Брехня Геродота про місто Гелон.

     Сьогодні зранку мені вдалося викрити ще одну брехню Геродота. Це стосується міста Гелона, якого він згадує два рази пп.108 і 123. За істориком дерев*яні мури цього міста мають по 30 стадій це приблизно по 5 кілометрів сьогодні, але  не вказує скільки всього цих мурів в місті було? Якщо місто велике то переважно автори вказують загальну довжину мурів, укріплень міста і цього буває достатньо.
     У своїй книзі "Правдива Скіфія" Львів, Сполом 2009, С.37  у мене є  малюнок-карта із місцезнаходженням міста Гелона із його двома мурами, як  перегороджували  тут місцину від початку озера Ялпуг до притоки річки Ялпуг (також) Сар-Яр. Тут  є рівно 10 кілометрів, що і вкладається у дві стіни торгового, митного пункту Скіфії. І все було правильно.
     Але Геродот це місто Гелон переносить кудись у глибину Скіфії і звичайно, що тут потрібні його великі розміри, щоби було  величезному перському війську що руйнувати, палити. Ось і для чого він вигадує 30 стадієві дерев*яні мури. А  жителі з Еллади тут звичайно, що проживали і сюди вони могли добратися кораблями  озером Ялпуг, який з Дунаєм   з*єднювався протокою.

Перський обідній перерив у Скіфії.

     Це доповнення до Скіфського походу Дарія. Геродот  кн.4,128 пише, що скіфські царі "...наказали нападати на персів, коли ті сідали, щоб поїсти". Отож до того часу скіфи обідню пору не турбували персів. Спробуємо собі уявити обід персів від цього моменту:
     Кілька днів, а може й більше, як скіфи перервали зв*язок Болградського табору з  Дунайською переправою. Усі спроби перських заготівельних загонів щось заготовити в скіфському степу зазнають поразки. 13.00 за місцевим часом гаряче сонце висить в чистому , синьому небі Скіфії. Біля великих і менших казанів пораються перські кухарі. Один запасливий командир дозволив навіть  випити  недоторкані запаси вина, мов, що завтра буде - нікому невідомо. Воно вже стоїть розлито по різних посудинах. Вояки сидять, лежать довкола казанів попивши трохи води із шкіряних бурдюків. За їх спинами стоять на легкій прив*язі віслюки і мули і щось жують поглядаючи, як і всі в сторону  паруючого смачними запахами казана. Вояки вже познаходили свої миски і чекають, що ось-ось зараз почнеться "роздача їди" - неодмінний пунктик  в лбій армії світу, як сьогоднійній так і давнійшій.
     Тут тихенько, без всіляких переможних криків до перського табору підлітає скіфська кіннота, вся в броні і сипе, якщо без брехні пів-хмари стріл із луків своїх.
     Перські вояки кидаються до своїх щитів і накриваються ними, а деяких вже і ранено. Бідні в*ючні тварини ранені однією чи кількома стрілами з страшеними ревами зриваються з прив*язок  і носяться по таборі, перевертаючи все що можна. Тут люди оговтуються і мечами і піками добивають бідних тварин, а на руках невідь звідки з*являється липка твариняча кров. Неприємно. Нарешті все стихає і всі тріпають свій одяг і зачудовано дивляться, як ще парує великий кавалок м*яса з кісткою, а вся юшка давно увійшла в суху землю. І тільки тепер усім чути, як тихенький дзюркіт дорогоцінної води, яка витікає із пробитих стрілами бурдюків... Як пишуть в таких випадках: : "В цей день персам обід явно не вдавася ".

Скіфський похід Дарія Першого.

