Так сказав тодішній міністр оборони України Ігор Тенюх 28 лютого 2014 року, коли вирішувалось питання, що робити з Росією, яка почала відторгнення Криму від України. Ще той міністр сказав, що армія "Системно знищувалась Януковичем та його оточенням" ?? Ще міністр оборони, тоді сказав, що є "біля 5 тисяч чоловік", які можуть виступити на захист України !?
Якщо мені не зраджує пам*ять тоді армія України нараховувала більше 100 тисяч чоловік !?.
Трошки історії: Чимало українських діячів 1917-1918 років виступала проти утворення української армії, хоча тоді на фронтах Першої світової війни воювало кілька мільйонів українців, із яких можна було створити на той час потужну армію, яка би відстояла незалежність України...
Натомість сьогодні пам*ятаємо і відзначаємо "Бій під Крутами" !!? Правдивих висновків з цих історично-трагічних подій 1917-1920 років у нас досі немає ...
Польська армія Геллєра, яка була навчена і озброєнна Західною Європою та московські більшовицькі орди - задавили, залили великою кров*ю усі спроби побудови українцями незалежної України ...
Чомусь багато людей любить дивуватись вислову: "Що історія любить повторюватись!" ? Але, що тут дивного - за сотні років, за тисячі років людське суспільство кардинально не змінилось - і сьогодні правда є правдою, зло є злом !!! Невивчені уроки Минулого повертаються ще з гіршими наслідками.
Після розвалу Радянського Союзу (1991 р.) чув, що в Україні тоді перебувало мільйонне угрупування різних військ !? Як бачимо непройшло і 23 років, як все зійшло на пси ...
Після завершення теперішньої війни із Росією треба буде провести прискіпливе дослідження причин розвалу нинішньої до 2014 р. української армії ?? Не міг таку велетенську роботу по знищенню України робити один Янукович із своїм оточенням ?..
Чому нинішні пенсіонери із великими зірками на погонах мають отримувати незаслужену велику пенсію, адже за розвал збройних сил ордени не дають у нормальних країнах !?До них долучити також депутатів Верховної Ради того ж скликання.
Пам*ятаю, як мій племінник прийшов із української армії... і приніс з собою свою таку невелику книжечку, яка поміщається у нагрудну кишеню військової форми, у якій були записані усі його права і обов*язки згідно законів України ! Де ті подібні книжечки полковницькі і генеральські і їх відповідальність ???
Усі хто служив хоч у якійсь армії, знає, що заходячи на якийсь склад, чи просто у каптьорку-кімнату - там при дверях завжди висів список, що у тій кімнаті, складі зберегіється і яка кількість ... Список внизу був із печаткою і підписом командира, якому це все було доручено по-службі.
Крім того у самій армії були свої провіряючі і контролюючі органи, які мініум раз на рік всі ці списки провіряли на достовірність !..
Пригадую, як в часи Януковича по радіо чув (?) , що командування західною частиною військ України, що було тоді у Львові переноситься у Рівне (?). Мене це дуже здивувало, адже Львів у кілька разів більший за інші обласні центри Західної України і що мобілізаційний ресурс тут недопорівняння !??
Але комусь же прийшла така "розумна" ідея, а ще напевно із письмовими документами-обгрунтованнями причин переносу !?
неділя, 28 лютого 2016 р.
середа, 24 лютого 2016 р.
Ліс через тридцять років.
Серед акацій
Чекав тебе
німів при кожнім шелесті
Осипаються знову пелюстки
Білих квітів.
Рубоко Шо
10 ст. Японія
.
Звичайно, тридцять років - то не багато, коли живеш триста, а то й більше. Але стільки прожити у лісі ...
У лісі - де роса на високій траві не тільки гарно блистить, але чудово холодить ноги. Де під тонкими і стрункими соснами немає зовсім землі, де навіть у світлий - світлий день стоїть неприємний присмерк - жити ?!...
Де болото вражає не своїми розмірами, а виглядом - ніхто не наважується його ні подолати, ні обійти.
На галявині, де розходяться-сходяться кілька лісових доріг, де царство деревини ось-ось здається закінчиться - живе звичайнісінький собі Блуд. Роздоріжжя - його власний дім .
В ночі, хтось-таки бродить в чорному, то в білому поміж стовбурами дерев, щось хукає крилами над головою ... Щоби виразно уявити решту голосів - потрібна затерпла спина і корінці волосинок мають буравити череп.
Ось в цьому звичайному лісі моя мила, моя дорога Дріадо - років через тридцять - Ти пообіцяла з*явитись мені ...
Це менше, як двадцять дев*ять холодних зим, це більше, як десять тисяч днів.
Там де вечір сміється з ранку, де ранок втікає від дня у хащі.
