Неври та Стільське городище.

У попередній статті про "Баварського географа" автор забув згадати свідчення Аполлінарія Сідонія, про те, що у війську Атіли воювали "неври і бастерни". Далеко не всі науковці вірять в існування в той час неврів, але за тим же Баварським географом нервяни мали 78 городищ.
Про неврів кілька разів згадує Геродот, до середніх років цього історика (450 рр. до н.е.) додамо 850 років Баварського географа і отримуємо, що неври, як назва народу існувала близько 1300 років, а це дуже багато. Клавдій Птолемей описуючи  кавказькі народи Азіатської Сарматії пише про свано-колхів. Свани ще й досі живуть високо в горах у Грузії і є сусідами колишніх колхів-абхазів, а сам К.Птолемей використав дані Карти Агріппи, а це 12 р. до н.е.
Геродот писав кн.4,51, що з "великого озера" витікає Тірас-Дністер і воно "відмежовує землю скіфів від землі неврів". Це озеро мені вдалося знайти - це є нині Верхньодністровська низина, яка дуже заболочена і має кількаметровий шар торфу, для його утворення було потрібно багато води. Це озеро-болото починається біля міста Роздол Львівської області і вверх по течії Дністра тягнеться прямо по карті на 60 км до м.Самбора. Берег озера від карпатського боку і є землі неврів. Євстафій писав, що слово "неврос" значить молодий олень. Справжній гірсько-лісовий вигляд мала земля неврів, тож не дивно, що у давнину місцеве населення в основному займалось полюванням на оленів, звідси і їхня назва. Ще Геродот писав кн.4,105, що раз на рік невр перетворюється на вовка.Підтвердження цьому я знайшов у буковинській (с.Тисовець) новорічній Маланці. Коли одна її частина "вовків" водить "ведмедя". "Ведмежі свята" - це залишки ще з мисливського періоду життя цього народу, це донеолітичні ще часи! Важкі умови проживання на землях неврів сприяли законсервування фактично їхнього життя на довгі роки і століття.
Стефан Візантійський також згадував неврів, як "народ в Сарматії, і що є країна Неврида". Як бачимо усі наведені історичні факти не суперечать один одному, а лише доповнюютьсамих себе. Вернемось до великого озера Геродота, яке ділило скіфів і неврів. Біля м.Роздолу, де закінчується це озеро у Дністер впадає річечка Колодниця. У верхів*ї цієї річечки 10-12 км знаходиться знамените Стільське городище - столиця червлян. Недалеко Роздолу, на правому березі Дністра є село Києвець - тут діяла давня переправа через Дністер, тобто всі дороги, що на правому, що лівому березі тут Дністра, а раніше озера-болота вели сюди до цієї Києвецької переправи. Звідси ще одна дорога йде в Карпати до Середньоверецького перевалу, який давав змогу контактувати Прикарпаттю із Закарпаттям.
Отож можна сказати, що місце побудови Стільска біля цієї Дністровської переправи не було випадковістю! І тому досліджуючи Стільсько науковці мають це робити разом із дослідженням земель цієї Києвецької переправи.
Клавдій Птолемей згадуючи багато народів, що населяли Європейську Сарматію - нервян не згадав, але є згаданні карпяни. Гора Говерла - ототожнюється з горою Карпата (Кирпата), а біля неї знаходиться важливий тут перевал Яблуницький, який був важливим, очевидно, і для давнього Риму і не попав у "Географію" К.Птолемея. Дорога від цього перевалу до Дністра проходила землями неврів...

Ріки Рата та Прут.

