. 1. Що рейтинг у передвиборчій гонці нині найвищий у Ю. Тимошенко !? Але згадаймо - хто програв Януковичу у другому турі виборів Президента України ?? і що з того вийшло далі... Хто найближче стояв у Помаранчеву революцію біля Ющенка ?? І що з цього вийшло ? І чого Вона тоді не будувала України ??
Згадаймо, хто недавно був першим у виборчому списку Ю. Тимошенко ... і де ця особа зараз у псевдогетьманській шапці ?
Згадаймо російського генерала, який на холяву продавав газ нашій Газовій Принцесі ? У сусідів така держава - що генерали можуть продавати газ, а потім щиросердечно у всьому зізнатись...
2. Згадаймо, як в часи правління Ющенка у Верховній Раді України було 50 на 50 - половина депутатів мала проукраїнські позиції, а друга половина прокремлівські... і була група депутатів на чолі з В. Литвином, яка мала, як тепер цілком зрозуміло свою "особливу позицію" - антиукраїнську ! Ніхто їм не подякував за це досьогодні...
3. Згадаймо переконанного соціаліста О. Мороза, який просто з насолодою викручував руки Ющенко.... і де той соціалізм .. і де ті наші люди , які голосували за мертвороджену ідею ??
4. Нарешті мені стало зрозуміло, чому П. Порошенко взявв усіх можливих бізнесменів до своєї фракції у Верховній Раді . Напевно, краще було би для Путіна, якби всі вони пішли до Юлі, чи колишніх регіоналів !?
Немає у нас інших бізнесменів, а ті нові що народилися - то їх мало поки що на жаль...
Як колись говорили в Італії: Італію ми створили - ще треба створити італійців...
5. Ось недавно П. Порошенко зустрічався з Медведчуком - кумом самого Путіна ! Так чого не поговорити з такою людиною, яка можливо має прямий вихід на самого Х.... послухати нові захцянки В. Путіна, а ще через цю особу можна прямо передати в Кремль щось недипломатичне !
Крім цього та ж особа очолює організацію в Україні "Український вибір", а проти них ще кримінальну справу не відкрито, то чого з ними не говорити про їхні бажання і чого вони насправді хочуть і за чиї гроші ?:))
6. Згадаймо, який кругом нас цікавий і неординарний Світ : Пол Манафорт, Польща, Угорщина, Херманія... повно антиукраїнських сил, яких ми не кинемо на татамі одним переможним кидком !.. За нами Правда і ми маємо її відстояти !
7. Від Іловайська на пряму по карті до кордону з Росією всього 40 кіломертів !!! Коли би Росія допустила міжнародних експертів на Донбас - то цілком вірогідно тоді би там вже не було би слідів російської армії... А оголосити тоді воєнний стан - це фактично значило об,явити війну РФ. Української армії тоді у нас не було, вона тільки народжувалась... це був би явний програш України...
середа, 28 листопада 2018 р.
неділя, 18 листопада 2018 р.
Гусарська балада. (до сторіччя закінчення Першої світової війни)
Цієї пізньої осені 2018 року весь Світ святкує 100-річчя закінчення Першої світової війни у якій брали участь 48 держав із 59 тоді наявних.
У лавах тодішньої російської армії було 4 млн. українців, а у цісарській - більше 300 тисяч - "Історія України" Львів 1996, С. 213.
Національна Академія Наук України для Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Укарїни в лиці академічних істориків мала би написати Комюніке про результати цієї війни для українських земель і тодішнього населення, і розповсюдити його по всьому Світу !
Це і зараз не пізно зробити, адже закінчення цієї війни є досить ювілейне...
Хочу коротко розповісти про свого діда Дишканта Андрія Мартиновича, який народився на Сокальщині, здається у селі Мошків (нині Гута) 19 серпня 1894 році, а помер 1 квітня 1982 року у селі Яблунівка Буського району Львівської області і похований на яблунівському цвинтарі.
Одного разу моя тітка Євгенія (дочка мого діда Андрія) коротко (що знала ?) розповіла мені один випадок із воєнної історії Андрія Дишканта:
" Дідо служив в гусарах, в артилерії на Італійському фронті. Вході якоїсь битви, він ледве врятувався, перепливши річку П,яву на дошці . Потім попав у полон до італійців, а пізніше вернувся додому..."
