Усі помилки,
які робили
українські політики та партії -
сьогодні
можна виміряти:
згубою земель,
загибеллю людей,
зрадою громадян,
аще моральними
та матеріальними
втратами...
понеділок, 22 грудня 2014 р.
субота, 13 грудня 2014 р.
Забутий бог Дан .
Існування такого бога у світовій міфології засвідчує українська давня, багатогранна культура. У Прикарпатті відома дівоча весняна хороводна пісня-гра про Білоданчика, тобто про молодого білого Дана!
Скільки часу існують люди, стільки часу вони стараються себе прикрасити. В цьому ж Карпатському регіоні, де багато збереглося архаїки: чоловіча прикраса на гуцульському капелюсі зветься гер-дан, таким же словом зветься і жіноча шийна прикраса. Ще у Етнографічному словнику Катерини Матейко можна знайти ось такі цікаві слова: лудан, сагардан, гайтан, ходан.
Чомусь усі думають, що слово "майдан" є неукраїнським ? У наших сусідів є місяць "май" - по-нашому травень. Одне із значень українського слова Майдан - лісова галявина - там найкраще ростуть трави, як ми знаємо.
У більшості народів головний Бог жив на небесах, а його сім*я це дощ і ріки. Чимало рік нині пов*язано з богом Даном: є ріка Дан притока Йордану. З озера Сєван витікає Раздан і впадає в р. Аракс. У цьому регіоні проживає єдинний індоєвропейський народ - вірмени !
У Європі є ріка Дон (Дан), два менші Дони і сьогодні можна знайти в Англії. У Франції нинішня Рона, раніше звалась - Родан. А далі Дунай - Данубій ( одна з назв ) , наш Дніпро - Данапр, Дністер - Данастр.
В існування ріки Ерідан вже не вірив сам батько історії - Геродот ! .Що Ерідан була святою рікою, рікою мертвих, яка доставляла в Рай Автор (Т.Д.) раніше про це все писав, а ще недавно знайшов цьому підтвердження у Вергілія в "Георгіках", де він згадує владаря рік - Ерідана . Невелика річечка з півночі ( свята сторона) протікала у давніх Афінах !
За Ерідан правила нинішня ріка - Вісла у гирлі якої є нині велике місто - Гданськ (Данцінг)...
На Буковині ще й досі говорять не танці, а данці. Танці присвячувались в давнину богам. Англійське слово дансінг , напевно всі чули ?! Є єврейське ім*я - Дан (Даниїл) - суддя. Одна з головних функцій богів - це була судова практика.
Ріка Кубань за К.Птолемеєм звалась - Вардан. Українське слово "гін" має кілька різних значень і зокрема - "пасовище, поле" Первісна назва ріки Інду - Гіндан, перська назва Індії - звучить, як Гінд.
Тоді стає зрозумілим ім*я-титул скіфського царя Ідантірс (гін-дан-тірс), який прогнав із Скіфії перського царя Дарія Першого. У персів були ось такі імена: Касандана, Мандана, Отан, Санданій ...
Ще у європейській міфології відомий бог Один-Водан . У нас день і сербів - "дан" ! Античні автори згадують ось такі цікаві назви народів: дарданів та дандарів... Ще відомі імена : Гвідон, Младан, можливо і Ждан ? У Словнику Б.Грінченка : дан - це стовб, стоян !
В цілому можна зробити висновок, що бог Дан існував в середовищі давніх індоєвропейців до їхнього поділу на окремі народи.
Подальше дослідження цього "дан"-ного питання без сумніву допоможе наблизити розв*язання великої світової Проблеми походження індоєвропейців !!!
вівторок, 18 листопада 2014 р.
"Місто Буськ - Венеція польська" (частина 2.) !
Отож розповідь про мости, містки і кладки міста Буська.
1. Мостом номер один, можна вважати міст, що вів від передмісття Німецький бік до Нового міста. Він за правилами фортифікаційного мистецтва зміщений на правий фланг своєї лінії оборони, яка проходила по валу Великого городища, або ж Нового міств (це те ж саме). - це давало нападаючим вести обстріл захисників міста тільки одним флангом. Таких мостів у місті в цілому було 5 штук! Цей міст можна назвати Краснянським, адже дорога від нього вела до Красного, де у давні часи збиралося військо, воїни для своїх потреб, навчання, походу, гулянь. Краснянський міст не зовсім був зміщений на край свого флангу, бо східна частина Нового міста є вищою і тут очевидно було ще внутрішнє укріплення, своєрідний дитинець цього городища.
Цей Краснянський міст знаходився біля сучасного Ощадбанку - тут рів Великого городища засипаний і проходить асфальтова дорога. Можливо частина мосту тут була підйомною, або з легкорозбірної частини, щоби вороги не могли прямо, сходу атакувати ворота Краянянської, проїздної вежі.
2. Другий міст зберігся повністю, він знаходиться на Другому рові-каналі і з*єднює Нове місто із Середнім містом. Сам міст зміщений на край свого правого флангу оборони. Цей міст знаходиться біля пам*ятника Є.Петрушевичу. Назвати його можна Перший міський міст.
3. Третій міст знаходиться біля магазину "Рукавичка" на Третьому рові-каналі і по-ньому зараз протікає Західний Буг. Він також по всім правилам фортифікації зміщений на край своєї лінії оборони. Цей міст з*єднював два "острови" Середнього мвста, його можна ще назвати Другим міським мостом, або Середнім!
4. Четвертий міст знаходився недалеко нинішнього пам*ятника Незалежності. Він з*єднював Середнє місто із Старим містом Він також мав правофлангове зміщення. І він знаходився на Четвертому рові-каналі . За Кадастровою картою: Перший міський міст мав три прольоти, Середній два прольоти, а Третій міський міст всього один проліт.
5. П*ятий міст на три прольоти знаходився на початку нинішнього парку, коли їхати чи йти на Автобусну від "Білого дому". Тут проходило старе русло ріки Полтви. За картою Міга тут був маленький острівок і було два мости.