Уточнення теми: "Краків - руське місто". Ріка Рата має довжину 75 км і протікає в Львівській області і є притокою Західного Бугу. Між витоками Рати і ріки Танев  ( притока Сяну) всього 6 км і це для волоку човнів, тут вірогідно й проходила границя між бужанами і тафнезянами. На берегах Танева очевидно й слід шукати столицю-городище танівчан-тафнезян (за Баварським географом). У верхів*ї Рати є село Потелич, що недалеко міста Рави-Руської і тут є городище давньоруського часу 11-13 ст. (І.Михальчишин, 1993р.), яке контролювало цей водний шлях. Далі за течією Рати є інше село з характерною назвою - Пристань, від якого напряму до столиці давньоруського князівства Белз всього 16 км. Від села Пристань знову вниз річкою є село Двірці - тут були знайдені римські монети, очевидно, що в часи існування античного Бурштинового торгового шляху тут також відбувався якийсь рух. Далі в низ по течії Рати маємо місто Великі Мости, які очевидно, що і в давні часи і сьогодні забезпечувало дорожній зв*язок з тим же Белзом за допомогою мосту на річці.
Якщо подивитись у Словник Б.Грінченка на слово "рата" - це термін платежу, або частина податку яку потрібно сплатити. Тут ще є "суха рата" - це арендна плата у неврожайний рік.  Тож тепер цілком зрозуміло, чому  у річки Рати така назва: купці, подорожні, які пересувались річкою човнами сплачували тут рату (мито). Адже, щоб цей водний шлях тут працював потрібно було його чистити від заростанням верболоззям і замулення, крім того тут була границя між племенами.
А далі ще цікавіше. Ріка Прут бере початок біля гори Говерли, довжина  його 967 км, тече він через Коломию, Чернівці, а далі служить реальною границею між Молдовою і Румунією, а в кінці впадає у Дунай.
Великий грецький історик, ось що писав про ріки Скіфії, кн.4,48: "...одна, яку скіфи називають Пората, а елліни - Пірет..."Науковці погоджуються, що тут йдеться про річку Прут. Відомо, що частина фракійської культури увійшла до складу грецької, отож цілком очевидно, що слово Пірет-Прут має фракійське походження і є калькою  з "скіфсько" мови Ріка Прут і в давні часи була доконаною границею між племенами і перебираючись через неї людям потрібно було сплачувати по-рату (мито).
Тобто Геродот пишучи про це "скіфське" слово дає нам дуже цінне свідчення, що воно має праукраїнський корінь, а це значить, що іраномовних скіфів не було!!! Як я раніше писав - іраномовність скіфів вигадав сам Геродот, а це ще один доказ моїй версії.

Краків - руське місто.

Арабський купець, вчений Ібрахім ібн Якуб у 960-966 роках подорожував землями Центральної Європи і ось, що він писав: "...Місто Прага побудоване з каменю та вапна, це - найбагатше на товари місто. Сюди прибувають із товаром із міста Кракова руси і слов*яни..." Тут очевидно, що руси не їхали транзитом через Краків, а їхали таки з цього свого міста. Значить у ці часи Краків був під владою Русі !? Тут ще згадалась розповідь Константина Багрянородного (948-952 рр.) про польське племя "... лендзянін ... які рубають у своїх горах довбанки-однодеревки під час зими,  й спорядивши їх з настанням весни, коли тане лід, вводять у  сусідні водойми ... прямують ними до Києва, де продають їх русам..."
А.Б.Головко у 1988 році висловив думку, що це була якась частина  племені лендзінян, які проживали на території нинішньої Західньої Білорусі ?? Але ж тут гір зовсім немає! Найбільш ймовірно, що землі Південно-Східньої Польщі попали під владу Русі коли у 907 році впала Велика Моравія, у цьому ж році на греків "ходив Олег" маючи велике військо і зокрема хорватів. А у 909 і 913 роках Русь воювала в Каспійському морі... Сили були. Відомий український історик Н. Полонська-Василенко зазначає т.1, С.111: "Масуді писав, що у 943 році Русь межувала з Богемією..." тобто з Чехією, якій дістались землі Вел. Моравії. І дійсно границя тут між Богемією і Русю могла проходити тільки хребтами Західних Карпат.
За списком Баварського Географа 33. лендізі мають 98 міст і 34. тафнезі мають 257 міст і знаходяться вони у групі так званих Постсарматських народів з 19 по 47 номери, тобто це землі колишньої Європейської Сарматії. Західна границя цієї держави проходила по річці Вісла. Центральні землі тафнезів, очевидно, займали басейн річки Танев, яка є притокою Сяну.  Очевидно, що через цю річку Танев лендзяни із приток Вісли своїми новозробленими човнами переправлялись у річку Рату притоку Західного Бугу, а далі піднімались ним до Бужська і річечкою Солотвиною до району нинішнього Олеська, де на південь від нього є болота ріки Стир, який впадає у Прип*ять, а ця ріка, як відомо у Дніпро вже недалеко Києва.
У грамоті Пражського єпископату 973 року вказуються границі Чешського князівства, які сягають рік Бугу і Стиру. Очевидно, що на той час Русь втратила ці важливі землі, аж по ріку  Стир. Нічого дивного, що у 981 році завзятий, молодий київський князь Володимир Великий відвоював Перемишль і Червенські міста, але вже без Кракова. Цікаво, що річковий волок між басейнами Стиру і Солотвини знаходився на рівнині в районі нинішнього села Ожидів і в цьому районі с.Йосипівка був знайдений великий скарб арабських дирхемів, мала частка якого тільки досталась науці. Монети були з усього тодішнього мусульманського світу.
Давні автори про слов*ян пишуть, що проживали вони у лісах - а це річки, озера, болота і єдиними шляхами зв*язку були тоді річки...

Батьківщина слов*янства.

