Геродот та карта Скіфії.

Геродот, описуючи Скіфію доволі перекрутив її географію та історію двох Скіфо-перських війн 529 і 519 рр. до н.е. - так що кожен скіфолог малює свою  Карту розміщення скіфських племен, а в історії війн фігурує тільки одна Скіфо-перська війна з Дарієм Першим 519 р. до н.е.??
Таку позицію Геродота автор (Т.Д.) собі пояснював заздрістю афінської верхівки до непереможених скіфів, адже самим грекам потім довелося воювати з персами кілька десятків років (500-449 рр. до н.е.).
Але недавно прийшло ще одне розуміння того, чому Геродот так познущався з Скіфії !?
Геродот, очевидно, користувався картою Скіфії, якою володіли афінські стратеги, тобто це була секретна карта.
Якщо детально і точно розказати про якусь місцевість чи державу, то на основі цієї розповіді (тобто текстової карти) - можна накреслити свою карту хоч і схематичну за характером, але досить таки точну !
Адже головне для війська віддалі між важливими об*єктами: містами, фортецями, річковими переправами, морськими портами, гаванями, гірськими перевалами...
В описі Скіфії Геродотом є віддалі: і 7 -денна  пустеля, 14-денний шлях, а також - 40,11, 10, 20, 15,4, 5 - "днів шляху". Але крім того ці віддалі фактично неможливо індентифікувати на сучасній карті України ??, адже Геродот подає неповні дані тих шляхів ?!
За описом річки "Пантікапа" Геродотом - тут явно підходить нинішня ріка Інгулець !
В часи Скіфо-перських війн місто Пантіканей вже карбувало свою власну монету (В.М. Зубарь, А.С. Русяева "На берегах Боспора Киммерийского" Киев 2004, С.25), тобто місто було повноцінним і самостійним містом у Скіфській федерації ! А Геродот писав, що усі скіфи "кочівники і не мають ні міст, ні фортець" (п.46), а це місто вибивалось  із його загалом фальшивої  розповіді про скіфів.
Тому для допитливих соплемінників він Пантікапом іменує річку у Скіфії, яку більше ніхто з античних авторів не згадує зовсім !..
Ще Геродот описуючи племена, які проживали вздовж Гіпаніса (п.17) добавляє сюди "неврів" ? У нього Тірас-Дністер починався з великого озера (п.51) і це озеро розділяло скіфів і неврів. Неври - жителі Карпатського регіону і тому не могли проживати на берегах Південного Бугу !?
Подібним чином Геродот поселяє якусь частину будинів , десь далеко на схід від Скіфії ?..
Таким чином усі перекручення фактів по Скіфії Геродотом є штучними і їх не можна пояснювати незнаннями історика !
Вірогідно, що тодішня грецька Карта Скіфії була подібною до "Таблиць Певтінгера" ...

 

Волинський кремінь.

Як волинський кремінь посприяв формуванню українського народу !?.
Ось читаємо  підручник І. С. Винокура, Д. Я. Телегіна "Археологія України" видання друге, доповнене і перероблене, Тернопіль 2008, С. 104 :
"У копальнях городоцько-здовбицької і стжижовської культур видобували кремінь з якого виготовляли знаряддя, що часто ставали предметами обміну. Сокири, ножі, вістря списів, серпи з волинського кременя знаходять далеко за межами Волині: аж до Вісли на заході і Дону на сході".
В чому тут особливість, унікальність ситуації, яку не помітили автори підручника, чи порахували за звичайне явище ??
Щоби вироби із волинського кременю попали на береги Вісли чи далекого Дону потрібно щоби племена, які в той час проживали на цій території, проживали у мирі і дружбі !!!
Подивимось ще раз у згаданий підручник, що це були за часи і коли іменно це відбувалось.
С.101 :" Городоцько-здовбицька і стжижовська культура займала практично одну й ту саму територію Волині. Спочатку тут розвивалась перша, пізніше - друга, їх пам*ятки виявлено на Західному Бузі і правих притоках Прип*яті - Турії, Стоході, Стирі й Горині..."
За Підручником згадані вище археологічні культури належать до 25-17 ст. до н.е. і 17-15 ст. до н.е. - тобто маємо цілу тисячу років у Бронзовій епосі, коли волинські вироби з кременю об*єднювали праукраїнські племена в один народ за допомогою: предметів, мови звичайно, і родинних зв*язків !!!
Адже східною границею між Скіфією і іншими народами перший історик України називає річку Дон-Танаїс, Геродот кн. 4, 21: "... Якщо перейти ріку Танаїс, там уже не Скіфія...".
Клавдій Птоломей "Географія" кн.3, гл. 5 :" Із заходу Сарматія (Європейська) обмежується рікою Вістулою (Віслою), частиною Германії, яка лежить між її витоками і Сарматськими горами ( Західні Карпати) ..."
Широке використання волинського кременю привело до формування ще у давніх часах українського народу ! Адже кремінь має властивості скла, гострі ріжучі краї, а ще він досить легко тріскається, розбивається. на дрібніші скалки, частини. Попри Бронзовий вік, кожна тодішня сім*я користувалася виробами із кремнію, бо бронза була тоді дорога і дуже дефіцитна.
Звичайно в Україні є й інші види кременю , але волинські " унікальні пластові утворення (мають) потужність  0,9 - 2,2 метри " - "Географічна енциклопедія України" Київ 1990, т.2 С. 223.
В кінці 90-х років 20 ст. я побував у м. Маневичі Волинської області. І бачив там на краю містечка рів прокопаний, очевидно для прокладки кабелю рів  і викид землі з рова, який був дуже густо перемішаний з осколками кременю, а "земля" - це майже чистий пісок. Це тоді мене дуже вразило. Тепер зрозуміло, що тут був один з Волинських крем*яних комбінатів, який поставляв свою продукцію у межиріччя Вісли та Дону . 
Волинський кремінь від інших кременів відрізняється своїм виглядом і своїми властивостями для обробки, і вироби з нього легко можна відрізнити від інших. Тобто волинський кремінь ще був, як своєрідний індикатор - "свої" та "чужі" .
Кремінь дуже цінувався ще в Неоліті, й зараз на зораних полях України можуть Вам трапитись фрагменти неолітичної кераміки із дрібними кусочками кременю, якого додали до глини, коли ліпили якусь сакральну, неолітичну посудину.
Волинський кремінь, очевидно, на тодішньому Донбасі мінявся на місцеві мідні вироби. Мідь тут добували в басейні ріки Бахмут із мідистих пісків...

