Тернопільський археолог Василь Ільчишин вивчаючи Висоцьку археолгічну культуру, біля села Гончарівка Золочівського району Львівської області відкрив пізною осінню бронзоливарну майстерню ранньоскіфського часу.
Інформаційний ресурс "Золочів нет" взяв навіть у нього інтер,ю на фоні розкопок і білого снігу 19 листопада 2016 року і виклав це у ютубі.
Знаходженням такої майстерні є унікальним фактом для цілої Східної Європи! Інформацію про цю майстерню я дізнався з газети львівської і написав про це у своєму блозі - "Гончарівська сенсація" за 13 грудня 2016 року.
З відео В. Ільчишин висловив думку, що у Гончарівці в давнину спинились мандрівні майстри бронзоливарної справи, щоби тут підзаробити, і що тут йшов торговий шлях ?..
З 2000 року кожен рік Інститут археології ЛНУ ім. Івана Франка проводить свої дослідження у місті Буську на чолі з Н. Стеблій та П. Довганя.
В результаті чого виявилося, що Буськ безперервно був заселенний "з пізнього палеоліту і до наших днів" - альманах "Клекіт бузька" Буськ "Бужани" 2018 , С.27. І для фортифікаційних робіт Буську було найлегше. На С. 75 альманаху подано мою статтю "Про походження назви Красне", яка була надрукована у Буській районній газеті "Воля народу" за 1 лютого 1995 року. У статті йдеться, про те, що у місцевостях з назвами - Красне, Красна гірка, Красний кут, став - у давнину збиралося військо, воїни для навчання військової справи. Тобто тут був полігон військовий !
Від Красного напряму до с. Гончарівка 12 км. Очевидно, що землі Гончарівки входили до Красненського полігону і тут зупинилося скіфське військо, як тепер кажуть для боєвого злагодження з місцевим воїнством, для дорозвідки, для координації з іншими частинами скіфського війська.
За Клавдієм Птолемеєм за Віслою починалася Германія. Також, очевидно, що у наших предків були проблеми з завіслянами і на допомогу їм прибуло військо з центральної Скіфії.
Велике військо кожен день потребує чимало провіанту, його можна отримати полюючи на дику звірину, а це звичайно розтрата стріл до лука.... Ось і скіфські майстри-зброярі тут організували на місці відливання і виготовлення бронзових наконечників для стріл.
Як розповідає В. Ільчишин, ця памятка бронзоливарна майстерня проіснувала недовго - це цілком логічно. Засурмили сурми і скіфське військо рушило у похід на ворогів (залишивши цікаві артефакти для майбутніх дослідників:)).
Валерій Грицюк "Військо скіфів" (озброєння, організація війни, та військове мистецтво)" Київ-Чернівці "Місто" 2009 року видання, присвятив цілий параграф С.145-147 - 5.4 " Дії скіфського війська в центральній Європі". Ось цитата звітам, С. 146 :
" На заході скіфське військо дійшло до верхів,їв Ельби (район сучасного м. Часлав-Градек) і середньої течії Одеру, на півночі - району сучасного м. Кам,янця на Віслі. Поблизу ріки Одер в околицях містечка Феттерсфельд (Віташково), було виявлено поховання скіфського військового вождя кінця 6 ст. до н.е.. Археологічно засвітчено напади скіфів на городища Смоленице-Мольпір, Стжегом, Віцина, Польяновіце...".
Територія давнього Краснянського військового полігону й далі потребує уважного і комплексного дослідження нашими істориками...
понеділок, 3 вересня 2018 р.
неділя, 19 серпня 2018 р.
Скіфське поле.
У 2016 році у Харкові Клуб сімейного дозвілля випустив книгу "Поле бою - Україна. Від "володарів степу" до "кіборгів". Воєнна історія України"., 352 сторінки, додатковий наклад 10 тисяч примірників, книга із серії "популярне видання".
Ця книга вийшла за підтримки Інституту історії України НАН України, Історичного факультету Київського університету, Українського інституту пам,яті.
Рекомендована була до друку вченою радою згаданого факультету (протокол номер 10 , від 22 жовтня 2015 р.).
Авторський колектив складається з одинадцяти осіб. Ця книга є результатом Громадського просвітницького проекту "Лікбез. Історичний фронт", координатором якого є Кирило Галушко.
Читаючи розділ "Військова справа та війни доби раннього залізі...." СС. 21-55 складається враження, що автор писав, зокрема, про скіфів лівою рукою, можливо, що й не рукою !?
С. 23 - згадується Дарій Третій, який воював "близько" 514 р. до н.е. із скіфами ??
Дарій Третій воював із Олександром Македонським і на його боці були союзники - скіфи.
А ось Дарій Перший Гістасп воював проти скіфів. За Геродотом це було у 519 р. до н.е., а за Капітолійським кодексом - 512 р. до н.е. 514 рік - це вже домисли сучасних істориків.
Велику помилку робить автор, коли пише на С. 25-26 про 34-тисячну армію Зопіріона, за історичними джерелами армія мала рівно - 30 тисяч.
Автор навіть не подав імена трьох царівв скіфських, які воювали проти Дарія Першого - Ідантірса, Скопасіса та Таксакіса ?? За те, він подав імена скіфських царів, які воювали в Азії, але без широкої розповіді про Європейську Скіфію і її царів цей матеріал не сприймається на потрібному рівні....
Автори не подали ні однієї ілюстрації на скіфську тему !?? Це заставляє задуматися кожного. Дивно, що ніхто із колег автора не вказав на очевидні помилки .
Розповіді про скіфів переплітаються із розповіддями про вигаданих Геродотом - кімерійцями ? Якщо уважно прочитати і проаналізувати усі згадки кіммерійців у Геродота - то напрошується думка - що це його , Геродота - вигадка !
В ході Першої скіфо-перської війни 529 р. до н.е. Кір Великий із 200 тисячним військом загинув в районі ріки Аракс від скіфсько-массагетської цариці - Томіріс, а в ході Другої скіфо-перської війни 519 р. до н.е. Дарію Першому вдалося втекти із Скіфії, втративши при цьому лише 80 тисяч свого війська.
