лишніх військ у братця не було зовсім.
Цілком очевидно, що Скіфія вирішила скористатись і відвоювати Паннонію у Римської імперії. Відвоювати це одна справа, а щоб її утримати у своїй владі потрібно було Паннонію заселити своїм населенням, яке могло би виставити своє військо на її оборону.
Тоді верхівка Скіфії гуни-європейські звернули свою увагу на кочове тюркомовне населення у Північному Кавказі - булгар (одні з предків нинішнього болгарського народу).
Був укладений договір і відгуляли очевидно династичне весілля, можливо, що й не одне. Ось зимою 378 року якась частина племен булгар і можливо частина місцевого населення переїхали через замерзлу Керченську протоку у Крим, де дозимували цю зиму біля кримських гірських лісів. Очевидно, що й були конфлікти з кримськими готами. А ранньою весною, як появилась зелена трава вони рушили у центральну Скіфію. Тодішнє скіфське населення допомагало їм харчами, фуражем і очевидно, човнами переправляло їх через повноводні тоді ріки.
Вірогідно, частина булгар залишилася у Скіфії для комунікацій, інша ж пішла разом із скіфським військом відвойовувати Паннонію. Цілком очевидно, що це сталося літом 379 року ! За болгарською легендою Атила походив з роду Дуло... А в московському довіднику "Народи мира" 1988 ,С. 105 написано, що в Болгарії є райони де у людей переважають "балкано-кавказькі риси".
Отож літом 379 року західні європейці вперше побачили людей з монголоїдної раси - булгар, які і описали відповідно - як безбородих і т.п. Тут все правильно.
У Пріска є 26 уривок де розповідається про "Скіфа Валамера, який спустошив багато римських міст, після переговорів римляни зобовязалися йому сплачувати щорічно по 300 лібрів золота - 98 кг і 250 грам .
А у Йордана п.166 пишеться, що у 12 рік правління короля Валії гуни були вигнані з Паннонії римлянами і готами майже після 50-літнього володіння нею ."
Валією - по роках там не все сходиться і тому перекладачка на рос. мову і коментаторша Скржинська взагалі не вірить, що гуни могли бути у Паннонії, але говорить вона в коментах ще про канцелярія імператора Юстініана - Марцеліана Коміта , який у своїй історії писав, що Паннонія була повернута Риму у 427 році !!! Тоді все нормально тут з цифрами сходиться, адже брехати Коміту тут не було ніякої потреби.
Ще Йордан п. 130 згадує "короля гунів Баламбера", який воював з готами. Це імя дуже подібне до імя "скіфа Валамера", очевидно, що це одна й таж особа, яка літом 379 року відвоювала Паннонію, знищивши там римські міста щоби потім не було зради готів і щоб римська розвідка мала там свої проблеми...
Серед застарілих і рідковживаних імен - Велемир !!! ("Власні імена людей" Київ, Наукова думка, 1986, С. 232 ...
Треба сказати, що тут ще є багато роботи для справжніх любителів нашої Історії.
Повернемося до книги Олесі Жданович "Воїни степів. Гуни на території України" Київ, Темпора 2017, С. 9 :
" Євнапій, у своїй "Історії" вперше наводить легенду про появу гунів на теренах Європи, їхню першу зустріч з готами. Цей переказ повторювали у своїх працях ледь не всі візантійські автори, які хоч щось писали про гунів. Серед них Созомен, Зосим, Пріск, Йордан, Прокопій, Агафій та ін.
Є дві легендарні версії появи гунів у Криму. За однією з них, вони мешкали неподалік від готів і не знали про існування один одного. Їх розділяло Меотійське болото (сучасна Керченська протока). І ті й ці були переконанні у тому, що за межами їхніх земель пустота, кінець світу..."
