Про непереможність скіфів.

Сьогодні нам дуже бракує правдивих знань про Скіфську історію. Адже й досі гуляє у науковому світі міф про те, що "непереможність скіфів" - це вигадка давніх авторів !?
Читаємо українського воєнного історика Валерія Грицюка "Військо скіфів. (озброєння, організація війни та воєнне мистецтво)" Київ-Чернівці 2009 рік видання:
Сторінка 17 : " Антична літературна традиція ідеалізувала скіфів, за скіфами міцно закріпилась слава непереможних .... Понад 300 грецьких письменників залишили свої свідчення про скіфів".
Сторінка 20 : " Він (Страбон), вслід за Геродотом, відноситься до засновників античної літературної традиції щодо скіфської непереможності".
Досліджуючи Скіфську історію з січня 1992 року тільки ось тепер мені прояснився план Дарія Першого  по захопленні Скіфії у 519 р. до н.е..
Геродот у цій справі дуже все перекрутив, прибрехав, щоби справжня Історія Скіфії була подібна на вигаданий міф.
Геродот кн.4,89-90-91 повідомляє, що Дарій із своїм військом "пішов в глиб Фракії, до ріки Теар, а джерел тих там було 38 із теплою і горячою водою, і знаходилися вони на два дні  шляху (60 км сьогодні) від міста Аполонії ( нині Созополь) причорноморське місто, пробув він біля джерел три дні і поставив кам*яну селу з написом, що тут був "... цар Персії і всього материка (Азії)" !?
Геродот тут відверто бреше, бо нічого геологічно-подібного в районі Созополя-Аполонії немає ! 40 джерел із температурою плюс 76 градусів за Цельсієм є в нинішньому місті Кюстенділ (Болгарія). Від Созополя до Кюстенділа прямо по карті буде 410 кілометрів - це фактично на західному краю Болгарії-Фракії.
Геродот тут бреше про Дарія, щоби применшити його військовий талант, адже йти військом чорноморським побережжям Дарію було би набагато безпечніше і простіше.
Згадаймо Геродота кн.4,98  де він пише, що Дарій дав іонійцям ремінь із 60 вузлами, щоби вони таким чином відраховували час (дні). А те, що відомий нині на весь світ Бехістунський напис Дарія зроблений на трьох мовах : перській, еламській, вавілонській - говорить про його імперську канцелярію досить багато ...
Коли Дарій отримав пошту (дари) скіфів (Геродот кн.4,131-132) він сам (?) взявся розгадувати значення тих дарів і спозорився  б, очевидно, перед усіма своїми підлеглими царями, полководцями і т.п.
За попередником Геродота - Ферекідом, над значенням дарунків спочатку роздумував тисячник (полковник нині) Оронтопаг.!
Геродот кн.4,93 пише, що фракійські племена: скірміади та ніпсаї піддалися Дарієві без бою..
Очевидно, що та кам*яна стела із написом Дарія була ним зроблена щей для того, щоби скіфська розвідка донесла скіфським полководцям про перебування тут в (Кюстенділі) самого Дарія ( про його сміливість). Підкоривши без військових сутичок Фракію Дарій отримав усю ресурсну базу для підтримки свого війська при поході у Скіфію. Адже завдяки грекам він непогано знав, що степові причорноморські райони Скіфії його військо не зможуть прогодувати зовсім. Тому Дарій у межиозер*ї Кагула і Ялпуга будує "вісім великих укріплень" на віддалі одне від одного 60 стадій ( це трошки більше 10 км нині) і вони досить точно вкладаються у відстань від Дунайської переправи до м. Болграда ( де був Дарія табір).. Ці укріплення були потрібні Дарію для безперебійного постачання його війська у верхів*ї озера Ялпуг, де він чекав на генеральну битву із скіфським військом ! І недаром скіфські стратеги для знищення цих укріплень і переправи кинули у бій третину свого війська. А те, що Геродот кн.4,124 - поміщає ці вісім укріплень Дарія десь у нашому Приазов*ї - це для того щоби заплутати хід самої скіфо-перської війни і черговий раз показати недолугим перського царя...
За Геродотом кн.4, 128 скіфи нападали на персів коли ті сідали поїсти, нападали навіть у ночі, а ще перська кінота завжди втікала від скіфської. Величезне військо Дарія у "Болградському " таборі залишилося без ресурсів, тобто попало у своєрідні пастку, яку створили для нього скіфські стратеги. Очевидно, що Дарій у Скіфію приперся десь у другій половині літа - коли Буджацький степ вигоряє і зеленої трави немає, а вся звірина ховається де може...
Тому із "найкращою частиною війська" - Геродот кн.4,135 Дарій втікає з болградського табору до Дунайської переправи....
А чи багато наших дослідників, науковців уважно читали Арріана "Похід Олександра" кн.4,4 де сам Олександр Македонський говорить: "...краще йому піти на смерть, коли він підкорив майже всю Азію, ніж стати посміховищем для скіфів, як став колись ним Дарій, батько Ксеркса..."
Очевидно, ще перебуваючи у Фракії Дарій посилав сватів до головного скіфського царя, про це пишуть Помпей Трог і Йордан. Але скіфи-готи відповіли з погордою на його родичання (Йордан). Вірогідно, що Дарій хотів спочатку залякати скіфів в той час своїм величезним військом і добитися стати хоча би швагром, щоби пізніше якось  впливати на політику Скіфії...
"Непереможність  скіфів" - це не вигадка давніх авторів, це була тогочасна реальність скіфського воєнного генія !!!

