Геродот, описуючи Скіфію доволі перекрутив її географію та історію двох Скіфо-перських війн 529 і 519 рр. до н.е. - так що кожен скіфолог малює свою Карту розміщення скіфських племен, а в історії війн фігурує тільки одна Скіфо-перська війна з Дарієм Першим 519 р. до н.е.??
Таку позицію Геродота автор (Т.Д.) собі пояснював заздрістю афінської верхівки до непереможених скіфів, адже самим грекам потім довелося воювати з персами кілька десятків років (500-449 рр. до н.е.).
Але недавно прийшло ще одне розуміння того, чому Геродот так познущався з Скіфії !?
Геродот, очевидно, користувався картою Скіфії, якою володіли афінські стратеги, тобто це була секретна карта.
Якщо детально і точно розказати про якусь місцевість чи державу, то на основі цієї розповіді (тобто текстової карти) - можна накреслити свою карту хоч і схематичну за характером, але досить таки точну !
Адже головне для війська віддалі між важливими об*єктами: містами, фортецями, річковими переправами, морськими портами, гаванями, гірськими перевалами...
В описі Скіфії Геродотом є віддалі: і 7 -денна пустеля, 14-денний шлях, а також - 40,11, 10, 20, 15,4, 5 - "днів шляху". Але крім того ці віддалі фактично неможливо індентифікувати на сучасній карті України ??, адже Геродот подає неповні дані тих шляхів ?!
За описом річки "Пантікапа" Геродотом - тут явно підходить нинішня ріка Інгулець !
В часи Скіфо-перських війн місто Пантіканей вже карбувало свою власну монету (В.М. Зубарь, А.С. Русяева "На берегах Боспора Киммерийского" Киев 2004, С.25), тобто місто було повноцінним і самостійним містом у Скіфській федерації ! А Геродот писав, що усі скіфи "кочівники і не мають ні міст, ні фортець" (п.46), а це місто вибивалось із його загалом фальшивої розповіді про скіфів.
Тому для допитливих соплемінників він Пантікапом іменує річку у Скіфії, яку більше ніхто з античних авторів не згадує зовсім !..
Ще Геродот описуючи племена, які проживали вздовж Гіпаніса (п.17) добавляє сюди "неврів" ? У нього Тірас-Дністер починався з великого озера (п.51) і це озеро розділяло скіфів і неврів. Неври - жителі Карпатського регіону і тому не могли проживати на берегах Південного Бугу !?
Подібним чином Геродот поселяє якусь частину будинів , десь далеко на схід від Скіфії ?..
Таким чином усі перекручення фактів по Скіфії Геродотом є штучними і їх не можна пояснювати незнаннями історика !
Вірогідно, що тодішня грецька Карта Скіфії була подібною до "Таблиць Певтінгера" ...
субота, 26 грудня 2015 р.
понеділок, 7 грудня 2015 р.
Волинський кремінь.
Як волинський кремінь посприяв формуванню українського народу !?.
Ось читаємо підручник І. С. Винокура, Д. Я. Телегіна "Археологія України" видання друге, доповнене і перероблене, Тернопіль 2008, С. 104 :
"У копальнях городоцько-здовбицької і стжижовської культур видобували кремінь з якого виготовляли знаряддя, що часто ставали предметами обміну. Сокири, ножі, вістря списів, серпи з волинського кременя знаходять далеко за межами Волині: аж до Вісли на заході і Дону на сході".
В чому тут особливість, унікальність ситуації, яку не помітили автори підручника, чи порахували за звичайне явище ??
Щоби вироби із волинського кременю попали на береги Вісли чи далекого Дону потрібно щоби племена, які в той час проживали на цій території, проживали у мирі і дружбі !!!
Подивимось ще раз у згаданий підручник, що це були за часи і коли іменно це відбувалось.
С.101 :" Городоцько-здовбицька і стжижовська культура займала практично одну й ту саму територію Волині. Спочатку тут розвивалась перша, пізніше - друга, їх пам*ятки виявлено на Західному Бузі і правих притоках Прип*яті - Турії, Стоході, Стирі й Горині..."
За Підручником згадані вище археологічні культури належать до 25-17 ст. до н.е. і 17-15 ст. до н.е. - тобто маємо цілу тисячу років у Бронзовій епосі, коли волинські вироби з кременю об*єднювали праукраїнські племена в один народ за допомогою: предметів, мови звичайно, і родинних зв*язків !!!
Адже східною границею між Скіфією і іншими народами перший історик України називає річку Дон-Танаїс, Геродот кн. 4, 21: "... Якщо перейти ріку Танаїс, там уже не Скіфія...".
Клавдій Птоломей "Географія" кн.3, гл. 5 :" Із заходу Сарматія (Європейська) обмежується рікою Вістулою (Віслою), частиною Германії, яка лежить між її витоками і Сарматськими горами ( Західні Карпати) ..."
Широке використання волинського кременю привело до формування ще у давніх часах українського народу ! Адже кремінь має властивості скла, гострі ріжучі краї, а ще він досить легко тріскається, розбивається. на дрібніші скалки, частини. Попри Бронзовий вік, кожна тодішня сім*я користувалася виробами із кремнію, бо бронза була тоді дорога і дуже дефіцитна.
Звичайно в Україні є й інші види кременю , але волинські " унікальні пластові утворення (мають) потужність 0,9 - 2,2 метри " - "Географічна енциклопедія України" Київ 1990, т.2 С. 223.
В кінці 90-х років 20 ст. я побував у м. Маневичі Волинської області. І бачив там на краю містечка рів прокопаний, очевидно для прокладки кабелю рів і викид землі з рова, який був дуже густо перемішаний з осколками кременю, а "земля" - це майже чистий пісок. Це тоді мене дуже вразило. Тепер зрозуміло, що тут був один з Волинських крем*яних комбінатів, який поставляв свою продукцію у межиріччя Вісли та Дону .