Далі розповідається, що гунського бика вкусив гедзь і від болі бик перебрася через Керченську протоку у Крим. За ним перейшов гунський пастух і побачив, що тут люди непогано живуть. Друга легенда розповідає про гунських мисливців, які гналися за оленем і який також перебрався в Крим... мисливці слідом за ним і побачили, що у Криму люди (готи) таки краще живуть ніж вони на Таманському півострові. За Йорданом п.123 гунські мисливці "розхвалили Скіфію". І після цього гуни пішли і завоювали Скіфію та її різні народи.
Про "гунські легенди" О. Жданович так закінчує, с.10 :
" Зараз уже не так важливо чи існували насправді гедзь і олень. Адже практично кожен народ має свою легендарну оповідь про походження або про свою появу на тих чи інших теренах".
Але, що таке Керченська протока в давнину ?? Це відома усім держава Боспор, яка займала і Керченський і Таманський півострови, і тут буяло життя по обидва боки Боспору Кіммерійського. Нічого невідомого тут не було, як для римлян так і візантійців !
Подивимося, що сьогодні являє собою Керченська протока "Географічна енциклопедія України" Київ,УРЕ, 1990, том 2, С. 137:
" Довжина близько 41 км, ширина від 4 км до 45 км. Глибина 5-13 метрів, біля берегів до 2 метра. Для берегів характерне чергування скелястих, урвистих ділянок з піщаними низинами . Взимку протока замерзає.... Водообмін зумовлений переважно північно-східними і східними вітрами, поверхневим стоком з Азовського моря та надходженням придонних солоних вод з Чорного моря..."
Тобто: водоверті, чорториї, коловороти - там ще ті... з давніх античних часів !!!
Цілком очевидно, що "гунську" легенду було придумано давньоримським істориком, ритором, софістом Євнапієм ( бл. 347-420 рр.). Придумано для того, щоби затушувати поразку римлян від гунів, пояснюючи, що гуни страшний, войовничий народ був зовсім невідомий Риму і прибув цей народ невідомо звідки...
Цікаво тут, що сучасні дослідники гунів не поспішають спростувати ці "гунські" легенди, очевидно це їм вигідно, бо дальше вони починають розказувати про незвичайний прихід гунів аж з-під Китаю.
2. Паннонія.
Земля Паннонія була завойована для Риму ще за Августа 35-33 рр. до н.е. Тодішня Паннонія займала землі між ріками Дунаєм і його притокою Савою і Східними Альпами. Віндобона (тодішній Відень) також входив до Паннонії. Приблизно територія цієї провінції римської сягала 200х300 км.
На лівому березі Дунаю для Риму починався Варварський світ:германські, сарматські, кельтські та інші племена, які явно не бажали мати у себе під носом римські легіони.
9 серпня 378 року для тодішнього Античного світу сталася незвичайна подія - вестготи розбили римське військо і загинув при цьому імператор Валент, який керував східною частиною Римської імперії. В той час його рідний брат Валентініан (обидва родилися в Паноннії) керував західною частиною Римської імперії.
Як пише німецький "Словник античності", як був складений під керівництвом Йоханеса Ірмшера - Валентініан "вів успішні оборонні війни на Рейнській границі до 374 р." Це значить, що лишніх військ у братця не було зовсім.
Цілком очевидно, що Скіфія вирішила скористатись і відвоювати Паннонію у Римської імперії. Відвоювати це одна справа, а щоб її утримати у своїй владі потрібно було Паннонію заселити своїм населенням, яке могло би виставити своє військо на її оборону.
Тоді верхівка Скіфії гуни-європейські звернули свою увагу на кочове тюркомовне населення у Північному Кавказі - булгар (одні з предків нинішнього болгарського народу).
Був укладений договір і відгуляли очевидно династичне весілля, можливо, що й не одне. Ось зимою 378 року якась частина племен булгар і можливо частина місцевого населення переїхали через замерзлу Керченську протоку у Крим, де дозимували цю зиму біля кримських гірських лісів. Очевидно, що й були конфлікти з кримськими готами. А ранньою весною, як появилась зелена трава вони рушили у центральну Скіфію. Тодішнє скіфське населення допомагало їм харчами, фуражем і очевидно, човнами переправляло їх через повноводні тоді ріки.
