. 1. Що рейтинг у передвиборчій гонці нині найвищий у Ю. Тимошенко !? Але згадаймо - хто програв Януковичу у другому турі виборів Президента України ?? і що з того вийшло далі... Хто найближче стояв у Помаранчеву революцію біля Ющенка ?? І що з цього вийшло ? І чого Вона тоді не будувала України ??
Згадаймо, хто недавно був першим у виборчому списку Ю. Тимошенко ... і де ця особа зараз у псевдогетьманській шапці ?
Згадаймо російського генерала, який на холяву продавав газ нашій Газовій Принцесі ? У сусідів така держава - що генерали можуть продавати газ, а потім щиросердечно у всьому зізнатись...
2. Згадаймо, як в часи правління Ющенка у Верховній Раді України було 50 на 50 - половина депутатів мала проукраїнські позиції, а друга половина прокремлівські... і була група депутатів на чолі з В. Литвином, яка мала, як тепер цілком зрозуміло свою "особливу позицію" - антиукраїнську ! Ніхто їм не подякував за це досьогодні...
3. Згадаймо переконанного соціаліста О. Мороза, який просто з насолодою викручував руки Ющенко.... і де той соціалізм .. і де ті наші люди , які голосували за мертвороджену ідею ??
4. Нарешті мені стало зрозуміло, чому П. Порошенко взявв усіх можливих бізнесменів до своєї фракції у Верховній Раді . Напевно, краще було би для Путіна, якби всі вони пішли до Юлі, чи колишніх регіоналів !?
Немає у нас інших бізнесменів, а ті нові що народилися - то їх мало поки що на жаль...
Як колись говорили в Італії: Італію ми створили - ще треба створити італійців...
5. Ось недавно П. Порошенко зустрічався з Медведчуком - кумом самого Путіна ! Так чого не поговорити з такою людиною, яка можливо має прямий вихід на самого Х.... послухати нові захцянки В. Путіна, а ще через цю особу можна прямо передати в Кремль щось недипломатичне !
Крім цього та ж особа очолює організацію в Україні "Український вибір", а проти них ще кримінальну справу не відкрито, то чого з ними не говорити про їхні бажання і чого вони насправді хочуть і за чиї гроші ?:))
6. Згадаймо, який кругом нас цікавий і неординарний Світ : Пол Манафорт, Польща, Угорщина, Херманія... повно антиукраїнських сил, яких ми не кинемо на татамі одним переможним кидком !.. За нами Правда і ми маємо її відстояти !
7. Від Іловайська на пряму по карті до кордону з Росією всього 40 кіломертів !!! Коли би Росія допустила міжнародних експертів на Донбас - то цілком вірогідно тоді би там вже не було би слідів російської армії... А оголосити тоді воєнний стан - це фактично значило об,явити війну РФ. Української армії тоді у нас не було, вона тільки народжувалась... це був би явний програш України...
середа, 28 листопада 2018 р.
неділя, 18 листопада 2018 р.
Гусарська балада. (до сторіччя закінчення Першої світової війни)
Цієї пізньої осені 2018 року весь Світ святкує 100-річчя закінчення Першої світової війни у якій брали участь 48 держав із 59 тоді наявних.
У лавах тодішньої російської армії було 4 млн. українців, а у цісарській - більше 300 тисяч - "Історія України" Львів 1996, С. 213.
Національна Академія Наук України для Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Укарїни в лиці академічних істориків мала би написати Комюніке про результати цієї війни для українських земель і тодішнього населення, і розповсюдити його по всьому Світу !
Це і зараз не пізно зробити, адже закінчення цієї війни є досить ювілейне...
Хочу коротко розповісти про свого діда Дишканта Андрія Мартиновича, який народився на Сокальщині, здається у селі Мошків (нині Гута) 19 серпня 1894 році, а помер 1 квітня 1982 року у селі Яблунівка Буського району Львівської області і похований на яблунівському цвинтарі.
Одного разу моя тітка Євгенія (дочка мого діда Андрія) коротко (що знала ?) розповіла мені один випадок із воєнної історії Андрія Дишканта:
" Дідо служив в гусарах, в артилерії на Італійському фронті. Вході якоїсь битви, він ледве врятувався, перепливши річку П,яву на дошці . Потім попав у полон до італійців, а пізніше вернувся додому..."
Отож, що мені вдалося взнати з Інтернету, адже ніякої книги на українській мові чи перекладеної (здається) про хід Першої світової війни й досі у нас немає !
Мій прадід Мартин Дишкант, розповідають родинні перекази, десь 4 роки був на заробітках в Америці, очевидно, на шахтах. Заробив грошей і повернувся у Сокальщину. Прикупив землі і був господарем...