Де смерть рівна чиємусь народженню, де народження - не є чиєюсь смерттю.
Де від жорсткої кори часу грубіють руки, серця і навіть говорять, що душі ?
Отут, стільки, прожити ? У кого добиватись помочі ? Чию ж то вислухать пораду ?
14-15-16 серпня 1991 р.
Чекав тебе
німів при кожнім шелесті
Осипаються знову пелюстки
Білих квітів.
Рубоко Шо
10 ст. Японія
.
Звичайно, тридцять років - то не багато, коли живеш триста, а то й більше. Але стільки прожити у лісі ...
У лісі - де роса на високій траві не тільки гарно блистить, але чудово холодить ноги. Де під тонкими і стрункими соснами немає зовсім землі, де навіть у світлий - світлий день стоїть неприємний присмерк - жити ?!...
Де болото вражає не своїми розмірами, а виглядом - ніхто не наважується його ні подолати, ні обійти.
На галявині, де розходяться-сходяться кілька лісових доріг, де царство деревини ось-ось здається закінчиться - живе звичайнісінький собі Блуд. Роздоріжжя - його власний дім .
В ночі, хтось-таки бродить в чорному, то в білому поміж стовбурами дерев, щось хукає крилами над головою ... Щоби виразно уявити решту голосів - потрібна затерпла спина і корінці волосинок мають буравити череп.
Ось в цьому звичайному лісі моя мила, моя дорога Дріадо - років через тридцять - Ти пообіцяла з*явитись мені ...
Це менше, як двадцять дев*ять холодних зим, це більше, як десять тисяч днів.
Там де вечір сміється з ранку, де ранок втікає від дня у хащі.
Де смерть рівна чиємусь народженню, де народження - не є чиєюсь смерттю.
Де від жорсткої кори часу грубіють руки, серця і навіть говорять, що душі ?
Отут, стільки, прожити ? У кого добиватись помочі ? Чию ж то вислухать пораду ?
14-15-16 серпня 1991 р.
понеділок, 22 лютого 2016 р.
Святослав: останній вікінг чи перший запорожець !?
Вчора одна дівчина в одній мережі виставила малюнок одного московита, як виглядав великий київський князь Святослав. На малюнку в повний ріст стоїть чоловік, тримає два двохметрові весла, підперезаний невеликим мечем, взутий у щось подібне на лапті, а на голові у нього козацький оселедець, ще вуса, одяг подібний на селянський позаминулого століття. Тобто повна профанація образу нашого князя !? З опису цього князя мені на пам*ять приходить, що у Святослава мають бути сині очі і сережка (кульчик) у вусі, але нічого подібного на малюнку не видно, зовсім .
Переглядаю свої книги і тут вилізає цікавий факт ! Але все по-порядку.
Повний словесний опис князя Святослава знаходжу у перекладача "Літопису Руського" Київ 1989, С. 41 Леоніда Махновця, який він помістив у коментарях до Літопису:
"2. Грецький історик Лев Діакон, який сам бачив руського князя Святослава, залишив опис зовнішності цього руського князя: " На вигляд він був таким: середній на зріст, ні надто високий, ні надто малий, з густими бровами, з голубими очима, з рівним носом, з голеною головою і з густим довгим волоссям, що висіло на верхній губі. Голова в нього була зовсім гола, і лише на одному її боці висіло пасмо волосся, що означало знатність роду: шия товста, плечі широкі і весь стан досить стрункий. Він виглядав похмурим і суворим. В одному вусі висіла в нього золота сережка , прикрашена двома перлами з рубіном, вставленим між ними. Одіж на ньому була біла, яка нічим, окрім чистоти, не відрізнялась від одягу інших".
Михайло Грушевський у своїй "Історії України-Руси" т. 1, С. 307 також подає опис Святослава, але опис золотої сережки не подає ?? Крім того в "Показчику імен і річей" до Святослава - сторінки 307 невказано !? Але описуючи життя Святослава СС. 458-477, напочатку опису М. Грушевський пише таке: "Се чистий запорожець на київськім столі"!
А в "Іменнику болгарських ханів" пишеться таке: "Ці (перші) п*ять князів, правили у князівстві по той бік Дунаю 515 років з обстриженими (поголеними) головами". - "Хрестоматія з історії західних та південних слов*ян" Київ 2011, С. 44 .
Під керіництвом П.П. Толочка у 1995 році у двох книгах був написаний підручник для студентів : "Давня історія України" Київ 1995, С. 105 тут пишуть таке про Святослава:
"Візантієць Лев Діакон залишив словесний портрет князя. Він був середній на зріст, кирпатий, вусатий, мав кошлаті брови і світло-сині очі. На голеній голові залишилось тільки пасмо волосся, а у вусі блищала золота сережка" ??