Нове про Другу скіфо-перську війну.

1. Фальшиве датування.
Недавно мене здивував такий факт: що із давнього Риму у 509 р. до н.е. прогнали останнього царя Тарквінія Гордого і почали там робити реформи. А в 510 р. до н.е. із Афін прогнали останнього тирана Гіппія і також почали робити реформи. .
Щось у тодішньому світі мало статись серйозне ? Найбільш ймовірно, це все було пов*язано із реформами Ахаменідської імперії, ситуація там ускладнилась, що імперія не змогла відреагувати на зміни у Середземномор*ї .
Історією початків Риму зацікавились в часи імператора Августа. Тоді вийшли у світ відповідні твори Тита Лівія і Діонісія Галікарнаського.
Але з тих часів відомий ще так званий Капітлійський кодекс, що зберігається у римському музеї, у якому говориться: "Дарій перейшов Кіммерійський Боспор збудувавши міст проти скіфів у 512 р. до н.е." ?
Але Геродот кн. 4,87-89 досить переконливо описує, що понтонний міст був здудований греком Мандроклом через Фракійський Боспор, а другий плавучий міст греки для Дарія збудували на Істрі-Дунаю - Геродот кн.4,97 . Про те, що військо Дарія рухалося цим маршрутом писав і Страбон !
Дослідники, які сприймають дату походу 512 р., говорять, що автори Капітлійського кодексу зробили "помилку", коли написали про Кіммерійський Боспор  (Керченську протоку) ? Але ця помилка  - це явно фальшивка ! Це виправдання: що десь в районі Кавказьких гір скіфи побили Дарія Першого, а ми (римляни, афіни) ост тут також дали цій величезній Перській імперії по-зубам . у 512 р. до н.е.
2. Сатрап Аріарамн.
Фактично, до сьогодні не міг зрозуміти цього факту записаного Ктесієм Кнідським:
"Дарій наказав капподокійському сатрапу  Аріарамну перейти у Європу проти скіфів і взяти в полон чоловіків і жінок. Аріарамн переправився на 30 п*ятидесятивесельних кораблях, взяв полон і при цьому захопив брата скіфського царя Марсагета, знайшовши його ув*язненим за якусь провину. Скіфський цар у гніві написав Дарію сердитого листа, і йому була дана (Дарієм) така ж відповідь".
Маємо тут цікаву, першу письмову  звістку, коли на наших землях запрацював міжнародний поштовий зв*язок !
Але крім всього - недавало спокою питання: - А  навіщо це було потрібно Дарію ?
Капподокія сусідила з Південним Кавказом, до ріки Аракс - все це були землі Великої Скіфії. Саме тут 529 році до н.е. скіфо-массагетська цариця Томіра розбила 200 тисячне військо засновника .Перської імперії - Кіра. Очевидно морський десант Аріарамна  напав на якусь приморську столицю одного скіфського царства в Кавказькому регіоні, для того щоби скіфи повірили в те, що Дарій збирається битися за землі кавказькі, які не вдалося відвоювати Кіру. Цілком очевидно, що тут на персько-скіфській границі Дарій залишив значний контигент свого війська (ну, як Путін зараз). Тому скіфські полководці могли усі свої резерви війська направити в Кавказький регіон для  його захисту від перського війська. Залишивши таким чином Скіфію на західній границі без стратегічного резерву, що було на руку Дарію, який сюди рушив з головними силами.
3. Болградський табір Дарія.
Геродот кн.4,1 : Після здобуття Вавілону Дарій вирушив у похід на скіфів".  За Бехістунським написом це сталося 27 листопада 521 р. до н.е.. Зимою війни не ведуться, вони починаються ранньою весною. Отож проти Скіфії Дарій вирушив 520 р. до н.е..
Але дослідники говорять, що не міг Дарій в цей рік виступити, бо йому в самій імперії прийшлося придушувати зо два десятки повстань.
Очевидно, що так думали й сусіди Дарія в ці далекі часи :))
За Геродотом кн.3,127 сатрап Оройт керував одразу трьома округами:  Фрігією, Лідією і Іонією - і ніяких повстань тут не було, тобто місцеве військо нудилося в страшній силі.
Знову далі за Геродотом кн.3,134 - Аттоса (Кіра дочка) дружина Дарія за намовою грека Демокеда ( і решту) вмовила Дарія почати війну з Європейською Елладою. Бо щоби добратись до Скіфії Дарію потрібно було ще завоювати Фракію. Фракія здалася без бою, бо думали, Дарію недо них.
Очевидно, вже перебуваючи з величезним військом у Фракії Дарій попросив руки          скіфської принцеси - про це пишуть Помпей Трог і Йордан. Але отримавши відмову (очевидно ним прогнозовану)  почав переправу через Дунай-Істр...
Геродот пише про 700 тисяч війська і зібраних 600 кораблів. Про 800 тисяч війська пише перський історик Ктесій Кнідський. Чимало дослідників заперечують ці цифри, але маючи під собою близько 50 мільйонів чоловік - хіба Дарію важко було набрати таке військо .??
Читаємо далі Геродота кн.4, 122:  " Отже, їхній обоз вирушив раніше і посувався на північ, а скіфські розвідники знайшли персів за три дні шляху від ріки Істру".
Це якраз нинішній район міста Болграда Одеської області. Тут Дарій збудував табір і став чекати вирішальної битви із скіфами....
Знайшовши археологічно-земляні залишки цього табору можна буде приблизно підрахувати з якою кількістю війська Дарій прийшов у Скіфію "свататись" ...
Тоді наша давня, яскрава Історія державності буде починатися із скіфських царів, а не недавніх руських князів.  А це плюс ще 1000 років із великим гаком.
Ага, ще в Бехістунському написі було пізніше вибито "скіфа" з високою шапкою і написом тільки однією мовою, що нібито Дарій якусь частину скіфів розбив, а якійсь поставив  свого ставленника !? Ну, так - чия  стіна : що хочу те й пишу !:))