      Про не глибоке проникнення Дарія в землі скіфів говорить Страбон - Гетська пустеля між Дунаєм і Дністром - нині цей район називається Буджаком. Про 15 днів перебування Дарія у  скіфів говорить  Ктесій Кнідський і Помпей Трог  говорить тільки про спробу Дарія ввійти в землі Скіфії. Маючи єдину дунайську переправу м. Ісакча і наше село Орлівка відтворимо похід 700-800 тисячного війська Дарія землями Скіфії це  параграфи в Геродота кн.4, 120-141.
     Геродот пише, що скіфські розвідники зустріли персів на третій день шляху від Істру - це район сьогоднішнього міста Боглрада Одеської області. Тут перси цілком вірогідно і влаштували свій табір, адже для такої величезної кількості людей, тварин потрібно багато води. Крім того за один день таке величезне військо не змогло переміститись від Дунайської переправи до Болградського табору - думаю на це пішло 6 днів. Сім святе число для багатьох народів давнини і вірогідно  на сьомий день походу Дарій вишикував своє військо для  для битви із скіфським військом, а ще він потребував п.126 від скіфів "землі і води" в знак визнання його влади.  Скіфи у велику битву не втягнулися, але вони завше нападали, як перси сідали обідати і навіть у ночі, як пише Геродот, а ще він говорить, що скіфська кіннота завжди перемагала перську - проганяла її. П.131 скіфські царі  дають свої подарунки персам: пташку, мишу, жабу і п*ять стріл - за Геродотом. За Ферекідом там в "пошті" був ще і плуг і тлумачать цю пошту зовсім не Дарій і Гобрій. Геродот в даному випадку прибрехав і виставив Дарія і Гобрія дурнуватими трохи. Ще  частина скіфів на чолі з скіфським царем  Скопасісом і савроматами їздили громити Дунайську переправу, яка була розібрана  "на відстань польоту стріли". В передостаній день перебування Дарія на скіфській землі скіфи шикують своє військо ніби-то до бою, але тут  звідкись береться звичайний заєць і скіфи кидаються його ловити "забувши про битву".  Вночі Дарій вирішує втікати з табору кинувши в ньому хворих воїнів і  в*ючну худобу частину:  віслюків і мулів.  За цілий день і на другу ніч він встигає добратися до Дунайської переправи, що цілком реально і тут він кидає ще частину свого війська, щоби скіфи не скористалися переправою. Між  переправою очевидно і було збудовано 8 укріплень враховуючи очевидно і Болградський табір і  укріплення, що охороняло переправу. Археологам варто приділити увагу цьому озерному коридору - цілком можливо вдасся віднайти рештки цих укріплень.
       Чому скіфи не вступили в генеральний бій із персами? Відповідь тут не така вже й складна:  скіфи-кочівники знали, що при затримці на одному місці великої кількості людей і тварин  масово розповсюджуються хвороби, як тварин так і людей. А це була середина літа в Буджаку тепло, сухо кругом літають  крім скіфських стріл ще й зелені скіфські мухи.  Ще з тиждень і перське військо потрібно було би рятувати  у великому  лазареті - чи до скіфів би їм тоді було.
       А ось, що про цей похід сказав сам Олександр Македонський,  Арріан "Похід Олександра" кн.4,4: ".. Олександр відповів, що йому краще піти на смерть, ніж підкоривши  майже всю Азію, стати посміховиськом для скіфів, як став ним колись Дарій, батько Ксеркса."

60 днів походу Дарія Першого по Скіфії.

        Спробуємо вияснити звідки у Геродота взялося 4,98, що Дарій Перший зав*язав на свому ремені 60 вузлів - бо саме стільки днів він збирався пробути у Скіфії, ще тут дивно , що у Дарія в той момент не було писаря, щоб він нашкрябав його указ. Беремо звичайний шкільний листочок в арифметичну клітинку і малюємо-креслимо шлях війська Дарієвого.Креслимо квадрат стороною 10 клітинок-днів такі розміри Скіфії це параграф 101 у Геродота. Точка А це центр Скіфії тут має бути Ольвія п.17 .Точка В місце впадіння  Істру-Дунаю, тут початок Скіфії .  Точка С це закінчення Скіфії , а точка Д тут впадає Дон - закінчення Скіфії. За Доном-Танаїсом  п.21 на 15 днів шляху проживають савромати. п.100 описує,що Скіфію обмежують такі народи: агатірси, неври , андрофаги і меланхлени. По-парно їх надписуєте по сторонах квадрату - ВС і СД. п.89  повідомляє що на відстані 2 днів шляху на Дунаю перси збудували переправу і перейшли у Скіфію. Відкладемо точку В2 на стороні ВС на дві клітинкм ближче до точки С. З точки В2 проводимо пряму лінію до точки Д де тече Дон і закінчується Скіфія. Ця віддаль В2Д в довжину має трохи більше як 12 цілих днів. Отож перси перейшли всю Скіфію за 12 годин переправились через Дон-Танаїс пройшли землі савроматів 15 днів, там не знайшли скіфів вернулися це ще 15 днів - маємо вже 42 дні походу коли Дарій вернувся у Скіфію. Тут скіфи повели його до тих народів, які не виступили в союзі з ними: меланхлени, андрофаги, неври і агафірси. Це сторони квадрату ДС і СВ2 10 і 8 днів разом 18 днів ще походу Дарія по північних землях Скіфії. Додаємо 42 плюс 18 і отримуємо 60 днів в цілому походу Дарія по землях Скіфії і сусідніх землях.  Що то є фантастика Геродота думаю доказувати нікому не потрібно. У вікіпедії цей маршрут цілком  подано і нікого ніщо в ньому не дивує.

Амадокія і амадоки.

