"Фіннська" загадка України.

У вже згадуваній мною праці К.Тищенка :"Гени, мова, Україна" журнал "Український тиждень" за 20-26 квітня 2012р говориться С.29 і С.40 , що в нинішній Україні проживає 5-6 процентів людей, які мають генетичну групу, яку називають переважно "фіннською" - це приблизно 2,5 млн. українців. Але , що цікаво, що наші сусіди білоруси,які від нас значно близчі до "фіннсько" батьківщини мають всього 2 проценти цих генів? За хвильовою теорією поширення у нас цих генів мало би бути менше цих 2 процентів, а є фактично у три рази більше ?? Очевидно, що цей феномен можна пояснити діяннями нашого князя Володимира Великого ( переклад з Літопису Руського Л.Махновця С.67): "...І став він городи зводити по Десні, і по Остру, і по Трубежу, і по Сулі і по Стугні. І став він набирати мужів ліпших із словен, і з кривичів, і з чуді (естонці) і з в*ятичів і ними населив він городи, бо була війна з печенігами. І воював він із ними, і одолівав їх". Різні математичні обчислення можуть дати дослідникам хоч якісь числа процентних генетичних змін за цей період часу, адже фактично городища-міста на перелічених річках літописцем - є сьогодні історикам відомі. Думаю, що по даній проблемі нашим історикам-археологам дуже була б корисною співпраця з колегами з Естонії і Фіннляндії.

Курганні гіпотези.

Прихильники "курганної" гіпотези говорять про те, що індоєвропейські народи зародились і походять від кочових скотарів, які перші почали споруджувати кургани. Ці племена були досить "агресивними", що й знищили "миролюбиву" землеробську величезну трипільську культуру. Хоча тепер дослідники приходять до причин занепаду цієї культури . Це сталось через виверження вулканів у 3200-х роках до н.е., які досить відчутно змінили тодішній клімат - Н.Б. Бурдо, М.Ю.Відейко "Трипільська культура" Харків "Фоліо" 2008, С.148. А за іншою не менш цікавою книгою англійського історика Девіда Ролла "Генезис цивилизации" М. 2002, с.264 на нинішньому острові-державі Бахрейні нараховується до 150 тисяч шумерських курганів! Як відомо шумери не належать до індоєвропейської мовної сім*ї, але виникає питання: Чи не було якоїсь спільної ідеологічно-світоглядної основи для побудови цих шумерських і європейських курганів ?? А ще цілком можливо, що культури "мальованої кераміки" і їм супутні "кочові" культури мають спільних предків і нічого тут протиставляти непотрібно, але попри все причини появи самих курганів й досі є невідомими, невивченими і тому будувати на них якісь гіпотези, теорії - це досить таки сміливо і ризиковано...

Напад на "скіфське золото".

У нашому маленькому райцентрі України - м. Буську в кіоску продається такий собі журнальчик "Таємниці "ненашої" історії". Видається він у Києві, тиражем 20 тисяч!І ось недавно одного такого я собі купив, бо там була стаття про скіфів. Із цієї статті виявилося, що ніякого скіфського золота не було, що це якісь козаки ховали у кургани золоті речі зроблені в 15 ст. в Італії, а ще скіфи зовсім не вміли виривати зубів!? Ну, бувають такі люди і такі у них ідеї, версії ... Але далі в цьому ж номері журналу цей же автор подає цілком нормальну статтю про історію будівництва перших водопроводів у московських містах. Ніяких бздур, щоби просочувалися разом із водою через крани, вентилі і засувки у цій статті я не побачив. З цього можна зробити висновок, що стаття про скіфів писалася на погане замовлення для затуманення звичайних, пересічних жителів України. Бо якщо забрати у скіфів їхнє золото, то від Скіфської історії для простого обивателя мало що залишається. Автор писанини про скіфів опирається на колекцію "скіфського золота" яка зберігається в Ермітажі в Ленінграді. Цікаво, що написати дурниці про Скіфію професору К.Тищенко "любязно повідомила" , порадила представниця із того ж племені сєвєрних данайців!? Отож остерігайтесь шановні таких дарів...