Пропащий Лист .

Пєсков каже, що того Листа, якого Чуркін показував в ООН не було взагалі у природі !?
Правильна відповідь тут буде така:
Очевидно Лист таки був, бо не міг же Чуркін щось сам придумати, не для того він там сидів .
Очевидно, що група, яка керує Ладимир Ладимировичем трохи поділилась на дві групи по-своїх інтересах. І одна частина цієї Групи вирішила підставити другу частину за допомогою Листа !!!

На Скіфському фронті Історії.

Гуглимо "скіфські царі" у укр.вікіпедії і читаємо перше речення:
"Останнім часом в зв*язку з тривалими дискусіями щодо характеру та форми влади правителів скіфів та Скіфії взагалі все частіше замість терміну царі використовують термін - династи."
( в російській вікіпедії про скіфських царів пишуть: династи, а в дужках (царі) !?)
Тут ми бачимо цілком конкретний випадок антинаукової, антиукраїнської боротьби проти Історії України ! В кінці речення цей автор мав би подати зноску цифрою і десь в кінці статті про "скіфських царів" подати відомості про "тривалі дискусії" із фаміліями дискусантів, назвою їх письмових опусів і хронологією коли вони це оприлюднювали у світі.
Але так, як цього немає, чи воно дуже вже незначне на науково-дослідницькому рівні - то можна прямо сказати, що Автор укр.вікіпедівської статті про "скіфських царів" - бреше !!!
Чому бреше ??? Якщо народ має якусь свою невивчену, неописану історію, то зловорожі сусіди йому стараються нав*язати "велику і цивілізовану СВОЮ історію" - тобто навішати, як в народі кажуть - "лапшу на вуха" у вигляді "російського світу (миру) на нинішньому прикладі.
Якщо скіфські царі були щось на кшталт "династів" - з того роду, що і радянські "династії": токарів, вчителів, залізничників, колгоспників - то в цілому, яка тут  на-фігг Історія ??
Переглядаю книги, можливо щось раніше я пропустив, недочитав, недорозумів ??:
Напочатку 1950-х років невітчизняний історик Тамара Т. Райс написала книгу "Скіфи - будівники степових пірамід", у Москві її перевидали у 2004 році в "центрополіграфі". І там в кінці цієї книги автор подає Список скіфських царів - С.216.
А ось гортаю книгу автора, який знайшов знамениту скіфську , царську, золоту пектораль - Б.М. Мозолевський "Скіфський степ" . Нічого також немає .
Беру книгу В. Грицюва "Військо скіфів" Київ-Чернівці 2009 р. С. 108 він подав таблицю скіфських царів, династії та видатні військових діячів, що її  розробив А.Ю. Алєксєєвич. Нараховую тут більше 20 осіб !!! Про нав*язану дурну дискусію нічого немає !?
Ось не менш специфічна книга Сергія Ольговського "Володарі степу. Військова справа й озброєння скіфів..." Київ 2010 рік. Книга досить гарно ілюстрована. Про якусь псевдодискусію тут не згадано.
Замовчування і таємна заборона вивчення і дослідження Скіфської історії почала діяти в часи російського історика, письменника Миколи Карамзіна, який гарно знав кілька європейських мов                 і прекрасно знав, що Московія до Історії скіфів немає ніякого стосунку, ще він знав про  бурхливий розвиток історичної науки у Західній Європі, і знав до чого це може привести народ, який має таку яскраву, героїчну історію !!!
