Бужська пташка.

За картою Ф. фон Міга (1779-1782 рр.) центральна частина міста Буська має вигляд голови птаха із шиєю. Дзьоб цього птаха повернутий на схід і це є піщана коса відкладень ріки Західний Буг. Площа Ринок із ратушою цілком подібна до ока. "Дзьоб" це вулиці Шкільна і Сонячна. За розповіддями жителів цих вулиць при забудові цього району було знайдено чимало людських кістяків. Найбільш вірогідно, що тут був давній буський  некрополь. Голова від шиї відділена прокопаним ровом. Цей район міста "голова" має історичну назву - "Старе місто" і культурний шар тут сягає 5 метрів і воно фактично є недослідженим.
"Шия" складається із двох частин. Більша частина шиї ще ділиться на дві частини  не глибоким ровом. Цей рів немає сполучення із водами Зах. Бугу. Ця шия має також історичну назву - "Середнє місто". Тут знаходиться відомий палац Бадені і культурний шар тут сягає більше 4 метрів.
Остання частина шиї перерізається двома ровами, які заповненні водами Полтви і Бугу. Історична назва цього району - "Нове місто". Тут збереглася частина валу , який датується кінцем 10 ст. Але археологи називають цю частину міста "Великим городищем", культурний шар тут сягає 2,5 метри.
"Шия" цього буського птаха утворилася від більшого розмивання Полтвою і Бугом тут їхнього межиріччя. В даному разі "шию" перерізають аж чотири штучно викопані рови. З історії Буська відомо, що і раніше для кращої оборони міста рови поглиблювались. Цілком можливо, що менші рови на "шиї" буського птаха могли бути прокопані і в більш давніші часи, а ніж давньоруський чи слов*янський. Довжина ровів тут зовсім невелика, трохи більше ста метрів, тут непотрібно було великих затрат праці щоби провести фортифікаційні роботи.
Один із дослідників археології Бужська-Буська Володимир Петегирич пише, що знайдене слов*янське житло 8-9 ст. на території "шиї" буського пташка "Середнього міста" належало до "неукріпленого селища" - "Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині" Випуск 11, 2007 р., С.106 . Очевидно, що шановний дослідник тут помиляється. Якщо ще згадати, що назва міста Бужськ співпадає із назвою великого слов*янського племені бужан. Не міг же один із головних центрів цього племені бути неукріпленим ?!
Бужськ - це досить непросте місто в історико-археологічному плані!..

"Сака Парадрія" Костянтина Тищенка.

Українська мова і іранські мови мають спільне походження - індоєвропейську мовну сім*ю. З цього можна зробити важливий висновок, що багато слів в українській мові, які, як рахує професор Костянтин Тищенко попали до нас в часи Перської імперії , є за походженням із згаданої мовної сім*ї, а це мініум ще 1500 років до того...
В Україні є 7 (сім) процентів геному "месопотамської" гаплогрупи (j) ?! В Першій і Другій скіфо-перській війні перси втратили 200 і 80 тисяч війська. Цілком очевидно, що частина того перського війська залишилась живою і продовжила своє життя в якості рабів у Скіфії. Проживши певний час ці перські раби отримали скіфську грінкарту і залишились у Скіфії жити навічно. Перед скіфо-перськими війнами було ще кілька походів самих скіфів в Азію, очевидно, що вони назад з пустими руками не поверталися.
Коли останній перський цар Дарій Третій воював із Олександром Македонським, у нього були, як союзники - скіфи, скіфська кіннота. Нічого тоді кращого, сильнішого за неї у світі не було - читайте уважно Арріана. Не тільки люди в цій кінноті були закуті в броню, але й коні!!! Вернувся цей скіфський експедиційний корпус додому, також очевидно з трофеями.
І наостанок, мовознавче: "Сака Парадрія" - "Скіфія Заморська" - такий переклад з перської К.Тищенком. В українській мові є префікс "за" і є префікси "пере, перед", які між собою за значенням дуже різняться. За Словником Б.Грінченка прадавнє слово "пара" має, аж сім значень. Рахування "парами" є дуже давньою, особливою традицією. Очевидно, що іранське словотворення "парадрія" і відповідає цій "двійковій" системі числення, творення: море  "знаходилося" між двома подібними об*єктами. Крім того в українській мові слів із такими префіксами "пере, перед" є дуже багато! В згаданому Словнику Б.Грінченка від С.108 до С.145. Наші предки могли слово "парадрія" перекласти, як "заморська", могли залишити його без перекладу, адже у них є і було слово "пара", але щоб перекладати це слово на "передрієве" - це дуже і дуже сумнівно, щоб вони таке зробили....
"Сака Парадрія" - це офіціяльна назва і дуже  дивно виглядають тут наші предки, як великі любителі перського офіціозу??? Це смішно!
В цілому, як бачимо накладання невирішених питань скіфології на невирішенні питання мовознавства і інших наук породжують ось такі механістичні "сенсаційні" речі. Але подякуємо, Костянтину Тищенко, що  українське суспільство тепер  буде цікавитися скіфами більш широко, а ніж до того часу.

Нова лекція К. Тищенка про "сатрапію над Дніпром".

