Футбольні проблеми в Україні наростають з кожним днем, очевидно, що це пов*язано з ідеєю проведення спільного футбольного чемпіонату з Росією. Але також очевидно, що найбільше проблем футбольні організації світу будуть мати із новими державами, які утворяться при Третьому розпаді Російської імперської держави. Перші два розпади відбувались у 1917 і 1991 роках.
Зараз у Російській Федерації офіційно з своєю владою, прапорами, гербами є 21 республіка, в яких живуть корінні жителі цих земель і які налічують від мілійона і більше жителів до кількох сотень тисяч чоловік. Якщо одна з найдавніших у Західній Європі держава Сан-Маріно на 2012 рік нараховувала всього 31.247 чоловік!.. То питається в цій задачці: Чи знайдеться хоч одна нині "російськофедераційна" республіка, яка в майбутньому відмовиться від того, щоби її Національна збірна з футболу не була представлена на світовій арені ??? Та люди цих республік зроблять все, щоби мати хоч один нормальний стадіон у себе, а як їм ще утверджуватися у цьому великому і непростому жорсткому світі ?! Ось список цих республік: Адигея, Алтай, Башкортостан, Бурятія, Дегастан, Інгушетія, Кабардино-Балкарія, Калмикія, Карачаєво-Черкесія, Карелія, Комі, Марій Ел, Мордовія, Північна Осетія, Татарстан, Тува, Удмуртія, Хакасія, Чечня, Чувашія, Якутія (Саха).
Головним фактором який стримує Федерацію від розвалу сьогодні - є ядерна зброя. Із характеристики цих предметів на першому місці стоїть їхня небезпечність для всього живого Світу. Ядерна зброя це дуже небезпечний пережиток 20 століття. Всілякі війни, конфлікти успішно відбуваються без неї.
Російські воєнні, які обслуговують російський ядерний потенціал приймаються на службу в Штатівську армію. А по вислузі років ці генерали, полковники будують собі дачки десь в Каліфорнії, чи деінде. Світ таким чином врятований від ядерного абсурду, а футбол спокійно розвивається далі ...
Четвертий розпад Російської імперської держави ще попереду.Але гляньмо тільки на три перші області Федерації Російської: Амурську, Архангельську і Астраханську - їх розділяють тисячі кілометрів, різний клімат, різні сусіди, різний набір своїх проблем від екологічних до економічних - можуть всі ці проблеми десь адекватно вирішуватись в одному центрі - наприклад у Москві - звичайно, що ні !!!
Отож футбольному світу варто ще чекати появі кількох десятків нових національних збірних з футболу!.. А хай переможе сильніший !
вівторок, 5 листопада 2013 р.
пʼятниця, 1 листопада 2013 р.
Село Будиголош.
Про село Буського району - Грабова я вже раніше писав. На захід 1200 метрів від цього села є невеличке село Будиголош. Недавно, знову, довелося побувати у цій місцевості , ще раз звіритися із топографічною картою... і віднайшлася маленька сенсація !
З півночі села Грабового проходить меліоративний канал, який має початок в с.Будиголош і який в цілому є притокою Стиру-Прип*яті-Чорного моря. Всього 500 метрів на південь в Будиголоші проходить інший канал, який впадає у Зах. Буг - Балтійське море. Цей канал явно прокладено невеликою річковою долиною. Взявся провіряти. Далі за картою цей канал між селами Яблунівка і Побужани має "обривисті береги". Довелося і туди в поле з*їздити - так дійсно це річкова природня долина. Тобто до прокладання каналу по ній текла річка. І екіпажі човнів, які перебирались з однієї річкової системи Чорного моря до Балтійського моря в районі нинішнього села Будиголош додали по-прямій лінії, волоком всього 500 метрів. Тоді назву цього села можна вивести від словосполучення: "буди - голос", тобто давай знати голосом про наближення притокою Зах. Бугу подорожніх до с. Грабово.
Якби Будиголош знаходився не на Головному Європейському вододілі, то можна було би виводити походження цієї назви від "буда" - лісового поташного промислу, тим більше, що кілометрів три у лісі від с. Будиголош є урочище Дідова Буда, де із попелу деревини добували поташ.