Волинський кремінь від інших кременів відрізняється своїм виглядом і своїми властивостями для обробки, і вироби з нього легко можна відрізнити від інших. Тобто волинський кремінь ще був, як своєрідний індикатор - "свої" та "чужі" .
Кремінь дуже цінувався ще в Неоліті, й зараз на зораних полях України можуть Вам трапитись фрагменти неолітичної кераміки із дрібними кусочками кременю, якого додали до глини, коли ліпили якусь сакральну, неолітичну посудину.
Волинський кремінь, очевидно, на тодішньому Донбасі мінявся на місцеві мідні вироби. Мідь тут добували в басейні ріки Бахмут із мідистих пісків...
Ось читаємо підручник І. С. Винокура, Д. Я. Телегіна "Археологія України" видання друге, доповнене і перероблене, Тернопіль 2008, С. 104 :
"У копальнях городоцько-здовбицької і стжижовської культур видобували кремінь з якого виготовляли знаряддя, що часто ставали предметами обміну. Сокири, ножі, вістря списів, серпи з волинського кременя знаходять далеко за межами Волині: аж до Вісли на заході і Дону на сході".
В чому тут особливість, унікальність ситуації, яку не помітили автори підручника, чи порахували за звичайне явище ??
Щоби вироби із волинського кременю попали на береги Вісли чи далекого Дону потрібно щоби племена, які в той час проживали на цій території, проживали у мирі і дружбі !!!
Подивимось ще раз у згаданий підручник, що це були за часи і коли іменно це відбувалось.
С.101 :" Городоцько-здовбицька і стжижовська культура займала практично одну й ту саму територію Волині. Спочатку тут розвивалась перша, пізніше - друга, їх пам*ятки виявлено на Західному Бузі і правих притоках Прип*яті - Турії, Стоході, Стирі й Горині..."
За Підручником згадані вище археологічні культури належать до 25-17 ст. до н.е. і 17-15 ст. до н.е. - тобто маємо цілу тисячу років у Бронзовій епосі, коли волинські вироби з кременю об*єднювали праукраїнські племена в один народ за допомогою: предметів, мови звичайно, і родинних зв*язків !!!
Адже східною границею між Скіфією і іншими народами перший історик України називає річку Дон-Танаїс, Геродот кн. 4, 21: "... Якщо перейти ріку Танаїс, там уже не Скіфія...".
Клавдій Птоломей "Географія" кн.3, гл. 5 :" Із заходу Сарматія (Європейська) обмежується рікою Вістулою (Віслою), частиною Германії, яка лежить між її витоками і Сарматськими горами ( Західні Карпати) ..."
Широке використання волинського кременю привело до формування ще у давніх часах українського народу ! Адже кремінь має властивості скла, гострі ріжучі краї, а ще він досить легко тріскається, розбивається. на дрібніші скалки, частини. Попри Бронзовий вік, кожна тодішня сім*я користувалася виробами із кремнію, бо бронза була тоді дорога і дуже дефіцитна.
Звичайно в Україні є й інші види кременю , але волинські " унікальні пластові утворення (мають) потужність 0,9 - 2,2 метри " - "Географічна енциклопедія України" Київ 1990, т.2 С. 223.
В кінці 90-х років 20 ст. я побував у м. Маневичі Волинської області. І бачив там на краю містечка рів прокопаний, очевидно для прокладки кабелю рів і викид землі з рова, який був дуже густо перемішаний з осколками кременю, а "земля" - це майже чистий пісок. Це тоді мене дуже вразило. Тепер зрозуміло, що тут був один з Волинських крем*яних комбінатів, який поставляв свою продукцію у межиріччя Вісли та Дону .
Волинський кремінь від інших кременів відрізняється своїм виглядом і своїми властивостями для обробки, і вироби з нього легко можна відрізнити від інших. Тобто волинський кремінь ще був, як своєрідний індикатор - "свої" та "чужі" .
Кремінь дуже цінувався ще в Неоліті, й зараз на зораних полях України можуть Вам трапитись фрагменти неолітичної кераміки із дрібними кусочками кременю, якого додали до глини, коли ліпили якусь сакральну, неолітичну посудину.
Волинський кремінь, очевидно, на тодішньому Донбасі мінявся на місцеві мідні вироби. Мідь тут добували в басейні ріки Бахмут із мідистих пісків...
вівторок, 1 грудня 2015 р.
"... слід Гераклової ноги..."
Напевно усі пам*ятають оце повідомлення Геродота кн.4, 82 :
"... біля ріки Тіра (Дністер) на скелі показують слід Гераклової ноги, схожий на слід людської ноги, але він завбільшки у дві стопи".
А-а-а - це самі елліни придумали, щоби Скіфська земля їм була ближча ! Стоп, стоп шановні, до вчорайшого дня я також так думав.
Ще згадаймо генеологічну легенду про походження скіфів від Геракла (Геродот 4, 8-10) і змієногої діви, яка проживала у Гілеї в пониззі Дніпра.
- Справжнє еллінство ! - скажете Ви і я погоджусь з Вами.
Але в п. 59 Геродот кн.4 перелічує скіфських богів і серед них є "Геракл" і "Арес" !? Поголовна більшість дослідників і науковців просто думає, що тут Геродот не назвав їх "скіфських" імен ?!
Стефан Візантійський, цитуючи давніх авторів писав: " що скіфи - фракійське племя, що Абії - скіфське племя має також фракійське походження" - "Українознавство" кн.1 Київ 1996, С. 108, 113 .
Якщо насправді Геракл і Арес мають пряме відношення до Скіфії, до її богів - тоді повідомлення Геродота "про слід Геракла" має зовсім інше "не тимчасове" значення !!!
Це значить, що "слід Геракда" входив у якесь серйозне культове священне місце у Скіфії ?? Подумаємо, де воно могло бути ?
У нижній течії Дністер-Тірас широка рівнинна ріка, прекрасно може слугувати границею між племенами, народами. Будь яка можлива тут скеля - губиться серед водного простору.