Очевидно, що тоді багаті люди йшли служити у "багаті" красиві війська - типу гусарів. В тодішній австро-угорській армії були ще улани і 16 полків гусар, яких набирали переважно з угорських земель, і ділова мова з 1914 року там була - угорською. Колись внучка діда Андрія - Леся, підтвердила, що дідо Андрій знав угорську мову.
Цілком можливо, що дідо Андрій і служив в одному з гусарських полків Австро-Угорщини. Очевидно, що у Відні чи Будапешті є списки і справи усіх полків і гусарів, і якась їх частина є в загальному доступі, в Інтернеті....
24 жовтня по грудень 1917 року на Італійському фронті відбулася битва при Капоретто і австро-угорські війська вийшли на лівий берег ріки Пьяве, яка впадає в море, недалеко відомого міста Венеції.
15-23 червня 1918 року австро-угорські війська пішли в наступ через річку Пьяве. В той час у верхів,ї ріки в Альпах випали рясні дощі - так що почалася повінь, яка знесла усі мости-переправи на річці.
23 червня 1918 року австрійське командування дало наказ відійти назад, на лівий берег Пьяве.
Дідові Андрійові це вдалося зробити, перепливши ріку Пьяву на дошці назад... В ході наступу австро-угорські війська втратили кілька десятки тисяч солдат...
Що, дідо Андрій служив в артилерії - свідчить те, що він привіз з цієї війни саморобну щітку для чищення взуття, адже для чищення стволів гармат солдати використовували тоді спеціальні "щітки" і очевидно вміли їх виготовляти.
Серед гусарських полків був полк Радецького, в якому грали Марш Радецького, нині тим маршем закривають знаменитий Віденський бал.
Можливо ім,я діда Андрія писали там на французький манер - Андре, чи по угорськи - Андраш ??...
У лавах тодішньої російської армії було 4 млн. українців, а у цісарській - більше 300 тисяч - "Історія України" Львів 1996, С. 213.
Національна Академія Наук України для Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Укарїни в лиці академічних істориків мала би написати Комюніке про результати цієї війни для українських земель і тодішнього населення, і розповсюдити його по всьому Світу !
Це і зараз не пізно зробити, адже закінчення цієї війни є досить ювілейне...
Хочу коротко розповісти про свого діда Дишканта Андрія Мартиновича, який народився на Сокальщині, здається у селі Мошків (нині Гута) 19 серпня 1894 році, а помер 1 квітня 1982 року у селі Яблунівка Буського району Львівської області і похований на яблунівському цвинтарі.
Одного разу моя тітка Євгенія (дочка мого діда Андрія) коротко (що знала ?) розповіла мені один випадок із воєнної історії Андрія Дишканта:
" Дідо служив в гусарах, в артилерії на Італійському фронті. Вході якоїсь битви, він ледве врятувався, перепливши річку П,яву на дошці . Потім попав у полон до італійців, а пізніше вернувся додому..."
Отож, що мені вдалося взнати з Інтернету, адже ніякої книги на українській мові чи перекладеної (здається) про хід Першої світової війни й досі у нас немає !
Мій прадід Мартин Дишкант, розповідають родинні перекази, десь 4 роки був на заробітках в Америці, очевидно, на шахтах. Заробив грошей і повернувся у Сокальщину. Прикупив землі і був господарем...
Очевидно, що тоді багаті люди йшли служити у "багаті" красиві війська - типу гусарів. В тодішній австро-угорській армії були ще улани і 16 полків гусар, яких набирали переважно з угорських земель, і ділова мова з 1914 року там була - угорською. Колись внучка діда Андрія - Леся, підтвердила, що дідо Андрій знав угорську мову.
Цілком можливо, що дідо Андрій і служив в одному з гусарських полків Австро-Угорщини. Очевидно, що у Відні чи Будапешті є списки і справи усіх полків і гусарів, і якась їх частина є в загальному доступі, в Інтернеті....
24 жовтня по грудень 1917 року на Італійському фронті відбулася битва при Капоретто і австро-угорські війська вийшли на лівий берег ріки Пьяве, яка впадає в море, недалеко відомого міста Венеції.
15-23 червня 1918 року австро-угорські війська пішли в наступ через річку Пьяве. В той час у верхів,ї ріки в Альпах випали рясні дощі - так що почалася повінь, яка знесла усі мости-переправи на річці.
23 червня 1918 року австрійське командування дало наказ відійти назад, на лівий берег Пьяве.
Дідові Андрійові це вдалося зробити, перепливши ріку Пьяву на дошці назад... В ході наступу австро-угорські війська втратили кілька десятки тисяч солдат...
Що, дідо Андрій служив в артилерії - свідчить те, що він привіз з цієї війни саморобну щітку для чищення взуття, адже для чищення стволів гармат солдати використовували тоді спеціальні "щітки" і очевидно вміли їх виготовляти.
Серед гусарських полків був полк Радецького, в якому грали Марш Радецького, нині тим маршем закривають знаменитий Віденський бал.