Святий Климент - 5.

                                                                   Вигадані й невигадані Клименти.
          Велику плутанину в дослідження життя і діяльності Климента Римського вносять інші Клименти - і справжні і вигадані. Так, Светоній, описуючи життя імператора Доміціана, згадує двох Климентів, які стояли близько до імператора й були ним вбиті: консула Арецину Климента і двоюрідного брата Флавія - Климента. Можливо, ці факти дали змогу укладачам "Климентин" говорити про імператорське походження самого Климента Римського. У християнському творі "Пастир Гермаса" середина 2 ст. згадано Климента - писаря римської громадию Руфон Аквілейський у кінці 4 ст. писав, що Климент Римський був засланий Траяном у Галатію, в місто Анкиру (теперішню Туреччину), де загинув у в*язниці. А його мощі нібито були вивезені до Херсонеса й кинуті якимись "ідолослужниками" у море. Так з*явився на світ Климент Анкирський ...
         Боротьба за "місце заслання" Климента Римського велася й на заході Римської імперії. У 6 ст. франкський єпископ, письменник та історик Григорій Турський писав, що Климент загинув на південному узбережжі теперішньої Франції, але точніше місця його заслання не вказав. Втім, це малоймовірно. У 1 ст. Римської імперії південний берег Галлії (Франції) не був місцем заслання й тут відсутні давні каменярні.
       У 18 ст. вже французький вчений, теолог Тільмон (Тиллемонт) йде далі свого попередника, стверджує, що було двоє Климентів: Римський та Корсунський (Херсонський) і що до Корсунського Климента була просто "пришпилена" повість про мучеництво Климента Римського. Можна не сумніватися, що у сучасній Франції нині знайдуться вчені, які поділяють погляди своїх попередників.
                                                              Смерть Климента  Римського .
       У ранзі імператора Траян в*їхав у Рим лише 100 р. З 98 по 100 рік він вів таємну підготовку до першої Дакійської війни. Щоби бути спокійним за опозицію у Римі під час цієї війни Траян запустив у дію давно продуманий механізм знищення одного з її лідерів  - Климента Римського. У Херсонес прибуває підручний Траяна - Автендіан.  Він напевно, зустрічається з Климентом в Інкермані і звинувачує його у всіх гріхах, скоєних проти  імперії. Усі кримські християни погоджуються померти разом з Климентом. Але це не входить у плани Траяна, бо хто ж тоді буде добуватиме каміння для будівництва ? Автендіан забирає Климента до себе на корабель , і , відпливши від берега - топить його з якорем на шиї у теперішній Севастопільській бухті. "Щоб християни не мали його за бога" - цитує "Климентини" І.Франко (т.34, С.147).
        Тіло Климента разом з якорем його прихильники підняли в ночі й таємно поховали на  якійсь острівній скелі.