В кінці згадуваної книги толочківці ще подають "Коротке зведення писемних джерел про слов*ян" СС. 198-205, але там не знайшлося місця унікальному письмовому портрету князя Святослава ???
Відповідь на таке непросте питання я знайшов у іншій книзі , авторства Толочків П.П. і О.П. (батько і син) - "Київська Русь" 1998, С. 94: "Ця знаменита сцена містить єдиний відомий словесний портрет Святослава, щодо автентичності якого, втім існують сумніви". Отак, шановні любителі української Історії !? Але Толочки не пишуть: хто і чому сумнівається в описі Святослава, очевидно, що ті "сумніви", якщо вони і є, то на них стидно посилатись серйозним науковцям ...
Та на тій же сторінці (С.94) вони в коментарі подають цей унікальний опис князя Святослава і в цілому його називають "Останній вікінг" - СС. 87-96 . Ось і все !!! Толочки ховають такі цікаві кінці у воду холодного Балтійського моря !
Хоча за найпростішими правилами і законами науки вони мали б подати усі переконливі версії щодо правдивості описаного портрета князя Святослава у своїй книзі, адже це далеко не перша книга на дану тему ...
Тому, шановні читачі, Ви тепер знаєте, чому Ви так погано знаєте грандіозну і незвичайну нашу Історію !:))
Переглядаю свої книги і тут вилізає цікавий факт ! Але все по-порядку.
Повний словесний опис князя Святослава знаходжу у перекладача "Літопису Руського" Київ 1989, С. 41 Леоніда Махновця, який він помістив у коментарях до Літопису:
"2. Грецький історик Лев Діакон, який сам бачив руського князя Святослава, залишив опис зовнішності цього руського князя: " На вигляд він був таким: середній на зріст, ні надто високий, ні надто малий, з густими бровами, з голубими очима, з рівним носом, з голеною головою і з густим довгим волоссям, що висіло на верхній губі. Голова в нього була зовсім гола, і лише на одному її боці висіло пасмо волосся, що означало знатність роду: шия товста, плечі широкі і весь стан досить стрункий. Він виглядав похмурим і суворим. В одному вусі висіла в нього золота сережка , прикрашена двома перлами з рубіном, вставленим між ними. Одіж на ньому була біла, яка нічим, окрім чистоти, не відрізнялась від одягу інших".
Михайло Грушевський у своїй "Історії України-Руси" т. 1, С. 307 також подає опис Святослава, але опис золотої сережки не подає ?? Крім того в "Показчику імен і річей" до Святослава - сторінки 307 невказано !? Але описуючи життя Святослава СС. 458-477, напочатку опису М. Грушевський пише таке: "Се чистий запорожець на київськім столі"!
А в "Іменнику болгарських ханів" пишеться таке: "Ці (перші) п*ять князів, правили у князівстві по той бік Дунаю 515 років з обстриженими (поголеними) головами". - "Хрестоматія з історії західних та південних слов*ян" Київ 2011, С. 44 .
Під керіництвом П.П. Толочка у 1995 році у двох книгах був написаний підручник для студентів : "Давня історія України" Київ 1995, С. 105 тут пишуть таке про Святослава:
"Візантієць Лев Діакон залишив словесний портрет князя. Він був середній на зріст, кирпатий, вусатий, мав кошлаті брови і світло-сині очі. На голеній голові залишилось тільки пасмо волосся, а у вусі блищала золота сережка" ??
В кінці згадуваної книги толочківці ще подають "Коротке зведення писемних джерел про слов*ян" СС. 198-205, але там не знайшлося місця унікальному письмовому портрету князя Святослава ???
Відповідь на таке непросте питання я знайшов у іншій книзі , авторства Толочків П.П. і О.П. (батько і син) - "Київська Русь" 1998, С. 94: "Ця знаменита сцена містить єдиний відомий словесний портрет Святослава, щодо автентичності якого, втім існують сумніви". Отак, шановні любителі української Історії !? Але Толочки не пишуть: хто і чому сумнівається в описі Святослава, очевидно, що ті "сумніви", якщо вони і є, то на них стидно посилатись серйозним науковцям ...
Та на тій же сторінці (С.94) вони в коментарі подають цей унікальний опис князя Святослава і в цілому його називають "Останній вікінг" - СС. 87-96 . Ось і все !!! Толочки ховають такі цікаві кінці у воду холодного Балтійського моря !
Хоча за найпростішими правилами і законами науки вони мали б подати усі переконливі версії щодо правдивості описаного портрета князя Святослава у своїй книзі, адже це далеко не перша книга на дану тему ...
Тому, шановні читачі, Ви тепер знаєте, чому Ви так погано знаєте грандіозну і незвичайну нашу Історію !:))
субота, 13 лютого 2016 р.
Як виглядає український Бог !?