Коли археологічно все підтвердиться, що цей Грабівсько-Будиголошський волок працював у 2-3 ст. н.е., то українська мовознавча наука отримає цікаве слово "буди-голос" з тих давніх часів і зможе його використати у своїх реконструкціях давньої української мови. Тоді напевно, буде соромно говорити, що український народ і мова сформувалися із ранніх слов*ян (6-8 ст. н.е.).
З півночі села Грабового проходить меліоративний канал, який має початок в с.Будиголош і який в цілому є притокою Стиру-Прип*яті-Чорного моря. Всього 500 метрів на південь в Будиголоші проходить інший канал, який впадає у Зах. Буг - Балтійське море. Цей канал явно прокладено невеликою річковою долиною. Взявся провіряти. Далі за картою цей канал між селами Яблунівка і Побужани має "обривисті береги". Довелося і туди в поле з*їздити - так дійсно це річкова природня долина. Тобто до прокладання каналу по ній текла річка. І екіпажі човнів, які перебирались з однієї річкової системи Чорного моря до Балтійського моря в районі нинішнього села Будиголош додали по-прямій лінії, волоком всього 500 метрів. Тоді назву цього села можна вивести від словосполучення: "буди - голос", тобто давай знати голосом про наближення притокою Зах. Бугу подорожніх до с. Грабово.
Якби Будиголош знаходився не на Головному Європейському вододілі, то можна було би виводити походження цієї назви від "буда" - лісового поташного промислу, тим більше, що кілометрів три у лісі від с. Будиголош є урочище Дідова Буда, де із попелу деревини добували поташ.
Коли археологічно все підтвердиться, що цей Грабівсько-Будиголошський волок працював у 2-3 ст. н.е., то українська мовознавча наука отримає цікаве слово "буди-голос" з тих давніх часів і зможе його використати у своїх реконструкціях давньої української мови. Тоді напевно, буде соромно говорити, що український народ і мова сформувалися із ранніх слов*ян (6-8 ст. н.е.).
четвер, 17 жовтня 2013 р.
Топоніміка села Тур*є.
Хочеться щиро подякувати учителям Тур*ївської школи за допомогу, за екскурсію шкільним краєзнавчим музеєм, за книгу Степана Куриляка "Моє село - Тур*є Буського району на Львівщині" видану Інститутом народознавства НАН України.
Ось такі звичайні топоніми села Тур*є і його околиць не добавили мені оптимізму, що моя гіпотеза, що назва села походить не від лісових тварин турів, а від турії - вежі, башти, укріплення: Нове село, Церковний кут, Стависько, Соснина, Горб, Яців кут, Підкалинів, болота Мохове, Кругле. Лише вдома взявши до рук Словника Б.Грінченка підтвердилася моя версія: село Бачка і ліс Бачка знаходяться між селами Тур*є і Переволочно, тут ще протікає річечка Пуста . Слово "бачка" корінне від "бачити". Тур*є знаходиться на своєрідному острові (6 х 2 км) серед болотистої місцевості Малого Полісся. На півночі цього острова є село Лісове інша назва тут - Цьопи.Цьопати - стукати. При наближенні човнів з півдня Тур*ївського укріплення їх можна було побачити, а з півночі ріка Стир - цю інформацію передавали, попереджали стукотом, шумом. Справжнім подарунком стало слово-топонім "Демчаки": демено - руль, деменути - пхати. Тобто в цій частині села Тур*є проживали люди, які допомагали пасажирам човнів переміщувати їх від Цьопи до Бачки по землі ( чи навпаки), а це приблизно нині 2 кілометри, можливо тут був обладнаний спеціальний шлях, рів для цього транспортування ?
У шкільному музеї Тур*є виставлені кам*яні сокири, крем*яні наконечники, скребачки, сокирки, які були знайдені на землях села. Тобто люди тут проживали ще з давніх-давен, з кам*яного віку. І при майбутніх археологічних дослідженнях можуть знайтися залишки Тур*ївського укріплення з визначенням його віку, коли тут справді почав працювати волок річкових човнів.
Латиною і давньогрецькою вежа, башта читається, як "турріс". На річці Стир в давньоруський період були такі столиці удільних князівств, як Перемиль, Луцьк, Чорторийськ. На старій карті кінця 18 ст. Стир бере початок з озера, що було біля Олеського замку. Між Олеськом і Ожидовим проходила границя між Волинню і Галичиною і тут починається річечка Солотвина, яка в районі м. Буська впадає в Зах. Буг, а це басейн Балтійського моря. В Ожидові відомо п*ять археологічних культур - тут пересікались сухопутні дороги із річковими (волоками) , тут був знайдений небувалий скарб арабських монет, а ще при розкопках попадались давньоримські монети. Недалеко від Тур*є є село Рожнів, за Літописом Руським тут в 1099 році відбувалась запекла битва між руськими князями і їх військом.
