Юлій Цезар та Україна.

Згадаємо, хто ж такий Юлій Цезар ?! Римський політичний діяч, полководець. Народився 13 липня 100 р., убитий у Римі 15 березня 44 р. до н.е. В 65 р. відновив пам*ятники Марію. 63 став понтифіком. 62 р. керував провінцією Іспанія. З 59 р. консул. В 58-51 рр. завоював Галлію (нині Франція), два рази переправлявся через Рейни і два рази висаджувався у Британії. 10 січня 49 року перейшов ріку Рубікон і почав воювати проти Помпея, недавнього союзника, переміг його 9 серпня 48 р. 2 серпня 47 року до н.е. переміг боспорського царя Фарнака. 45 р. переміг синів Помпея.
Провів чимало реформ, був письменником, до нашого часу збереглися його "Записи про галльську війну". Убитий в Римському сенаті, ніби за те, що хотів стати царем ??
Плутарх у "Цезарі" п.58 розповідає про серйозну підготовку Юлія до великого походу на Парфію, Скіфію, сусідів Германії, саму Германію і через Галлію мав би повернутись до Італії, щоб "римська держава з усіх боків межувала з Океаном".  Похід мав початись ранньою весною 44 року до н.е....
Клавдій Птолемей у своїй "Географії" подає координати вівтарів О.Македонського і Ю.Цезаря на землях Європейської Сарматії і "Стовпів Олександра" (Ельхотово) на єдиній дорозі, що вела на Хрестовий перевал через Кавказ.
І тільки недавно подумалось, що до усіх цих речей міг бути причепний сам Юлій Цезар !.. Перебуваючи у складі якогось  римського науково-картографічного-податковаго загону - він міг провідати землі Північного Кавказу і нинішьої Східної України. Юлій в цьому загоні міг бути на посаді  якогось скромного писаря, філософа, письменника. Для успішного свого походу на Скіфію Цезар сам проїхав, пройшов ці землі, через які збирався пройти із своїм військом. Хто би там на краю Ойкумени (м. Свердловськ Луганської області) міг би поставити вівтар Цезарю - тільки він сам !! Плутарх у "Цезарі"  п.38 описує, як Цезар в рабському одязі в ролі раба на кораблі вибрався із скрутного становища. ,Отож перевтілення для Юлія не було би складним !
Раніше автор (Т.Д.) не міг зрозуміти, чому вівтарі Македонського, зокрема Амміан Марцеліан поміщає "на лісистих берегах Борисфена (Дніпра)" ?? Вівтар О.Македонського знаходився на південь від нинішнього міста Дружківка Донецьої області. Це досить "відкрите місце", дальше дорога до р. Дніпра йде залісненим і безпечним берегом р. Самари і її притоки Бика. Тобто вибір місця Вівтаря Олександра був наперед продуманим !
В усті ріки Самара з самарського лісу можна було збудувати дерев*яний міст через Дніпро для переправи юлієвого війська. Так, як це він збудував міст за 10 днів через Рейн - "Записи ..." кн.4,17 ....
Далі, очевидно, Юлій Цезар прибув в район нинішнього Запоріжжя, де був відомий брід через Дніпро, далі вийшов на побережжя Азовського моря, і з Кремнів-Бердянська морем (для економії часу) повернувся в ,Малу Азію, де залишив своє військо... На зимовий період античне мореплавство зупинялось. Юлій Цезар мав час з серпня по грудень 47 р. до н.е., щоб оглянути чужі землі перед своїм походом на Скіфію ...

до Дня державного прапора України .

