Найдавніша письмова законодавча пам*ятка слов*янських народів була записана у Болгарії під час правління князя Бориса (852-889) і називається вона: "Закон судний людям". У ньому зокрема говориться : "...І якщо пошле Бог перемогу, то шосту частину здобичі слід узяти князю, а решту розділити між усіма на рівні частини".
Відомо, що у давні часи посада князя (вождя) була виборною, яка поєднювала ще й функції головного жерця племені - то очевидно, що княжа частка від трофеїв переможного бою не була випадковою "цифрою"!
Великий київський князь Володимир Великий "на пагорбі, поза двором теремним" поставив шість язичеських богів, а сьомим богом був невгасимий вогонь. Давні пантеони богів нараховували спочатку по сім (головних) богів , зокрема у скіфів. Як відомо число "сім" є найсакральнішим, це пов*язано із сімома зірками Великого воза (Ведмедиці), які дають змогу точно визначати сторони світу і Місячного календаря (7 днів і 4 тижні ) для підрахунку Часу. Якщо бога Вогню помістити в центр, то шість богів легко вже розташувати по напрямках світу (схід, захід, північ, південь, верх, низ). Тоді очевидно, що число "шість" відповідало за світобудову, а "сімка" в основному за Час.
Важливою частиною світової міфології є так звані парно-близнюкові міфи. Тоді сакральність числа 60 можна пояснити - сумою двох календарних місяців (30+30). І таких парних місяців у році є шість ! Нині вважається, що використання 60 числа прийшло до нас із давньої Вавілонії, але згадаймо, що копа снопів складається в Україні з 60 штук, і що таке рахування утвердилося із розвитком землеробства, а це безсумніву часи нашого Трипілля. В Україні ще навіть у 19 ст. існував Копний суд, де збиралась одна чи кілька сільських громад і на підставі звичаєвого права розбирала виключно кримінальні справи!
Про подвиг 300 спартанців із царем Леонідом чули всі, про подвиг такої ж кількості арагвинців у Грузії меншість. Звичайно у Спарти було більше воїнів, але в даній ситуації тільки 300 спартанців прямо підкорялась Леоніду. Військові формування у 300 чоловік відомі і у інших народів. Ділимо 300 на 6 - маємо 50. А 50 - це 7 помножено на 7 іще плюс вождь такого загону. Загін прадавнього вождя Гільгамеша складався з 50 чоловік. Переважна більшість скіфських котлів була розрахована "на підрозділ близько 50 чоловік" - Валерій Грицюк "Військо скіфів" Київ 2009, С.108. Тоді число 300 має також сакральне значення і не було випадковим в Історії людства!
Багато з нас чули слово - "захцянка" , якесь захмарне бажання. А ось, що пише інша книга "Торгівля на Україні" Київ 1990, С.360, що "захцик" - це одиниця рахунку, що відповідає 60 сотням . Ну, тоді із "захцянками" все ясно!
Одна шоста в процентах становить 16,66, якщо заокруглити то виходить 17 процентів. 17 міліметрів це ширина пальця - ця міра довжини широко використовувалась у давні часи. Найдавніші фортифікаційні споруди у 8-7 тис. до н.е мав Ієрихон, кам*яні мури тут сягали 1,7 метра товщини - К.Бунятян 1999 р. Можливо це випадковий збіг, в можливо, що й ні!
четвер, 30 січня 2014 р.
вівторок, 28 січня 2014 р.
Іспанська ріка Турія.
Раніше я вже писав, що в Україні є ріка Турія притока Прип*яті і є ще одна Турія у Черкаській області з басейну Південного Бугу.
У нинішній Іспанії є також ріка Турія, яка впадає у Середземне море. В усті цієї ріки розташоване велике місто Валенсія, яке давні римляни заснували ще у 137 р. до н.е. Валенсія знаходиться у Валенсійській затоці і тут було найкраще місце для порту.