6.Шостий міст - це міст біля бровару, через ріку Полтву, має правофлангове зміщення також! Можна назвати його Підзамчівським, бо з*єднює місто з передмістям Підзамче. За картою Кадастровою мав три прольоти. Полтва тут протікає по проритому каналі і відрізає частину корінного берега Полтви. Нині це автобусна станція, а недалеко у парку є невелика гірка, яку археологи цілком заслуженно називають Малим городищем! Тут очевидно, що розміщувався загін воїнів, які охороняли головним чином Підзамчівський міст. Вірогідно, що система тих Полтвянських мостів і пересипів ще творила греблю, яка піднімала рівень води у Полтві і творила Полтвянський став.
7. Сьомий міст через річку Солотвину нині це вілуця Київська - з*єднює Старе місто із передмістям Коротка сторона 8.Ближче до цього передмістя є ще один міст, але сьогодні безводний. Вірогідно, що ця система Солотвинських мостів тут творила греблю (вул. Київська), яка затоплювала прилеглі землі до Старого міста (заливні луки) утворюючи ще один великий став.
9.Якщо піти вверх рікою Солотвиною, то в кінці вул. Шкільної буде пішохідна кладка, зроблена із двох залізнобетонних панелей. Ця кладка з*єднює Старе місто із передмістям Довга сторона, значна частина пішохідної доріжки проходить лугом по зробленому насипу. Раніше до Другої світової війни тут йшла кількасот метрова кладка на одну-дві дошки і висотою до одного метра над землею. Вразі розливу Солотвини жителі мвста користувалися цією кладкою.
10. Біля Єврейського цвинтаря є ще одна кладка через Солотвину.
11. А ще вище по Солотвині є автомобільний, заасфальтований міст через цю річку, який з*єднює Довгу сторону із передмістям Ліпибоки.Ще за пам*яті автора (Т.Д.) ця місцевість тут звалася Грабелька. Тут Солотвинська гребля піднімала рівень води у цій річці для проходу річкових човнів.
12. Далі, вище по річці Солотвині є ще одна кладка. Кладок через Солотвину і інші буські ріки ще могло бути досить доволі...
13.Ще вище по Солотвині є автомобільний міст, дорога від якого веде до колишнього хутора Клинці.
14. Напочатку Довгої сторони, де є дорога до колишньої Сільгоспхімії тече невеликий потічок і тут є бетонна труба - тут мав би бути раніше деревяний місток.
15. Подібний місток був і є біля Солотвинської греблі.
16. Міст нині пішохідний йде греблею і з*єднює Німецький бік і Ліпибоки через річку Буг. Тут на ліпибоцькому боці в середині 16 ст. вихідцями з польського місця Лодзя була збудована папірня, яка нині вважається найдавнішою в Україні!!! В перші роки існування папірні, буський папір маркувався гербом міста Лодзя лодкою (водяним знаком). Гребля тут творила Папірницький став, у греблі за картою Міга було чотири протоки, тобто тут було в ці часи чотири мости - тут працювала рудня , плавили залізо
17. В колишньому парку графської родини Баденів є ще один пішохідний, залізний місток через Західний Буг. На перила цього мосту закохані пари вже навішали десь з десяток колодок (висячих замків) як непорушності їхніх звязків.
18. Найвідаленіше буське передмістя Воляни - мостом через річку Рокитну з*єднюється із передмістям Коротка сторона.
19. В другому кінці Волян є залишки Великої греблі, яка перегороджувала тут повноводний Буг і утворювала тут великий став - Пустельник, Остапівський. Через розрив греблі протікаєБуг, але моста тут немає, але раніше він був.
20.Ще якась складна і висока мостова конструкція була де Велика гребля впиралася у Волянський берег. На цій греблі ще стояли рудні, які тут плавили залізо, а водяні колеса приводили в рух скринькові повітряні міхи для постійної подачі повітря у горни.
21.Недалеко Великої греблі на волянському боці текла річка Рудка , а нині невеликий потік - був міст, або місток.
22. Якщо їхати зі Львова то перед Буськом є дві об*їздні дороги на яких збудовані капітальні автомобільні мости через Буг ...
23 і Полтву на Красне дорога .
У давні часи доокружні села прямо належали до міста Буська і цілком очевидно, що мости, які там були рахувалися також за містом . У Буських ставах виростало чимало риби, які буські рибалки возили на продаж до Льовова.
Система Буських гребель-мостів покищо істориками та археологами не вивчається...
Але попри все, мандрівники, які відвідували місто Буськ і італійську Венецію могли тут бачити чимало подібного для порівняння!..
1. Мостом номер один, можна вважати міст, що вів від передмісття Німецький бік до Нового міста. Він за правилами фортифікаційного мистецтва зміщений на правий фланг своєї лінії оборони, яка проходила по валу Великого городища, або ж Нового міств (це те ж саме). - це давало нападаючим вести обстріл захисників міста тільки одним флангом. Таких мостів у місті в цілому було 5 штук! Цей міст можна назвати Краснянським, адже дорога від нього вела до Красного, де у давні часи збиралося військо, воїни для своїх потреб, навчання, походу, гулянь. Краснянський міст не зовсім був зміщений на край свого флангу, бо східна частина Нового міста є вищою і тут очевидно було ще внутрішнє укріплення, своєрідний дитинець цього городища.
Цей Краснянський міст знаходився біля сучасного Ощадбанку - тут рів Великого городища засипаний і проходить асфальтова дорога. Можливо частина мосту тут була підйомною, або з легкорозбірної частини, щоби вороги не могли прямо, сходу атакувати ворота Краянянської, проїздної вежі.
2. Другий міст зберігся повністю, він знаходиться на Другому рові-каналі і з*єднює Нове місто із Середнім містом. Сам міст зміщений на край свого правого флангу оборони. Цей міст знаходиться біля пам*ятника Є.Петрушевичу. Назвати його можна Перший міський міст.
3. Третій міст знаходиться біля магазину "Рукавичка" на Третьому рові-каналі і по-ньому зараз протікає Західний Буг. Він також по всім правилам фортифікації зміщений на край своєї лінії оборони. Цей міст з*єднював два "острови" Середнього мвста, його можна ще назвати Другим міським мостом, або Середнім!
4. Четвертий міст знаходився недалеко нинішнього пам*ятника Незалежності. Він з*єднював Середнє місто із Старим містом Він також мав правофлангове зміщення. І він знаходився на Четвертому рові-каналі . За Кадастровою картою: Перший міський міст мав три прольоти, Середній два прольоти, а Третій міський міст всього один проліт.