Печатка Дарія Першого. (перемоги наших предків).
В кінці минулого століття (19ст.) графом Олексієм Бобринським в одному з курганів (м. Сміла Черкаської області) раніше пограбованому, була знайдена циліндрична печатка з халцедону. Висота циліндра - 30 мм, діаметр - 12 мм, довжина відбитку - 40 мм.
На печатці зображено коня, який біжить вправо, хвіст піднятий високо, на рівень хребта, на коні сідло, під конем проведена риска, яка, ймовірно, символізує землю. Над конем, як пише Онайко Н.А. зображено "емблему ассирійського крилатого божища . Іонійський центр, кінець У-!У ст. до н.е." - "Античний імпорт у Придніпров*ї й Побужжі в У!!- У ст. до н.е." Москва 1966, С.70. "Ассирійське крилате божище - Ахуромазда, як вважає Ж. Дюшен-Гіймен, Дарій у царському пантеоні поміняв Мітру - великого бога Кіра на Ахуромазду" - С.332 "Культура й економіка Стародавнього Ірану" М.А.Дандамаєв, В.Г. Луконін, Москва 1980.
Ксенофонт пише, що печать перського царя по одним джерелам є царським портретом, по другим - портрет перського царя Кіра, по третім - зображення коня Дарія, дякуючи якому він досяг царської влади" - Ксенофонт "Грецька історія" Ленінград, 1935.
Крім того є відомий відбиток печатки Дарія Першого, де зображена колісниця, в ній Дарій з луком, лев поранений стрілами, над ними Ахурамазда - цей сюжет розміщений між двома пальмами і зліва є три рядки клинопису - С.515 Авдієв "Історія Стародавнього Сходу" Москва 1953.
Цілком можливо, що ця смілянська печатку належала Дарію Першому, йому ж доводилось два рази вириватись із пастки (скіфів), а потім ще скіфи гнались за ним, аж до Босфору Фракійського.
 ...фрагмент із статті-дослідження  "Низка гіпотез до Скіфо-перської війни. (історична увертюра до українського буття)." - газета "Голос нації" за 1994 рік. м. Львів.

Бердянський метеорит.

Таку назву має невеликий розділ із моєї статті-дослідження : "Гатило (вирвані сторінки нашої історії).", яка друкувалася у львівській газеті "Голос нації" на початку 1995 року.
Бердянський метеорит.
Весною 1993 року довелось студіювати книги про метеорити. Це спричинило до більш детального розгляду легенди про походження скіфів, записаної Геродотом (!У.5) . У Таргітая було три сини  - Ліпоксай, Арпоксай і наймолодший - Колаксай. У ту пору, як вони жили, "впало з неба на землю золоте знаряддя: плуг, ярмо, двохстороння сокира і чаша. Побачив це старший син і швидко пішов взяти, але як наблизився, золото почало горіти. Він перелякався..." Потім спробував середульший взяти, але йому не вдалося, вдалось це зробити наймолодшому і він став царем над іншими. Цікавий момент легенди, що речі металеві (золоті) просто впали з неба, без будь-якої божої дії ...
Як відомо, в ті часи з неба могли падати на землю тільки метеорити. Відомо два основних види метеоритів - залізні і кам*яні. Всі вони, пролітаючи через земну атмосферу в залежності від матеріалу і маси тіла, нагріваються до температури кількох сотень градусів. Всі зміни відбиваються на кристалічній перебудові кори метеориту. При падінні метеорити створюють шум. У тиху погоду вдень вони залишають слід у повітрі (дим). Кожний метеорит дістає назву від географічного пункту, де був знайдений.
Бердянський (хондрит) кам*яний метеорит був знайдений в скіфському кургані у 1843 році в німецькій колонії Шенфільд Осипенківського району Запорізької області.
Температура поверхневого нагріву становила 400 градусів Цельсія, вага метеориту - 2,365 кг., розміри - 14 х 9,5 х 8 см. Зараз він  знаходиться в Тюбінгенському університеті (Німеччина) -- ( В.П. Семененко "Метеорити Украини", Киев 1987 :, А.Н. Заварницкий, Л.Г. Кваша "Метеорити СССР", Москва 1952 г.).
Коли гепнувся Бердянський метеорит, було це помічено скіфами, які і зібрались біля нього. Серед них були три царські сини. Старший присів, щоби взяти в руки космічного посланця... і попік собі долоню. З середнім сином сталось те ж саме.
Лише, коли метеорит достатньо охолов - його в руки взяв наймолодший. Ця легенда не є дуже давньою - скіфи мусіли знати про залізо, щоб в метеориті побачити метал, який ( за міфологічним трафаретом) став золотим. Спочатку залізні предмети були дорожчі від золота. Кам*яні метеорити подібні до залізної руди.