У верхів*ї Дністра було велике озеро, яке розмежовує землі скіфів і неврів (Геродот 4,51), сьогодні це Комарнівські дністровські болота на Львівщині.
Залишається у нас Середній Дністер (тут зокрема є 250 км Дністровський красивий каньйон) тут скель є чимало, але якщо рахувати, що святилище Геракла на Дністрі можливо було "прив*язане" до якоїсь однієї з головних переправ через Дністер, то кількість можливих місць, де могло бути це Святилище дуже вже конкретизується.
Дані археології, етнографії, топоніміки і т.п. можуть посприяти віднайденю Святилища Геракла на Дністрі ! І це буде без сумніву сенсація у сфері світової античності !
Ще Геродот кн.4, 11 розповідає про конфлікт в середині кіммерійців, які до приходу скіфів проживали на землях Скіфії. Убитих в тому конфлікті кіммерійців було поховано біля Дністра, а скіфи "знайшли країну незалюдненою" Скіфію . Цілком, очевидно, що це вигадка Геродота, але вона могла опиратись на якийсь реальний воєнний конфлікт, який тут відбувся, ще до Геродота і про який пам*ятало місцеве населення.
Відомі Михалківські скарби знайдені недалеко Дністра датуються 900 - 830 рр. до н.е. і 830 - 750 рр. до н.е. - М.Бандрівський, Л. Крушельницька "Золоті Михалківські скарби та їх доля" Львів 2012, С. 102 ...
"... біля ріки Тіра (Дністер) на скелі показують слід Гераклової ноги, схожий на слід людської ноги, але він завбільшки у дві стопи".
А-а-а - це самі елліни придумали, щоби Скіфська земля їм була ближча ! Стоп, стоп шановні, до вчорайшого дня я також так думав.
Ще згадаймо генеологічну легенду про походження скіфів від Геракла (Геродот 4, 8-10) і змієногої діви, яка проживала у Гілеї в пониззі Дніпра.
- Справжнє еллінство ! - скажете Ви і я погоджусь з Вами.
Але в п. 59 Геродот кн.4 перелічує скіфських богів і серед них є "Геракл" і "Арес" !? Поголовна більшість дослідників і науковців просто думає, що тут Геродот не назвав їх "скіфських" імен ?!
Стефан Візантійський, цитуючи давніх авторів писав: " що скіфи - фракійське племя, що Абії - скіфське племя має також фракійське походження" - "Українознавство" кн.1 Київ 1996, С. 108, 113 .
Якщо насправді Геракл і Арес мають пряме відношення до Скіфії, до її богів - тоді повідомлення Геродота "про слід Геракла" має зовсім інше "не тимчасове" значення !!!
Це значить, що "слід Геракда" входив у якесь серйозне культове священне місце у Скіфії ?? Подумаємо, де воно могло бути ?
У нижній течії Дністер-Тірас широка рівнинна ріка, прекрасно може слугувати границею між племенами, народами. Будь яка можлива тут скеля - губиться серед водного простору.
У верхів*ї Дністра було велике озеро, яке розмежовує землі скіфів і неврів (Геродот 4,51), сьогодні це Комарнівські дністровські болота на Львівщині.
Залишається у нас Середній Дністер (тут зокрема є 250 км Дністровський красивий каньйон) тут скель є чимало, але якщо рахувати, що святилище Геракла на Дністрі можливо було "прив*язане" до якоїсь однієї з головних переправ через Дністер, то кількість можливих місць, де могло бути це Святилище дуже вже конкретизується.
Дані археології, етнографії, топоніміки і т.п. можуть посприяти віднайденю Святилища Геракла на Дністрі ! І це буде без сумніву сенсація у сфері світової античності !
Ще Геродот кн.4, 11 розповідає про конфлікт в середині кіммерійців, які до приходу скіфів проживали на землях Скіфії. Убитих в тому конфлікті кіммерійців було поховано біля Дністра, а скіфи "знайшли країну незалюдненою" Скіфію . Цілком, очевидно, що це вигадка Геродота, але вона могла опиратись на якийсь реальний воєнний конфлікт, який тут відбувся, ще до Геродота і про який пам*ятало місцеве населення.
Відомі Михалківські скарби знайдені недалеко Дністра датуються 900 - 830 рр. до н.е. і 830 - 750 рр. до н.е. - М.Бандрівський, Л. Крушельницька "Золоті Михалківські скарби та їх доля" Львів 2012, С. 102 ...
неділя, 29 листопада 2015 р.
20 днів шляху до меланхлейнів.
Геродот у своїй "Історії" кн.4 про меланхлейнів згадує 7 раз:
п. 20 Він розповідає, що меланхлейни "народність не скіфська" і живуть вони на північ від царських скіфів.
п. 107 "Меланхлейни одягаються в усе чорне, звідки і їхня назва, а звичаї у них скіфські" ?
Очевидно, що Геродот користувався різними джерелами, де один автор рахував, що меланхлейни подібні до скіфів, а інший це заперечував.
Параграфи 102, 119, 125 , які розповідають про нараду царів, які були у складі Скіфії і про те, як скіфи водили персів у землі меланхлейнів, андрофагів і неврів я рахую вигадкою Геродота, чи його попередника.
В п. 100-101 описаний "скіфський квадрат" - я також рахую його вигадкою. Просто там співпало кілька чисел, але повідомлення Геродота про те, що "меланхлейни живуть на півночі від Скіфії 20 днів шляху" (706,4 км при стандартному стадію у 176,6 метра) варте уваги усіх дослідників !
Від Ольвії прямо на північ 706,4 км це дуже багато і ламає усі схеми скіфологів, які бачать територію Скіфії дуже обмеженою і невеликою, іще вони безмірно вірять Геродоту..