5. П*ятий міст на три прольоти знаходився на початку нинішнього парку, коли їхати чи йти на Автобусну від "Білого дому". Тут проходило старе русло ріки Полтви. За картою Міга тут був маленький острівок і було два мости.
6.Шостий міст - це міст біля бровару, через ріку Полтву, має правофлангове зміщення також! Можна назвати його Підзамчівським, бо з*єднює місто з передмістям Підзамче. За картою Кадастровою мав три прольоти. Полтва тут протікає по проритому каналі і відрізає частину корінного берега Полтви. Нині це автобусна станція, а недалеко у парку є невелика гірка, яку археологи цілком заслуженно називають Малим городищем! Тут очевидно, що розміщувався загін воїнів, які охороняли головним чином Підзамчівський міст. Вірогідно, що система тих Полтвянських мостів і пересипів ще творила греблю, яка піднімала рівень води у Полтві і творила Полтвянський став.
7. Сьомий міст через річку Солотвину нині це вілуця Київська - з*єднює Старе місто із передмістям Коротка сторона 8.Ближче до цього передмістя є ще один міст, але сьогодні безводний. Вірогідно, що ця система Солотвинських мостів тут творила греблю (вул. Київська), яка затоплювала прилеглі землі до Старого міста (заливні луки) утворюючи ще один великий став.
9.Якщо піти вверх рікою Солотвиною, то в кінці вул. Шкільної буде пішохідна кладка, зроблена із двох залізнобетонних панелей. Ця кладка з*єднює Старе місто із передмістям Довга сторона, значна частина пішохідної доріжки проходить лугом по зробленому насипу. Раніше до Другої світової війни тут йшла кількасот метрова кладка на одну-дві дошки і висотою до одного метра над землею. Вразі розливу Солотвини жителі мвста користувалися цією кладкою.
10. Біля Єврейського цвинтаря є ще одна кладка через Солотвину.
11. А ще вище по Солотвині є автомобільний, заасфальтований міст через цю річку, який з*єднює Довгу сторону із передмістям Ліпибоки.Ще за пам*яті автора (Т.Д.) ця місцевість тут звалася Грабелька. Тут Солотвинська гребля піднімала рівень води у цій річці для проходу річкових човнів.
12. Далі, вище по річці Солотвині є ще одна кладка. Кладок через Солотвину і інші буські ріки ще могло бути досить доволі...
13.Ще вище по Солотвині є автомобільний міст, дорога від якого веде до колишнього хутора Клинці.
14. Напочатку Довгої сторони, де є дорога до колишньої Сільгоспхімії тече невеликий потічок і тут є бетонна труба - тут мав би бути раніше деревяний місток.
15. Подібний місток був і є біля Солотвинської греблі.
16. Міст нині пішохідний йде греблею і з*єднює Німецький бік і Ліпибоки через річку Буг. Тут на ліпибоцькому боці в середині 16 ст. вихідцями з польського місця Лодзя була збудована папірня, яка нині вважається найдавнішою в Україні!!! В перші роки існування папірні, буський папір маркувався гербом міста Лодзя лодкою (водяним знаком). Гребля тут творила Папірницький став, у греблі за картою Міга було чотири протоки, тобто тут було в ці часи чотири мости - тут працювала рудня , плавили залізо
17. В колишньому парку графської родини Баденів є ще один пішохідний, залізний місток через Західний Буг. На перила цього мосту закохані пари вже навішали десь з десяток колодок (висячих замків) як непорушності їхніх звязків.
18. Найвідаленіше буське передмістя Воляни - мостом через річку Рокитну з*єднюється із передмістям Коротка сторона.
19. В другому кінці Волян є залишки Великої греблі, яка перегороджувала тут повноводний Буг і утворювала тут великий став - Пустельник, Остапівський. Через розрив греблі протікаєБуг, але моста тут немає, але раніше він був.
20.Ще якась складна і висока мостова конструкція була де Велика гребля впиралася у Волянський берег. На цій греблі ще стояли рудні, які тут плавили залізо, а водяні колеса приводили в рух скринькові повітряні міхи для постійної подачі повітря у горни.
21.Недалеко Великої греблі на волянському боці текла річка Рудка , а нині невеликий потік - був міст, або місток.
22. Якщо їхати зі Львова то перед Буськом є дві об*їздні дороги на яких збудовані капітальні автомобільні мости через Буг ...
23 і Полтву на Красне дорога .
У давні часи доокружні села прямо належали до міста Буська і цілком очевидно, що мости, які там були рахувалися також за містом . У Буських ставах виростало чимало риби, які буські рибалки возили на продаж до Льовова.
Система Буських гребель-мостів покищо істориками та археологами не вивчається...
Але попри все, мандрівники, які відвідували місто Буськ і італійську Венецію могли тут бачити чимало подібного для порівняння!..
"Місто Буськ - Венеція польська".(частина 1.) !
Один з найвідомиших галицьких краєзнавців Антоній Шнайдер свої дитячі роки провів у Буську і тут в 1836 році закінчив початкову школу. А у 1866 році у польському часописі " Літературний щоденник" в кількох номерах він друкує фактично першу науково-краєзнавче дослідження про Буськ (назва дана в заголовку цієї статті).
Ось, що напочатку цього дослідження пише А.Шнайдер:
"Збираючи багато років відомості, особливо ті, що стосуються опису нашого краю, досліджуючи події в ряду польських міст і сіл виявив, що однією з найцікавіших є історія міста Буська ....
До вивчення його минулого спричинилося моє щире бажання прислужитися місту, в якому промайнули мої дитячі літа і в якому я отримав перше світло науки....
З древніх літ місто Буськ своїм вигідним розташуванням (над нинішнім коритом річки Буг, гирлом ріки Полтви і кількома меншими річками - Солотвиною, Рокитною та Рудкою) захоплювало чимало чужохемних письменників, які вже тоді називали його "польською Венецією" - переклад Михайла Зозулі із його книги "Історія Буська в дослідженні польських авторів" Буськ 2011 р. У тій же книзі є додаток із праці львівського автора Ореста Рибчинського: ."Мітологія архітектурного простору міста Буська" - "Preglad Wschodni " т.6, 1999, стор. 197-221 . Ось кілька цитат із праці цього автора:
"Кількість мостів у Буську нарахована А.Шнайдером - 68 (1866р.), Б.Площанським - 40 (1872р.), у Словнику географічному - 30 (1880р.)....