Отож, що мені вдалося взнати з Інтернету, адже ніякої книги на українській мові чи перекладеної (здається) про хід Першої світової війни й досі у нас немає !
Мій прадід Мартин Дишкант, розповідають родинні перекази, десь 4 роки був на заробітках в Америці, очевидно, на шахтах. Заробив грошей і повернувся у Сокальщину. Прикупив землі і був господарем...
Очевидно, що тоді багаті люди йшли служити у "багаті" красиві війська - типу гусарів. В тодішній австро-угорській армії були ще улани і 16 полків гусар, яких набирали переважно з угорських земель, і ділова мова з 1914 року там була - угорською. Колись внучка діда Андрія - Леся, підтвердила, що дідо Андрій знав угорську мову.
Цілком можливо, що дідо Андрій і служив в одному з гусарських полків Австро-Угорщини. Очевидно, що у Відні чи Будапешті є списки і справи усіх полків і гусарів, і якась їх частина є в загальному доступі, в Інтернеті....
24 жовтня по грудень 1917 року на Італійському фронті відбулася битва при Капоретто і австро-угорські війська вийшли на лівий берег ріки Пьяве, яка впадає в море, недалеко відомого міста Венеції.
15-23 червня 1918 року австро-угорські війська пішли в наступ через річку Пьяве. В той час у верхів,ї ріки в Альпах випали рясні дощі - так що почалася повінь, яка знесла усі мости-переправи на річці.
23 червня 1918 року австрійське командування дало наказ відійти назад, на лівий берег Пьяве.
Дідові Андрійові це вдалося зробити, перепливши ріку Пьяву на дошці назад... В ході наступу австро-угорські війська втратили кілька десятки тисяч солдат...
Що, дідо Андрій служив в артилерії - свідчить те, що він привіз з цієї війни саморобну щітку для чищення взуття, адже для чищення стволів гармат солдати використовували тоді спеціальні "щітки" і очевидно вміли їх виготовляти.
Серед гусарських полків був полк Радецького, в якому грали Марш Радецького, нині тим маршем закривають знаменитий Віденський бал.
Можливо ім,я діда Андрія писали там на французький манер - Андре, чи по угорськи - Андраш ??...
У лавах тодішньої російської армії було 4 млн. українців, а у цісарській - більше 300 тисяч - "Історія України" Львів 1996, С. 213.
Національна Академія Наук України для Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Укарїни в лиці академічних істориків мала би написати Комюніке про результати цієї війни для українських земель і тодішнього населення, і розповсюдити його по всьому Світу !
Це і зараз не пізно зробити, адже закінчення цієї війни є досить ювілейне...
Хочу коротко розповісти про свого діда Дишканта Андрія Мартиновича, який народився на Сокальщині, здається у селі Мошків (нині Гута) 19 серпня 1894 році, а помер 1 квітня 1982 року у селі Яблунівка Буського району Львівської області і похований на яблунівському цвинтарі.
Одного разу моя тітка Євгенія (дочка мого діда Андрія) коротко (що знала ?) розповіла мені один випадок із воєнної історії Андрія Дишканта:
" Дідо служив в гусарах, в артилерії на Італійському фронті. Вході якоїсь битви, він ледве врятувався, перепливши річку П,яву на дошці . Потім попав у полон до італійців, а пізніше вернувся додому..."
Отож, що мені вдалося взнати з Інтернету, адже ніякої книги на українській мові чи перекладеної (здається) про хід Першої світової війни й досі у нас немає !
Мій прадід Мартин Дишкант, розповідають родинні перекази, десь 4 роки був на заробітках в Америці, очевидно, на шахтах. Заробив грошей і повернувся у Сокальщину. Прикупив землі і був господарем...
Очевидно, що тоді багаті люди йшли служити у "багаті" красиві війська - типу гусарів. В тодішній австро-угорській армії були ще улани і 16 полків гусар, яких набирали переважно з угорських земель, і ділова мова з 1914 року там була - угорською. Колись внучка діда Андрія - Леся, підтвердила, що дідо Андрій знав угорську мову.
Цілком можливо, що дідо Андрій і служив в одному з гусарських полків Австро-Угорщини. Очевидно, що у Відні чи Будапешті є списки і справи усіх полків і гусарів, і якась їх частина є в загальному доступі, в Інтернеті....