Ось, як виходить з цієї проблеми сучасний український скіфолог В.Ю. Мурзин "Скифская проблема глазами автора" Киев 2014, С. 65 - " под днями пути" понимаем дни довольно медленной перекочовки" ?? "День шляху" - це стандартизована міра, відстань і її ніяк не можна змінювати !
Північніше Черніговщини була давня українська земля - Стародубщина, яка нині належить РФ.
Отож міряємо 20 днів шляху від Ольвії, Дніпровську переправу долаємо або біля Трахтемирівського скіфського городища, або біля Ходосівського ( біля Києва) також скіфського городища і опиняємося в центрі Стародубщини давньоукраїнської. Можливо ця відстань була в 21 або у 22 дні шляху, але для свого "квадрату" Геродот її округлив до 20.
Є науковці, які говорять, що народи (етноси) почали інтенсивно формуватись у бронзову епоху. Нагадаю, що Скіфські часи - це залізний вік, який настав після бронзи.
Тобто територія Скіфії на півночі сягала усі давньоукраїнські землі !!
п. 20 Він розповідає, що меланхлейни "народність не скіфська" і живуть вони на північ від царських скіфів.
п. 107 "Меланхлейни одягаються в усе чорне, звідки і їхня назва, а звичаї у них скіфські" ?
Очевидно, що Геродот користувався різними джерелами, де один автор рахував, що меланхлейни подібні до скіфів, а інший це заперечував.
Параграфи 102, 119, 125 , які розповідають про нараду царів, які були у складі Скіфії і про те, як скіфи водили персів у землі меланхлейнів, андрофагів і неврів я рахую вигадкою Геродота, чи його попередника.
В п. 100-101 описаний "скіфський квадрат" - я також рахую його вигадкою. Просто там співпало кілька чисел, але повідомлення Геродота про те, що "меланхлейни живуть на півночі від Скіфії 20 днів шляху" (706,4 км при стандартному стадію у 176,6 метра) варте уваги усіх дослідників !
Від Ольвії прямо на північ 706,4 км це дуже багато і ламає усі схеми скіфологів, які бачать територію Скіфії дуже обмеженою і невеликою, іще вони безмірно вірять Геродоту..
Ось, як виходить з цієї проблеми сучасний український скіфолог В.Ю. Мурзин "Скифская проблема глазами автора" Киев 2014, С. 65 - " под днями пути" понимаем дни довольно медленной перекочовки" ?? "День шляху" - це стандартизована міра, відстань і її ніяк не можна змінювати !
Північніше Черніговщини була давня українська земля - Стародубщина, яка нині належить РФ.
Отож міряємо 20 днів шляху від Ольвії, Дніпровську переправу долаємо або біля Трахтемирівського скіфського городища, або біля Ходосівського ( біля Києва) також скіфського городища і опиняємося в центрі Стародубщини давньоукраїнської. Можливо ця відстань була в 21 або у 22 дні шляху, але для свого "квадрату" Геродот її округлив до 20.
Є науковці, які говорять, що народи (етноси) почали інтенсивно формуватись у бронзову епоху. Нагадаю, що Скіфські часи - це залізний вік, який настав після бронзи.
Тобто територія Скіфії на півночі сягала усі давньоукраїнські землі !!
пʼятниця, 20 листопада 2015 р.
Криза у Скіфії в 3 ст. до н.е.
Ось, як про цю кризу пише сучасний український історик К.П. Бунятян "Давнє населення України" 1999, С. 194 : "... Скіфи ж буквально зникли фізично. На початку 3 ст. до н.е. північнопричорноморські степи де нещодавно вирувало життя запустіли. Лише наприкінці 3 ст. - на початку 2 ст. до н.н. тут з*явився новий кочовий народ - сармати, які просунулися сюди з-за Дону".
Що спричинило кризу ? Вірогідно, на це питання аргументовано відповів інший сучасний український історик Н.А. Гаврилюк " Экономика Степной Скифии" Киев 2013, С. 502-540 . ( В основному можна рахувати, що ця проблема вирішена.)
Виявилось, що при постійному і інтенсивному випасанню в Степу худоби - в Степу змінюється якість трави, залишаються трави шкідливі і малоцінні, а сам занепад кормової бази має кілька ботанічних етапів. Змінюється до певної міри тваринний світ, збільшується поголів*я сайгаків і сусликів, а також саранчі і коників.
Хто носив на шиї золоту пектораль ( чи бачив її на фото), яку знайшов Б.М. Мозолевський - той на її кінцях міг бачити коників із чистого золота, явний признак деградації Степу :))
При зменшені кількості трави: сухої чи зеленої на голій землі - включалась ще одна велика причина Кризи - Сонце: воно весною і літом дощенту висушує землю на якій вже нічого не може рости ...
І люди покидають пустельну землю. Ресурсний кризис у степу долається за 100-150 років. ( С. 534 Гаврилюк).
Очевидно, що для населення Степової Скіфії ця Криза була великою психологічною і світоглядною травмою - "кара богів " ? Воно навіть після того, як поновився трав*яний покрив Степу - не вступили у боротьбу із прийшлими сарматськими племенами.
До певної міри Скіфія збереглася, адже Гелланік згадував про скіфське племя - амадоків і країну Амадокію. Геродот, акуратно змовчав про амадоків, бо це розбивало його теорію, що скіфи були тільки кочівниками.
Про амадоцькі гори, озеро і місто Амадока згадує Клавдій Птолемей ( 2 ст. н.е.), а точніше це часи 1 ст. до н.е.! Ще К.Птолемей згадує про народ "скіфо-аланів", які за моїми дослідженнями проживали на лівобережжі Дніпровому: Азовська височина - це Аланські гори за К.Птолемеєм ! Ця назва скіфо-алани свідчить, що вони зберегли свою індентичність із давньої Скіфії. Вірогідно, що й кочові скіфи в басейні Сіверського Дінця ( за Геродотом - скіфське царство Тіссагетів) відступили у північні землі і збереглися ...