Буськ являється яскравим феноменом асоціативного рівня. Первиним міфотворцем Буська можна вважати А.Шнайдера... У асоціативному співвідношенні Буська з Венецією він згадує іноземних письменників, але не називає прізвищ. Основою цієї асоціації вважався великий розлив річкових вод, але обстеження старих карт Буська, його архітектурного простору та середовища Венеції дозволяють встановити ряд асоціативних співвідношень. По-перше: присутність каналів в Буську і у Венеції. По-друге: човнярі "кумлажники" у Буську та гондольєри у Венеції. По-третє: велика кількість дерев*яних мостів у Буську та у Венеції (дерев*яні мости з 1480 заміняють мурованими). По-четверте: Буськ ділиться на складові міста та Венеція ( Канареджо, Сан Марко, Кастелло, Дореодуоро, Сан Поло та Санта Кроче).. По-п*яте: замковий острів у Буську та 18 островів у Венеції ( Сан Джорджо Маджлре, Джудека, Мурано, Бурано, Торчело, Лідо, Пелестрина та інші). По-шосте: жодне із передмість Буська не володіло назвою інших міст, тобто мало властиво лише для нього назву, подібне і у Венеції. По-сьоме: розлив води поміж Буськом- містом та передмістям Ліпибоки асоціюється з каналом Джудека у Венеції (існує гіпотеза, що стрів Джудека отримав назву від єврейського поселення, а на Ліпибоках до сьогодні зберігся єврейський цвинтар".
Користуючись стародавніми картами Буська: фон Міга 1779-1782 рр. та Кадастровою 1845 року автор цієї статті (Т.Д.) спробує перерахувати мости, містки і кладки, які були і є зараз у Буську-Бужеську. Центр міста знаходиться на мису між ріками Полтвою і Західним Бугом. За останніми дослідженнями археологів із Львівського університету П.Довганя і Н.Стеблій ця частина міста була заселена з давніх давен, тут знайдено багато різних археологічних культур. Адже для захисту від зовнішніх ворогів достатньо було перекопати мис одним чи кількома ровами з валами. З часів Володимира Великого тут відомий вал, а з у 1100 році Бужеськ стає столицею удільного руського князівства на чолі з внуком Ярослава Мудрого - Давидом Ігоревичем, і очевидно, що тут велися нові фортифікаційні роботи по укріпленню міста, які потім продовжувались і в інших часах. Зараз у місті можна віднайти чотири рови-канали, які пересікають, ділять місто на такі його частини (своєрідні острови): Нове місто (тут є вал кінця 10 ст. н.е.), Середнє місто складається з двох "островів" і Старе місто.
На річках були збудовані греблі, які затоплювали заливні луги річок і робили місто Буськ важкодоступним для нападу ворогів, а також сковували можливості маневру для нападаючих.
Ось, що напочатку цього дослідження пише А.Шнайдер:
"Збираючи багато років відомості, особливо ті, що стосуються опису нашого краю, досліджуючи події в ряду польських міст і сіл виявив, що однією з найцікавіших є історія міста Буська ....
До вивчення його минулого спричинилося моє щире бажання прислужитися місту, в якому промайнули мої дитячі літа і в якому я отримав перше світло науки....
З древніх літ місто Буськ своїм вигідним розташуванням (над нинішнім коритом річки Буг, гирлом ріки Полтви і кількома меншими річками - Солотвиною, Рокитною та Рудкою) захоплювало чимало чужохемних письменників, які вже тоді називали його "польською Венецією" - переклад Михайла Зозулі із його книги "Історія Буська в дослідженні польських авторів" Буськ 2011 р. У тій же книзі є додаток із праці львівського автора Ореста Рибчинського: ."Мітологія архітектурного простору міста Буська" - "Preglad Wschodni " т.6, 1999, стор. 197-221 . Ось кілька цитат із праці цього автора:
"Кількість мостів у Буську нарахована А.Шнайдером - 68 (1866р.), Б.Площанським - 40 (1872р.), у Словнику географічному - 30 (1880р.)....
Буськ являється яскравим феноменом асоціативного рівня. Первиним міфотворцем Буська можна вважати А.Шнайдера... У асоціативному співвідношенні Буська з Венецією він згадує іноземних письменників, але не називає прізвищ. Основою цієї асоціації вважався великий розлив річкових вод, але обстеження старих карт Буська, його архітектурного простору та середовища Венеції дозволяють встановити ряд асоціативних співвідношень. По-перше: присутність каналів в Буську і у Венеції. По-друге: човнярі "кумлажники" у Буську та гондольєри у Венеції. По-третє: велика кількість дерев*яних мостів у Буську та у Венеції (дерев*яні мости з 1480 заміняють мурованими). По-четверте: Буськ ділиться на складові міста та Венеція ( Канареджо, Сан Марко, Кастелло, Дореодуоро, Сан Поло та Санта Кроче).. По-п*яте: замковий острів у Буську та 18 островів у Венеції ( Сан Джорджо Маджлре, Джудека, Мурано, Бурано, Торчело, Лідо, Пелестрина та інші). По-шосте: жодне із передмість Буська не володіло назвою інших міст, тобто мало властиво лише для нього назву, подібне і у Венеції. По-сьоме: розлив води поміж Буськом- містом та передмістям Ліпибоки асоціюється з каналом Джудека у Венеції (існує гіпотеза, що стрів Джудека отримав назву від єврейського поселення, а на Ліпибоках до сьогодні зберігся єврейський цвинтар".