Дуже мало про історію скіфів писав наш видатний історик Михайло Грушевський у першому тому "Історія України-Русі" Про відомого на весь світ Дарія Першого історик згадує на сторінці 115, але про це зовсім немає згадки у його Показчику імен і річей - С. 627-636 ...Адже М. Грушевський виріс у руслі тодішньої російської історіографії...
Беремо в руки Геродота кн.4  параграф 99: "Від Істру це є власне первісна (стара) Скіфія",
параграф 21 : "Якщо перейти ріку Танаїд (Дон) там уже не Скіфія".
Ось наша давня держава і її цілком конкретна територія - Центральної Скіфії: від Дону до Дунаю !
А, як хоронили померлого скіфського царя. Геродот це також описує кн.4,72: через рік після смерті царя задушують 50 найкращих  скіфських юнаків і садять їх на мертвих коней кругом кургану-могили царя. Деспотична, дика  традиція - правда ж !? Але вона існувала ще у давнішій Шумерії, дивись книгу В. Замаровського " Спочатку був Шумер" Київ 1983, С. 79. Число 50 є давнім священрим числом: сім сімок іще плюс їх керівник (цар)...
За Геродотом кн.4, 17 чимало скіфських народів живе вздовж Гіпанія (Пд. Бугу). Там же п. 52 у верхів*ї Пд. Бугу пасуться дикі білі (священні) скіфські коні (нині ще район м. Хмельницького) де було велике  Амадоцьке озеро за Клавдієм Птолемеєм .А ще далі за Геродотом на одній з приток Пд. Бугу - Екзампеях (ріка Мертвовід - за розшуками Т.Д.) скіфський цар  Аріант після своєрідного перепису населення із зібраних наконечників скіфських стріл відлив великий бронзовий казан і поставив його як "постійний пам*ятник" в Екзампеях !?
А біля нинішнього міста  Немирова Вінницької області збереглися величезні вали скіфського  круглого (сакрального) городища. Нічого подібного у басейні Південного Бугу немає ! Чим же не Перша столиця Скіфії, адже археологічні знахідки говорять, що його збудували разом із початком Скіфської епохи. Можливо, що столиця Давньої Скіфії звалась - Кардес ( серце, центральний) за Гекатеєм ("Українознавство" Київ 1996, С. 111)...
Щодо нинішньої віри в іранське походження кочових скіфів, то це брехня Геродота, адже названі ним імена скіфських богів зовсім не відповідають справжнім, відомим богам іранських народів !?
У Списку скіфських царів А.Ю. Алєксєєва немає неперевершеної скіфо-масагетської цариці - Томіри ? Чомусь відомому художнику Пітер Паулю Рубенсу не западло було намалювати картину на скіфську тему: Цариця Томіра оглядає відрубану голову Кіра (Великого) перського царя, а у нас по цьому нвчого немає !?
Ще не згадано зовсім "брата скіфського царя - Картасіса", який у Середній Азії стримквав Олександра Македонського від необдуманих вчинків - Квінт Курцій Руф "Історія Олександра Маекедонського" кн.7, гл. 7 ...
Отож , як бачимо, покищо на Скіфському історичному фронті - ми програємо !