В одному з соборів міста, як вважається є чаша св. Грааля.
Вверх по річці Турії є містечко Теруель, тут до Турії впадає права притока, яка бере свій початок біля гори Сан-Феліпе 1839 м. Біля цієї гори починається і велика ріка Тахо, яка впадає у Атлантичний океан біля Ліссабона.
Тобто маємо прадавній річково-сухопутний шлях через Піренейський півострів. Відомо, що у 6 ст. н.е. у Іспанії проживали вестготи, які є виходцями з українських земель, але більш ймовірно, що вони не могли дати назви цій іспанській річці, бо гідроніми мають дуже давню історію.
Очевидно, що це сталось в часи розселення індоєвропейських народів по Європейському континенті.
Топонімів з коренем "тур" є чимало у світі. Їхнє спільне вивчення географами, істориками та мовознавцями безсумніву можуть вагомо допомогти у розв*язанні світової проблеми Походження індоєвропейських народів !
У нинішній Іспанії є також ріка Турія, яка впадає у Середземне море. В усті цієї ріки розташоване велике місто Валенсія, яке давні римляни заснували ще у 137 р. до н.е. Валенсія знаходиться у Валенсійській затоці і тут було найкраще місце для порту.
В одному з соборів міста, як вважається є чаша св. Грааля.
Вверх по річці Турії є містечко Теруель, тут до Турії впадає права притока, яка бере свій початок біля гори Сан-Феліпе 1839 м. Біля цієї гори починається і велика ріка Тахо, яка впадає у Атлантичний океан біля Ліссабона.
Тобто маємо прадавній річково-сухопутний шлях через Піренейський півострів. Відомо, що у 6 ст. н.е. у Іспанії проживали вестготи, які є виходцями з українських земель, але більш ймовірно, що вони не могли дати назви цій іспанській річці, бо гідроніми мають дуже давню історію.
Очевидно, що це сталось в часи розселення індоєвропейських народів по Європейському континенті.
Топонімів з коренем "тур" є чимало у світі. Їхнє спільне вивчення географами, істориками та мовознавцями безсумніву можуть вагомо допомогти у розв*язанні світової проблеми Походження індоєвропейських народів !
субота, 18 січня 2014 р.
"Баварський географ": присяни та велунчани.
Ця невелика історична пам*ятка й досі залишається нерозгаданою. Оригінальна її назва " Опис градів і земель на північ від Дунаю". Найбільш повно про неї написав львівський історик Л.В.Войтович, зокрема він у цьому документі налічує 58 народів.
36. народом ідуть "присяни" із 70 градами, а 37. "велунчани" також з 70 градами. "Присяни" - вважається живуть при річці Сяні ? Але в часи "Баварського географа" у Болгарії правив хан Пресіан (836-852). Болгари тоді складались із кочівників і осілого слов*янського народу. Крім того бачимо число їх градів виглядає "заокругленим" - 70. Очевидно , що це число вивели від загальної кількості воїнів, яких міг виставити цей народ "присянів". Так, як цей народ був досить віддалений від франків, то його назва у них не зазнала "мовних" змін.
Правда "присяни" знаходились на південь від Дунаю, але ця частина Списку поєднює народи, які проживали досить віддалено одні від одних: 38. пруси, 40. хазари. Доречі хазари мали 100 міст, що говорить, що ця цифра також штучно вирахувана із кількості хазарського війська. Очевидно, що в цю частину Списку записували народи, які були більш віддалені від франкської держави. Поряд із присянами є велунчани і також у них 70 градів, а це вказує, що і це число виведене і що вони не могли бути ближніми сусідами франків. Близькі праукраїнські племена до франків мають точну кількість міст: чуряни-червляни - 325, бужани - 231, уличі - 318. Найбільш вірогідно, що велунчани не могли бути нашими пізнішими - волинянами!?
Очевидно, що укладач чи укладачі "Баварського географа" спочатку дотримувались плану, що описували народи, які дійсно проживали на північ від Дунаю, але далі відійшли від цього плану...
