"Сьогодні у нас немає армії".

Так сказав тодішній міністр оборони України Ігор Тенюх 28 лютого 2014 року, коли вирішувалось питання, що робити з Росією, яка почала відторгнення Криму від України. Ще той міністр сказав, що армія "Системно знищувалась Януковичем та його оточенням" ?? Ще міністр оборони, тоді сказав, що є "біля 5 тисяч чоловік", які можуть виступити на захист України !?
Якщо мені не зраджує пам*ять тоді армія України нараховувала більше 100 тисяч чоловік !?.
Трошки історії: Чимало українських діячів 1917-1918 років виступала проти утворення української армії, хоча тоді на фронтах Першої світової війни воювало кілька мільйонів українців, із яких можна було створити на той час потужну армію, яка би відстояла незалежність України...
Натомість сьогодні пам*ятаємо і відзначаємо "Бій під Крутами" !!? Правдивих висновків з цих історично-трагічних подій 1917-1920 років у нас досі немає ...
Польська армія Геллєра, яка була навчена і озброєнна Західною Європою та московські більшовицькі орди - задавили, залили великою кров*ю усі спроби побудови українцями незалежної  України ...
Чомусь багато людей любить дивуватись вислову: "Що історія любить повторюватись!" ? Але, що тут дивного - за сотні років, за тисячі років людське суспільство кардинально не змінилось  - і сьогодні правда  є правдою, зло є злом !!! Невивчені уроки Минулого повертаються ще з гіршими наслідками.
Після розвалу Радянського Союзу (1991 р.) чув, що в Україні тоді перебувало мільйонне угрупування різних військ !? Як бачимо непройшло і 23 років, як все зійшло на пси ...
Після завершення теперішньої війни із Росією треба буде провести прискіпливе дослідження причин розвалу нинішньої до 2014 р. української армії ?? Не міг таку велетенську роботу по знищенню України робити один Янукович із своїм оточенням ?..
Чому нинішні пенсіонери із великими зірками на погонах мають отримувати незаслужену велику пенсію, адже за розвал збройних сил ордени не дають у нормальних країнах !?До них долучити також депутатів Верховної Ради того ж скликання.
Пам*ятаю, як мій племінник прийшов із української армії... і приніс з собою свою таку невелику книжечку, яка поміщається у нагрудну кишеню військової форми, у якій були записані усі його права і обов*язки згідно законів України ! Де ті подібні книжечки полковницькі і генеральські і їх відповідальність ???
Усі хто служив хоч у якійсь армії, знає, що заходячи на якийсь склад, чи просто у каптьорку-кімнату - там при дверях завжди висів список, що у тій кімнаті, складі зберегіється і яка кількість ... Список внизу був із печаткою і підписом командира, якому це все було доручено по-службі.
Крім того у самій армії були свої провіряючі і контролюючі органи, які мініум  раз на рік всі ці списки провіряли на достовірність !..
Пригадую, як в часи Януковича по радіо чув (?) , що командування західною частиною військ України, що було тоді у Львові переноситься у Рівне (?). Мене це дуже здивувало, адже Львів у кілька разів більший за інші обласні центри Західної України і що мобілізаційний ресурс  тут недопорівняння !??
Але комусь же прийшла така "розумна" ідея, а ще напевно із письмовими документами-обгрунтованнями причин переносу !?

Ліс через тридцять років.

Серед акацій
Чекав тебе
німів при кожнім шелесті
Осипаються знову пелюстки
Білих квітів.
Рубоко Шо
10 ст. Японія
.
Звичайно, тридцять років - то не багато, коли живеш триста, а то й більше. Але стільки прожити у лісі ...
У лісі - де роса на високій траві не тільки гарно блистить, але чудово  холодить ноги.  Де під тонкими і стрункими соснами немає зовсім землі, де навіть у світлий - світлий день стоїть неприємний присмерк - жити ?!...
Де болото вражає не своїми розмірами, а виглядом - ніхто не наважується його ні  подолати, ні обійти.
На галявині, де розходяться-сходяться кілька лісових доріг, де царство деревини ось-ось здається закінчиться - живе звичайнісінький собі Блуд. Роздоріжжя - його власний дім .
В ночі, хтось-таки бродить в чорному, то в білому поміж стовбурами дерев, щось хукає крилами над головою ... Щоби виразно уявити решту голосів  - потрібна затерпла спина  і  корінці волосинок мають буравити череп.
Ось в цьому звичайному лісі моя мила, моя дорога  Дріадо - років через тридцять - Ти пообіцяла з*явитись мені ...
Це менше, як двадцять дев*ять холодних зим, це більше, як десять тисяч днів.
Там де вечір сміється з ранку, де ранок втікає від дня у хащі.
Де смерть рівна чиємусь народженню, де народження - не є чиєюсь смерттю.
Де від жорсткої кори часу грубіють руки, серця і навіть говорять, що душі ?
Отут, стільки, прожити ? У кого добиватись помочі ? Чию ж то вислухать пораду ?