"... слід Гераклової ноги..."

Напевно усі пам*ятають оце повідомлення Геродота кн.4, 82 : 
"... біля ріки Тіра (Дністер) на скелі показують слід Гераклової ноги, схожий на слід людської ноги, але він завбільшки у дві стопи".
А-а-а - це самі елліни придумали, щоби Скіфська земля їм була ближча ! Стоп, стоп шановні, до вчорайшого дня я також так думав.
Ще згадаймо генеологічну легенду про походження скіфів від Геракла (Геродот  4, 8-10) і змієногої діви, яка проживала у Гілеї в пониззі Дніпра.
- Справжнє еллінство ! - скажете Ви і я погоджусь з Вами.
Але в п. 59 Геродот кн.4 перелічує скіфських богів і серед них є "Геракл" і "Арес" !? Поголовна більшість дослідників і науковців просто думає, що тут Геродот не назвав їх "скіфських" імен ?!
Стефан Візантійський, цитуючи давніх авторів писав: " що скіфи - фракійське племя, що Абії - скіфське племя має також фракійське походження"  - "Українознавство" кн.1 Київ 1996, С. 108, 113 .
Якщо насправді Геракл і Арес мають пряме відношення до Скіфії, до її богів - тоді повідомлення Геродота "про слід Геракла" має зовсім інше "не тимчасове" значення !!!
Це значить, що "слід Геракда" входив у якесь серйозне культове священне місце у Скіфії ?? Подумаємо, де воно могло бути ?
У нижній течії Дністер-Тірас широка рівнинна ріка, прекрасно може слугувати границею між племенами, народами. Будь яка можлива тут скеля - губиться серед водного простору.
У верхів*ї Дністра було велике озеро, яке розмежовує землі скіфів і неврів (Геродот 4,51), сьогодні це Комарнівські дністровські болота  на Львівщині.
Залишається у нас Середній Дністер (тут зокрема є 250 км Дністровський красивий каньйон) тут скель є чимало, але якщо рахувати, що святилище Геракла на Дністрі можливо було "прив*язане" до якоїсь однієї з головних переправ через Дністер, то кількість можливих місць, де могло бути це Святилище дуже вже конкретизується.
Дані археології, етнографії, топоніміки і т.п. можуть посприяти віднайденю Святилища Геракла на Дністрі ! І це буде без сумніву сенсація у сфері світової античності !
Ще Геродот кн.4, 11 розповідає про конфлікт в середині кіммерійців, які до приходу скіфів проживали на землях Скіфії. Убитих в тому конфлікті кіммерійців було поховано біля Дністра, а скіфи "знайшли країну незалюдненою" Скіфію . Цілком, очевидно, що це вигадка Геродота, але вона могла опиратись на якийсь реальний воєнний конфлікт, який тут відбувся, ще до Геродота і про який пам*ятало місцеве населення.
Відомі Михалківські скарби  знайдені недалеко Дністра датуються 900 - 830 рр. до н.е. і 830 - 750 рр. до н.е. - М.Бандрівський, Л. Крушельницька "Золоті Михалківські скарби та їх доля" Львів 2012, С. 102 ...