36. народом ідуть "присяни" із 70 градами, а 37. "велунчани" також з 70 градами. "Присяни" - вважається живуть при річці Сяні ? Але в часи "Баварського географа" у Болгарії правив хан Пресіан (836-852). Болгари тоді складались із кочівників і осілого слов*янського народу. Крім того бачимо число їх градів виглядає "заокругленим" - 70. Очевидно , що це число вивели від загальної кількості воїнів, яких міг виставити цей народ "присянів". Так, як цей народ був досить віддалений від франків, то його назва у них не зазнала "мовних" змін.
Правда "присяни" знаходились на південь від Дунаю, але ця частина Списку поєднює народи, які проживали досить віддалено одні від одних: 38. пруси, 40. хазари. Доречі хазари мали 100 міст, що говорить, що ця цифра також штучно вирахувана із кількості хазарського війська. Очевидно, що в цю частину Списку записували народи, які були більш віддалені від франкської держави. Поряд із присянами є велунчани і також у них 70 градів, а це вказує, що і це число виведене і що вони не могли бути ближніми сусідами франків. Близькі праукраїнські племена до франків мають точну кількість міст: чуряни-червляни - 325, бужани - 231, уличі - 318. Найбільш вірогідно, що велунчани не могли бути нашими пізнішими - волинянами!?
Очевидно, що укладач чи укладачі "Баварського географа" спочатку дотримувались плану, що описували народи, які дійсно проживали на північ від Дунаю, але далі відійшли від цього плану...
пʼятниця, 17 січня 2014 р.
Як пропали авари .
Крум болгарський хан (803 - 814 рр.) запитав у полонених аварів: " Як ви думаєте, чому загинув ваш вождь і увесь народ ?" І вони відповіли "Тому , що процвітали наклепи один на одного і нищили наймужніших та розумних. Крім того, насильники та злодії були спільниками суддів. А також від пияцтва, оскільки вина ставало дедалі більше, всі стали п*яницями. А також від підкупу і хабарництва, оскільки всі стали торговцями та ошукували один одного. Загибель наша сталася саме від цього". ... Лексикон "Суда"
неділя, 12 січня 2014 р.
Княгиня Ольга, Стільсько та Галич.
За багаторічними дослідженнями великого городища Стільська О.Корчинським, воно існувало разом з довколошніми приміськими і сільськими поселеннями з кінця 8 до середини 10 століття. Найбільш вірогідно, що це пов*язано із смертю київського князя Ігоря, після якої повстали древляни і очевидно також і червляни у Стільську. Тут повстало питання: а в якому році відбувалося придушення повстання червлян ? У 946 році Ольга боролась із древлянами "і стояла Ольга ціле літо" біля Іскоростеня. За дослідженням О.Пріцака "Записки НТШ т. ССХХУ Львів 1993, СС. 133-146 княгиня Ольга 9 вересня 946 року мала прийом у Константинополі ?? Очевидно, що дружина Ольги під Іскоростенем просто тягнула час, щоби княгиня вдало і без пригод з*їздила до Візантії, адже під час воєнних дій секретність набагато підвищується і де може бути князь із якоюсь частиною свого війська ніхто не має знати ( алібі для хазарської сторони).
А на дорогу з Києва до Константинополя тоді було потрібно від 35 до 45 днів часу. Але руський літописець про цей візит Ольги зовсім не згадує ?? Це лише підтверджує гіпотезу проте, що в цей час Руське князівство ще було залежне від Хазарії і посольство Ольги мало таємний характер, вона їздила, очевидно, під прикриттям купців поновлювати колишні договори Ігоря. Сепаратизм Русі проти Хазарії, звичайно, що був вигідний Візантії. Ольга ще відвідає Константинополь 18 жовтня 957 року, але про цю поїздку руський літописець чомусь широко розповість у параграфі 955 року ?