        Корабель Автендіана закрив сезон судноплавства 100 р. у Херсонесі. Тієї ж зими від Автендіана прийшла до Риму новина, що в далекому Херсонесі "помер" відомий римлянам Климент. Таким чином опозиція втратила, можливо, свого лідера.  Тепер Траяе, розпочинаючи війну з Дакією, міг бути спокійним за столицю імперії.   Євсевій, автор "Церковної історії" (325р.) де є згадка про смерть Климента Римського, користувався книгою Іринея, єпископа Ліона (177р.). То були часи правління династії Антоніннів, до якої належав і Траян. Він і після своєї смерті мав великий авторитет, навіть носив титул "найкращий імператор".
        Постає два запитання: 1. Наскільки точно Іреней був поінформований про смерть і 2. наскільки він був вільний, щоби написати правду, якою би звинувачував самого Траяна ??
         Якщо врахувати, що в ті часи у Херсонесі стояв тільки римський гарнізон, а цивільне населення римське було відсутнє, то вичерпної правдивої інформації з цієї віддаленої території римське суспільство ще довший час попросту не отримувало.
       В кінці 3 ст. римлян з Херсонеса проганяють наші предки. З 4 ст. малоприховане змагання між християнськими центрами східньої і західньої частин  Римської імперії рік за роком наростає, і коли візантійці в 4 ст. з*являються в Херсонесі, то все західноримське або йде в забуття, або зазнає виправлення.
       У 14 ст. в Криму з*являються італійські (генуезькі) колонії. У зведеній тоді у Феодосії (Кафі) фортеці одна із веж, збудована 1348 р., названа іменем Климента. Ця вежа збереглася й досьогодні.
        30 січня 861 р. поблизу Херсонеса на "блаженому острові" за допомогою якогось Дігіця візантійський богослов Костянтин Філософ знаходить мощі святого Климента разом із заліхним якорем. Частину мощей святого  Костянтин залишає в одній з церков Херсонеса,а решту забирає із собою у Візантію . У 862-867 роках Костянтин з Мефодієм хрестили цими мощами слов*янську державу Велику Моравію.  А в 867-868 рр. мощі папи Климента 1 були перевезені у Рим..   ( це весь матеріал  із журналу).
       За маловідомими історичними джерелами мощами св. Климента Римського (головою) в 1000 році від Різдва Христового була  і охрещенна Русь за Володимира Великого. Є досить переконлива гіпотеза, що сучасний герб України - Тризуб - це Якір св. Климента.
       Зараз на місці Інкерманських каменоломень, які  є там і зараз збереглися дві невеликі церковки вирубані у скелях,  поверху цієї скелі - руїни давньої фортеці, ще тут є печерне місто Фулли, залишки очевидно старих каменоломень.  Нижче цього комплексу є вільні землі.  Ці місця можуть стати великим поломницьким центром для усіх християн, а також просто віруючих із інших  конфесій. Наукові археологічні розкопки можуть дати нові свідчення про перебування  ПЕРШИХ  християн на наших землях, можна розробити туристичні маршрути  по місцях у Криму де відомі тогочасні римські військові поселення - тут же були  і перші християнські церкви-громади....
        Собор св. Софії у Києві починав будувати Володимир Великий і у вівтарній частині цього храму досьогодні збереглося зображення св. Климента Римського .

