Руський літописець про Скіфію.

У нашому важливому історичному творі "Літопис Руський" Київ 1989 р., переклад Л.Махновця, літописець лише чотири рази згадує скіфів.
Зразу же на першій сторінці серед країн, де проживали "Ноєві сини", згадується Сарматія, Тавріанія (можливо Крим) і Скіфія. В цілому Сарматія займала землі колишньої Скіфії і згадувати ці держави окремо одна від одної не можна.
На сторінці 6 - хазарів порівнюють із скіфами, очевидно, тут мається на увазі їх кочівний спосіб життя. На наступній сторінці літописець дає перелік народів, які проживали у "Великій Скіфії". Ось скорочений цей список: поляни, древляни, радимичі, в*ятичі, сіверяни, хорвати, дуліби, уличі і тиверці.
На сторінці 16 у 907 році повідомляється, що Олег ходив на Греків і взяв із собою такі народи: варяги, словени, чудь, кривичі, меря, поляни, сіверяни, древляни, радимичі, хорвати, дуліби і тиверці. Усіх їх літописець також називає "Великою Скіфією" !? Потрібно сказати, що античні автори такого політичного терміну, як "Велика Скіфія" не вживали, хоч ця країна була величезною: від Дунаю до Алтаю!
Щодо хорватів і дулібів, то такі народи-племена Русь не заселяли, літописець їх скомбінував, вигадав: дуліби - це був прошарок людей у слов*янському світі, які несли сторожову службу на охороні перевалів, переправ, важливих доріг, Балканська Хорватія у 1102 році підпала під владу Угорщини і очевидно руський літописець приписав цей "пропащий" народ для кількості     у Русі - Т.Дишкант "Походження Русі" Львів, Сполом 2009р. СС.6,8.
Автор (Т.Д.) "початком" Русі вважає червневий похід 860 року Аскольда та Діра на Костантинополь. Тоді візантійські вчені мужі задумались: хто ж на них напав??? Очевидно народ - виходець із колишньої могутньої "Великої Скіфії"!?
Також очевидно, що проблема з назвою нової країни: Русь - Велика Скіфія існувала, як мініум з 860 до 907 років! Один з титулів Володимира Великого - каган. Крім того тут виникає ще цікаве питання: Чому наші предки не повернулись до давньої героїчної назви - Скіфія ??

"Аттіла повертається" - 15 років потому.

15 років тому всеукраїнська газета "День" у 4 номерах опублікувала моє дослідження: "Аттіла повертається". У якому я доказував, що гуни не прийшли з-під китайської границі, що столиця і могила Аттіли знаходяться на півдні України! Це моє дослідження і зараз можна знайти в інтернеті на сайті "Дня". Зовсім недавно була заторкнута тема гунів і тут захотілось підбити короткі підсумки, що стались  у "гунській темі" за 15 років, що минули.
1. Ні українські науковці (історики, археологи, антропологи, мовознавці), краєзнавці-аматори, ні науковці інших країн не показали науковому світу якихось нових фактів, які би доводили, що гуни на землі теперішньої України прийшли з-під китайської границі!!! Показово!
2. Харків*янин, доктор фізико-математичних наук, професор Кіндратенко Анатолій Миколаєвич (якому не можна сказати, що він не знайомий із загальними науковими принципами досліджень) на гунську тему написав такі книги: "Матеріали до історії Скитії-України 4-5 століть. Походження та дії гунів" Харків, Просвіта 2002 року у двох книгах по 84 і 96 сторінках. "Коментар до дискусії між Д.Іловайським та В.Васильєвським з питання етнічної належності гунів 4-5 ст." Харків, Просвіта 2004 р., 32 с.. "Європейські гуни - предки українців" Харків 2007 рік, 170 с.. В кінці 2007 року вийшла підсумовуюча праця "Європейські гуни в описах давніх авторів" Харків 2007р., 360 с..У цих своїх працях професор аргументовано спростовує усі постулати "азійських" гунологів.
Анатолій Кіндратенко не просто писав ті свої праці, але давав їх на рецензію науковим людям України, які мають відношення до історії, мовознавства, тобто їм робота  цього автора над гунським питанням досить добре відома.
3. У К.Птолемея (середина 2 ст. н.е.) згадуються гуни. Азійські  гунологи це пояснювали, як проникнення передових загонів гуннів із глибин Азії. За моїми дослідженнями К.Птолемей використав так звану "Карту Агріппи", а це 12 р. до н.е. - отож цей аргумент-відмовка зовсім не діє!
4. За дослідженнями Катерини Бунятян кочівництво виникло лише напочатку залізного віку у відповідних районах Євразії. Одним таким районом була степова зона нинішньої України! Скіфи і гуни мають українське коріння: Рипейські гори, Бавнонська Скіфія - скіфські слова і страва, мед - гунські слова (українського походження).
Гунська історія України чекає на своє справді широке наукове дослідження, і здається, що тільки всеукраїнський  громадський запит може цю маловивчену сторінку світової історії витягнути на світ божий із темниці мовчазного забуття!