Район села Тур*є і сусідніх земель, як бачимо, ще потребує спільної праці мовознавців, істориків, археологів, етнографів, гідрогеологів. Отож, як хтось каже, що не треба переписувати (писати нової) історії - то це явно від лукавого!
Ось такі звичайні топоніми села Тур*є і його околиць не добавили мені оптимізму, що моя гіпотеза, що назва села походить не від лісових тварин турів, а від турії - вежі, башти, укріплення: Нове село, Церковний кут, Стависько, Соснина, Горб, Яців кут, Підкалинів, болота Мохове, Кругле. Лише вдома взявши до рук Словника Б.Грінченка підтвердилася моя версія: село Бачка і ліс Бачка знаходяться між селами Тур*є і Переволочно, тут ще протікає річечка Пуста . Слово "бачка" корінне від "бачити". Тур*є знаходиться на своєрідному острові (6 х 2 км) серед болотистої місцевості Малого Полісся. На півночі цього острова є село Лісове інша назва тут - Цьопи.Цьопати - стукати. При наближенні човнів з півдня Тур*ївського укріплення їх можна було побачити, а з півночі ріка Стир - цю інформацію передавали, попереджали стукотом, шумом. Справжнім подарунком стало слово-топонім "Демчаки": демено - руль, деменути - пхати. Тобто в цій частині села Тур*є проживали люди, які допомагали пасажирам човнів переміщувати їх від Цьопи до Бачки по землі ( чи навпаки), а це приблизно нині 2 кілометри, можливо тут був обладнаний спеціальний шлях, рів для цього транспортування ?
У шкільному музеї Тур*є виставлені кам*яні сокири, крем*яні наконечники, скребачки, сокирки, які були знайдені на землях села. Тобто люди тут проживали ще з давніх-давен, з кам*яного віку. І при майбутніх археологічних дослідженнях можуть знайтися залишки Тур*ївського укріплення з визначенням його віку, коли тут справді почав працювати волок річкових човнів.
Латиною і давньогрецькою вежа, башта читається, як "турріс". На річці Стир в давньоруський період були такі столиці удільних князівств, як Перемиль, Луцьк, Чорторийськ. На старій карті кінця 18 ст. Стир бере початок з озера, що було біля Олеського замку. Між Олеськом і Ожидовим проходила границя між Волинню і Галичиною і тут починається річечка Солотвина, яка в районі м. Буська впадає в Зах. Буг, а це басейн Балтійського моря. В Ожидові відомо п*ять археологічних культур - тут пересікались сухопутні дороги із річковими (волоками) , тут був знайдений небувалий скарб арабських монет, а ще при розкопках попадались давньоримські монети. Недалеко від Тур*є є село Рожнів, за Літописом Руським тут в 1099 році відбувалась запекла битва між руськими князями і їх військом.
Район села Тур*є і сусідніх земель, як бачимо, ще потребує спільної праці мовознавців, істориків, археологів, етнографів, гідрогеологів. Отож, як хтось каже, що не треба переписувати (писати нової) історії - то це явно від лукавого!
неділя, 13 жовтня 2013 р.
Давня історія села Грабова.
9 км на північ від мого міста Буська знаходиться село Грабова. Воно мене цікавило здавна, бо за розповіддями тут нібито був знайдений скарб римських монет. Але так, як науці з цього скарбу нічого не дісталось, то говорити з якого він часу і чи був взагалі важко. Наявність давньоримських монет підтверджувало мою теорію, що відгалуження відомого в античні часи Бурштинового торгового шляху проходили і нашими землями.
Ще у лісі біля Грабової відомий курганий могильник із 14 курганів "невизначеного часу", як у 1918 році писав польський археолог Б.Януш. У 1977 році львівські історики-археологи проводили розвідку вздовж Західного Бугу і "на північно-західній околиці" села Грабова знайшли кераміку раннього заліза - Пелещишин Н. и Михальщишин И. А.О. "Наука" М. 1987 р.