Серпень у Скіфії та Дмитро Чобіт.

Журнал "Пам*ятки України" 2016,10 номер опублікував статтю Дмитра Чобота "Праслов*янський календар українців" С.4010. Де він стверджує:
1. С.9 "... повернімося до коси, бо саме цей залізний інструмент 9-7 ст. до н.е. став одним з найголовніших рушіїв прогресу у межиріччі Дністра і Середнього Дніпра".
А ось Катерина Бунятян вважає, що рушієм тодішнього прогресу були зовсім інші речі:
" Залізний плуг, запряжений кіньми чи волами, дав змогу обробляти значні площі землі, залізна сокира - розчищати їх від лісу, що разом з упровадженням сівозмін дозволяло отримувати в сукупності більшу кількість хліба" - "Давнє населення України" Київ "Либідь" 1999, С. 183 .
2. На сторінках 6-7 статті Д. Чобота є фотографії "крем*яних серпів" із Бродівського краєзнавчого музею (Львівська область).
Як Ви шановні читачі знаєте, що справжні залізний серп має  вигнуту  ріжучу частину, лезо має зубчики, що значно сприяє роботі серпа, його продуктивності. Фактично - це така собі пилка.
На фото ми бачимо вісім крем*яних "серпів" - правильніше буде їх назвати - ножі (жниварські ножі), усіх лезо є з правого боку і воно - пряме. Крім того леза мають зубчики !
Але у верхньому ряді ми бачимо білий (патинований) крем*яний ніж-пилку із зламаним вершечком. Патина свідчить, що цей ніж є дуже давнім і походить із Мезоліту - тобто з тих часів, коли землеробством ще ніхто не займався !?
Таким крем*яним ножом-пилкою можна було виготовляти різні дерев*яні речі чи заготовки і жати високу траву. Із цієї трави жінки на поселенні плели: циновки, мати, брилі, посуд, сумки (господарські, парадні, мисливські і т.п.) і навіть стіни для хат тогочасних.
В часи Мезоліту (10-11 тис. р. до н.е.) теоретично міг з*явитись і серп. У ці часи широко використовувалась так звана - мікролітична техніка. . Невеличкі  за розмірами крем*яні пластинки вставлялись у переважно дерев*яну основу і закріплювалися смолянистими речовинами.
"У мікролітичній техніці виконувалися наконечники списів, стріл, гарпунів, ножів" - " Давня історія України" Київ 1994, С. 24.
Вигнутий і більший за розмірами серп давав змогу працювати продуктивніше, а ніж ножем-пилкою. Коса - це фактично збільшений у розмірах серп, коли з*явилось більше металу - заліза.
Як відомо: жива змія ніколи не буває прямою. Із латині змія називається - "серпентіс" ...
3. На сторінці 8, статті Д. Чобота пишеться:
"Скіфами стародавні греки називали усе населення межиріччя Дністра і Дніпра без огляду на етнічну належність і мову, якою люди розмовляли".
Насправді тут автор (Д.Ч.) повторює антиісторичну, антиукраїнську тезу, яка недає і сьогодні розвиватись Скіфології !!! Читаємо у Геродота книга 4:
п. 21 " Якщо перейти ріку Танаїд (Дон Великий) там уже не Скіфія".
п. 49 " Треба відмітити, що Істр (Дунай) перетинає всю Європу від країни кельтів, які разом із кінетами живуть на крайньому заході Європи. Перетявши всю Європу, він (Дунай) на краю Скіфії вливається у море".
п. 99 "... Від Істру це є власне Первісна (стародавня) Скіфія ..."
   А ось важливе, чомусь непроцитоване Д. Чоботом із Геродота кн.4,17 :
"Від гавані борисфенідів ( бо вона розташована якраз посередині приморської частини всієї Скіфії), від неї і далі перший народ, котрий можна зустріти, це калліпіди, які є напівелліни і напівскіфи, над ними є інший народ, що називається алізонами. Вони і калліпіди взагалі мають такий спосіб життя, як і скіфи, але сіють і їдять пшеницю і цибулю та часник і сочевицю та просто. Над алізонами живуть скіфи-оратаї, які сіють пшеницю не для їжі, а на продаж..."
 Думається, що  ця цитата Геродота мала би бути відлита у чистому золоті і повішена у центральному холлі Міністерства аграрної політики України !!!