14-15-16 серпня 1991 р.

Святослав: останній вікінг чи перший запорожець !?

Вчора одна дівчина в одній мережі виставила малюнок одного московита, як виглядав великий  київський князь Святослав. На малюнку в повний ріст стоїть чоловік, тримає два двохметрові весла,       підперезаний невеликим мечем, взутий у щось подібне на лапті, а на голові у нього козацький оселедець, ще вуса, одяг подібний на селянський позаминулого століття. Тобто повна профанація образу нашого князя !? З опису цього князя мені на пам*ять приходить, що у Святослава мають бути сині очі і сережка (кульчик) у вусі, але нічого подібного на малюнку не видно, зовсім .
Переглядаю свої книги і тут вилізає цікавий факт ! Але все по-порядку.
Повний словесний опис князя Святослава знаходжу у перекладача "Літопису Руського" Київ 1989, С. 41 Леоніда Махновця, який він помістив у коментарях до Літопису:
"2. Грецький історик Лев Діакон, який сам бачив руського князя Святослава, залишив опис зовнішності цього руського князя: " На вигляд він був таким: середній на зріст, ні надто високий, ні надто малий, з густими бровами, з голубими очима, з рівним носом, з голеною головою і з густим довгим волоссям, що висіло на верхній губі. Голова в нього була зовсім гола, і лише на одному її боці висіло пасмо волосся, що означало знатність роду: шия товста, плечі широкі і весь стан досить стрункий. Він виглядав похмурим і суворим. В одному вусі висіла в нього золота сережка , прикрашена двома перлами з рубіном, вставленим між ними. Одіж на ньому була біла, яка нічим, окрім чистоти, не відрізнялась від одягу інших".
Михайло Грушевський у своїй "Історії України-Руси" т. 1, С. 307 також подає опис Святослава, але опис золотої сережки не подає ?? Крім того в "Показчику імен і річей" до Святослава - сторінки 307 невказано !? Але описуючи життя Святослава СС. 458-477, напочатку опису М. Грушевський пише таке: "Се чистий запорожець на київськім столі"!
А в "Іменнику болгарських ханів" пишеться таке: "Ці (перші) п*ять князів, правили у князівстві по той бік Дунаю 515 років з обстриженими (поголеними) головами". - "Хрестоматія з історії західних та південних слов*ян" Київ 2011, С. 44 .
Під керіництвом П.П. Толочка у 1995 році у двох книгах був написаний підручник для студентів : "Давня історія України" Київ 1995, С. 105 тут пишуть таке про Святослава:
"Візантієць Лев Діакон залишив словесний портрет князя. Він був середній на зріст, кирпатий, вусатий, мав кошлаті брови і світло-сині очі. На голеній голові залишилось тільки пасмо волосся, а у вусі блищала золота сережка" ??
В кінці згадуваної книги толочківці ще подають "Коротке зведення писемних джерел про слов*ян" СС. 198-205, але там не знайшлося місця унікальному письмовому портрету князя Святослава ???
Відповідь на таке непросте питання я знайшов у іншій книзі , авторства Толочків П.П. і О.П. (батько і син) - "Київська Русь" 1998, С. 94: "Ця знаменита сцена містить єдиний відомий словесний портрет Святослава, щодо автентичності якого, втім існують сумніви". Отак, шановні любителі української Історії !? Але Толочки не пишуть: хто і чому сумнівається в описі Святослава, очевидно, що ті "сумніви", якщо вони і є, то на них стидно посилатись серйозним науковцям ...
Та на тій  же сторінці    (С.94) вони в коментарі подають цей унікальний опис князя Святослава і в цілому його називають "Останній вікінг" - СС. 87-96 . Ось і все !!! Толочки ховають такі цікаві кінці у воду холодного Балтійського моря !
Хоча за найпростішими правилами і законами науки вони мали б подати усі переконливі версії щодо правдивості описаного портрета князя Святослава у своїй книзі, адже це далеко не перша книга на дану тему ...
Тому, шановні читачі, Ви тепер знаєте, чому Ви так погано знаєте грандіозну і незвичайну нашу Історію !:))
 

Як виглядає український Бог !?