З допомогою місцевих людей у лісі мені вдалося знайти один великий курган з двома вершинами, десь висотою 2-3 метри, решту курганів, або були невеликі і їх у лісі тепер не знайти, або були розкопані за-Польщі до 1939 року ??
І тільки сьогодні студіюючи топографічні карти вияснилося, що село Грабова знаходиться на Головному Європейському вододілі, тобто з-сходу від села бере початок річечка Радоставка, яка впадає у Стир-Прип*ять-Дніпро-Чорне море. На півдні села починається потічок, який впадає у Західний Буг- Балтійське море!
Раніше думалося, що кургани біля Грабової "контролювали" сухопутну дорогу, яка йшла паралельно Зах. Бугу, але такої дороги і зараз немає! Отож найбільш вірогідна версія: Грабівські кургани належать до висоцької археологічної культури 11-6 ст. до н.е. Кургани з*являються в кінці існування цієї культури. Коли творилася Скіфська держава (7 ст. до н.е.) вона об*єднала усі проскіфські племена: землеробські, скотарські, лісові (Мале Полісся) в одне ціле. Основними шляхами сполучення у великих лісах, як відомо є річки. Для сполучення між різними басейнами річок - слугували "волоки" - волокли човни з річки до річки. Щоб волоки були "справні" - потрібно було їх чистити від заростання, замулення, будувати невеликі греблі, контролювати місцевість, збирати мита, податки (нічого нового :)) і тому тут будувались укріплення - зокрема турі*ї - вежі, башти.
В пізньоантичні часи, як бачимо римляни знову використовували "Грабівський волок", для торгівлі, для сполучення. Звичайно, що мою версію можуть підтвердити лише майбутні широкомасштабні археологічні розвідки та дослідження села Грабова і його околиць...
Щодо села Тур*я Буського району то за розповіддями людей тут недавно була знайдена золота римська монета! А я ще "знайшов" село Тур*є в Старосамбірському районі Львівської області - це вже Карпати, біля цього села є перевал - Присліп. Все правильно!
Колись в давні часи я спеціально їздив на південь України і зокрема і в Крим, щоби побачити скіфські кургани, а тут, як кажуть є свої "під носом"!!!
Ще у лісі біля Грабової відомий курганий могильник із 14 курганів "невизначеного часу", як у 1918 році писав польський археолог Б.Януш. У 1977 році львівські історики-археологи проводили розвідку вздовж Західного Бугу і "на північно-західній околиці" села Грабова знайшли кераміку раннього заліза - Пелещишин Н. и Михальщишин И. А.О. "Наука" М. 1987 р.
З допомогою місцевих людей у лісі мені вдалося знайти один великий курган з двома вершинами, десь висотою 2-3 метри, решту курганів, або були невеликі і їх у лісі тепер не знайти, або були розкопані за-Польщі до 1939 року ??
І тільки сьогодні студіюючи топографічні карти вияснилося, що село Грабова знаходиться на Головному Європейському вододілі, тобто з-сходу від села бере початок річечка Радоставка, яка впадає у Стир-Прип*ять-Дніпро-Чорне море. На півдні села починається потічок, який впадає у Західний Буг- Балтійське море!
Раніше думалося, що кургани біля Грабової "контролювали" сухопутну дорогу, яка йшла паралельно Зах. Бугу, але такої дороги і зараз немає! Отож найбільш вірогідна версія: Грабівські кургани належать до висоцької археологічної культури 11-6 ст. до н.е. Кургани з*являються в кінці існування цієї культури. Коли творилася Скіфська держава (7 ст. до н.е.) вона об*єднала усі проскіфські племена: землеробські, скотарські, лісові (Мале Полісся) в одне ціле. Основними шляхами сполучення у великих лісах, як відомо є річки. Для сполучення між різними басейнами річок - слугували "волоки" - волокли човни з річки до річки. Щоб волоки були "справні" - потрібно було їх чистити від заростання, замулення, будувати невеликі греблі, контролювати місцевість, збирати мита, податки (нічого нового :)) і тому тут будувались укріплення - зокрема турі*ї - вежі, башти.
В пізньоантичні часи, як бачимо римляни знову використовували "Грабівський волок", для торгівлі, для сполучення. Звичайно, що мою версію можуть підтвердити лише майбутні широкомасштабні археологічні розвідки та дослідження села Грабова і його околиць...
Щодо села Тур*я Буського району то за розповіддями людей тут недавно була знайдена золота римська монета! А я ще "знайшов" село Тур*є в Старосамбірському районі Львівської області - це вже Карпати, біля цього села є перевал - Присліп. Все правильно!