24 жовтня по грудень 1917 року на Італійському фронті відбулася битва при Капоретто і австро-угорські війська вийшли на лівий берег ріки Пьяве, яка впадає в море, недалеко відомого міста Венеції.
15-23 червня 1918 року австро-угорські війська пішли в наступ через річку Пьяве. В той час у верхів,ї ріки в Альпах випали рясні дощі - так що почалася повінь, яка знесла усі мости-переправи на річці.
23 червня 1918 року австрійське командування дало наказ відійти назад, на лівий берег Пьяве.
Дідові Андрійові це вдалося зробити, перепливши ріку Пьяву на дошці назад... В ході наступу австро-угорські війська втратили кілька десятки тисяч солдат...
Що, дідо Андрій служив в артилерії - свідчить те, що він привіз з цієї війни саморобну щітку для чищення взуття, адже для чищення стволів гармат солдати використовували тоді спеціальні "щітки" і очевидно вміли їх виготовляти.
Серед гусарських полків був полк Радецького, в якому грали Марш Радецького, нині тим маршем закривають знаменитий Віденський бал.
Можливо ім,я діда Андрія писали там на французький манер - Андре, чи по угорськи - Андраш ??...
вівторок, 13 листопада 2018 р.
Помилка Дональда Рейфілда.
Дональд Рейфілд - відомий британський літературознавець та історик, професор Лондонського університету, автор бестселеру "Життя Антона Чехова" та книги "Сталін і його поплічиники", головний редактор фундаментального "Повного грузинсько-англійського словника", закінчив Кембрідж. Вільно володіє російською та грузинськими мовами.
Московське видавництво "Колібрі" у 2017 році видало його книгу : "Грузія. Перехрестя імперій. Історія довжиною у три тисячі років" (мій переклад з російської назви книги і далі). 608 сторінок, кольорові ілюстрації та карти, показчик, хронологія, династичні таблиці.
На С. 126 Д. Рейфілд повідомляє, що грузинський цар Деметре видав у 1154 році заміж свою молодшу дочку за волинсько-володимирського князя Ізяслава Мстиславовича, але як тільки минув медовий місяць Ізяслав помер і ніякого політичного союзу між православними країнами не вийшло ...
У мене є великі сумніви, що Дональд Рейфілд в даному випадку перекрутив руську історію, цілком очевидно, що він користувався здобутками російської історіографії !
Відкриваємо "Літопис Руський" у перекладі Леоніда Махновця, Київ "Дніпро" 1989 рік, сторінки 258 і 260 :
"На ту ж осінь (1153р.) послав отець Мстислава назустріч мачусі (Русудан), з Володимиром Андрійовичем і берендичами. І ходили вони до города Олешшя, та не знайшовши її вернулися".
Руський князь Ізяслав-Пантелеймон Мстиславович володимиро-волинським князем був у 1146-1149 роках, а з 1151 року він вже вдруге був великим київським князем !
Далі за Літописом " Послав Ізяслав (1154р.) удруге сина свого Мстислава назустріч мачусі своїй. І зустрів її Мстислав у порогах, і привів її до Києва... Ізяслав же узяв її собі за жону і справив весілля (очевидно, весілля відбулося весною 1154 року).
Далі літописець пише : "У тім же році розболівся великий князь київський Ізяслав Мстиславович, на Ставрів день
( 14 вересня 1154 року).... І плакала по ньому вся земля Руськая, і всі чорні клубуки, яко по цесареві і володареві своєму... Представився він у ніч на неділю на Філіппів день ( 14 листопада 1154 року)..."
Виникає питання: Навіщо було якомусь російському історику понижувати у званні великого київського князя Ізяслава Мстиславовича і видавати його місячну хворобу перед смертю за "медовий місяць" із грузинською царівною ??
Російська душа - вона загадкова у нищенні і перекручуванні чужої Історії...
доповнення від 17 листопада 2018 р.
На сторінці 97 чудової книги Дональда Рейфілда "Грузія" закралась ще одна маленька , але прикра помилка :
"( Хронологія суперечить літописцям: Сісаретська битва відбулася десь між 1045 і 1047 роками, але Харальд до того часу вернувся в "Россию")".
Як добре усім відомо - "России" в той час не було - була Русь (Київська Русь).
"Россия" - це творіння Петра Першого, але це початок 18 ст..., а не середина 11...
