Серпень у Скіфії та Дмитро Чобіт.

Журнал "Пам*ятки України" 2016,10 номер опублікував статтю Дмитра Чобота "Праслов*янський календар українців" С.4010. Де він стверджує:
1. С.9 "... повернімося до коси, бо саме цей залізний інструмент 9-7 ст. до н.е. став одним з найголовніших рушіїв прогресу у межиріччі Дністра і Середнього Дніпра".
А ось Катерина Бунятян вважає, що рушієм тодішнього прогресу були зовсім інші речі:
" Залізний плуг, запряжений кіньми чи волами, дав змогу обробляти значні площі землі, залізна сокира - розчищати їх від лісу, що разом з упровадженням сівозмін дозволяло отримувати в сукупності більшу кількість хліба" - "Давнє населення України" Київ "Либідь" 1999, С. 183 .
2. На сторінках 6-7 статті Д. Чобота є фотографії "крем*яних серпів" із Бродівського краєзнавчого музею (Львівська область).
Як Ви шановні читачі знаєте, що справжні залізний серп має  вигнуту  ріжучу частину, лезо має зубчики, що значно сприяє роботі серпа, його продуктивності. Фактично - це така собі пилка.
На фото ми бачимо вісім крем*яних "серпів" - правильніше буде їх назвати - ножі (жниварські ножі), усіх лезо є з правого боку і воно - пряме. Крім того леза мають зубчики !
Але у верхньому ряді ми бачимо білий (патинований) крем*яний ніж-пилку із зламаним вершечком. Патина свідчить, що цей ніж є дуже давнім і походить із Мезоліту - тобто з тих часів, коли землеробством ще ніхто не займався !?
Таким крем*яним ножом-пилкою можна було виготовляти різні дерев*яні речі чи заготовки і жати високу траву. Із цієї трави жінки на поселенні плели: циновки, мати, брилі, посуд, сумки (господарські, парадні, мисливські і т.п.) і навіть стіни для хат тогочасних.
В часи Мезоліту (10-11 тис. р. до н.е.) теоретично міг з*явитись і серп. У ці часи широко використовувалась так звана - мікролітична техніка. . Невеличкі  за розмірами крем*яні пластинки вставлялись у переважно дерев*яну основу і закріплювалися смолянистими речовинами.
"У мікролітичній техніці виконувалися наконечники списів, стріл, гарпунів, ножів" - " Давня історія України" Київ 1994, С. 24.
Вигнутий і більший за розмірами серп давав змогу працювати продуктивніше, а ніж ножем-пилкою. Коса - це фактично збільшений у розмірах серп, коли з*явилось більше металу - заліза.
Як відомо: жива змія ніколи не буває прямою. Із латині змія називається - "серпентіс" ...
3. На сторінці 8, статті Д. Чобота пишеться:
"Скіфами стародавні греки називали усе населення межиріччя Дністра і Дніпра без огляду на етнічну належність і мову, якою люди розмовляли".
Насправді тут автор (Д.Ч.) повторює антиісторичну, антиукраїнську тезу, яка недає і сьогодні розвиватись Скіфології !!! Читаємо у Геродота книга 4:
п. 21 " Якщо перейти ріку Танаїд (Дон Великий) там уже не Скіфія".
п. 49 " Треба відмітити, що Істр (Дунай) перетинає всю Європу від країни кельтів, які разом із кінетами живуть на крайньому заході Європи. Перетявши всю Європу, він (Дунай) на краю Скіфії вливається у море".
п. 99 "... Від Істру це є власне Первісна (стародавня) Скіфія ..."
   А ось важливе, чомусь непроцитоване Д. Чоботом із Геродота кн.4,17 :
"Від гавані борисфенідів ( бо вона розташована якраз посередині приморської частини всієї Скіфії), від неї і далі перший народ, котрий можна зустріти, це калліпіди, які є напівелліни і напівскіфи, над ними є інший народ, що називається алізонами. Вони і калліпіди взагалі мають такий спосіб життя, як і скіфи, але сіють і їдять пшеницю і цибулю та часник і сочевицю та просто. Над алізонами живуть скіфи-оратаї, які сіють пшеницю не для їжі, а на продаж..."
 Думається, що  ця цитата Геродота мала би бути відлита у чистому золоті і повішена у центральному холлі Міністерства аграрної політики України !!!