Завдяки відбитті глобальної азійської агресії скіфами грецькі держави розвинули античну культуру, зокрема філософію, науки: математику, астрономію, історію, географію, астрономію, театр, літературу, право - що стало міцним фундаментом нинішньої Європейської цивілізації .
Фактично негативне, зневажливе ставлення до Скіфської історії академічними істориками України - це є прояв, пережиток ще царсько-російсько-радянської ідеологеми у ставленні до нашої недостатньовиченої по-сьогодні Скіфської давнини...
Ця книга вийшла за підтримки Інституту історії України НАН України, Історичного факультету Київського університету, Українського інституту пам,яті.
Рекомендована була до друку вченою радою згаданого факультету (протокол номер 10 , від 22 жовтня 2015 р.).
Авторський колектив складається з одинадцяти осіб. Ця книга є результатом Громадського просвітницького проекту "Лікбез. Історичний фронт", координатором якого є Кирило Галушко.
Читаючи розділ "Військова справа та війни доби раннього залізі...." СС. 21-55 складається враження, що автор писав, зокрема, про скіфів лівою рукою, можливо, що й не рукою !?
С. 23 - згадується Дарій Третій, який воював "близько" 514 р. до н.е. із скіфами ??
Дарій Третій воював із Олександром Македонським і на його боці були союзники - скіфи.
А ось Дарій Перший Гістасп воював проти скіфів. За Геродотом це було у 519 р. до н.е., а за Капітолійським кодексом - 512 р. до н.е. 514 рік - це вже домисли сучасних істориків.
Велику помилку робить автор, коли пише на С. 25-26 про 34-тисячну армію Зопіріона, за історичними джерелами армія мала рівно - 30 тисяч.
Автор навіть не подав імена трьох царівв скіфських, які воювали проти Дарія Першого - Ідантірса, Скопасіса та Таксакіса ?? За те, він подав імена скіфських царів, які воювали в Азії, але без широкої розповіді про Європейську Скіфію і її царів цей матеріал не сприймається на потрібному рівні....
Автори не подали ні однієї ілюстрації на скіфську тему !?? Це заставляє задуматися кожного. Дивно, що ніхто із колег автора не вказав на очевидні помилки .
Розповіді про скіфів переплітаються із розповіддями про вигаданих Геродотом - кімерійцями ? Якщо уважно прочитати і проаналізувати усі згадки кіммерійців у Геродота - то напрошується думка - що це його , Геродота - вигадка !
В ході Першої скіфо-перської війни 529 р. до н.е. Кір Великий із 200 тисячним військом загинув в районі ріки Аракс від скіфсько-массагетської цариці - Томіріс, а в ході Другої скіфо-перської війни 519 р. до н.е. Дарію Першому вдалося втекти із Скіфії, втративши при цьому лише 80 тисяч свого війська.
Завдяки відбитті глобальної азійської агресії скіфами грецькі держави розвинули античну культуру, зокрема філософію, науки: математику, астрономію, історію, географію, астрономію, театр, літературу, право - що стало міцним фундаментом нинішньої Європейської цивілізації .
Фактично негативне, зневажливе ставлення до Скіфської історії академічними істориками України - це є прояв, пережиток ще царсько-російсько-радянської ідеологеми у ставленні до нашої недостатньовиченої по-сьогодні Скіфської давнини...
четвер, 9 серпня 2018 р.
Скіфія та Індія. (до 27-ліття Незалежності України)
Читаючи, переглядаючи книгу "Махабхарата. Рамаяма " переклад з санскриту, видавництва "Художественная литература" Москва 1974 рік, сторінки 53, 552, 586 - де йдеться про скіфське плем,я хайхаїв і їхнього царя Арджуну Картавір,ю ( Тисячорукого) в Індії.
Це для мене було неймовірним, адже мені зовсім недоводилося читати про такі скіфо-індійські стосунки у минулому ???
У пригоді стала інша книга Флавія Філострата "Життя Аполонія Тіанського" Москва Наука 1985 р. видання. Філострат описуючи тодішній світ кн.2, 2 пише таке: " Разом з іншими горами Тавра, Кавказ, охоплює всю дотичну з Індією Скіфію, досягаючи Меотіди і лівобережжя Понту і лежить на двадцяти тисяч стадіїв (3.532 км) , така іменно довжина Кавказького хребта". Далі
Філострат пише таке, кн.3, 20 : " Ганг (міфічний цар Індії) збудував 60 міст.... Ганг відбив напад скіфів, які увійшли в цю країну через Кавказ..."
Тут ми бачимо, що Скіфія в Середній Азії була сусідом Індії, і бачимо, що скіфські племена нападали на індійські землі, і в тому немає нічого дивного. Але в боротьбі між індійськими царствами їх царі могли і використовували скіфське військо, загони для своїх цілей. Щось подібне відбувалося в Русі, коли руські князі небезплатно кликали собі на допомогу половців, чорних клобуків, берендеїв, чи Б. Хмельницький - татарів.
Можливо, якесь хоробре скіфське племя і захопило владу у якомусь індійському царстві, а перед тим міг бути якийсь династичний шлюб, який й "узаконив" дану подію ? Нічого неймовірного тут немає !
Епос "Махабхарата" чекає детального вивчення нашими дослідниками.
Павло Орозій "Історія проти язичників" описуючи тодішній світ, писав таке, кн.1, 2, 44-45 :
"...від витоку ріки Ганг до витоку ріки Отторогори, яка знаходиться на північ, де живуть горяни паропанісади - гора Тавр. ... від витоку Отторогори до міста Отторогора між гуннами, скіфами і гандари дами - гора Кавказ...."
Паропанісади - це гори Гіндукуш. Про жителів цих гір, про їх життя нелегке писав Курцій Руф в "Історії про Олександра Македонського" кн.7, 3,6, а далі він пише таке, 19 : " Звідти військо відправилося до Кавказьких гір, які неперервним ланцюгом підходять до моря в Кілікії, а з другого - до Каспійського моря, ріки Аракс та інших пустельних місцевостей Скіфії..."
Варто тут згадати в Курція Руфа промову скіфського посла до О. Македонського, кн. 7, 8, яка закінчується ось таким реченням: " Ми сусіди обидвох твоїх імперій, подумай, кого хотів би ти з нас мати: ворогів чи друзів ??"