Колись в давні часи я спеціально їздив на південь України і зокрема і в Крим, щоби побачити скіфські кургани, а тут, як кажуть є свої "під носом"!!!
пʼятниця, 11 жовтня 2013 р.
Останній раз про вівтарі Олександра, або чому він спалив Персополь ??
"Столицю Сходу" Персополь Олександр Македонський спалив здається десь в кінці весни 330 року до н.е. Спалення ніби-то відбулося за ініціативи п*яної гетери?! Але подивимося, що було до того?
Ранньою весною намісника Фракії - Зопіріона Олександр Македонський ще й призначає командувачем Чорноморського флоту. Назбиравши 30 тисяч війська і кораблів Зопіріон висаджується під стінами Ольвії, в приморському центрі Скіфської землі. Жителі міста Ольвії об*єднюються із скіфами і розбивають ворога. Очевидно, що якась частина фракійців на чолі з Мемноном була відпущена з Ольвії і висадилась у Фракії і підняла повстання проти македонської влади. За Фракією піднялася Греція на чолі із спартанським царем - Агісом. Для боротьби із повстаннями у Європі своєму ставленику Антипатру О.Македонський відправив 3000 талантів срібла, це тільки те що відомо історикам - Аріан кн.4,15 . Повстання у Європі було придушено...
Очевидно, що про погром Зопіріона і повстання у Фракії повідомлення (таємну пошту) від Антипатра О.Македонський отримав під час бенкету в палаці перських царів у Персополі! Олександр Великий впав в істерику і спалив цей палац! Крапка.
Раніше автор (Т.Д.) ніяк не міг зрозуміти, навіщо О.Македонський так багато потратився на відновлення могили першого перського царя Кіра ? - Аріан кн.6,2 .
Діодор кн.17,64 повідомляє, що Македонський в 330 р. до н.е. виділив одну тисячу талантів сріблом для найму солдатів-чужеземців із колишніх підданих Перської імперії, очевидно, що вони мали "помстились" скіфам за загибель їхнього першого царя - Кіра. Тобто повівши їх на Скіфський Кавказ і далі підкоряти землі Скіфії. Напочатку кн.7,1 Аріан повідомляє таке :"...Інші же говорили, що він (О.М.) хотів плисти в Ексинське море до скіфів і до Меотиди". Напевно у тому випадку, коли б експедиція Зопіріона проходила успішно, в гіршому випадку із своїм військом він пройшов би Кавказ і дійшов до Азовського моря, а там і Європейська Скіфія.
Тому згадка і пізніша побудова Олександрових стовпів у Північному Кавказі і вівтарів Олександра між Дніпром і Доном опиралась на реальні плани цього македонського царя. В цілому план був блискучий, але ще блискучіше на нього відреагували наші предки: скіфи і ольвіополіти !!!
Ранньою весною намісника Фракії - Зопіріона Олександр Македонський ще й призначає командувачем Чорноморського флоту. Назбиравши 30 тисяч війська і кораблів Зопіріон висаджується під стінами Ольвії, в приморському центрі Скіфської землі. Жителі міста Ольвії об*єднюються із скіфами і розбивають ворога. Очевидно, що якась частина фракійців на чолі з Мемноном була відпущена з Ольвії і висадилась у Фракії і підняла повстання проти македонської влади. За Фракією піднялася Греція на чолі із спартанським царем - Агісом. Для боротьби із повстаннями у Європі своєму ставленику Антипатру О.Македонський відправив 3000 талантів срібла, це тільки те що відомо історикам - Аріан кн.4,15 . Повстання у Європі було придушено...
Очевидно, що про погром Зопіріона і повстання у Фракії повідомлення (таємну пошту) від Антипатра О.Македонський отримав під час бенкету в палаці перських царів у Персополі! Олександр Великий впав в істерику і спалив цей палац! Крапка.
Раніше автор (Т.Д.) ніяк не міг зрозуміти, навіщо О.Македонський так багато потратився на відновлення могили першого перського царя Кіра ? - Аріан кн.6,2 .