Користуючись стародавніми картами Буська: фон Міга 1779-1782 рр. та Кадастровою 1845 року автор цієї статті (Т.Д.) спробує перерахувати мости, містки і кладки, які були і є зараз у Буську-Бужеську. Центр міста знаходиться на мису між ріками Полтвою і Західним Бугом. За останніми дослідженнями археологів із Львівського університету П.Довганя і Н.Стеблій ця частина міста була заселена з давніх давен, тут знайдено багато різних археологічних культур. Адже для захисту від зовнішніх ворогів достатньо було перекопати мис одним чи кількома ровами з валами. З часів Володимира Великого тут відомий вал, а з у 1100 році Бужеськ стає столицею удільного руського князівства на чолі з внуком Ярослава Мудрого - Давидом Ігоревичем, і очевидно, що тут велися нові фортифікаційні роботи по укріпленню міста, які потім продовжувались і в інших часах. Зараз у місті можна віднайти чотири рови-канали, які пересікають, ділять місто на такі його частини (своєрідні острови): Нове місто (тут є вал кінця 10 ст. н.е.), Середнє місто складається з двох "островів" і Старе місто.
На річках були збудовані греблі, які затоплювали заливні луги річок і робили місто Буськ важкодоступним для нападу ворогів, а також сковували можливості маневру для нападаючих.
понеділок, 10 листопада 2014 р.
Анахарсіс та москалі.
Скільки років вже минуло від розвалу Совєтського Союзу і здавалось, що нічого мене вже не подивує з тих часів. А таки подивувало і підтвердило думку про дуже упереджене ставлення до висвітлення і вивчення історії Скіфії.
Недавно беру до рук важенний " Философский Энциклопедический словарь" виданий у Москві 1989 році, другим виданням: шукаю, що тут пишеться про скіфського мудреця, філософа Анахарсіса ? А нічого !? У книзі описані усі можливі філософські течії, а також давні та сучасні особи, що мали відношення до філософії всього світу, а місця скіфу не знайшлося !? З олівцем в руках рахую кількість авторів, які писали статті до цієї книженції - 419 чоловік. Сумнівно, що серед них можна було би знайти людину, яка би ніколи не чула про цього скіфа??
Історія Скіфії майже повністю поміщається на українських землях і тому починаючи від Карамзіна і до совєтського періоду і далі до сьогодення скіфологія була в глухому загоні. Хоч молодий Карамзін подорожуючи Європою 1790 році називав себе "... молодой Скиф К." - Н.М.Карамзин "Письма русского путешественника" Ленинград 1984, С.251 ??
Про Анахарсіса згадують: Геродот, і Діоген Лаертський. Про те, що цей мудрий скіф зустрічався з самим Солоном є згадки у Платона, Плутарха і Лукіана Самосатського.
Ще Діодор Сицілійський і Діоген Лаертський згадують про його зустріч із володарем Лідії - Крезом , ім*я якого стало називним!
В Елладі навіть була поставлена статуя Анахарсісу, де був викарбовано його головне правило життя: "Приборкуй язик, живіт і плоть".
За списком філософів (грецьких) Гіппобота Анахарсіс займав п*яте місце, пропустивши вперед: Фалесв, Солона, Біанта і Піттака - список "Семи мудреців".
Климент Александрійськи, Лактанцій та Феодорит називають його філософом ! А філософ Секст Емпірік подає навіть філософський текст цього мудрого Скіфа...
Думки, вислови щодо стриманості, помірності у житті підхопили і розвинули філософи-кініки. З їх середовища відомо десять "Листів Анахарсіса" !
Філософія і погляди Анахарсіса і кінізму посприяли створенню ще одного філософського напряму - стоїцизму. Стоїцизм і кінізм стали основою ідеології християнства і християнського аскетизму !!!
Отож маємо свого вітчизняного родоначальника європейської філософії !!!
"Близько семидесяти античних і ранньосередньовічних авторів ... згадували Анахарсіса" А.С.Русяєва "Славетний мудрець-скіф Анахарсіс" Київ 2001, С.6 ...
Дуже зараз потрібна книга, де були би усі згадки давніх авторів про нашого Анахарсіса, з науковими коментарями і т.п. Це золота спадщина наших предків!
Тоді можна буде щиро посміятись із царсько-совєтських маніпуляцій нашим історичним минулим !
Недавно беру до рук важенний " Философский Энциклопедический словарь" виданий у Москві 1989 році, другим виданням: шукаю, що тут пишеться про скіфського мудреця, філософа Анахарсіса ? А нічого !? У книзі описані усі можливі філософські течії, а також давні та сучасні особи, що мали відношення до філософії всього світу, а місця скіфу не знайшлося !? З олівцем в руках рахую кількість авторів, які писали статті до цієї книженції - 419 чоловік. Сумнівно, що серед них можна було би знайти людину, яка би ніколи не чула про цього скіфа??
Історія Скіфії майже повністю поміщається на українських землях і тому починаючи від Карамзіна і до совєтського періоду і далі до сьогодення скіфологія була в глухому загоні. Хоч молодий Карамзін подорожуючи Європою 1790 році називав себе "... молодой Скиф К." - Н.М.Карамзин "Письма русского путешественника" Ленинград 1984, С.251 ??
Про Анахарсіса згадують: Геродот, і Діоген Лаертський. Про те, що цей мудрий скіф зустрічався з самим Солоном є згадки у Платона, Плутарха і Лукіана Самосатського.
Ще Діодор Сицілійський і Діоген Лаертський згадують про його зустріч із володарем Лідії - Крезом , ім*я якого стало називним!
В Елладі навіть була поставлена статуя Анахарсісу, де був викарбовано його головне правило життя: "Приборкуй язик, живіт і плоть".
За списком філософів (грецьких) Гіппобота Анахарсіс займав п*яте місце, пропустивши вперед: Фалесв, Солона, Біанта і Піттака - список "Семи мудреців".
Климент Александрійськи, Лактанцій та Феодорит називають його філософом ! А філософ Секст Емпірік подає навіть філософський текст цього мудрого Скіфа...
Думки, вислови щодо стриманості, помірності у житті підхопили і розвинули філософи-кініки. З їх середовища відомо десять "Листів Анахарсіса" !
Філософія і погляди Анахарсіса і кінізму посприяли створенню ще одного філософського напряму - стоїцизму. Стоїцизм і кінізм стали основою ідеології християнства і християнського аскетизму !!!
Отож маємо свого вітчизняного родоначальника європейської філософії !!!
"Близько семидесяти античних і ранньосередньовічних авторів ... згадували Анахарсіса" А.С.Русяєва "Славетний мудрець-скіф Анахарсіс" Київ 2001, С.6 ...