О. Македонський володів тоді Елладою і Перською імперією.... А Велика Скіфія займала землі від Дунаю до Алтаю (Пазирикські кургани), а на півдні в Азії до гір - Гіндукушу, і мала відносини з народами Індії.
Царська Скіфія через екологічну катастрофу загинула, але ж інші кочові і некочові народи, які проживали у Великому Степу продовжили й далі своє життя...
А це з повідомлення П. Орозія кн.2, 45 виходить, що якась частина гуннів походить з давньої скіфсько-індійської границі...., але про це сучасні українські історики твердо мовчать.
Повідомлення К. Руфа кн.7,3,6 про ріку Аракс, яка була границею Скіфії на сучасному Кавказі підтвержує, що саме на берегах цієї ріки воювала скіфська (массагетська) цариця Томіра із перським царем Кіром Великим ...
Це для мене було неймовірним, адже мені зовсім недоводилося читати про такі скіфо-індійські стосунки у минулому ???
У пригоді стала інша книга Флавія Філострата "Життя Аполонія Тіанського" Москва Наука 1985 р. видання. Філострат описуючи тодішній світ кн.2, 2 пише таке: " Разом з іншими горами Тавра, Кавказ, охоплює всю дотичну з Індією Скіфію, досягаючи Меотіди і лівобережжя Понту і лежить на двадцяти тисяч стадіїв (3.532 км) , така іменно довжина Кавказького хребта". Далі
Філострат пише таке, кн.3, 20 : " Ганг (міфічний цар Індії) збудував 60 міст.... Ганг відбив напад скіфів, які увійшли в цю країну через Кавказ..."
Тут ми бачимо, що Скіфія в Середній Азії була сусідом Індії, і бачимо, що скіфські племена нападали на індійські землі, і в тому немає нічого дивного. Але в боротьбі між індійськими царствами їх царі могли і використовували скіфське військо, загони для своїх цілей. Щось подібне відбувалося в Русі, коли руські князі небезплатно кликали собі на допомогу половців, чорних клобуків, берендеїв, чи Б. Хмельницький - татарів.
Можливо, якесь хоробре скіфське племя і захопило владу у якомусь індійському царстві, а перед тим міг бути якийсь династичний шлюб, який й "узаконив" дану подію ? Нічого неймовірного тут немає !
Епос "Махабхарата" чекає детального вивчення нашими дослідниками.
Павло Орозій "Історія проти язичників" описуючи тодішній світ, писав таке, кн.1, 2, 44-45 :
"...від витоку ріки Ганг до витоку ріки Отторогори, яка знаходиться на північ, де живуть горяни паропанісади - гора Тавр. ... від витоку Отторогори до міста Отторогора між гуннами, скіфами і гандари дами - гора Кавказ...."
Паропанісади - це гори Гіндукуш. Про жителів цих гір, про їх життя нелегке писав Курцій Руф в "Історії про Олександра Македонського" кн.7, 3,6, а далі він пише таке, 19 : " Звідти військо відправилося до Кавказьких гір, які неперервним ланцюгом підходять до моря в Кілікії, а з другого - до Каспійського моря, ріки Аракс та інших пустельних місцевостей Скіфії..."
Варто тут згадати в Курція Руфа промову скіфського посла до О. Македонського, кн. 7, 8, яка закінчується ось таким реченням: " Ми сусіди обидвох твоїх імперій, подумай, кого хотів би ти з нас мати: ворогів чи друзів ??"
О. Македонський володів тоді Елладою і Перською імперією.... А Велика Скіфія займала землі від Дунаю до Алтаю (Пазирикські кургани), а на півдні в Азії до гір - Гіндукушу, і мала відносини з народами Індії.
Царська Скіфія через екологічну катастрофу загинула, але ж інші кочові і некочові народи, які проживали у Великому Степу продовжили й далі своє життя...
А це з повідомлення П. Орозія кн.2, 45 виходить, що якась частина гуннів походить з давньої скіфсько-індійської границі...., але про це сучасні українські історики твердо мовчать.
Повідомлення К. Руфа кн.7,3,6 про ріку Аракс, яка була границею Скіфії на сучасному Кавказі підтвержує, що саме на берегах цієї ріки воювала скіфська (массагетська) цариця Томіра із перським царем Кіром Великим ...
неділя, 5 серпня 2018 р.
4 серпня 2018 р. Краєзнавча бібліотека Анатолія Недільського.
12.20 Я спізнився. Виступав один професор, потім другий, далі науковці, бібліотекарі. Розповідали про книги, відомі і невідомі екслібриси, художників обкладинок і просто художників, про бібліотеки видатних наших земляків і що з ними сталося... Загалом неприємна картина виходила.
Час летить швидко. Перед самим обіднім переривом я напрошуюсь до виступу. Показую Анатолію Недільському листочок з блокнота де записано дев,ять пунктів мого виступу - маючи на увазі, що виступ буде коротким.
Свій виступ називаю: " Книг , яких немає, але які мають бути !" Отож тези мого виступу:
1. Щоби бути повноцінною державою у нас має творитись "Корпус письмових пам,яток людства".
2. Що така історична пам,ятка, як "Гетика" Йордана була перекладена і прокоментована на російській мові ще у 1960 році. Що за останніх 58 років світова історична наука пішла далеко вперед, але у нас й досі немає українського перекладу цієї книги, адже у ній йдеться і про наші землі.
3. Що немає українського перекладу такої важливої книги Павла Орозія "Історія проти язичників". Говорю, що для мене ця книга цікава тим, що у ній здається єдиний автор, який написав, що Олександр Македонський боявся скіфів ! і що у цій книзі наші землі названі - Аланією !?
4. Кажу, що у нас немає українського перекладу такої унікальної книги для всіх християн - Йосифа Флавія " Іудейська війна". І що таких книг має бути дві редакції: давньоруська і звичайна.