Діодор кн.17,64 повідомляє, що Македонський в 330 р. до н.е. виділив одну тисячу талантів сріблом для найму солдатів-чужеземців із колишніх підданих Перської імперії, очевидно, що вони мали "помстились" скіфам за загибель їхнього першого царя - Кіра. Тобто повівши їх на Скіфський Кавказ і далі підкоряти землі Скіфії. Напочатку кн.7,1 Аріан повідомляє таке :"...Інші же говорили, що він (О.М.) хотів плисти в Ексинське море до скіфів і до Меотиди". Напевно у тому випадку, коли б експедиція Зопіріона проходила успішно, в гіршому випадку із своїм військом він пройшов би Кавказ і дійшов до Азовського моря, а там і Європейська Скіфія.
Тому згадка і пізніша побудова Олександрових стовпів у Північному Кавказі і вівтарів Олександра між Дніпром і Доном опиралась на реальні плани цього македонського царя. В цілому план був блискучий, але ще блискучіше на нього відреагували наші предки: скіфи і ольвіополіти !!!
середа, 9 жовтня 2013 р.
Кам*янець-Подільському - 1890 років (!?) - 5.
Відновивши первісний вигляд мосту за зображенням на Траяновій колоні, варто саме це зображення відтворити на бронзовій плиті перед мостом.
Оскільки зберігся скульптурний портрет Траяна, то вдячні городяни міста можуть навіть поставити йому пам*ятник, як засновнику міста. А чому б і ні ?!
Недавно біля села Вільного Кам*янець-Подільського району мені довелося побачити через річечку складений із каміння двоарочний міст. Хто знає скільки йому років ??? Варто фахівцям перевірити усі такі мости і містки - можливо серед них і трапляться цікаві екземпляри.
А на майбутнє, щоб не було спекуляцій навколо давніх істориків, потрібно їхні твори видавати в Україні. На жаль, поки що українського перекладу творів ні Страбона, ні Клавдія Птолемея немає, як і багатьох інших авторів. Показово, що в цій ситуації народна пам*ять про автора валів живе й досі - Траянові вали, а це явне глумління над офіціозом історіографії!
Зробимо деякі висновки. Навіть, якщо припустити, що міст збудовано в 3-4 ст. н.е. - то все одно це, можливо, одна з найстаріших споруд в Україні, яка майже повністю дожила до наших часів. Для відновлення мосту потрібно створити асоціацію, яка би об*єднала місцеву владу, депутатів, інші організації, товариства, спілки тощо, потрібно виходити із планом реконструкції мосту не тільки на державний, але й міжнародний рівень. Від дискусії потрібно переходити до роботи, яка і розставить все на свої місця.
Вивчення римських прикордонних укріплень: земляних валів, мостів, фортець, доріг займається історична дисципліна - лімесологія. Такі украплення, як у нас, існують ще в Англії, Німеччині і Румунії. Фактично, фахівців з лімесології у нас в Україні немає, а Кам*янець-Подільський може стати центром української лімесології. Затягувати час, звичайно, не можна, бо на всеукраїнський центр лімесології вже незабаром претендуватимуть Чернівці, Одеса, Сімферополь. Звичайно, що і Київ не стоятиме осторонь.
( На сьогодні стало відомо, що берегом Збруча йде ще одна лінія Траянового валу - фрагментами).
Оскільки зберігся скульптурний портрет Траяна, то вдячні городяни міста можуть навіть поставити йому пам*ятник, як засновнику міста. А чому б і ні ?!
Недавно біля села Вільного Кам*янець-Подільського району мені довелося побачити через річечку складений із каміння двоарочний міст. Хто знає скільки йому років ??? Варто фахівцям перевірити усі такі мости і містки - можливо серед них і трапляться цікаві екземпляри.
А на майбутнє, щоб не було спекуляцій навколо давніх істориків, потрібно їхні твори видавати в Україні. На жаль, поки що українського перекладу творів ні Страбона, ні Клавдія Птолемея немає, як і багатьох інших авторів. Показово, що в цій ситуації народна пам*ять про автора валів живе й досі - Траянові вали, а це явне глумління над офіціозом історіографії!
Зробимо деякі висновки. Навіть, якщо припустити, що міст збудовано в 3-4 ст. н.е. - то все одно це, можливо, одна з найстаріших споруд в Україні, яка майже повністю дожила до наших часів. Для відновлення мосту потрібно створити асоціацію, яка би об*єднала місцеву владу, депутатів, інші організації, товариства, спілки тощо, потрібно виходити із планом реконструкції мосту не тільки на державний, але й міжнародний рівень. Від дискусії потрібно переходити до роботи, яка і розставить все на свої місця.