У 947 році Ольга по всій тодішній Русі проводить "податкову реформу", і там згадується, що вона поставила свої сани у Пскові, які стоять "до сьогодні"! Більшість вірить у те, що ці сани Ольга з поваги поставила у Пскові, як у місці свого народження, де-котрі говорять, що це пізніша приписка. Цілком можливо, що у Пскові хвалились, що зимою до них недобратись через снігові замети і морози. і ось княгиня із озброєнним почтом на кавалькаді саней, очевидно на самі новорічні святки і завітала до Пскова, осоромивши його хвастливих городян і залишила їм на довгу пам*ять свої сани! Вірогідно, що впровадження реформи у 947 році не було безкровним.
А далі руський літописець з 948 по 963 роки про життя княгині Ольги абсолютно нічого не пише ?? Літописець, очевидно, таки писав, просто пізніші княжі редактори літопису всі факти життя Ольги тих років викинули із літопису, бо вони: не вписувалися у концепцію походження Русі, а ще просто із заздрості до її діяльності і немалих військових здібностей!
Десь в цих роках Ольга у Прикарпатті розбиває червлян і їх залишки (якусь частину) переселяє на територію Галича. І творить тут княжо-київський домен, який поставлятиме і вироблятиме прикарпатську сіль для всієї Русі, тобто це був стратегічний район. І лише у 1144 році вперше на сторінках руського літопису появляється місто Галич у своїй повній красі. Ось і кілька давньоруських загадок - розгадано !
А на дорогу з Києва до Константинополя тоді було потрібно від 35 до 45 днів часу. Але руський літописець про цей візит Ольги зовсім не згадує ?? Це лише підтверджує гіпотезу проте, що в цей час Руське князівство ще було залежне від Хазарії і посольство Ольги мало таємний характер, вона їздила, очевидно, під прикриттям купців поновлювати колишні договори Ігоря. Сепаратизм Русі проти Хазарії, звичайно, що був вигідний Візантії. Ольга ще відвідає Константинополь 18 жовтня 957 року, але про цю поїздку руський літописець чомусь широко розповість у параграфі 955 року ?
У 947 році Ольга по всій тодішній Русі проводить "податкову реформу", і там згадується, що вона поставила свої сани у Пскові, які стоять "до сьогодні"! Більшість вірить у те, що ці сани Ольга з поваги поставила у Пскові, як у місці свого народження, де-котрі говорять, що це пізніша приписка. Цілком можливо, що у Пскові хвалились, що зимою до них недобратись через снігові замети і морози. і ось княгиня із озброєнним почтом на кавалькаді саней, очевидно на самі новорічні святки і завітала до Пскова, осоромивши його хвастливих городян і залишила їм на довгу пам*ять свої сани! Вірогідно, що впровадження реформи у 947 році не було безкровним.
А далі руський літописець з 948 по 963 роки про життя княгині Ольги абсолютно нічого не пише ?? Літописець, очевидно, таки писав, просто пізніші княжі редактори літопису всі факти життя Ольги тих років викинули із літопису, бо вони: не вписувалися у концепцію походження Русі, а ще просто із заздрості до її діяльності і немалих військових здібностей!
Десь в цих роках Ольга у Прикарпатті розбиває червлян і їх залишки (якусь частину) переселяє на територію Галича. І творить тут княжо-київський домен, який поставлятиме і вироблятиме прикарпатську сіль для всієї Русі, тобто це був стратегічний район. І лише у 1144 році вперше на сторінках руського літопису появляється місто Галич у своїй повній красі. Ось і кілька давньоруських загадок - розгадано !
субота, 11 січня 2014 р.
Пліснесько - столиця бужан.
Баварський географ описуючи народи, які в той час проживали 19. номером подає Чурян (Червлян), які мали 325 міст (градів). Настуаним номером 20. він згадує Бужан у яких 231 град. А 37 номером згадуються Велунчани із 70 градами, які більшостю вважаються волинянами.