Ней ті шляк трафи (закінчення).

У таких випадках бідна тварина ТРАТИЛА життя, впадала в ТРАНС, з цього ряду ще слово і ТРАУР. Лісопильня, тартак в Україні ще називався - ТРАЧКА, а пиляр - трач, тирса - трачиння.
А це про харчування наших предків: "З*їдалися всі частини оленя, навіть утробний плід і вміст шлунка "моняло", що було багате на вітаміни. "Моняло" вживали як сирим так і прокопчували над вогнищем - С.34 Л.З. Звідси, очевидно і слова: ТРАВА, ТРАВЛЕННЯ. Адже півнячні олені споживали тільки траву-мох. Основною і вічною проблемою наших предків було забезпечення себе їдою, тому і своїм божествам вони жертвували в основному їжу, переважно требухи з тварин, а саме місце називалося - ТРЕБИЩЕМ.
У "Записках Юго-западного Отдела Императорского Русского Географического общества" Київ 1874-1875 рр. Борис Грінченко знайшов слово ТРАЙ, яке означає долю, успіх, вдачу, щастя !!! Коли все було добре, той початкова буква "Т" у цьому слові втрачала свою силу звучання, так очевидно і появився сам  РАЙ ?..
 Але поряд з нашими предками жили і предки інших європейських народів. ТРАГБАР - переносний, а ТРАГЕН - нести, це з німецької, адже тоді не було     ні возів, ні автомашин, ТРАН - ворвань, рибячий жир, ТРАНКЕ - водопій, де найчастіше робили засідку мисливці. Але найцікавішим для нас виявилось німецьке слово - ТРАЙРІНГ - весільна обручка ! В англійській мові є всім сьогодні відоме слово Д(Т)РАЙВ, яке має багато значень, а це свідчить про його давність.Ось цікаві для нас значення фраз з цим словом: правити, вести, їхати (на оленях хоча-би), гнати худобу, забивати цвяха, домагатись чогось, вбивати ворога, відтягати, затягувати (тушу, час), прогулянка, переслідувати звіра, атака, настуа, компанія ... У цій мові є ще такі слова: ТРЕЙС - слід, ТРАФІК - рух, ТРЕП - пастка, западня, ТРЕЙ - кошик, ТРЕНЗЕКТ - вести діло.
Латинське слово ТРАНС ще стало префіксом для багатьох інших слів, а слово ТРАНСФІГО означає - пробивати, проколювати, встромляти.
Походження українського ШЛЯКА можна пояснити таким чином: як шиється і шився одяг ? Береться матеріал, зокрема вичиненні шкіри і крояться, а потім зшиваються. Тобто для людини зшивається  "своя" шкіра, яка тільки в районі пояса чи нижче не зшивається - бо одяг було одягати і скидати. Ось і низ сорочки-шуби був завжди обрізаний, різаний шляком і таким залишений. Низ шуби-кожуха пізніше почали прикрашати аплікацією, вишивкою і стара назва перейшла на нову річ (це робили для того, очевидно, щоби край одягу не скоро рвався, зношувався). А з цього можна зробити висновок, що творення мов, зокрема української і російської починалося ще у дуже  далекі часи, аж ніяк якихось кілька сотень років тому назад !!
Чомусь віриться, що у майбутньому мовознавці разом з істориками будуть знати все про слова: коли і як вони творилися, і нарешті вирішиться велика історична проблема про походження індоєвропейців...
     ....24-27 лютого 2005 року ....