Святий Климент - 4.

                                                            Євангелія від Марка і Луки. Дії святих апостолів.Маркіон.
         Найданішим з канонічних Євангелій біблеїсти вважають Євангеліє від Марка. Воно багате на латинізми й порівняно з іншими містить мало посилань на Старий Заповіт.
       У стародавньому світі, особливо в Азії, існували досить сильні традиції усної передачі інформації. Вірогідно, що запис Євангелія від Марка було здійснено у Римі ще до прибуття туди апостола Павла. У Посланні Павла до Филип*ян є одна визначна фраза, яка досить переконливо свідчить про авторство Климента в написанні цього Євангелія (4:2-3): "Благаю Еводію, благаю й Синтихію - думати однаково в Господі. Так, благаю й тебе, товаришу вірний, помагай тим, хто в боротьбі за Євангелію помагали мені та Климентові й іншим моїм співробітникам, яких імення записані в книзі життя".
        Вірогідно, що Климент у Криму, як Овідій у Томах, користувався певною свободою й не довбав камінь, а мав змогу читати, писати та до певної міри проповідувати нове вчення. Гадаємо, вже на схилі віку, будучи учнем апостолів Петра і Павла і знаючи їхніх близьких учнів Марка та Луку, Климент збирає і впорядковує відомі йому тогочасні християнські документи. У кінці 1 ст. з*являються численні Євангелія різних авторів, які вносять плутанину в істинний виклад життя і смерті Ісуса Христа. І ОСЬ КЛИМЕНТ В ІНКЕРМАНСЬКИХ КАМЕНЯРНЯХ СТВОРЮЄ ЗА КАНОНАМИ АНТИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЄВАНГЕЛІЄ ВІД ЛУКИ.  У передмові він пише: Через те, що багато хто брались складати оповість про справи, які стались між нами, як нам ті розповідали, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова, тому і я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком, для тебе, високодостойний Теофіле, щоб пізнав ти істоту науки, якої навчився".
         Ім*я  Теофіл, майже невідоме до кінці 1 ст., воно очевидно утворене штучно й перекладається як  - Боголюбивий. Вірогідно, що Мамертін і Теофіл - це псевдоніми однієї і тієї ж людини - друга Климента, який залишився у Римі. Чому Климент звертався до свого друга через псевдоніми? Тому що існувала реальна загроза - наразити його на небезпеку.
        Другий найважливіший твір у Новому Заповіті - Дії святих апостолів також присвячений Теофілу. В ньому розповідається головним чином про діяння апостолів Петра і Павла. Автором цього твору могла бути  тільки людина, яка близько їх знала, до того ж людина з верхівки римської християнської общини, яка мала доступ до архіву християнських документів - творів, листів, послань тощо.
         "Дії" - твір незакінчений, він уривається на вельми цікавій розповіді про перебування у Римі апостола Павла. Якби цей твір писався у Римі, то учні, наступники автора, хоча би кількома реченнями доповнили й завершили б його повідомленням про подальшу долю Павла. Незакінченість "Дій" свідчить про раптову, наглу смерть їх автора. Можливо, його близькі залишили твір без жодних доповнень як пам*ять про апостола та його останні писані слова в цьому житті, але найімовірніше твір не дали закінчити  серйозні обставини.
         Після придушення чергового іудейського повстання 135 р. по всій імперії починаються гоніння на іудеїв. Близько 140 рю у Рим прибуває багатий судновласник, християнин Маркіон з римської провінції Понт, що на Чорному морі, до якої адміністративно і входив Херсонес. У Римі Маркіон пропонує християнській громаді три ідеї-думки: 1. повний розрив з іудаїзмом, 2. відмова від апокаліпсичних настроїв, 3. добір і канонізація християнських книг.
          Прибуття Маркіона саме до Риму зі своїми пропозиціями Церкві говорить про верховенство в той час римської, столичної общини над усіма іншими. Маркіон стверджував, що в Євангелії від Луки представники іудаїзму внесли цитати зі своїх священних книг, тобто зі Старого Заповіту. Маркіон укладає це Євангеліє у "скороченому" викладі, можна сказати в його первісному вигляді. Найвірогідніше, що Маркіон був знайомий з авторською, первісною редакцією Євангелія від Луки. За це говорить адміністративна єдність земель провінції Понт і Херсонесу, а ще велика кількість прихильників Маркіона у різних частинах Римської  імперії, що свідчить , що це не була його аж така власна творчість.
         Відомий сучасний український біблеїст Є.К.Дулуман погоджується з думкою деяких дослідників про те, що найперший варіант останнього канонічного Євангелія від Івана було написано тим же Маркіоном з позицій гностицизму ("Людина і світ" - 1995,7- С.21).

Святий Климент - 3.