Амадоцьке озеро та Дмитро Чобіт.

Науково-популярний і ілюстрований журнал "Пам*ятки України"  надрукував у 10 номері (жовтень) за 2016 рік велику статтю-дослідження політика, письменника, історика, краєзнавця Дмитра Чобота під назвою "Клавдій Птолемей і Амадоцьке озеро" сс. 34-55 .
Так, як ця історична проблема з Амадоцьким озером є досить складною і досі невирішеною, а ще крім того шановний автор (Д.Ч.) згадав мене (Т.Д.) і навіть процитував у цій своїй розвідці - то я тут подам кілька своїх зауважень до вище згаданої статті, щоби ця історична загадка нарешті таки була розгадана.:
1. Шановний автор      Д. Чобіт здається ніде у своїй статті не згадує, що "Амадоцьке озеро" було у країні - "Європейська Сарматія" !? При нинішніх наших євробажаннях - це було би дуже доречно. У "примітках", де записана використана література я не знайшов посилання на те, що Д.ч. читав самого Клавдія Птолемея   і його "Географію", чи якусь частину, що мала відношення до наших земель.
2. Розміри Амадоцького озера Д.Ч. подає такі, С.34: "... 130-180 км, шириною 30-40 км...".
    Озеро дуже велике і Д.Ч. міг  би на сучасній карті України, чи її частині хоча би контурно намалювати це озеро і які воно займало землі ??
3. Д. Чобіт С.41 пише, що в назві Амадока, можливо трапилася помилка при переписуванні твору Клавдія Птолемея і мало там писатись - "Аводока": "озеро на бродах, озеро біля бродів, озеро при бродах" ???
Але якщо озеро було величезним, то які там  могли бути броди і хто з ними рахувався ??
Читаємо у Стефана Візантійського "Українознавство" Київ, Либідь, 1996, С. 108:
" Амадоки - скіфське племя про яке згадує Гелланік у творі "Про Скіфів". Земля їх називається Амадокією.".
Гелланік - попередник відомого Геродота, який описуючи Скіфію, зовсім не згадав про амадоків і Амадокію ?? Які були у Геродота причини не згадувати Амадокію - це ще та нерозгадана історична проблема чи загадка .
4. На С.53 Д. Ч. пише, що я (Т.Д.) згадую про "велику греблю" біля села Голосків Хмельницької області !? У своєму дослідженні я пишу таке, Тарас Дишкант "Географія" Клавдія Птолемея: карта України" Львів, Сполом, 2009, С. 34:
" Від Хмельницького вниз по Бугу до с. Голосків більше 20 км і тут річкова долина порізана паралельними (меліоративними) каналами, які в районі с. Голосків закінчуються, очевидно, що на місці цього села була природня гребля і річкова долина Південного Бугу була затоплена і утворювала озеро, яке очевидно тягнулося до нинішнього містечка Чорний Острів, якщо Птолемей подав його середину (озера). У пізніші часи вода ріки, чи самі люди прокопали русло глибше в районі Голоскова і Амадоцьке озеро зникло у природі". Але не на географічних картах...
За топографічною картою Хмельницької області Амадоцьке озеро мало в довжину 45 км і при ширині десь 2 км. Зараз у місті Хмельницькому річку Південний Буг перекрито греблею і утворено озеро-став, довжина якого близько 2,5 км - ось це ф є частинка давнього Амадоцького озера !
У річковій долині Бугу відомі поклади торфу, який, як відомо утворюється-росте   у стоячій, тихій воді (озерній). Від товщини залягання торфу можна приблизно знати скільки років існувало Амадоцьке озеро, а дослідивши природню (?) греблю біля с. Голосків геологи можуть значно доповнити наші знання про  Амадоцьке озеро.
5. Д. Чобіт С.39 пише: "Станом на 2016 рік твір К. Птолемея не видано ні українською, ні російською мовами, хоч є чимало видань європейськими та арабською мовами."
Російський переклад "Географії" Клавдія Птолемея здається є, але без нормального наукового апарату.
Вірогідно, що Клавдій Птолемей був останнім хто приклав руки до творення "Географії", а починали її творити , очевидно, ще Гней Помпей і Гай Юлій Цезар...
Проблема творення "Географії" Клавдія Птолемея" є досить складною і досьогодні ще не розв*язаною у Світі !...
Наприклад автор (Т.Д.) у вище згадуваній своїй книзі С. 52 "Амадоцькі гори" локалізував у Віньковецькому районі Хмельницької області, а "місто Амадока" С. 53 - біліло справжньою "білою плямою".
У наступній  своїй книзі Т. Дишкант   " Визначення топонімів Азіатської Сарматії, Колхіди, Іберії , Албанії та ..." Львів, Сполом, 2010, С.5 "місто Амадоку" я локалізував при "...впадінні ріки Гнилий Єланець у Пд. Буг - це район нинішнього села Троїцбке2 - Миколаївська область.
І лише у третій книжечці Т. Дишкант "Рипейські гори" Львів, Сполом 2012, С.4, я дійшов висновку, що "Амадоцькі гори" - це  Південно-Бузький каньйон !!!
Загадкову "Географію" Клавдія Птолемея пробував розгадати і києвлянин Георгій Чорний у своїй книзі "Київ досвітній" Київ , Гамазин 2014,  107-132 сторінки книги ...
Очевидно, щоби розв*язати проблему "Географії" Клавдія Птолемея - журнал "Пам*ятки України" міг би для цього зоорганізувати зацікавлених осіб: істориків, археологів, картографів, геологів, краєзнавців, мовознавців, державні наукові структури, видавців і т.п. ...