"Ней, ті шляк трафи !", або звідки любов.

За 22 лютого (2005 року) газета "Молода Галичина" друкувала статтю Наталі Вихопень про пригоди дніпропетровських студентів у Львові. У тій статті йшлося проте, що цих студентів зацікавила галицька фраза про "шляк". І мене потягнуло взнати, що ж насправді це побажання значить ?! Словник  Б.Грінченка, слову "шляк" дає пояснення, що це обшивка знизу одягу, кайма. А словник російської мови В.Даля цьому слову дає аж три значення: перше - що це лезо ножа, в цьому випадку слово чоловічого роду, друге - шлякь-шляка слово жіночого роду3 і означає гральну бабку, третє - це палиця в піваршина (35 см) загострена з кінців, під час гри по ній б*ють іншою палкою. Слово "трафити" у вище згаданих словниках означає головним чином - потрапити, вцілити. Отже цілком ймовірно виходило, що ця галицька фраза в перекладі на сучасну мову звучить так: "Щоб ти попався на лезо ножа, або щоб ти потрапив на ніж !" Скажемо, що таке побажання не із життєлюбних. На цьому можна   було би і закінчити дослідження, але велика подібність трьох слів: шляк, шлях, шляхта не давала спокою.
Адже з історії досить добре відомо, як у племен виникала правляча верхівка (еліта по-сьогоднішньому): шлялась шляхами шляхта із шляками, тобто збирала з сусідів данину, з проїзджих торгашів мито, іще просто воювала і їздила на лови (полювання). Уся колючо-ріжуща зброя і не тільки вона походить від ножа (ножеподібної крем*яної пластини): серп, коса, кинджал, меч, рапіра, шпага, шабля, мечете, наконечники до списа, стріл, дротиків. Як твердять археологи справжній ніж з лезом крем*яним і ручкою з*явився близче до кінця палеоліту. Дуже добре ці часи описані сучасним українським істориком Леонідом Залізняком у книзі "Нариси стародавньої історії України" Київ 1994, СС. 3-78.  Виявилося, що наші давні предки справді полювали на мамонтів, а 25-10 тисяч років тому у причорноморських степах це було полювання на сезонно мігруючі стада бізонів. Залізняк пише (С.17), що найчастіше стадо тварин гнали до яру, де їх їх добивали списами (загостреними кілками), а пізніше стрілами. А стоянка Амвросіївка в Донбасі являє собою рештки первісного стійбища (поселення), розташованого поблизу яру, де суцільним шаром лежать кістки більш, як тисячі забитих бізонів.
З поступовим відходом льодовика у Європі і зокрема на Україні встановилась встановилась епоха "мисливців на північного оленя". Тобто північний олень став головною мисливською здобиччю  населення прильодникової Європи в кінці пізнього палеоліту, і це сталося 10-15 тис. років тому (С.23 Л.Залізняк).
У розумінні тодішнього життя і для його реконструкції багато дало вивчення життя сьогоднішніх північних народів Євразії і Америки. Доречі, ще у 19 ст. північний олень жив на території Московської та Нижньогородської губерній - С.20 Л.З. А відомий словник В.Даля є також з цього століття. У мовознавстві відомо, якщо якимось предметом чи річчю люди перестають користуватись, то з часом назва цього предмета забувається, зникає з самої мови.