5. У 1993 році вперше вийшов повний переклад "Історій" Геродота на українську мову. Я кажу що в цьому перекладі і друці знайшов багато технічних помилок, про інші помилки не знаю... і що така книга у якій є найдавніший опис нашої землі - Скіфії, має як мініум що 10 років перевидаватись, адже наука не стоїть на місці. Що Скіфське оповідання Геродота має бути видане із кольоровими ілюстраціями, історичними картами і т.п. - подарунковий варіант книги. Це наша Велика Історія 1
6. Розповідаю, що є відомий на весь світ індійський епос - "Махабхарата" та "Рамаяма" на санскриті . Що головний герой "Арджуна тисячорукий" керував скіфським племенем - хайхаїв" !?
7. Говорю, що науку - єгиптологію, яка у нас тільки-но народжується. Колись наші предки скіфи - перемогли давніх єгиптян у диспуті: який народ є найдавнішим.
8. Згадую про ірландський епос, в одному згадується, що частина кельтів помандрувала із Скіфії через всю Європу, і зупинилась аж на Зеленому острові (Англії).
Анатолій мовчки показує на годинника....
9. Останнє. Говорю про свого земляка - Ілларіона Свєнціцького , виданого музеєзнавця, мовознавця, славіста,, який помагав творити музеї в Коломиї, Тернополі та інших галицьких містах. Писав наукові праці, статті - коли буде видано його доробок !??
Далі обідня перерва. Шведсько-скнилівські столи із наїдками і різними газованими і негазованими напоями. У двох макітрах паляниці з маком. На столі цікаві , очевидно із простого скла різні келішки, стаканчики, бокали, фужери зеленого і жовтого кольорів....
Ще були дві студентки із бандурами.
Потім була екскурсія двома тутешніми музеями. .. Аж тепер я згадав, що самої то Бібліотеки я так і не бачив... довго не міг відійти і від побаченого, і зробленого сім,єю Недільських.
Тепер згадую, що у музеях А.Н. стоїть багато різноманітних шаф, із яких у майбутньому можна буде зробити просто окрему виставку.
Радив, би ще Анатолію придбати із сільської Вінничини одну шафу. Вони цікаві тим, що в одних дверцях є скляне віконечко, що там ставили, я так і недопитався колись.
Запамяталось старе деревяне ліжко - де замість матраца і решту лежать книги, зверху все затягнуте поліетиленом, а ще зверху підсвітка з двох ламп. Оригінальне поєднання!
Ще Анатолій згадує про свого діда, який любив книги, знав п,ять мов і був офіцером, очевидно ще австро-угорських часів. Питаюсь Анатолія - чи є фотографії діда ? каже , що є ! Я тоді лізу із своїм "совєтом" . Кажу: - Йой, Анатолію, напиши про свого діда хоч 10 сторіночок, дай хоч 10 фотографій - це буде дуже показова і потрібна книжечка в наш час, а то багато у нас ще й досі вірять, що культура у нас пішла від офіцерської білої гвардії.
Коротко знайомлюсь з дружиною Анатолія - Ольгою... Забув їм розказати цікавий факт з недавньої історії м. Буська. Був момент, що у Буську директорами однієї школи, гімназії, музшколи і великої пошти були Ольги...
Тепер ясно, як це все велике вдалося зробити Анатолію !:))
Із побаченого можу зробити висновок - цьому Проекту потрібен ще міні-готель економ-класу для різних істориків, науковців, художників, літературознавців, письменників та інших людей, які зацікавлені нашим майбутнім !!!
Виходячи з сьогоднішніх днів - бачимо, як нашим сусідам, чи то з заходу, чи сходу Наша Історія, Наша Культура сильно муляє очі та інші частини їхнього тіла - праця Анатолія Недільського, його дружини Олі і всієї родини дуже є на часі...
Час летить швидко. Перед самим обіднім переривом я напрошуюсь до виступу. Показую Анатолію Недільському листочок з блокнота де записано дев,ять пунктів мого виступу - маючи на увазі, що виступ буде коротким.
Свій виступ називаю: " Книг , яких немає, але які мають бути !" Отож тези мого виступу:
1. Щоби бути повноцінною державою у нас має творитись "Корпус письмових пам,яток людства".
2. Що така історична пам,ятка, як "Гетика" Йордана була перекладена і прокоментована на російській мові ще у 1960 році. Що за останніх 58 років світова історична наука пішла далеко вперед, але у нас й досі немає українського перекладу цієї книги, адже у ній йдеться і про наші землі.
3. Що немає українського перекладу такої важливої книги Павла Орозія "Історія проти язичників". Говорю, що для мене ця книга цікава тим, що у ній здається єдиний автор, який написав, що Олександр Македонський боявся скіфів ! і що у цій книзі наші землі названі - Аланією !?
4. Кажу, що у нас немає українського перекладу такої унікальної книги для всіх християн - Йосифа Флавія " Іудейська війна". І що таких книг має бути дві редакції: давньоруська і звичайна.
5. У 1993 році вперше вийшов повний переклад "Історій" Геродота на українську мову. Я кажу що в цьому перекладі і друці знайшов багато технічних помилок, про інші помилки не знаю... і що така книга у якій є найдавніший опис нашої землі - Скіфії, має як мініум що 10 років перевидаватись, адже наука не стоїть на місці. Що Скіфське оповідання Геродота має бути видане із кольоровими ілюстраціями, історичними картами і т.п. - подарунковий варіант книги. Це наша Велика Історія 1
6. Розповідаю, що є відомий на весь світ індійський епос - "Махабхарата" та "Рамаяма" на санскриті . Що головний герой "Арджуна тисячорукий" керував скіфським племенем - хайхаїв" !?
7. Говорю, що науку - єгиптологію, яка у нас тільки-но народжується. Колись наші предки скіфи - перемогли давніх єгиптян у диспуті: який народ є найдавнішим.
8. Згадую про ірландський епос, в одному згадується, що частина кельтів помандрувала із Скіфії через всю Європу, і зупинилась аж на Зеленому острові (Англії).
Анатолій мовчки показує на годинника....
9. Останнє. Говорю про свого земляка - Ілларіона Свєнціцького , виданого музеєзнавця, мовознавця, славіста,, який помагав творити музеї в Коломиї, Тернополі та інших галицьких містах. Писав наукові праці, статті - коли буде видано його доробок !??
Далі обідня перерва. Шведсько-скнилівські столи із наїдками і різними газованими і негазованими напоями. У двох макітрах паляниці з маком. На столі цікаві , очевидно із простого скла різні келішки, стаканчики, бокали, фужери зеленого і жовтого кольорів....