Московське видавництво "Колібрі" у 2017 році видало його книгу : "Грузія. Перехрестя імперій. Історія довжиною у три тисячі років" (мій переклад з російської назви книги і далі). 608 сторінок, кольорові ілюстрації та карти, показчик, хронологія, династичні таблиці.
На С. 126 Д. Рейфілд повідомляє, що грузинський цар Деметре видав у 1154 році заміж свою молодшу дочку за волинсько-володимирського князя Ізяслава Мстиславовича, але як тільки минув медовий місяць Ізяслав помер і ніякого політичного союзу між православними країнами не вийшло ...
У мене є великі сумніви, що Дональд Рейфілд в даному випадку перекрутив руську історію, цілком очевидно, що він користувався здобутками російської історіографії !
Відкриваємо "Літопис Руський" у перекладі Леоніда Махновця, Київ "Дніпро" 1989 рік, сторінки 258 і 260 :
"На ту ж осінь (1153р.) послав отець Мстислава назустріч мачусі (Русудан), з Володимиром Андрійовичем і берендичами. І ходили вони до города Олешшя, та не знайшовши її вернулися".
Руський князь Ізяслав-Пантелеймон Мстиславович володимиро-волинським князем був у 1146-1149 роках, а з 1151 року він вже вдруге був великим київським князем !
Далі за Літописом " Послав Ізяслав (1154р.) удруге сина свого Мстислава назустріч мачусі своїй. І зустрів її Мстислав у порогах, і привів її до Києва... Ізяслав же узяв її собі за жону і справив весілля (очевидно, весілля відбулося весною 1154 року).
Далі літописець пише : "У тім же році розболівся великий князь київський Ізяслав Мстиславович, на Ставрів день
( 14 вересня 1154 року).... І плакала по ньому вся земля Руськая, і всі чорні клубуки, яко по цесареві і володареві своєму... Представився він у ніч на неділю на Філіппів день ( 14 листопада 1154 року)..."
Виникає питання: Навіщо було якомусь російському історику понижувати у званні великого київського князя Ізяслава Мстиславовича і видавати його місячну хворобу перед смертю за "медовий місяць" із грузинською царівною ??
Російська душа - вона загадкова у нищенні і перекручуванні чужої Історії...
доповнення від 17 листопада 2018 р.
На сторінці 97 чудової книги Дональда Рейфілда "Грузія" закралась ще одна маленька , але прикра помилка :
"( Хронологія суперечить літописцям: Сісаретська битва відбулася десь між 1045 і 1047 роками, але Харальд до того часу вернувся в "Россию")".
Як добре усім відомо - "России" в той час не було - була Русь (Київська Русь).
"Россия" - це творіння Петра Першого, але це початок 18 ст..., а не середина 11...
вівторок, 6 листопада 2018 р.
Сьогоднішня історія з нашим Гербом.
Недавно попала мені до рук львівська газета "Ратуша" за 27 вересня - 3 жовтня 2018 року із статтею-інтерв,ю Наталі Дудко під назвою " Андрій Гречило:" В Україні навколо тризуба багато міфологізації" с.15 .
Андрій Гречило є доктором історичних наук, голова Українського геральдичного товариства, а ще він є співавтором Державного Герба України. Ось його слова про походження тризуба:
" - Є різні версії, що міг означати тризуб у період Київської Русі. На жаль, офіційного тлумачення цього ми ніколи не матимемо. А версії нехай залишаються на рівні версій".
Круто, але це попахує ненауковим догматизмом !!
Рискаю по інтернету, зокрема вікіпедії і тут виявляються цікаві факти:
що НАН України проявляє велику пасивність у цьому питанні. За всі роки незалежності України не було проведено ні однієї конференції, щодо походження Тризубу !?
що двоє вчених із Запоріжжя О.Ф. Бєлов і Георгій Шаповал (історик), ще у 2008 році видали книгою своє дослідження, яке має назву : "Український Тризуб: історія дослідження та історичний реконструкт", всього 264 сторінки. книга є в інтернеті...
Я переглянув цю книгу і повністю згідний із висновками і гіпотезею авторів запоріжських в тому, що наш Тризуб - це є частина якоря-хреста святого Климента Римського.
Не віриться, що А. Гречило не чув, чи не читав цієї книги, але якщо це так - то це гірше для нього.
Подібна ситуація складається і навколо походження слова Україна - НАН України здається не береться вирішувати і цієї проблеми ...