"Більшу частину м*яса мисливці тундри добували під час колективних весняних і осінніх полювань на переправах оленів через річки - так звані поколки" _ С.25 Л.З. Одна група мисливців стояла у воді і тут же списами (спочатку це були просто обпалені на вогні і загострені довгі палиці-списи) і кололи ними оленів, але так  щоби не пошкодити оленям легенів, інакше його туша тонула у воді. Нижче переправи стояла друга група мисливців, яка ловила туші цих оленів і витягувала їх на берег, очевидно з допомогою ШЛЕЇ. Тут з них випускала нутрощі, прив*язувала за ногу і знову залишала у холодній воді на здерігання, або складали на зиму у спеціальні ями, накриваючи їх камінням, щоби запасів не розтягнули тодішні тундрові звірки і птахи. Фактично сьогоднішній окремо збудований льох на українському подвір*ї - це і є таж палеолітична яма, тільки трохи модернізована !
Звичайно, що олені також не були дуже дурні, вони почувши небезпеку змінювали напрям руху, втікали.. Щоби набити більше туш оленів мисливці спочатку пропускали кілька передових стад через переправу, а потім брались за роботу. Але перед тим потрібно було ці стада оленів вислідити, взнати де вони і скільки їх і куди прямують. В районі переправ тисячі оленів роками вибивали копитами справжні дороги - шляхи, мисливці затаївшись і замаскувавшись біля цих доріг найперше чули шум-гул, шляпанину тисяч оленячих ратиць у шляховому болоті.  Тодішнє мислення наших предків не розділяло окремо оленячого шляпання і самих оленів - все це був один процес. Міграції оленів починалися ранньою весною, то ж болота шлякоті-слякоті тоді було багато, як і осінню. Північні олені погано бачать не далі як 500 метрів, але мають прекрасний нюх і слух. Тому мисливці-розвідники надівали на голову ШЛЕМ з рогами, щоби здалеку бути подібним на оленя, або просто ШЛЯПУ, адже доводилося чекати на здобич годинами, днями. У нас шляпа зветься - капелюх, щоби не капало за шиворот. У німецькій мові є слово ШЛЯГЕН, що значить - бити, вдаряти, убивати. Щоби більше набити оленів на переправі люди трохи пізніше придумали плавзасіб - шлюбку.
"Зима була порою року, найбільш забезпеченою їжею. Тому взимку люди відпочивали, справляли весілля, обмінювалися дарами, відправляли релігійні свята" - С.41 Л.З..
Весілля - це шлюб, у росфйській мові є слово "слюбфтся" - полюбить друг друга. Он звідки взялося слово "любити" ! Але і тоді люди не любили, коли хто-небуть ШЛЯЛСЯ (їхніми) оленячими дорогами, адже тоді можна було залишитись їм без обіду і вечері не на один день.
У Словнику Б.Грінченка є ще такі слова: перше ШЛЯМ, яке має такі значення: 1. мул, болото, 2. хутро, 3. довгий шов в кожуху. Друге слово ШЛЯМУВАТИ має такі значення: 1. чистити дно ставка, 2. чистити, мити кишки для ковбас. А російське слово ШЛЯЧА - це слякоть, дощ із  снігом.
Коли закінчувались припаси з весняної чи осінньої поколки, у чистому полі звіра фактично вполювати було неможливо. Тоді наші предки практикували загінне полювання. Для цього вони користувалися ШЛЯГАМИ - шляг з Словника Грінченка - це великий дерев*яний молоток, колотячи ним, вони створювали шум у певних місцях території  і стадо лякливих тварин можна було спрямувати у певному напрямі: до яру, чи урвища, чи на приховані ями з загостреними кілками - шляками. Де не можна було вирити яму - ставили для звіра ШЛАГБАУМ у вигляді зрубаних гілляк чи деревець. Цілком очевидно, щой шум став одним з головних елементів у процесі полювання наших предків. Шум ще можна було отримати за допомогою різних ТРАСКАЛ, які зчинають відповідний тряскіт. Тоді оленячий шлях ще став називатись ТРАСОЮ, ТРАКТОМ. Давня назва ресторанів у Західній Європі - тратторія, а в Росії - трактир. З грецької мови до нас прийшло слово - ТРАПЕЗА. Якщо замість ловчої ями вирити ТРАНШЕЮ - то можна буде більше взяти здобичі.