Кубинська зустріч породила документ у якому всує згадується моя Україна. От сьогодні зранку мені й подумалося, а яким має бути, виглядати наш Бог, наш Всевишній ?? Адже чужі боги, освячують "гради", а раніше нищили, підривали наші храми, як на Заході, так і в Центрі і на Сході України !!! І ніхто з них не покаявся , і не кається, хоча по-правді фарисейське їхнє каяття нам ні дочого ...
Світ мов міфічний, велетенський змій в черговий раз уже виріс із своєї шкіри і хоче її скинути, щоби блиснути новою - це називається - криза , із грецької - вихід, закінчення. Життя - це боротьба, нового із старим !
Коли Володимир Великий хрестив Русь Київську - тодішня Церква християнська не була поділена на Східну і Західну !
Коли встановлювали, канонізували правила християнського життя в Нікеї на Першому Вселенському Соборі 325 року наші землі представляв "готський" єпископ Теофіль.
Коли Климент Римський був засланий в каменоломні Кримські - тут він записав частину Біблії ! Наш сьогоднішній Герб - це є якраз "якір св. Климента", який був у пізньоантичному світі християнським символом - Надії !
Коли апостол Андрій піднявся Дніпром до великого міста-столиці: Києва-Кізовії-Бодіна, яка тоді протистояла першому Риму - "...на сих горах возсіяє благодать Божа..." - так сказав апостол Андрій !..
Володимир Великий прийняв свою християнську віру, але не сліпу копію, досить прочитати в "Літописі Руському" С. 64 - "Син подібносущий" - це "напіваріанська єресь" !?
Кожен народ, який мав чи добивася своєї держави - заодно творив і свою Незалежну Церкву, це аксіома !!!
Треба відновити-створити свою, окрему українську Церкву, у якій Всевишній буде вбраний у вишиту сорочку і стоятиме чи перебуватиме серед пшеничного золотого Поля, милуючись важенними колосками, а над Його головою синітиме чисте, чисте голубе Небо. В пшениці хай буде видно ледь-ледь то червоний мак, то синенького васильчика, то ще якусь зелень...
Напевно, Всевишній буде подібний на вашого старшого брата, якого вже нема, чи на вашого діда, якого ви ніколи так і не бачили...
.....Побудь, мій Боже, о тут, зі мною,
.....У цьому полі, у розпал бою ...
Світ мов міфічний, велетенський змій в черговий раз уже виріс із своєї шкіри і хоче її скинути, щоби блиснути новою - це називається - криза , із грецької - вихід, закінчення. Життя - це боротьба, нового із старим !
Коли Володимир Великий хрестив Русь Київську - тодішня Церква християнська не була поділена на Східну і Західну !
Коли встановлювали, канонізували правила християнського життя в Нікеї на Першому Вселенському Соборі 325 року наші землі представляв "готський" єпископ Теофіль.
Коли Климент Римський був засланий в каменоломні Кримські - тут він записав частину Біблії ! Наш сьогоднішній Герб - це є якраз "якір св. Климента", який був у пізньоантичному світі християнським символом - Надії !
Коли апостол Андрій піднявся Дніпром до великого міста-столиці: Києва-Кізовії-Бодіна, яка тоді протистояла першому Риму - "...на сих горах возсіяє благодать Божа..." - так сказав апостол Андрій !..
Володимир Великий прийняв свою християнську віру, але не сліпу копію, досить прочитати в "Літописі Руському" С. 64 - "Син подібносущий" - це "напіваріанська єресь" !?
Кожен народ, який мав чи добивася своєї держави - заодно творив і свою Незалежну Церкву, це аксіома !!!
Треба відновити-створити свою, окрему українську Церкву, у якій Всевишній буде вбраний у вишиту сорочку і стоятиме чи перебуватиме серед пшеничного золотого Поля, милуючись важенними колосками, а над Його головою синітиме чисте, чисте голубе Небо. В пшениці хай буде видно ледь-ледь то червоний мак, то синенького васильчика, то ще якусь зелень...
Напевно, Всевишній буде подібний на вашого старшого брата, якого вже нема, чи на вашого діда, якого ви ніколи так і не бачили...
.....Побудь, мій Боже, о тут, зі мною,
.....У цьому полі, у розпал бою ...
понеділок, 8 лютого 2016 р.
Буська сукновальня.
Про сукновальну майстерню у Буську згадується з 1540 року і у 1578 році при переписі (люстрації) згадується один майстер - валяльник шерсті. - М. Зозуля "Історія Буська ..." Буськ 2011, С. 49 і С. 69 .
За технологією виробництва сукна і повсті потрібно багато чистої, проточної води і її рівневий перепад висот , тобто потрібен шлюз іще водяне колесо.