Вірогідно, частина булгар залишилася у Скіфії для комунікацій, інша ж пішла разом із скіфським військом відвойовувати Паннонію. Цілком очевидно, що це сталося літом 379 року ! За болгарською легендою Атила походив з роду Дуло... А в московському довіднику "Народи мира" 1988 ,С. 105 написано, що в Болгарії є райони де у людей переважають "балкано-кавказькі риси".
Отож літом 379 року західні європейці вперше побачили людей з монголоїдної раси - булгар, які і описали відповідно - як безбородих і т.п. Тут все правильно.
У Пріска є 26 уривок де розповідається про "Скіфа Валамера, який спустошив багато римських міст, після переговорів римляни зобовязалися йому сплачувати щорічно по 300 лібрів золота - 98 кг і 250 грам .
А у Йордана п.166 пишеться, що у 12 рік правління короля Валії гуни були вигнані з Паннонії римлянами і готами майже після 50-літнього володіння нею ."
Валією - по роках там не все сходиться і тому перекладачка на рос. мову і коментаторша Скржинська взагалі не вірить, що гуни могли бути у Паннонії, але говорить вона в коментах ще про канцелярія імператора Юстініана - Марцеліана Коміта , який у своїй історії писав, що Паннонія була повернута Риму у 427 році !!! Тоді все нормально тут з цифрами сходиться, адже брехати Коміту тут не було ніякої потреби.
Ще Йордан п. 130 згадує "короля гунів Баламбера", який воював з готами. Це імя дуже подібне до імя "скіфа Валамера", очевидно, що це одна й таж особа, яка літом 379 року відвоювала Паннонію, знищивши там римські міста щоби потім не було зради готів і щоб римська розвідка мала там свої проблеми...
Серед застарілих і рідковживаних імен - Велемир !!! ("Власні імена людей" Київ, Наукова думка, 1986, С. 232 ...
Треба сказати, що тут ще є багато роботи для справжніх любителів нашої Історії.
неділя, 10 червня 2018 р.
Гунська теорія: від думки до висновку (наукового).
В цілому ця антинаукова, як на сьогодні , а ще фактично антиукраїнська теорія виглядає так:
З-під китайської границі у Європу у другій половині 4 ст. н.е. вдерлася орда гунів, яка все тут захопила. Ця теорія склалась ще у 18 ст. і майже благополучно дожила до сьогодні, дивись книгу українського історика Олесі Жданович "Воїни степів. Гуни на території України" Київ, Темпора, 2017 рік видання.
Але ще у 2004 році у київському видавництві "Стилос" вийшла науково-популярна книга відомих українських істориків-археологів античності - Русяєвої А.С. та Зубара В.М. " На берегах Боспору Кіммерійського" ( російською мовою), 240 сторінок, з численими малюнками і фотографіями, картами. Ось тільки один абзац з цієї цікавої книги, С.217 , який руйнує вищезгадану теорію (переклад мій):
" Гунська навала і наступна історія Боспору.
До останнього часу рахувалося, що в звязку з гунською навалою закінчується антична історія Боспору.
Але розкопки, зроблені в останнє десятиліття, дозволили не тільки переглянути цю думку, але й прийти до висновку, що ця думка була зроблена на основі помилкового датування культурних шарів боспорських міст і знаходження в їх ході масового археологічного матеріалу.
Датування комплексів з розкопок Ільїчівського городища на Таманському півострові показало, що шари раніше датовані 4-5 ст., треба віднести до часу не пізніше другої чверті 6 ст.
А це в свою чергу дозволило розширити хронологічні рамки історії античного Боспору і по-новому висвітлити його історичний розвиток в кінці 4 - першої половини 6 ст. ".
З-під китайської границі у Європу у другій половині 4 ст. н.е. вдерлася орда гунів, яка все тут захопила. Ця теорія склалась ще у 18 ст. і майже благополучно дожила до сьогодні, дивись книгу українського історика Олесі Жданович "Воїни степів. Гуни на території України" Київ, Темпора, 2017 рік видання.