Дуже зараз потрібна книга, де були би усі згадки давніх авторів про нашого Анахарсіса, з науковими коментарями і т.п. Це золота спадщина наших предків!
Тоді можна буде щиро посміятись із царсько-совєтських маніпуляцій нашим історичним минулим !
середа, 29 жовтня 2014 р.
Давня мандрівка ірландців.
Мені вже доводилося писати (стаття в цьому блозі "Кельти, скіфи та Вавілонська вежа") проте, що предки ірландців проживали у Скіфії і ходили походом в Азію і були навіть у Єгипті. Тут народився від дочки фараона Скоти їх правитель Гойдел, який повернувся у Скіфію і племя стало називатися гойделами (ірландцями). Приблизно після 630 р. до н.е. скіфо-кельти могли перебувати у Єгипті, тобто після цього року міг народитись Гойдел !
"Згодом вороги вигнали Гойдела зі Скіфії. Він помандрував до Іспанії, а вже звідти перебрався на Смарагдовий острів" . - Геннадій Казакевич "Кельти на землях України: археологічна, мовна та культурна спадщина" Київ 2010, С. 257..
Якщо із Скіфії був вигнаний умілий народ, правителем якого матір була родом із самого Єгипту, то значить, що у Скіфії в той час мала відбуватись якась серйозна міжусобиця? Давні письмові джерела про це мовчать.
Але знайшлися археологічні свідчення, що така міжусобиця була! Про це розповідає книга О.Фіалко, Ю.Болтрика "Напад скіфів на Трахтемирівське городище" Київ 2003, 152 стр. Так ось, за цією книгою величезне скіфське Трахтемирваське городище, яке в цьому районі охороняло три важливих дніпровські броди і десь між першою і другою четвертю 6 ст. до н.е. зазнало нападу інших скіфів (С.82), це приблизно 575 р. до н.е.
На той час Гойделу було приблизно 50 років. Бачимо, що тут ні хронологічних, ні вікових суперечностей, щоби бути царем свого народу у Гойдела немає !
575 р. до н.е. можна буде вважати Виходом ірландців із своєї Давньої Батьківщини! Очевидно, що Гойдел із своїм народом проживав на західних землях Скіфії і звідси він подався далі на захід і добрався до Іспанії.
Щоби попасти на острів Ірландія, звичайно, в Іспанію не було потреби Гойделу їхати! Літератору, який би вигадував самого Гойдела і його маршрут мандрування з Скіфії до Ірландії не прийшло би в голову, що спочатку його заслати у Іспанію, відхиляючись більш, як на тисячу кілометрів від заданого маршруту !? Тобто маємо, ще один доказ правдивості розповіді про Гойдела.
Добравшись до Іспанії, можливо вони гойделівці зупинились на річці Турія (звідки ж така назва ?), проживши певний час, .Гойдел з народом вирішив, що сухий і горячий клімат Іспанії їм не підходить і були послані дипломатично-розвідувальні місії з пошуку сприятливої землі для заселення.Одна така місія і знайшла острів Ірландію, який найбільше всього їм нагадував покинуту батьківщину - Скіфію!!!
Ірландські археологічні знахідки, які є якимісь особливими і датуються після 575 р. до н.е. можуть свідчити про прихід Гойдела і його народу на нову Батьківщину !
"Згодом вороги вигнали Гойдела зі Скіфії. Він помандрував до Іспанії, а вже звідти перебрався на Смарагдовий острів" . - Геннадій Казакевич "Кельти на землях України: археологічна, мовна та культурна спадщина" Київ 2010, С. 257..
Якщо із Скіфії був вигнаний умілий народ, правителем якого матір була родом із самого Єгипту, то значить, що у Скіфії в той час мала відбуватись якась серйозна міжусобиця? Давні письмові джерела про це мовчать.
Але знайшлися археологічні свідчення, що така міжусобиця була! Про це розповідає книга О.Фіалко, Ю.Болтрика "Напад скіфів на Трахтемирівське городище" Київ 2003, 152 стр. Так ось, за цією книгою величезне скіфське Трахтемирваське городище, яке в цьому районі охороняло три важливих дніпровські броди і десь між першою і другою четвертю 6 ст. до н.е. зазнало нападу інших скіфів (С.82), це приблизно 575 р. до н.е.
На той час Гойделу було приблизно 50 років. Бачимо, що тут ні хронологічних, ні вікових суперечностей, щоби бути царем свого народу у Гойдела немає !
575 р. до н.е. можна буде вважати Виходом ірландців із своєї Давньої Батьківщини! Очевидно, що Гойдел із своїм народом проживав на західних землях Скіфії і звідси він подався далі на захід і добрався до Іспанії.
Щоби попасти на острів Ірландія, звичайно, в Іспанію не було потреби Гойделу їхати! Літератору, який би вигадував самого Гойдела і його маршрут мандрування з Скіфії до Ірландії не прийшло би в голову, що спочатку його заслати у Іспанію, відхиляючись більш, як на тисячу кілометрів від заданого маршруту !? Тобто маємо, ще один доказ правдивості розповіді про Гойдела.
Добравшись до Іспанії, можливо вони гойделівці зупинились на річці Турія (звідки ж така назва ?), проживши певний час, .Гойдел з народом вирішив, що сухий і горячий клімат Іспанії їм не підходить і були послані дипломатично-розвідувальні місії з пошуку сприятливої землі для заселення.Одна така місія і знайшла острів Ірландію, який найбільше всього їм нагадував покинуту батьківщину - Скіфію!!!
Ірландські археологічні знахідки, які є якимісь особливими і датуються після 575 р. до н.е. можуть свідчити про прихід Гойдела і його народу на нову Батьківщину !
понеділок, 13 жовтня 2014 р.
Скіфські боги: тлумачення імен.
Кількохстолітня проблема походження кочових скіфів нарешті у суботу 11 жовтня 2014 року знайшла своє вирішення !
У світовій науці зараз панує і панувала думка, що кочові скіфи були іраномовним народом за походженням.
Такий висновок було зроблено із розповідів Геродота про скіфів: родоначальники скіфських племен (Геродот 4,5): Ліпоксай, Арпоксай і Колаксай - мають іранамовне закінчення "ксай". Це нібито підтверджується ще подальшою розповіддю Геродота 4,11 проте, що раніше скіфи проживали в Азії.