     Попередник Геродота - Гелланік згадує скіфське плем*я амадоків і земля їх називалася Амадокією. У Клавдія Птолемея в Географії згадуються і Амадоцьке озеро, і Амадоцькі гори і місто Амадоки і народ амадоки, які всі розміщуються за моїм дослідженням в руслі нинішнього Південного Бугу. У Геродота ні однієї згадки про Амадоків немає? Очевидно, що він їх  замінив на доволі ефемерні назви: скіфи-орачі, скіфи-землероби. Амадоки проживаючі в басейні Бугу, були головним народом-племенем, тоді повстало питання: А як насправді себе називали "скіфи"?Напочатку Скіфської історії Геродот пише таке 4,6: "...Назву скіфи їм дали елліни".Євразійські кочівники, зокрема монголи, ще донедавного часу - усі  мали із собою чаші . У давніх еллінів була посудина для пиття - кубок, ємністю 0,27 літра, який називався  "скіфос", крім того чаша у скіфській міфології виступає, як  сакральна річ. Отож назва "скіфи"  напросту мову  можна перекласти, як "чашники". Цікаво ще тут , що після всіх перетурбацій скіфське племя в часи Клавдія Птолемея й далі проживало на своїй землі, маю на увазі амадоків. Очевидно, що якихось великих катастрофічних змін з нвселенням Скіфії не було. Коли помер Олександр Македонський, а його наступники утворили кілька держав  - то вся увага тодішнього античного світу була звернена до цих держав і подій навколо них. А так як зникла загроза великої війни  зокрема з імперією О.Македонського то у самій Скіфії почалися  внутрішні розбірки. Савромати-сармати, які прийшли, пройшли пізніше землями Скіфії не були тут чужим народом, адже всі вони входили у Велику Скіфію. Неговорити усю правду - це також брехня , це я маю наувазі Геродота.

Священна ріка скіфів

     Такою рікою у скіфів був нинішній Південний Буг. Ось що про нього писав Геродот4,52 :"Третя ріка - це Гіпаніс, її джерело у Скіфії,  і починається вона з великого озера, навколо якого пасуться дикі білі коні".  За моїми дослідженнями у К. Птолемея це озеро називалося Амадоцьким, у довжину воно мало 45-50 км і починалося від містечка Чорний Острів далі місто Хмельницьк і до села Голосків на Південному Бузі. Займало воно всю заплаву річки. У багатьох кочових народів давнини білі тварини вважалися святими. Розповідь того ж Геродота про царя Аріанта 5,81, як він зробив перепис населення Скіфії, а потім з цих наконечників стріл виготовили великий казан і встановили його на притоці Південного Бугу в місцевості Екзампеї. Казан був встановлений як "постійний пам*ятник" -  інформує Геродот. Отож маємо два серйозні об*єкти, які говорять про  центр тодішньої Скіфії. В басейні Південного Бугу є тільки одне велике скіфське городище біля нинішнього міста Немирова у Вінницькій області. Датується воно якраз 7 ст. до н.е. - тобто початком становлення скіфського світу, культури. Цілком , очевидно, що це Немирівське скіфське городище і було Першою столицею  Великої Скіфії. Саме городище має форму правильного кола, діаметром більше одного кілометра. Сама форма городища говорить  про його сакральність. Родовід царської скіфської династії починається від Спаргапейта (Геродот 4,76) - ось і маємо царя який збудував це  городище.Функціонувало воно майже 200 років. З цього можеме зробити вмсновок, що і переможець Дарія Першого Ідантірс тут царював , тут народився і скіфський мудрець Анахарсіс, звідси пішла з своїм військом на битву з Кіром Великим  скіфо-массагетська цариця - Томіра.
 

Коментар до профільної фотографії

     Фото на якому  мене зображено зроблено 25 грудня 2006 року в селі Тисовець Сторожинецького  району Чернівецької області. Я тут присів біля каменя, якого  витягнули при будівництві колодязя. Позаду мене сам колодязь із вікнами, як у  будинку. Камінь гладко обтесаний, його розміри: 375х200х500 мм. Фіксований розмір це 375 міліметрів, який відповідає 5 римським п*ядям. Витягнули його з глибини близько 4 метрів, був ще цілий подібний камінь, але він пішов роздроблений у фундамент сараю. Так як в цій місцевості ніколи не було міської забудови  то я  припустив, що ці каміння з давньоримського укріплення - кастели, яке тут охороняло дорогу і невеликий місток через річку Тисовець. Далі  мене зацікали факти перебування римлян на нашій території. Так появилася стаття в міській газеті "Кам*янець-Подільський вісник" за травень 1997 рік: "Кам*янець-Подільську 1890 років :?!" В чернівецькій газеті "Час" в за 2, 9 і 23 травня стаття-дослідження "Пошуки Вібантоваріуму" також за 1997 рік. Київська газета "День" за 28 жовтня 2000 року  надрукувала статтю "Де шукати  місто Фулли і фульський народ".В інтернеті її просто знайти. А в журналі "Людина і світ" 2004 р. за серпень місяць публіковано статтю "Святий Климент Римський і Україна" СС.58-64. Тут аргументовано  висунуто гіпотезу проте, що такі частини Біблії, як Євангеліє від Луки і Діяння святих апостолів могли бути записані на українських землях в Криму в нинішніх Інкерманських каменоломнях святим Климентом Римським.  У 2008-2012 роках  вдалося розгадати ребус Клавдія Птолемея, який залишив нам в описі  своєї "Географії" - це зокрема Європейська і Азіатська Сарматія, Колхіда, Іберія і Албанія.  Це вилилося  у вигляді кількох моїх книжок. Ось таким виявився ціним цей Тисовецький камінь для мене.