Ще були дві студентки із бандурами.
Потім була екскурсія двома тутешніми музеями. .. Аж тепер я згадав, що самої то Бібліотеки я так і не бачив... довго не міг відійти і від побаченого, і зробленого сім,єю Недільських.
Тепер згадую, що у музеях А.Н. стоїть багато різноманітних шаф, із яких у майбутньому можна буде зробити просто окрему виставку.
Радив, би ще Анатолію придбати із сільської Вінничини одну шафу. Вони цікаві тим, що в одних дверцях є скляне віконечко, що там ставили, я так і недопитався колись.
Запамяталось старе деревяне ліжко - де замість матраца і решту лежать книги, зверху все затягнуте поліетиленом, а ще зверху підсвітка з двох ламп. Оригінальне поєднання!
Ще Анатолій згадує про свого діда, який любив книги, знав п,ять мов і був офіцером, очевидно ще австро-угорських часів. Питаюсь Анатолія - чи є фотографії діда ? каже , що є ! Я тоді лізу із своїм "совєтом" . Кажу: - Йой, Анатолію, напиши про свого діда хоч 10 сторіночок, дай хоч 10 фотографій - це буде дуже показова і потрібна книжечка в наш час, а то багато у нас ще й досі вірять, що культура у нас пішла від офіцерської білої гвардії.
Коротко знайомлюсь з дружиною Анатолія - Ольгою... Забув їм розказати цікавий факт з недавньої історії м. Буська. Був момент, що у Буську директорами однієї школи, гімназії, музшколи і великої пошти були Ольги...
Тепер ясно, як це все велике вдалося зробити Анатолію !:))
Із побаченого можу зробити висновок - цьому Проекту потрібен ще міні-готель економ-класу для різних істориків, науковців, художників, літературознавців, письменників та інших людей, які зацікавлені нашим майбутнім !!!
Виходячи з сьогоднішніх днів - бачимо, як нашим сусідам, чи то з заходу, чи сходу Наша Історія, Наша Культура сильно муляє очі та інші частини їхнього тіла - праця Анатолія Недільського, його дружини Олі і всієї родини дуже є на часі...
понеділок, 30 липня 2018 р.
Скіфський (праукраїнський) бог - Папай.
(ще одна липнева сенсація 2018 року)
Якщо ви, шановний читачу ніколи не чули про скіфів, то у першій же справці, яку ви знайдете - у першому чи другому реченні буде писатись, що "скіфи належали до іраномовних народів". Але це брехня Геродота, і я її сьогодні ще раз і остаточно спростую !
Геродот не міг передбачити, що колись виникне така наука, як міфологія, яка фактично вивчає світогляд, уявлення народів про свій світ.
Іранська література є однією з найдавніших літератур Світу. І радянські вчені "Мифологический словарь" м. 1991, с.698 віднайдуть у ній аж 108 різноманітних богів і значень. Ось для прикладу сім із них: Ахріман, Віштаспа, Заратушра, Кай Кавус, Мітра, Сімург, Чінват.
Очевидно, щоби заплутати дослідників скіфів і Скіфії було вигадано, що осетинський народ є іраномовним і ще є нащадком скіфів ?? У вище згаданій книзі , с. 701 є аж 68 осетинських богів, ось кілька їхніх імен: Аларди, Барастир, Зиндон, Курдалагон, Микалгабирта, Сослан, Уацілла.
В академічному виданню Геродота (1993р.) в перекладі на українську мову у списку скіфських богів , пропущено - Геракла ?? Отож скіфські боги за Геродотом кн.4, 59 : Табіті, Папай, Апі, Гойтосір, Аргімпаса, Геракл, Арес, і Тагімасад.
У іранській міфології зовсім немає імен богів, щоби були подібні до скіфських чи осетинських.... і навпаки !Це були і є три різних народи !!! Досить вже постійно повторювати антискіфські, антинаукові вигадки !
На превелике щастя в українській мові збереглося слово - "папай" ! Дивимося Словник б. Грінченка т.3, с. 95 : "Папай, пая - человек, чавкающий губами, Мнж, 188".
Чавкати з російської значить - плямкати. Вище у Словнику є ще слово - "папа" - це "дитяче" слово - хліб. Найстарший скіфський бог - Папай, очевидно, був старою людиною, дідом в літах. А це пояснює, говорить, що слово "папай" не є якесь, яке взялось невідомо звідки. Я і раніше те слово зустрічав у Словнику Б. Грінченка, але для мене тоді воно було ординарним, єдиним, то ніяких пошуків в цьому напрямі я й не проводивю
Це слово Б. Грінченко знайшов у праці Івана Манжури "Сказки, пословици и т.п. вь Екатеринославской и Харковской губерниях" Харьк. 1890 рік.
Це неймовірно ! Бо Екатеринославская губерния, а нині Дніпропетровська область - це Степ України, а границя між Степом і Лісостепом проходить через Харків. За Катериною Бунятян - скіфське кочівництво виникло зокрема і в нашому Степу !
Іван Манжура народився у Харкові 1851 році, помер 1893 році у нинішньому Дніпрі, поет, етнограф, фольклорист. Все що він зібрав, записав - досі не видано. Очевидно, що найкращим пам,ятником цій людині буде видання всього напрацьованого Іваном Манжурою !
Раніше на Львівських форумах видавців помітив, що харківські видавці потужно працюють на краєзнавчій ниві. Отод вони, а ще науковці, дослідники можуть об,єднатись з дніпрянами і видати весь доробок І.І. Манжури. Навіть, за це одне слово "папай" - він цього достоїн !
27 липня у Львові, біля мідних ніг самого Івана Федоріва купив я памятну книгу "Марія Вавричин "Відтворення України". Історя картографії, краєзнавство, біографістика" Львів 2012 рік випуску. Вечером 29 липня 2018 року взявся я цю книгу переглядати. У додатках бачу прізвище Михайло Папайло с.502, він написав "Спогад про Марію Вавричин-Старчак" Прізвище досить незвичайне і мене трохи зацікавило. Далі с.348 читаю, переглядаю працю самої Марії Вавричин "Село Мшана на Лемківщині. Історичний нарис."