За Кадастровою картою Буська 1845 року найбільш вірогідно, що сукновальня зображена на Середньому місті біля самого мосту-шлюзу, що з*єднював із Старим містом на прокопаній протоці Західного Бугу.
На сьогоднішній день ця частина засипана і знаходиться на майдані Незалежності, а сама майстерня і міст -шлюз знаходилися зліва від сьогоднішнього пам*ятника Незалежності (Св. Покрова), коли дорога починає підйом до площі Ринок.
На карті 1845 року біля мосту-шлюзу зображено ще "загорожу" із намальованими в ній 5 кружочками і будинок біля самої загорожі.
П*ять кружочків - це очевидно 5 боднєй, які мали конусовидну форму, висотою до 2 метрів, діаметр нижньої частини - 0,8 м., а верхній від 1,2 до 2 метрів. В бодню (валило) закладалось сировинне сукно і зверху пускалась вода, яка циркулювала по всьому просторі бодні і в нижній частині витікала з неї. Вода розробляла сукно і робила його ворсистим.
Але спочатку овеча шерсть попадала у водяні ступи, де за допомогою теплої води, лугу і молотів-ступарів проходила обробку. Молоти в рух приводило водяне колесо - Ю.Г. Гошко "Промисли й торгівля в Українських Карпатах" Київ 1991, С. 135.
Овеча вовна йшла на виготлення сукна, повсті, далі робили шапки, ткали, плели пояси, ще ткали ліжники, килимки, налавники, коци... - "Українська минувшина" Київ 1994, С. 64.
Друга назва сукновальні - "фолюш".
"Найбільш цінувалось сукно з вовни однорічних овець, це була м*яка, лискуча вовна глибокого чорного кольору" - Гошко С.134 .
За технологією виробництва сукна і повсті потрібно багато чистої, проточної води і її рівневий перепад висот , тобто потрібен шлюз іще водяне колесо.
За Кадастровою картою Буська 1845 року найбільш вірогідно, що сукновальня зображена на Середньому місті біля самого мосту-шлюзу, що з*єднював із Старим містом на прокопаній протоці Західного Бугу.
На сьогоднішній день ця частина засипана і знаходиться на майдані Незалежності, а сама майстерня і міст -шлюз знаходилися зліва від сьогоднішнього пам*ятника Незалежності (Св. Покрова), коли дорога починає підйом до площі Ринок.
На карті 1845 року біля мосту-шлюзу зображено ще "загорожу" із намальованими в ній 5 кружочками і будинок біля самої загорожі.
П*ять кружочків - це очевидно 5 боднєй, які мали конусовидну форму, висотою до 2 метрів, діаметр нижньої частини - 0,8 м., а верхній від 1,2 до 2 метрів. В бодню (валило) закладалось сировинне сукно і зверху пускалась вода, яка циркулювала по всьому просторі бодні і в нижній частині витікала з неї. Вода розробляла сукно і робила його ворсистим.
Але спочатку овеча шерсть попадала у водяні ступи, де за допомогою теплої води, лугу і молотів-ступарів проходила обробку. Молоти в рух приводило водяне колесо - Ю.Г. Гошко "Промисли й торгівля в Українських Карпатах" Київ 1991, С. 135.
Овеча вовна йшла на виготлення сукна, повсті, далі робили шапки, ткали, плели пояси, ще ткали ліжники, килимки, налавники, коци... - "Українська минувшина" Київ 1994, С. 64.
Друга назва сукновальні - "фолюш".
"Найбільш цінувалось сукно з вовни однорічних овець, це була м*яка, лискуча вовна глибокого чорного кольору" - Гошко С.134 .
вівторок, 26 січня 2016 р.
"Дніпрові камени" .
Камени - давньоіталійські музи. Як пише упорядник В.В. Яременко у вступній статті до "Українська поезія першої половини 17 ст." Київ 1988, С. 14:
"Дніпрові камени" - це ренесансна за характером, гуманістична за ідейним спрямуванням староукраїнська поема, написана латинською мовою Іваном (Яном) Домбровським. Про автора твору якихось ширших документальних відомостей поки ще не маємо ...".
Поема присвячена Богуславу Радошовському- Бокші (роду Семиковичів) який став київським єпископом у 1618 році руських домініканів, а в наступному році , очевидно, поема була надрукована.
На полях поеми "Дніпрові камени" автор Іван Домбровський ще понаписував історичні коментарі, назвав праці істориків ! Ось призвіща істориків (С.16): Зонар, Луїтпрандус, Прокопій Кесарійський, Волантернус, Кромер, Сабеллі, Длугош, Стрийковський .
В поемі згадуються князі часів Київської Русі: Кий, Аскольд і Дір, Ольга, Володимир, Святослав, Ярополк, Володимир, Всеволод, Мономах, Данило та інші, далі князі Острозькі, географічна номенклатура і навіть Рифейські гори (нині Донецький кряж) !!!