Черняхівсько-Ранньослов*янська проблема.

У світовій археології і зокрема її українській частині існує велика проблема, яка звучить так: Чому археологічні культури слов*ян: корчацька, пеньківська, які прийшли на зміну черняхівській виявились фактично кроком назад у своєму суспільному розвитку? Яскравим прикладом цього є відмова ранніх слов*ян від гончарного кругу і виробництво тільки ліпної  кераміки ??
Як зазначають історики, зокрема М.О.Чмихов, Н.М.Кравченко, І.Т.Черняков "Архелогія та стародавня історія України" Київ 1992, С. 283: "Черняхівська культура - одне з найбільш яскравих історико-культурних явищ в археології... (є) близькою до культури римських провінцій...".
Величезна Римська імперія почала за Діоклетіана робити великі внутрішні зміни. Її фактично було перетворено у монархічну державу з розвинутим бюрократичним великим апаратом, постачання армії, великих міст було організовано на натурально-господарській основі. Хоч Рим залишив Дакію 271 року, але залишилось чимало народів, племен, які були в різній залежності "дружбі" від нього. Крім того сама Римська імперія почала процес "варваризації", у військо приймали цілі варварські загони та відділи. Рим став залежним від варварів, варвари стали залежними від римських грошей.
Успішним імператором був Валентініан Перший: 366 р. вигнав алеманів з Галлії, до 374 року успішно вів оборонні війни проти франків і саксів на Рейнській границі, римську владу у Британії відновив до Адріанового валу, сильно укріпив Рейнсько-Дунайську границю... Найбільш вірогідно, що в його Валентініановій голові визрів план підкорення колишньої , непереможної Скіфії, в якій на той час залишилось незалежними всього два народи-племені: анти та гунни. Смерть в один рік Валентініана і Германаріха, може бути цілком випадковістю, а можливим діянням "молодих" сил, які прагнули самі змінити світ. Проримські готи, які розпочали перші війну, у 376 році від антів і гуннів зазнали поразки. А в 377 році гунни вже захоплюють римську провінцію Паннонію, яка була на протилежному боці Дуню. Захоплення цієї провінції, напевно впершу чергу, було пов*язано з тим, що тут народився той же Валентініан і його брат Валент, який на той час ще правив східною частиною Римської імперії у Константинополі.
Подальші успішні дії гуннів, антів та інших народів проти римлян, привело їх до розуміння, що прийняття римських грошей, звичаїв, технологічних та інших досягнень - в цілому веде їх до прямої залежності від самого Риму. І наші предки відмовились від гончарного кругу та інших тогочасних речей...

Українське плем*я - алани.

За описом "Європейської Сарматії" Клавдія Птолемея  алани належали до багаточисельного народу, який населяв цю країну, і називає він їх - "скіфи-алани". Тобто це можна зрозуміти, що алани тут проживали ще з скіфських часів (7-3 ст. до н.е.). "Аланські гори" К.Птолемея за моїм визначенням - це Приазовська височина. Землі алан на заході обмежувались Дніпром, а на півночі сягали м.Дніпропетровська, де проходила границя заселення цих земель "чорнолісьцями" - прямими предками скіфів.На сході, очевидно, алани межували з тіссагетами, кордон більш-менш  співпадав із кордоном нинішньої Донецької області. А на півдні до Азовського моря - це були землі "царських скіфів".
"Майже всі алани високі ростом і красиві, з помірно світлим волоссям... у всім подібні до гуннів..." - так описує їх Амміан Марцеліан. Якщо тут А.М. нічого не прикрасив, то бачимо, що алани антропологічно відрізнялися від гуннів - пізньоскіфське плем*я, яке проживало на правому березі нижнього Дніпра.
У "Тактиці" Арріан, згадує, що одні римські вершники "носять дротики і атакують на аланський і савроматський спосіб".
Інший античний автор Аппіан зазначає, що "алани не носять такого довгого волосся, як скіфи".
Пізніше, Прокопій Кесарійський напише таке:" Вандали колись проживали біля Меотиди. Страждаючи від голоду, вони направились до германців, які тепер називаються франками, і до ріки Рейну, приєднавши до себе готське плем*я аланів. Потім, рушили під керівництвом Годігіскала і поселились в Іспанії".
У знаменитій битві на Каталаунських полях 451 року, проти гуннів Аттили воюють алани на чолі з своїм царем Сангібаном.
Ще Йордан згадує, що частина аланів "зі своїм вождем на ім*я Кандак отримала Малу Скіфію та Нижню Мезію". І, що дід Йордана був писарем у цього Кандака.
Я дотримуюсь думки відомого українського історика М.Брайчевського, щотак звані "готські" племена були вихідцями із Північного Кавказу, зокрема на це вказує мовний аналіз імен готських царів.Крім того Північний Кавказ населяють гірські народи, які складають зовсім окрему мовну сім*ю Північнокавказьку. З цього можна зробити висновок, що ця мовна сім*я тут і зародилась!
Найбільш вірогідно, що алани, ще в доскіфські часи прийшли з Північного Кавказу і поселились на лівому березі Дніпра і проживали тут довший час... У всякому разі роботи історикам, антропологам, археологам, мовознавцям щодо Аланської історії ще є багато, ще як  сюди добавити "роксолан" - світлих алан , то справді дуже багато!..
За генетичними дослідженнями по гапло-групах Кавказька група (G) , основна територія поширення це Північний Кавказ в Україні складає близько 4 процентів. Тобто, приблизно 2 мілійони нинішніх українців мають свої прямі батьківські коріння у Північному Кавказі - нащадки алан, роксолан, готів, язигів збереглися у нас.