С. 372 - перша письмова згадка про село Мшана сягає 1369 року.
С. 373 - за найдавнішими списками 1773 року у русинському селі Мшана на земельній ділянці 25 "Папайлівка" записаний господар Антон Папайло.
С. 375 - у списку власників будинків у с. Мшана на 1789 рік за номерами 118 і 119 записані Папайло Олекса і Папайло Петро.
С. 377 - у списку власників землі за 1820 рік 25 рілля Папайлівка записані Папайло Ілля та Папайло Іван.
Лемківчина - споконвічна українська земля, яку у 20 ст. сталіністами була передана Польщі і Словаччині, з розрахунком, щоби у майбутньому ці народи не об,єдналися і не виступили проти сталінізму гуртом.
Лемківщина - займає найзахідніші українські землі, тут у свій час збереглося багато архаїки у житті і мові лемків.
Слово - "папайло" спочатку було прізвиськом для нестарої людини, яка плямкала губами, а пізніше стало і прізвищем (фамілією).
Чи є ще люди з Лемківщини з таким праісторичним прізвищем, чи слово папай, папайло використ овувалось чи використ овується десь ще в Україні я цього не знаю. Для цього потрібна праця сучасних мовознавців, краєзнавців України.
Отож, в цілому верховний бог скіфів - Папай має цілковито праукраїнське коріння, і шановні академічні прихильники "іраномовності скіфів" нарешті сховайте чужі, брехливі давні і недавні прапори та фани, і займіться реальними дослідженнями нашої Минувшини...
Лемківщина - ми маємо думати сьогодні і про неї ! Можливо тому так і ковбасить не по-дєцкі наших ближніх західних сусідів, бо рано чи пізно їм прийдеться віддати, повернути, а нам відтворити...
Якщо ви, шановний читачу ніколи не чули про скіфів, то у першій же справці, яку ви знайдете - у першому чи другому реченні буде писатись, що "скіфи належали до іраномовних народів". Але це брехня Геродота, і я її сьогодні ще раз і остаточно спростую !
Геродот не міг передбачити, що колись виникне така наука, як міфологія, яка фактично вивчає світогляд, уявлення народів про свій світ.
Іранська література є однією з найдавніших літератур Світу. І радянські вчені "Мифологический словарь" м. 1991, с.698 віднайдуть у ній аж 108 різноманітних богів і значень. Ось для прикладу сім із них: Ахріман, Віштаспа, Заратушра, Кай Кавус, Мітра, Сімург, Чінват.
Очевидно, щоби заплутати дослідників скіфів і Скіфії було вигадано, що осетинський народ є іраномовним і ще є нащадком скіфів ?? У вище згаданій книзі , с. 701 є аж 68 осетинських богів, ось кілька їхніх імен: Аларди, Барастир, Зиндон, Курдалагон, Микалгабирта, Сослан, Уацілла.
В академічному виданню Геродота (1993р.) в перекладі на українську мову у списку скіфських богів , пропущено - Геракла ?? Отож скіфські боги за Геродотом кн.4, 59 : Табіті, Папай, Апі, Гойтосір, Аргімпаса, Геракл, Арес, і Тагімасад.
У іранській міфології зовсім немає імен богів, щоби були подібні до скіфських чи осетинських.... і навпаки !Це були і є три різних народи !!! Досить вже постійно повторювати антискіфські, антинаукові вигадки !
На превелике щастя в українській мові збереглося слово - "папай" ! Дивимося Словник б. Грінченка т.3, с. 95 : "Папай, пая - человек, чавкающий губами, Мнж, 188".
Чавкати з російської значить - плямкати. Вище у Словнику є ще слово - "папа" - це "дитяче" слово - хліб. Найстарший скіфський бог - Папай, очевидно, був старою людиною, дідом в літах. А це пояснює, говорить, що слово "папай" не є якесь, яке взялось невідомо звідки. Я і раніше те слово зустрічав у Словнику Б. Грінченка, але для мене тоді воно було ординарним, єдиним, то ніяких пошуків в цьому напрямі я й не проводивю
Це слово Б. Грінченко знайшов у праці Івана Манжури "Сказки, пословици и т.п. вь Екатеринославской и Харковской губерниях" Харьк. 1890 рік.
Це неймовірно ! Бо Екатеринославская губерния, а нині Дніпропетровська область - це Степ України, а границя між Степом і Лісостепом проходить через Харків. За Катериною Бунятян - скіфське кочівництво виникло зокрема і в нашому Степу !
Іван Манжура народився у Харкові 1851 році, помер 1893 році у нинішньому Дніпрі, поет, етнограф, фольклорист. Все що він зібрав, записав - досі не видано. Очевидно, що найкращим пам,ятником цій людині буде видання всього напрацьованого Іваном Манжурою !
Раніше на Львівських форумах видавців помітив, що харківські видавці потужно працюють на краєзнавчій ниві. Отод вони, а ще науковці, дослідники можуть об,єднатись з дніпрянами і видати весь доробок І.І. Манжури. Навіть, за це одне слово "папай" - він цього достоїн !
27 липня у Львові, біля мідних ніг самого Івана Федоріва купив я памятну книгу "Марія Вавричин "Відтворення України". Історя картографії, краєзнавство, біографістика" Львів 2012 рік випуску. Вечером 29 липня 2018 року взявся я цю книгу переглядати. У додатках бачу прізвище Михайло Папайло с.502, він написав "Спогад про Марію Вавричин-Старчак" Прізвище досить незвичайне і мене трохи зацікавило. Далі с.348 читаю, переглядаю працю самої Марії Вавричин "Село Мшана на Лемківщині. Історичний нарис."
С. 372 - перша письмова згадка про село Мшана сягає 1369 року.
С. 373 - за найдавнішими списками 1773 року у русинському селі Мшана на земельній ділянці 25 "Папайлівка" записаний господар Антон Папайло.
С. 375 - у списку власників будинків у с. Мшана на 1789 рік за номерами 118 і 119 записані Папайло Олекса і Папайло Петро.
С. 377 - у списку власників землі за 1820 рік 25 рілля Папайлівка записані Папайло Ілля та Папайло Іван.
