Шумери - походження слова.

     У 2002 році  вийшов російський переклад книги англійського історика і письменника Девіда Рола " Генезис цивилизации". На С.40 він подає  давню назву  - Шумерум. Ще напочатку ХХ століття  Б.Грозний говорив, що шумерська мова  - це суміш індоєвропейських і тюрксько-татарських елементів у їхніх ще зародкових формах. Російський вчений М.Д. Андрєєв в середині того ж ХХ ст. висунув гіпотезу про існування "бореальної прамови". Слово шумерум не складно розкласти на три основи: ш(с)у - ме - рум. Су - з тюркських мов це вода.  В українській мові є слова "рум" - земля, "румак" - бойовий кінь. Хто близько стояв біля корови чи коня коли вони щіпають траву - той чув характерний  звук - "рум, рум" , румігати - їсти. У світовій міфології вдалося знайти давньоримську богиню немовлят-сисунців - Руміну.  А в шумерській міфології "Ме" це  божі, таємничі сили, які керують світом і всіма божими і земними інститутами. Після собаки людина одомашнила козу. Ріг достатку - це з рогу кози , Зевс мав щита -егіду обтягнутого козячою шкірою. Скандінавські герої у Вальгалі п*ють  медове козяче молоко. А в Україні на Новорічні свята водять Козу від хати до хати, яка в кожній хаті "вмирає і народжуєтьсчя знов". Отож єдине слово, але з різними інтонаціями яке вимовляють кози, цапи, козенята - це слово "МЕ-Е". Відомо за Геродотом ІУ,48 що перські царі від підкорених народів вимагали приношення  землі і води від цих земель. Отож "шумерум" можна розшифрувати, як "країна води і землі Козла". Із скорочення цього слова походять назви і святої гори Меру, Сумеру у багатьох народів світу. Ось так українська мова пригодилась для розшифрування однієї з найбільш таємниць Давнього світу.