Скіфська "приватна власність".

Українські правники можуть добиватись визнання у світі того факту, що  витворенню законів про "приватну власність"  - основи сучасного світового суспільного життя відбулося у нас ще у Скіфські часи !!!
Римський історик Помпей Трог у своїй "Філіппівській історії"  чимало правдивого написав про ці скіфські ,  героїчні часи. Так що і сьогодні українські науковці (В.С.Крисаченко 1996р.) вважають, що це "своєрідна ідеалізація та возвеличення скіфів, їхніх цінностей, звичаїв...", тобто вигадка.
Помпей Трог кн.2,2 :"Найтяжчим  злочином  у них (скіфів) вважається крадіжка"! Якби це  письмове свідчення було одиноким фактом, то так можна було би говорити про "ідеалізацію скіфського життя". Але інший римлянин, географ Помпоній Мела писав, що "Асіаки (аксіаки) не знають, що значить красти"!
Клавдій Птолемей подає координати "устя ріки Аксіак", що за моїм визначенням відповідає устю лиману  Тілігульському, який ще в давні часи служив границею між місцевими землями.
Вище згаданого устя в районі нинішнього села Червона Українка Миколаївської області слід шукати античне місто Ордесс, яке очевидно й було головним, столичним містом аксіаків. На сході землі аксіаків межували із землями Ольвії і границя, очевидно, йшла серединою лиману Березанського і однойменної річки. Ось в основному окреслені землі де проживали аксіаки.
В цілому потрібно сказати, що скіфські закони не появились самі по-собі. Один із Семи мудреців еллінів, скіфський царевич Анахарсіс склав "вісімсот рядків віршів про скіфські та еллінські звичаї (закони) в житті і на війні".
Адже Велику Скіфію в той час населяло чимало різних народів: землеробські, кочові, і були міста-держави заселенні еллінами, а ще в Карпатах, Криму і на Кавказі проживали  гірські народи, які мають досить відмінний стиль життя від "рівнинних" народів.
А що Конституція Скіфії була дієвою це показують блискучі перемоги над перськими царями: Кіром Великим і Дарієм Першим, над полководцем Олександра Македонського - Зопіріоном.
Цілком очевидно, що учень Арістотеля - Клеарх Солійський нічого не вигадував, коли писав:" Спочатку один тільки скіфський народ користувався загальними законами".

Ріпейські гори та Гіппократ.

Описуючи скіфів Гіппократ, як і Геродот вдався до відвертої брехні і перекручень у своїй праці "Про повітря, води й місцевості" . Очевидно, після закінчення довгтх Греко-перських військ 500-449 рр. до н.е. афінські верхи відчули себе напівбогами і замовили "чорний піар" на невинних скіфів. Слово Гіппократу:
1. Вдень густий туман огортає рівнини, і на них живуть люди: тому там вічна зима, а літо триває лише декілька днів...
2.Зміни погоди там незначні і не потужні...
3. ...мешканці країни подібні виглядом один на одного.
4. ...скіфи відрізняються товстим, тлустим, сирим і не мускулястим тілом.
5. ... під час їзди верхи спричиняють у них статеву неміч.
За таким описом Гіппократа скіфи мали би бути подібними до японо-китайських сувернірних божків , але золота Історія  скіфів цю брехню спростовує!
Ось про Ріпейські гори: "...в цій країні водиться мало тварин та й ті невеликі. Це тому, що вона розташована під самою північчю і біля підніжжя Ріпейських гір, звідки дме північний вітер. Сонце наближається до неї лише тоді, коли дійде до літньої пори...  . ... постійно дмуть вітри холодні через надлишок там снігів, льоду та вод...
Гіппократ замість опису справжніх Ріпейських гір (Донецького кряжу) подав опис земель Крайньої Півночі в районі Уральських гір. Зокрема у Геродота також можна знайти подібні фрагменти 4,24 :"...зима настільки сувора, що нестерпний мороз триває вісім місяців..." На Крайній Півночі справді триває така довга зима і античність про це знала. - Т.Дишкант "Скіфська спадщина" Львів, Сполом 2007р. СС.30-38 .
Цей брехливий і перекручений опис Ріпейських гір Гіппократом і сьогодні заставляє багатьох людей ототожнювати Ріпейські гори з Уральськими!..