                                                                        Климент на засланні.
         Кільком вірним товаришам було дозволено виїхати з Климентом на заслання. Їхній корабель спорядили " з усілякими вигодами", і він певно, згодом повернувся до Риму і привіз для Мамертіна звістку про те, як влаштувався Климент у Криму. Це сталося, вірогвдно, у другій половині літа 98 року.
         Климент потрапляє на Інкерманські каменярні, що біля сучасного містасупутника Севастополя - Інкермана. Стратегічне становище Херсонеса було дуже вигідне для римлян. Звідси можна було контролювати все Чорне море, тримати в напрузі скіфо-сарматський світ і збирати різноманітну інформацію про нього. Тому в Херсонесі й на прилеглих територіях починаються широкі будівельно-фортифікаційні роботи, добрий камінь для яких добували в Інкерманських каменоломнях.
        Улітку 1996 року археологи в Балаклаві розкопали частину храму 2 ст., де знайшли 5 плит з вапняку, добутого в Інкерманських  каменярях ("Археологія" К., 1997, 4). Існування цих каменярень підтверджує, що саме про них ідеться у "Климентинах".
       Там Климент застав понад 1000 християн, які видобували тут камінь. Зустріч виявилася для усіх дуже гіркою, зі сльозами. Наробившись упродовж дня, каторжани йшли по воду аж 45 стадій (більше 8 км.). За геологічними даними рівень Чорного моря в ці часи був на 1 метр вище від сучасного, тож і гирло ріки Чорної було вище за течією, ніж сьогодні. Вірогідно, що таке важке ходіння по воду входило в систему покарань. Але охорона табору, напевно, побоювалась Климента як сановитої людини із самого Риму  й дозволила йому викопати колодязь під скелею.    Тут багатоводне джерело Климента існувало дл 1981 р., допоки у верхній частині скельного масиву екскаватором не був зруйнований водоносний шар, і джерело всохло. Як бачимо, розповідь про "джерело Климента" цілком підтверджується! Але як писав севастпольський письменник Геннадій Черкашин у своїй книжці "Молчание колокола" (Севастополь, 1996.- С.28), "...знаходилися люди, які стверджували, що джерело було замуроване за розпорядженням міському партії, аби уникнути можливого паломництва віруючих. Якщо так воно й було - будемо сподіватися, - то джерело св. Климента можна буде повернути до життя". А чому би і ні ??  Давнє негативне ставлення радянського політикуму до західньої культури виявилося і в тому, що ні в "Большой Советской  Єнциклопедии", ні ні в "Сов. Истор. Єнц." немає навіть побіжної згадки про Климента Римського ?!
          У Криму Климент організовує 75 "християнських церков", правильніше буде сказати - громад. Сучасні науковці чомусь вирішили відшукати фундаменти цих будівель - забувши, що це були перші християнські громади, а до християнських храмів було ще дуже далеко, як і до зображення хреста на стінах чи деінде.
        Певним підтвердженням перебування римських християн у кримському Херсонесі є знахідки кількох римських та остійських світильників із зображенням "доброго пастиря" ("Археологія" К., 1998, 4 - С.160).

Святий Климент - 2.