Крім того Домбровський згадує такі народи, які раніше жили на наших землях: гетів, скіфів, сарматів. Пише, що Київ був заснований 430 року Києм !
Згадує, "Томиріс Кіру життя вкоротила" . Кір Великий творець Перської імперії, Томиріс - скіфська цариця... Але сьогоднішні наші дослідники майже не згадують цього імені у своїх працях !??
"Дніпрові камени" це є своєрідний паспорт, історичний документ (навіть на ті часи), що засвідчує давність руського (українського) народу в тодішній латиномовній, науковій Західній Європі !!!
Так, як у поемі згадується чимало руських князів, то про Бужськ (Буськ), як колишню княжу столицю у ці часи добре знали ! А звідси можна зробити висновок, що костел і монастир отців-домініканців (руських) Внебовзяття Пресвятої Діви Марії був заснований у 1608 році у Буську зовсім не випадково !
Польська верхівка, захопивши землі Галицько-Волинського князівства, хотіла, щоби той факт підтвердити щей у історичній науковій сфері .Руські домінікани виступили проти того !
У 1651 році Богдан Хмельницький зліквідував київських домініканів (руських)... Коротка історія руських домінікан очевидно, ще потребує вивчення нашими дослідниками цього непростого часу !..
У 1886 році офіційно розгорнула у Буську діяльність читальня "Просвіти", серед її активних членів-засновників зустрічаємо і Юліана Домбровського !? - І.Савчин " Буськ у вирі століть" Львів 1996, С. 74 . З родинного боку моєї матері також є Домбровські ??.
Можливо їх предок Іван Домбровський і написав "Дніпрові камени" !?
"Дніпрові камени" - це ренесансна за характером, гуманістична за ідейним спрямуванням староукраїнська поема, написана латинською мовою Іваном (Яном) Домбровським. Про автора твору якихось ширших документальних відомостей поки ще не маємо ...".
Поема присвячена Богуславу Радошовському- Бокші (роду Семиковичів) який став київським єпископом у 1618 році руських домініканів, а в наступному році , очевидно, поема була надрукована.
На полях поеми "Дніпрові камени" автор Іван Домбровський ще понаписував історичні коментарі, назвав праці істориків ! Ось призвіща істориків (С.16): Зонар, Луїтпрандус, Прокопій Кесарійський, Волантернус, Кромер, Сабеллі, Длугош, Стрийковський .
В поемі згадуються князі часів Київської Русі: Кий, Аскольд і Дір, Ольга, Володимир, Святослав, Ярополк, Володимир, Всеволод, Мономах, Данило та інші, далі князі Острозькі, географічна номенклатура і навіть Рифейські гори (нині Донецький кряж) !!!
Крім того Домбровський згадує такі народи, які раніше жили на наших землях: гетів, скіфів, сарматів. Пише, що Київ був заснований 430 року Києм !
Згадує, "Томиріс Кіру життя вкоротила" . Кір Великий творець Перської імперії, Томиріс - скіфська цариця... Але сьогоднішні наші дослідники майже не згадують цього імені у своїх працях !??
"Дніпрові камени" це є своєрідний паспорт, історичний документ (навіть на ті часи), що засвідчує давність руського (українського) народу в тодішній латиномовній, науковій Західній Європі !!!
Так, як у поемі згадується чимало руських князів, то про Бужськ (Буськ), як колишню княжу столицю у ці часи добре знали ! А звідси можна зробити висновок, що костел і монастир отців-домініканців (руських) Внебовзяття Пресвятої Діви Марії був заснований у 1608 році у Буську зовсім не випадково !
Польська верхівка, захопивши землі Галицько-Волинського князівства, хотіла, щоби той факт підтвердити щей у історичній науковій сфері .Руські домінікани виступили проти того !
У 1651 році Богдан Хмельницький зліквідував київських домініканів (руських)... Коротка історія руських домінікан очевидно, ще потребує вивчення нашими дослідниками цього непростого часу !..
У 1886 році офіційно розгорнула у Буську діяльність читальня "Просвіти", серед її активних членів-засновників зустрічаємо і Юліана Домбровського !? - І.Савчин " Буськ у вирі століть" Львів 1996, С. 74 . З родинного боку моєї матері також є Домбровські ??.
Можливо їх предок Іван Домбровський і написав "Дніпрові камени" !?
субота, 23 січня 2016 р.
Таємниці Буська: домініканці та фабрика.