Вивчення римських прикордонних укріплень: земляних валів, мостів, фортець, доріг займається історична дисципліна - лімесологія. Такі украплення, як у нас, існують ще в Англії, Німеччині і Румунії. Фактично, фахівців з лімесології у нас в Україні немає, а Кам*янець-Подільський може стати центром української лімесології. Затягувати час, звичайно, не можна, бо на всеукраїнський центр лімесології вже незабаром претендуватимуть Чернівці, Одеса, Сімферополь. Звичайно, що і Київ не стоятиме осторонь.
( На сьогодні стало відомо, що берегом Збруча йде ще одна лінія Траянового валу - фрагментами).
Кам*янцю-Подільському 1890 років (!?) - 4.
Знаючи розташування Траянових валів на Буковині, враховуючи топографічні і археологічні особливості інших земель Подністров*я, автору вдалося локалізувати місце розташування де-яких Птолемеєвих міст. Враховуючи, що Подільський Траяновий вал проходить біля Кам*янець-Подільського, то для гарнізону римського війська, який охороняв цей вал, кращого місця для фортеці на півострові Смотрича важко й знайти. Нелегка переправа була ще і через річку Збруч, і тут, напевно, також було місто, яке контролювало цю переправу. Ця переправа ймовірно існувала між теперішніми селами Шустівці і Залісся Тернопільської області . Минулого століття в Заліссі було знайдено римський бронзовий амулет. Оскільки першим згадується Карсідава - то це місто було на Збручі, на якому березі - то вже майбутні пошуки покажуть. А Патрідава чи Петрідава - це безперечно теперішній Кам*янець-Подільський.Цілком ймовірно, що величний міст над Смотричем, крім транспортної функції, ще демонстрував непідкореним і підкореним племенам технічну могутність імперії, попросту сіяв страх.
Потрібно сказати ще кілька слів про Траяна - це була дуже розумна і передбачлива людина. До всіх своїх війн вів ретельну і грунтовну підготовку. Не виключено, що в Траяна вже тоді (106-107 рр.) складався великий план підкорення Сарматії. Тоді в Криму, в Ольвії та в інших містах півдня України стояли вже римські гарнізони. Траян об*їзджав західні кордони із Сарматією і давав розпорядження своїм людям для побудови лімесу - який мав захищати новозахопленні землі. Напевно, що й міст у Кам*янець-Подільську було збудовано під керівництвом траянового архітектора Аполодора. Якщо міст "попав" на колону Траяна - то це свідчить про його чимале значення, і будь-кому таку справу імператор не міг доручити. Колону Траяна, як вже згадувалося, встановили 113 року, то на будівництво мосту пішло максимум 5-6 років. Таке точне датування споруди має велику цінність для історії. Разом із побудовою моста виросло і місто Патрідава-Петрідава.
Отож, роком заснування Кам*янця-Подільського можна вважати 107 рік н.е. Засновником міста звичайно виступає римський імператор Траян. А на сьогоднішній рік славному місту виповнюється не мало, не багато, а рівно 1890 років.
Потрібно сказати ще кілька слів про Траяна - це була дуже розумна і передбачлива людина. До всіх своїх війн вів ретельну і грунтовну підготовку. Не виключено, що в Траяна вже тоді (106-107 рр.) складався великий план підкорення Сарматії. Тоді в Криму, в Ольвії та в інших містах півдня України стояли вже римські гарнізони. Траян об*їзджав західні кордони із Сарматією і давав розпорядження своїм людям для побудови лімесу - який мав захищати новозахопленні землі. Напевно, що й міст у Кам*янець-Подільську було збудовано під керівництвом траянового архітектора Аполодора. Якщо міст "попав" на колону Траяна - то це свідчить про його чимале значення, і будь-кому таку справу імператор не міг доручити. Колону Траяна, як вже згадувалося, встановили 113 року, то на будівництво мосту пішло максимум 5-6 років. Таке точне датування споруди має велику цінність для історії. Разом із побудовою моста виросло і місто Патрідава-Петрідава.
Отож, роком заснування Кам*янця-Подільського можна вважати 107 рік н.е. Засновником міста звичайно виступає римський імператор Траян. А на сьогоднішній рік славному місту виповнюється не мало, не багато, а рівно 1890 років.
Підписатися на:
Дописи (Atom)