Лінгвіністи і зокрема В.І.Абаєв навіть знайшли тому докази, що нинішні осетини на Кавказі - це є залишки давніх скіфів ?!
Але кожен історичний народ має свій світогляд і зокрема свою міфологію і богів називає тією мовою, якою він говорить ! Є імена скіфських, і осетинських і іранських богів - але нічого спільного між ними немає й близько !??
Сучасна археологія не підтверджує, що якась група населення із Азії прийшла у наше Причорномор*я. Масово азійських речей тогочасних у нас не знайдено !
Опис Скіфського пантеону богів Геродот подає на 4,59, але, що цікаво в цьому описі український перекладач А.О.Білецький чомусь пропустив скіфського бога Геракла, що це не технічна помилка - про нього немає згадки і у показчиках книги?
В перекладах Т.Коструби і Г.А.Стратановського Геракл, як скіфський бог є ! Цікаво, коли Геродот описує скіфських богів і їх грецьких відповідників - скіфського вмені Арея він не подає, як і Геракла ??
Міфологи відзначають, що грецький бог війни Арес має фракійське походження! А Стефан Візантійський відзначав, що "скіфи - фракійське племя" !? Тобто з нього виходить, що у скіфів, фракійців та еллінів бог війни мав одне й теж ім*я !!!
Традиційно у давньому світі війни починалися ранньою весною, у римлян в березні, який вони низивали в честь свого бога війни Марсом (марець). В українській мові "ярий" має такі значення: весняний, молодий, повний сил. Тобто "залишки" скіфського бога Ареса-Ярого у нашій культурі є вагомими: ярець, ярина, яриця, ярість, ярка, яркий, яркість (чоловіче сім*я) та інші...Тобто ім*я скіфського бога війни - Ареса має зокрема українсько-європейську основу . І лише у вище згадану суботу автор (Т.Д.) подумав, що й іншу скіфські боги мають мати цю ж саму природу, що й Арес!
Укладачі німецького Словника античності під керівництвом Йоханеса Ірмшера пишуть, що фракійська мова належить до індоєвропейської мовної сім*ї, але так як текстів цією мовою немає, то вона невідома. Відомий ще такий етнонім, як кельто-скіфи.
Пантеон богів царських скіфів складався із 7 богів і плюс ще одного бога Тагімасада (Посейдона). Семибожий пантеон розкладається, "як куб": У центрі богиня домашнього вогнища - Табіті. Основна функція домашнього вогнища було приготовання на ньому їжі. Дивимось у найбільш консервативну європейську англійську мову: tab - вішалка, петелька. Коли у людей не було ще ніякої посуди, то тіло впольованої великої тварини на вертелі "підвішували" над вогнем. Далі появилося слово "table" - ось його значення:1. стіл, 2. харчування, 3.їжа,4. співтрапезники, 5. таблиця, 6. список. Список, очевидно, потрібно було складати коли появилось чимало царських нахлібників :))
Ось українська мова: табівка - шкіряна сумка, яку носили на ремені через плече. В мезолітню епоху мисливець за великим звіром міг гнатись кілька діб, маючи у своїй сумці їстівні припаси, ніж, різні запасні стрілки і т.п. Коли звір був здобутий, то до місця вполювання прибувала вся сім*я мисливця і ставали вони тут Табором, ставили хату (чум) і стояли тут поки не з*їдали все м*ясо. Частину м*яса заготовляли і зберігали у Табакерках. Ще у ці часи на човнах ловили рибу, тоді човном рухали вперед і назад (тобто Табанили).
Верховний бог скіфів звався - Папай. У російській мові папа - це батько ! Пару йому складає богиня землі Апі. У єгипетській міфології був бог родючості, який звався - Апіс (бик). Земля породжує і плоди і всілякого звіра. Як колись люди полювали на звірів? Звірі, особливо молоді, шкірили зуби, ричали, кричали, як могли, відкривали рота, як тільки на них накидались чи скакали удачно - "АП" і вони всі закривали собі рота!
Скіфський Геракл займав північну сторону світу, саме там світ крутився довкола Полярної зірки, крутилось Сім зірок Великої Ведмедиці і це була Божа сторона! Геракл справді герой із дванадцяти античних подвигів він полює на :лева, гідру, лань, кабана, бика, диких кобилиць, краде корів, дістає золоті яблука. Бачимо, як мініум 8 його подвигів пов*язано із мисливством. Геракл - це давній бог полювання.
Південну сторону світу займав молодший бог війни - Арес, адже на півдні весна скоріше приходить, а значить і війна.
Гойтосір - це схід. Конями і зараз керують так: гейта (направо) і вісьта (наліво). Якщо стати лицем до божої північної сторони Світу , то по-праву руку буде у нас сір (сер) Пан Правобічний - Сонце! На заході (вест-вісьта) його чекала Аргімпаса. На заході і Сонце вмирає (ховається). Чим давніше слово, тим більше воно має значень: англійське слово "pass" має аж 9 значень, а останнє - смерть ! Аргентум - срібло - метал білого кольору, такий колір лиця і у мерців, і у Місяцеликих, як називають східні поети своїх закоханих! Ще є слова анг. "argil" - гончарна біла глина, і "ardent" - гарячий, палкий, пристрасний, палаючий і все це слова про любов.
Однією із функцій Посейдона - була опіка над джерелами у яких "кипить" вода. Тагімасад - скіфський Посейдон. В українській мові є слово таганок - залізна підставка з ножками на яку ставили посуд і варять їду. Таганувати - зупинятись у степу, щоби приготувати їжу, а ще є горщик із широким верхом - теганька. Масса - у значенні багато. "Багато "кип*ячої " води " - така назва грізного, штормового моря чи бурхливої ріки - Тагімасад .
Ось так коротко про значення Скіфських богів в перекладі на європейські мови. Подальші мовознавічі і культорологічні пошуки можуть дати цікаві і несподівані відкриття на ниві європейського культурного простору...
У світовій науці зараз панує і панувала думка, що кочові скіфи були іраномовним народом за походженням.