Що одна людина придумала - то інша людина це може розгадати !!!
Пам,ятаю, як до 2014 року академічні історики років з 10 не могли вирішити, дати оцінки - ОУН-УПА , за що і проти кого вона воювала.
Все це дуже подібне на тихий саботаж...
Андрій Гречило є доктором історичних наук, голова Українського геральдичного товариства, а ще він є співавтором Державного Герба України. Ось його слова про походження тризуба:
" - Є різні версії, що міг означати тризуб у період Київської Русі. На жаль, офіційного тлумачення цього ми ніколи не матимемо. А версії нехай залишаються на рівні версій".
Круто, але це попахує ненауковим догматизмом !!
Рискаю по інтернету, зокрема вікіпедії і тут виявляються цікаві факти:
що НАН України проявляє велику пасивність у цьому питанні. За всі роки незалежності України не було проведено ні однієї конференції, щодо походження Тризубу !?
що двоє вчених із Запоріжжя О.Ф. Бєлов і Георгій Шаповал (історик), ще у 2008 році видали книгою своє дослідження, яке має назву : "Український Тризуб: історія дослідження та історичний реконструкт", всього 264 сторінки. книга є в інтернеті...
Я переглянув цю книгу і повністю згідний із висновками і гіпотезею авторів запоріжських в тому, що наш Тризуб - це є частина якоря-хреста святого Климента Римського.
Не віриться, що А. Гречило не чув, чи не читав цієї книги, але якщо це так - то це гірше для нього.
Подібна ситуація складається і навколо походження слова Україна - НАН України здається не береться вирішувати і цієї проблеми ...
Що одна людина придумала - то інша людина це може розгадати !!!
Пам,ятаю, як до 2014 року академічні історики років з 10 не могли вирішити, дати оцінки - ОУН-УПА , за що і проти кого вона воювала.
Все це дуже подібне на тихий саботаж...
неділя, 28 жовтня 2018 р.
Розкуркулення: станція Бандурка.
" Проїхавши станцію Підгородню, нас повезли далі, в напрямку до малої степової станції Бандурка, що лежить за кілометрів шістнадцять від Первомайська...
Станція була обгороджена колючим дротом. Нас перебрала нова охорона і завела за дроти. Там уже стояв довгий ешалон з 15-тонних товарових вагонів. Ешалон охороняло російське ГПУ з північного краю. Не довірив окупант совєтсько-українському ГПУ, прислав своє!" - Кузьма Каздоба "Заметений шлях" Львів, Ліга-Прес, 2014, С. 11-12.
Нині Бандурка це невелике село Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.
Йшов тоді 1930 рік і очевидно, що таких станції подібних до тієї в Україні було напевно кілька десятків... На таких станціях у вагони грузили цілими сім,ями і вивезли на російську Північ 850 тисяч чоловік з України.
Скільки тисяч тоді в ці роки загинуло українців - українська наука ще не береться рахувати.
Після Другої світової війни коли розроблялось міжнародне право про геноцид, тодішній Радянський Союз домігся щоби Розкуркулення і нищення Білих офіцерів не були віднесенні до актів геноциду. Адже ці акти мають всі ознаки геноциду !
Світ змінюється, давно вже немає Радянського Союзу, але злочини, які тоді чинилися й досі є маловідомими. Незнання правдивої історії Радянського Союзу стало своєрідним фундаментом для творіння ворожого до всього нормального Світу - "Русского міра", некрофільської ностальгії за "ефективним менеджером" - Сталіним.
В передмові " Від автора" Кузьма Каздоба писав (С.5) :
" Я як свідок згаданого періоду, в цій книзі занотував все мною бачене та пережите в засланні на Архангельщині. Мною згадані місцевості і особи, що перебували зі мною на засланні є правдиві. Уважаю за потрібне, перепросити живих друзів по невільничій долі, що без їхнього дозволу згадую їхні імена. Роблю це тому, щоб спогадам надати документального значення."
Тому нині спогади Кузьми Каздоби "Заметений шлях" мають бути виданні Інститутом Національної пам,яті та НАН України, як історичне джерело з Історії України: наукові коментарі, карти різного масштабу, про ті місця які згадуються у Спогадах, знакові фотографії, будинків, церков, станцій, міст, містечок, сіл, в кінці книги мають бути різні показчики.