Лемківчина - споконвічна українська земля, яку у 20 ст. сталіністами була передана Польщі і Словаччині, з розрахунком, щоби у майбутньому ці народи не об,єдналися і не виступили проти сталінізму гуртом.
Лемківщина - займає найзахідніші українські землі, тут у свій час збереглося багато архаїки у житті і мові лемків.
Слово - "папайло" спочатку було прізвиськом для нестарої людини, яка плямкала губами, а пізніше стало і прізвищем (фамілією).
Чи є ще люди з Лемківщини з таким праісторичним прізвищем, чи слово папай, папайло використ овувалось чи використ овується десь ще в Україні я цього не знаю. Для цього потрібна праця сучасних мовознавців, краєзнавців України.
Отож, в цілому верховний бог скіфів - Папай має цілковито праукраїнське коріння, і шановні академічні прихильники "іраномовності скіфів" нарешті сховайте чужі, брехливі давні і недавні прапори та фани, і займіться реальними дослідженнями нашої Минувшини...
Лемківщина - ми маємо думати сьогодні і про неї ! Можливо тому так і ковбасить не по-дєцкі наших ближніх західних сусідів, бо рано чи пізно їм прийдеться віддати, повернути, а нам відтворити...
середа, 4 липня 2018 р.
Апостол Андрій, Київ та Йосиф Флавій. (літня сенсація 2018 року )
Шановні, а пам,ятаєте, що пишеться у Літописі Руському , С.3 :
" ... апостол Андрій, брат Петрів.... прибув в устя Дніпрове, і звідти рушив по Дніпру вгору, і став під горами на березі.
А на другий день, уставши, сказав він ученикам своїм, які були з ним:
"- Бачите, ви гори сі ? Так, от на сих горах возсіяє благодать Божа, і буде город великий, і церков багато воздвигне Бог" І зійшов він на гори сі, і благословив їх, і поставив хреста. І поклонившись Богу, він спустився з гори сеї, де після постав Київ, і рушив по Дніпру вгору....
І пішов він у Варяги, і прибув у Рим, повідав скільки навчив і скільки бачив...
С.4 .... Андрій же побувши в Римі, прийшов у Синоп ..."
Перекладач і коментатор "Літопису Руського" Леонід Махновець С. 468 пише, що Андрій Первозваний помер близько 67 року, був розіп,ятий за часів Нерона.
Йосиф Флавій народився близько 37 р у Єрусалимі, помер біля 100 року у Римі, письменник-історик, походив із священницького роду, в якості полководця приймав участь у Юдейській війні, перейшов на сторону римлян, написав відому книгу - "Юдейська війна".
Коротка хронологія з німецького Словника античності С.238 :
Юдейська війна, повстання юдейських селян, ремісників проти Риму традиційно датують 67-70 рр., а насправді війна почалася 64 року, коли населення Єрусалиму вигнало царя Агриппу, а у 67 році вмішалися римляни. Майбутній римський імператор Тіт три роки тримав Єрусалим в облозі, і взяв його в 70 році. Фортеця Массада впала останнньою у 73 році...
Відкриємо книгу Йосифа Флавія "Юдейська війна" кн.7, гл. 4, 2-3 :
" ... Тіт був зайнятий облогою Єрусалиму, коли повстала значна частина германців, до яких приєдналися сусідні галли... вони понадіялися скинути назовсім з себе римське іго....
3. Одночасно, тільки-но із згаданим повстанням германців у Римі були отримані вісті про заворушення скіфів проти римлян.
Багаточисельне скіфське плем,я сармати непомітно перейшло через Дунай у Мезію, і наганяючи всюди паніку напали на римлян, винищивши значну частину місцевого гарнізону, вбили у битві легата Фонтея Агриппу, після цього розграбували і спустошили всю країну. Веспасіан, почувши про ці події в Мезії, послав Рубрія Галла..."
А в гл. 7,4 пишеться: " Про ананський народ..., як скіфське племя, яке проживало на берегах Танаїсу і Меотійського озера я вже писав. В той час (73р.) вони задумали грабіжницький похід на Мідію і в більш дальні країн и... з великою масою полонених і здобичі вони повернулися на батьківщину."
Отож, що ми маємо !?
Цілком очевидно, що в часи Юдейської війни до Києва ( за Г. Бопланом місто звалося - Кізовія, а в Клавдія Птолемея в "Географії" тут була гора Бодін і жили бодіни (Т. Дишкант "Рипейські гори" Львів 2012,С. 4)) прибув апостол Андрій для переговорів з скіфами-сарматами, для спільних дій проти Риму. Переговори удалися і Андрій Первозваний залишився задоволенний... і через Балтійське море повернувся до Риму до брата Петра, який у той час фактично керував усіма християнськими громадами Римської імперії.....
Отак справжня історія стала київською легендою !!!
" ... апостол Андрій, брат Петрів.... прибув в устя Дніпрове, і звідти рушив по Дніпру вгору, і став під горами на березі.
А на другий день, уставши, сказав він ученикам своїм, які були з ним:
"- Бачите, ви гори сі ? Так, от на сих горах возсіяє благодать Божа, і буде город великий, і церков багато воздвигне Бог" І зійшов він на гори сі, і благословив їх, і поставив хреста. І поклонившись Богу, він спустився з гори сеї, де після постав Київ, і рушив по Дніпру вгору....
І пішов він у Варяги, і прибув у Рим, повідав скільки навчив і скільки бачив...
С.4 .... Андрій же побувши в Римі, прийшов у Синоп ..."
Перекладач і коментатор "Літопису Руського" Леонід Махновець С. 468 пише, що Андрій Первозваний помер близько 67 року, був розіп,ятий за часів Нерона.
Йосиф Флавій народився близько 37 р у Єрусалимі, помер біля 100 року у Римі, письменник-історик, походив із священницького роду, в якості полководця приймав участь у Юдейській війні, перейшов на сторону римлян, написав відому книгу - "Юдейська війна".
Коротка хронологія з німецького Словника античності С.238 :
Юдейська війна, повстання юдейських селян, ремісників проти Риму традиційно датують 67-70 рр., а насправді війна почалася 64 року, коли населення Єрусалиму вигнало царя Агриппу, а у 67 році вмішалися римляни. Майбутній римський імператор Тіт три роки тримав Єрусалим в облозі, і взяв його в 70 році. Фортеця Массада впала останнньою у 73 році...