Але ще у 2004 році у київському видавництві "Стилос" вийшла науково-популярна книга відомих українських істориків-археологів античності - Русяєвої А.С. та Зубара В.М. " На берегах Боспору Кіммерійського" ( російською мовою), 240 сторінок, з численими малюнками і фотографіями, картами. Ось тільки один абзац з цієї цікавої книги, С.217 , який руйнує вищезгадану теорію (переклад мій):
" Гунська навала і наступна історія Боспору.
До останнього часу рахувалося, що в звязку з гунською навалою закінчується антична історія Боспору.
Але розкопки, зроблені в останнє десятиліття, дозволили не тільки переглянути цю думку, але й прийти до висновку, що ця думка була зроблена на основі помилкового датування культурних шарів боспорських міст і знаходження в їх ході масового археологічного матеріалу.
Датування комплексів з розкопок Ільїчівського городища на Таманському півострові показало, що шари раніше датовані 4-5 ст., треба віднести до часу не пізніше другої чверті 6 ст.
А це в свою чергу дозволило розширити хронологічні рамки історії античного Боспору і по-новому висвітлити його історичний розвиток в кінці 4 - першої половини 6 ст. ".
вівторок, 5 червня 2018 р.
Гуни ходили в гунях і гуньках.
Незвичайна , назва народу "гуни" змусила французького вченого сходознавця Дегіня ще в середині 18 ст. звернути свій погляд в китайську історію, де він побачив початок гунського народу. З цього припущення і виникла ціла теорія, яку і посьогодні сповідують більшість вчених про китайське коріння гунів.
Зовсім мало є дослідників, які говорять про слов,янське коріння гунів. На користь останніх промовляє і ця нова, досить таки сенсаційна гіпотеза.
Як відомо з минулого, часто народи - давали своїм сусідам (іншим народам) свої назви, нехтуючи їх самоназви. Часто ця назва мала образливі, принизливі нотки, крім цього ці назви і попадали у різні державні хроніки (тобто у писану історію).
Так, як назва "гуни" є чужинецькою по-відношенню до слов,янських народів, то у всій Слов,янщині ви не знайдете ніяких похідних топонімів, будь-то назва річечки, горба чи якоїсь долини.
Правда, як пише сучасна дослідниця "Українського народного одягу" Київ 1996 р. с. 80 Катерина Матейко, що " гуня" -термін загальнослов,янський і в більшості означає верхній одяг із грубого сукна на подобі теперішнього плаща. В подібному одязі у Візантійській імперії (звідки і більшість вісток про гунів, ходили пастухи, - бідніше населення. Для візантійців подібний одяг був символом відсталості, варварства.
Тому візантійці даючи свою назву слов,янським племенам вклали в цю назву не тільки характерну рису їх одягу, але своє ставлення до них...
Ця .стаття була написано ще 17 вересня 2000 року і здається ніде не була надрукована.
Зовсім мало є дослідників, які говорять про слов,янське коріння гунів. На користь останніх промовляє і ця нова, досить таки сенсаційна гіпотеза.
Як відомо з минулого, часто народи - давали своїм сусідам (іншим народам) свої назви, нехтуючи їх самоназви. Часто ця назва мала образливі, принизливі нотки, крім цього ці назви і попадали у різні державні хроніки (тобто у писану історію).
Так, як назва "гуни" є чужинецькою по-відношенню до слов,янських народів, то у всій Слов,янщині ви не знайдете ніяких похідних топонімів, будь-то назва річечки, горба чи якоїсь долини.
Правда, як пише сучасна дослідниця "Українського народного одягу" Київ 1996 р. с. 80 Катерина Матейко, що " гуня" -термін загальнослов,янський і в більшості означає верхній одяг із грубого сукна на подобі теперішнього плаща. В подібному одязі у Візантійській імперії (звідки і більшість вісток про гунів, ходили пастухи, - бідніше населення. Для візантійців подібний одяг був символом відсталості, варварства.