Величезне Пліснеське слов*янське городище знаходиться у верхів*ї Західного Бугу і мало площу від 160 до 300 га і могло належати тільки бужанам! Витік Бугу являє собою потужне джерело, звичайно, що у давні часи воно не могло залишитись поза увагою тодішніх жителів.
Раніше у мене була думка, що Бужеськ (нині Буськ) міг бути столицею бужан, бо назва міста утворена від самих бужан, а ці послідовно від річки Буга, бо далеко не кожне місто могло мати назву, яка би походила від назви річки.
Але щодо масштабності то Пліснесько серйозно більше від Бужська! Але у Буську в ріку Буг впадає ріка Полтва, яка значно повноводніша за Буг бо має велику площу свого басейну , тобто територію і якраз у межиріччі Полтви і Бугу знаходиться стара частина міста Буська, який і контролював тут річкові шляхи. Найбільш вірогідно, що Бужеськ міг бути віддаленою частиною столичного міста Бужан - Пліснеська, бо ж не пропадати митним зборам десь-інде. Тоді ситуація з назвою Бужеськ-бужани-буг стає зрозумілою.
Вже в часи Володимира Великого територія праукраїнського племені бужан (від витоку Зах.Бугу до м.Дорогочина) була розділена на окремі частини, а сам великий князь на притоці Бугу збудував місто Володимир (Волинський) і ця частина стала належати Волині, а Бужеськ пізніше потрапив в залежність від Галицького князівства. Пліснесько також попало до Волині і границя тут проходила між Ожидовим і Олеськом, тут вірогідно й був річковий волок у давніх часах із р.Солотвини (зах. Буг) у Стирське озеро-болото біля Олеська. Тому й про бужан руські літописи мало що пишуть. А столиця червлян Стільсько, як і столиця бужан Пліснесько у давньоруському житті активної участі не приймала .
Величезне Пліснеське слов*янське городище знаходиться у верхів*ї Західного Бугу і мало площу від 160 до 300 га і могло належати тільки бужанам! Витік Бугу являє собою потужне джерело, звичайно, що у давні часи воно не могло залишитись поза увагою тодішніх жителів.
Раніше у мене була думка, що Бужеськ (нині Буськ) міг бути столицею бужан, бо назва міста утворена від самих бужан, а ці послідовно від річки Буга, бо далеко не кожне місто могло мати назву, яка би походила від назви річки.
Але щодо масштабності то Пліснесько серйозно більше від Бужська! Але у Буську в ріку Буг впадає ріка Полтва, яка значно повноводніша за Буг бо має велику площу свого басейну , тобто територію і якраз у межиріччі Полтви і Бугу знаходиться стара частина міста Буська, який і контролював тут річкові шляхи. Найбільш вірогідно, що Бужеськ міг бути віддаленою частиною столичного міста Бужан - Пліснеська, бо ж не пропадати митним зборам десь-інде. Тоді ситуація з назвою Бужеськ-бужани-буг стає зрозумілою.
Вже в часи Володимира Великого територія праукраїнського племені бужан (від витоку Зах.Бугу до м.Дорогочина) була розділена на окремі частини, а сам великий князь на притоці Бугу збудував місто Володимир (Волинський) і ця частина стала належати Волині, а Бужеськ пізніше потрапив в залежність від Галицького князівства. Пліснесько також попало до Волині і границя тут проходила між Ожидовим і Олеськом, тут вірогідно й був річковий волок у давніх часах із р.Солотвини (зах. Буг) у Стирське озеро-болото біля Олеська. Тому й про бужан руські літописи мало що пишуть. А столиця червлян Стільсько, як і столиця бужан Пліснесько у давньоруському житті активної участі не приймала .
пʼятниця, 10 січня 2014 р.
Княгиня Ольга родом з Пліснеська .