Більше години я і мій комп. мучився дивлячись і слухаючи нову лекцію професора К.Тищенка про 24 перську сатрапію над Дніпром. Комп не витримав. Отож  на що опирається гіпотеза Тищенка: ця неймовірна гіпотеза опирається на брехню Дарія Першого, якому вдалося врятуватися   і втечи із Скіфії. Вже вдома Дарій на своїй гробниці, написах сказав написати, що він переміг заморських скіфів. Все це повторили і інші перські царі ось і вся дурна загадка.   Царі не зобов*язанні були для історії писати всю правду, тай вони цього і не робили.
Якби справді Наддніпровська Скіфія   входила в Перську імперію - то грецькі історики би про це написали б із явним задоволенням!!!  Але цього немає!
Щодо печаток ахаменідських знайдених в Україні. Скіфія в 529 і 519 роках до н.е. розбивала перські війська - трофеї. Боспорський цар Мітридат здається вів своє походження від Дарія Першого. Боспорське царство торгувало у мирні часи із тією ж Перською імперією - нічого особливого, що печатки потрапили самі чи з власниками на наш Кримський півострів.
Рання історія Скіфії  ще дуже мало вивчена наукою, як нашою так і не нашою.

Скіфські боги і Радоробель.

Геродот 4,59 подає імена скіфських богів і відповідно до них імена грецьких богів. Вивести імена скіфських богів із іранської чи слов*янської міфологій переконливо у дослідників не виходить. Можливо дослідникам варто хоча би  мовно пошукати коріння скіфських богів у кельтських мовах.
У липні 2003 року в глухому Житомирському Поліссі відомий український мовознавець  К.М.Тищенко з колегами знайшов цілком кельтський гідротопонім - річку Радоробель, притоку Уборті! Якби ж ті пошуковці розширили своє коло пошуків - то вони знайшли  ще б одну притоку Уборті - річку Свидовець, або Болітницю. Серйозний гірський масив, хребет Свидовець є на Закарпатті у межиріччі річок Тересви і Чорної Тиси. Саме тут проживали давні кельти. Звідки тут у Поліссі взялися такі цікаві гідроніми? Авторська версія: В часи Скіфії, а можливо і раніше на береги ріки Уборть прийшла група карпатського населення, очевидно це були спеціалісти з чорної металургії, які тут і осіли назавжди. Інакше  б такі незвичні топоніми в цих місцях недожили б до наших часів. Цілком вірогідно, що пришельці складались не тільки з самих кельтів, але й  з місцевого карпатського населення. Якщо ця версія вірна, то археологам не важко буде знайти   цьому підтвердження. Крім того кельто-карпатських топонімів тут може бути більше і треба їх шукати.
Також очевидно, що царсько-скіфська династія мала серйозне кельтське коріння і міфологію, що і потрапила в Історію Геродота. Недаром в античній історіографії зустрічається термін - кельтоскіфи!!!

... з першим

Вітаю усіх
з першим
Міжнародним
днем
щастя !!!!!
Щастя є,
щастя буває,
можливо не таке,
яке Ви собі
намріяли, будьте -
простішими !

"Бужська трійця" за Бужськ.

В другій половині 19 ст. у місті Бужську (нині Буськ) народились три знакові постаті для української історії: Євген Петрушевич, Іларіон Свенціцкий та Йосиф Боцян. Їхні життєві шляхи без перебільшення тісно пов*язані з історією, з історією українського народу і зокрема з історією їхнього рідного містечка Бужська.
Їхнім добрим знайомим у Львові був український географ Степан Рудницький. Тому готуючи різноманітні географічно-історичні дані і зокрема збираючи матеріали для своїх карт і зокрема Карти України -  С.Рудницький подаючи назву міста Бужськ не міг подати тут якусь "свою" назву цього міста. Тобто можна сказати, що написання  назви міста "Бужськ" на карті 1918 року це було досягнення, поступ тодішньої української науки: географії, історії!
Крім того за Р.І.Соссою Степан Рудницький розробив у 1917 році перший проект історичного навчального атласу України, з нього "залишилось вісім рукописних карт України".
Можливо варто було би нинішнім  географам та історикам мінімально доробити цей Атлас і таки видати його, а також усі його карти, тоді наші  знання про Історію України початку 20 ст. будуть більш повними і об*єктивними. У великих бібліотеках, спеціалізованих школах, гімназіях, університетах думаю, що такий Комплект С.Рудницького буде цілком доречним, тай серед простих громадян України знайдуться люди, яким це також буде цікаво.
Крім того це буде своєрідним і більш затребуваним пам*ятником Степану Рудницькому, аще пам*ятником цієї страшної епохи "глобальних мрій про комунізм".

Бужськ: книги гродських судів.

Крім величезної недослідженої археологічної спадщини, місто Буськ має ще величезну письмову також недосліджену спадщину. Ось цитата із статті І.Савчина "З пластів історії" райгазета "Прапор Жовтня" за 6 травня 1989 року:     "В Львівському державному історичному архіві, як заявив заступник директора цього закладу О.Я. Мацюк, зберігається 178 книг гродських судів Буська за 1449 - 1784 роки. Крім цього, там виявлено ряд різних грамот, що торкаються історії міста і відносяться до періоду між 1374 - 1694 роками".
Збереженню цих книг посприяв буський магнат Йозеф Яблоновський. Усі правові, майнові, кримінальні і інші події, які відбувалися у місті Буську фіксувалися і записувалися у "книги гродських судів". Крім того місто фактично на протязі свого існування кардинально не змінювало  своєї структури, топонімічних назв. І більшість давніх подій можна буде прослідкувати так би мовити картографічно на місцевості.
Як і коли вводилися певні податки, закони, владні постанови, яких звичаїв дотримувалися жителі міста, як ці звичаї змінювалися, які гроші і скільки вони заробляли і як їх тратили, які люди і звідки сюди приїздили, що тут і скільки продавали, купляли....
На всі всі ці питання , а також подібні науковці України, Польщі, Європи зможуть отримати відповіді, якщо візьмуться вцілому досліджувати ці буські книги...