Тому візантійці даючи свою назву слов,янським племенам вклали в цю назву не тільки характерну рису їх одягу, але своє ставлення до них...
Ця .стаття була написано ще 17 вересня 2000 року і здається ніде не була надрукована.
субота, 2 червня 2018 р.
Атила, папа Лев та смерть Аеція.
В наш непростий час дуже у пригоді стала би нам правдива і повна Історія України, зокрема про Атилу та гунів.
У 2017 році київське видавництво Темпора видало невелику науково-популярну книгу "Воїни степів. Гуни на території України" Олесі Жданович, 74 сторінки великого формату, кандидата історичних наук, докторанта Київського національного університету імені Тараса Шевченка . П. Олеся дотримується фактично старих антиукраїнських схем, міфів про те, що гуни є пришельцями з-під далеких китайських границь.Дивно, як тоді гуни нічого китайського не привезли на наші землі ?:)) А раз так, то гордитися тут особливо нічим.
На сторінці 8 Олеся згадує авторів, які писали про гунів - Філосторгія і далі:
" Про гунів також писали Євнапій, Євагрій Схоластик, Прокопій кесарійський, Пріск Панійський, Агафій Міринейський, Амміан Марцеллін, Зосим, Йордан, Менандр
протектор".
Але чомусь у цьому списку немає важливого автора, пізньоантичного історика та християнського теолога, і секретаря римського папи Лева Вевикого - Проспера Аквітанського, який зокрема написав - " Всесвітню хронологію" і був свідком переговорів Лева із Атилою.
Десь у червні 451 року Атила погромив велике римське ійсько із союзниками на чолі з Аецієм на Каталаунських полях у Галлії ( нині Франція).
А у 452 році Атила завойовує всю Північну Італію, і на переговори до нього приїздить сам папа римський Лев. О. Жданович С.46 цитує тут Йордана "Гетика" 222-223 про це посольство:
" Прийшов до нього сам папа Лев на Амбулейське поле в провінції Венетій, там де річка Мінцій пересікається натовпами мандрівників. ..Атила припинив тоді буйство свого війська і повернув туди, звідки прийшов, вирушив у дорогу за Данубій, давши обіцянку зберігати мир."
Проспер Аквітанський зокрема пише, що на переговори з папою Левом прибули ще префект Тригецій та консул Авієн. Побачивши Лева - Атила дуже був радий, що й "зупинив війну і пообіцяв мир і пішов за Дунай" ??
Що ж сталося на переговорах: чи Атила виявився ревним християнином, чи папа Лев навів переконливі аргументи проти війни ???
Просто було сплачено данину Західно-римською імперією Атилі і його різнонародному війську. Про це конкретно писав Пріск Панійський :
" Підкоривши Італію Атила повернувся додому і оголосив війну східним римським господарям, бо данина обіцяна Феодосієм не була вислана."
Майже через століття візантійський історик Прокопій Кесарійський у своїй "Війні з вандалами" кн. !,4, 29 , писав таке:
"Після смерті Аеція, Атила не мав собі рівного противника і безперешкодно руйнував всю Європу, і підкорив собі обидва римські царства, заставив їх платити собі данину, і кожен рік ввасилекси відправляли йому гроші ".
Чомусь де які думають, що тут Прокопій допустив помилку, бо Атила помер раніше ??
Ні, це просто західні римляни "поховали" Атилу скоріше від Аеція, якого убив сам імператор у 454 році... хоч таким чином поставити Аеція вище Атили.
Просто Прокопій таким чином трошки привідкрив правду, щоби посміятись із вигадок західних римлян.
Отож, що ми маємо ?? Наші далекі предки кілька сотень років воювали з Першим Римом, а видатний гунський (скіфський) цар Атила заставив обидва Рими платити нашим предкам данину !!!
Ось, про що мають говорити, показувати, розказувати наші нинішні історики, політики та інші діячі.
Очевидно, було би варто зібрати усі згадки про гунів, Атилу в усіх давніх авторів в одну паперову та електронну книгу із відповідни ми коментарями і відступами і т.п. ... і видат и, щоби нарешті брехні, антинаукові міфи проти гунів, Атили стали очевидними для усіх.