Львівський історик Ігор Мицько проаналізувавши багато матеріалів письмових, фольклорних, археологічних прийшов до висновку, що велика княгиня Ольга ( бабця Володимира Великого) є родом з Пліснеська. Мої доповнення до цієї гіпотези будуть такі:
1. У березні 2013 року у Львові на виставці давніх карт мені довелося на карті Польщі 1770 року виданій у Парижі бачити, що річка Стир починається з великого озера біля Олеська. За нинішньою топографічною картою за меліоративними каналами можна визначити його розміри: 8 на 2 км. З сторони Пліснеська на березі цього озера знаходяться: відоме Олесько і село Йосипівка, яке відоме скарбом арабських дирхемів. Тобто ця місцевість слугувала портом-пристанню для човнів, які рухалися річкою Стир. У давньоруські часи на берегах цієї річки були столиці князівств - Перемильського, Луцького і Чорторийського.
На південь від Пліснеська протікає ріка Західний Буг, яка також очевидно витікала з меншого озера біля Верхобужа, розміри його приблизно 3 на 6 км. На східному краю цього болота-озера на відстані трохи більше одного кілометра протікає річечка В*ятина притока Серета, який є притокою Дністра. На Сереті відоме князівське місто - Теребовля. Якщо тут порту-пристані не було, то волок для човнів був точно. При злитті Бугу і р. Золочівки можна віднайти ще одне озеро-болото, розмірами 6 на 10 км. А ріка Західний Буг мала такі столиці князівств: Бужеськ, на початках Полтви ( притоки Бугу) - Звенигород і Львів, далі Белз, Володимир, Берестя і Дорогочин. Як бачимо Пліснеська земля з трьох сторін омивалася озерами і кругом неї було багато вони, біля самого городища і нині протікає річечка Бужок притока Бугу! Місцеве велике городище площою 160-300 га говорить за те, що тут була столиця бужан! "Водний" корінь - пливе, плесо (озеро) дає ключ до розуміння походження назви Пліснеського городища.
2. Як пишеться у руських літописах, що Ігору привели Ольгу з "Плескова" у 903 році. Значить Олегом до цього року і були відвойовані у Великої Моравії колишні "скіфські" землі, аж до Кракова на Віслі. Отож назва Пліснесько - Плесков є чесько-моравського походження, а Пліснесько - це місцева назва - бужанська.
Так, як це були досить віддалені землі Руського князівства і пограничні з сусідами, і в Олега не було стільки війська, що всюди поставити свої гарнізони - то вирішено було укласти династичний шлюб Ігоря з Ольгою, яка представляла місцеву , очевидно бужансько-моравську владу. У ці часи Псков для Русі був глухою провінцією і якийсь династичний шлюб з цього регіону був просто неможливий!
В часи Русі Пліснесько не могло розвиватись, тому, що було колишнім племенним центром бужан і щоб тут не зароджувався сепаратизм - ось така була повсюдна політика руських князів. Очевидно, що Пліснесько було завойоване в часи найбільшого розквіту Великої Моравії 846-870 роках. Тому у Пліснеську знаходять залишки зброї, упряж, прикраси, кераміку, які мають західнослов*янське походження. Знайшли також кілька поховань варягів, які можливо прийшли з Олегом і тут залишились, або це були місцеві варяги. Тому не дивно, що границі Чеської (Моравської) церкви сягали колись Бугу і Стиру.
Очевидно, що вже після смерті Святослава 972 року в часи князівських міжусобиць Ляхи забрали ці землі собі, як "спірні". Прийшовши до влади у Києві енергійний Володимир Великий у 981 році впершу чергу пішов відвойовувати землі на заході Русі. - "Перемишль, Червен та інші городи". У Пліснеську очевидно в той час захищався польський гарнізон.
Нинішній дослідник Пліснеська львівський історик, археолог Михайло Филипчук вважає, що Пліснеське городище було знищене походом Володимира Великого у 993 році на Хорватів, як місто Білої Хорватії !?. Але на наших землях ні білих, ні червоних хорватів не було !