Раніше згадуваний В. Войнаровський у своїй книзі С. 125 подає креслення і малюнки європейських чинбарень де обробляли шкіри. Чинбарні були видовжені в плані, бо там було багато чанів у яких вимочувалися шкіри. Ще цитата із книги І. Савчина С.60 із опису того, що залишилося після Фабрики: " Соснові чи дубові стелі (суфіти) в приміщені не білились. З тильного боку до цього будинку прилягала так звана "офіцина". Стелі не білились, тому що коли працювала чинбарня у приміщеннях була велика волога , а "офіцина" - так колись звався офіс !
Отож найбільш ймовірно, що господарська прибудова зліва від палацу була чинбарнею. Тут ще з опису згадується три муровані комини - тобто були печі, які обігрівали приміщення і напевно нагрівали різноманітні водні розчини для вичинки шкір...
Як пише В. Войнаровський С.34 найкраща шкіра виходить з худоби з осіннього забою, а для вичинки 100 кг шкір потрібно 500 кг дробленої дубової кори. Багато товарного лісу, зокрема дуба Західним Бугом сплавляли до міста Гданська у ті часи - тобто кори дубової було де взяти. А ще для вичинки шкір С.6 потрібні: гашене вапно, зола, деревне вугілля, дьоготь, кістковий мозок, жир, сало, клей кістяний з рогів, копит, лій. Потрібні і самі шкури, які звозили до Буська, очевидно з цілого регіону !?
Прешель був членом масонської ложі і мав добрі зв*язки з Віднем, а звітам отримував військові кредити для розвитку і існування Фабрики. Очевидно, що опис фабрики, що і як вона тоді працювала можна знайти в архівах Відня ?..
В майбутньому великому Краєзнавчому музеї Буська варто на макетах, кресленнях, копіях відтворити Фабрику шкір, описи технологій виготовлення різних шкір. Виставити тодішнє і теперішнє взуття військових та інші шкіряні військові вироби.
Вапно, очевидно привозили з Гологір, Вороняк , можливо навіть човнами ?..
Так, як Фабрика шкір не належала цілком Прешелю, то він на камінній брамі нічого не залишив, не написав !? Цілковито володіючи ще Буською папірнею, він ставив на папері свої водяні знаки (ініціали) - "FP BUCKS " (1784 р.) - О.Я. Мацюк "Папір та філіграні на українських землях..." Київ 1974, С. 84.
Можливо такі камінні брами, як у Буську в каменоломнях випускались серійно, іще можливо десь подібні є ?! Якщо так, то ми маємо у Буську кам*яну браму кінця 18 ст. і тогочасну будівлю чинбарні (Фабрики шкір), а це очевидно змінює характеристику цих пам*яток історії та архітектури, і на них потрібно після вивчення істориками чіпляти чавунні охоронні таблиці ...
Мечислава С. 32 пише, що буські домініканці належали до "руської провінції". Тобто це був руський (український) монаший орден !? "Руські домінікани " з*явились напочатку 17 ст. і утворили свої осередки у Львові, Перемишлі, Белзі, Мостиську, Самборі, Луцьку, Коломиї, Володимирі, Червонограді, Теребовлі, Грубешеві, Кам*янець-Подільську, Любліні, Смотричі, Києві та інших містах" - "Українська поезія 17 ст." Київ 1988, С. 18,19 ( із вступної статті Василя Яременка) !
Можливо тим і пояснюється "плутанина" із розміщенням домініканського монастиря у Буську ? Відомо, що велику увагу домініканці приділяли освіті.
Буські домініканці мали свою бібліотеку і напевно у Буську ще й тримали школу ??. При закритті монастиря частину бібліотеки було вивезено до Львова, до Академічної бібліотеки (Мечислава С. 38), а решта у Буську пропала у пожежах .
Можливо у львівських бібліотеках зберігся каталог чи книжки, які тоді з Буська попали до Львова ?? Для історії Буська і буських домінікан це буде цікаво !?
Львівська газета "Високий замок" за 21-27 січня 2016 року у статті "Туристичний рекорд на зимові свята" Марії Доротич С. 11 пише, що Львів цього разу відвідало 500 тисяч гостей, а минулого року їх було 350 тисяч. Гості були із всієї України, а ще з Польщі, Німеччини, Білорусі, Туреччини, Азейбарджану, Молдови, США, Канади, Італії ..
Кажуть, що по сучасній дорозі з Буська до Львова можна доїхати за 40 хв. часу. Цілком очевидно, що Львів свій туристичний потенціал буде тільки нарощувати і Буськ міг би запропонувати свої в першу чергу готельні послуги ...
А в палацовому комплексі графів Баденів можна було би організувати кілька музеїв: Паперу, Шкіри, Археологічний, Видатних і відомих людей Бузеччини, Філіал Національного Музею ім. А. Шептицького, що у Львові...
