Колись читаючи Сенеку, мене вразила одна фраза про те, що береги тодішніх "античних" озер усі були заселені, забудовані відпочинковими будиночками. Виходило, що і дві тисячі років тому люди дуже любили гарні, красиві місця в природі.
А так, як гарних місць тоді було багато, можна тільки собі уявити скільки видумки, креативності довелося вкладати тодішнім архітекторам, щоби ці необов*язкові будиночки, багатих римлян відрізнялись один від одного !?
А так, нічого нового під сонцем ...
Цитата взята із книги Луція Аннея Сенеки "Моральні листи до Луцилія" в перекладі Андрія Содомори, Львів, Апріорі 2007, С.195 :
" Тепер я звертаюсь до вас, чия марнотратність така ж неосяжна, як їхня захланність ! До вас промовляю ! Чи довго ще не буде жодного озера, над яким не височіли б вежі ваших заміських палаців ? Чи довго ще не буде ріки, чиїх берегів не видно з-за ваших будівель ? Тільки-но десь проб*ється гаряче джерело, там одразу й гніздиться ваша розкіш. Де б лишень не вигнувся затокою морський берег, там-таки й закладаєте підвалини і, захланні вже тільки на рукотворну землю, женете море ген до обрію. Та хоч повсюди відсвічують крівлі ваших домів - то на шпилях гір, відкіль видно й суходоли, й моря, то на рівнинах, змагаючись у стрімкості з гірськими вершинами, хоч скільки б ви споруджали тих осель, і величних, і чудових, - кожен з вас посідає лиш одне, та й то крихітне тіло. Навіщо вам стільки спалень ? В одній же кладетесь до сну ! Де вас нема, там усе не ваше."
Немає коментарів:
Дописати коментар