Із Словника-довідника з археології, Київ 1996, С. 195:
"Пектораль - ювеліона прикраса, яку носили на грудях... Пекторалі поширені у фракійських землях (знайдено 15 екз.)... У матеріалах скіфських пам*яток пектораль - рідкісна знахідка..."
При дослідженні скіфського кургану Товста могила Борисом Мозолевським у 1971 році була знайдена знаменита нині золота пектораль.
Що зображено на пекторалі Б.М. Мозолевський пояснював у своїй книзі "Скіфський степ" Київ 2005, СС. 127-165 :
" С.139 усе її поле було поділене на три місяцеподібні яруси. Нижній і верхній яруси заповнювали скульптурні композиції, середній оздоблювався насиченим рослиним орнаментом, закріпленим на плоскій платівці.
С.140 Буяння рослин на золотій платівці середнього ярусу посилюється великими квітками, інкрустованими блакитною емаллю, та п*ятьма скульптурками птахів, зображених у найневимушеніших позах, що створює настрій, росяної вранішньої тиші, пронизаної першими сонячними променями...
Фокусом усього твору є середня сцена верхнього ярусу, де двоє роздягнених до пояса чоловіків шиють хутряне вбрання, розтягнувши його за рукава. Для урівноваження композиції й заповнення вільного простору над вбранням повішено горит з луком і стрілами. Другий горит лежить біля ноги правої фігури....
Кучеряве волосся майстра відкинуте назад і перев*язане широкою стрічкою, як у царя з куль-щбського келиха...
С.145 Пошуки аналогій центральній частині із пекторалі привели нас до золотої чаші кінця 2 тисячоліття до н.е. із Хасанлу (Іран).
С.143 ... відсутність третього персонажа на пекторалі навертає до думки, що зображена на ній сцена передує сцені з таблички: тут двоє основних персонажів лише готують вбрання для майбутнього свята. Наголосимо, що воно готується із баранячої шкури - саме такі шкури широко вживались в різних процедурах елевсінських містерій."
Б. Мозолевський датує пектораль 4 ст. до н.е., А Н. Гаврилюк датує її другою половиною 4 ст. ( 350-300 рр. до н.е.).
Гаврилюк "Экономика Степной Скифии" Киев 2013, С. 533 пише:
"Четвертая четверть 4 в. до н.э. однозначно соотвествует стадии выпасу (5 стадия). Происходит деградация травостоя, распостраненние полынок и однолетних сорняков. Заметно сокращается количество погребений в степи".
На "травяному полі" пекторалі можна нарахувати 19 кручених вусів рослин чи кручених стебел.Більшість із родини бобових належить до рослин багаторічних, і мають вони вусика, і є добрим кормом для тварин.При багатолітньому випасі Степу в першу чергу зникають "смачні" корми, серед них і бобові...
Очевидно, що трава на пекторалі зображена ще на першій стадії "заповідниковій" - коли не було систематичного випасу Степу скіфами. Тобто тут зображено "ідеальний" давній Степ, яким він колись був !? В "пекторальній" траві можна ще побачити три види квіток ... які очевидно, ще чекають свого детального опису сучасними ботаніками.
Ось, двоє скіфів шиють куртку на "свято", але в одного біля самої ноги лежить горит із луком і стрілами, і він видно готовий в будь-який момент кинути цю "святкову" роботу і взятись за лук і стріли, за зброю.... Святом тут не пахне !?
Недавно мені на цю тему пригадалась розповідь про упокорення чуми у селі Тисовець Сторожинецького району Чернівецької області, яку я почув ще в кінці 90-х 20 століття в хаті відомої буковинської поетеси Анни Дущак. Коротко, що запам*яталось:
За одну ніч жінки виткали полотно, пошили з нього сорочку і наділи її на дерев*яного хреста, який стояв на околиці села - і чума (чи холєра) завила і покинула їхнє село...
Очевидно, що на пекторалі зображено скіфського царя із своїм довічним слугою-товаришем (Геродот 4,71) і вони шиють куртку, яка очевидно, має магічно допомогти в упокоренні ворогів, які напали на їх народ. Адже головна функція царя-вождя в давні часи - це був збройний захист свого племені-народу, а не свята...
Немає коментарів:
Дописати коментар