Йдемо чи повертаємось у Європу ?!

Сьогоднішній вислів, думка - "ми йдемо у Європу" лякає мене і очевидно багатьох українців отим закликом "йти": це значить  кинути все і йти кудись ? Український світогляд (менталітет) закоріненний у свою землеробську землю і заклик "йти"  всім суспільством "кудись", як мініум викликає внутрішнє занепокоїння, хай навіть невелике, але воно є, воно присутнє.
Хоча насправді ми нікуди не йдемо, а тільки хочемо європейські закони "українізувати", щоби жити не гірше Європи чи де-інде. З цього випливає, що владно-наукові кола нашої держави мають боротись із нашим прихованим занепокоїнням.
Давньогрецький історик Геродот, описуючи Скіфію, яка акурат займала землі нинішньої України, її границю на сході вказує річку Дон-Танаїс (кн.4,45). Отож береги цієї річки були границею між тодішньою Європою і Азією. Яскравий приклад: Скіфський царевич Анахарсіс входив у сімку мудреців Еллади, а без нього європейський фундамент цінностей буде із великою тріщиною! Ось, що про нього пише А.С.Русяєва "Славетний мудрець-скіф Анахарсіс" Київ "Наукова думка" 2001,С.6 : "Близько семидесяти античних і ранньосередньовічних авторів у тому числі такі знаменитості, як "батько історії" Геродот, філософи Платон і Арістотель, географ Страбон, при нагоді наводили сентенції Анахарсіса, розповідали про нього або згадували його ім*я. Анахарсіса як літературного героя почали вивчати в школах Еллади після того, як уже через кілька століть хтось із поетів склав про нього вірші.".
Початки Скіфії науковці датують 7 століттям до н.е. Через кілька сотень років Скіфія стала називатись "Європейською Сарматією" за Клавдієм Птолемеєм, але східна границя між тодішньою Європою і Азією й далі проходила рікою - Дон!
До середини 17 ст. до приєднання українських земель до Московії - наші землі були частиною Європи. Тодішні європейські університети були відкриті для нашої молоді, а нашим купцям непотрібно було через Архангельськ чи Санкт-Петербург їхати у Європу.
Ми були у Європі багато сотень років і зараз туди ми тільки ПОВЕРТАЄМОСЬ!!!
І в напівосвітлених підворітнях нас не потрібно шукати-чекати: адрес і місцепроживання ми не змінюємо - Україна!
І нашим сусідам нема чого боятися, як і лякати нас незаробленими у них грошима...