Скіфологія - Олександрологія.

Один з напрямків скіфологія - скіфська олександрологія ( вивчення стосунків між Скіфією і Олександром Македонським) у нас ще навіть не сформувався через слабкість самої скіфології і вітчизняної олександрології.
Але відомий латинський ранньохристиянський автор Павло Орозій у своїй "Історії проти язичників" залишив нам надто важливе свідчення про відносини між скіфами і О.Македонським. У Середні віки твір П.Орозія був дуже популярним і до нашого часу  дійшло більше двохсот манускриптів.
Особа Олександра Македонського була досить популярною у часи Римської імперії, серед його шанувальників був і Юлій Цезар і Гней Помпей. Очевидно, тоді й почалася "зачистка" його біографії і біографії його батька Філіпа. На сьогодні відомо близько двох десятків античних авторів, які писали про Олександра Македонського, але до нашого часу дійшли твори лише Плутарха, Арріана, Курція Руфа, Діодора і Юстина. Отож П.Орозій кн. 7,34,5:
"Так ось, Феодосій, вірив, що держава у результаті Божого гніву прийшла у занепад і відновиться завдяки Божому милосердю. Усі свої сподівання він звернув до Христа і без зволікання напав на ці могутні скіфські племена,  які наводили жах на попередників і від яких, як переповідають Помпей і Корнелій ухилявся знаменитий Олександр Великий, тепер після розгрому римського війська, стали багатими, як римськими конями так і зброєю, тобто на аланів, гуннів і готів, і переміг їх у великих і численних битвах".
Російський перекладач і коментатор П.Орозія - Тюленєв В.М. (2009р.) пише, що подібного твердження ні в Помпея Трога, ні в Корнелія Таціта немає !? Так, звичайно, але твори цих відомих авторів дійшли до нашого часу неповними !!! А це значить, що творення "ідеального правителя" з О.Македонського продовжувалося і після смерті самого П.Орозія! А згаданий тут Флавій Феодосій Великий (347 - 395) римський імператор, який сповідував християнство і який перед смертю поділив Римську імперію на Східну і Західну.
Олександр  Великий боявся скіфів і цей факт потребує вивчення і висвітлення українськими істориками, і звичайно його донесення до широких кіл нашого суспільства  та й всього світу.