Можливо ім,я діда Андрія писали там на французький манер - Андре, чи по угорськи - Андраш ??...
вівторок, 13 листопада 2018 р.
Помилка Дональда Рейфілда.
Дональд Рейфілд - відомий британський літературознавець та історик, професор Лондонського університету, автор бестселеру "Життя Антона Чехова" та книги "Сталін і його поплічиники", головний редактор фундаментального "Повного грузинсько-англійського словника", закінчив Кембрідж. Вільно володіє російською та грузинськими мовами.
Московське видавництво "Колібрі" у 2017 році видало його книгу : "Грузія. Перехрестя імперій. Історія довжиною у три тисячі років" (мій переклад з російської назви книги і далі). 608 сторінок, кольорові ілюстрації та карти, показчик, хронологія, династичні таблиці.
На С. 126 Д. Рейфілд повідомляє, що грузинський цар Деметре видав у 1154 році заміж свою молодшу дочку за волинсько-володимирського князя Ізяслава Мстиславовича, але як тільки минув медовий місяць Ізяслав помер і ніякого політичного союзу між православними країнами не вийшло ...
У мене є великі сумніви, що Дональд Рейфілд в даному випадку перекрутив руську історію, цілком очевидно, що він користувався здобутками російської історіографії !
Відкриваємо "Літопис Руський" у перекладі Леоніда Махновця, Київ "Дніпро" 1989 рік, сторінки 258 і 260 :
"На ту ж осінь (1153р.) послав отець Мстислава назустріч мачусі (Русудан), з Володимиром Андрійовичем і берендичами. І ходили вони до города Олешшя, та не знайшовши її вернулися".
Руський князь Ізяслав-Пантелеймон Мстиславович володимиро-волинським князем був у 1146-1149 роках, а з 1151 року він вже вдруге був великим київським князем !
Далі за Літописом " Послав Ізяслав (1154р.) удруге сина свого Мстислава назустріч мачусі своїй. І зустрів її Мстислав у порогах, і привів її до Києва... Ізяслав же узяв її собі за жону і справив весілля (очевидно, весілля відбулося весною 1154 року).
Далі літописець пише : "У тім же році розболівся великий князь київський Ізяслав Мстиславович, на Ставрів день
( 14 вересня 1154 року).... І плакала по ньому вся земля Руськая, і всі чорні клубуки, яко по цесареві і володареві своєму... Представився він у ніч на неділю на Філіппів день ( 14 листопада 1154 року)..."
Виникає питання: Навіщо було якомусь російському історику понижувати у званні великого київського князя Ізяслава Мстиславовича і видавати його місячну хворобу перед смертю за "медовий місяць" із грузинською царівною ??
Російська душа - вона загадкова у нищенні і перекручуванні чужої Історії...
доповнення від 17 листопада 2018 р.
На сторінці 97 чудової книги Дональда Рейфілда "Грузія" закралась ще одна маленька , але прикра помилка :
"( Хронологія суперечить літописцям: Сісаретська битва відбулася десь між 1045 і 1047 роками, але Харальд до того часу вернувся в "Россию")".
Як добре усім відомо - "России" в той час не було - була Русь (Київська Русь).
"Россия" - це творіння Петра Першого, але це початок 18 ст..., а не середина 11...
Московське видавництво "Колібрі" у 2017 році видало його книгу : "Грузія. Перехрестя імперій. Історія довжиною у три тисячі років" (мій переклад з російської назви книги і далі). 608 сторінок, кольорові ілюстрації та карти, показчик, хронологія, династичні таблиці.
На С. 126 Д. Рейфілд повідомляє, що грузинський цар Деметре видав у 1154 році заміж свою молодшу дочку за волинсько-володимирського князя Ізяслава Мстиславовича, але як тільки минув медовий місяць Ізяслав помер і ніякого політичного союзу між православними країнами не вийшло ...
У мене є великі сумніви, що Дональд Рейфілд в даному випадку перекрутив руську історію, цілком очевидно, що він користувався здобутками російської історіографії !
Відкриваємо "Літопис Руський" у перекладі Леоніда Махновця, Київ "Дніпро" 1989 рік, сторінки 258 і 260 :
"На ту ж осінь (1153р.) послав отець Мстислава назустріч мачусі (Русудан), з Володимиром Андрійовичем і берендичами. І ходили вони до города Олешшя, та не знайшовши її вернулися".
Руський князь Ізяслав-Пантелеймон Мстиславович володимиро-волинським князем був у 1146-1149 роках, а з 1151 року він вже вдруге був великим київським князем !
Далі за Літописом " Послав Ізяслав (1154р.) удруге сина свого Мстислава назустріч мачусі своїй. І зустрів її Мстислав у порогах, і привів її до Києва... Ізяслав же узяв її собі за жону і справив весілля (очевидно, весілля відбулося весною 1154 року).