Після Кризи 3 ст. до н.е. Скіфія не відродилася, але саме населення Степу, Лісостепу, Гір і Лісів не змінилося докорінно, тай не могло, а продовжувало жити вже в дещо інших суспільно-політичних реаліях !:))
За Стефаном Візантійським у "Етніці" сказано, що "скіфи - фракійський народ" ! А це значить, що Степова Скіфія була заселена із Заходу на Схід !! Без всіляких там іраномовних чи азійських народів ! Імена скіфських богів за Геродотом не мають нічого спільного із іранськими богами !?
Що спричинило кризу ? Вірогідно, на це питання аргументовано відповів інший сучасний український історик Н.А. Гаврилюк " Экономика Степной Скифии" Киев 2013, С. 502-540 . ( В основному можна рахувати, що ця проблема вирішена.)
Виявилось, що при постійному і інтенсивному випасанню в Степу худоби - в Степу змінюється якість трави, залишаються трави шкідливі і малоцінні, а сам занепад кормової бази має кілька ботанічних етапів. Змінюється до певної міри тваринний світ, збільшується поголів*я сайгаків і сусликів, а також саранчі і коників.
Хто носив на шиї золоту пектораль ( чи бачив її на фото), яку знайшов Б.М. Мозолевський - той на її кінцях міг бачити коників із чистого золота, явний признак деградації Степу :))
При зменшені кількості трави: сухої чи зеленої на голій землі - включалась ще одна велика причина Кризи - Сонце: воно весною і літом дощенту висушує землю на якій вже нічого не може рости ...
І люди покидають пустельну землю. Ресурсний кризис у степу долається за 100-150 років. ( С. 534 Гаврилюк).
Очевидно, що для населення Степової Скіфії ця Криза була великою психологічною і світоглядною травмою - "кара богів " ? Воно навіть після того, як поновився трав*яний покрив Степу - не вступили у боротьбу із прийшлими сарматськими племенами.
До певної міри Скіфія збереглася, адже Гелланік згадував про скіфське племя - амадоків і країну Амадокію. Геродот, акуратно змовчав про амадоків, бо це розбивало його теорію, що скіфи були тільки кочівниками.
Про амадоцькі гори, озеро і місто Амадока згадує Клавдій Птолемей ( 2 ст. н.е.), а точніше це часи 1 ст. до н.е.! Ще К.Птолемей згадує про народ "скіфо-аланів", які за моїми дослідженнями проживали на лівобережжі Дніпровому: Азовська височина - це Аланські гори за К.Птолемеєм ! Ця назва скіфо-алани свідчить, що вони зберегли свою індентичність із давньої Скіфії. Вірогідно, що й кочові скіфи в басейні Сіверського Дінця ( за Геродотом - скіфське царство Тіссагетів) відступили у північні землі і збереглися ...
Після Кризи 3 ст. до н.е. Скіфія не відродилася, але саме населення Степу, Лісостепу, Гір і Лісів не змінилося докорінно, тай не могло, а продовжувало жити вже в дещо інших суспільно-політичних реаліях !:))
За Стефаном Візантійським у "Етніці" сказано, що "скіфи - фракійський народ" ! А це значить, що Степова Скіфія була заселена із Заходу на Схід !! Без всіляких там іраномовних чи азійських народів ! Імена скіфських богів за Геродотом не мають нічого спільного із іранськими богами !?
четвер, 12 листопада 2015 р.
Работоргівля у Скіфії.
"Работоргівлю" не вдалося помістити у попередню статтю. Отож повертаємось до книги Н.А. Гаврилюк "Экономика Степной Скифии" Киев 2013, де авторка "Хліботоргівлі" присв*ятила всього 4 сторінки своєї книги, а "Работоргівлі" аж 35 сторінок ( з 452 до 486).
На С.456 взнаємо, що тема скіфо-еллінської работоргівлі нашою наукою ще фактично не вивчалась. Далі Гаврилюк розповідає , які є наукові центри у світі, що вивчають тему рабства, які видання, які праці науковців. Все нормально, але коли авторка прямо зачіпає Скіфську історію виникають непрості питання на предмет трактування нею цієї історії !? Ось цитати із книги Гаврилюк:
С.475 : "... очевидно, что Степная Скифия могла предоставить на античный рынок в качестве первичного энергетического ресурса рабов пригодных лишь для преимущественно несложной производственной деятельности ..."
С. 484 : "... Скифия могла предоставить неквалифицированную рабочую силу - рабов для горного дела, каменоломен. Поэтому скифские имена редко встречаются в эпиграфике метрополии".
С. 485 : " Поздние источники сообщают о вывозе рабов из Скифии. Полибий отмечает высокое качество доставляемой оттуда рабской силы ( Polyb, 1V, 38,4 ). Свидетельства Полибия подкрепляются сообщением Павла Оросия о попавших в результате войны Филиппа !! Македонского и Атея в рабство скифов, когда в рабов было обращено 2000 скифских мальчиков и женщин (Oros, !!!, 13, 4)."
Коментар Т.Д. : Роздуми Гаврилюк про якість рабів із Скіфії трохи суперечить свідченню Полібія ?! Безумовно Полібій правий, але виникає нове питання: Чому скіфських імен майже немає в написах (епіграфах) в Елладі ??
Вже з 7 ст. до н.е. існує велика держава Первісна (Геродот кн.4, 99) Скіфія: від Дунаю, Вісли до Дону, від Прип*Яті до Чорного і Азовського морів. Першою столицею цієї Скіфії було тогочасне велике городище біля м. Немирів на Вінничині.
"В античному світі склалась стала літературна традиція щодо скіфської непереможності." - В.Грицюк "Військо скіфів" Київ 2009, С.115. Звичайно, що ця традиція склалась не на пустому місці. Класична (Первісна) Скіфія (7-3 ст. до н.е.) фактично прийняла участь тільки у двох великих війнах за весь час існування: 529 р. до н.н. - скіфська цариця Томіра на Кавказі розгромила 200 тисячне військо перського царя Кіра Великого і сам він загинув у цій війні. У Скіфії тоді було багато полонеих з цієї армії.