Відкриємо книгу Йосифа Флавія "Юдейська війна" кн.7, гл. 4, 2-3 :
" ... Тіт був зайнятий облогою Єрусалиму, коли повстала значна частина германців, до яких приєдналися сусідні галли... вони понадіялися скинути назовсім з себе римське іго....
3. Одночасно, тільки-но із згаданим повстанням германців у Римі були отримані вісті про заворушення скіфів проти римлян.
Багаточисельне скіфське плем,я сармати непомітно перейшло через Дунай у Мезію, і наганяючи всюди паніку напали на римлян, винищивши значну частину місцевого гарнізону, вбили у битві легата Фонтея Агриппу, після цього розграбували і спустошили всю країну. Веспасіан, почувши про ці події в Мезії, послав Рубрія Галла..."
А в гл. 7,4 пишеться: " Про ананський народ..., як скіфське племя, яке проживало на берегах Танаїсу і Меотійського озера я вже писав. В той час (73р.) вони задумали грабіжницький похід на Мідію і в більш дальні країн и... з великою масою полонених і здобичі вони повернулися на батьківщину."
Отож, що ми маємо !?
Цілком очевидно, що в часи Юдейської війни до Києва ( за Г. Бопланом місто звалося - Кізовія, а в Клавдія Птолемея в "Географії" тут була гора Бодін і жили бодіни (Т. Дишкант "Рипейські гори" Львів 2012,С. 4)) прибув апостол Андрій для переговорів з скіфами-сарматами, для спільних дій проти Риму. Переговори удалися і Андрій Первозваний залишився задоволенний... і через Балтійське море повернувся до Риму до брата Петра, який у той час фактично керував усіма християнськими громадами Римської імперії.....
Отак справжня історія стала київською легендою !!!
понеділок, 2 липня 2018 р.
Кримські готи і Буськ.
Продовжуючи вивчати Готську тему далі, вдалося знайти деякі підтвердження думкам, які були подані у попередніх статтях: "Як ішов я з Дебрецина" та "буський король Бож" .
Київський історик Ігор Піоро досліджував історію кримських готів і 1990 року видав книгу "Кримская Готия" А в журналі "Хроніка 2000 " н.33 "Крим - крізь тисячоліття" надрукував підсумовуючу статтю СС. 239-248 : "Кримські готи у світлі минулих та сучасних історико-археологічних досліджень". Ось цікавий висновок з цієї статті, с.243 :
"Не виключено, що розташування могильників пізньоримського часу в Херсонеській окрузі та на Південному березі Криму - від Ай-Тодору до Алуштинської долини - свідчить про сприяння з боку Херсонеса і Риму розселенню готських дружин у стратегічно важливих місцях з метою використання їх, як федератів".
І. Піоро далі згадує Псеввдо-Аррана, який писав про жителів Криму "евдосіан", що говорили готською мовою, а невеличке германське племя евдусіїв-евдоксів, яке проживало у південній частині Ютландського півострова (це північна частина Європи) про них писав і Юлій Цезар і Корнелій Тацит.
Про готів, які проживали у Криму і підкорялись візантійському імператору Юстиніану Першому пише Прокопій Кесарійський у своїй праці "Про будови".
А чернець Вільгельм Рубрук у 1253 році повідомляв, що у Криму є готи, які розмовляють німецькою мовою. А у 16 ст. посол Бусбек у .Стамбулі записав 68 слів готської мови...
Кримські готи були хрестиянами , останній готський митрополит Ігнатій відправив останню літургію в Криму в день Пасхи 23 квітня 1779 року - усіх і кримських татар і кримських готів виселила з Криму у Приазов,я -с. 206 Ю. Кулаковский "Прошлое Тавриди". Остаточне виселення у 1944 році зробила Совєтська імперія.
Тобто поява готів-германських племен у Криму - це була цілеспрямована політика давнього Риму. Готи показали себе добрими служаками у якості федератів, бо нічого спільного з населенням колишньої Скіфії вони не мали. Тобто кримські готи то не була частина вигаданої "великої держави Германаріха". Немає ні одного опису битви на якійсь місцевості, яку би виграв чи провів Германаріх. Все було вигадано Йорданом, а частина готів "пішла" у Приазов,я - тому що багато істориків писали, що Скіфія починалася з тих місць...
Клавдій Птолемей і Йордан писали, що границя між Германією і Скіфією-Сарматією проходить по річці Вісла. Тому прагнення захопити басейн ріки Західний Буг, який є притокою Вісли - готським королем Вінітарієм і зокрема поселення на території нинішнього Буська не є вже таким фантастично-вигадливим, як це показалося львівському історику Леонтію Войтовичу :" Короля антів Божа повязують з Божеськом у Болохівській землі, або навіть з Буськом" - "Готи на території України: результати досліджень на початок 21 століття" 2008 рік.
Очевидно, що Вінітарій не зміг захопити давнього Бужська-Буська і встановити контроль над Бугом, і він вдався до залякувань - розіп,явши мертві тіла короля Божа і його князів,синів...на Краснянському полі.
Юрій Глушко у книзі " Омріяна країна дітей Одина" Київ 2008 рік, С.33 подає Карту поширення памяток черняхівської археологічної культури за О. Гея. На цій карті добре видно, що найбільш заселенними територіями "черняхівців" є землі між ріками Прутом і Дністром , нині в більшості Молдова. То цілком зрозуміла логіка вторгнення римських федератів Атанаріха і Вінітарія, якщо не вдалося завоювати всієї Скіфії-Гуннії , то хоча би завоювати цей ласий кавалок землі , а звітам вже можна буде продовжувати агресивну політику Риму.
В цілому можна сказати, що "готські" предмети, речі, які знаходять на українських землях дійсно належали готам, але готського панування тут не було - були бої, битви, були союзні готські племена, були полонені і були військові трофеї....
Пізніше Прокопій Кесарійський у "Таємній історії" писав, що Європу грабували такі племена: гуни, склавени і анти - готів поряд не було.
Підписатися на:
Дописи (Atom)