В цей трагічний час для України церкви на півночі Росії були перетворенні на тюрми, у яких стояли багатоповерхові нари, навіть 10-поверхові.
Місцеве населення виловлювало втікачів і отримувало за це винагороду: чай, цукор та тютюн (С.145). Земля-тюрма ! А тодішні комсомольці ходили з револьверами і були найпершими помічниками ГПУ.
Ув,язнених тоді називали по-гібридному : спецпереселенці, які мали право жити у спецпосьолках...(С.174).
Вже тоді нищили кладовища спецпереселенців, замітала сліди тодішня влада (С.258).
Книга Кузьми Каздоби має бути у кожній українській бібліотеці. До неї має бути написане розлоге резюме, яке має бути перекладене тут на головні світові мови !
Без Розкуркулення - Голодомор 1933 року міг і не відбутися, тоді могла повстати вся Україна під керівництвом заможних, ініціативних хліборобів своєї країни....
Сталін і радянська влада знищила "куркулів як клас" і що з цього вийшло ??
Ще при живому Сталіні (1950р.) Радянський Союз почав закупляти зерно на Заході.
США у 1963 році продала 12 млн. тонн зерна СРСР. А у 1964 році кожна третя буханка радянського хліба випікалася із імпортованого зерна.
У 1989 році Радянський Союз закупив 37 млн. тонн зерна і розплачувався за нього тоннами справжнього золота, з меншуючи таким чином золотий запас...
Половина зерна цього була з США, а ми ще збиралися воювати з цією країною...
Станція була обгороджена колючим дротом. Нас перебрала нова охорона і завела за дроти. Там уже стояв довгий ешалон з 15-тонних товарових вагонів. Ешалон охороняло російське ГПУ з північного краю. Не довірив окупант совєтсько-українському ГПУ, прислав своє!" - Кузьма Каздоба "Заметений шлях" Львів, Ліга-Прес, 2014, С. 11-12.
Нині Бандурка це невелике село Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.
Йшов тоді 1930 рік і очевидно, що таких станції подібних до тієї в Україні було напевно кілька десятків... На таких станціях у вагони грузили цілими сім,ями і вивезли на російську Північ 850 тисяч чоловік з України.
Скільки тисяч тоді в ці роки загинуло українців - українська наука ще не береться рахувати.
Після Другої світової війни коли розроблялось міжнародне право про геноцид, тодішній Радянський Союз домігся щоби Розкуркулення і нищення Білих офіцерів не були віднесенні до актів геноциду. Адже ці акти мають всі ознаки геноциду !
Світ змінюється, давно вже немає Радянського Союзу, але злочини, які тоді чинилися й досі є маловідомими. Незнання правдивої історії Радянського Союзу стало своєрідним фундаментом для творіння ворожого до всього нормального Світу - "Русского міра", некрофільської ностальгії за "ефективним менеджером" - Сталіним.
В передмові " Від автора" Кузьма Каздоба писав (С.5) :
" Я як свідок згаданого періоду, в цій книзі занотував все мною бачене та пережите в засланні на Архангельщині. Мною згадані місцевості і особи, що перебували зі мною на засланні є правдиві. Уважаю за потрібне, перепросити живих друзів по невільничій долі, що без їхнього дозволу згадую їхні імена. Роблю це тому, щоб спогадам надати документального значення."
Тому нині спогади Кузьми Каздоби "Заметений шлях" мають бути виданні Інститутом Національної пам,яті та НАН України, як історичне джерело з Історії України: наукові коментарі, карти різного масштабу, про ті місця які згадуються у Спогадах, знакові фотографії, будинків, церков, станцій, міст, містечок, сіл, в кінці книги мають бути різні показчики.
В цей трагічний час для України церкви на півночі Росії були перетворенні на тюрми, у яких стояли багатоповерхові нари, навіть 10-поверхові.
Місцеве населення виловлювало втікачів і отримувало за це винагороду: чай, цукор та тютюн (С.145). Земля-тюрма ! А тодішні комсомольці ходили з револьверами і були найпершими помічниками ГПУ.
Ув,язнених тоді називали по-гібридному : спецпереселенці, які мали право жити у спецпосьолках...(С.174).
Вже тоді нищили кладовища спецпереселенців, замітала сліди тодішня влада (С.258).