Такий висновок було зроблено із розповідів Геродота про скіфів: родоначальники скіфських племен (Геродот 4,5): Ліпоксай, Арпоксай і Колаксай - мають іранамовне закінчення "ксай". Це нібито підтверджується ще подальшою розповіддю Геродота 4,11 проте, що раніше скіфи проживали в Азії.
Лінгвіністи і зокрема В.І.Абаєв навіть знайшли тому докази, що нинішні осетини на Кавказі - це є залишки давніх скіфів ?!
Але кожен історичний народ має свій світогляд і зокрема свою міфологію і богів називає тією мовою, якою він говорить ! Є імена скіфських, і осетинських і іранських богів - але нічого спільного між ними немає й близько !??
Сучасна археологія не підтверджує, що якась група населення із Азії прийшла у наше Причорномор*я. Масово азійських речей тогочасних у нас не знайдено !
Опис Скіфського пантеону богів Геродот подає на 4,59, але, що цікаво в цьому описі український перекладач А.О.Білецький чомусь пропустив скіфського бога Геракла, що це не технічна помилка - про нього немає згадки і у показчиках книги?
В перекладах Т.Коструби і Г.А.Стратановського Геракл, як скіфський бог є ! Цікаво, коли Геродот описує скіфських богів і їх грецьких відповідників - скіфського вмені Арея він не подає, як і Геракла ??
Міфологи відзначають, що грецький бог війни Арес має фракійське походження! А Стефан Візантійський відзначав, що "скіфи - фракійське племя" !? Тобто з нього виходить, що у скіфів, фракійців та еллінів бог війни мав одне й теж ім*я !!!
Традиційно у давньому світі війни починалися ранньою весною, у римлян в березні, який вони низивали в честь свого бога війни Марсом (марець). В українській мові "ярий" має такі значення: весняний, молодий, повний сил. Тобто "залишки" скіфського бога Ареса-Ярого у нашій культурі є вагомими: ярець, ярина, яриця, ярість, ярка, яркий, яркість (чоловіче сім*я) та інші...Тобто ім*я скіфського бога війни - Ареса має зокрема українсько-європейську основу . І лише у вище згадану суботу автор (Т.Д.) подумав, що й іншу скіфські боги мають мати цю ж саму природу, що й Арес!
Укладачі німецького Словника античності під керівництвом Йоханеса Ірмшера пишуть, що фракійська мова належить до індоєвропейської мовної сім*ї, але так як текстів цією мовою немає, то вона невідома. Відомий ще такий етнонім, як кельто-скіфи.
Пантеон богів царських скіфів складався із 7 богів і плюс ще одного бога Тагімасада (Посейдона). Семибожий пантеон розкладається, "як куб": У центрі богиня домашнього вогнища - Табіті. Основна функція домашнього вогнища було приготовання на ньому їжі. Дивимось у найбільш консервативну європейську англійську мову: tab - вішалка, петелька. Коли у людей не було ще ніякої посуди, то тіло впольованої великої тварини на вертелі "підвішували" над вогнем. Далі появилося слово "table" - ось його значення:1. стіл, 2. харчування, 3.їжа,4. співтрапезники, 5. таблиця, 6. список. Список, очевидно, потрібно було складати коли появилось чимало царських нахлібників :))
Ось українська мова: табівка - шкіряна сумка, яку носили на ремені через плече. В мезолітню епоху мисливець за великим звіром міг гнатись кілька діб, маючи у своїй сумці їстівні припаси, ніж, різні запасні стрілки і т.п. Коли звір був здобутий, то до місця вполювання прибувала вся сім*я мисливця і ставали вони тут Табором, ставили хату (чум) і стояли тут поки не з*їдали все м*ясо. Частину м*яса заготовляли і зберігали у Табакерках. Ще у ці часи на човнах ловили рибу, тоді човном рухали вперед і назад (тобто Табанили).
Верховний бог скіфів звався - Папай. У російській мові папа - це батько ! Пару йому складає богиня землі Апі. У єгипетській міфології був бог родючості, який звався - Апіс (бик). Земля породжує і плоди і всілякого звіра. Як колись люди полювали на звірів? Звірі, особливо молоді, шкірили зуби, ричали, кричали, як могли, відкривали рота, як тільки на них накидались чи скакали удачно - "АП" і вони всі закривали собі рота!
Скіфський Геракл займав північну сторону світу, саме там світ крутився довкола Полярної зірки, крутилось Сім зірок Великої Ведмедиці і це була Божа сторона! Геракл справді герой із дванадцяти античних подвигів він полює на :лева, гідру, лань, кабана, бика, диких кобилиць, краде корів, дістає золоті яблука. Бачимо, як мініум 8 його подвигів пов*язано із мисливством. Геракл - це давній бог полювання.
Південну сторону світу займав молодший бог війни - Арес, адже на півдні весна скоріше приходить, а значить і війна.
Гойтосір - це схід. Конями і зараз керують так: гейта (направо) і вісьта (наліво). Якщо стати лицем до божої північної сторони Світу , то по-праву руку буде у нас сір (сер) Пан Правобічний - Сонце! На заході (вест-вісьта) його чекала Аргімпаса. На заході і Сонце вмирає (ховається). Чим давніше слово, тим більше воно має значень: англійське слово "pass" має аж 9 значень, а останнє - смерть ! Аргентум - срібло - метал білого кольору, такий колір лиця і у мерців, і у Місяцеликих, як називають східні поети своїх закоханих! Ще є слова анг. "argil" - гончарна біла глина, і "ardent" - гарячий, палкий, пристрасний, палаючий і все це слова про любов.
Однією із функцій Посейдона - була опіка над джерелами у яких "кипить" вода. Тагімасад - скіфський Посейдон. В українській мові є слово таганок - залізна підставка з ножками на яку ставили посуд і варять їду. Таганувати - зупинятись у степу, щоби приготувати їжу, а ще є горщик із широким верхом - теганька. Масса - у значенні багато. "Багато "кип*ячої " води " - така назва грізного, штормового моря чи бурхливої ріки - Тагімасад .
Ось так коротко про значення Скіфських богів в перекладі на європейські мови. Подальші мовознавічі і культорологічні пошуки можуть дати цікаві і несподівані відкриття на ниві європейського культурного простору...
Підписатися на:
Дописи (Atom)