Це ж наша яскрава і значуща Історія !
У 2017 році київське видавництво Темпора видало невелику науково-популярну книгу "Воїни степів. Гуни на території України" Олесі Жданович, 74 сторінки великого формату, кандидата історичних наук, докторанта Київського національного університету імені Тараса Шевченка . П. Олеся дотримується фактично старих антиукраїнських схем, міфів про те, що гуни є пришельцями з-під далеких китайських границь.Дивно, як тоді гуни нічого китайського не привезли на наші землі ?:)) А раз так, то гордитися тут особливо нічим.
На сторінці 8 Олеся згадує авторів, які писали про гунів - Філосторгія і далі:
" Про гунів також писали Євнапій, Євагрій Схоластик, Прокопій кесарійський, Пріск Панійський, Агафій Міринейський, Амміан Марцеллін, Зосим, Йордан, Менандр
протектор".
Але чомусь у цьому списку немає важливого автора, пізньоантичного історика та християнського теолога, і секретаря римського папи Лева Вевикого - Проспера Аквітанського, який зокрема написав - " Всесвітню хронологію" і був свідком переговорів Лева із Атилою.
Десь у червні 451 року Атила погромив велике римське ійсько із союзниками на чолі з Аецієм на Каталаунських полях у Галлії ( нині Франція).
А у 452 році Атила завойовує всю Північну Італію, і на переговори до нього приїздить сам папа римський Лев. О. Жданович С.46 цитує тут Йордана "Гетика" 222-223 про це посольство:
" Прийшов до нього сам папа Лев на Амбулейське поле в провінції Венетій, там де річка Мінцій пересікається натовпами мандрівників. ..Атила припинив тоді буйство свого війська і повернув туди, звідки прийшов, вирушив у дорогу за Данубій, давши обіцянку зберігати мир."
Проспер Аквітанський зокрема пише, що на переговори з папою Левом прибули ще префект Тригецій та консул Авієн. Побачивши Лева - Атила дуже був радий, що й "зупинив війну і пообіцяв мир і пішов за Дунай" ??
Що ж сталося на переговорах: чи Атила виявився ревним християнином, чи папа Лев навів переконливі аргументи проти війни ???
Просто було сплачено данину Західно-римською імперією Атилі і його різнонародному війську. Про це конкретно писав Пріск Панійський :
" Підкоривши Італію Атила повернувся додому і оголосив війну східним римським господарям, бо данина обіцяна Феодосієм не була вислана."
Майже через століття візантійський історик Прокопій Кесарійський у своїй "Війні з вандалами" кн. !,4, 29 , писав таке:
"Після смерті Аеція, Атила не мав собі рівного противника і безперешкодно руйнував всю Європу, і підкорив собі обидва римські царства, заставив їх платити собі данину, і кожен рік ввасилекси відправляли йому гроші ".
Чомусь де які думають, що тут Прокопій допустив помилку, бо Атила помер раніше ??
Ні, це просто західні римляни "поховали" Атилу скоріше від Аеція, якого убив сам імператор у 454 році... хоч таким чином поставити Аеція вище Атили.
Просто Прокопій таким чином трошки привідкрив правду, щоби посміятись із вигадок західних римлян.
Отож, що ми маємо ?? Наші далекі предки кілька сотень років воювали з Першим Римом, а видатний гунський (скіфський) цар Атила заставив обидва Рими платити нашим предкам данину !!!
Ось, про що мають говорити, показувати, розказувати наші нинішні історики, політики та інші діячі.
Очевидно, було би варто зібрати усі згадки про гунів, Атилу в усіх давніх авторів в одну паперову та електронну книгу із відповідни ми коментарями і відступами і т.п. ... і видат и, щоби нарешті брехні, антинаукові міфи проти гунів, Атили стали очевидними для усіх.
Це ж наша яскрава і значуща Історія !
Підписатися на:
Дописи (Atom)