Антиукраїнський міф номер 41.

Недавно моя знайома Н.Б. переповіла розповідь представника польського архіву, частину якого нібито була знищена "українським союзницьким підрозділом", очевидно в час Другої світової війни, також очевидно, що це могло статись у 1944 році в часи Варшавського повстання  !??
І ось вчора Всевишній послав мені в руки цікаву книжку, у якій я й знайшов відповідь на це звинувачення польської сторони, яке й переповіла Н.Б.
Книга називається: "Війна і міф. Невідома Друга світова". Ц книга належить до "науково-популярних видань". Вийшла вона під шапкою "Українського інституту національної пам*яті ", надрукована у Харкові 2016 р. "Клубом сімейного дозвілля", 272 сторінки. Згаданий інститут належить до державних установ і тому всі претензії до нього, якщо у  когось вони будуть.
Цей антиукраїнський міф "Українці - кати Варшавського повстання" СС. 206-211 поданий у згаданій книзі під номером 41 . :
С. 208 "Чутки про прибуття до Варшави українських підрозділів СС поширювалися ще напередодні повстання". (комуністична пропаганда)...
С. 209 "Тим часом саме есесівці РОНА (російська освободительная народная армия) разом з полком "Дірленвангер" вчинили найбільше військових злочинів у Варшаві. Вони воювали майже від самого початку і до самого завершення повстання".
С. 210 "Поширеним міфом у польській історіографії стала участь у придушенні Варшавського повстання дивізії СС "Галичина" . Насправді, на момент повстання цієї дивізії не існувало. За кілька днів до вибуху Варшавського повстання, 22 липня 1944 року, її було розгромлено радянськими військами у битві під Бродами (Львівська область нині)".

Отож бачимо, що у сьогоднішньому польському суспільстві й досі живе страшний антиукраїнський міф, і повторює його працівник, який справжню Історію мав би знати, як своїх п*ять чи шість пальців ...
Якщо так насправді польське суспільство вірить у цей міф - то нехай подає у Суд.
Для справки: правонаступницею Радянського Союзу являється нинішня Російська Федерація, ну а де Німеччина вони знають.