Підтвердження тому, що плем*я червлян, які згадуються у "Баварського географа" і від яких "походять і ведуть свій рід" усі слов*яни, і що  ця територія відповідає пізніше іменованій Червоній Русі я знайшов у відомого українського історика, археолога Володимира Барана: "Становлення ранньосередньовічних слов*янських культур та основні шляхи розселення слов*ян"\\ Записки НТШ, том ССХХУ, Львів 1993, СС.59-86. Сторінка 64-65: "
Дуже цікаві спостереження зробив уже згадуваний І.Удольф, який картографував усі відомі найдавніші слов*янські гідроніми Східньої, Середньої та Південної Європи. Проаналізувавши їх, він дійшов висновку, що правітчизна слов*ян лежала в Північному Прикарпатті - від Верхнього Попруття до верхів*їв Вісли. Звідси й почалося розселення слов*ян".
"Батьківщина  всіх  слов*ян !!!"  - це ж який можна розкрутити на цих землях прибутково-культорологічний бренд !?
На цих землях нині знаходяться такі українські університетські міста, як Львів, Івано- Франківськ, Чернівці   та Тернопіль. Сьогодні слов*янознавство має багато й досі невирішених проблем. Вже згадуваний документ "Баварський географ", а це всього  дві сторінки тексту , може похвалитись лише п*ятою частиною того , що там є щось загальнозрозуміле  для дослідників.
Наші згадані міста могли б раз на чотири роки збирати світові конференції по різним напрямкам слов*янознавства. Наприклад Львову, найбільше підходить археологічний напрямок, адже тут знаходиться столиця усіх ранніх слов*ян - Стільсько, малодосліджене на сьогодні! На другий рік, наприклад, збираються дослідники в Івано-Франківську, що вивчають етнографію, культуру слов*ян. На третій рік у Чернівцях слов*янські мовознавці, а на четвертий у Тернополі історики , що вивчають документи слов*ян і про слов*ян... Нічого нереального, неправдивого тут не має !

Загадка Білої Хорватії.

Найбільше про Білу Хорватію написав Костянтин Багрянородний. Але в цілому історичні документи нам не розповідають нічого про якісь білохорватські факти: ім*я князя хоч одного, битви, війни, династичні шлюби, дипломатичні папери - нічого немає!?
Цей факт можна пояснити тим, що з 925 року існувало велике , міцнеХорватське королівство, яке вело війни із сусідніми державами. . Очевидно, що споріднені із хорватами слов*янські племена були горді за своїх адріатичних родичів і подавали себе, як хорвати білі (нехрещенні), але чогось більшого у державному плані вони не спромоглися.
За нашими літописами хорватське чи прохорватське племя входило у склад Русі. У Літописі Руському хорвати два рази згадуються у складі народів, що входили до "Великої Скіфії", останній раз коли з Олегом у 907 році вони ходили на Греків. Очевидно, що вже тоді "руські" хорвати входили у склад Русі, але мали свою автономію, бо руських князів тут ще не було, а ще крім того визнавали себе за білих хорватів, адже  свій твір К.Багрянородний написав у середині 10 ст..
У 980 році великим київським князем стає Володимир Великий, який вже на другий рік (981р.) відвойовує у поляків місто Перемишль і Червенські міста, а потім в той же рік ще перемагає в*ятичів і накладає на них данину.
Перемишль і Червенські міста знаходилися на західній границі Русі і щоб їх відвоювати потрібно було мати міцні тили, зокрема у Прикарпатті і ніяких "незалежних" білих хорватів тут не могло бути. Крім того хорватські адріатичні племена є вихідцями із наших земель і хто тут старший ще питання, який очевидно задавались ще в ті часи. На прикарпатські племена Володимир Великий очевидно, що данину не наклав, бо тут потрібно було боронити всіма силами свою землю від сусідів.
993 роком руський літописець записує: "Пішов Володимир на Хорватів." Літописець про цих Хорватів пише з великої букви - тобто це були незалежні, державні Хорвати! Історія не знає про існування в той час двох незалежних Хорватій! Значить Володимир Великий водив своє військо на війну з адріатичною Хорватією. Володимир скоріше всього у цій війні взявся допомагати угорцям або чехам проти Хорватії. Ця Хорватська війна могла бути у вигляді протистояння різних військ, без великих військових сутичок, боїв і т.п. і  завершитись вона могла мирними угодами без якихось територіальних змін. А наш князь взагалі із своїм військом міг стояти десь збоку цих подій, наприклад у нашому Закарпаттю, а потім повернення у Київ, печеніги і все таке інше.
Тому тодішні історики про цю Хорватську війну нічого не написали, а можливо і написали, але  все потрібно звіряти, аналізувати, що сталось тоді, чи не сталось...
Отож Біла Хорватія була таким собі недієвим , ментальним союзом незалежних, напівзалежних хорватських і прохорватських язичеських князівств по обидва боки Карпат, які очевидно входили у тодішні держави: Русь, Польщу, Чехію, Угорщину і який з посиленням тут державної влади зник сам по собі.

"Баварський географ" - українська частка.