1. У березні 2013 року у Львові на виставці давніх карт мені довелося на карті Польщі 1770 року виданій у Парижі бачити, що річка Стир починається з великого озера біля Олеська. За нинішньою топографічною картою за меліоративними каналами можна визначити його розміри: 8 на 2 км. З сторони Пліснеська на березі цього озера знаходяться: відоме Олесько і село Йосипівка, яке відоме скарбом арабських дирхемів. Тобто ця місцевість слугувала портом-пристанню для човнів, які рухалися річкою Стир. У давньоруські часи на берегах цієї річки були столиці князівств - Перемильського, Луцького і Чорторийського.
На південь від Пліснеська протікає ріка Західний Буг, яка також очевидно витікала з меншого озера біля Верхобужа, розміри його приблизно 3 на 6 км. На східному краю цього болота-озера на відстані трохи більше одного кілометра протікає річечка В*ятина притока Серета, який є притокою Дністра. На Сереті відоме князівське місто - Теребовля. Якщо тут порту-пристані не було, то волок для човнів був точно. При злитті Бугу і р. Золочівки можна віднайти ще одне озеро-болото, розмірами 6 на 10 км. А ріка Західний Буг мала такі столиці князівств: Бужеськ, на початках Полтви ( притоки Бугу) - Звенигород і Львів, далі Белз, Володимир, Берестя і Дорогочин. Як бачимо Пліснеська земля з трьох сторін омивалася озерами і кругом неї було багато вони, біля самого городища і нині протікає річечка Бужок притока Бугу! Місцеве велике городище площою 160-300 га говорить за те, що тут була столиця бужан! "Водний" корінь - пливе, плесо (озеро) дає ключ до розуміння походження назви Пліснеського городища.
2. Як пишеться у руських літописах, що Ігору привели Ольгу з "Плескова" у 903 році. Значить Олегом до цього року і були відвойовані у Великої Моравії колишні "скіфські" землі, аж до Кракова на Віслі. Отож назва Пліснесько - Плесков є чесько-моравського походження, а Пліснесько - це місцева назва - бужанська.
Так, як це були досить віддалені землі Руського князівства і пограничні з сусідами, і в Олега не було стільки війська, що всюди поставити свої гарнізони - то вирішено було укласти династичний шлюб Ігоря з Ольгою, яка представляла місцеву , очевидно бужансько-моравську владу. У ці часи Псков для Русі був глухою провінцією і якийсь династичний шлюб з цього регіону був просто неможливий!
В часи Русі Пліснесько не могло розвиватись, тому, що було колишнім племенним центром бужан і щоб тут не зароджувався сепаратизм - ось така була повсюдна політика руських князів. Очевидно, що Пліснесько було завойоване в часи найбільшого розквіту Великої Моравії 846-870 роках. Тому у Пліснеську знаходять залишки зброї, упряж, прикраси, кераміку, які мають західнослов*янське походження. Знайшли також кілька поховань варягів, які можливо прийшли з Олегом і тут залишились, або це були місцеві варяги. Тому не дивно, що границі Чеської (Моравської) церкви сягали колись Бугу і Стиру.
Очевидно, що вже після смерті Святослава 972 року в часи князівських міжусобиць Ляхи забрали ці землі собі, як "спірні". Прийшовши до влади у Києві енергійний Володимир Великий у 981 році впершу чергу пішов відвойовувати землі на заході Русі. - "Перемишль, Червен та інші городи". У Пліснеську очевидно в той час захищався польський гарнізон.
Нинішній дослідник Пліснеська львівський історик, археолог Михайло Филипчук вважає, що Пліснеське городище було знищене походом Володимира Великого у 993 році на Хорватів, як місто Білої Хорватії !?. Але на наших землях ні білих, ні червоних хорватів не було !
Підписатися на:
Дописи (Atom)