                                  Сім*я Климента. Зустріч з апостолом Петром.
          Життя Климента описано в найдавніших християнських повістях латинською і грецькою мовами, відомих під назвою "Климентини", які існують у різних редакціях. Але ці "Климентини", як і за часів І.Франка, вважаються повністю написаними на основі легенди (Антична література. Довідник. - К: Либідь, 1993. - С.253).Скільки в них вигаданого, легендарного, а скільки дійсних подій - про це скажуть ретельні дослідження в майбутньому наших науковців, будемо надіятися...
          Згідно з цими повістями Климент походив з багатої римської сім*ї.  У нього було двоє старших братів-близнюків, які вирушили на навчання в Афіни разом з матір*ю. Через нещасний випадок і мати і її старші сини погубилися й не повернулися до Риму. А через деякий час батько Климента, вирушивши на пошуки дружини і дітей, також зник.
        Хоча дослідники вважають, що імена Маттидія, Фавст і Фавстиніан до деякої міри скальковані з імен родини Траяна, але нічого фантастичного, нереального на той час у житті Климента і його сім*ї ми не бачимо - всі описані події могли насправді мати місце. Тож нічого дивного немає в тому, що "молодий Климент, дійшовши по повних літ і добре пізнавши всі філософічні науки, знаючи, що не має ні батька, ні матері, все був сумний" (І.Франко. - т.34 - С.49). Отож Климент споряджає корабель і вирушає на пошуки своїх рідних.
         У часи правління імператора Клавдія, у 50 р., люди, які сповідували іудейську віру, і християни, напевно, також були вигнані з Риму. Апостол Петро того року повертається з Риму в Єрусалим, де  відбувається Собор апостолів, на якому було ухвалено важливі рішення щодо проповіді християнства серед народів Римської імперії. Через деякий час після Собору апостол Петро разом зі своїм єрусалимським учнем Марком, пізнішим євангелістом, на кораблі повертається з Кесарії Палестинської у Рим. Власником цього корабля був Климент. Вникнувши у справу Климента, Петро допомагає йому в пошуках рідних. І в містечку Арад (Антандрос, Антарад) на північ від Кесарії Петро знаходить матір Климента - Маттидію.  Завдяки  такому щасливому випадку апостол Петро з Марком цілком вірогідно, залишаються жити в будинку Климента у Римі.
                                                                     Єпископське життя Климента у Римі.
             На початку 60-х рр. за часів правління Нерона  у Римі було страчено апостолів Петра і Павла. Керівником римської християнської громади замість Петра обирається Лін, після нього Анаклет. За підрахунками автора, Климента обирають єпископом десь у жовтні 88 р., після Анаклета. Існує кілька різних реєстрів перших єпископів-пап Риму, які не узгоджуються між собою. Близько 96 року єпископ Риму Климент пише "Послання до коринфян", яке пізніше читають у церквах нарівні з апостольськими. Столична християнська громада тоді, очевидно, мала значний вплив на всі інші громади імперії.
         У січні 98 р. Римською імперією випадає керувати Марку Ульпію Траяну. Попереду у нього ще будуть успішні війни у Дакії, Парфії, великі будівничі проекти, Звичайно, що якійсь частині римської аристократії такий вибір міг не сподобатися, тим більше, що Траян був вихідцем з провінції - Іспанія. Цілком вірогідно, що і Траяну зовсім не сподобався факт охрещення Климентом у Римі на Пасху 98 р. "424 високородних осіб". Це важило на сильну опозицію й можливий переворот. Траяе на той час перебува у Галлії і через  своїх людей, підкупом організував у Римі спрямовані проти християн провокації. Християн звинувачують у неповазі до богів, до імператорського культу. Климент відмовляється принести жертву римським богам. Зрештою його висилають з Риму. Урядовець Траяна Мамертін, товариш Климента, допоміг йому спорядити корабель для плавання у Крим на заслання.
        Л.Я.Хаустова у своїй книжці "Рим в ореоле легенд и преданий"(М., Международние отношения, 1998.- С.129) повідомляє, що у Вічному місті є "титульна" церква Сан-Клименте, яка була влаштована в домі, де проживав Климент. При зародженні християнства багаті римляни надавали свої будинки християнським громадам. Після смерті Климента його дім було конфісковано й віддано мітраїстам.

Святий Климент Римський та Україна.