Тільки зовсім недавно українські науковці взялися трактувати і вивчати цей невеличкий за розміром історичний документ. Оригінальна назва його : "Опис градів і земель на північ від Дунаю". Найбільш докладно про цей документ із його перекладом написав Леонтій Войтович  - "Баварський географ": спроба етнолокалізації населення Центрально-Східньої Європи 9 ст.", ця стаття є і в інтернеті. Цей документ подає назви майже 60 племен, які в цей час проживали "на північ від Дунаю". Більша частина назв племен є й досі неіндетифікованою. На сьогодні наші дослідники повторюють помилку І.Геррмана в тому, що племена потрібно розміщувати на відомих і ймовірних торговельних шляхах тодішньої Європи, але ж в самій назві документу нічого "торговельного" не згадується ?!
Я виходжу з того, що державне утворення Скіфія-Сарматія займала велику територію від Балтики до Чорного моря, а західна границя проходила рікою Віслою за Клавдієм Птолемеєм. І тому автор "Баварського географа" описуючи і перелічуючи зокрема племена колишньої Скіфії дотримувався певних правил, а не вибирав  назви навмання. Я користуюся нумерацією племен, яку вживає Л.Войтович у своїй праці. Опис колишньої Скіфії автор Баварського географа починає з великих, вагомих племен: 19. Журяни-чуряни - червляни - мають 325 градів.  Це пізніша Червона Русь, потім Галичина. 20. Бужани мають 231 град.  Бужани населяли весь Західний Буг із його притоками, від його витоку до Дорогочина (руського міста пізніше). 21. Сіттичі, область в якій народу і градів без ліку. Про "вільний народ ситів, які проживають біля боліт і озер" писав Бенуа де Сент-Мор у 12 ст. Це українське Полісся по правому і лівому березі Дніпра, багате не мед із якого місцеве населення і виробляло "ситу". Й, тому франкські розвідники-купці не змогли дорахуватись кількості цього народу. 22. Стадичі, у котрих 516 міст і безліч людей. Зрозуміло, що стадичі проживали у лісо-степу до Дніпра, але звідки така назва ?? Словник Б.Грінченка дав на це  правильну відповідь: стадарь - пастух коней, стадарня - конюшня, стадник - пастух коней, стадня, стадо - табун коней. Стадичі - це люди, які розводили коней і природні умови проживання їм у цьому дуже сприяли. 23. Себбірочі мають 90 градів. Очевидно, що правильніше читати севвірочі - сіверяни  це лівобережна Україна і це досить відоме племя. 24. Унличі, численний народ 318 градів. Це також відомі з літописів уличі, які проживали між річками Дністер і Південний Буг. 25. Нервяни мають 78 градів. Неймовірно, але це ті ж самі неври про яких писав ще Геродот, заселяли вони Українські Карпати. Найбільше архаїки, як відомо зберігається у важкодоступних районах  землі. Новорічне маланкування чоловічо-хлопчачих ватаг на Буковині це і є "перетворення раз на рік невра  у вовка за Геродотом! 26. Атторочі мають 148 градів, народ найбвльш розгнузданий. Найбільш ймовірно, що це літописні тиверці. Далі йде перелік племен з 27 по 32, які населяли Південні Карпати і прилеглі землі. 33 і 34 Лендізі і Твфнезі - це можливо польсько-білоруські племена. 35. Червяни, в яких одних є королівство і від яких усі племена словян, як вони стверджують, походять і ведуть свій рід.  Столиця цих чурян-червлян відома - вона знаходиться 30 км на південь від Львова - це нині величезне і найбільше городище Стільсько. Ось Вам і пошукуваний центр, батьківщина  всіх словян!!! Слава Україні і нашим предкам!!!  36. Присяни 70 градів. Це наша Лемківщина, народ якої проживав біля чи при річці Сян. 37. Велунчани 70 градів. Це наші волиняни, на сході границя їх проходила по межиріччю рік Случа і Горині. Далі автор Бав. географа  прямує   на Балтійське побережжя: 38. Бруси-пруси і 39. Вінчубейри, а звітам різко звертає на південь у Хазарію. 40. Казіри 100 градів. 41. Руси. Варяги-руси ні одного града не мають - бо ж не словяни, хоч і пізніше створять велику державу Русь. Можливо й через це "Баварського географа" вітчизняні історики не дуже й любили, у ньому ще не згадуються поляни ?! З 42 по 46 йдуть племена, які можна шукати  і на Кавказі і в Криму і навіть в самій Хазарії. 47. Унгри - за С.А.Плетньовою 1976 р. - 822-836 роках угри прийшли у наше Причорноморя. Ніяких історичних суперечностей, як бачимо тут немає. 48. Вісляни. - це найзахідніше племя колишньої Скіфії. Географ навіть не подає скільки було у них градів...