Книга Кузьми Каздоби має бути у кожній українській бібліотеці. До неї має бути написане розлоге резюме, яке має бути перекладене тут на головні світові мови !
Без Розкуркулення - Голодомор 1933 року міг і не відбутися, тоді могла повстати вся Україна під керівництвом заможних, ініціативних хліборобів своєї країни....
Сталін і радянська влада знищила "куркулів як клас" і що з цього вийшло ??
Ще при живому Сталіні (1950р.) Радянський Союз почав закупляти зерно на Заході.
США у 1963 році продала 12 млн. тонн зерна СРСР. А у 1964 році кожна третя буханка радянського хліба випікалася із імпортованого зерна.
У 1989 році Радянський Союз закупив 37 млн. тонн зерна і розплачувався за нього тоннами справжнього золота, з меншуючи таким чином золотий запас...
Половина зерна цього була з США, а ми ще збиралися воювати з цією країною...
середа, 17 жовтня 2018 р.
Прадавній Бужеськ (Буськ).
Після написання книги Тарас Дишкант "Буська мідна пластина: пори року" Львів, Сполом, 32 сторінки, а також статтей у цьому блозі: "буський король Бож" за 25 червня 2018 р.. і останньої статті "Гончарівська бронзоливарна майстерня ранньоскіфського часу та історія Буська" за 3 вересня 2018 р. прийшла думка, що місто Буськ (давній Бужеськ) існував, як центр місцевої влади ще у Скіфські часи, тобто у 7-3 ст. до н.е. !
З цього випливає, що в часи короля Божа - Бужеськ також був владним центром !
А знаходження унікальної мідної пластини в самому центрі Буська (біля церкви св. Миколая) говорить про те, що Буськ був владним центром і тоді, в мідно-бронзову епоху, а це 4000-2500 рр. до н.е. - "Словник-довідник з археології" Київ 1996, с. 164. І ця платина тут є зовсім не випадковою !!!
Природні умови посприяли на місці нинішнього міста Буська створенню тут серйозного укріплення.
Високі береги і широка до певної міри заплави таких річок, як Західний Буг і Полтва, все це посилювало оборону Буська. Крім того річечка Солотвина ділила західно-бузьку частину ще на дві частини. Щоби взяти в облогу давній Бужеськ потрібно було виставити військо не тільки з головного південного боку (Німецький бік - передмісття Буська), але послати ще три загони війська, які би блокували б нинішні три передмісття Буська: Ліпибоки, Довга і Коротка сторони, Підзамче .
Ці ворожі загони могли в будь який час атаковані обложеними бужчанами чи підходом своїх військ і допомоги вони б недочекались.
В разі великої небезпеки бужчани (влада) таким чином могли б покинути обложене місто, а потім повернутись.
У давні часи брати в облогу Бужеськ було дуже складною справою, а отримати тут перемогу - взагалі неможливо !
Останнім сплеском владного великого центру Бужська було утворення на недовгий час тут руського удільного князівства з столицею у Бужську ...
Яка його була територія, які землі воно займало - дослідників й сьогодні по цій темі немає !!!
З цього випливає, що в часи короля Божа - Бужеськ також був владним центром !
А знаходження унікальної мідної пластини в самому центрі Буська (біля церкви св. Миколая) говорить про те, що Буськ був владним центром і тоді, в мідно-бронзову епоху, а це 4000-2500 рр. до н.е. - "Словник-довідник з археології" Київ 1996, с. 164. І ця платина тут є зовсім не випадковою !!!
Природні умови посприяли на місці нинішнього міста Буська створенню тут серйозного укріплення.
Високі береги і широка до певної міри заплави таких річок, як Західний Буг і Полтва, все це посилювало оборону Буська. Крім того річечка Солотвина ділила західно-бузьку частину ще на дві частини. Щоби взяти в облогу давній Бужеськ потрібно було виставити військо не тільки з головного південного боку (Німецький бік - передмісття Буська), але послати ще три загони війська, які би блокували б нинішні три передмісття Буська: Ліпибоки, Довга і Коротка сторони, Підзамче .
Ці ворожі загони могли в будь який час атаковані обложеними бужчанами чи підходом своїх військ і допомоги вони б недочекались.
В разі великої небезпеки бужчани (влада) таким чином могли б покинути обложене місто, а потім повернутись.
У давні часи брати в облогу Бужеськ було дуже складною справою, а отримати тут перемогу - взагалі неможливо !