У 519 р. до н.е. знову перський цар Дарій ! хотів завоювати Скіфію, але втрати його війська були тільки 80 тисяч чоловік, а самому вдалося врятуватись втечею разом з військом із Скіфії. Проти нього тоді воювали: Ідантірс, Скопасіс і Таксакіс царі скіфські !
У 331 р. до н.е. Олександр Македонський послав свого полководця Зопоріона (очевидно на кораблях) із 30 тисяним військом, щоби він захопив скіфську Ольвію і створив таким чином тут базу підтримки для походу самого О. Македонського у Скіфію. Але скіфи разом із ольвіополітами розбили цей експедиційний корпус, ніхто не врятувався втечею ! О. Великому прийшлося із злості спалити Персополь і підправити свої плани :))
Скіфи могли торгувати рабами, яких захопили в полон при походах на сусідні народи, держави. У розряд рабів самі скіфи могли потрапити при зміні влади у Скіфії. Скіфи, які програли це змагання і залишились живими, але були продані в Елладу у рабство. Звичайно, що їх не було багато і вони не були тупуватими, скоріше всього вони були близькими родичами програвшого претендента.
При цитуванні П. Орозія Н. Гаврилюк зробила дві помилки: неточно вказала координати цитати і кількість полоненних скіфів. На щастя книга Павла Орозія у мене є і називається вона " История против язычников" Санкт-Петербург 2009, С.204 (віримо, що колись буде і український переклад). Павло Орозій кн.3, 13:
"6.Филипп, сняв с Византия осаду, всеми силами обратился к Скифской войне, в завязавшейся же битве скифы, хотя они и превосходили и числом и доблестью, были побеждены коварством Филиппа ( ??? - Т.Д.) 7. В ходе этой битвы было захвачено двадцать тысяч детей и жен скифского народа ... 8. Однако, когда Филипп возвращался назад путь ему преградили войной трибаллы... в ее ходе Филипп столь тяжко был ранен в бедро, что (македоняне) решили что царь погиб, обратившись в бегство, побросали награбленное". А "награбоване", очевидно вернулось додому ?:))
Якби насправді Філіп переміг Скіфію, то ця війна чи битва була би описана багатьма античними авторами з великим апломбом, але цього зовсім немає !! Це була би велика сенсація світового масштабу, але це доволі проста вигадка П. Орозія, яку потрібно дочитувати до кінця :))
Тема відносин Філіпа, О. Македонського із Скіфією, царем скіфським Атеєм ще нерозроблена, неопрацьована українськими чи іншими істориками, тому й виникають, ось такі неприємні історіографічні моменти ..
На С.456 взнаємо, що тема скіфо-еллінської работоргівлі нашою наукою ще фактично не вивчалась. Далі Гаврилюк розповідає , які є наукові центри у світі, що вивчають тему рабства, які видання, які праці науковців. Все нормально, але коли авторка прямо зачіпає Скіфську історію виникають непрості питання на предмет трактування нею цієї історії !? Ось цитати із книги Гаврилюк:
С.475 : "... очевидно, что Степная Скифия могла предоставить на античный рынок в качестве первичного энергетического ресурса рабов пригодных лишь для преимущественно несложной производственной деятельности ..."
С. 484 : "... Скифия могла предоставить неквалифицированную рабочую силу - рабов для горного дела, каменоломен. Поэтому скифские имена редко встречаются в эпиграфике метрополии".
С. 485 : " Поздние источники сообщают о вывозе рабов из Скифии. Полибий отмечает высокое качество доставляемой оттуда рабской силы ( Polyb, 1V, 38,4 ). Свидетельства Полибия подкрепляются сообщением Павла Оросия о попавших в результате войны Филиппа !! Македонского и Атея в рабство скифов, когда в рабов было обращено 2000 скифских мальчиков и женщин (Oros, !!!, 13, 4)."
Коментар Т.Д. : Роздуми Гаврилюк про якість рабів із Скіфії трохи суперечить свідченню Полібія ?! Безумовно Полібій правий, але виникає нове питання: Чому скіфських імен майже немає в написах (епіграфах) в Елладі ??
Вже з 7 ст. до н.е. існує велика держава Первісна (Геродот кн.4, 99) Скіфія: від Дунаю, Вісли до Дону, від Прип*Яті до Чорного і Азовського морів. Першою столицею цієї Скіфії було тогочасне велике городище біля м. Немирів на Вінничині.
"В античному світі склалась стала літературна традиція щодо скіфської непереможності." - В.Грицюк "Військо скіфів" Київ 2009, С.115. Звичайно, що ця традиція склалась не на пустому місці. Класична (Первісна) Скіфія (7-3 ст. до н.е.) фактично прийняла участь тільки у двох великих війнах за весь час існування: 529 р. до н.н. - скіфська цариця Томіра на Кавказі розгромила 200 тисячне військо перського царя Кіра Великого і сам він загинув у цій війні. У Скіфії тоді було багато полонеих з цієї армії.
У 519 р. до н.е. знову перський цар Дарій ! хотів завоювати Скіфію, але втрати його війська були тільки 80 тисяч чоловік, а самому вдалося врятуватись втечею разом з військом із Скіфії. Проти нього тоді воювали: Ідантірс, Скопасіс і Таксакіс царі скіфські !
У 331 р. до н.е. Олександр Македонський послав свого полководця Зопоріона (очевидно на кораблях) із 30 тисяним військом, щоби він захопив скіфську Ольвію і створив таким чином тут базу підтримки для походу самого О. Македонського у Скіфію. Але скіфи разом із ольвіополітами розбили цей експедиційний корпус, ніхто не врятувався втечею ! О. Великому прийшлося із злості спалити Персополь і підправити свої плани :))
Скіфи могли торгувати рабами, яких захопили в полон при походах на сусідні народи, держави. У розряд рабів самі скіфи могли потрапити при зміні влади у Скіфії. Скіфи, які програли це змагання і залишились живими, але були продані в Елладу у рабство. Звичайно, що їх не було багато і вони не були тупуватими, скоріше всього вони були близькими родичами програвшого претендента.