Кубинська зустріч породила документ у якому всує згадується моя Україна. От сьогодні зранку мені й подумалося, а яким має бути, виглядати наш Бог, наш Всевишній ?? Адже чужі боги, освячують "гради", а раніше нищили, підривали наші храми, як на Заході, так і в Центрі і на Сході України !!! І ніхто з них не покаявся , і не кається, хоча по-правді фарисейське їхнє каяття нам ні дочого ...
Світ мов міфічний, велетенський змій в черговий раз уже виріс із своєї шкіри і хоче її скинути, щоби блиснути новою - це називається - криза , із грецької - вихід, закінчення. Життя - це боротьба, нового із старим !
Коли Володимир Великий хрестив Русь Київську - тодішня Церква християнська не була поділена на Східну і Західну !
Коли встановлювали, канонізували правила християнського життя в Нікеї на Першому Вселенському Соборі 325 року наші землі представляв "готський" єпископ Теофіль.
Коли Климент Римський був засланий в каменоломні Кримські - тут він записав частину Біблії ! Наш сьогоднішній Герб - це є якраз "якір св. Климента", який був у пізньоантичному світі християнським символом - Надії !
Коли апостол Андрій піднявся Дніпром до великого міста-столиці: Києва-Кізовії-Бодіна, яка тоді протистояла першому Риму - "...на сих горах возсіяє благодать Божа..." - так сказав апостол Андрій !..
Володимир Великий прийняв свою християнську віру, але не сліпу копію, досить прочитати в "Літописі Руському" С. 64 - "Син подібносущий" - це "напіваріанська єресь" !?
Кожен народ, який мав чи добивася своєї держави - заодно творив і свою Незалежну Церкву, це аксіома !!!
Треба відновити-створити свою, окрему українську Церкву, у якій Всевишній буде вбраний у вишиту сорочку і стоятиме чи перебуватиме серед пшеничного золотого Поля, милуючись важенними колосками, а над Його головою синітиме чисте, чисте голубе Небо. В пшениці хай буде видно ледь-ледь то червоний мак, то синенького васильчика, то ще якусь зелень...
Напевно, Всевишній буде подібний на вашого старшого брата, якого вже нема, чи на вашого діда, якого ви ніколи так і не бачили...
.....Побудь, мій Боже, о тут, зі мною,
.....У цьому полі, у розпал бою ...

Буська сукновальня.

Про сукновальну майстерню у Буську згадується з 1540 року і у 1578 році при переписі (люстрації) згадується один майстер - валяльник шерсті. - М. Зозуля "Історія Буська ..." Буськ 2011, С. 49 і С. 69 .
За технологією виробництва сукна і повсті потрібно багато чистої, проточної води і її рівневий перепад висот , тобто потрібен шлюз іще водяне колесо.
За Кадастровою картою Буська 1845 року найбільш вірогідно, що сукновальня зображена на Середньому місті біля самого мосту-шлюзу, що з*єднював із Старим містом на прокопаній протоці Західного Бугу.
На сьогоднішній день ця частина засипана і знаходиться на майдані Незалежності, а сама майстерня і міст -шлюз знаходилися зліва від сьогоднішнього пам*ятника Незалежності (Св. Покрова), коли дорога починає підйом до площі Ринок.
На карті 1845 року біля мосту-шлюзу зображено ще "загорожу" із намальованими в ній 5 кружочками і  будинок біля самої загорожі.
П*ять кружочків - це очевидно 5 боднєй, які мали конусовидну форму, висотою до 2 метрів, діаметр нижньої частини - 0,8 м., а верхній від 1,2 до 2 метрів. В бодню (валило) закладалось сировинне сукно і зверху пускалась вода, яка циркулювала по всьому просторі бодні і в нижній частині витікала з неї. Вода розробляла сукно і робила його ворсистим.
Але спочатку овеча шерсть попадала у водяні ступи, де за допомогою теплої води, лугу і молотів-ступарів проходила обробку. Молоти в рух  приводило водяне колесо - Ю.Г. Гошко "Промисли  й торгівля в Українських Карпатах" Київ 1991, С. 135.
Овеча вовна йшла на виготлення сукна, повсті, далі робили шапки, ткали, плели пояси,  ще ткали ліжники, килимки, налавники, коци... - "Українська минувшина" Київ 1994, С. 64.
Друга назва сукновальні - "фолюш".
"Найбільш цінувалось сукно з вовни однорічних овець, це була м*яка, лискуча вовна глибокого чорного кольору" - Гошко С.134 .