                ( ця  моя стаття була надрукована у журналі "Людина і світ" 2004 року за серпень місяць, а 8 грудня відзначається День пам*яті священномученника Климента Римського, думаю, що Читачам буде цікаво з нею ознайомитися.)
           Іван Франко як український історик.
    Іван Франко зацікавився Климентом Римським 1893 р., коли перебував у Відні. У 1902-1905 рр. у семитомних "Записках Наукового Товариства Шевченка" він надрукував дослідження під назвою "Святий Климент у Корсуні. Причинок до історії старохристиянської легенди". 1906 р. це дослідження вийшло окремою книгою, а 1981 р. увійшло до 34 тому 50-томного зібрання творів І.Я.Франка. У цій праці дослідник використав, здається, всю тогочасну історіографію з даного питання. І хоч І.Франко схиляється до думки, що Климент Римський - то персонаж давньохристиянської легенди, подані ним факти можуть щей сьогодні прислужитися науковцям у їхніх пошуках.
         Сучасні дослідники теж віддали належне цій темі. Так, 2001 р. у Львові під патронатом Інституту франкознавства Львівського Національного університету ім. І.Франка вийшла друком невелика книжечка К.Гриньківа та Б.Завадки "Місія  папи Климента очима Івана Франка".
       1995 р. журнал "Людина і світ" н.10 надрукував статтю доктора філософських наук Анатолія Глушака і кандидата історичних наук Василя Філіпенка "Мучеництво Климента Римського в Херсонесі: історія і легенди". Автори, повністю спираючись на згадувану вище працю І.Франка й додаючи результати своїх пошуків, в тому числі й  археологічних розкопок, стверджують, що перебування Климента Римського в Херсонесі є всього лише легендою.
      У передмові до своєї статті вони дуже слушно зауважують, що "... життя й діяльність на севастопольській землі святого Климента впродовж  тривалого часу перебувало у сфері кон*юктурних і політичних інтересів". На жаль , справжні тогочасні політичні інтереси дуже часто випадають із сучасних історичних досліджень, отож істина незрідка залишається невідомою.
                                            Смерть святого -  розгадка його життя.
        За церковним істориком 2 ст. Іренеєм, третій (після апостола Павла) єпископ Риму Климент помер у третій рік правління імператора Траяна: за церковним календарем це сталося 8 грудня 100 р. від Різдва Христового. Це дуже цікава дата: якби не вона, то й самий автор (Т.Д.) сумнівався б у перебуванні святого Климента Римського у Криму. Цей рік був особливим у діяльності римського імператора Траяна, бо саме тоді він вів інтенсивну підготовку до першої Дакійської війни (1001-102 рр.). Траян був дуже розумним, хитрим і передбачливим політиком і полководцем - він ще в 98 р. знав, що ця війна буде. Дакія тоді була тільки частиною великого скіфо-сарматського світу. Висилаючи до Криму Климента разом з іншими християнами, Траян ще 98 р. визначив подальшу долю римського єпископа.
           Місто-держава Херсонес в 60-і роки  1 ст. н.е. стало "другом і союзником Риму".  Реально Херсонес був з римськими провінціями тільки морськими шляхами. Взимку судноплавство припинялося, і місто до середини весни наступного року фактично було відрізане від Риму. Чи  могли мати якийсь вплив на римське суспільство звістки з далекого Херсонеса на початку 101 року, коли імперія з березня місяця перебувала вже у стані війни? Звичайно, що ні. Думаю, що рік і фактично місяць смерті Климента Римського був запланований Траяном ще 98 р. Ця незвичайна обставина й зацікавила автора, спонукаючи ближче познайомитися з постаттю Климента Римського.

Наші кельтські предки.

           Минулого тижня купив я "Львівську газету" за 29 листопада 2012 р. у якій знайшлася цікава стаття Ігора Чорновола С.19 : "Старі городи. Скарби Підгородища". Стаття розповідає ще й зокрема про городище гальштатське (кельтське) часів 8-1 ст. до н.е. за дослідженнями сучасного львівського археолога Михайла Филипчука. Посилаючись на нього І. Чорновіл зокрема пише таке: "... потужна система валів і ровів мала ритуальне значення"? Чому ритуальне ?? Коли між селами Підгородище Перемишлянського району Льввської обл. і селом Гринів Пустомитівського району  через невелике село Мостище проходив  зв*язок-волок між Балтійським і Чорним морями. Підгородищенське городище тут контролювало цей волок! Використовувати його перестали очевидно після смерті дакійського царя Буребісти, коли розпалася його велика держава.  А село Гринів відоме своєю унікальною кельтською накладкою на піхви меча із латуні.
            Як бачимо, все гарно до купи в*яжеться і наші кельтські предки з нами. Але там на городищі покищо проведені тільки "рятівні" археологічні розкопки.