При цитуванні П. Орозія Н. Гаврилюк зробила дві помилки: неточно вказала координати цитати і кількість полоненних скіфів. На щастя книга Павла Орозія у мене є і називається вона " История против язычников" Санкт-Петербург 2009, С.204 (віримо, що колись буде і український переклад). Павло Орозій кн.3, 13:
"6.Филипп, сняв с Византия осаду, всеми силами обратился к Скифской войне, в завязавшейся же битве скифы, хотя они и превосходили и числом и доблестью, были побеждены коварством Филиппа ( ??? - Т.Д.) 7. В ходе этой битвы было захвачено двадцать тысяч детей и жен скифского народа ... 8. Однако, когда Филипп возвращался назад путь ему преградили войной трибаллы... в ее ходе Филипп столь тяжко был ранен в бедро, что (македоняне) решили что царь погиб, обратившись в бегство, побросали награбленное". А "награбоване", очевидно вернулось додому ?:))
Якби насправді Філіп переміг Скіфію, то ця війна чи битва була би описана багатьма античними авторами з великим апломбом, але цього зовсім немає !! Це була би велика сенсація світового масштабу, але це доволі проста вигадка П. Орозія, яку потрібно дочитувати до кінця :))
Тема відносин Філіпа, О. Македонського із Скіфією, царем скіфським Атеєм ще нерозроблена, неопрацьована українськими чи іншими істориками, тому й виникають, ось такі неприємні історіографічні моменти ..
вівторок, 10 листопада 2015 р.
Хліботоргівля і работоргівля.
Цього вересня 2015 року на Львівському Форумі видавців з рук видавця Олега Філюка я купив книгу Н.А. Гаврилюк " Экономика Степной Скифии 6-3 ст. до н.э." . Це вже 2 - видання, перероблене і доповнене, вийшла у Києві 2013 році, сторінок 712, тираж всього 300 примірників, "наукове видання". На титульній сторінці написано: " Национальная Академия Наук Украины. Иститут археологии." Далее С.4 : "Рекомендовано к печати Ученым советом Иститута археологии НАН Украины. Протокол № 10 от 17.10.2013 г. Рецензенты: Березанская С.С., доктор исторических наук; Крыжицкий С.Д., член-корресподент НАН Украины; Научный редактор Шрамко Б.А., доктор исторических наук".
Книга цікава, на російській мові, але я її ще всю не прочитав. Особливо мене зацікавили два розділи з цієї книги: Хліботоргівля, яка займає сторінки від 448 до 451 і Работоргівля від 452 до 486. Перечитував кілька раз і відкладав, поки не зрозумів - де ця собака дохла зарита !:)) Хліботоргівлі авторка присв*ятила всього 4 сторінки своєї великої праці. В цьому розділі Гаврилюк заперечує, що у Скіфії була розвинута хліботоргівля !? Читаємо на С.448 згаданої книги ось таке: "Критический взгляд на эту точку и подобные точки зрения показывают, что она базируется на достаточно вольной интерпретации одного-двух фрагментов письменных источников". Йдеться про античні джерела, які свідчать про хліботоргівлю у Скіфії, але авторка навіть не подає коротких координат тих письмових "фрагментів", які засвідчують скіфську хліботоргівлю, не подає ніяких аргументів щодо правдивості чи неправдивості їх. У грубечій книзі Гаврилюк незнайшлося хоча би півсторінки, щоби все це викласти !?
Вона посилається на гіпотезу А.Н. Щеглова (1987 р.), який доводив неможливість хліботоргівлі у Скіфії, але Гаврилюк не наводить аргументів і Щеглова , хоча би коротко ?? Цю гіпотезу підтримали ще зокрема Крижицький, Отрешко і наша авторка... Ось аргументи Гаврилюк: на користь гіпотези Щеглова на С. 449 :
1. Що етнографічні кочівники ніколи не займались торгівлею зерном !? І наводить приклад із донськими козаками ! Станичники - стали кочівниками ?:))
2. Далі Гаврилюк наводить два аргументи, які буцім-то заперечують "якобы (хлеб) перевозили из Лесостепи" ? "Во-первих ..." пише, що землеробство в Степовій Скіфії не "фиксируется..." ?! Але тут явна підміна понять ! Степова Скіфія і Лісостеп - це різні поняття і регіони !!! "Во- ваторих ..." тут Гаврилюк розповідає про Ольвійську хору, але це приморська частина Степової Скіфії, яка навіть не сусідствує з Лісостепом ??
Чи вчитувались наукові рецензенти в таку "цікаву" аргументацію ???
Далі Гаврилюк пише, що скіфським царям було важко зрозуміти "тонкости хлебной торговли" ??? Тут хочеться згадати скіфського царевича, мудреця Анахарсіса, який народився і виріс у скіфо-еллінській сім*ї !?
На сторінці 450 Гаврилюк говорить про великі труднощі транспортування зерна на великі віддалі ( мова очевидно йде про вози ?).
Але ж тоді існував річковий транспорт - човни, які запросто ріками і їх притоками численними доставляли зерно до античних міст і поселень на берегах Чорного моря. Ось головні ріки, які тоді і сьогодні впадають у Чорне море із території Скіфії : Дністер, Південний Буг і Дніпро (Борисфен) .
В кінці 4 ст. до н.е. Ольвія випустила золоту монету із зображенням голови Деметри !!! Думаю, що шановні читачі знають, що Деметра - це грецька богиня землеробства і родючості ! Золоті монети дуже рідко карбувалися на наших землях, а тут така монета, тай ще з таким символом ! Цей непростий артефакт так і пропалює круглі дірки у недолугій гіпотезі Щеглова і його прибітчиків...
