1. За давністю виникнення буковинські дерев*яні дверні замки можна вважати найдавнішими. Буковинський замок складається із самого замка (дерев*яного бруса) в якому зроблені прорізи для засова і прорізи для "песиків" маленьких дерев*яних пластин які своїми "зубами" блокують засов у замку. У самому засові є прямі пази (один або два) у які заходять "роги" дерев*яного ключа. На рогах ключа є свої зуби, які і підіймають зуби, що є в самому замку і тоді можна засов відтягнути і відкрити двері. Сам замок кріпиться до одвірка дверей, дірка для просунення ключа з рукою зроблена у стіні з правого боку дверей, самі двері відкриваються у середину. Не маючи ключа і перебуваючи всередині закритого приміщення замок не можна відкрити. Ключі були трьох видів, наскільки мені відомо: одно і дворогі, а також "поворотні" на 90 градусів (таким чином піднімалися зуби у замку).
Самі двері є незалежними від замка: не мають ніяких отворів, до них нічого не кріпиться. У давньому Римі, зокрема був бог Янус , який відповідав за двері, ворота, був богом всякого початку і перший місяць року звався - январем. Очевидно, що двері давніх буковинських хат мали чимале магічне, сакральне значення, раз "існували" окремо від свого замка.
2. Давній єгипетський дерев*яний замок подібний до буковинського, але кріпиться до самих дверей разом з із засовом, а у самих дверях є отвір для просунення руки із ключом. Сам ключ є вигнутим і кількість зубів на ньому сягає 5-7 штук, відповідно до ключа й зроблений такий складний паз у засові. Все це збільшувало степень "секретності" замка і зменшувало ймовірність його зламу. Цілком очевидно, що єгипетський замок з*явився завдяки модернізації буковинського замка.
Вірогідно, що такі замки з отвором для руки з ключом стали основою для такої норми покарання злодіям, як відрубування руки. Руку злодія, який пробував відкрити такий замок легко можна було заблокувати, а ще простіше і дієвіше відрубати руку тут же, якщо сторожа знаходилася в середині складу, майстерні, багатого дому...
3.У римському античному замку засов кріпився до дверей і за допомогою ременя (шнура), який у свою чергу був прив*язаний до засува, а другий кінець його виходив на вулицю через невелику дірку у дверях - потягнувши його до себе можна було закрити двері.Щоб відкрити такі двері була ще одна дірка для металевого складного ключа, яким і відсували засув. Звичайно, що такі двері із середини відкривалися без ключа.
4.Дещо змінений "римський" замок автор (Т.Д.) бачив у дитинстві у сусідів. Двері, засов на дверях, у самих дверях над засовом зроблена дірка для залізного ключа., який був зроблений у вигляді букви "г".Відстань між діркою і засовом відповідала довжині "коліна" ключа. Зробивши кілька маніпуляцій цим ключом можна було відкрити чи закрити двері.
Як пишуть дослідники трипільської культури: "...ширина дверних отворів відповідала сучасним стандартам - близько 80 см." - Н.Б.Бурдо, М.Ю.Відейко "Трипільська культура" Харків, Фоліо 2008, С.199 . Цілком вірогідно, що саме у ці часи і з*явились дерев*яні дверні замки на наших землях.
Про прості здавалось би речі....
ВідповістиВидалити