Останнім сплеском владного великого центру Бужська було утворення на недовгий час тут руського удільного князівства з столицею у Бужську ...
Яка його була територія, які землі воно займало - дослідників й сьогодні по цій темі немає !!!
понеділок, 15 жовтня 2018 р.
Кюстенділ.
1. За вікіпедією місто Кюстенділ знаходиться на заході Болгарії. У цьому місті є 40 джерел з термальною водою з температурою води - плюс 76 градусів за Цельсієм !
В часи Римської імперії тут було курортне місто Пауталія , де лікувались воїни імперії. Крім терми тут був збудований ще храм Асклепія.
2. За вікіпедією Геродота, яка ще має назву "Історії " Дарій Перший коли йшов на Скіфію попав у подібне місце у Фракії - книга 4: 89, 90, 91, 92 - пише про річку Теар, яка починається із 38 джерел холодної і горячої води...
3. Але дослідники до сьогодні не знайшли ріки Теар, ні тих 38 джерел !??
Очевидно, що тут Геродот свідомо перекрутив факти - Дарій Перший з військом таки був в нинішньому Кюстенділі. Але афінській верхівці і самому Геродоту не було приємно писати про цей факт, очевидно, що у Кюстенділі за дозволом Дарія підлеглі греки збудували храм присвячений цій "персько-грецькій дружбі" !?
У Національному музеї Ромунії зберігається плита на якій написано: "Дарій, великий цар, цар царів, цар країн, син Гістаспа, Ахеменіда збудував цей палац." - Е. В. Черненко "Скифо-персидская война" Киев, Наукова думка, 1984, С.59 .
Вірогідно Дарій розраховував, що коли він розгромить Скіфію і повернеться у свій палац в Кюстенділі зимувати, а на другий рік покінчи з Елладою, з цією що ще залишилась вільною.
Але Дарію довелося втікати з Скіфії, з Європи ще цього (519 р.до н.е.) року, а його європейський палац розгромило скіфське племя - агатірсів, яке проживало на теритррії нинішньої Ромунії. В якості трофею з Дарієвого палацу його напис і попав у Агатірсію !..
Геологічні процеси , зокрема термальних вод, є довготривалими і кілька тисяч історичних років це для них ніщо....
Залишки фундаментів, та інші палацвві речі з Європейського палацу Дарія Першого потрібно шукати у Кюстенділі, у Болгарії...
В часи Римської імперії тут було курортне місто Пауталія , де лікувались воїни імперії. Крім терми тут був збудований ще храм Асклепія.
2. За вікіпедією Геродота, яка ще має назву "Історії " Дарій Перший коли йшов на Скіфію попав у подібне місце у Фракії - книга 4: 89, 90, 91, 92 - пише про річку Теар, яка починається із 38 джерел холодної і горячої води...
3. Але дослідники до сьогодні не знайшли ріки Теар, ні тих 38 джерел !??
Очевидно, що тут Геродот свідомо перекрутив факти - Дарій Перший з військом таки був в нинішньому Кюстенділі. Але афінській верхівці і самому Геродоту не було приємно писати про цей факт, очевидно, що у Кюстенділі за дозволом Дарія підлеглі греки збудували храм присвячений цій "персько-грецькій дружбі" !?
У Національному музеї Ромунії зберігається плита на якій написано: "Дарій, великий цар, цар царів, цар країн, син Гістаспа, Ахеменіда збудував цей палац." - Е. В. Черненко "Скифо-персидская война" Киев, Наукова думка, 1984, С.59 .
Вірогідно Дарій розраховував, що коли він розгромить Скіфію і повернеться у свій палац в Кюстенділі зимувати, а на другий рік покінчи з Елладою, з цією що ще залишилась вільною.
Але Дарію довелося втікати з Скіфії, з Європи ще цього (519 р.до н.е.) року, а його європейський палац розгромило скіфське племя - агатірсів, яке проживало на теритррії нинішньої Ромунії. В якості трофею з Дарієвого палацу його напис і попав у Агатірсію !..
Геологічні процеси , зокрема термальних вод, є довготривалими і кілька тисяч історичних років це для них ніщо....
Залишки фундаментів, та інші палацвві речі з Європейського палацу Дарія Першого потрібно шукати у Кюстенділі, у Болгарії...
Підписатися на:
Дописи (Atom)