Сюди би могли приїздити на шкільних автобусах учні цілими класами, групи студентів, курсантів, які би цілий навчальний день присвятили би ознайомленню з цими музеями... можливо реформи Міністерства Освіти України до цього приведуть - такий ось своєрідний Навчально-музейний комплекс...
Отож найбільш ймовірно, що господарська прибудова зліва від палацу була чинбарнею. Тут ще з опису згадується три муровані комини - тобто були печі, які обігрівали приміщення і напевно нагрівали різноманітні водні розчини для вичинки шкір...
Як пише В. Войнаровський С.34 найкраща шкіра виходить з худоби з осіннього забою, а для вичинки 100 кг шкір потрібно 500 кг дробленої дубової кори. Багато товарного лісу, зокрема дуба Західним Бугом сплавляли до міста Гданська у ті часи - тобто кори дубової було де взяти. А ще для вичинки шкір С.6 потрібні: гашене вапно, зола, деревне вугілля, дьоготь, кістковий мозок, жир, сало, клей кістяний з рогів, копит, лій. Потрібні і самі шкури, які звозили до Буська, очевидно з цілого регіону !?
Прешель був членом масонської ложі і мав добрі зв*язки з Віднем, а звітам отримував військові кредити для розвитку і існування Фабрики. Очевидно, що опис фабрики, що і як вона тоді працювала можна знайти в архівах Відня ?..
В майбутньому великому Краєзнавчому музеї Буська варто на макетах, кресленнях, копіях відтворити Фабрику шкір, описи технологій виготовлення різних шкір. Виставити тодішнє і теперішнє взуття військових та інші шкіряні військові вироби.
Вапно, очевидно привозили з Гологір, Вороняк , можливо навіть човнами ?..
Так, як Фабрика шкір не належала цілком Прешелю, то він на камінній брамі нічого не залишив, не написав !? Цілковито володіючи ще Буською папірнею, він ставив на папері свої водяні знаки (ініціали) - "FP BUCKS " (1784 р.) - О.Я. Мацюк "Папір та філіграні на українських землях..." Київ 1974, С. 84.
Можливо такі камінні брами, як у Буську в каменоломнях випускались серійно, іще можливо десь подібні є ?! Якщо так, то ми маємо у Буську кам*яну браму кінця 18 ст. і тогочасну будівлю чинбарні (Фабрики шкір), а це очевидно змінює характеристику цих пам*яток історії та архітектури, і на них потрібно після вивчення істориками чіпляти чавунні охоронні таблиці ...
Мечислава С. 32 пише, що буські домініканці належали до "руської провінції". Тобто це був руський (український) монаший орден !? "Руські домінікани " з*явились напочатку 17 ст. і утворили свої осередки у Львові, Перемишлі, Белзі, Мостиську, Самборі, Луцьку, Коломиї, Володимирі, Червонограді, Теребовлі, Грубешеві, Кам*янець-Подільську, Любліні, Смотричі, Києві та інших містах" - "Українська поезія 17 ст." Київ 1988, С. 18,19 ( із вступної статті Василя Яременка) !
Можливо тим і пояснюється "плутанина" із розміщенням домініканського монастиря у Буську ? Відомо, що велику увагу домініканці приділяли освіті.
Буські домініканці мали свою бібліотеку і напевно у Буську ще й тримали школу ??. При закритті монастиря частину бібліотеки було вивезено до Львова, до Академічної бібліотеки (Мечислава С. 38), а решта у Буську пропала у пожежах .
Можливо у львівських бібліотеках зберігся каталог чи книжки, які тоді з Буська попали до Львова ?? Для історії Буська і буських домінікан це буде цікаво !?
Львівська газета "Високий замок" за 21-27 січня 2016 року у статті "Туристичний рекорд на зимові свята" Марії Доротич С. 11 пише, що Львів цього разу відвідало 500 тисяч гостей, а минулого року їх було 350 тисяч. Гості були із всієї України, а ще з Польщі, Німеччини, Білорусі, Туреччини, Азейбарджану, Молдови, США, Канади, Італії ..
Кажуть, що по сучасній дорозі з Буська до Львова можна доїхати за 40 хв. часу. Цілком очевидно, що Львів свій туристичний потенціал буде тільки нарощувати і Буськ міг би запропонувати свої в першу чергу готельні послуги ...
А в палацовому комплексі графів Баденів можна було би організувати кілька музеїв: Паперу, Шкіри, Археологічний, Видатних і відомих людей Бузеччини, Філіал Національного Музею ім. А. Шептицького, що у Львові...
Сюди би могли приїздити на шкільних автобусах учні цілими класами, групи студентів, курсантів, які би цілий навчальний день присвятили би ознайомленню з цими музеями... можливо реформи Міністерства Освіти України до цього приведуть - такий ось своєрідний Навчально-музейний комплекс...
Підписатися на:
Дописи (Atom)