Ще в далекому 1973 році у листопаді місяці, начитавшись Дитячої енциклопедії про Тура Хейєрдала і подорожі, домовившись із однокласником Євгеном З., на літо 1874 року ми запланували поїхати на Дністер, зробити там пліт із дерев*яних колод і спуститись рікою до Чорного моря. Я навіть завів таку бухгалтерську папочку із тасьомками, куди складав свої ескізи того плоту, вирізки з газет, перемальовані карти Дністра на прозорий папір. Зробив навіть із дощечок кубоподібну скарбничку для грошей на експедицію. Папка звалась "Кон-тікі" !
З експедицією не склалось, але у 1975 році перебуваючи в с. Розлуч Львіської обл. в туристичному таборі я відвідав початок Дністра, а в 1976 році був перший раз на Чорному морі, а ще купався в Дністровському лимані.
Потім були печери Поділля і Криму, а ще гори Карпати...
Літом 2005 року - я , Бодя та Ігор і Інна з Харкова обоє на трьох гумових лодках подорожували Дністром із Львівської області і далі ... добрались до Галича.
Біля одного невеликого острівка Бодя мало не втопився, пробив із страху балон лодки, і його літні тапочки понесла швидка течія Дністра. Інна зашила пробоїну, ми наклали велику латку із прорезиненої тканини і продовжили подорож далі.
Трохи про екологію. На одній із зупинок на березі натрапив я на цілу полосу сміття, яке залишила висока вода Дністра. Знайшов там для Бодя пару взуття, правда із різних пар. Він спочатку запротестував проти такого взуття, але потім все владналося.
Трохи займаючись організованим туризмом, то я знав, якби Бодя тоді втопився, то мені цілком можливо довелося посидіти у тюрмі, як організатору походу...
Ще у Львівській області, де багато сіл, міст, містечок, різних доріг, мостів, стовбів з електричними дротами - пробираючись річкою, задовго до ночівлі натрапили ми довгий гальковий пляж, далі висока трава, за нею ліс і якісь гори-горби... і більше нічого... а поперек пляжу лежала принесена великою водою Дністра ціла, велика верба із всіма коріннями і гіляками.
Ми наче попали в ці далекі часи, коли Всевишній творив цей Світ, світ первісний. А вечером і в ночі ніде не було видно людського світла, чи чутно якихось звуків цивілізації , тай стежок ми на цьому острові не бачили ніяких, як і слідів людських інших. Ніяких пастухів чи рибалок, які би йшли берегом ми також не бачили...
Потім повернувшись додому, я таки був задоволений тим, що хоч частину дитячої мрії про похід Дністром вдалося мені втілити у життя, хоч і через 32 роки.
А у вересні 2016 року на львівському Форумі видавців, я купив гарну книгу, із великими кольоровими фотографіями, яка називається : "Феєрія пригод Тура Хейєрдала" , написали її Юлія Косинська та Олег Крук, вийшла ця книга у Києві 2013 року, Олег навіть поставив автограф. Щиро дякую авторам !!!
Останню свою подорож-дослідження Тур Хейєрдал здійснив у 2000-2001 роках до устя ріки Дон, що впадає в Азовське море ! (Ще є дві річки Дон у Англії - прошу не плутати !:))
За власні кошти в містечку Азов він провів археологічні розкопки, шукаючи тут початки скандінавських народів, королівським династіям, предкам вікінгів і праобраз бога Одина.
Товариш Тура випустив книгу, про підсумки, очевидно, Азовської експедиції , яка вийшла у 2009 році в перекладі на російську мову.
Переглянувши свої подорожі, досягнення я зрозумів, що можу таки написати Доповнення до останньої експедиції самого Тура Хейєрдала !!! Це вартує багато чого !
А так, Вітаю усіх українських туристів і неукраїнських із Днем Туризму ! Гарної усім погоди !:))
Пане Тарасе, то Ви ще не написали своє Доповнення до останьої експедиції Тура Хейєрдала ? Це була б неперевершена сенсація віку ! Але як би не було, ось ця Ваша стаття також з'явилась своєрідною "коштовністю віку", бо теж "вартує багато чого" !!! Я читала цю захоплюючу розповідь на єдиному подиху і залишаюсь в чималому захваті... Правда, вона потребує деяких роз'яснень . Наприклад, фраза : ".. частину дитячої мрії про похід Дністром вдалося мені втілити у життя, хоч і через 32 роки." Уточніть, в якому році? Адже я теж двічі плавала у Дністровському лимані ... Треба тільки дещо згадати ...
ВідповістиВидалитиЗостаюся вражена - НБ.
Згадала ! Вперше я плескалася в тому лимані на березі передмістя Білгорода-Дністровського(Аккермана)- в липні 1976р. А вдруге - у 1983р, в затоці Кароліно-Бугаз ! Сподобалось, бо риби там було - до схочу! Ви побували на Дністрі у істоків(витоків), а я - в устьї(гирлі)...Але ми обидви там були, адже купались в єдиному лимані, і могли бачити один одного у водах Чорного моря !? Про Білгород-Дн. я колись у Гуглі писала, ще й на фоті стару фортецю показувала.
ВідповістиВидалитиБачите, нас здавна якось неусвідомленно "тягнуло" одне до одного, хоча в 2005-му Ви добрались тільки до Галича, а нижче по Дністру Ви тоді не спускались ?
Мабуть, щось заважало ? Або не захотіла Ваша подруга(в якої "руки були то теплі, то холодні"?)...Хоч ніч тоді була дуже тиха, без єдиного звуку, навіть без совиного вскрику !... Цей епізод Ви гарно описали в своїй поезії.. і в цій розповіді : "..Ми наче попали в ці далекі часи, коли Всевишній творив цей Світ, світ первісний. А вечером і в ночі ніде не було видно людського світла, чи чутно якихось звуків цивілізації , та й стежок ми на цьому острові не бачили ніяких, як і слідів людських інших. Ніяких пастухів чи рибалок, які би йшли берегом ми також не бачили..." Ваші всі тодішні пригоди неабияк вплинули на мене навіть зараз !!!! Так що, пишіть Доповнення...