Далі літописець пише : "У тім же році розболівся великий князь київський Ізяслав Мстиславович, на Ставрів день
( 14 вересня 1154 року).... І плакала по ньому вся земля Руськая, і всі чорні клубуки, яко по цесареві і володареві своєму... Представився він у ніч на неділю на Філіппів день ( 14 листопада 1154 року)..."
Виникає питання: Навіщо було якомусь російському історику понижувати у званні великого київського князя Ізяслава Мстиславовича і видавати його місячну хворобу перед смертю за "медовий місяць" із грузинською царівною ??
Російська душа - вона загадкова у нищенні і перекручуванні чужої Історії...
доповнення від 17 листопада 2018 р.
На сторінці 97 чудової книги Дональда Рейфілда "Грузія" закралась ще одна маленька , але прикра помилка :
"( Хронологія суперечить літописцям: Сісаретська битва відбулася десь між 1045 і 1047 роками, але Харальд до того часу вернувся в "Россию")".
Як добре усім відомо - "России" в той час не було - була Русь (Київська Русь).
"Россия" - це творіння Петра Першого, але це початок 18 ст..., а не середина 11...
вівторок, 6 листопада 2018 р.
Сьогоднішня історія з нашим Гербом.
Недавно попала мені до рук львівська газета "Ратуша" за 27 вересня - 3 жовтня 2018 року із статтею-інтерв,ю Наталі Дудко під назвою " Андрій Гречило:" В Україні навколо тризуба багато міфологізації" с.15 .
Андрій Гречило є доктором історичних наук, голова Українського геральдичного товариства, а ще він є співавтором Державного Герба України. Ось його слова про походження тризуба:
" - Є різні версії, що міг означати тризуб у період Київської Русі. На жаль, офіційного тлумачення цього ми ніколи не матимемо. А версії нехай залишаються на рівні версій".
Круто, але це попахує ненауковим догматизмом !!
Рискаю по інтернету, зокрема вікіпедії і тут виявляються цікаві факти:
що НАН України проявляє велику пасивність у цьому питанні. За всі роки незалежності України не було проведено ні однієї конференції, щодо походження Тризубу !?
що двоє вчених із Запоріжжя О.Ф. Бєлов і Георгій Шаповал (історик), ще у 2008 році видали книгою своє дослідження, яке має назву : "Український Тризуб: історія дослідження та історичний реконструкт", всього 264 сторінки. книга є в інтернеті...
Я переглянув цю книгу і повністю згідний із висновками і гіпотезею авторів запоріжських в тому, що наш Тризуб - це є частина якоря-хреста святого Климента Римського.
Не віриться, що А. Гречило не чув, чи не читав цієї книги, але якщо це так - то це гірше для нього.
Подібна ситуація складається і навколо походження слова Україна - НАН України здається не береться вирішувати і цієї проблеми ...
Що одна людина придумала - то інша людина це може розгадати !!!
Пам,ятаю, як до 2014 року академічні історики років з 10 не могли вирішити, дати оцінки - ОУН-УПА , за що і проти кого вона воювала.
Все це дуже подібне на тихий саботаж...
Андрій Гречило є доктором історичних наук, голова Українського геральдичного товариства, а ще він є співавтором Державного Герба України. Ось його слова про походження тризуба:
" - Є різні версії, що міг означати тризуб у період Київської Русі. На жаль, офіційного тлумачення цього ми ніколи не матимемо. А версії нехай залишаються на рівні версій".
Круто, але це попахує ненауковим догматизмом !!
Рискаю по інтернету, зокрема вікіпедії і тут виявляються цікаві факти:
що НАН України проявляє велику пасивність у цьому питанні. За всі роки незалежності України не було проведено ні однієї конференції, щодо походження Тризубу !?
що двоє вчених із Запоріжжя О.Ф. Бєлов і Георгій Шаповал (історик), ще у 2008 році видали книгою своє дослідження, яке має назву : "Український Тризуб: історія дослідження та історичний реконструкт", всього 264 сторінки. книга є в інтернеті...
Я переглянув цю книгу і повністю згідний із висновками і гіпотезею авторів запоріжських в тому, що наш Тризуб - це є частина якоря-хреста святого Климента Римського.
Не віриться, що А. Гречило не чув, чи не читав цієї книги, але якщо це так - то це гірше для нього.
Подібна ситуація складається і навколо походження слова Україна - НАН України здається не береться вирішувати і цієї проблеми ...
Що одна людина придумала - то інша людина це може розгадати !!!
Пам,ятаю, як до 2014 року академічні історики років з 10 не могли вирішити, дати оцінки - ОУН-УПА , за що і проти кого вона воювала.
Все це дуже подібне на тихий саботаж...
Підписатися на:
Дописи (Atom)