Згадаймо Геродота, свідчення якого зовсім не згадала Гаврилюк у своєму дослідженні, а це доволі грубе порушення наукової об*єктивності! Геродот книга 4,17:
"Вони (алізони) і калліпіди взагалі мають такий спосіб життя, як і скіфи, але сіють і їдять пшеницю і цибулю та часник і сочевицю та просто. Над алізонами живуть скіфи-оратаї, які сіють пшеницю не для їжі, а на ПРОДАЖ. ... Оці народності живуть уздовж ріки Гіпаніса (Пд. Буг) на захід від Борисфена (Дніпра) ".
У цьому невеликому фрагменті Геродота бачимо не тільки того, що вирощували скіфські племена, але й характер їх зернового виробництва, а ще їх розміщення відносно рік регіону ! Навіть не знаю, якими аргументами можна заперечити цю достовірну і правдиву інформацію Геродота ??
Відкидання земель Лісостепу, як частини Скіфії - наша наука дуже звужує саму Скіфську історію, обіднює, вихолощує наше минуле ! Це фактично є продовженням хибної, антиукраїнської тенденції ще царськоросійсько-радянського розливу, щодо применшення і негативізації Скіфської історії.
Книга цікава, на російській мові, але я її ще всю не прочитав. Особливо мене зацікавили два розділи з цієї книги: Хліботоргівля, яка займає сторінки від 448 до 451 і Работоргівля від 452 до 486. Перечитував кілька раз і відкладав, поки не зрозумів - де ця собака дохла зарита !:)) Хліботоргівлі авторка присв*ятила всього 4 сторінки своєї великої праці. В цьому розділі Гаврилюк заперечує, що у Скіфії була розвинута хліботоргівля !? Читаємо на С.448 згаданої книги ось таке: "Критический взгляд на эту точку и подобные точки зрения показывают, что она базируется на достаточно вольной интерпретации одного-двух фрагментов письменных источников". Йдеться про античні джерела, які свідчать про хліботоргівлю у Скіфії, але авторка навіть не подає коротких координат тих письмових "фрагментів", які засвідчують скіфську хліботоргівлю, не подає ніяких аргументів щодо правдивості чи неправдивості їх. У грубечій книзі Гаврилюк незнайшлося хоча би півсторінки, щоби все це викласти !?
Вона посилається на гіпотезу А.Н. Щеглова (1987 р.), який доводив неможливість хліботоргівлі у Скіфії, але Гаврилюк не наводить аргументів і Щеглова , хоча би коротко ?? Цю гіпотезу підтримали ще зокрема Крижицький, Отрешко і наша авторка... Ось аргументи Гаврилюк: на користь гіпотези Щеглова на С. 449 :
1. Що етнографічні кочівники ніколи не займались торгівлею зерном !? І наводить приклад із донськими козаками ! Станичники - стали кочівниками ?:))
2. Далі Гаврилюк наводить два аргументи, які буцім-то заперечують "якобы (хлеб) перевозили из Лесостепи" ? "Во-первих ..." пише, що землеробство в Степовій Скіфії не "фиксируется..." ?! Але тут явна підміна понять ! Степова Скіфія і Лісостеп - це різні поняття і регіони !!! "Во- ваторих ..." тут Гаврилюк розповідає про Ольвійську хору, але це приморська частина Степової Скіфії, яка навіть не сусідствує з Лісостепом ??
Чи вчитувались наукові рецензенти в таку "цікаву" аргументацію ???
Далі Гаврилюк пише, що скіфським царям було важко зрозуміти "тонкости хлебной торговли" ??? Тут хочеться згадати скіфського царевича, мудреця Анахарсіса, який народився і виріс у скіфо-еллінській сім*ї !?
На сторінці 450 Гаврилюк говорить про великі труднощі транспортування зерна на великі віддалі ( мова очевидно йде про вози ?).
Але ж тоді існував річковий транспорт - човни, які запросто ріками і їх притоками численними доставляли зерно до античних міст і поселень на берегах Чорного моря. Ось головні ріки, які тоді і сьогодні впадають у Чорне море із території Скіфії : Дністер, Південний Буг і Дніпро (Борисфен) .
В кінці 4 ст. до н.е. Ольвія випустила золоту монету із зображенням голови Деметри !!! Думаю, що шановні читачі знають, що Деметра - це грецька богиня землеробства і родючості ! Золоті монети дуже рідко карбувалися на наших землях, а тут така монета, тай ще з таким символом ! Цей непростий артефакт так і пропалює круглі дірки у недолугій гіпотезі Щеглова і його прибітчиків...
Згадаймо Геродота, свідчення якого зовсім не згадала Гаврилюк у своєму дослідженні, а це доволі грубе порушення наукової об*єктивності! Геродот книга 4,17:
"Вони (алізони) і калліпіди взагалі мають такий спосіб життя, як і скіфи, але сіють і їдять пшеницю і цибулю та часник і сочевицю та просто. Над алізонами живуть скіфи-оратаї, які сіють пшеницю не для їжі, а на ПРОДАЖ. ... Оці народності живуть уздовж ріки Гіпаніса (Пд. Буг) на захід від Борисфена (Дніпра) ".
У цьому невеликому фрагменті Геродота бачимо не тільки того, що вирощували скіфські племена, але й характер їх зернового виробництва, а ще їх розміщення відносно рік регіону ! Навіть не знаю, якими аргументами можна заперечити цю достовірну і правдиву інформацію Геродота ??
Відкидання земель Лісостепу, як частини Скіфії - наша наука дуже звужує саму Скіфську історію, обіднює, вихолощує наше минуле ! Це фактично є продовженням хибної, антиукраїнської тенденції ще царськоросійсько-радянського розливу, щодо применшення і негативізації Скіфської історії.
Підписатися на:
Дописи (Atom)